ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

ТРАКРІУМ

(TRACRIUM™)

Загальнахарактеристика:

міжнародна та хімічна назви: atracurium,2,2’-[1,5-пентанедіілбіс[oкси(3-oксо-

3,1-пропанедііл)]]біс[1-[(3,4-диметоксифеніл)метил]-1,2,3,4-тетрагідро-

6,7-диметокси-2-метилізоквінолін]дибензолсульфонат;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного досвітло-жовтого кольору, практично вільний від механічних домішок;

склад: 1 мл розчину для ін’єкцій містить 10 мг атракуріуму бесилату;

допоміжні речовини: розчин бензолсульфонової кислоти, вода дляін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Міорелаксанти з периферичним механізмом дії.

Код АТС MO3AC04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Міорелаксант периферичної дії недеполяризуючогоконкурентного типу. Блокує н-холінорецептори кінцевих пластинок скелетнихм’язових волокон і перешкоджає деполяризуючій дії ацетилхоліну, в результатічого виникає пригнічення нервово-м’язової передачі на рівні постсинаптичноїмембрани.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення спонтанно метаболізуються шляхомелімінації Хофмана (неферментативний процес, який перебігає при фізіологічнихзначеннях рН і температури тіла), а також шляхом ефірного гідролізу за участінеспецифічних естераз плазми. Це призводить до утворення лауданозину та іншихметаболітів. Метаболіти не мають міорелаксуючих властивостей. Зв’язок атракуріюбесилату з білками плазми становить приблизно 80%, період напіввиведення - 20хвилин. Виводиться з сечею та жовчю головним чином у вигляді метаболітів.

Показання для застосування.

Для міорелаксації при хірургічних втручаннях і діагностичних процедурах(за наявності засобів для проведення ендотрахеальної інтубації та штучноївентиляції легенів).

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Введення шляхом ін’єкції.

Тракріум застосовується шляхом внутрішньовенної болюсної ін’єкції.Дозовий режим для дорослих становить від 0,3 до 0,6 мг/кг маси тіла залежно віднеобхідної тривалості повної нервово-м’язової блокади і забезпечує адекватнурелаксацію протягом 15-35 хвилин. Ендотрахеальну інтубацію можна проводити протягомперших 90 секунд після внутрішньовенного введення препарату в дозах 0,5-0,6мг/кг маси тіла. За необхідності подовження блокуючої дії препарат додаткововводять в дозах 0,1-0,2 мг/кг маси тіла. Правильне додаткове дозування незбільшує кумулятивного ефекту нервово-м’язової блокади. Відновлення нормальноїнервово-м’язової передачі відбувається через 35 хвилин. Нервово-м’язоваблокада, спричинена застосуванням Тракріуму, може бути швидко нівельованазастосуванням стандартних доз антихолінестеразних препаратів.

Введення шляхом інфузії

Після початкового введення болюсної дози препарату 0,3-0,6 мг/кг маситіла подальше підтримання нервово-м’язової блокади під час тривалогохірургічного втручання здійснюється шляхом тривалої внутрішньовенної інфузіїпрепарату у режимі 0,3-0,6 мг/кг маси тіла на годину.

Препарат може застосовуватись шляхом внутрішньовенних інфузій під часаортокоронарного шунтування. При необхідності гіпотермії тіла до температури 25- 26°С зменшується рівень інактивації атракуріуму, тому для підтримання повноїнервово-м’язової блокади у цьому разі швидкість інфузійного введення препаратуможе бути зменшена наполовину.

Сумісність з іншими розчинами та період стабільності препарату наведенінижче:

При розведенні у зазначених вище розчинах для досягнення концентраціїатракуріуму бесилату у концентраціях 0,5 мг/мл і вище, отриманий розчин будезберігати стабільність при денному освітленні у зазначений період часу притемпературі не вище 30°С.

Діти

Препарат застосовують у дітей старше 1 місяця у тих же дозових режимах,що і для дорослих, розраховуючи дозу на масу тіла дитини.

Хворі похилого віку

Застосовується у стандартному дозуванні, однак рекомендується початковудозу призначати на нижній межі дозового діапазону і вводити препаратповільніше.

Ниркова та печінкова недостатність

Препарат призначається у стандартних дозах при будь-яких рівняхниркової або печінкової недостатності, включаючи термінальні стадії.

Хворі на серцево-судинні захворювання

У пацієнтів з клінічно значущими проявами серцево-судинних захворюваньпочаткова доза препарату повинна вводитись протягом періоду не менше 60 секунд.

Хворі, які лікуються у палатах інтенсивної терапії

Після введення необхідної початкової болюсної дози препарату у межахвід 0,3 до 0,6 мг/кг маси тіла подальше підтримання нервово-м’язової блокадизабезпечується постійною внутрішньовенною інфузією препарату зі швидкістю від11 до 13 мкг/кг/хв. (0,65 – 0,78 мг/кг/год.). Однак існує широка індивідуальнаваріабельність у дозовому режимі введення препарату, що може також змінюватисьз часом. Деяким хворим може бути необхідним такий низький рівень введенняпрепарату, як 4,5 мкг/кг/хв. (0,27 мг/кг/год.), тоді як іншим - такий високий,як 29,5 мкг/кг/хв. (1,77 мг/кг/год.).

Швидкість відновлення нервово-м’язової передачі у хворих не залежитьвід тривалості застосування препарату і, за даними клінічних досліджень, лежитьу межах від 32 до 108 хвилин.

Моніторинг

З метою індивідуалізації дозового режиму рекомендується, як і призастосуванні інших препаратів, що блокують нервово-м’язову передачу,контролювати її функцію.

Побічна дія.

Гіперемія шкіри, транзиторна помірна гіпотензія або бронхоспазм, щоможуть бути зумовлені збільшенням викиду гістаміну.

Є окремі повідомлення про виникнення судом у хворих на інтенсивномулікуванні при застосуванні Тракріуму з іншими препаратами. У цих хворихзвичайно були один або більше факторів схильності до судом (травма голови,набряк мозку, вірусний енцефаліт, гіпоксична енцефалопатія, уремія).

При застосуванні Тракріуму з іншими препаратами для анастезії єпоодинокі повідомлення про виникнення анафілактоїдних або анафілактичнихреакцій.

При тривалому застосуванні міорелаксантів у тяжких хворих, якілікувались у відділеннях інтенсивної терапії, повідомлялось про випадкивиникнення м’язової слабкості та/або міопатії. Більшість з цих пацієнтівотримувало супутнє лікування кортикостероїдами. Такі повідомлення були нечастими і причинного взаємозв’язку із застосуванням Тракріуму встановлено небуло.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до атракуріуму, цисатракуріуму абобензолсульфонової кислоти.

Передозування.

Симптоми і ознаки

Подовжений параліч скелетної мускулатури та його наслідки є головнимиознаками передозування.

Лікування

Необхідно підтримувати безперешкодний доступ повітря разом із штучноювентиляцією легенів до появи спонтанного адекватного дихання.

При відновленні свідомості може бути необхідною повна седація.

Доцільне застосування антихолінестеразних препаратів разом іззастосуванням атропіну або глюкопіролату.

Особливості застосування.

Як і всі інші блокатори нервово-м’язової передачі атракуріум викликаєпараліч дихальних м’язів так само, як і інших скелетних м’язів, але не маєвпливу на свідомість. Тому препарат слід застосовувати лише на фоні адекватноїзагальної анастезії та лише під пильним наглядом досвідченого анастезіолога таза наявності відповідних можливостей для ендотрахеальної інтубації та штучноївентиляції легенів.

У чутливих пацієнтів існує потенційна можливість викиду гістаміну підчас застосування атракуріуму, тому препарат слід з обережністю застосовувати ухворих з підвищеною чутливістю до гістаміну.

Оскільки існують повідомлення про перехресну чутливість між різними нервово-м’язовимиблокаторами, атракуріум слід з обережністю призначати хворим, які маютьгіперчутливість до інших препаратів цієї групи.

При застосуванні в рекомендованих дозах атракуріум не має суттєвихвагусних та гангліоблокувальних властивостей. Отже, атракуріум не має суттєвоговпливу на частоту серцевих скорочень у рекомендованих дозах і не будепротидіяти брадикардії, що викликається багатьма препаратами для анастезії тастимуляцією вагусного нерва під час операції.

Як і при застосуванні інших недеполяризуючих міорелаксантів, у хворихна міастенію гравіс, інші нервово-м’язові захворювання та з тяжкимиелектролітними розладами можлива поява підвищеної чутливості до атракуріуму.

Хворим, які можуть бути незвично чутливими до падіння артерільноготиску, наприклад, з гіповолемією, атракуріум слід вводити протягом не менше 60сек.

Атракуріум інактивується при високому рН розчину, тому його не можназмішувати в одному шприці з тіопентоном або будь-яким іншим лужним розчином.

Якщо препарат вводиться шляхом пункції невеликої вени, після йоговведення слід ввести достатню кількість фізіологічного розчину. У разісумісного призначення з іншими препаратами, голку або канюлю слід кожного разупромивати фізіологічним розчином.

Тракріум є гіпотонічним розчином і його не можна застосовувати в однійінфузійній системі з препаратами крові або при переливанні крові.

У хворих, чутливих до злоякісної гіпертермії, було встановлено, щоатракуріум не спричиняє до появи цього синдрому.

Як і при застосуванні інших недеполяризуючих міорелаксантів, у хворихна опіки може розвинутись резистентність до атракуріуму. Таким хворим можутьбути потрібні більші дози препарату залежно від часу, що пройшов після ураженнята розміру опіків.

За даними клінічних досліджень на тваринах при застосуванні високих дозпрепарату лауданазин, метаболіт атракуріуму, може спричинювати гіпотензію та удеяких особин ефект церебрального збудження. Хоча судоми спостерігались також ухворих, які лікувались Тракріумом, достовірного причинного взаємозв’язку з лауданазиномвстановлено не було.

Вагітність

Застосовується під час вагітності лише у тому разі, якщо очікуванакористь для матері буде переважати потенційний ризик для плоду. Препарат можезастосовуватись під час хірургічного втручання (Кесаревий розтин), оскількипрепарат не проникає через плацентарний бар’єр у кількості, що має клінічнезначення.

Лактація

Невідомо, чи виділяється атракурію бесилат і його метаболіти з грудниммолоком.

Здатність до керування автомобілем і іншими механізмами

Даних немає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Нервово-м’язова блокада, що викликається Тракріумом, може посилюватисьпри супутньому застосуванні інгаляційних анастетиків, таких як галотан,ізофлуран, енфлуран.

Можливе посилення інтенсивності та тривалості нервово-м’язової блокади,що спричинюється недеполяризуючими міорелаксантами, у тому числі Тракріумом,при одночасному застосуванні з:

антибіотиками, включаючи аміноглікозиди, поліміксини, спектиноміцини,тетрацикліни, лінкоміцин і кліндаміцин;

антиаритмічними препаратами: пропранололом, блокаторами кальцієвихканальців, лідокаїном, прокаінамідом, хінідином;

діуретиками: фуросемідом, можливо з манітолом, тіазидовими діуретиками,ацетазоламіном;

магнію сульфатом;

кетаміном;

солями літію;

гангліоблокаторами (триметорфаном, гексаметонієм).

Зрідка при одночасному призначенні з деякими препаратами, що можутьпідсилювати прояви міастенії (в т.ч. при латентному перебігу) і провокуватирозвиток міастенічного синдрому, можливо підвищення чутливості до атракуріумубесилату. До таких препаратів належать антибіотики, бета-блокатори(пропранолол, окспренолол), антиаритмічні препарати (прокаінамід, хінідин),антиревматичні препарати (хлорохін, D-пеніциламін), триметафан, хлорпромазин,стероїди, фенітоїн, літій.

На фоні тривалого лікування протисудомними препаратами можливі більшпізній початок та менша тривалість нервово-м’язової блокади, що спричиняєтьсяТракріумом.

Введення інших недеполяризуючих міорелаксантів разом з атракурію бесилатомможе викликати інтенсивнішу нервово-м’язову блокаду, ніж ту, що можна булоочікувати при введенні еквівалентної загальної дози атракуріуму бесилату.Синергічний ефект може змінюватись залежно від комбінації цих препаратів.

При застосуванні деполяризуючих міорелаксантів для збіьшення тривалостінервово-м’язової блокади, викликаної недеполяризуючими міорелаксантами, у томучислі атракуріуму бесилату, можливий розвиток тривалої та глибокої релаксації,яку важко усунути антихолінестеразними засобами.

Умови та термін зберігання. Термін придатності – 2 роки. Зберігати притемпературі 2 – 8 С° у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.Не заморожувати.