ІНСТРУКЦІЯ

 для медичного застосування препарату

 МЕЛІПРАМІН

 (MELIPRAMIN®)

Загальна характеристика:

міжнародната хімічна назви: іміпрамін;5-/3-диметиламінопропіл/-10,11-дигідро-5N-дибензо-/b,f/ азепінумоногідрохлорид;

основніфізико-хімічні властивості: сочевицеподібні драже коричневого кольору зблискучою поверхнею, без запаху або майже без запаху;

склад:1 драже містить іміпраміну гідрохлориду 25 мг ;

допоміжніречовини: желатин, гліцерин, лактоза, поліетиленгліколь, макрогол 35000, залізаокис червоний, магнію стеарат, сахароза, тальк та титану двоокис.

Формавипуску. Драже.

Фармакотерапевтичнагрупа. Антидепресант – неселективні інгібітори зворотного захопленнямоноамінів. Код АТС: N06 AA.

Фармакологічнівластивості.

Фармакодинаміка.Активний інгредієнт драже Меліпрамін - іміпрамін - похідний продуктдибензоазепіну. Належить до групи препаратів, що називаються трициклічнимиантидепресантами. Здійснює тимолептичну дію, покращує настрій, зменшує почуттясуму. Має супровідну стимулювальну активність, викликає зменшення руховоїзагальмованості, підвищує психічний та загальний тонус організму. Виявляєцентральну та периферичну м-холіноблокувальну, міотропну (спазмолітичну),помірну антигістамінну активність.

Фармакокінетика.При внутрішньому застосуванні іміпрамін добре всмоктується ізшлунково-кишкового тракту, має біодоступність 29-77 %. Швидко розподіляється утканинах, легко проникає через гемато-енцефалічний бар’єр. Вибірковонакопичується в головному мозку, нирках, печінці. Максимальна концентрація вплазмі крові досягається через 1-2 години після застосування. Зв’язування збілками крові 76-95 % введеної дози.

Інтенсивнометаболізується у печінці. Протягом 24 годин до 40 % прийнятого іміпрамінувиводиться з сечею у вигляді неактивних метаболітів, 1-2 % - у незміненомувигляді. Приблизно 20 % виводиться з жовчю. Період напіввиведення - від 4 до 24годин. Терапевтична концентрація в крові - 0,05-0,16 мг/л, токсична - 0,7 мг/л,летальна - 2 мг/л.

Показання для застосування.Драже Меліпрамін, можуть бути призначені в будь-якому з таких випадків:

при всіхформах депресії (з тривожністю чи без неї): глибокій депресії, в депресивнійфазі біполярного розладу, депресії з атиповим перебігом, депресивних станах,дистимії);

припанічному розладі;

принічному енурезі (у дітей віком від 6 років): як засіб тимчасової допоміжноїтерапії, якщо органічні причини виключені.

Спосіб застосування та дози. Добові дози слід визначати індивідуально,залежно від важкості та природи симптомів. Як і в випадку іншихантидепресантів, для досягнення адекватного терапевтичного ефекту потрібен,щонайменше, 2-4-тижневий курс лікування. У деяких випадках потрібен курстривалістю 6-8 тижнів. Рекомендовано починати лікування з низьких доз препаратуй поступово підвищувати добову дозу до досягнення підтримуючої дози. У процесілікування потрібно також визначити найнижчу дозу, що справляє ефект:обережність є виправданою при визначенні дози для літніх хворих і пацієнтівпідліткового віку (тобто молодших за 18 років).

Дози длядорослих.

Депресія:Лікування амбулаторних пацієнтів можна починати з добової дози 25 мг 1-3 разина добу. Цю дозу можна впродовж тижня поступово підвищити до 150-200 мг/добу.Підтримуюча доза становить 50-100 мг/добу. У важких госпіталізованих хворих можнапочинати з добової дози 75 мг/добу. Цю дозу можна поступово підвищувати,додаючи щоразу по 25 мг, до досягнення добової дози 200 мг/добу. У дужевиняткових випадках добова доза може бути ще вищою – до 300 мг/добу.

Літніхворі (старші за 60 років) і підлітки (молодші за 18 років): Ці пацієнти можутьбути більш сприйнятливими до препарату та виявляти серйозні реакції в відповідьна стандартні дози для дорослих. Тому лікування таких хворих слід починати знайнижчої дози, що спроможна контролювати симптоми. Далі можна почати поступовепідвищення дози, з досягненням добової дози в 50-75 мг. Рекомендовано досягатиоптимальної дози впродовж 10 днів і на такій дозі продовжувати лікування.

Панічнийрозлад: Пацієнти з цим розладом більш схильні до розвитку побічних ефектів, ілікування потрібно починати з найнижчої дози. Минущі напади більш сильноїтривожності, які можна спостерігати на самому початку терапії Меліпраміном,можна контролювати за допомогою призначення похідних бензодіазепіну. Цюдопоміжну терапію можна поступово зняти в міру того, як симптоми тривожностізникають. Добову дозу Меліпраміну можна поступово підвищувати до межі 75-100мг/добу (тільки у винятках - до 200 мг/добу). Потрібен курс лікуваннятривалістю, щонайменше, 6 місяців. Курс завершують шляхом поступового зняттяпрепарату.

Дози для дітей.

Рекомендованітакі схеми лікування:

Дітивіком 6-8 років (маса тіла 20-25 кг) - 25 мг/добу;

Діти віком9-12 років (маса тіла 25-35 кг) - 25-50 мг/добу;

Діти,старші за 12 років (маса тіла > 35 кг) - 50-75 мг/добу.

Якщо низька початкова доза не дає ефекту, длядосягнення адекватного терапевтичного ефекту можна застосовувати більш високідози, але в межах схеми, що обирається відповідно до віку дитини. При лікуваннідітей треба слідкувати за тим, щоб добова доза не перевищувала 2,5 мг/кг маситіла/добу. У кожній схемі потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу зівказаного інтервалу. Добова доза може призначатися в один прийом перед сном.Якщо ж енурез має місце рано ввечері, добову дозу рекомендовано розділити (одначастина дається дитині вдень у післяобідній час, тоді як інша – перед сном.)

Тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 3місяці. Підтримуючу дозу слід підбирати в міру того, як зменшується вираженістьсимптомів. Перед повним зняттям препарату рекомендоване поступове зменшеннядобової дози.

Побічнадія. Найбільш часті побічні ефекти препарату - сонливість, постуральнагіпотензія, тахікардія та симптоми, схожі на дію атропіну: сухість у роті,констипація, затримка сечі, нечіткість зору, порушення акомодації, підвищеннятемператури та внутрішньоочного тиску.

Іншіменш часті побічні дії:

-неврологічні: головний біль, периферична невропатія, шум у вухах,екстрапірамідні симптоми: тремор, атаксія, утруднення мови, особливо у людейпохилого віку: сплутаність свідомості, делірій;

-епілептогенний ефект: у першу чергу, у хворих на епілепсію або при схильностідо конвульсій;

-серцево-судинні: рідко, в основному, після введення високих доз особливочутливим хворим - аритмія, сильна гіпотензія та/або болісний вазоспазм, щопроявляється в посинінні пальців;

-шлунково-кишкові: дуже рідко – гепатит з порушенням функції печінки,пожовтінням шкіри та склер, біль, металевий присмак у роті, запаленнявнутрішньої слизової оболонки рота (стоматит), нудота, блювання та, увиняткових випадках – паралітична непрохідність кишок;

-алергічні шкірні реакції (через 14 - 60 днів після початку лікування) – кропив’янка,ангіоедема, фоточутливість;

- ендокринні: збільшення молочних залоз, галакторея,ускладнення цукрового діабету, зниження переносимості глюкози, дуже рідко –зниження продукування антидіуретичного гормону;

-сексуальні розлади: зниження лібідо, імпотенція, болісна еякуляція, порушенняоргазму;

- дужерідко, в основному, у людей похилого віку, можуть при проведенні лабораторнихдосліджень виявлятися зміни показників крові.

Протипоказання.Драже Меліпрамін не слід використовувати у разі:

- вагітностічи годування груддю;

-алергії до іміпраміну або інших інгредієнтів, що входять до складу препарату;

-алергії до інших трициклічних антидепресантів дибензоазепінового ряду;

-лікування інгібіторами моноаміноксидази;

-наявності в минулому серцевих нападів (інфаркт міокарда) або нерегулярногоскорочення серця (аритмії);

-тяжкого захворювання нирок та/або печінки;

-затримки сечі (гіпертрофія простати);

-наявності вузькокутової глаукоми.

ДражеМеліпрамін не можна приймати дітям віком до 6 років.

Передозування.Симптоми: запаморочення, збудження, атаксія, судоми, ступор, кома, мідріаз,синусова тахікардія, аритмія, атріовентрикулярна блокада, порушенняреполяризації, колапс (при високому венозному тиску), гіпотонія, пригнічення дихання,ціаноз, блювання, пропасниця.

Лікування: Негайна госпіталізація необхідна вбудь-якому випадку, коли є підозра на передозування іміпраміну. Постійнийнагляд протягом щонайменше 72 годин також є обов’язковим. Специфічного антидотунемає. Таким чином, у випадках передозування препарату показане підтримувальнесимптоматичне лікування. Внаслідок антихолінергічного ефекту випорожненняшлунку відкладається протягом 12 чи більше годин; тому перш за все необхідноспробувати видалити препарат зі шлунку. Це можна здійснити шляхом промиванняшлунку чи – у свідомих пацієнтів – шляхом викликання блювання. Можна такожзастосувати активоване вугілля. Повинен проводитися моніторинг показниківсерцево-судинної функції, а також газового та електролітного складу крові. Припотребі можна застосовувати протисудомну терапію (внутрішньовенно - діазепам,фенитоїн, фенобарбітал, а також інгаляційний наркоз та м’язові релаксанти).Можна також застосовувати апаратне дихання, штучний водій ритму,плазмозамінники, краплинні інфузії допаміну й добутаміну. Потреба в реанімаціївиникає рідко. Ані гемодіаліз, ані перитонеальний діаліз користі не приносятьвнаслідок низької концентрації іміпраміну в плазмі. Форсований діурез також неє ефективним внаслідок великого об’єму розподілу препарату. З призначеннямфізостигміну пов’язували важку брадикардію, асистолію та епілептичні судоми;таким чином, при передозуванні іміпраміну його застосування не рекомендоване.

Особливостізастосування. Терапевтичний ефект Меліпраміну розвивається поступово –протягом 2-4 тижнів після початку лікування. Потім необхідно продовжуватипідтримуюче лікування протягом не менше 3 місяців, можливо – 6 місяців доки небуде спостерігатися значне покращення стану пацієнта. Припиняти застосуванняМеліпраміну необхідно поступово – раптове припинення лікування може призвестидо виникнення таких симптомів, як нудота, головний біль, відчуття дискомфорту,неспокійність, розлад сну, аритмія, а також екстрапірамідних симптомів,наприклад, утруднення мови, особливо у дітей.

Лікарперед початком застосування Меліпраміну може вважати за потрібне перевіритифункціональний стан печінки, нирок, серця, рівень цукру в крові, артеріальнийтиск, а також зробити загальний аналіз крові.

У разізастосування електроконвульсивної терапії вводити Меліпрамін не можна.

Прилікуванні інгібіторами моноаміноксидази необхідно почекати 3-4 тижні передпочатком застосування Меліпраміну. Це допоможе попередити виникнення такихсимптомів, як судоми, підвищення артеріального тиску або температури.

Так самопри переході з лікування Меліпраміном на застосування інгібіторівмоноаміноксидази необхідно зробити перерву в декілька днів.

Протягомусього курсу лікування Меліпраміном не можна вживати алкогольних напоїв.

У разівиникнення під час лікування стійкої констипації або утруднення в сечовиділенніповідомте про це лікаря.

Необхіднобути дуже уважним, якщо перед або під час лікування Меліпраміном спостерігалисьепілептичні напади. Для запобігання конвульсіям, можливо, буде краще призначитиінше лікування.

Прилікуванні Меліпраміном не можна керувати автомобілем та іншими механічнимизасобами або займатися діяльністю, що супроводжується підвищеним ризикомнещасних випадків. Внаслідок того, що препарат має седативну дію, на початкулікування краще уникати такої діяльності. Повідомте лікаря у разі наявностізараз чи в минулому захворювань серця, печінки, нирок, діабету, підвищеноїактивності щитовидної залози, феохромоцитоми, гострої порфірії. ЛікуванняМеліпраміном може Вам не підійти, і лікар призначить інший препарат (Меліпрамінне застосовують для лікування хворих у маніакальний період біполярноїдепресії).

Пізнішеце питання Ви можете вирішити разом з лікарем.

Взаємодіяз іншими лікарськими засобами. При застосуванні Меліпраміну необхідно матина увазі:

- атропінта подібні йому препарати підвищують частоту виникнення побічних ефектівМеліпраміну;

-депресанти центральної нервової системи та алкоголь посилюють седативний ефектМеліпраміну, бензодіазепіни та слабкі нейролептики підвищують седативний таантихолінергічний ефект Меліпраміну;

-стимулятори ферментів (алкоголь, нікотин, мепробамат, барбітурати,антиепілептичні агенти) посилюють розпад іміпраміну, знижують його рівень уплазмі і, таким чином, антидепресантну дію;

-циметидин, метилфенідат, пероральні контрацептиви, стероїди, нейролептики,селективні інгібітори захоплення серотоніну знижують розпад іміпраміну і томупосилюють антидепресантну дію та токсичність;

-трициклічніантидепресанти можуть збільшувати рівень в плазмі нейролептичних агентів (внаслідокконкурентного зв’язування ферментами печінки);

-тиреоїдні гормони можуть посилювати антидепресантну дію іміпраміну;

-іміпрамін знижує гіпотензивний ефект адренергічних блокаторів (наприклад, гуанетидину)та агоністів альфа-2 адренергічних рецепторів (клонідин, метилдопа);

-іміпрамін посилює пресорну дію симпатоміметиків (у першу чергу, епінефрину,

 норепінефрину);

-антихолінергічні засоби (похідні фенотіазину, протипаркінсонічні засоби, антигістамінніпрепарати, атропін, біпериден): одночасне призначення будь-якого з цих агентівта іміпраміну може призвести до накладання антихолінергічних впливів, а такождо посилення побічних ефектів (наприклад, паралітичної кишкової непрохідності).Пацієнти, що отримують таку паралельну терапію, повинні перебувати підпостійним наглядом, а дози для них треба обережно підбирати;

- симпатомиметики (в основному, адреналін,норадреналін, ізопреналін, ефедрин, фенілефрин): одночасне призначення зіміпраміном може призвести до посилення впливів на серцево-судинну систему;

-хінідин: одночасного призначення цього антиаритмічного засобу та трициклічнихантидепресантів слід уникати. Під час паралельної терапії цими агентами єпідвищений ризик порушення проведення серцевих імпульсів, а також виникненняаритмії;

- оральні антикоагулянти: трициклічні антидепресантиможуть пригнічувати катаболізм цих агентів, що може призвести до подовженняперіоду напіввиведення оральних антикоагулянтів. Існує підвищений ризикрозвитку кровотечі. Рекомендовано обережно проводити лікування та здійснюватичастий контроль показнику концентрації протромбіну;

- антидіабетичні засоби: у процесі лікуванняіміпраміном можуть виникнути зсуви концентрації глюкози в крові. Регулярниймоніторинг вмісту глюкози в крові рекомендований на початку та при завершеннілікування, а також в період підбирання дози.

Умови татермін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі (15-25 ^оС),в місцях, недоступних для дітей.

Термінзберігання – 3 роки.