|
|
|
|
|
|
|
| |
|
28.07.2008 11:20:51
Чому Україна не може побороти епідемію туберкульозу?
Хоча прийнято вважати, що туберкульоз — це хвороба переважно найбідніших, знедолених та соціально дезадаптованих верств населення, проте історія знає дуже багато випадків, коли туберкульоз вражав відомих, талановитих і соціально активних людей. Ось лише окремі імена: прозаїки і поети — Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Максим Горький, Шолом-Алейхем, Ілля Ільф, Олександр Грін, Борис Грінченко, Федір Достоєвський, Антон Чехов, Джордж Байрон, Роберт Стівенсон, Анна Ахматова, композитори і музиканти — Фредерік Шопен, Нікола Паганіні, філософи — Бенедикт Спіноза, Альбер Камю, учений Володимир Вернадський. Ці видатні особистості, що страждали від туберкульозу, зробили неоціненний внесок у скарбницю світової культури. Відомо, як мужньо переносила фізичні і моральні страждання Леся Українка, а її знаменита поезія Contra spem spero сповнена колосальною енергетикою боротьби з недугою. Схиляючись перед життєвим подвигом цих людей і водночас з метою попередження сучасників про небезпеку цього захворювання Міжнародна коаліція організацій «Зупинимо туберкульоз разом!» та Громадська рада з питань протидії захворюванню на туберкульоз в Україні звернулися до президента нашої держави В. Ющенка з пропозицією оголосити 1 серпня — день смерті Лесі Українки — національним Днем вшанування пам’яті постраждалих від туберкульозу.
Проти туберкульозу – всією громадою, як і сто років тому
Чому зусилля держави щодо подолання епідемії не дають очікуваних результатів? Лише впродовж останніх п’яти років прийнято вже другу поспіль національну програму протидії туберкульозу, однак паличка Коха затято «саботує» всі програми, укази та постанови і воліє жити за своїми законами. Медики-фтизіатри іронізують, мовляв, тих, хто на державному рівні причетний до прийняття рішень стосовно боротьби з туберкульозом, варто хоча б на тиждень помістити у тубдиспансер. В ефективності такого методу лікарі не сумніваються. Принаймні ті, хто страждає синдромом чиновника, на власні очі пересвідчилися б, в яких умовах утримуються та лікуються хворі, в якому жалюгідному стані знаходяться окремі протитуберкульозні заклади (ПТЗ). Фахівці б’ють на сполох: більшість ПТЗ не відповідають санітарним вимогам, стічні води у них не знезаражуються (лише близько дев’яти відсотків таких закладів мають очисні споруди). Для палички Коха — просто рай!.. Для нас із вами навпаки — чим більше забруднене навколишнє середовище, тим більше шансів захворіти на туберкульоз.
Нещодавно пройшли громадські слухання на тему «Загальнодержавна програма протидії захворюванню на туберкульоз у 2007 — 2011 роках»: перший рік впровадження». У них узяли участь представники громадських організацій, МОЗ та інших міністерств, відповідальних за виконання програми, фахівці-медики, журналісти. Державні чиновники, від яких значною мірою залежить хід виконання програми, проігнорували цей захід. Як і окремі народні депутати, зокрема В. Коновалюк, котрий у профільному комітеті Верховної Ради займається саме бюджетними програмами та контролем за використанням державних коштів. Прикро, адже саме від людей, причетних до прийняття рішень на державному рівні, залежить, чи й надалі Україна залишатиметься в списку країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз і в наш бік Захід дивитиметься з пересторогою, що, зрештою, загрожує нам ізоляцією від інших європейських держав, чи ми нарешті зможемо покласти край поширенню соціально небезпечних інфекцій, тим більше що в цьому нам надає підтримку міжнародна спільнота.
На жаль, у слуханнях не брав участі один із головних співвиконавців загальнодержавної програми — Державний департамент з питань виконання покарань, де ситуація з поширенням цієї інфекції найзагрозливіша. І хоча останнім часом у підвідомчих йому установах намітилася тенденція щодо зниження захворюваності, проте для оптимістичних рапортів підстав поки немає. Показник захворюваності на туберкульоз, за даними департаменту, становить нині 1600 (на 100 тисяч), що в двадцять разів перевищує показник серед цивільного населення. На сьогодні в установах кримінально-виконавчої служби перебуває близько шести тисяч хворих на активну форму туберкульозу, з них у туберкульозних лікарнях для засуджених — 5120 та 700 — у слідчих ізоляторах. Це взагалі нонсенс — хворий з активною формою туберкульозу в СІЗО, де існують просто-таки тепличні умови для розповсюдження інфекції. На сьогодні в слідчих ізоляторах (усього їх 32) утримується майже 33,5 тис. осіб. Скільки з них стануть жертвами палички Коха за час, поки знаходитимуться під слідством? Ще у 2004 році Радою національної безпеки та оборони було прийнято рішення стосовно створення спеціальних відділень при тубдиспансерах, куди будуть направлятися на лікування з ізоляторів тимчасового утримання хворі на туберкульоз до набрання чинності вироку суду. Однак вирішення питання щодо відкриття таких відділень упирається в ряд проблем законодавчого характеру. Якщо в парламенті попереднього складу ще були фахівці, які розуміли проблему та ініціювали відповідні зміни та доповнення до Закону «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», то нинішніх нардепів, схоже на те, подібні проблеми не турбують. (А даремно. Адже, як мовиться, від тюрми і від суми не зарікайся.) Сьогодні фахівці департаменту намагаються знайти вихід із ситуації, відкривши тимчасові слідчі ізолятори в лікарнях для засуджених. Розроблена модель системи виконання покарань. Хвора людина за гратами — одна із складових цієї моделі. Але це — окрема тема.
Весь текст статьи по адресу...
http://health.unian.net/ukr/detail/191212
|
|
|
|