ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

НЕТРОМІЦИН®

NETROMYCIN®

Загальна характеристика:

міжнародна назва: netilmicin;4-O-(2,6-діаміно-2,3,4,6-тетрадіокси-a-D-глицеро-гекса-4-енопіранозил)-1-N-етил-6-O-[4-C-метил-3-(метиламіно)-3-діокси-b-L-арабіно-піранозил]-2-діокси-D-стрептамін сульфат;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватогокольору розчин, що не містить сторонніх речовин;

склад: 1 мл розчину містить нетилміцину сульфат укількості, еквівалентній 25 мг або 100 мг нетилміцину;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт, натрію сульфітбезводний, динатрію едетат, спирт бензиловий, вода для ін’єкцій – для форми 100мг/мл;

метилпарабен, пропілпарабен, динатрію едетат, натріюметабісульфіт, натрію сульфіт безводний, натрію сульфат безводний, натріюгідроксид, кислота сірчана, вода для ін’єкцій – для форми 25 мг/мл.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системногозастосування. Аміноглікозиди. Код АТС J01GB07.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Нетилміцин є швидкодіючимбактерицидним антибіотиком, можливий механізм дії якого полягає у пригніченнінормального синтезу білка мікроорганізмів, які чутливі до нього. Нетилміцинпроявляє свою активність у низьких концентраціях, впливає на широкий спектрпатогенних бактерій, включаючи Escherichia coli, Klebsiella spр., Enterobacterspр., Serratia spр., Citrobacter spр., Proteus spр. (індол-позитивні таіндол-негативні), включаючи Proteus mirabilis, P.morganii, P.rettgeri,P.vulgaris, Pseudomonas aeruginosa та Neisseria gonorrhoeae. Нетилміцин такождіє in vitro на штами Hemophilus influenzae, Salmonella spр., Shigella spр. тастафілококи, які продукують і не продукують пеніциліназу, включаючиметицилін-резистентні штами. Деякі штами Providencia spр., Acinetobacter spр. таAeromonas spр. також чутливі до нетилміцину.

Багато штамів перерахованих вище мікроорганізмів, щовиявляють резистентність до інших аміноглікозидів, таких як канаміцин,гентаміцин, тобраміцин та сизоміцин, проявляють in vitro чутливість донетилміцину. Іноді виявляються штами, стійкі до амікацину, але чутливі донетилміцину.

Такі штами бактерій зазвичай резистентні доаміноглікозидів: Streptococcus pneumoniae, більшість інших штамів стрептококів,особливо групи D, та анаеробні організми, такі як Bacteriodes sp. чиClostridium sp.

Комбінація нетилміцину з пеніциліном G проявляєсинергічний бактерицидний ефект щодо більшості штамів Streptococcus faecalis(ентерококів). Комбінування нетилміцину та карбеніциліну або тикарцилінупризводить до синергічної дії проти багатьох штамів Pseudomonas aeruginosa.Крім того, багато штамів Serratia, що є резистентними до багатьох антибіотиків,інгібіруються при застосуванні комбінації нетилміцину з карбеніциліном,азлоциліном, мезлоциліном, цефамандолом, цефотаксимом або моксалактамом, щовиявляють синергічну дію.

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введеннямаксимальна концентрація зазвичай досягається протягом 30 – 60 хв і вимірюванийрівень зберігається протягом 12 год. При внутрішньовенній інфузії протягом 1год рівень максимальної концентрації такий самий, як при

внутрішньом’язовому введенні, а при 30-хвилиннійінфузії він може бути вищий. При внутрішньовенному введенні протягом 3 – 5 хврівень максимальної концентрації може бути у 2 рази вищий, ніж при 30-хвилиннійвнутрішньовенній інфузії.

Нетилміцин, призначений у дозі 2 мг/кг кожні 8 год або 3 мг/кг кожні 12год дорослим пацієнтам з нормальною функцією нирок, не накопичується всироватці.

Після парентерального введення нетилміцинвиявляється в сироватці, тканинах, мокротинні та в перикардіальній,плевральній, синовіальній і перитонеальній рідинах.

Об’єм розподілу становить приблизно 20% маси тіла.Зв’язування з білками низьке. При призначенні препарату кожні 12 год у дозах 1– 4 мг/кг рівноважна концентрація в плазмі встановлюється на другий день.

Загальний кліренс становить приблизно 80 мл/хв, анирковий кліренс – 65 мл/хв. Період напіввиведення – 2,5 год і збільшується призбільшенні дози, але не залежить від способу введення. У пацієнтів з нормальноюфункцією нирок приблизно 80% введеної дози виводиться нирками.

Даних щодо метаболічної трансформації нетилміцинунемає; препарат екскретується головним чином шляхом клубочкової фільтрації.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.Нетилміцин, як й інші аміноглікозиди, може накопичуватися в сироватці кровіпацієнтів при лікуванні високими дозами та протягом тривалого часу, особливопри порушенні функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок нетилміцинвиводиться повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.

При наявності набряків максимальна концентраціянетилміцину в плазмі дорослих хворих може бути нижче звичайної, внаслідокпроникнення нетилміцину в позаклітинну рідину.

При введенні однакових доз концентрація аміноглікозидів у сироватці кровіу пацієнтів з пропасницею може бути нижчою порівняно з пацієнтами без такої.При пропасниці та анемії період напіввиведення може зменшуватись.

При тяжких опіках період напіввиведення аміноглікозидів може значнозменшуватися та концентрація в сироватці крові після введення певної дози можебути нижчою, ніж очікувалася.

Нетилміцин проникає крізь перитонеальний та плацентарний бар’єри таможе бути визначений як у пуповинній крові, так і у плода.

Так як аміноглікозиди після парентерального введення погано проникаютьу субарахноїдальний простір, концентрація нетилміцину у цереброспинальнійрідині часто є низькою та залежить від дози препарату і менінгеальногозапалення.

Показання для застосування. Лікування інфекційних захворювань,спричинених чутливими до Нетроміцину штамами мікроорганізмів, у тому числі:

бактеріємія, септицемія (включаючи сепсисновонароджених);

тяжкі інфекційні захворювання дихальних шляхів;

інфекції нирок та сечостатевих шляхів;

інфекції шкіри та м’яких тканин;

інфекції кісткової тканини та суглобів;

опіки, рани, периопераційні інфекції;

внутрішньочеревні інфекції (включаючи перитоніт);

інфекції шлунково-кишкового тракту.

В періопераційний період застосування Нетроміцину може бути розпочатодо операції і тривати після операції для лікування підозрюваного або доведеногоінфікування чутливими мікроорганізмами.

Нетроміцин показаний для боротьби з гострою неускладненою гонорейноюінфекцією у чоловіків (уретра, пряма кишка) та жінок (уретра, шийка матки,пряма кишка) при незміненій функції нирок.

Спосіб застосування та дози. Рекомендовані дози для внутрішньовенного тавнутрішньом’язового введення ідентичні. Для розрахунку необхідної дози слідвизначити масу тіла пацієнта до початку лікування. Доза аміноглікозиду для пацієнтівз надлишковою масою тіла повинна розраховуватись на основі оцінки знежиреноїмаси тіла.

Нетроміцин не слід змішувати з іншими препаратами.Препарат вводять окремо відповідно до рекомендованих способів застосування тасхем дозування.

Бажано визначати пікові та мінімальні концентраціїНетроміцину в сироватці крові для впевненості в адекватному режимі дозування.При застосуванні Нетроміцину 2 – 3 рази на добу пікова концентрація, щовимірюється через 30 хвилин – 1 годину після введення, повинна становити 4 – 12мкг/мл. Дозування повинно бути скореговано таким чином, щоб пікова концентраціянетилміцину в сироватці не перевищувала 16 мкг/мл протягом тривалого часу.Мінімальні концентрації, що вимірюються перед наступним введенням, не повинніперевищувати 4 мкг/мл. При застосуванні Нетроміцину 1 раз на добу допустимапікова концентрація 20 – 30 мкг/мл.

Звичайна тривалість лікування пацієнтів становить 7– 14 днів. У разі терапії ускладнених інфекцій може бути необхідним тривалішийкурс лікування. За наявності ускладнень терапії слід знизити дозу.

Внутрішньом’язове введення. Пацієнти з нормальною функцією нирок.

Дорослі. Рекомендована доза Нетроміцину прилікуванні хворих на інфекції сечових шляхів або системні інфекції, що незагрожують життю, становить 4 – 6 мг/кг/добу трьома рівними порціями кожні 8год, або двома рівними порціями кожні 12 год, або один раз на добу. Як правило,у цьому діапазоні доз нижчі дози слід застосовувати при інфекціях сечовихшляхів, а вищі – при системних інфекціях. В обох випадках доза повиннапідбиратися з урахуванням важкості інфекції та стану хворого.

Для дорослих з масою тіла 50 – 90 кг може бутизастосована доза в 150 мг кожні 12 год або в 100 мг кожні 8 год. Для дорослих,маса тіла яких менша або перевищує верхню вказану межу, доза повиннарозраховуватись у мг/кг знежиреної маси тіла.

Пацієнти, які страждають на інфекційні захворюванняз високим ризиком летальності, можуть отримувати до 7,5 мг/кг/добу в трьохрівних дозах кожні 8 годин. Цю дозу слід зменшити до 6 мг/кг/добу або нижче припозитивній динаміці клінічних ознак (зазвичай через 48 годин).

Недоношені та доношені новонароджені віком до одноготижня: 6 мг/кг/добу (по 3 мг/кг кожні 12 год).

Новонароджені віком старше одного тижня та немовлята:7,5 – 9 мг/кг/добу (по 2,5– 3 мг/кг кожні 8 год).

Діти старше 1 року: 6 – 7,5 мг/кг/добу (по 2 – 2,5мг/кг кожні 8 годин).

Пацієнти з порушеною функцією нирок. При лікуванніхворих з порушеною функцією нирок дозування повинно підбиратися індивідуально.При можливості слід контролювати концентрацію нетилміцину в сироватці крові.Наведені схеми застосування не повинні розглядатися як жорсткі рекомендації;вони є орієнтирами у випадках, коли визначення рівня нетилміцину в сироватці неможливе. У цьому випадку та при стабільній функції нирок найбільш надійними зпоказників ступеня порушення ниркової функції, що є індикаторами длярегулювання дози, є вміст креатиніну в сироватці та кліренс креатиніну.

Режим з перемінним інтервалом застосування препарату.Одним із методів підбору дози є збільшення інтервалу між введеннямипрепарату у звичайних дозах. Оскільки концентрація креатиніну в сироватці маєвисокий ступінь кореляції з періодом напіввиведення нетилміцину із сироватки,відповідні лабораторні виміри можуть дати інформацію для регулювання інтервалуміж прийомами препарату. Інтервал між введеннями встановлених доз (у годинах)може бути приблизно розрахований шляхом множення вмісту креатиніну в сироватці(мг/100 мл) на 8. Так, наприклад, пацієнт з масою тіла 60 кг при рівнікреатиніну в сироватці 3 мг/100 мл може одержати 120 мг препарату (2 мг/кг)кожні 24 години (3,0 х 8).

Режим з перемінною дозою. При лікуванні осіб,які страждають на тяжкі системні інфекційні захворювання та порушення функційнирок, може бути бажаним більш часте введення антибіотику, але в менших дозах.У таких хворих слід визначати концентрацію нетилміцину в сироватці.

Запропоновані такі методи розрахунку доз:

1. Після застосування звичайної початкової дози або дозинасичення визначають приблизну знижену дозу (при застосуванні з інтервалами 8год) шляхом ділення рекомендованої дози на рівень креатиніну в сироватці(табл.1). Так, наприклад, після застосування початкової дози 120 мг (2 мг/кг)пацієнт з масою тіла 60 кг та з рівнем креатиніну в сироватці 3 мг/100 мл можеодержувати по 40 мг препарату кожні 8 год (120:3).

Таблиця 1. Рекомендації з регулювання дози для осібз порушеною функцією нирок (введення кожні 8 год після застосування звичайноїпочаткової дози)

2. Якщо кліренс креатиніну відомий, підтримуюча доза, яку вводять кожні8 годин, може бути розрахована за формулою:

*КК – кліренс креатиніну, мл/хв/1,73 м²

Початкова доза або доза насичення відповідає рекомендованій дляпацієнта з непорушеною функцією нирок.

Вказані схеми дозування надані для орієнтиру у випадку, коли немаєможливості визначати вміст нетилміцину в сироватці. Погіршення функції нирокможе призвести до необхідності зменшення доз, проти тих, що вказані дляпацієнта зі стабільним порушенням функції нирок.

Внутрішньовенне введення. Внутрішньовенне введення Нетроміцину можебути особливо необхідним при лікуванні осіб, що страждають на септицемію абоперебувають у стані шоку. Цьому методу може бути також віддано перевагу увипадках, коли у пацієнта хронічна серцева недостатність, гематологічніпорушення, має сильні опіки або знижену м’язову масу. При внутрішньовенномувведенні дорослим одна доза Нетроміцину може бути розведена в 50-200 млстерильного фізіологічного розчину або стерильного 5% водного розчинудекстрози; при введенні немовлятам та дітям об’єм розчинника повиненвизначатися потребою пацієнта у рідині. Розчин можна вводити протягом від 30 хвдо 2 годин.

За певних обставин доза Нетроміцину може бутивведена струйно, безпосередньо у вену або у магістраль для внутрішньовенноїін’єкції протягом 3 – 5 хв.

Нетроміцин фізично сумісний з переліченими нижче розчинами дляпарентерального введення і не втрачає своєї активності при концентрації 3 мг/мл(у розрахунку на основну речовину) при зберіганні в холодильнику або прикімнатній температурі протягом 7 днів.

Розчинники: вода для ін’єкцій, фізіологічний розчин,3% та 5% розчин хлориду натрію для ін’єкцій; 5% водний розчин декстрози, 5%розчин декстрози з електролітом № 48, 5% розчин декстрози з електролітом № 75,розчин для ін’єкцій, який містить 5% декстрози та 0,9% хлориду натрію, 50%розчин декстрози для ін’єкцій; 5% розчин бікарбонату натрію для ін’єкцій; 6%розчин декстрану 75 в 5% декстрозі; 10% розчин декстрану 40; 10% водний розчиндекстрози; розчин Рінгера для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом для ін’єкцій;розчин Рінгера з лактатом для ін’єкцій, що містить 5% декстрози, 10% фруктозадля ін’єкцій.

СПЕЦІАЛЬНІ СХЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ

Гонорея у чоловіків та жінок. Рекомендуєтьсяодноразове внутрішньом’язове введення 300 мг Нетроміцину. Препарат (100 мг/мл)слід вводити глибоко у верхній зовнішній квадрант сідниці, по половині дози вкожну сідницю. Для пацієнтів з малою або великою масою тіла рекомендуєтьсяпідібрати дозу з урахуванням знежиреної маси тіла.

Інфекції сечових шляхів. При неускладненійінфекції сечових шляхів, особливо у випадку хронічного перебігу та рецидиву безознак ниркової недостатності, можна рекомендувати внутрішньом’язове введення водин прийом добової дози Нетроміцину 3 мг/кг, курс лікування 7 – 10 днів.

Гемодіаліз. У дорослих пацієнтів з нирковоюнедостатністю, які перебувають на гемодіалізі, кількість Нетроміцину, щовиводиться з крові, може варіювати залежно від декількох факторів, у тому числівід методу діалізу. При восьмигодинній тривалості процедури гемодіалізуконцентрація Нетроміцину в сироватці може знизитись приблизно на 63%. Применшій тривалості гемодіалізу буде виведена менша кількість препарату.Рекомендована доза в кінці кожної процедури гемодіалізу становить 2 мг/кг. Длядітей може застосовуватись доза від 2 до 2,5 мг/кг залежно від тяжкостіінфекції.

Побічна дія. Нефротоксичність. Негативна дія на нирки, зазвичаймалої інтенсивності, у поодиноких випадках спостерігалась при застосуваннінетилміцину. Така дія має місце частіше в осіб похилого віку, у пацієнтів зпорушенням функції нирок в анамнезі, у осіб, які одержували препарат протягомтривалого часу або в дозах, що перевищують рекомендовані, але в більшостівипадків вона має зворотній характер.

Нейротоксичність. На відміну від іншихаміноглікозидів, частота випадків вестибулярної та кохлеарної токсичності призастосуванні Нетроміцину дуже мала. Симптоми спричиненої аміноглікозидамиототоксичності (запаморочення, шум у вухах, зниження слуху) зазвичай маютьоборотній характер. Зниження слуху звичайно проявляється в ділянці високихчастот. Деякі пацієнти, які відчували раніше нейротоксичні явища призастосуванні інших аміноглікозидів, не мали ускладнень при лікуванніНетроміцином.

Інші поодинокі випадки побічних реакцій, що можливомали зв’язок із застосуванням нетилміцину такі: головний біль, нездужання,розлад зору, дезорієнтація, тахікардія, гіпотензія, відчуття серцебиття,тромбоцитоз, парестезія, висип, озноб, гарячка, затримка рідини, блювання,діарея. Дуже рідко повідомлялось про випадки анафілаксії.

При призначенні нетилміцину сульфату деяким дорослимта дітям, повідомлялось про виникнення стану, подібного до синдрому Фанконі, щосупроводжувався аміноацидурією та метаболічним ацидозом.

Дуже рідко повідомлялось про розвиток синдромуСтівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу у зв’язку іззастосуванням аміноглікозидів, включаючи нетилміцин.

Хоча місцева переносимість Нетроміцину, як правило,добра, були одиничні повідомлення про біль у місці ін’єкції або локальнуреакцію. У дослідженнях було показано, що інтенсивність болю привнутрішньом’язовій ін’єкції нетилміцину була значно меншою, ніж при застосуванніамікацину.

Зміни в результатах лабораторних аналізів, можливопов’язаних із застосуванням нетилміцину, включають підвищення рівня цукру вкрові, вмісту лужної фосфатази, сироваткової АСТ або АЛТ, білірубіну, калію,зміни інших показників функції печінки, зниження рівня гемоглобіну, кількостілейкоцитів та тромбоцитів, еозинофілію, анемію та ріст протромбінового часу.

Протипоказання. Гіперчутливість або серйозні токсичні реакції нанетилміцин або інші аміноглікозиди; непереносимість будь-якого компонентапрепарату; вагітність та період лактації.

Передозування. У разі передозування або токсичної реакціївиведенню нетилміцину сульфату з крові може сприяти гемодіаліз абоперитонеальний діаліз. Однак при перитонеальному діалізі швидкість виведеннязначно нижча. Вказані процедури мають особливе значення для пацієнтів ізпорушеною функцією нирок.

Особливості застосування. Застосування Нетроміцину рекомендується напочатковій стадії лікування за наявності підозрюваної або підтвердженоїінфекції грамнегативними мікроорганізмами. При підозрі на інфекціюграмнегативними мікроорганізмами рішення про продовження застосуванняНетроміцину повинно бути засновано на результатах визначень чутливостімікроорганізмів, клінічної відповіді хворого та переносимості препарату.

У разі тяжких інфекцій, спричинених невідомимимікроорганізмами, Нетроміцин може бути застосований на початковій стадіїлікування разом із препаратами групи пеніцилінів або цефалоспоринів доодержання результатів визначення чутливості. При підозрі на інфікуванняанаеробними мікроорганізмами слід застосовувати відповідну антимікробну терапіюв комбінації з Нетроміцином. Після ідентифікації мікроорганізму та визначенняйого чутливості слід продовжувати застосування Нетроміцину або іншихвідповідних антибіотиків.

Клінічні дослідження показали, що застосуванняНетроміцину ефективно у випадку інфекцій, спричинених мікроорганізмами,резистентними до інших аміноглікозидів, таких як канаміцин, гентаміцин,тобраміцин, сизоміцин та амікацин.

У зв’язку з тим, що Нетроміцин виявив ефективністьпри лікуванні тяжких стафілококових інфекцій, його можна використовувати з цієюметою у випадках, коли застосування пеніцилінів або інших потенційно менштоксичних препаратів протипоказано, а результати визначення чутливості бактерійта клінічні дані свідчать за доцільність його застосування. Можливезастосування Нетроміцину у випадках змішаних інфекцій, спричинених чутливимиштамами стафілококів та грамнегативними мікроорганізмами.

Застосування нетилміцину сульфату може призвести дорозмноження нечутливих мікроорганізмів. У такому разі показана адекватнатерапія.

Пацієнти, які отримують аміноглікозиди, повинніперебувати під постійним клінічним наглядом з огляду потенційної токсичності,пов’язаної із застосуванням цих препаратів.

При лікуванні рекоменується контролювати функціюнирок та VIII пари черепно-мозкових нервів, в особливості у хворих із відомимабо підозрюваним зниженням функції нирок на початку або під час терапії.Періодично слід вимірювати вміст азоту сечовини в крові, а також рівень абокліренс креатиніну в сироватці. Рекомендується знімати серійні аудіограми,особливо у хворих, що належать до групи ризику. При розвитку ототоксичності абонефротоксичності слід провести корекцію дози або припинити застосування препарату.Як і при застосуванні інших аміноглікозидів, у поодиноких випадках змінифункції нирок та VIII пари черепно-мозкових нервів можуть не проявлятися дозавершення лікування. Порушення вестибулярної функції може мати тимчасовийхарактер через дію компенсаторних механізмів. Поодинокі випадки порушеннякохлеарної функції зазвичай незворотні.

Слід здійснювати контроль концентраціїаміноглікозиду в сироватці крові для впевненості в адекватних кількостяхантибіотика в крові та відсутності потенційно токсичних рівнів. При контроліпікових концентрацій нетилміцину дозу регулюють так, щоб не допустити тривалогоперевищення рівня 16 мкг/мл. При контролі мінімальних концентрацій(безпосередньо перед введенням наступної дози) ці концентрації мають бути вмежах 0,5 – 2 мкг/мл при застосуванні рекомендованих доз. Слід уникати рівнямінімальних концентрацій вище 4 мкг/мл. Підвищені пікові та/або мінімальніконцентрації аміноглікозиду в сироватці крові можуть збільшити ризик виникненнятоксичного впливу на нирки та VIII пару черепно-мозкових нервів.

В осіб із поширеними опіками шкіри зміни уфармакокінетиці можуть призвести до зниження концентрації аміноглікозидів усироватці. У таких випадках вимірювання концентрацій нетилміцину в сироватцімають особливе значення, оскільки є основою для регулювання дози.

Антибіотики, що мають нейротоксичну абонефротоксичну дії, можуть поглинатися в значних кількостях з поверхні тілапісля місцевих зрошень або аплікацій. Слід враховувати потенційний токсичнийефект антибіотиків, що вводять у такий спосіб.

Якщо комбінація з іншими потенційно нефротоксичними препаратами єнеобхідною, слід ретельно моніторувати ниркову функцію за допомогою відповіднихлабораторних тестів. Похилий вік та зневоднення можуть призвести до збільшенняризику розвитку нефротоксичності у такому випадку.

Аміноглікозиди слід з обережністю застосовувати при лікуванні хворих,які страждають на нервово-м’язові порушення, такі як міастенія гравіс,паркінсонізм або дитячий ботулізм, так як теоретично ці препарати можуть призвестидо більшої м’язової слабкості через потенційну курареподібну дію нанервово-м’язові синапси.

Була показана перехресна алергенністьаміноглікозидів.

Під час терапії пацієнти повинні отримувати достатнюкількість рідини.

Нетроміцин для ін’єкцій містить натрію метабісульфітта натрію сульфіт; ці речовини можуть спричиняти у деяких чутливих осіб реакціїалергічного типу, включаючи симптоми анафілаксії та астматичні напади, щозагрожують або не загрожують життю.

Нетроміцин для ін’єкцій може бути безбарвним (яквода) або мати блідо-жовтий колір. Розчини темно-жовтого кольорувикористовувати не слід.

Застосування протягом тривалого часу та в дозах, яківищі за рекомендовані. Хоча пролонгований курс нетилміцину переноситься добре,важливо, щоб пацієнти, які перебувають на лікуванні довше стандартного часу(понад 7 – 10 днів) або отримують дози, що перевищують рекомендовані вікові,вагові або рекомендовані при порушенні ниркової функції, ретельно обстежувалисяз метою виявлення змін з боку функцій нирок, слуху та вестибулярного апарату;цій категорії хворих також слід періодично визначати рівень сироватковихелектролітів.

Застосування у дітей та в осіб похилого віку.Пацієнти похилого віку та діти належать до групи особливого ризику з виникненнянефротоксичності, тому рекомендується проводити ретельний клінічний моніторінгцієї категорії хворих.

Люди похилого віку можуть мати знижену функцію нирокбез відповідних змін за результатами скринінгових лабораторних аналізів, щозазвичай проводяться у таких ситуаціях (визначення вмісту азоту сечовини вкрові або креатиніну в сироватці). Тому більш інформативним може бутивизначення кліренса креатиніну.

Застосування з іншими антибіотиками. Нетроміцин бувефективним при застосуванні сумісно з карбеніциліном або тикарциліном прилікуванні загрожуючих життю інфекцій, викликаних Pseudomonas aeruginosa.Показана також ефективність препарату при застосуванні разом з антибіотикомгрупи пеніцилінів для лікування ендокардиту, спричиненого штамами стрептококів.При підозрі на сепсіс або стафілококову пневмонію у новонароджених зазвичайпоказано застосування пеніцилінів сумісно з нетилміцином.

При комбінації з іншими антибіотиками у пацієнтів знормальною або порушеною функцією нирок рекомендовані дози Нетроміцину не слідзнижувати.

Вагітність і лактація. Аміноглікозидні антибіотикипроникають крізь плаценту та можуть спричинювати порушення розвитку плода припризначенні їх вагітним жінкам. Були повідомлення про тотальну необоротнубілатеральну вроджену глухоту у дітей, матері яких отримували аміноглікозиди,включаючи нетилміцин, протягом вагітності.

Якщо нетилміцин застосовується протягом вагітностіабо якщо пацієнтка завагітніла під час прийому нетилміцину, її слідпроінформувати про потенційну небезпеку для розвитку плода.

Дослідження показали, що у матерів, які годуютьгруддю, невелика кількість нетилміцину сульфату виводяться з грудним молоком.Зважаючи на можливість серйозних побічних ефектів, слід прийняти рішення проприпинення годування або про відміну застосування препарату.

Визначення чутливості. Для визначення чутливостіможе бути застосований метод дисків, описаний Бауером та ін. На диску, якиймістить 30 мкг нетилміцину, повинна з’явитися зона інгібірування розміром d ≥17 мм, що вказуватиме на чутливість ізолятів, крім Pseudomonas aeruginosa. ДляPseudomonas aeruginosa вказувати на чутливість мікроорганізму буде утвореннязони розміром d ≥ 12 мм. Утворення зон розміром менше 12 мм дляPseudomonas aeruginosa та менше 17 мм для інших мікроорганізмів є показникомтого, що мікроорганізм може проявити резистентність.

Внаслідок того, що бактерії роду Pseudomonasреагують інакше на дифузійний градієнт нетилміцину при визначенні чутливостіметодом агарових пластинок, ніж ентеробактерії та стафілококи, длядиференціації чутливих та резистентних мікроорганізмів застосовують іншірозміри зони. Така диференціація не означає, що клінічна активність може бутинижчою. Якщо розмір зони пригнічення росту при випробуванні на чутливістьперебуває в межах від 12 до 17 мм, позитивний результат оксидазної проби разомз результатами інших процедур ідентифікації може служити вказівкою на наявністьчутливих бактерій Pseudomonas.

При деяких умовах, особливо у разі штамівPseudomonas aeruginosa, бажано проведення додаткових визначень чутливостіметодом розведення в рідкому середовищі або методом розведення в агарі; з цієюметою випускається стандартний розчин нетилміцину.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Як і при застосуванні інших аміноглікозидів,слід уникати сумісного та/або послідовного системного або місцевогозастосування інших потенційно нейротоксичних та/або нефротоксичних препаратів.Сумісне застосування Нетроміцину з іншими потенційно нефротоксичними лікамипідвищує ризик розвитку нефротоксичності. До цих препаратів належатьаміноглікозиди, ванкоміцин, поліміксин В, колістин, органоплатини, високі дозиметотрексату, іфосфамід, пентамідин, фоскарнет, ряд противірусних препаратів(ацикловір, ганцикловір, адефовір, цидофовір, теновір), амфотерицин В, імуносупресантитакі, як циклоспорин, або такролімус та йодовмісні контрасні речовини.

Слід уникати сумісного застосування нетилміцину з діуретиками, такимияк кислота етакринова або фуросемід, оскільки вказані діуретики самі можутьспричинити ототоксичну дію. Крім того, при внутрішньовенному введенні діуретикиможуть підсилювати токсичність аміноглікозиду внаслідок зміни концентраціїантибіотика в сироватці та тканинах.

Були повідомлення про збільшення нефротоксичностіпри сумісному застосуванні аміноглікозидів та деяких цефалоспоринів.

Слід мати на увазі можливість розвиткунервово-м’язової блокади та паралічу дихання при призначенні аміноглікозидівособам, які одержують міорелаксанти, такі як сукцинілхолін, тубокурарин абодекаметоній; анестетики або масивне переливання крові з цитратнимантикоагулянтом.

Змішування in vitro аміноглікозиду з антибіотикамиβ-лактамної групи (пеніциліни або цефалоспорини) може призвести до значноїінактивації. Є вказівки на те, що навіть при введенні аміноглікозиду тапрепарату пеніцилінової групи різними шляхами відбувається зменшення періодунапіввиведення аміноглікозиду із сироватки або його вмісту в сироватці упацієнтів із порушеною функцією нирок та у деяких осіб з нормальною функцієюнирок. Зазвичай така інактивація аміноглікозиду має клінічне значення тількипри лікуванні осіб зі значним порушенням функції нирок.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці притемпературі не вище 25^оС. Не заморожувати. Термін придатності – 3роки.