ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату:
Лейкеран™
(Leukeran™)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: хлорамбуцил;4-[4-біс(2-хлоретил)амінофеніл]масляна кислота;
основні фізико-хімічні властивості: коричневі округлі, двоопуклі таблетки,вкриті плівкою, з тисненням “GX EG3” на одному боці та “L” – на іншому та збілою серцевиною;
склад: 1 таблетка містить хлорамбуцилу 2 мг;
допоміжні речовини: серцевина – целюлоза мікрокристалічна, лактозиангідрид, кремнію ангідрид колоїдний, кислота стеаринова; оболонка –гіпромелоза, титану діоксид, заліза оксид жовтий синтетичний, заліза оксидчервоний синтетичний, макрогол.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки. Код АТСL01AA02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цитостатичний препарат алкілуючої дії, ефект якого пов’язаний зпорушенням реплікації ДНК. У терапевтичних дозах більше впливає на лімфоїднутканину, ніж на гранулоцити. Може спричинювати необоротну мієлосупресію.
Фармакокінетика.
Після перорального застосування радіоактивно міченого С14хлорамбуцилу максимальний рівень радіоактивності у плазмі спостерігається через40 – 70 хвилин. Середній час напіввиведення - 1,5 години, рівень виведення ізсечею низький. Високий рівень радіоактивності у сечі свідчить про те, щохлорамбуцил добре абсорбується після перорального застосування. Метаболізуєтьсяшляхом окислення, головний метаболіт має більший період напіввиведення, ніж хлорамбуцил,пік його концентрації у плазмі настає через 2-4 години, він також має значнуалкілуючу активність.
Показання для застосування.
Лейкеран показаний для лікування таких захворювань:
хвороба Ходжкіна, деякі форми неходжкінської лімфоми, хронічнийлімфоцитарний лейкоз, макроглобулінемія Вальденстрема.
Спосіб застосування та дози.
Лейкеран призначений для перорального застосування.
Хвороба Ходжкіна: при призначенні одного Лейкерану стандартна дозастановить 0,2 мг/кг/добу протягом 4-8 тижнів. Звичайно Лейкеран входить доскладу комбінованої терапії, де застосовуються різні режими лікування.
Також Лейкеран може застосовуватись замість азотистого іприту, у ньогоменша токсичність, але аналогічні терапевтичні результати.
Неходжкінська лімфома: при призначенні одного Лейкерану стандартнаперша доза становить 0,1-0,2 мг/кг/добу протягом 4-8 тижнів, підтримуючатерапія проводиться призначенням зменшеної добової дози або інтермітуючимикурсами лікування. Лейкеран показаний для лікування хворих з пізніми стадіямидифузної лімфоцитарної лімфоми, а також хворих з рецидивами після променевоїтерапії. При лікуванні хворих з пізньою стадією неходжкінської лімфоцитарноїлімфоми немає суттєвої різниці в отриманих результах комбінованої хіміотерапіїабо застосування одного Лейкерану.
Хронічний лімфоцитарний лейкоз: лікування Лейкераном звичайнопочинається лише після появи у хворого клінічних симптомів або ознак порушенняфункції кісткового мозку (але не при недостатності кісткового мозку) за данимианалізу периферичної крові. Спочатку Лейкеран призначається дорослому у дозі0,15 мг/кг/добу до моменту, поки загальний лейкоцитоз не зменшується до 10 000на 1 мкл. Лікування можна відновити через 4 тижні після закінчення першогокурсу та продовжувати у дозі 0,1 мг/кг/добу.
У деяких хворих після 2 років лікування лейкоцитоз зменшується донормального рівня, перестають визначатись пальпаторно селезінка та лімфатичнівузли, кількість лімфоцитів у кістковому мозку зменшується до 20%. Хворі зознаками недостатності кісткового мозку повинні лікуватися преднізолоном, допочатку лікування Лейкераном потрібно отримати докази регенерації кістковогомозку.
Проводилось порівняння лікування переривчастими курсами з призначеннямвисоких доз та щоденного прийому Лейкерану, суттєвої різниці у результатахлікування та частоті побічної дії виявлено не було.
Макроглобулінемія Вальденстрема: при цьому захворюванні Лейкеран єпрепаратом вибору. Рекомендується дорослим починати з дози 6-12 мг/добу допояви лейкопенії, потім лікування продовжувати протягом невизначеного часу удозі 2-8 мг/добу.
Діти
Лейкеран призначається длялікування хвороби Ходжкіна та неходжкінських лімфом у дітей. Схеми дозуванняаналогічні до схем лікування дорослих.
Побічна дія.
Частота виникнення побічної дії залежить від дози препарату такомбінації прийому Лейкерану з іншими препаратами і класифікується таким чином:дуже часто (1/10), часто (1/100 та <1/10), не часто (1/1 000 та <1/100),рідко (1/10 000 та <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000).
Кров і лімфатична система
Дуже часто: супресія кісткового мозку.
Дуже рідко: необоротна супресія кісткового мозку.
Незважаючи на високу частоту виникнення, супресія кісткового мозкузвичайно є оборотною, якщо прийом Лейкерану своєчасно припиняється.
Імунна система
Не часто: висип.
Рідко: алергічні реакції, такі як кропив’янка та ангіоневротичнийнабряк після першого або повторного застосування, синдром Стівенса – Джонсоната токсичний епідермальний некроліз.
Висип на шкірі зустрічається рідко, але надзвичайно рідко може матисерйозні ускладнення, включаючи синдром Стівенса – Джонсона та токсичнийепідермальний некроліз.
Нервова система
Часто: судоми у дітей з нефротичним синдромом.
Рідко: випадки фокальних і/або генералізованих судом у дітей тадорослих, які отримували препарат у щоденних терапевтичних дозах або у виглядіпульс-терапії.
Дуже рідко: рухові розлади, включаючи тремор, посмикування та міоклоніюза відсутності судом, периферична нейропатія.
Пацієнти із судомами в анамнезі можуть бути особливо чутливими.
Дихальна система, органи грудної порожнини
Дуже рідко: тяжкий інтерстиціальний легеневий фіброз, інтерстиціальнапневмонія.
У хворих на хронічний лімфоцитарний лейкоз, які тривалий час лікуютьсяпрепаратом, може інколи виникати тяжкий інтерстиціальний легеневий фіброз.Однак він може бути оборотним після припинення прийому Лейкерану.
Шлунково-кишковий тракт
Часто: шлунково-кишкові порушення, такі як нудота, блювання, діарея тапоява виразок на слизовій оболонці рота.
Гепатобіліарна система
Рідко: гепатотоксичність, жовтуха.
Шкіра та підшкірні тканини
Не часто: висип.
Рідко: алергічні реакції, такі як кропив’янка та ангіоневротичнийнабряк після першого або повторного застосування, синдром Стівенса – Джонсоната токсичний епідермальний некроліз.
Висип на шкірі зустрічається рідко, але надзвичайно рідко випадках можемати серйозні ускладнення, включаючи синдром Стівенса – Джонсона та токсичнийепідермальний некроліз.
Нирки та сечова система
Дуже рідко: асептичний цистит.
Загальні розлади
Медикаментозна пропасниця.
Протипоказання.
З огляду на серйозність показань абсолютних протипоказань немає.
Передозування.
У результаті випадкового передозування хлорамбуцилу спостерігаєтьсяголовним чином оборотна панцитопенія. Також спостерігаються різні ступені нейротоксичності– від надмірної збудженості та атаксії до епілептичних нападів. З огляду на те,що антидоту немає, необхідно ретельне спостереження картини крові та проведеннязагальної підтримуючої терапії з трансфузіями крові за потреби.
Особливості застосування.
Спеціальні застереження
Лейкеран є активним цитотоксичним препаратом, тому він повинензастосовуватися лише за призначенням лікарів, які мають досвід лікуваннязастосування подібними препаратами.
Оскільки імунізація із застосуванням живих вакцин потенційно можепризводити до виникнення інфекційних ускладнень в імуноскомпроментованихпацієнтів, її проведення не рекомендується.
У зв’язку з тим, що Лейкеран може спричинювати необоротну супресіюкісткового мозку, необхідно ретельне спостереження стану картини крові протягомусього періоду лікування.
У терапевтичних дозах Лейкеран викликає супресію лімфоцитозу, меншоюмірою впливає на нейтрофіли, тромбоцити та рівень гемоглобіну. Припиненняприйому Лейкерану не є необхідним при перших ознаках зниження кількостінейтрофілів, але слід пам’ятати, що це падіння може продовжуватись протягом 10днів і більше після прийому останньої дози.
Лейкеран не призначається хворим, які недавно проходили курс променевоїтерапії або отримували інші цитотоксичні препарати. За наявності лімфоцитарноїінфільтрації кісткового мозку або у випадку гіпоплазії кісткового мозку добовадоза не повинна перевищувати 0,1 мг/кг маси тіла.
Діти з нефротичним синдромом, пацієнти, яким призначена пульс-терапія,і хворі із судомами в анамнезі потребують особливо ретельного спостереження підчас застосування Лейкерану, оскільки у них підвищений ризик судом.
Ниркова недостатність
Хворі з ознаками порушення функції нирок повинні знаходитись підретельним наглядом, тому що у них може виникнути додаткова мієлосупресія,пов’язана з азотемією.
Печінкова недостатність
Метаболізм Лейкерану все ще недостатньо вивчений, тому хворим зсерйозним порушенням функції печінки призначаються зменшені дози препарату.
Мутагенність і канцерогенність
Встановлено, що хлорамбуцил спричинює хроматидні та хромосомніпошкодження у людини. Є повідомлення про розвиток гострого лейкозу після
лікування Лейкераном хронічного лімфоцитарного лейкозу. Однакзалишається нез’ясованим, чи є гострий лейкоз результатом природного перебігу
захворювання або його причиною є хіміотерапія. При порівнянні даних проперебіг хвороби у жінок, хворих на рак яєчників, які отримували алкілуючіпрепарати, та у хворих, які не отримували їх, доведено, що застосування
алкілуючих препаратів, у т.ч. хлорамбуцилу,значно підвищує кількість випадків розвитку гострих лейкозів. Є повідомленняпро розвиток гострих мієлолейкозів у невеликої кількості хворих, які отримувалиЛейкеран у вигляді тривалої ад’ювантної терапії при лікуванні раку молочноїзалози.
При призначенні Лейкерану ризиквиникнення лейкозу повинен оцінюватись у порівнянні з потенційним позитивнимефектом препарату.
Фертильність
Лейкеран може спричинювати супресію функції яєчників, є повідомленняпро виникнення аменореї після лікування препаратом. У результаті лікуванняЛейкераном спостерігалась азооспермія, однак встановлено, що для виникненнятакої необхідна загальна доза препарату не менше 400 мг. Спостерігались різніступені відновлення сперматогенезу у хворих з лімфомами після лікування Лейкераному загальних дозах 410-2 600 мг.
Тератогенність
Як і інші цитостатики, Лейкеран є потенційно тератогенним препаратом.
Вагітність
Якщо це можливо, призначення Лейкерану під час вагітності, особливо упершому триместрі, слід уникати. У кожному індивідуальному випадку слідпорівнювати очікувану користь для матері з потенційним ризиком для плоду. Як іпри лікуванні іншими цитостатиками, під час лікування будь-кого з партнерівЛейкераном рекомендуються адекватні контрацептивні засоби.
Лактація
Жінки, які лікуються Лейкераном, не повинні годувати груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Не рекомендується вакцинація живими вакцинами імуноскомпроментованиххворих.
Досліди на тваринах показали, що хворим, які приймають фенілбутазон,слід зменшувати стандартні дози Лейкерану з огляду на можливість збільшенняйого токсичності.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при температурі 2°С - 8°С у сухому місці, недоступному длядітей. Термін придатності - 3 роки.