ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

ЗИВОКС

(ZYVOX®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: linezolid;(s)-N-[[3-[3-флуоро-4-(4-морфолініл)феніл]-2-оксо-5-оксазолідиніл]метил]-ацетамід;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або жовтий розчин;

склад: 1 мл розчину містить 2 мг лінезоліду;

допоміжні речовини: натрію цитрату дигідрат, кислота лимоннабезводна, декстрози моногідрат, натрію гідроксид, кислота соляна, вода дляін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.Код АТС J01X Х08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Лінезолід – це синтетичнийпротимікробний засіб, який належить до класу оксазолідинонів, речовин зантимікробною активністю, активних in vitro відносно аеробних грампозитивнихбактерій, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів.Лінезолід селективно інгібує синтез білка в бактеріях: він зв’язується збактеріальними рибосомами і запобігає утворенню функціонального ініціюючогокомплексу 70S, який є важливим компонентом процесу трансляції.

Постантибіотичний ефект лінезоліду in vitro (PAE)для Staphylococcus aureus становив приблизно 2 год. На експериментальнихмоделях у тварин PAE in vivo дорівнював 3,6 - 3,9 год для Staphylococcus aureusі Streptococcus pneumoniaе відповідно.

До лінезоліду чутливі мікроорганізми:

грампозитивні аероби Corynebacterium jeikeium,Enterococcus faecalis (включаючи глікопептидрезистентні штами), Enterococcusfaecium (включаючи глікопептидрезистентні штами), Enterococcus casseliflavus,Enterococcus gallinarum, Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus(включаючи метицилінрезистентні штами), Staphylococcus epidermidis,Staphylococcus haemolyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcusintermedius, Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з проміжною чутливістюдо пеніциліну і пеніцилінрезистентні штами); Streptococcus pyrogenes,стрептококи групи Viridans, стрептококи групи С.

грамнегативні аероби Pasteurella canis, Pasteurellamultocida;

грампозитивні анаероби Clostridium perfringens,Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus spp.;

грамнегативні анаероби Bacteroides fragilis,Prevotella spp.;

інші: Chlamydia pneumoniae.

Мікроорганізми з проміжною чутливістю: Legionellaspp., Moraxella catarrhalts, Mycoplasma spp. Резистентні мікроорганізми:Neisseria spp., Pseudomonas spp.

Механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмівдії антимікробних препаратів інших класів (наприклад аміноглікозидів,бета-лактамів, антагоністів фолієвої кислоти, глікопептидів, лінкозамідів,хінолонів, рифампіцинів, стрептограмінів, тетрациклінів і хлорамфеніколу). Томуперехресної резистентності між лінезолідом і цими препаратами не існує.Лінезолід активний відносно патогенних мікроорганізмів, як чутливих, так ірезистентних до цих препаратів. Резистентність відносно лінезоліду розвиваєтьсяповільно шляхом багатостадійної мутації 23 S рибосомальної РНК і відбувається зчастотою менше 1 х 10^-9 - 1 х 10^-11.

Фармакокінетика. Зивокс містить (s)-лінезолідбіологічно активний і метаболізується в організмі з утворенням неактивнихпохідних. Розчинність лінезоліду у воді становить приблизно 3 мг/мл і незалежить від рН у діапазоні 3-9. Середні фармакокінетичні параметри (стандартневідхилення) лінезоліду у здорових добровольців після одноразового ібагаторазового (до досягнення стаціонарної концентрації лінезоліду в крові)внутрішньовенного введення наведені в таблиці:

С_mах - максимальна концентрація у плазмі;

С_min - мінімальна концентрація у плазмі;

Т_max - час до досягнення С_max;

AUC* - площа під кривою “концентрація – час”;

t_1/2 - період напіввиведення;

CL - системний кліренс.

SD - стандартне відхилення.

Розподіл. Лінезолід швидко розподіляється у тканинахз доброю перфузією. Об’єм розподілу препарату при досягненні рівноважноїконцентрації у здорової дорослої людини становить у середньому 40 - 50 л, щоприблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. Зв’язування з білкамикрові досягає 31% і не залежить від концентрації.

Метаболізм. Виявлено, що ізоформи цитохрому Р450(CYP) не беруть участі у метаболізмі лінезоліду in vitro і він не інгібуєактивності клінічно важливих ізоформ CYP (1A2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1.3А4).Метаболічне окислення морфолінового кільця приводить в першу чергу до утвореннядвох неактивних похідних карбонової кислоти з незамкнутим кільцем. Метаболітгідроксіетилгліцин (А) є основним метаболітом у людини і утворюється внаслідокнеферментативного процесу. Інший метаболіт - аміноетоксиоцтова кислота (В)утворюється у меншій кількості. Також описані інші “малі” неактивні метаболіти.

Виведення. Лінезолід в основному виводиться із сечеюу вигляді метаболіту А (40%), незміненого препарату (30 - 35%) і метаболіту В(10%). Незмінений препарат фактично не визначається у фекаліях; з фекаліямивиділяється 6% метаболіту А і 3% метаболіту В.

Фармакокінетика в окремих групах хворих. Кліренслінезоліду вищий у дітей і знижується зі збільшенням віку.

Фармакокінетика лінезоліду істотно не змінюється угрупі пацієнтів старше 65 років.

Відмічені деякі фармакокінетичні відмінності ужінок, які виражались у дещо нижчому об’ємі розподілу, зниженні кліренсуприблизно на 20%, інколи у більш високих концентраціях в плазмі. Оскількиперіод напіввиведення лінезоліду у жінок і чоловіків істотно не відрізняється,потреби коригувати дозу препарату не виникає.

Дляпацієнтів з помірною, середньою та тяжкою нирковою недостатністю коригуваннядози не потрібно, оскільки немає залежності між кліренсом креатиніну івиведенням препарату через нирки. Оскільки 30% дози препарату виводитьсяпротягом 3 год. гемодіалізу, пацієнтам, які отримують подібне лікування,лінезолід слід призначати після діалізу.

Фармакокінетикалінезоліду не змінюється у пацієнтів з помірною або середньою печінковоюнедостатністю, у зв’язку з чим немає потреби коригувати дозу препарату.

Фармакокінетика лінезоліду у пацієнтів з тяжкоюпечінковою недостатністю не вивчена.

Однак, оскільки лінезолід метаболізується внаслідокнеферментативного процесу, то очевидно, що функція печінки істотно не змінюєметаболізм лінезоліду.

Показання для застосування. Зивокс показаний для лікування інфекцій, щоспричинені чутливими анаеробними і аеробними грампозитивними мікроорганізмами,включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією, такі як:

- нозокоміальна пневмонія;

- позагоспітальна пневмонія;

- інфекції шкіри і м’яких тканин;

- ентерококові інфекції, включаючи спричиненірезистентними до ванкоміцину штамами Enterococcus faecalis і faecium.

Спосіб застосування та дози.

Зивокс призначається 2 рази на добу внутрішньовенно.Розчин для інфузій слід вводити протягом 30—120 хв.

Пацієнтів, які почали лікування з парентеральноїформи, за клінічними показаннями можна переключити на будь-яку лікарську формупрепарату для прийому внутрішньо. У такому разі добір дози не потрібний,оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100%.

Дози, що рекомендовані для дорослих та підлітків (12 років і старших):

Дози, що рекомендовані для дітей (до 11 роківвключно)*:

* - недоношені новонароджені віком до 7 днів (менше34 тижнів гестації) мають нижчий системний кліренс лінезоліду і більшийпоказник AUC ніж доношені новонароджені та старші діти. Недоношеніновонароджені старше 7 днів мають показники кліренсу лінезоліду та AUC подібніяк і у доношених та старших дітей.

Тривалість лікування залежить від збудника,локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.

Вказівки щодо використання. Внутрішньовенна інфузіяздійснюється протягом 30 – 120 хвилин. Не з’єднуйте інфузійні пакетипослідовно. Видалити захисну оболонку із фольги безпосередньо передвикористанням і протягом приблизно 1 хв. стискувати пакет, щоб впевнитись увідсутності витоку. Якщо пакет протікає, то розчин нестерильний! Залишкиневикористаного розчину слід вилити у відходи. Не використовувати частковозаповнені упаковки.

Побічнадія. Біль, спазм у животі, здуття, відхилення гематологічних показників тапоказників функції печінки, діарея, головний біль, кандидомікоз, нудота, змінасмакових відчуттів, блювання, минуща анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія іпанцитопенія. Нейропатія (периферична, зорового нерву) зрідка спостерігаласяпри застосуванні лінезоліду, особливо при перевищенні максимальноїрекомендованої тривалості лікування в 28 днів.

Протипоказання. Гіперчутливість до лінезоліду або будь-якого іншогокомпонента, що входить до складу готової лікарської форми.

Передозування. Про випадки передозування лінезоліду неповідомлялося. У випадку перевищення терапевтичної дози рекомендується симптоматичнелікування поряд із заходами, спрямованими на підтримання рівня клубочковоїфільтрації. При гемодіалізі виводиться приблизно 30% дози лінезоліду.

Особливості застосування. Псевдомембранозний коліт різного ступенятяжкості може розвинутися на фоні застосування майже всіх антибактеріальнихпрепаратів, включаючи лінезолід, що слід враховувати при розвитку діареї упацієнта, який отримує антибіотикотерапію. У деяких пацієнтів, які отримуютьлінезолід, може розвинутися минуща мієлосупресія (анемія, тромбоцитопенія,лейкопенія і панцитопенія), що залежить від тривалості терапії. У зв’язку з цимнеобхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові у пацієнтів якімають підвищений ризик кровотечі, прояви мієлосупресії, які приймають препаратищо здатні зменшити кількість гемоглобіну чи кількість тромбоцитів у крові абофункціональні властивості тромбоцитів, а також при тривалості лікуваннялінезолідом більше 2 тижнів.

Застосування в період вагітності та лактації.Адекватні і контрольовані дослідження щодо використання Зивоксу вагітнимижінками не проводилися. Зивокс слід застосовувати під час вагітності лише заабсолютними показаннями, тобто коли потенційна користь терапії препаратомперевершує потенційний ризик.

Невідомо, чи проникає лінезолід у грудне молокожінок, які годують груддю, тому слід виявляти особливу обережність призастосуванні лінезоліду у цієї категорії хворих.

Вплив на здатність керувати автомобілем. Ніякоговпливу препарату на здатність керувати автомобілем або використовувати іншімеханізми не спостерігалося.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Фармацевтична. Зивокс розчин для інфузій сумісний зтакими розчинами: 5% розчин декстрози, 0,9% розчин хлориду натрію, розчинРінгер-лактат для ін’єкцій.

Не слід вводити додаткові компоненти у розчинлінезоліду для інфузій. Якщо лінезолід призначається одночасно з іншими ліками,то кожний препарат повинен вводитись окремо, відповідно до режиму дозування іспособу введення.

Зивокс у розчині для інфузій фізико-хімічнонесумісний з такими препаратами: амфотерицин В, хлорпромазину гідрохлорид,діазепам, пентамідину ізетіонат, фенітоїн натрію, еритроміцину лактобіонат татриметоприм-сульфаметоксазол. Крім того, розчин хімічно не може бути сумісний зцефтріаксоном натрію.

Фармакодинамічна. Лінезолід є слабким зворотнимнеселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО), тому у деяких пацієнтівпрепарат може спричинювати помірне посилення пресорної дії псевдоефедринугідрохлориду і фенілпропаноламіну гідрохлориду. Рекомендується зменшитипочаткові дози адренергічних препаратів, таких як допамін (або його агоністи) ів подальшому здійснювати титрування дози.

Фармакокінетична

Фармакокінетикалінезоліду не змінюється при одночасному застосуванні азтреонаму і гентаміцину.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці притемпературі 15 – 25 °С в оболонці із фольги до використання. Не зберігати вхолодильнику.

Після відкриття вміст пакета слід використатинегайно.

Термінпридатності - 2 роки.