ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

ТАРКА ®

(TARKA®)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: тверда желатинова капсула блідо-рожевогокольору, містить гранули білого кольору (транлолаприл) і таблетку білогокольору (верапаміл);

склад: 1 капсула містить 2 мг трандолаприлу та 180 мгверапамілу гідрохлориду;

допоміжні речовини: капсула - титану діоксид Е171, заліза оксид (Е172), желатин,натрію лаурилсульфат; гранули – крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат,повідон, натрію стеарилфумарат; таблетка – целюлоза мікрокристалічна, повідон,натрію альгінат, магнію стеарат, гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, макрогол400 та 6000, тальк, кремній колоїдний безводний, натрію докузат, титану діоксид(Е171).

Форма випуску. Капсули пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів АПФ та антагоністів кальцію. Код АТС С09В В.

Фармакологічні властивості.

Тарка^® є комбінованим засобом, доскладу якого входять верапаміл і трандолаприл.

Фармакодинаміка. Верапаміл блокує трансмембраннийпотік іонів кальцію у клітини серця та гладких м’язів судин, це приводить до артеріальноївазодилятації. Верапаміл знижує артеріальний тиск як у спокої, так і прифізичному навантаженні за рахунок розширення артеріол. Зменшення загальногопериферичного опору веде до зменшення потреби міокарда у кисні та енергії.Негативна інотропна активність верапамілу компенсується зменшенням загальногопериферичного опору. Серцевий індекс не збільшується, за виключенням хворих здисфункцією лівого шлуночка.

Трандолаприл блокуєренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РАС). У хворих на артеріальнугіпертензію застосування інгібіторів АПФ викликає зниження тиску крові як уположенні лежачи, так і у положенні стоячи, приблизно однаково, безкомпенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень.

Спостерігається збільшенняшвидкості ниркового кровотоку, але швидкість клубочкової фільтрації, якправило, залишається без змін.

Антигіпертензивна дія трандолаприлувиявляється протягом 1 години після прийому дози та зберігається не менше 24годин, трандолаприл не впливає на циркадні зміни тиску крові.

Ані в дослідженнях на тваринах, аніу здорових добровольців не спостерігалося фармакокінетичної взаємодії міжверапамілом і трандолаприлом. Синергетична активність цих двох лікарськихзасобів, відповідно, зумовлена їх взаємодоповнюючими ефектами.

У клінічних дослідженнях препаратТарка^® більш ефективно знижував кров’яний тиск, ніж кожний компонентокремо. У довготривалих клінічних дослідженнях були доведені безпека та добрапереносимість препарату Тарка^®.

Фармакокінетика. Верапаміл: припероральному введенні всмоктується приблизно 90% верапамілу. Середнябіодоступність становить менше 22% за рахунок екстенсивного видалення під часпершого проходження через печінку і варіює від 10 до 35%. При повторномуприйомі середня біодоступність може збільшуватися до 30%. Вживання їжі невпливає на біодоступність верапамілу. Час досягнення піку концентрації Т_maxу плазмі становить 4 години. Верапаміл майже повністю метаболізується,внаслідок чого утворюються різні метаболіти. Норверапаміл є одним із 12метаболітів, його фармакологічна активність становить 10–12% від активностіверапамілу. Т_max норверапамілу становить 6 годин. Стан рівноважнихконцентрацій верапамілу досягається через 3–4 дні прийому препарату один раз надобу. Зв’язування верапамілу з білками плазми становить 90%. Період йогонапіввиведення після повторного прийому становить 8 годин. 3–4% введеної дозививодиться нирками у незміненому вигляді. Метаболіт виводиться нирками (70%) із випорожненнями (16%). Кінетика верапамілу не змінюється при нирковійнедостатності. Біодоступність і період напіввиведення верапамілу збільшуються ухворих на цироз печінки. Однак кінетика верапамілу не змінюється у хворих зкомпенсованою дисфункцією печінки.

Трандолаприл: при пероральному введенні трандолаприл швидковсмоктується (30–60%). Рівень всмоктування не залежить від прийому їжі. Часдосягнення піку концентрації у плазмі становить 30 хвилин. Трандолаприл дужешвидко виводиться із плазми, період його напіввиведення становить менше 1години. Трандолаприл в організмі гідролізується до транолаприлату, який єспецифічним інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Кількістьутвореного трандолаприлату не залежить від прийому їжі. Т_max трандолаприлатустановить 4-6 годин. Зв’язування трандолаприлату з білками плазми становить >80%.Трандолаприлат активно зв’язується з АПФ, цей процес перебігає з насиченням.Більша частина циркулюючого трандолаприлату зв’язується з альбуміном під часпроцесу, який проходить без насичення. У здорових добровольців, так само як і умолодих і літніх хворих на гіпертензію, стан рівноважних концентрацій досягавсяприблизно через 4 дні регулярного застосування дози один раз на добу. Періоднапіввиведення, розрахований за даними кумуляції, становить 16-24 години.10–15% введеної дози трандолаприлу виводиться із сечею у вигляді незміненоготрандолаприлату. Після перорального прийому радіоактивно міченого трандолаприлу1/3 радіоактивності виявляється у сечі та 2/3 - у випорожненнях. Нирковийкліренс трандолаприлату лінійно корелює з кліренсом креатиніну. Концентраціятрандолаприлату у плазмі значно вища у хворих з кліренсом креатиніну ≤30мл/хв. При повторному введенні хворим з хронічними порушеннями функції нирокрівноважний стан досягається через 4 дні, незалежно від ступеня порушенняфункції нирок. Концентрація трандолаприлу у плазмі хворих на цироз печінкипорівняно із здоровими добровольцями може бути у 10 разів вищою. Концентрація уплазмі та виведення трандолаприлату також збільшується у хворих на цироз, хочаі в дещо меншому ступені. У хворих з компенсованою функцією печінки кінетикатрандолаприлу лишається без змін.

Тарка^®: оскількикінетична взаємодія між верапамілом і трандолаприлом або трандолаприлатом невстановлена, то відносно даного комбінованого препарату в цілому застосовуютьсяіндивідуальні кінетичні параметри цих двох лікарських засобів.

Показання для застосування.

Артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози.

Звичайна доза становить одну капсулу препарату Тарка^® один разна добу. Препарат приймають вранці, незалежно від прийому їжі. Капсулу слідковтати цілою, не розжовуючи та запиваючи водою.

Побічна дія.

Для препарату Тарка^®описані такі небажані явища, які узгоджуються з відомими реакціями на прийомверапамілу або трандолаприлу окремо. Найчастіше повідомлялося про сухий кашель,головний біль, запори, запаморочення, нездужання та відчуття жару (див.таблицю).

Усі небажані явища, спонтанні таотримані під час проведення клінічних досліджень, залежно від частоти повідомленькласифікуються таким чином: часто - >1/100 але <1/10, нечасто ->1/1000 але <1/100, рідко – >1/10 000 але <1/1000, дуже рідко<1/10 000 (включаючи ізольовані випадки).

Протипоказання.

Відома надчутливість дотрандолаприлу або іншого інгібітору АПФ, до верапамілу або до будь-якогокомпонента препарату.

Ангіоневротичний набряк, пов’язанийз лікуванням інгібіторами АПФ, в анамнезі.

Спадковий/ідіопатичнийангіоневротичний набряк.

Кардіогенний шок.

Гостра фаза інфаркту міокарда зускладненнями.

Тяжкі порушення провідності (синоатріальнаабо атріовентрикулярна блокада II і III ступеня).

Синдром слабкості синусовоговузла.

Декомпенсована серцеванедостатність.

Фібриляція/тріпотіння передсердьіз супутнім синдромом Вольфа – Паркінсона - Уайта (ризик виникнення шлуночковоїтахікардії).

Ниркова недостатність тяжкогоступеня (кліренс креатиніну < 10 мл/хв).

Діаліз.

Цироз печінки з асцитом.

Стеноз аортального абомітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія.

Первинний гіперальдостеронізм.

Вагітність і годування груддю.

Дитячий вік.

Передозування.

Повідомлень про отруєннякомбінованим препаратом не надходило. Найвища доза, яка використовувалась підчас клінічних досліджень, становила 16 мг трандолаприлу. Зазначена доза неспричинювала ознак непереносимості.

Вважається, що найбільш важливимсимптомом передозування є гіпотензія. В такому випадку рекомендується введенняфізіологічного розчину.

Найважливіші ознаки передозуванняверапамілу зумовлені його фармакологічною дією та включають гіпотонію, якавиникає внаслідок вазодилятації, негативний інотропний ефект, пригніченнягенерації імпульсу у синусовому вузлі та порушення його провідності, що можеспричиняти синусову брадикардію, блокаду синусового вузла, блокадусиноатріального вузла та асистолію.

У випадку передозування верапамілухворі повинні знаходитися під наглядом у відділеннях інтенсивної терапії.Невідкладні заходи повинні бути спрямовані на перешкоджання подальшоговсмоктування верапамілу із ШКТ, проведення симптоматичного лікування токсичнихефектів і компенсацію ефектів, притаманних антагоністам кальцію. Подальшомувсмоктуванню верапамілу із ШКТ можна запобігти шляхом промивання шлунка,введення абсорбентів (активоване вугілля) та послаблювальних засобів (натріюсульфат). Крім загальних підтримуючих заходів у відповідь на тяжку гіпотензію(включаючи шок), тобто підтримка адекватного циркулюючого об’єму крові шляхомвведення плазми або плазмозамінних розчинів, може знадобитися стимуляціясерцевого м’яза такими засобами, як допамін, добутамін або ізопротеренол. Длялікування синусової блокади може бути корисним застосування атропіну.Атріовентрикулярну блокаду слід лікувати за допомогою симптоматичних засобів(ізопротеренол або метапротеренол) або штучного водія ритму. Лікуваннягіпотензивних ефектів антагоністів кальцію можна проводити парентеральнимвведенням препаратів кальцію, наприклад кальцію глюконату.

Особливості застосування.

Деяким хворим для досягненняоптимального зниження тиску крові може знадобиться лікування протягом декількохтижнів. Антигіпертензивна дія підтримується протягом тривалого часу. Раптовеприпинення лікування не призводить до швидкого підвищення тиску крові.

Перед початком та під час лікуванняпрепаратом Тарка^® слід досліджувати функцію нирок.

Для оцінки терапевтичного ефектупрепарату Тарка^® перед прийомом кожної наступної дози препарату слідвимірювати кров’яний тиск.

Симптоматична гіпотензія.

В деяких випадках препарат Тарка^®може спричинювати симптоматичну гіпотензію. Імовірність розвитку цього стану збільшуєтьсяу хворих, у яких ангіотензин-альдостеронова система активована (наприклад, увипадку зменшення об’єму циркулюючої рідини або кількості солей при прийомідіуретиків, вживання дієти з низьким вмістом натрію, діалізу, діареї таблювання; у випадку послаблення функції лівого шлуночка, реноваскулярноїгіпертензії).

Таким хворим перед початкомлікування препаратом Тарка^® слід скоригувати об’єм циркулюючоїрідини та рівень солей. Починати лікування слід в умовах стаціонару. Хворі, вяких спостерігається гіпотензія під час підбору дози, повинні бути під наглядоммедперсоналу, можливо, їм знадобиться збільшення об’єму циркулюючої рідинишляхом збільшення кількості рідини, або за рахунок прийому її внутрішньо, абошляхом внутрішньовенного введення фізіологічного розчину.

Хворі з порушенням функції нироксереднього ступеня тяжкості повинні знаходитись під наглядом медичногоперсоналу.Прийом препарату Тарка^® може призвести до підвищення рівня калію уцих хворих. Рівень калію у крові таких пацієнтів слід контролювати. У хворих зпорушеною функцією нирок або з застійною серцевою недостатністю можеспостерігатися гостра ниркова недостатність. Досвіду лікування препаратом Тарка^®хворих на вторинну, особливо реноваскулярну, гіпертензію немає. Тому призначатицей засіб таким хворим не слід, особливо хворим з білатеральним стенозомниркової артерії або з одностороннім стенозом ниркової артерії з однієюфункціонуючою ниркою (наприклад, хворим з трансплантованою ниркою), оскількиниркова недостатність дуже небезпечна для таких хворих.

У хворих з порушеною функцією нирокможе спостерігатися протеїнурія. Протеїнурія може виникнути також у результатіприйому високих доз інгібіторів АПФ.

Призначення препарату Тарка^®хворим з першим ступенем атріовентрикулярної блокади та хворим на брадикардіюповинно проводитися з обережністю.

Кашель.

Під час лікування інгібіторами АПФможе виникнути сухий непродуктивний кашель, який зникає після припиненняприйому препарату.

Хворі похилого віку.

Дія препарату Тарка^®вивчалася на обмеженій кількості пацієнтів похилого віку, які хворіють нагіпертензію. Фармакокінетичні дані свідчать про те, що системна доступністьпрепарату Тарка^® у хворих похилого віку вища у порівнянні зпацієнтами молодшого віку. У цих пацієнтів спостерігалось більш вираженезниження артеріального тиску. Перед початком лікування препаратом Тарка^®у хворих похилого віку слід оцінити функцію нирок.

Хірургічні операції.

У хворих, яким необхідно великехірургічне втручання з проведенням анестезії, інгібітори АПФ можуть спричинюватизначне зниження кров’яного тиску, яке може бути скориговано введеннямплазмозамінних розчинів.

Гіперкаліємія.

Під час лікування інгібіторами АПФможе розвинутися гіперкаліємія, особливо у хворих з нирковою недостатністю абопорушеннями серцевої діяльності. Прийом калію або калійзберігаючих діуретиківне рекомендується, оскільки це може призвести до значного збільшення йогорівнів у плазмі. За необхідності одночасного призначення зазначених вищепрепаратів слід контролювати рівні калію у сироватці крові.

Десенсибілізація.

У хворих, які приймають інгібіториАПФ та яким проводиться десенсибілізація проти отрути бджіл та ос, можливіанафілактоїдні реакції, які в деяких випадках можуть загрожувати їхньому життю.

Вплив на здатність керувати транспортними засобамита механізмами: вплив наздатність керувати транспортними засобами та механізмами досі не встановлений,не виключена часткова втрата пильності, оскільки Тарка^® можеспричинювати запаморочення та стомлюваність.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.

Калійзберігаючі діуретики, такі якспіронолактон, триамтерен або амілорид, та харчові домішки з калієм можутьпризвести до значного збільшення калію у сироватці крові, особливо у хворих зпорушеною функцією нирок. За необхідності проведення комбінованого лікуванняцими препаратами та препаратом Тарка^® їх призначення треба проводитиз обережністю та ретельно контролювати рівень калію у крові.

Одночасне призначення верапамілу тадантролену не рекомендується.

При одночасному призначенніпрепарату Тарка^® з іншими гіпотензивними засобами можливо підсиленнядії першого.

У хворих, які отримують діуретики,особливо в яких спостерігається зменшення об’єму циркулюючої рідини та/абосолі, на початку лікування інгібіторами АПФ може надмірно знизитися тиск крові.

Є повідомлення як про послаблення,так і про підсилення ефектів літію при його одночасному застосуванні зверапамілом. Одночасний прийом інгібіторів АПФ може спричинювати затримку літіюв організмі. Рівні літію у таких пацієнтів слід контролювати.

Тарка^® підсилює ефектидеяких анестетиків.

При одночасному прийомі знаркотичними або психотропними засобами може розвинутися постуральнагіпотензія.

Застосування алопуринолу,цитостатиків та імунодепресантів, системних кортикостероїдів або прокаїнамідуодночасно з інгібіторами АПФ підвищує ризик виникнення лейкопенії.

Одночасне застосування верапамілу зкардіоблокаторами (наприклад, бета-адреноблокатори, протиаритмічні засоби,інгаляційні анестетики) може спричинювати додаткові небажані явища.

Одночасне застосування верапамілута хінідину призводило до гіпотензії та набряку легенів у хворих нагіпертрофічну (обструктивну) кардіоміопатію.

Є повідомлення, що одночасневживання дигоксину та верапамілу спричинювало підвищення рівнів першого на50–75%. Отже, за необхідності одночасного призначення цих засобів дозадигоксину повинна бути зменшена.

Дія міорелаксантів посилюється приодночасному прийомі з препаратом Тарка^®.

При прийомі основнихтранквілізаторів або антидепресантів, що містять іміпрамін, з препаратом Тарка^®існує ймовірність розвитку ортостатичної гіпотонії.

Застосування нестероїднихпротизапальних засобів (НСПЗ) може спричинювати послаблення гіпотензивногоефекту інгібіторів АПФ. Крім того, описано, що НСПЗ та інгібітори АПФспричинюють адитивний ефект збільшення калію у сироватці крові, при цьому можеспостерігатися зниження ниркової функції. Звичайно ці ефекти оборотні іспостерігаються у пацієнтів з порушеною функцією нирок.

Антациди знижують біодоступністьінгібіторів АПФ.

Симпатоміметики можуть знизитигіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.

Алкоголь підсилює гіпотензивнийефект.

Верапаміл може підвищитиконцентрації карбамазепіну, циклоспорину та теофіліну у плазмі крові.

Рифампіцин, фенітоїн і фенобарбіталзнижують ефективність верапамілу, а циметидин може підвищити ефективністьостаннього. В окремих випадках, особливо на початку лікування, хворим нацукровий діабет може знадобитися підбір дози або цих засобів, або препаратуТарка^® через підвищену утилізацію глюкози у крові.

Грейпфрутовий сік підвищує рівніверапамілу у плазмі, тому при лікуванні препаратом Тарка^® слідутриматися від вживання цього соку.

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітеймісці, при температурі не вище 25⁰С. Термін зберігання - 3 роки.