ІНСТРУКЦІЯ

длямедичного застосування препарату

НЕКСІУМ

(NEXIUM)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: езомепразол;ди-(S)-5-метокси-2-[[(4-метокси-3,5-диметил-2-піридиніл)-метил]сульфініл]-lН-бензимідазолумагнієвої солі тригідрат;

основні фізико-хімічнівластивості:

 таблетки по 20 мг: світло-рожеві, овальні,двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки з відбитком “20 mg” з одного боку та“A/EH”- з іншого;

таблетки по 40 мг: рожеві,овальні, двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки з відбитком “40 mg” з одного бокута “A/EI” - з іншого;

склад: 1 таблетка містить езомепразолу 20 мг або 40 мг (у формі магніютригідрату);

допоміжні речовини: гліцерилмоностеарат 40-55,гідроксипропілцелюлоза, гіпромелоза, заліза оксид (червоно-коричневий, жовтий)(Е 172), магнію стеарат, кислота метакрилова - етилакрилату кополімер (1:1),целюлоза мікрокристалічна, парафін синтетичний, макрогол 6000, полісорбат 80,кросповідон, натрію стеарилфумарат, цукор сферичної форми, тальк, титанудіоксид (E 171), триетилу цитрат.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки тагастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори “протонного насосу”.

Код АТС А02В С.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Езомепразол є S-ізомером омепразолу, якийзнижує секрецію шлункового соку завдяки специфічно направленому механізму дії.Він є специфічним інгібітором протонного насосу в парієтальній клітині. R- таS-ізомери омепразолу мають однакову фармакодинамічну активність.

Езомепразол є слабкою основою, він концентрується та переходить доактивної форми у висококислотному середовищі секреторних канальців парієтальноїклітини, де він інгібує фермент Н⁺К⁺-АТФази – кислотногонасосу, а також інгібує секрецію кислоти.

Вплив на секрецію шлункового соку

Після перорального прийому 20 мг і 40 мг езомепразолу дія настаєпротягом години. Після повторного прийому 20 мг езомепразолу 1 раз на добупротягом 5 днів середній пік викиду кислоти після стимуляції пентагастринузнижується на 90 % при вимірюваннях цього показника через 6-7 годин післяприйому дози на 5-й день.

Через 5 днів після прийому езомепразолу по 20 мг і 40 мг пероральнорівень рН шлунка зберігався близько 4 у середньому протягом 13 і 17 годинвідповідно та більше 24 годин - у пацієнтів із симптоматичним рефлюкс-езофагітом.Частина пацієнтів, у яких рівень рН шлунка зберігався близько 4 протягом 8, 12і 16 годин відповідно, після прийому 20 мг езомепразолу становив 76 %, 54 % та24 %. Відповідні пропорції для езомепразолу 40 мг становили 97 %, 92 % та 56 %.

Терапевтичні ефекти пригніченнясекреції кислоти

Лікування рефлюкс-езофагіту езомепразолом 40 мг було успішним приблизноу 70 % хворих після 4 тижнів лікування та у 93 % - після 8 тижнів лікування.

Застосування езомепразолу 20 мг двічі на добу протягом одного тижняразом із відповідними антибіотиками призводило до успішної ерадикаціїHelicobacter pylori приблизно у 90 % хворих. Після такого лікування протягомодного тижня не було необхідності в проведенні подальшої монотерапіїантисекреторними препаратами для успішного загоєння виразки та усуненнясимптомів неускладненої виразки дванадцяти-палої кишки.

Інші ефекти,пов’язані з пригніченням секреції кислоти

У період застосування антисекреторних препаратів концентрація гастринув плазмі крові збільшується у відповідь на зниження секреції кислоти.

Збільшення кількості ECL-клітин пов’язано з підвищенням рівня гастринув плазмі крові, що спостерігалось у деяких пацієнтів при довготриваломузастосуванні езомепразолу.

Були отримані повідомлення про декілька випадків підвищення частотивиникнення гранулярних кіст у шлунку при тривалому застосуванні антисекреторнихпрепаратів. Ці явища є фізіологічним наслідком тривалого пригнічення секреціїкислоти і мають доброякісний та оборотний характер.

Нексіум був більш ефективним у порівнянні з ранітидином при лікуваннівиразок шлунка у пацієнтів, які лікувалися НПЗЗ (нестероїдними протизапальнимипрепаратами), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Нексіум був ефективним при профілактиці виразок шлунка тадванадцятипалої кишки у пацієнтів, які лікувалися НПЗЗ (у пацієнтів, старше 60років та/або з виразкою в анамнезі).

Фармакокінетика. Езомепразол є кислотолабільним і застосовуєтьсяперорально у формі гранул у кишковорозчинній оболонці. Конверсія в R-ізомер in vivoє незначною. Абсорбція езомепразолу відбувається швидко, пікові концентрації вплазмі крові досягаються приблизно через 1-2 години після прийому дози.Абсолютна біодоступність становить 64 % після разової дози 40 мг і зростає до89 % після повторного прийому 1 раз на добу. 20 мг езомепразолу відповідаєзначення 50 % і 68 %. Об’єм розподілу у здорових добровольців у стані рівновагистановить 0,22 л/кг маси тіла. Езомепразол на 97 % зв’язується з протеїнамиплазми.

Прийом їжі уповільнює та зменшує абсорбцію езомепразолу, однак це невпливає на ефект езомепразолу на кислотність у порожнині шлунка.

Метаболізм і виведення

Езомепразол повністю метаболізується за допомогою цитохромної системиР450 (CYP). Основна частина метаболізму езомепразолу залежить від поліморфногоCYP2С19, що відповідає за виникнення гідрокси- і дезметилметаболітівезомепразолу. Інша частина залежить від другої специфічної ізоформи, CYP3А4,яка відповідає за виникнення езомепразолсульфону - головного метаболіту вплазмі крові.

Параметри, які наведені нижче, головним чином, відображаютьфармакокінетику в осіб із функціональним ферментом CYP2С19 (екстенсивнихметаболізаторів).

Загальний кліренс плазми крові становить близько 17 л/год. післяразової дози та близько 9 л/год. після повторного прийому. Періоднапіввиведення плазми становить близько 1,3 години після повторного прийомудози 1 раз на добу. Площа, обмежена кривою залежності концентрації в плазмікрові від часу, збільшується при повторному прийомі езомепразолу. Це збільшенняє дозозалежним і призводить до нелінійної залежності “доза – AUC” післяповторного прийому. Ця тимчасова дозозалежність пояснюється зниженнямметаболізму першого проходження та системним кліренсом пов’язаним ізпригніченням ферменту CYP2С19 езомепразолом та/або його сульфметаболітом.Езомепразол повністю виводиться із плазми між дозами без тенденції доакумуляції при прийомі препарату 1 раз на добу.

Основні метаболіти езомепразолу не впливають на секрецію шлунковогосоку. Близько 80% пероральної дози езомепразолу виводиться у формі метаболітівіз сечею, інші – з фекаліями. Менше 1 % вихідної лікарської речовинивиявляється у сечі.

Особливі групи хворих

Приблизно 1 – 2 % пацієнтів мають порушення функції ферменту CYP2С19(їх називають слабкими метаболізаторами). У цих осіб метаболізм езомепразолу,відповідно, здебільшого здійснюється CYP3А4. Після повторного прийому 1 раз надобу 40 мг езомепразолу середнє значення площі, обмеженої кривою залежностіконцентрації в плазмі крові від часу, у слабких метаболізаторів приблизно на100 % вище, ніж в осіб з добрим функціонуванням ферменту CYP2С19 (екстенсивнихметаболізаторів). Середня пікова концентрація в плазмі крові збільшуєтьсяприблизно на 60 %. Ці результати не впливають на дозування езомепразолу.

Метаболізм езомепразолу не зазнає суттєвих змін у пацієнтів похилоговіку (від 71 до 80 років).

Після разової дози езомепразолу 40 мг середнє значення площі, обмеженоїкривою залежності концентрації в плазмі крові від часу, у жінок на 30 % вище,ніж у чоловіків. Ніякої різниці, пов’язаної зі статтю, не спостерігалось приповторному прийомі препарату 1 раз на добу. Ці результати не впливають надозування езомепразолу.

Метаболізм езомепразолу у пацієнтів зі слабкою до помірної дисфункцієюпечінки може бути порушеним. Швидкість метаболізму знижується у пацієнтів зтяжкими порушеннями функції печінки, що призводить до збільшення площі,обмеженої кривою залежності концентрації в плазмі крові від часу, в 2 рази.Таким чином, максимальна доза для пацієнтів із серйозними порушеннями функціїпечінки становить 20 мг. Езомепразол та його метаболіти не мають тенденції докумуляції під час прийому препарату 1 раз на добу.

Не було проведено досліджень у хворих із порушеною функцією нирок.Оскільки нирки відповідають за виведення метаболітів езомепразолу, а неголовної вихідної сполуки, зміни в метаболізмі у хворих з порушенням функціїнирок не очікуються.

Показання для застосування.

Рефлюкс- езофагіт:

лікування ерозивногорефлюкс-езофагіту;

тривала профілактика рецидивів упацієнтів із вилікуваним езофагітом;

симптоматичне лікуваннярефлюкс-езофагіту.

Разом з антибактеріальнимизасобами для ерадикації Helicobacter pylori:

лікування виразкидванадцяти-палої кишки, пов’язаної з Helicobacter pylori;

запобігання рецидивам пептичнихвиразок у хворих на виразки, спричинені Helicobacter pylori.

Лікування та профілактикавиразок, спричинених тривалим застосуванням нестероїдних протизапальних засобів(НПЗЗ):

лікування виразок, спричиненихтерапією НПЗЗ;

профілактика виразок шлунка тадванадцятипалої кишки у пацієнтів групи ризику у зв’язку з прийомом НПЗЗ.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають дорослим. ТаблеткиНексіум слід запивати достатньою кількістю рідини. Таблетки не слідрозжовувати.

Пацієнтам, які мають труднощі з ковтанням, можна рекомендуватирозчинити таблетку у 100 мл негазованої води. Не можна використовувати ніякіінші рідини, оскільки вони можуть пошкодити кишковорозчинну оболонку. Воду всклянці слід збовтати, щоб таблетка розпалася. Випити рідину з мікрогрануламивідразу або протягом 30 хвилин. Слід набрати ще півсклянки води, ополоснутистінки водою та випити. Мікрогранули не слід розжовувати або дробити.

Пацієнтам, які мають труднощі із ковтанням, можна ввести таблетку черезназогастральний зонд, попередньо розчинивши її у півсклянці негазованої води.Дуже важливо, щоб шприц і зонд для цієї процедури були відповідними.

Введення препарату через назогастральний зонд:

Покласти таблетку у відповідний шприц і заповнити його приблизно 25 млводи та 5 мл повітря. Для деяких зондів може знадобитися 50 мл води длязапобігання утрудненню проходження таблетки через зонд.

Струшувати шприц протягом 2 хвилин, щоб таблетка розпалася.

Тримати шприц вертикально, наконечником догори, перевірити прохідністьнаконечника.

Прикласти шприц до зонда, утримуючи його вертикально.

Струсити шприц та перевернути його наконечником донизу. Швидко ввести5-10 мл рідини. Перевернути шприц після введення та знову струсити (шприц слідтримати вертикально щоб не забити наконечник).

Перевернути шприц знову та ввести ще 5-10 мл рідини у зонд. Повторюватипроцедуру, поки шприц не стане пустим.

Для змивання будь-яких залишків препарату слід заповнити шприц 25 млводи та

5 мл повітря, струсити шприц, перевернути його та швидко ввести рідину.Для деяких зондів може знадобитися 50 мл води.

Рефлюкс-езофагіт .

Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту: 40мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів. Додаткові 4 тижні рекомендуються дляпацієнтів, в яких езофагіт не був вилікуваний або зберігаються його симптоми.

Тривала профілактика рецидивів у пацієнтівіз вилікуваним езофагітом: 20 мг 1 раз на добу.

Симптоматичне лікування рефлюкс-езофагіту:20 мг 1 раз на добу пацієнтам без езофагіту. Якщо контроль симптомів недосягається протягом 4 тижнів лікування, пацієнт повинен обстежитися. Приусуненні симптомів подальший їх контроль може бути досягнутий при прийомі 20 мг1 раз на добу, якщо це необхідно.

Разом з антибактеріальнимизасобами для ерадикації Helicobacter pylori.

Ерадикація Helicobacter pylorі, пов’язаної звиразкою дванадцятипалої кишки: 20 мг Нексіуму з 1 г амоксициліну та 500 мгкларитроміцину 2 рази на добу протягом 7 днів.

Запобігання рецидивам пептичних виразок ухворих на виразки, спричинені Helicobacter pylori: 20 мг Нексіуму з 1 гамоксициліну та 500 мг кларитроміцину 2 рази на добу протягом 7 днів.

Пацієнти, які потребуютьтривалого лікування нестероїдними протизапальними засобами .

Лікуваннявиразок шлунка, асоційованих з лікуванням НПЗЗ: рекомендована доза становить 20мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить 4 – 8 тижнів.

Профілактика виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційованих злікуванням НПЗЗ у пацієнтів групи ризику: рекомендована доза становить 20 мг 1раз на день.

Порушення функціїнирок

Не потребують корекції дози дляпацієнтів з порушенням функції нирок. Через відсутність досліду застосуванняНексіуму для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю таким хворим препаратслід призначати з обережністю (див. “Фармакокінетика”).

Порушення функціїпечінки

Не потребують корекції дози дляпацієнтів зі слабким до помірного порушенням функції печінки. Для пацієнтів ізсерйозними порушеннями функції печінки максимальна доза Нексіуму не повиннаперевищувати 20 мг (див. “Фармакокінетика”).

Пацієнти літнього віку

Корекція дози для пацієнтівлітнього віку не потрібна.

Побічна дія. Під час клінічних досліджень та після впровадження езомепразолуу широку медичну практику були встановлені перелічені нижче побічні ефекти. Небуло виявлено дозозалежних ефектів.

Нижченаведені побічні реакції спостерігалисьпри застосуванні рацемату (омепразолу) та можуть виникнути при застосуванніезомепразолу.

Центральна та периферична нервова система

Парестезія, сонливість, безсоння, вертиго, збудження, агресія, депресіяі галюцинації, особливо у тяжкохворих пацієнтів.

Ендокринна система

Гінекомастія.

Шлунково-кишковий тракт

Стоматит і шлунково-кишковий кандидоз.

Система кровотворення

Лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз і пантоцитопенія.

Печінка

Енцефалопатія у пацієнтів, які мають в анамнезі тяжкі захворюванняпечінки, гепатит з жовтухою або без неї, печінкова недостатність.

Скелетно-м’язова система

Артралгія та м’язова слабкість.

Шкіра

Висипання, фоточутливість, токсичний епідермальний некроліз, алопеція.

Інші

Неспокій, реакції підвищеної чутливості, такі як пропасниця,бронхоспазм, інтерстиціальний нефрит; підвищене потовиділення, периферичнийнабряк, порушення смакових відчуттів та гіпонатріємія.

Протипоказання. Відома підвищена чутливість до езомепразолу, дозаміщених бензиметазолам або інших компонентів препарату. Дитячий вік до 14років.

Передозування. Дані щодо передозування обмежені. Шлунково-кишкові симптомита слабкість описані після прийому 280 мг езомепразолу. Разова дозаезомепразолу 80 мг не спричинить тяжких побічних ефектів. Спеціальний антидотне відомий. Езомепразол значною мірою зв’язується з протеїнами плазми крові ітому не діалізується. У випадках передозування лікування повинно бутисимптоматичним, а також можна застосовувати підтримуючі заходи.

Особливості застосування. За наявності сигнальних симптомів (наприклад, вираженезменшення маси тіла, нудота, дисфагія, гематемез або мелена) та у випадках,коли виразка шлунка передбачається або присутня, злоякісність повинна бутивиключена, оскільки застосування Нексіуму може змінити симптоми та відстрочитивизначення правильного діагнозу.

Пацієнти, які застосовують препарат протягомтривалого часу (особливо особи, які приймають його більше року), повиннізнаходитися під регулярним наглядом.

Пацієнти, які застосовують препарат запоказаннями, повинні знати, що необхідно повідомити лікаря у разі змінихарактеру симптомів. При призначенні езомепразолу необхідно брати до уваги йоговзаємодію з іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на концентраціюезомепразолу в плазмі крові.

При призначенні езомепразолу для ерадикаціїHelicobacter pylori необхідно враховувати можливі лікарські взаємодії всіхкомпонентів потрійної терапії. Кларитроміцин є потужним інгібітором CYP3A4, інеобхідно враховувати його протипоказання та взаємодію (якщо застосовуєтьсяпотрійна терапія у пацієнтів, які приймають одночасно з езомепразолом іншілікарські засоби, які метаболізуються CYP3A4, такі, наприклад, як цизаприт).

Пацієнтам зі спадковою непереносимістюфруктози, недостатньою абсорбцією глюкозо-галактози або недостатністюцукрози-ізомальтози не слід призначати цей препарат.

Застосуванняв педіатричній практиці. Нексіум не призначають дітям, оскількі відсутні даніщодо його застосування в педіатрії.

Вагітність і лактація. Клінічні дані щодозастосування Нексіуму для лікування вагітних обмежені. Досліди на тваринах непоказали прямого або опосередкованого негативного впливу на розвитокембріона/плода. Дослідження на тваринах із застосуванням рацемічної мікстури непродемонстрували прямого або опосередкованого негативного впливу на вагітність,пологи або постнатальний розвиток. Слід з обережністю призначати препаратвагітним.

Невідомо, чи проникає езомепразол у груднемолоко. Не було проведено досліджень по застосуванню у жінок, які годуютьгруддю. Тому Нексіум не слід застосовувати у період годування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем імеханізмами. Не спостерігався.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Вплив езомепразолу на фармакокінетику іншихлікарських засобів. Знижена кислотність шлункового соку при застосуванні езомепразолуможе збільшити або зменшити абсорбцію лікарських речовин, якщо механізм їхабсорбції зумовлений кислотністю шлункового соку. Як правило, застосуванняінших інгібіторів секреції кислоти або антацидів призводить до зменшенняабсорбції кетоконазолу та інтраконазолу під час лікування езомепразолом.

Езомепразол інгібує CYP2С19 - головний фермент, який метаболізуєезомепразол. Таким чином, при застосуванні езомепразолу в комбінації зпрепаратами, які метаболізують CYP2С19 (такими як діазепам, циталопрам, іміпрамін,кломіпрамін, фенітоїн), концентрація цих препаратів у плазмі крові може бутипідвищена, тому необхідне зниження дози. Цю обставину слід враховувати,особливо при призначенні езомепразолу за показаннями. Одночасне застосування 30мг езомепразолу призводить до зниження кліренсу субстрату діазепаму на 45 %.Одночасне застосування 40 мг езомепразолу призводить до збільшення рівняфенітоїну в плазмі крові на 13 % у хворих на епілепсію. Рекомендуєтьсяконтролювати концентрацію фенітоїну в плазмі крові при призначенні або відмінітерапії езомепразолом. Застосування 40 мг езомепразолу у клінічних дослідженняхпацієнтами, які приймали варфарин, показало, що час коагуляції був у межахнорми. Однак після широкого впровадження препарату у медичну практику булодекілька повідомлень про клінічно значуще збільшення часу коагуляції, тому приодночасному застосуванні цих препаратів слід контролювати показники коагуляції.

У здорових добровольців одночаснезастосування 40 мг езомепразолу з цизапридом призводило до збільшення площі підкривою залежності концентрації від часу (AUC) на 32 % та збільшення часунапіввиведення (t_1/2) на 31 %, але не відбувалося помітногозбільшення пікового рівня цизаприду в плазмі крові. Помірно пролонгованийQT-інтервал спостерігався після прийому цизаприду окремо, який далі незбільшувався при застосуванні цизаприду в комбінації з езомепразолом.

Езомепразол не продемонстрував клінічносуттєвого впливу на фармакокінетику амоксициліну або хінідину. При одночасномукороткотривалому застосуванні езомепразолу та напроксену або рофекоксибуклінічно значущих фармакокінетичних взаємодій не відмічалося.

Вплив інших лікарських засобів нафармакокінетику езомепразолу. Езомепразол метаболізується CYP2С19 і CYP3А4.Одночасне застосування езомепразолу та інгібітору CYP3А4 кларитроміцину (500 мг2 рази на день) призводило до збільшення експозиції AUC езомепразолу за 2етапи. Корекція дози езомепразолу не потрібна.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці притемпературі не вище 30⁰С. Термін придатності – 3 роки.