ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
ФАРЕСТОН
(FARESTON)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: toremifene, 2-{p-[(Z)-4-хлор-1,2-дифеніл-1-бутеніл]феноксі}-N,N-диметиламіну цитрат;
основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 20 мг: білого, майже білогокольору, круглі, плоскі, зі скошеною крайкою, з позначкою ТО 20 на одному боці;
таблетки по 60 мг: білого, майже білогокольору, круглі, плоскі, зі скошеною крайкою, з позначкою ТО 60 на одному боці;
склад: 1 таблетка містить тореміфену цитрату в кількості,еквівалентній 20 мг або 60 мг у тореміфену;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний,лактоза, повідон, натрій крохмаль гліколят, целюлоза мікрокристалічна, магніюстеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антиестрогенні засоби. Код АТС L02B A02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Тореміфен є нестероїднимпохідним трифенілетилену. Як і інші представники цього класу, наприкладтамоксифен, кломіфен, тореміфен зв’язується з рецепторами естрогену і надаєестрогеноподібний, антиестрогенний (або одночасно) ефект, залежно відтривалості лікування, статі, органу-мішені та інших особливостей.
При лікуванні тореміфеном хворих на ракмолочної залози в постменопаузі було виявлено помірне зниження сироватковогохолестеролу і ЛПНЩ.
Тореміфен конкурентно зв’язується зестрогенрецепторами і гальмує естрогенопосередковану стимуляцію синтезу ДНК іклітиннy реплікацію. На експериментальних моделях раку при застосуванні високихдоз тореміфен справляв естрогеннезалежний протипухлинний ефект.
Протипухлинний ефект тореміфену на ракмолочної залози опосередкований антиестрогенною дією, проте не можна виключити,що інші механізми (зміни в експресії онкогенів, секреція чинників зростання,індукція апоптозу і вплив на кінетику клітинного циклу) також можуть справлятипротипухлинний ефект.
Фармакокінетика. Після перорального прийомутореміфен швидко абсорбується. Пік концентрації в плазмі визначається через 3(2-5) години. Їжа не впливає на тривалість абсорбції, але може відкладатинабуття пікових концентрацій на 1,5-2 години. Зміни, пов’язані з прийманнямїжі, клінічно незначущі.
Концентрація у плазмі крові описуєтьсябіекспоненціальною кривою. Період напіввиведення в першій фазі (розподіл)становить 4 (2-12) години, в другій (елімінація) - 5 (2-10) діб. CL і V неоцінювалися через відсутність досліджень внутрішньовенних інфузій. Більше 99,5%тореміфену зв’язується з протеїнами плазми (альбумінами). Кінетика тореміфену вплазмі при пероральному прийомі від 11 до 680 мг на добу має лінійний характер.Середня steady-state концентрація тореміфену при прийомі рекомендованої дози 60мг на добу становить 0,9 (0,6-1,3) мкг/мл.
Тореміфен активно метаболізується. Основнимметаболітом у плазмі крові є N-диметилтореміфен із середнім періодомнапівиведення 11 (4-20) діб. Він має схожий антиестрогенний ефект, але дещоменший, ніж тореміфен. Більше 99,9% пов’язані з білками плазми. Ще 3 меншзначущих метаболіти визначаються в плазмі: деаміногідрокситореміфен, 4-гідрокситореміфені N,N-дидеметилтореміфен.
Тореміфен елімінуєтся в основному у виглядіметаболітов з фекаліями. Може спостерігатися ентерогепатична рециркуляція.Близько 10% застосованої дози виводиться з сечею у вигляді метаболітов. Черезповільну елімінацію, steady-state концентрація в плазмі досягається протягом4-6 тижнів.
Дані про поліморфний метаболізм відсутні. Заметаболізм тореміфену у людей відповідає цитохром Р450-залежнийферментний комплекс. Основний шлях - N-деметилювання, опосередковане CYP 3A.
Фармакокінетика тореміфену вивчалась увідкритому дослідженні на 4 паралельних групах з 10 суб’єктами: нормальнісуб’єкти, пацієнти з недостатньою (АСТ 57 U/l -АЛТ 76 U/l - гама ГТ 329 U/l)або активованою функцією печінки (АСТ 25U/l - АЛТ 30 U/l - гама ГТ 91 U/l) –пацієнти, що приймали антиепілептичні препарати, а також пацієнти з нирковоюнедостатністю (креатинін 176 мкмоль/л). У цьому дослідженні кінетика тореміфенуу пацієнтів з нирковою недостатністю не мала значних відмінностей порівняно зтакою у нормальних суб’єктів. Елімінація тореміфену та його метаболітів булазначно прискорена у пацієнтів з активованою функцією печінки і сповільнена припечінковій недостатності.
Показання для застосування.
Фарестон застосовують як препарат першої лінії для лікуваннягормонозалежного метастатичного раку молочної залози у постменопаузі та дляпрофілактики і лікування дисгормональних гіперплазій молочної залози.
Спосіб застосування та дози.
Дисгормональні гіперплазії молочної залози.
Рекомендована доза - 20 мг на добу.
Естрогенозалежний рак молочної залози.
Режим дозування встановлюєтьсяіндивідуально.
Як стандартна доза для першої лініїгормонотерапії рекомендується прийом 60 мг перорально щодня, тривало. Припризначенні Фарестону для лікування другої лінії гормонального лікування дозапрепарату може бути збільшена до 240 мг на добу (по 120 мг 2 рази на добу).
Ниркова недостатність.
При нирковій недостатності корекція дози непотрібна.
Печінкова недостатність.
При печінковій недостатності тореміфенповинен призначатися з обережністю.
Побічна дія.
Часті або менш часті побічні ефекти(<1/100), що зустрічаються: нападоподібне відчуття жару (припливи),підвищена пітливість, вагінальні кровотечі або виділення, підвищенастомлюваність, нудота, висип, свербіж у ділянці геніталій, затримка рідини,запаморочення і депресія. Ці побічні ефекти виражені звичайно в легкій формі іспричинені антиестрогенною дією тореміфену.
Менш часто або рідко (<1/1000, <1/100)спостерігалися такі побічні реакції: збільшення маси тіла, анорексія, блювання,запор, задишка, головний біль, безсоння, шкірнний висип, порушення зору, щовключали зміни рогівки, катаракту, тромбоз глибоких вен, емболія легеневоїартерії, алопеція, зміна рівня печінкових ферментів (підвищення рівнятрансаміназ) і дуже рідко – такі, що включають одиничні повідомлення (<1/10000) про тяжкі порушення функції печінки (жовтуха).
У пацієнток з метастазами в кісткахзустрічалися випадки розвитку гіперкальціємії на самому початку лікування.
Ризик появи змін ендометрія, таких якгіперплазія, поліпоз і рак, збільшується. Це може бути спричинено головноюфармакологічною властивістю препарату - естрогенною стимуляцією.
Протипоказання.
Гіперплазія ендометрія в анамнезі і вираженапечінкова недостатність є протипоказанням до тривалого застосування тореміфену.
Передозування.
Випадків передозування відмічено не було.
Запаморочення, головний біль, нудота та/абоблювання зустрічалися при дозі 680 мг на добу. Теоретично передозування можевиявлятися посиленням антиестрогенних ефектів (припливи) або естрогеннихефектів (вагінальні кровотечі). Лікування: симптоматична терапія.
Особливості застосування.
Перед початком лікування пацієнтка повиннапройти обстеження у гінеколога. Особлива увага повинна бути приділена стануслизової оболонки ендометрія. Потім гінекологічні обстеження повинніповторюватися не менше одного разу на рік. Пацієнтки, які хворіють наартеріальну гіпертензію, цукровий діабет і мають високий рівень індексу маситіла (>30), або такі, що отримували тривалу замісну гормональну терапію, знаходятьсяв групі ризику щодо раку ендометрія, і тому потребують ретельного моніторингу.
Тореміфен не рекомендується для лікуванняпацієнток, у яких в анамнезі були випадки тяжкої тромбоемболічної хвороби.
Пацієнти з декомпенсованою серцевоюнедостатністю або хворі на тяжку стенокардію потребують ретельного моніторингу.
Оскільки у хворих з метастазами в кістки напочатку лікування препаратом може розвинутися гіперкальціємія, ці пацієнткипотребують ретельного моніторингу.
Тореміфен рекомендований до застосування впостменопаузальному віці. Оскільки специфічні дані відсутні або недостатні,тореміфен не слід застосовувати в період вагітності і лактації.
Під час досліджень на тваринах тореміфенперешкоджав імплантації, спричинював слабкість пологової діяльності тазменшував перинатальну виживаність. Крім того, застосування в періодорганогенезу призводило до порушень осифікації, розвитку аномалій ребер,розвитку набряків у плода.
Вплив на здатність керувати транспортом іпрацювати з механізмами. Не впливає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Специфічних досліджень лікарської взаємодії проведено не було.
При одночасному застосуванні препаратів, що зменшують ниркову екскреціюкальцію (тіазидні діуретики), можливий розвиток гіперкальціємії.
Індуктори ферментних системпечінки (наприклад фенобарбітал, карбамазепін) можуть прискорювати метаболізмтореміфену в печінці і призводити до зменшення рівноважної концентрації уплазмі крові. В такому разі може виникнути необхідність подвоїти добову дозу.
Одночасний прийом антиестрогенів і варфариноподібних антикоагулянтівможе значно збільшувати час кровотечі. Треба уникати їх одночасногозастосування.
Теоретично деякі препарати, що інгібують ферментну систему CYP3A4-6,можуть сповільнювати метаболізм тореміфену. При одночасному призначенні такихпрепаратів (наприклад кетоконазолу, еритроміцину, тролеандоміцину) требавраховувати цей факт.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при кімнатній температурі(15-25°C), недоступному для дітей місці.
Термін придатності – 5 років.