ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

СТАДОЛ

(STADOL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: буторфанол; (-)-17-(циклобутилметил)морфінан-3,14-діол [S-(R*,R*)]-2,3- дигідроксибутандіоат (1:1) (сіль);

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, без сторонніх домішок;

склад: 1 мл розчину містить 2 мг буторфанолу тартрату;

допоміжні речовини: лимонна кислота, натрію цитрат, натрію хлорид, водадля ін’єкцій.

Форма випуску.

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Опіоїдні аналгетики. АТС N02A F01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Буторфанол діє як агоніст капа-опіоїдних рецепторів і як змішанийагоніст/антагоніст мю-опіоїдних рецепторів, змінюючи сприйняття больовихвідчуттів на рівні центральної нервової системи.

Буторфанолу тартрат має активність антагоніста опіоїдів, що приблизноеквівалентна активності налорфіну, у 30 разів перевищує активність пентазоцинуі становить 1/40 активності налоксону. Клінічні дослідження продемонстрували,що відносно пригнічення дихання внутрішньовенне введення 2 мг буторфанолу можнапорівняти з дією 10 мг морфіну; при введенні 4 мг буторфанолу підсилення цьогоефекту не відзначалося, однак тривалість ефекту залежить від уведеної дози.

Пригнічення функції дихання, що спричинює буторфанол, знімаєтьсяналоксоном.

Внутрішньовенне введення буторфанолу тартрату і пентазоцину чинитьподібні зміни гемодинаміки: підвищення тиску в легеневій артерії, легеневоготиску заклинювання, кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку, системногоартеріального тиску і легеневого судинного опору. Буторфанол, як і інші змішаніагоністи/антагоністи з високою спорідненістю до капа-рецепторів, може інодіспричинювати неприємні психоміметичні ефекти.

Настання знеболювального ефекту буторфанолу залежить від способу йоговведення: за декілька хвилин після внутрішньовенного введення і за 10-15 хвилинпісля внутрішньом’язoвої ін’єкції. Максимальна аналгетична дія настає через 1-2години.

Тривалість знеболювання залежить від характеру болю і від шляхувведення препарату, однак звичайно вона становить 3-4 години привнутрішньом’язовому і при внутрішньовенному введенні.

Фармакокінетика.

Буторфанол швидко всмоктується після внутрішньом’язoвої ін’єкції. Післявведення 1 мг максимальна концентрація буторфанолу в плазмі крові досягаєтьсячерез 20-40 хвилин.

Середні фармакокінетичні показники у різних віковихгрупах ^а)

препарату Стадол 2 мг/мл, розчин для ін’єкцій

Зв’язування буторфанолу з білками сироватки крові не залежить від йогоконцентрації і становить приблизно 80 %, якщо препарат застосовується в тому ждозовому інтервалі, що і в клінічній практиці, до 7 мг/мл. Препарат проходитькрізь гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри і виявляється в жіночомумолоці.

Буторфанол піддається глибокому метаболізму в печінці і виділяється зорганізму у формі окислених і зв’язаних метаболітів. Менше 5 % уведеноговнутрішньовенно препарату виділяється з сечею у вигляді незміненої вихідноїречовини.

Буторфанол виділяється із організму із сечею і калом. Основнимметаболітом буторфанолу, що міститься в сечі, є гідроксибуторфанол (49 %уведеної дози). Із сечею також виділяється невелика кількість нор-буторфанолу(менше 5 %).

Показання для застосування.

Стадол показаний при помірному і сильному болю, включаючи більпісляопераційного періоду, для знеболювання в щелепно-лицьовій хірургії і примігрені. Стадол показаний для премедикації перед хірургічною операцією абонаркозом як доповнення до збалансованої анестезії, а також для знеболюванняпологів.

Спосіб застосування та дози.

Дія препарату Стадол, як і інших сильнодіючих аналгетиків, настаєшвидко, тому дозу препарату треба підбирати індивідуально, залежно відклінічного результату.

Знеболювання

При внутрішньом’язoвому введенні звичайна рекомендована доза становить 2 мгодноразово, якщо хворий має можливість знаходитись у лежачому положенні в разіпояви сонливості або запаморочення. Якщо необхідно, цю дозу можна повторювати зінтервалом 3 або 4 години. Залежно від тяжкості болю лікування ефективне вінтервалі доз від 1 до 4 мг кожні 3-4 години.

При внутрішньовенному введенні звичайна рекомендована доза становить 1 мгодноразово, з інтервалом 3 або 4 години в разі необхідності. Залежно відтяжкості больового синдрому лікування ефективне в інтервалі доз від 0,5 до 2 мгкожні 3-4 години.

Анестезія

Введення перед операцією/наркозом. Доза препарату повинна підбиратись індивідуально.Звичайна доза становить 2 мг внутрішньом’язoво, за 60-90 хвилин до початкухірургічної операції.

У разі проведення збалансованої анестезії звичайнадоза препарату становить 2 мг внутрішньовенно, незадовго до введення наркозуі/або по 0,5 мг внутрішньовенно - під час операції. При такому дрібномувведенні загальна доза може бути збільшена до 0,06 мг/кг (4 мг/70 кг), залежновід раніше введених седативних, аналгетичних або снодійних препаратів. Загальнадоза препарату Стадол може варіювати, однак хворим лише іноді потрібне введенняменше 4 мг або більше 12,5 мг препарату (звичайно від 0,6 до 0,18 мг/кг).

Пологи

Вагітним жінкам з нормальним терміном виношування плода на початкупологової діяльності можна ввести внутрішньовенно або внутрішньом’язово 1-2 мгпрепарату і повторити цю ж дозу через 4 години. Під час пологів або якщо пологиочікуються в межах 4 годин слід застосовувати інші засоби знеболювання.Препарат треба застосовувати з обережністю у випадку передчасних пологів.

Корекція дози. Хворим з порушеною функцією печінки або нирок(кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) може знадобитися корекція дози. Вихіднадоза препарату для хворих похилого віку становить половину звичайної дози.

Побічна дія.

Практично в усіх випадках характер і частота побічних ефектів, щоспостерігалися після введення препарату різними способами, відповідають тим, щозвичайно спостерігаються при застосуванні опіоїдних аналгетиків. Неповідомлялося про будь-які ефекти несподіваної або незвичайної токсичності.

В усіх клінічних дослідженнях з вивчення застосування препарату Стадол(розчин для ін’єкцій або назальний спрей) найбільш частими побічними ефектамибули сонливість (40 %), нудота і/або блювання (7,9 %), пітливість/вологістьшкіри (6 %).

Побічні ефекти, що виникають досить часто (в 1-10 % хворих). Нижче наведени симптоми,що спостерігалися при внутрішньовенному або внутрішньом’язовому введенні серед1-10 % хворих і вважалися пов’язаними або можливо пов’язаними із застосуваннямпрепарату Стадол.

Загальний стан. Астенія/сонливість, головний біль, відчуття жару.

Шлунково-кишковий тракт. Сухість у роті.

Нервова система. Сплутаність свідомості, відчуття легкості/ейфорія,запаморочення.

Серцево-судинна система. Підвищення/зниження артеріального тиску.

Побічні ефекти, що виникають іноді. Нижче наведені симптоми, що відмічалисяменше ніж в 1 % хворих під час клінічних досліджень або в результатізастосування препарату і вважалися пов’язаними або можливо пов’язаними іззастосуванням препарату Стадол.

Серцево-судинна система. Тахікардія, сильне серцебиття.

Нервова система. Сновидіння, хвилювання, депресія, тривога,дизартрія, дисфорія, галюцинації, парез, відчуття холоду, ейфорія,знервованість.

Зір. Диплопія.

Шкіра і шкірні структури. Висип/кропив’янка.

Кістково-м’язова система. Міалгія.

Дихальна система. Уповільнення дихання, обструкція дихальних шляхів,поверхневе дихання.

Зловживання препаратом і залежність. Хоча аналгетики, що належать до класузмішаних агоністів/антагоністів опіоїдів, мають набагато менший потенціал щодорозвитку звикання в порівнянні з морфіном, все ж повідомлялося про випадкизловживання всіма цими препаратами. Слід дотримувати особливої обережності вразі призначення препарату Стадол емоційно нестійким хворим, а також хворим, вісторії хвороби яких відмічено зловживання лікарськими препаратами.

Протипоказання.

Стадол протипоказаний особам віком до 18 років і хворим з підвищеноючутливістю до буторфанолу або будь-якого іншого компонента препарату.

Передозування.

Клінічні прояви передозування препарату такі ж, як і у випадкупередозування інших опіоїдних препаратів. Найбільш тяжкими з них єгіповентиляція легенів, а також серцево-судинна недостатність і/або кома.

У разі передозування препарату спостерігаються симптоми пригнічення дихання,серцево-судинної недостатності (особливо серед хворих, які до цього схильні),пригнічення центральної нервової системи.

Випадки фатального передозування через застосування препаратувідмічалися вкрай рідко. Причому не встановлений вплив буторфанолу тартрату, щозастосовувався звичайно в сполученні з іншими лікарськими засобами, нарезультат передозування.

У разі підозри на передозування препарату Стадол специфічним засобомлікування є негайне створення достатньої вентиляції дихальних шляхів, післячого (при необхідності) призначається антагоніст опіоїдів, наприклад налоксон(внутрішньовенно).

Особливості застосування.

Залежність від наркотичних препаратів. Стадол не рекомендуєтьсядля застосування хворим з наркотичною залежністю. Як антагоніст опіоїдівпрепарат може спричинювати синдром відміни опіоїдів. Перед початкомзастосування препарату Стадол ці хворі повинні пройти спеціальний курслікування.

Треба дотримувати обережності в разі призначення препарату Стадолхворим, які в недавньому минулому неодноразово застосовували наркотичніаналгетики, оскільки оцінити стійкість хворих до дії опіоїдів досить важко.

Зловживання препаратом ізалежність. Відомі окремі випадки зловживання і звикання до буторфанолутартрату, що трапляються під час лікування хронічних хворобливих станів уамбулаторних хворих. Більшість випадків виникнення залежності пов’язані іззастосуванням препарату у вигляді назального спрея, а не ін’єкційного розчину.В цілому, хворі, що знаходяться на лікуванні опіоїдами протягом тривалого часу,піддаються великому ризику потрапити в залежність від препарату Стадол.

Алкоголь.Під час лікуванняпрепаратом Стадол не слід вживати алкоголь. Одночасне вживання алкоголю ізастосування препарату Стадол або препаратів, що справляють пригнічуючу дію наЦНС, включаючи барбітурати, транквілізатори та антигістамінні препарати, можепідсилювати цей ефект.

Черепномозкові травми івнутрішньочерепний тиск. Серед хворих із черепномозковою травмоюСтадол, як і інші опіоїди, може підвищувати рівень двоокису вуглецю ворганізмі, підвищувати тиск спинномозкової рідини, звужувати зіницю,спричинювати психічні порушення і в такий спосіб маскувати динаміку клінічноїкартини черепномозкової травми.

Пригнічення функції дихання. Препарати класу змішаних агоністів/антагоністівопіоїдних рецепторів можуть пригнічувати функцію дихання, особливо у хворих,які застосовують препарати, що впливають на ЦНС, або тих, які мають назахворювання ЦНС або порушення функції дихання.

Захворювання печінки і нирок. Стадол слід застосовувати з обережністю улікуванні хворих на печінку, хоча лабораторні дослідження не виявили будь-якихвідхилень в аналізах при використуванні препарату. В разі порушення функціїнирок і печінки необхідно внести зміни в схему прийому препарату.

Напівперіод виведення препарату з організму більштривалий у хворих із значеннями кліренсу креатиніну менше 30 мл/хв (10,5 г упорівнянні із значенням 5,8 г для здорової людини). Тяжкі порушення функціїпечінки можуть призводити до розвитку більш серйозних побічних ефектів іпідвищенню клінічної активності препарату.

Вплив на серцево-судинну систему. Стадолпідвищує рівень серцевої діяльності, особливо в легеневому колі кровообігу,тому при гострому інфаркті міокарда, при порушеній функції шлуночка або прикоронарній недостатності препарат слід призначати хворим тільки у випадках,коли очікувані позитивні результати значно переважають можливий ризик.

Після введення препарату тяжка гіпертензіявідмічалася лише в рідких випадках. У разі розвитку гіпертензії застосуванняпрепарату необхідно припинити і провести лікування антигіпертензивнимипрепаратами. Повідомлялося також про ефективність застосування налоксонухворими за відсутності в них залежності від опіоїдів.

Пологи. Повідомлялосяпро випадки розвитку дистрес-респіраторного синдрому /асфіксії уновонароджених, що пов’язані з уведенням препарату менше ніж за 2 години допологів, а також із багаторазовим уведенням у сполученні з іншими аналгетикамиабо седативними препаратами або в разі передчасних пологів.

Вагітність і лактація. Не проводилися добре контрольовані дослідженнявпливу препарату на жінок із терміном вагітності до 37 тижнів.

Після внутрішньовенного або внутрішньом’язoвого введення препарат вмалих концентраціях виявляється в жіночому молоці. Однак клінічне значенняцього факту не було всебічно проаналізоване.

Діти/підлітки. Стадол не рекомендується застосовувати у лікуванніхворих віком до 18 років.

Геріатричні хворі. Крім деякого зниження виведення препарату зорганізму, літні хворі можуть бути більш чутливими до його побічних ефектів,зокрема до появи запаморочення.

Здатність керувати транспортними засобами, машинамиі механізмами. Сонливість ізапаморочення, пов’язані із застосуванням препарату Стадол, можуть впливати наздатність керувати транспортними засобами, машинами і механізмами.

Взаємодіяз іншими лікарськими засобами.

 Одночасне вживання алкоголю і застосуванняпрепарату Стадол або препаратів, що справляють пригнічуючу дію на ЦНС, включаючибарбітурати, транквілізатори і антигістамінні препарати, може підсилювати цюдію.

Треба дотримувати обережності при одночасному застосуванні препарату таінгібіторів моноамінооксидази (МАО).

Застосуванняпри збалансованій анестезії. Сукупна дія напригнічення функції дихання завдяки всім препаратам, що застосовуються призагальній анестезії і вводяться внутрішньовенно, може призводити до зниженнявентиляції легенів або задишки. Тому в разі збалансованої анестезії Стадолповинен застосовуватися тільки в особливих випадках і як додатковий препарат,за умови підтримки функції дихання хворого.

Уведення перед операцією абоперед наркозом. Треба дотримувати обережності під час уведення препарату Стадол хворимна гіпертензію.

Умови та термін зберігання.

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ!

Зберігати при температурі 15-25 °С.

Термін зберігання – 3 роки.