ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
РАМІТЕН-Н
(RAMITEN-H)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі непокриті таблетки з лініїєю розламу;
склад:1 таблетка містить раміприлу - 10 мг, гідрохлортіазиду - 25 мг;
допоміжніречовини: лактоза, крохмалькукурудзяний, натрію крохмаль гліколят, тальк, магнію стеарат, натрію бензоат,кальцію фосфат, полівінілпіролідон к-30.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторівангіотензин-перетворюючого фермента (АПФ). Інгібітори АПФ та діуретики. Код ATCC09BA05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Комбінований антигіпертензивний препарат, щомістить інгібітор АПФ (раміприл) і тіазидний діуретик (гідрохлортіазид).
Раміприл пригнічує активність ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ,кініназа II), викликаючи розширення судин та зниження артеріального тиску.Пригнічення активності АПФ супроводжується підвищенням активності реніну уплазмі крові, знижує рівень ангіотензину II та альдостерону. Антигіпертензивнийефект реєструється через 1-2 год після застосування препарату, максимальнийефект розвивається протягом 3-6 год і триває не менше 24 год. При вираженійнедіабетичній або діабетичній нефропатії раміприл уповільнює прогресуванняпорушень функції нирок та розвитку кінцевих стадій ниркової недостатності, прияких потрібна трансплантація нирки або діаліз. У хворих, з ризикомнедіабетичної або діабетичної нефропатії раміприл знижує рівень альбумінурії.
Гідрохлортіазид викликає помірний діуретичний ефект, призводить дозменшення об’єму циркулюючої крові, знижує вміст іонів натрію в стінках судин ізнижує їх чутливість до судинозвужуючих впливів. При одночасному застосуванніраміприлу і гідрохлортіазиду взаємно посилюється їх гіпотензивний ефект, якийпроявляється у розширенні периферичних судин, зменшенні переднавантаження тапіслянавантаження на серце, зниженні опору в судинах нирок.
Фармакокінетика. Раміприл швидко абсорбується ізшлунково-кишкового тракту (не менше 50-60 % введеної дози) і максимальна йогоконцентрація в плазмі крові досягається протягом 1 год. Раміприл майже повністюметаболізується (в основному – в печінці) з утворенням активних та неактивнихпродуктів. Його активний метаболіт – раміприлат, майже в 6 разів активніший,ніж раміприл. Максимальна концентрація його в плазмі крові досягається через2-4 год. Зв’язування раміприлу та раміприлату з білками крові становить майже73 % та 56 % відповідно. В умовах застосування звичайних доз (один раз на добу)рівноважна концентрація препарату в плазмі крові досягається на 4-й деньзастосування препарату. Після застосування 60 % дози виводиться із сечею (восновному у формі метаболітів), а приблизно 40 % - з калом. Майже 2 % введеноїдози виділяється із сечею в незміненому вигляді.
При порушеннях функції нирок екскреція раміприлута його метаболітів сповільнюється пропорційно зниженню кліренсу креатініну.
У хворих із захворюваннями печінкисповільнюється перетворення раміприлу в раміприлат, і рівень раміприлу в плазміможе збільшитися в 3 рази, однак, максимальна концентрація в плазмі раміприлатуне змінюється. У людей літнього віку фармакокінетика препарату істотно незмінюється.
Гідрохлортіазид добре всмоктується у травному каналі,біодоступність становить 65 - 75%. Прийом їжі незначною мірою підвищуєабсорбцію, максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1,5 - 3год після прийому, зв''язування з білками плазми становить 40 - 70%.Гідрохлортіазид майже не метаболізується в організмі і виводиться головнимчином у незміненому вигляді. Екскреція з плазми крові має двофазовий характер:період напіввиведення в початковій фазі становить 2 год, у термінальній фазі(через 10 - 12 год після прийому) - 10 год. Гідрохлортіазид екскретуєтьсянирками. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар''єр, погіршуєкровопостачання плаценти і виділяється в грудне молоко. При нирковійнедостатності можлива кумуляція.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія.
Спосіб застосування та дози. Застосування препарату Рамітен-Нрекомендовано лише після індивідуального титрування доз з окремимикомпонентами: раміприлу та гідрохлортіазиду. Залежно від реакції пацієнта напрепарат, добова доза може зростати протягом 2 – 3 тижнів.
Звичайна підтримуюча доза становить 2,5/12,5 мг вранці і може бутипідвищена до максимальної – 5/25 мг.
Таблетки Рамітен-Н можна приймати незалежно від прийому їжі; їх слідковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Пацієнти літнього віку і пацієнти з недостатністюфункції нирок.
У літніх пацієнтів й у пацієнтів з кліренсом креатиніну від 30 до 60мл/хв доза Рамітену-Н повинна бути настільки низькою, наскільки це можливо. Якправило, дозу препарату знижують на 1/3 – 1/2.
Побічна дія. При застосуванні препарату можливі такі побічніефекти:
З боку серцево-судинної системи – гіпотензія, зрідка – аритмія, відчуттясерцебиття, напади стенокардії, тахікардія, тромболітичні ускладнення,загострення перебігу хвороби Рейно.
З боку травного тракту – нудота, блювання, біль у животі, сухістьу роті, діарея, диспепсія, анорексія, порушення смакових відчуттів, панкреатит,гепатит – гепатоцелюлярний і холестатичний, жовтяниця.
З боку нервової системи – лабільність настрою, парестезії,підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м''язів кінцівок ігуб, рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості.
З боку дихальної системи – сухий кашель, диспное, бронхоспазм,апное.
З боку шкірних покривів – уртикарія, пітливість, випадання волосся.
Алергічні реакції – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ,язика, надгортанника і/чи гортані, шкірні висипи, свербіж, пропасниця,васкуліт, позитивні результати на антинуклеарні антитіла, еозинофілія,лейкоцитоз, фотосенсибілізація.
З боку органів кровотворення – лейкопенія, тромбоцитопенія, нейропенія,агранулоцитоз, анемія (зниження вмісту гемоглобіну, гематокриту,еритроцитопенія).
З боку сечостатевої системи – уремія, олігурія/анурія, порушенняфункції нирок, гостра ниркова недостатність, зниження потенції.
Лабораторні показники – гіперкаліємія і/чи гіпокаліємія,гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія, гіперурикемія,гіперглікемія, підвищення рівня сечовини і креатиніну, рідко – підвищенняактивності «печінкових» трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперхолестеринемія,гіпертригліцеридемія, зниження толерантності до глюкози.
Інші – сухий кашель, артралгія/артрит, міалгія,порушення розвитку нирок у плода, загострення подагри.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до компонентівпрепарату;
ангіоневротичний набряк в анамнезі, у томучислі при лікуванні інгібіторами АПФ; спадковий та ідіопатичний набряк Квінке;
стеноз ниркових артерій (одно- ідвосторонній);
стан після трансплантації нирок;
гемодинамічно значимий стеноз аорти чилівого атріовентрикулярного отвору, гіпертрофічна кардіоміопатія (обструктивнаформа);
первинний гіперальдостеронизм (інгібіториАПФ неефективні);
вагітність;
період годування груддю;
тяжкі порушення функції нирок (кліренскреатиніну менше 30 мл/хв);
проведення гемодіалізу;
захворювання печінки, печінкованедостатність;
дитячий вік.
Передозування.
Симптоми: затримка діурезу, тяжка гіпотензія, серцева аритмія, тахікардія,порушення свідомості, шок, електролітний дисбаланс, ниркова недостатність і паралітичнакишкова непрохідність.
Лікування: загальні заходи (промивання шлунка, застосуванняадсорбентів, сульфату натрію), якщо це можливо, протягом перших 30 хв;внутрішньовенне введення ізотонічного розчину натрію хлориду, катехоламінів,ангіотензину ІІ, застосування штучного водія ритму (при стійкій брадикардії).Гемодіаліз неефективний.
При виникнені ангіоневротичного набряку – негайне підшкірне введення0,3 - 0,5 мл епінефрину (адреналіну) або повільне внутрішньовенне введенняадреналіну; в подальшому – внутрішньовенне введення глюкокортикоїдів. Такожрекомендовано внутрішньовенне введення антигістамінних препаратів таантагоністів Н2-рецепторів.
Особливості застосування. Необхідно дотримуватись обережності при призначенніпрепарату пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті(підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих із серцевоюнедостатністю препарат може спричинити розвиток значно вираженої артеріальноїгіпотензії, яка у деяких випадках супроводжується олігурією або азотомією і(рідко) гострою нирковою недостатністю.
Пацієнти з підвищеним ризиком виникнення значно вираженої артеріальноїгіпотензії після прийому першої дози препарату, а також після підвищення дозипрепарату або сечогінного засобу повинні перебувати під суворим наглядомлікаря, особливо в перші 2 тижні лікування. Хворим з серцевою недостатністю абозлоякісною артеріальною гіпертензією лікування препаратом розпочинають устаціонарі.
Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікуванняпісля стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженоїгіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат.
Оскільки Рамітен-Н містить гідрохлоротіазид, лікування із застосуваннямінших діуретичних засобів, якщо це можливо, повинно бути припинено за 2 - 3 днідо початку лікуванням препаратом. У подальшому, за необхідності застосуваннядіуретичних засобів, можна поновити їх приймання під наглядом лікаря.
Необхідно попередити пацієнтів про необхідність негайно звернутися долікаря у разі появи пропасниці, збільшення лімфатичних вузлів та/або розвиткуангіни (ці симптоми можуть бути пов’язані з розвитком агранулоцитозу).
На початку лікування та регулярно в процесі терапії препаратомконтролюють кількість лейкоцитів, рівень гемоглобіну в периферичній крові,рівень калію, креатиніну та активність печінкових ферментів крові, особливо ухворих з порушеннями функції нирок, пацієнтів, які застосовують алопуринол абопрокаїнамід, імунодепресанти, в тому числі цитостатичні засоби.
Якщо це можливо, перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію),лікування препаратом повинно бути припинено або ж зменшено його дозу. Припроведенні екстрених операцій доза лікарських засобів, що застосовуютьсядля премедикації й анестезії повинна бути зменшена.
Слід мати на увазі, що при застосуванні раміприлу у хворих заутоімунними захворюваннями і синдромами збільшується ризик розвиткунейтропенії.
У разі проведення термінового гемодіалізу хворого попередньо переводятьна інший антигіпертензивний засіб (але не інгібітор АПФ).
Пацієнти літнього віку можуть бути чутливішими до інгібіторів АПФ. Томуу таких хворих початкова доза препарату повинна бути нижчою. Рекомендуєтьсявизначення функції нирок до початку лікування.
З обережністю призначають препарат хворим на подагру, а також цукровийдіабет, особливо тим, які застосовують інсулін та пероральні протидіабетичнізасоби.
Вплив на керування автотранспортними засобами абоіншими складними механізмами.
На початку терапії, при зміні дозування, за умов вживання алкоголю,інших лікарських засобів, можливий розвиток артеріальної гіпотензії та іншихсимптомів, що може впливати на здатність керувати автомобілем та працювати зтехнікою.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування антигіпертензивних,сечогінних препаратів, опіоїдних аналгетиків, деяких анестезуючих засобів,трициклічних антидепресантів й антипсихотичних засобів може призводити допосилення антигіпертензивної дії препарату.
При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів(наприклад ацетилсаліцилової кислоти, індометацину), естрогенів,симпатоміметиків або солі можливо зниження антигіпертензивної дії препарату.
Одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючимидіуретиками (наприклад з амілоридом, спіронолактоном, триамтереном) можепідвищувати вміст калію в крові.
Застосування раміприлу з препаратами літію не рекомендовано, оскількиїх одночасне застосування може призвести до підвищення ризику токсичностіпрепаратів літію.
При поліурії, спричиненої препаратами літію, гідрохлоротіазид можестати причиною парадоксального антидіуретичного ефекту.
Одночасне застосування з протидіабетичними лікарськими засобами(пероральними гіпоглікемічними засобами, інсуліном) може призводити до підвищенняцукрознижуючого ефекту з ризиком виникнення гіпоглікемії. Дане явищеспостерігалося найчастіше протягом перших тижнів комбінованого лікування упацієнтів з нирковою недостатністю.
При одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними препаратами,імунодепресантами, кортикостероїдами, прокаїнамідом зростає ризик виникненнялейкопенії.
Препарат може потенціювати ефект алкоголю.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище +25оС всухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термінпридатності – 3 роки.