ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

ДЕСФЕРАЛ®

(DESFERAL®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви : deferoxamine;N-[5-(3-[(5-амінопентил)-гідроксікарбамоїл]-пропіонамідо)пентил]-3-([5-(N-гідроксіацетамідо)-пентил]-карбамоїл)-пропіонгідроксамовоїкислоти монометансульфонат (десферіоксаміну метансульфонат);

основні фізико-хімічні властивості: від білого до практично білого кольоруліофілізат;

склад: 1 флакон містить 500 мг десферіоксаміну метансульфонату.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину дляін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що утворюють хелатні сполуки із залізом. КодАТС V03AC01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Десферіоксамін (ДФО)утворює комплекси переважно з іонами заліза і з тривалентними іонами алюмінію:константи комплексоутворення відповідно становлять 10³¹ та 10²⁵.Спорідненість ДФО з такими двовалентними іонами, як Fe²⁺, Cu²⁺,Zn²⁺, Ca²⁺, значно нижча (константа комплексоутворення –10¹⁴ і менше). Хелатування відбувається у молярному співвідношенні1:1, тобто 1 г ДФО може теоретично зв’язати 85 мг залізистого заліза або 41 мгAl³⁺.

ДФО завдяки своїм хелатуючим властивостям здатний захоплювати вільнезалізо в плазмі чи в клітинах і тому утворювати феріоксаміновий комплекс (ФО).Виділення заліза у вигляді ФО із сечею переважно відображає кількість заліза,яке виходить з плазми, тоді як виділення заліза з калом вказує, головним чином,на кількість хелатованого заліза у печінці. Залізо може хелатуватися з феритинута гемосидерину, проте цей процес при клінічних концентраціях ДФО відносноповільний. Слід зазначити, що ДФО не видаляє залізо з трансферину, гемоглобінуабо інших речовин, в яких міститься гемін.

ДФО може також мобілізовувати та хелатувати алюміній з утвореннямалюміноксамінового (AlO) комплексу.

Оскільки обидва комплекси – ФО та AlO – повністю виводяться зорганізму, ДФО сприяє екскреції заліза та алюмінію із сечею та калом і томузменшує надто великі запаси цих елементів в органах.

Фармакокінетика.

Абсорбція. ДФО швидко всмоктується після внутрішньом’язової болюсноїін’єкції або повільного підшкірного введення і погано всмоктується зшлунково-кишкового тракту за наявності інтактної слизової оболонки. Абсолютнабіологічна доступність перорально введеного 1 г ДФО становить менше 2 %.

Якщо ДФО додати до діалізної рідини, то він може всмоктуватись під часперитонеального діалізу.

Розподіл. У здорових людей максимальна концентрація в плазмі 15,5mмол/л (8,7 mг/мл) реєструвалась через 30 хвилин після внутрішньом’язовоїін’єкції 10 мг/кг ДФО. Через годину після ін’єкції максимальна концентрація ФОстановила 3,7 mмол/л (2,3 mг/мл). Після внутрішньовенної інфузії 2 г (близько29 мг/кг) ДФО здоровим людям через 2 години концентрація ДФО досягалапостійного рівня 30,5 mмоль/л; розподіл ДФО відбувався дуже швидко із середнімнапівперіодом розподілу 0,4 години. In vitro з білками сироватки кровізв’язується менше 10 % ДФО.

Біотрансформація. Із сечі пацієнтів з перевантаженням залізомвиділено та ідентифіковано чотири метаболіти ДФО. Показано, що з ДФОвідбуваються такі реакції біотрансформації: трансамінування та окислення зутворенням кислого метаболіту, бета-окислення також з утворенням кислогометаболіту, декарбоксилювання та N-гідроксилювання з утворенням нейтральнихметаболітів.

Виведення. У здорових людей як ДФО, так і ФО після внутрішньом’язовоїін’єкції має двофазне виведення; напівперіод явного розподілу для ДФО становить1 годину, а для ФО – 2,4 години. Напівперіод явного кінцевого виведення дляобох речовин становить 6 годин. Протягом 6-годинного введення у сечіз’являється 22 % від дози у вигляді ДФО і 1 % - у вигляді ФО.

Особливості фармакокінетики при окремих захворюваннях. У хворих нагемахроматоз через 1 годину після внутрішньом’язової ін’єкції 10 мг/кг ДФОмаксимальний рівень ДФО в плазмі становить 7,0 mмол/л (3,9 mг/мл), а ФО – 15,7mмол/л (9,6 mг/мл). У таких пацієнтів напівперіод виведення ДФО та ФОвідповідно дорівнює 5,6 і 4,6 години. Через 6 годин після ін’єкції із сечеювиводиться 17 % від дози у вигляді ДФО і 12 % - у вигляді ФО.

У хворих на таласемію тривала внутрішньовенна інфузія 50 мг/кг/добу ДФОсупроводжується створенням у плазмі постійної концентрації ДФО 7,4 mмол/л (4,1mг/мл). Виведення ДФО з плазми двофазне із середнім напівперіодом розподілу0,28 години і явного кінцевого виведення – 3,0 години. Загальний кінцевийплазмовий кліренс дорівнює 0,5 л/год/кг, а об’єм розподу при постійнійконцентрації становить 1,35 л/кг. Вплив основного метаболіту із зв’язанимзалізом на AUC (площина під кривою залежності концентрації від часу) становить54 % від впливу ДФО. Напівперіод явного моноекспоненціального виведенняметаболіту становить 1,3 години.

У хворих, які через ниркову недостатність знаходяться на діалізі, внутрішньовенневливання 40 мг/кг ДФО протягом 1 години, між сеансами діалізу, супроводжувалосьутворенням концентрації ДФО в плазмі наприкінці інфузії 152 mмол/л (85,2mг/мл). Коли інфузія робилась під час діалізу, концентрація ДФО в плазмі буланижче на 13 - 27 %. Концентрація ФО в усіх випадках становила приблизно 7,0mмол/л (4,3 mг/мл), а концентрація AlO – 2-3 mмол/л (1,2 - 1,8 mг/мл). Післяприпинення інфузії концентрація ДФО в плазмі швидко зменшувалася з періодомнапіввиведення 20 хвилин. Менші фракції дози виводились з довшим напівперіодом– 14 годин. Концентрація AlO в плазмі продовжувала зростати протягом аж 48годин після інфузії і досягала значення близько 7 mмол/л (4 mг/мл).Концентрація AlO в плазмі після діалізу знижувалась до 2,2 mмол/л (1,3 mг/мл).

Показання для застосування.

Терапія

Монотерапія хелатним комплексом заліза лікування хронічногоперевантаження залізом, наприклад:

трансфузійний гемосидероз, який спостерігається при великій таласемії,сидеробластичній анемії, автоімунній гемолітичній анемії та інших хронічниханеміях;

ідіопатичний (первинний) гемохроматоз у хворих, у яких супутнізахворювання (наприклад тяжка анемія, серцеве захворювання, гіпопротеїнемія) недозволяють проводити флеботомію;

перевантаження залізом, пов’язане з пізньою порфірією шкіри у хворих,які не переносять флеботомії.

Лікування гострого отруєння залізом.

Лікування хронічного перевантаження алюмінієм у хворих з останньоюстадією ниркової недостатності (на підтримуючому діалізі):

з алюмінійзалежним захворюванням кісток,

з діалізною енцефалопатією або

алюмінійзалежною анемією.

Діагностика

Діагностика перевантаження залізом або алюмінієм.

Спосіб застосування та дози.

Лікування хронічного перевантаження залізом. Основною метою терапіїкомплексоутворюючими сполуками молодих пацієнтів є встановлення рівноваги міжнадходженням і виведенням заліза та попередження виникнення гемосидерозу, тодіяк у особ похилого віку бажано досягти негативного балансу заліза, щобпоступово скоротити збільшені запаси заліза та попередити токсичні ефекти.

Діти та дорослі. Рекомендується лікування Десфералом починати післяперших 10 - 20 переливань крові або коли рівень феритину у сироватці сягає 1000нг/мл. Затримка росту може виникати внаслідок перевантаження залізом або надтовисокого дозування Десфералу. Якщо хелатування починають проводити дітям до 3років, це повинно відбуватись під ретельним спостереженням, і середня добовадоза не повинна перевищувати 40 мг/кг.

Дозування таспосіб введення можуть визначатись індивідуально і під час лікуваннязмінюватись залежно від вираженості навантаження організму хворого залізом.Потрібно використовувати найменшу ефективну дозу. Для оцінки відповідноїреакції на хелатну терапію можна на початку лікування щоденно проводити добовеспостереження екскреції заліза нирками і визначати відповідну реакцію на збільшеннядози Десфералу. Після встановлення оптимальної дози можна визначати швидкістьекскреції заліза нирками через кожні декілька тижнів. Іншим способом підборусередньої добової дози може бути її коректування за кількістю феритину зутриманням терапевтичного індексу менше 0,025 (тобто середня добова доза(мг/кг) Десфералу, розділена на рівень феритину у сироватці (mг/л), повиннобути менше 0,025). Середня добова доза Десфералу здебільшого становить 20 - 60мг/кг.

В основномупацієнтам з рівнем феритину у сироватці менше 2000 нг/мл необхідно близько 25мг/кг/добу. Пацієнтам з рівнем феритину у сироватці від 2000 до 3000 нг/млнеобхідно близько 35 мг/кг/добу. Пацієнтам з більш високим рівнем феритину усироватці може знадобитись введення дози аж до 55 мг/кг/добу. Постійноперевищувати середню добову дозу 50 мг/кг/добу небажано, за винятком випадків,коли потрібно дуже інтенсивне хелатування для хворих, у яких вже припинивсяріст. Якщо рівень феритину падає нижче 1000 нг/мл, ризик токсичності Десфералузбільшується; за станом таких пацієнтів важливо проводити особливо ретельнеспостереження і, можливо, зменшити загальну тижневу дозу. Наведені дози - цесередні добові дози. Оскільки більшості пацієнтів потрібно вводити цей препаратне кожного дня протягом тижня, то дійсна доза в одному вливанні звичайновідрізняється від середньої добової дози; наприклад, якщо потрібна середнядобова доза 40 мг/кг/добу і вливання проводять 5 разів на тиждень, у кожнійінфузії повинно міститись 56 мг/кг.

Було встановлено,що регулярне проведення хелатного лікування за допомогою Десфералу збільшуєтривалість життя у хворих на таласемію.

Для амбулаторних хворих ефективним і найзручнішим пристроєм дляповільного підшкірного вливання вважається портативний легкий інфузійний насос,який застосовують протягом 8 - 12 годин, а іноді й протягом доби. За допомогоюнасоса Десферал слід вводити 5 - 7 разів на тиждень, Десферал не застосовуютьдля підтримуючих підшкірних болюсних ін’єкцій.

Внутрішньовенне вливання під час переливання крові. Під час переливання крові наявністьвнутрішньовенного катетера дозволяє робити внутрішньовенне вливання, незавдаючи додаткових незручностей хворому. Особливо це корисно для пацієнтів,які погано переносять підшкірні інфузії. Розчин Десфералу не слід додавати безпосередньов ємкість з кров’ю, його необхідно вводити в катетер за допомогою перехідникаY-типу, розташованого біля місця введення у вену. Індивідуальний насос длявведення Десфералу слід застосовувати звичайним способом. Необхідно попередитихворих і медсестер про недопустимість збільшення швидкості інфузії, оскількивнутрішньовенне болюсне введення Десфералу може призвести до гострого колапсу.

Тривале внутрішньовенне вливання. При проведенні інтенсивного хелатуванняможна застосовувати імплантовані внутрішньовенні системи. Тривалівнутрішньовенні вливання показані хворим, які не переносять тривалі підшкірнівливання, а також тим, у яких унаслідок перевантаження залізом виниклипорушення діяльності серця. Доза Десфералу залежить від вираженості перевантаженняорганізму хворого залізом. У разі необхідності проведення інтенсивногохелатування (в/в) слід регулярно визначати добову екскрецію заліза нирками івідповідним чином коректувати дозу. Необхідно дотримуватись обережності припромиванні системи, щоб запобігти раптовому вливанню залишкової кількостіДесфералу, яка може знаходитись у “мертвому просторі” катетера, оскільки цеможе спричинити гострий колапс.

Внутрішньом’язове введення. Оскільки підшкірні інфузії ефективніші,внутрішньом’язові ін’єкції призначають тільки у випадках, коли підшкірневливання здійснити не можна.

Для будь-якого способу введення вибір індивідуальної підтримуючої дозибуде залежати від швидкості екскреції заліза у пацієнта.

Одночасне застосування з вітаміном С. В організмі пацієнтів з перевантаженнямзалізом часто спостерігається нестача вітаміну С, що може бути спричиненоокисленням цього вітаміну залізом. Таким пацієнтам разом з проведенням хелатноїтерапії можна призначати вітамін С в дозі 200 мг/добу в декілька прийомів,починаючи через місяць регулярного лікування Десфералом. Вітамін Сзбільшує доступність заліза для хелатування. Для дітей до 10 років достатньоюдозою здебільшого є 50 мг, а для дітей старшого віку - 100 мг. Більші дозивітаміну С не призводять до додаткового збільшення виділення комплексногозаліза.

Лікування гострого отруєння залізом. Для лікування гострого отруєння залізом, восновному, разом зі стандартними методами застосовують Десферал.

Лікування Десфералом показано у таких ситуаціях:

хворі з наявністю симптомів отруєння, якщо ці симптоми сильно вираженіі не транзиторні (наприклад, більше одного нападу блювання або появи м’якоговипорожнення),

хворі з ознаками летаргії, сильним болем у животі, гіповолемією абоацидозом,

хворі, в яких результати рентгенографії органів черевної порожнинивказують на множинну рентгеноконтрастність (у значної більшості таких пацієнтіввиникають симптоми отруєння залізом),

симптоматичні хворі, в яких рівень заліза у сироватці більше 300 - 350mг/дл, незалежно від загальної здатності заліза зв’язуватись. Крім цього, дляасимптоматичних хворих з рівнем заліза у сироватці 300 - 500 mг/дл, а також дляхворих зі спонтанним купіруванням некривавого блювання або діареї і за умоввідсутності інших симптомів рекомендується проводити консервативне лікуваннябез застосування Десфералу або навантаження.

Найкращим шляхомвведення є тривала внутрішньовенна інфузія, рекомендована швидкість інфузії -15 мг/кг за годину, яку одразу ж після поліпшення стану необхідно зменшити,найчастіше через 4 - 6 годин, щоб загальна внутрішньовенна доза неперебільшувала рекомендованої дози 80 мг/кг у будь-яку добу.

Для відміни Десфералу рекомендується користуватися наведеними нижчекритеріями. Хелатну терапію слід продовжувати, доки не буде спостерігатисьвідповідність усім нижчезазначеним критеріям:

у хворого не повинно бути ознак або симптомів системного отруєннязалізом (наприклад, немає ацидозу, не посилилась гепатотоксичність),

ідеально, коли відкоректований рівень заліза у сироватці буденормальним або зниженим (коли рівень заліза падає нижче 100 mг/дл). Враховуючите, що лабораторні методи не дозволяють точно виміряти концентрацію заліза усироватці у присутності Десфералу, рекомендується припиняти введення Десфералу,коли спостерігається відповідність усім іншим критеріям і рівень заліза усироватці не підвищений,

хворим, у яких на попередній рентгенограмі спостерігалась виразнарентгеноконтрастність, необхідно зробити повторну рентгенографію органівчеревної порожнини, аби переконатись, що рентгеноконтрастність зникла ще передприпиненням введення Десфералу, оскільки вона є індикатором продовженняабсорбції заліза,

якщо у пацієнта при лікуванні Десфералом сеча набула рожевого кольору,потрібно, щоб її колір став нормальним перед припиненням введення Десфералу(сама по собі відсутність рожевої сечі не достатня для відміни Десфералу).

Ефективністьлікування залежить від адекватності виходу сечі, що забезпечує виведення зорганізму комплексу заліза феріоксаміну. У разі розвитку олігурії або ануріїможе стати потрібним проведення перитонеального діалізу, гемодіалізу чигемофільтрації.

Лікування хронічного перевантаження алюмінієм ухворих з останньою стадією ниркової недостатності. Залізні або алюмінієві комплексиДесфералу діалізуються. У хворих з нирковою недостатністю їх виведення придіалізі збільшується.

У пацієнтів із симптомами чи порушенням функції органів унаслідокперевантаження алюмінієм слід проводити лікування Десфералом. Доцільністьзастосування цього препарату слід розглянути навіть для асимптоматичнихпацієнтів, у яких рівень алюмінію у сироватці значно вище 60 нг/мл ісупроводжується позитивною інфузійною десфераловою пробою (див. нижче),особливо якщо при кістковій біопсії була виявлена наявність ознакалюмінійзалежного захворювання кісток.

Десферал слідвводити один раз на тиждень у дозі 5 мг/кг. Пацієнтам з рівнем алюмінію усироватці після ДФО до 300 нг/мл Десферал слід вводити у вигляді повільної в/вінфузії протягом останніх 60 хвилин сеансу діалізу. Пацієнтам з рівнем алюмініюу сироватці після ДФО вище 300 нг/мл Десферал слід вводити у вигляді повільноїв/в інфузії за 5 годин до початку сеансу діалізу. Після завершення першого3-місячного курсу лікування Десфералом з подальшою 4-тижневою перервоюнеобхідно провести інфузійну десфералову пробу. Якщо при проведенні двохпослідовних інфузійних десфералових проб з інтервалом 1 місяць рівень алюмініюу сироватці перевищує вихідне значення менше ніж на 50 нг/мл, подальшелікування Десфералом проводити не рекомендується.

Хворим, якізнаходяться на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі (CAPD) абопостійному циклічному перитонеальному діалізі (CCPD), Десферал необхідновводити один раз на тиждень у дозі 5 мг/кг, наприкінці дня. Для таких пацієнтіврекомендується застосовувати внутрішньоперитонеальний шлях введення. ПротеДесферал можна також вводити в/м, шляхом повільної в/в інфузії або підшкірно.

Десфералова проба. Ця проба базується на принципі, що у здорових людейДесферал не підвищує екскрецію заліза та алюмінію вище певної межі.

1. Десфералова проба на перевантаження залізом ухворих з нормальною функцією нирок.

Слід внутрішньом’язово ввести 500 мг Десфералу. Потім збирати сечупротягом 6 годин і визначити в ній вміст заліза. Рівень екскреції 1 – 1,5 мг(18 - 27 mмол) протягом 6 годин свідчить про перевантаження залізом; рівеньбільше 1,5 мг (27 mмол) може розглядатись як патологічний. Достовірнірезультати за допомогою цієї проби можна отримати тільки за нормальної функціїнирок.

2. Десфералова інфузійна проба на перевантаженняалюмінієм у хворих з останньою стадією ниркової недостатності.

Десфералову інфузійну пробу рекомендується проводити пацієнтам з рівнемалюмінію у сироватці більше 60 нг/мл на фоні рівня феритину у сироватці вище100 нг/мл.

Для визначення початкового рівня алюмінію у сироватці пробу кровіберуть безпосередньо перед початком сеансу гемодіалізу.

Протягом останніх60 хвилин сеансу гемодіалізу вводять 5 мг/кг Десфералу у вигляді повільноївнутрішньовенної інфузії.

На початку наступного сеансу гемодіалізу (тобто через 44 години післявищезгаданої інфузії Десфералу) беруть другу пробу крові для повторноговизначення рівня алюмінію у сироватці.

Десфералова проба вважається позитивною, якщо рівень алюмінію усироватці при повторному вимірюванні збільшився на 150 нг/мл. Проте негативнапроба абсолютно не виключає діагнозу алюмінієвого перевантаження.

ІНСТРУКЦІЯ з приготування розчинів.

Для парентерального введення необхідновикористовувати 10% розчин препарату у воді для ін’єкцій. 5 мл води дляін’єкцій вводять шприцем у флакон, який містить 500 мг порошку Десфералу тадобре струшують. Використовувати можна тільки прозорий та безбарвний чижовтуватий розчин. 10% розчин Десфералу можна потім розбавити звичайновживаними розчинами для вливань (розчини NaСl 0,9%, глюкози 5%, Рінгера, лактатРінгера, розчин для перитонеального діалізу – Dineal 137 глюкоза 2,27%, DinealPD4 глюкоза 2,27%, та CAPD/DPCA 2 глюкоза 1,5%).

Для проведення десфералової проби талікування хронічного надлишку алюмінію доза Десфералу, що дорівнює 5 мл розчинуу флаконі, є адекватною (5 мг/кг) для пацієнтів з масою тіла 100 кг. Враховуючимасу тіла пацієнта, відповідний об’єм розчину Десфералу набирають з флакона тадодають до 150 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Розчинений Десферал можна такождодати до діалізованої рідини та вводити внутрішньочеревинно під час САРD абоССРD.

Побічна дія. Оцінка частоти побічних дій: дуже часто - > 10 %;часто – від > 1 % до < 10 %; іноді – від > 0,1 % до < 1 %; рідко –від > 0,01 % до < 0,1 %; дуже рідко – < 0,01 %.

Деякі ознаки та симптоми, які розцінювались як побічні дії, насправдіможуть бути проявами супутнього захворювання (перевантаження залізом та/абоалюмінієм).

Місцеві реакції/пов’язані з лікуванням, системніреакції. Дуже частимиреакціями є біль, припухлість, інфільтрат, еритема, свербіж у місці ін’єкції, атакож струп/кірка; іноді - везикули, місцевий набряк і печіння. Місцеві проявиможуть супроводжуватись такими системними реакціями, як біль у суглобах/м’язах(дуже часто), головний біль (часто), кропив’янка (часто), нудота (часто),пропасниця (часто), блювання (іноді), біль у животі (іноді) або астма (іноді).

Алергія. Дуже рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції з шоком або безнього, ангіонабряк.

Органи чуття. Втрата сенсорно-неврального високочастотного слуху -виникає іноді, якщо застосовують рекомендовані дози і якщо при падінні рівняферитину дозу зменшують (відношення середньої добової дози Десфералу до рівняферитину у сироватці повинно бути нижче 0,025); нечіткість зору, зниженнягостроти зору, втрата зору, порушення кольоросприймання (дисхроматопсія), нічнасліпота (нікталопія), дефекти поля зору, скотома, ретинопатія (пігментнадегенерація сітківки), оптичний неврит, катаракта (помутніння кришталиків), помутніннярогівки виникають рідко, за винятком випадків, коли застосовуються високі дози.

Шкіра. Дуже рідко: генералізований висип.

М’язово-скелетна система. Затримка росту та зміни в кістках (наприкладметафізеальна дисплазія) часто виникають при проведенні хелатної терапії звведенням доз вище 60 мг/кг, особливо у пацієнтів, для яких хелатування залізапочинається в перші три роки життя. При застосуванні доз 40 мг/кг і менше ризикзатримки росту значно зменшується.

Бронхолегенева система. Дуже рідко: гострий респіраторний дистрес-синдром (здиспное, ціанозом та інтерстиціальним легеневим інфільтратом).

Центральна нервова система. Дуже рідко: неврологічні розлади,запаморочення, прискорення або посилення алюмінійзалежної енцефалопатії,периферична сенсорна, моторна або змішана невропатія, парестезія.

Шлунково-кишкова система. Дуже рідко: діарея.

Ниркова система. Дуже рідко: порушення функції нирок.

Серцево-судинна система. Якщо не дотримуватись рекомендацій щодо введенняДесфералу, то може виникнути гіпотензія.

Система крові. Дуже рідко: дискразія крові (наприкладтромбоцитопенія).

Чутливість до інфекцій. У дуже рідких випадках у зв’язку з лікуваннямДесфералом відмічають такі інфекції, як ієрсинія та мукормікоз.

Протипоказання. Відома підвищена чутливість до активної речовини, за винятком випадків,коли проведення вдалої десенсибілізації робить лікування можливим.

Передозування.

Ознаки та симптоми. Випадкове введення надмірної дози або випадковевнутрішньовенне болісне введення чи швидка внутрішньовенна інфузія можутьсупроводжуватись гіпотензією, тахікардією та розладами з бокушлунково-кишкового тракту; гострою, але транзиторною втратою зору, афазією,збудженням, головним болем, нудотою, брадикардією, а також гострою нирковоюнедостатністю.

Лікування. Спеціального антидоту не існує. Необхідно припинитивведення Десфералу і призначити відповідне симптоматичне лікування.

Десферал діалізується.

Особливості застосування.

Попередження. Швидка внутрішньовенна інфузія може призвести догіпотензії та шоку (наприклад до гіперемії, тахікардії, колапсу такропив’янки).

Введення високих доз Десфералу, особливо хворим з низьким рівнемферитину в плазмі, може спричинити порушення зору та слуху. Пацієнти з нирковоюнедостатністю, які знаходяться на підтримуючому діалізі і мають низький рівеньферитину в плазмі, особливо чутливі до розвитку побічних реакцій: відмічалось,що у таких випадках порушення зору виникали навіть після одноразової дозиДесфералу. Ризик прояву побічних дій зменшується, якщо застосовувати цей препарату низькій дозі. Спричинені Десфералом небажані реакції здебільшого оборотні,якщо їх своєчасно виявити. Лікування Десфералом можна поновити пізніше взменшеному дозуванні, з ретельним контролем функції зору та слуху.

Приблизно половина комплексу металу у хворих з нормальною функцієюнирок і перевантаженням організму залізом виводиться нирками. Тому лікуванняхворих з тяжкою нирковою недостатністю слід проводити з обережністю.Десферіоксамінові комплекси заліза та алюмінію діалізуються; у хворих з нирковоюнедостатністю їх виведення з організму при діалізі буде збільшуватись.

У пацієнтів з низьким рівнем феритину у сироватці, яких лікуваливисокими дозами Десфералу, або у дітей (до 3 років на початку лікування)застосування Десфералу супроводжувалося затримкою росту. Затримку росту,спричинену надмірними дозами Десфералу, необхідно відрізняти від затримки роступри перевантаженні залізом. Затримка росту, пов’язана із застосуваннямДесфералу, виникає рідко при введенні дози менше 40 мг/кг; якщо затримка ростувиникла внаслідок застосування більш високих доз цього препарату, то зменшеннядозування може повернути нормальну швидкість росту, проте очікуваний зріст удорослому віці вже не досягається.

У пацієнтів з гострою інтоксикацією залізом, а також у хворих наталасемію після лікування виключно високими в/в дозами Десфералу описувалигострий респіраторний дистрес-синдром. Тому не слід перебільшуватирекомендованої добової дози.

Відмічалося, що у хворих, які страждають від перевантаження залізом,лікування Десфералом збільшує схильність до інфекцій, наприклад до Yersiniaenterocolitica та Yersinia pseudotuberculosis. Якщо у пацієнта, якого лікуютьДесфералом, підвищилась температура і виникли гострий ентерит/ентероколіт,дифузний біль у животі або фарингіт, лікування слід тимчасово припинити,зробити бактеріологічні аналізи і одразу розпочати відповіднуантибіотикотерапію. Після знищення інфекції лікування Десфералом можнапоновити.

У хворих, які отримують Десферал для лікування перевантаження алюмініємта/або залізом, дуже рідко відмічався мукормікоз – сильна грибкова інфекція. Уразі появи симптомів або підозрілих ознак цієї інфекції лікування Десфераломслід припинити, зробити мікологічні аналізи і одразу розпочати відповіднутерапію. Мукормікоз може також виникати у пацієнтів, які не отримують Десферал,що вказує на те, що у розвитку цієї інфекції можуть відігравати роль іншіфактори, наприклад діаліз, цукровий діабет, порушення кислотно-лужного балансу,злоякісні захворювання крові.

Виділеннякомплексу заліза може спричинювати появу червоно-коричневого забарвлення сечі.

Застереження. Десферал не слід застосовувати в дозах, вищерекомендованих. Цей препарат при застосуванні шляхом підшкірного введення неслід використовувати в концентраціях вище 10 % через підвищений ризик появимісцевих реакцій. Якщо для даного хворого єдиним способом введення може бутивнутрішньом’язовий, може знадобитися застосування більш високих концентрацій,щоб полегшити ін’єкцію.

Відновлений розчин у рекомендованій концентрації 10% - прозорий і маєжовтуватий колір. Слід застосовувати тільки прозорий розчин. Покаламутнілийрозчин необхідно вилити. Ін’єкцію слід робити з належною увагою.

При проведенні підшкірної інфузії голку слід вводити якомога ближче додерми.

Після сполученого лікування Десфералом і високими дозами вітаміну С(більше 500 мг на добу) у хворих із сильним хронічним перевантаженням залізомвідмічалося порушення функції серця. Після відміни вітаміну С порушеннясерцевої діяльності припинялось. При сполученому застосуванні Десфералу тавітаміну С слід дотримуватись нижченаведених застережних заходів.

Додаткову терапію із застосуванням вітаміну С не можна призначатипацієнтам із серцевою недостатністю.

Починати вводити вітамін С можна тільки через місяць після попередньоголікування з регулярним введенням Десфералу.

Давати вітамін С можна тільки тоді, коли хворому проводиться регулярнелікування Десфералом, найкраще – невдовзі після початку інфузії.

Не слід перебільшувати добову дозу вітаміну С 200 мг, яку вводять удекілька прийомів.

Під час проведення такого комбінованого лікування бажано контролюватифункцію серця.

Перед початкомлікування Десфералом і після цього через певні інтервали часу (кожні 3 місяці)рекомендується робити офтальмологічну консультацію та аудіологічне обстеження.У хворих на таласемію ризик виникнення порушень слуху можна зменшити шляхомзбереження співвідношення середньої добової дози Десфералу (мг/кг) доконцентрації феритину у сироватці (mг/л) на рівні нижче 0,025.

При лікуванняДесфералом дітей необхідно через кожні 3 місяці визначати масу та довжину тіла.

У хворих наалюмінійзалежну енцефалопатію високі дози Десфералу можуть посилитиневрологічну дисфункцію (поява судом), що, мабуть, спричинюється різкимзбільшенням кількості циркулюючого алюмінію. Десферал може прискорити початокдіалізної деменції. Було показано, що попереднє лікування клоназепамомпопереджує розвиток цього неврологічного розладу. Крім цього, лікуванняперевантаження алюмінієм може призвести до зменшення рівня кальцію у сироватціта посилення гіперпаратиреоїдизму.

Вагітність і лактація. В експериментах на кролях було показано, щодесферіоксамін може чинити тератогенну дію. До сьогодні у дітей, народжених віджінок, яких під час вагітності лікували Десфералом, не відмічалось порушеньрозвитку. Застосовувати препарат під час вагітності, особливо в перші 3 місяці,можна тільки у разі крайньої потреби.

Питання, чи потрапляє десферіоксамін у молоко, залишається відкритим.

У кожному випадку необхідно зважувати користь від лікування і ризик длядитини.

Вплив наздатність керувати автомобілем. Пацієнти, в яких відмічається запаморочення абоінші розлади центральної нервової системи, повинні уникати керуваннятранспортними засобами чи іншими механізмами.

Взаємодія зіншими лікарськими засобами. Сполученелікування Десфералом і прохлорперазином – похідне фенотіазину – може призводитидо тимчасового порушення свідомості.

У хворих із сильним хронічним порушенням утворення запасів залізакомбіноване лікування Десфералом і високими дозами вітаміну С (більше 500 мг надобу) супроводжувалось порушенням функції серця, яке, як було доведено, післявідміни вітаміну С зникає.

Результати контрастного дослідження за допомогою галію⁶⁷можуть спотворюватися через швидку екскрецію нирками зв’язаного з Десфераломгалію. Бажано за 48 годин до проведення сцинтиграфії припинити застосуванняДесфералу.

Несумісність. Розчин препарату не сумісний зрозчином гепарину для ін’єкцій. Фізіологічний розчин (0,9%) не слідвикористовувати як розчинник сухої речовини, але після розчинення Десфералу уводі для ін’єкцій фізіологічний розчин можна використовувати для подальшогорозведення.

Умови та термін зберігання. Термін придатності - 4 роки.

Флакони з сухою активною речовиною зберігати при температурі нижче 25^оС.

Один флакон призначений тільки для одноразового застосування.Відновлений розчин необхідно застосовувати одразу після його приготування(вводити не пізніше, ніж через 3 години). Якщо відновлення розчину проводитьсяв асептичних умовах, то його перед введенням можна зберігати при кімнатнійтемпературі максимум 24 години.

Десферал слід зберігати в місцях, недоступних для дітей.