ІНСТРУКЦІЯ

 для медичного застосування препарату

 СПІТОМІН®

 (SPITOMIN®)

Загальнахарактеристика:

міжнародна та хімічна назви: buspiron; N-[4-[4-(2-піримідиніл)-1-піперазиніл]бутил]-1,1-циклопентан;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 5 мг – круглі, пласкі таблетки з фасками по краях, білого абомайже білого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е₁₅₁”на одному боці та з рискою – на іншому;

таблетки по 10 мг – круглі, пласкі таблетки з фасками по краях, білого абомайже білого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е₁₅₂”на одному боці та з рискою – на іншому;

склад: 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг буспірону (у формібуспірону гідрохлориду);

допоміжніречовини: лактози моногідрат, целюлозамікрокристалічна, натрію крохмаль гліколят (типу А), кремнію діоксид колоїднийбезводний, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтичнагрупа. Анксіолітичні засоби. Код АТС N05В Е01.

Фармакологічнівластивості.

Фармакодинаміка. Механізм анксіолітичного ефекту буспірону та іншихпохідних азаспіродекандіону відмінний від механізму дії бензодіазепінів. Вонине діють на бензодіазепін-ГАМК-хлорид-іонофорний рецепторний комплекс; однак,оскільки вони є частковими агоністами 5-НТ_1А рецепторів, вони діютьшляхом модуляції серотонінергічної системи. Завдяки зв’язуванню з центральними дофамінергічнимирецепторами буспірон може викликати симптоми, які нагадують нейролептичні(дистонія, псевдопаркінсонізм, акатизія, пізня дискінезія), однак такі ефекти вклінічних дослідженнях не зареєстровані. Незважаючи на це, іноді після початкукурсу лікування у невеликої частини пацієнтів спостерігається хвилювання, якеможе бути проявом дофамінергічного ефекту (акатизія) або підвищення центральноїнорадренергічної активності. На відміну від бензодіазепінів буспірон не маєміорелаксантних або протисудомних властивостей, не порушує психомоторніфункції, його седативний ефект значно слабший ефекту типових анксіолітиків. Заанксіолітичною активністю буспірон приблизно дорівнює бензодіазепінам. Однак,на відміну від бензодіазепінів, буспірон не викликає толерантності та залежності, а післязавершення курсу лікування нерозвиваються симптоми відміни. Буспірон не потенціює викликану алкоголемдепресію ЦНС. Дія буспірону розвивається поступово. Терапевтичний ефект починаєпроявлятися між 7 та 14 днями терапії, а максимальний ефект досягається тількиприблизно через 4 тижні після початку лікування.

 Фармакокінетика.Після застосування препарат швидко та майже повністю абсорбується зішлунково-кишкового тракту. Буспірон піддається інтенсивному метаболізму першогопроходження через печінку. Тому незмінна речовина виявляється у системномукровотоці у невеликій концентрації, яка має значні індивідуальні розбіжності.

Біодоступністьдорівнює 4 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 60 – 90хвилин після прийому препарату. У здорових добровольців буспірон мав лінійну(пропорційну дозі) фармакокінетику після прийому 10 – 40 мг. Аналогічніфармакокінетичні параметри виявлені у літніх пацієнтів. Після пероральногозастосування 20 мг препарату його рівні в плазмі крові досягають від 1 до 6нг/мл. Приблизно 95 % буспірону зв’язується з білками плазми крові (86 % – зальбуміном плазми, інша частина – з α₁-кислим глікопротеїном).Буспірон піддається окислювальному метаболізму в основному за участю ізоферментівCYR3A4 в результаті чого, утворюються різні гідроксильовані метаболіти.Основний метаболіт (5-ОН-буспірон) – не активний. Деалкільований метаболіт(1-(2-піримідиніл)-піперазин, 1-РР) – активний. Його анксіолітична активність у4–5 разів нижче, ніж у вихідної речовини, але його рівень у плазмі крові вищета період напіввиведення приблизно у 2 рази довше, ніж у буспірону. Післяоднократного введення ¹⁴С-міченого буспірону 29 – 63 %радіоактивності виділяється з сечею протягом 24 годин, в основному, у форміметаболітів. Приблизно 18 – 38 % введеної дози виводиться з калом. Післяодноразового прийому 10 – 40 мг період напіввиведення активного метаболітудорівнює 4,8 години.

Одночаснийприйом їжи уповільнює всмоктування буспірону зі шлунково-кишкового тракту, алезавдяки зниженню досистемного кліренсу (ефект першого проходження) при цьомузначно підвищується біодоступність буспірону. Після прийому з їжею рівеньмаксимальної концентрації буспірону (С_max) у плазмі кровіпідвищується на 16 %.

Рівноважнаконцентрація у плазмі крові може бути досягнута приблизно через 2 доби післяпочатку регулярного застосування препарату.

Удаванийоб’єм розподілення дорівнює 5,3 л/кг.

Буспіронвиділяється у грудне молоко. Підвищені рівні буспірону в плазмі та значенняAUC, а також подовження періоду напіввиведення можуть спостерігатися припорушенні функції нирок.

Показання длязастосуванн. Короткострокове лікування станів, щосупроводжуються тривогою, в основному генералізованого тривожного розладу(ГТР).

Спосібзастосування та дози. Доза повиннапідбиратися для кожного пацієнта індивідуально. Рекомендована початкова добовадоза становить 15 мг (3 таблетки по 5 мг); ця доза може підвищуватися на 5 мгна добу кожні 2 або 3 доби. Звичайна добова доза дорівнює 20 – 30 мг (2 – 3 таблеткипо 10 мг або 4 – 6 таблеток по 5 мг). Максимальна разова доза складає 30 мг;добова доза не повинна перевищувати 60 мг (6 таблеток по 10 мг). Добову дозупотрібно розділити на 2-3 прийоми. Таблетки слід приймати завжди в один і тойже час дня до або після їди, щоб запобігти значним коливанням концентраціїактивної речовини в плазмі крові протягом доби.

Препаратне можна приймати епізодично для лікування стану тривоги та напруженості,оскільки терапевтичний ефект препарату Спітомін^® розвивається не раніше ніж через 7 – 14діб лікування.

Побічна дія. Спітомін^®зазвичай добре переноситься хворими. Побічні ефекти, якщо вони спостерігаються,здебільшого виникають на початку курсу лікування, а потім зникають. У деякихвипадках необхідне зниження дози. У ході досліджень спостерігались такі побічніефекти, як запаморочення, нудота, головний біль, нервова збудливість,напівнепритомний стан та збудження.

Меншчасті побічні явища: гнів та ворожість, сплутана свідомість, нечіткий зір,діарея, біль у м''язах та кістках, оніміння, парестезії, порушення координаціїрухів, тремор та шкірний висип.

Уклінічних дослідженнях, тривалістю від 3 до 4 тижнів, приблизно 10 % пацієнтівприпиняли лікування через небажані ефекти, найчастіше (3,4 %) з боку ЦНС (запаморочення,безсоння, нервова збудливість, сонливість, напівнепритомний стан), а також (1,2%) шлунково-кишкового тракту (нудота), а також інші ефекти, наприклад, головнийбіль та стомлюваність.

Серцево-судиннасистема.

Часті:біль у грудній клітці.

Нечасті:непритомність, гіпотензія, гіпертензія.

Рідко:порушення мозкового кровообігу, декомпенсація серцевої недостатності, інфарктміокарда, міокардіопатія, брадикардія.

Центральнанервова система.

Часті:порушення сну.

Нечасті:деперсоналізація, дисфорія, підвищена чутливість до шуму, ейфорія, акатизія,страх, втрата інтересу, дисоціативні реакції, галюцинації, мимовільні рухи,подовження часу реакції, суїцидальні думки, епілептичні напади.

Рідко:клаустрофобія, боязнь холоду, ступор, заїкання та психоз.

Офтальмологія таоториноларингологія.

Часті:шум у вухах, ларингіт, набряк слизової оболонки носу.

Нечасті:почервоніння очей, кон’юнктивіт, порушення смакових та нюхових відчуттів.

Рідко:болісні ураження внутрішнього вуха, біль в очах, фотофобія, підвищеннявнутрішньоочного тиску.

Ендокриннасистема.

Рідко:галакторея, ураження щитовидної залози.

Систематравлення.

Нечасті:метеоризм, анорексія, підвищення апетиту, слинотеча, подразнення кишечнику,кишкова кровотеча.

Рідко:печіння у язиці.

Сечо-статева система.

Нечасті: часте сечовипускання, затримка сечовипускання,порушення менструального циклу, дизурія, порушення статевого потягу.

Рідко:аменорея, запалення тазових органів, нічне нетримання сечі, затриманняеякуляції, імпотенція.

Опорно-руховийапарат.

Нечасті:м’язові спазми, ригідність м''язів, артралгія.

Рідко:м’язова слабкість.

Органи дихання.

Нечасті:гіпервентиляція, відчуття нестачі повітря, та важкості у грудях.

Рідко:носова кровотеча.

Шкіра.

Нечасті: набряк, свербіж, припливи, випадіння волосся, сухістьшкіри, набряк обличчя.

Інші: збільшення ваги тіла, гарячка, зниження ваги тіла,нездужання.

Рідко:зловживання алкоголем, втрата голосу, шум в голові, гикавка.

Лабораторніпоказники.

Нечасті:підвищення рівнів АЛТ та АСТ сироватки крові.

Рідко:еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Протипоказання.

Гіперчутливістьдо будь-якого із компонентів препарату.

Тяжканиркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації нижче 10 мл/хв).

Тяжкапечінкова недостатність (протромбіновий час більше 18 секунд).

 -Дитячий вік (до 18 років).

 -Вагітність або годування груддю.

Передозування. При передозуванні можливі скарги на порушенняшлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, запаморочення та сонливість, втратасвідомості, з розвитком міозу або без міозу.

Лікування:Промивання шлунка та симптоматична терапія. Специфічний антидот не відомий.Буспірон не можна вивести з організму шляхом діалізу.

Особливостізастосування.

Печінкованедостатність. Буспірон піддається інтенсивномуметаболізму в печінці. У фармакокінетичному дослідженні разове введення 30 мгпацієнтам з цирозом печінки підвищувало рівні буспірону плазми крові тазбільшувало AUC з подовженням тривалості напіввиведення препарату. У зв’язку ізвиділенням незмінної речовини у жовч можливий другий пік концентрації буспіронув плазмі крові. Препарат протипоказаний хворим з тяжкою печінковоюнедостатністю; пацієнтам з цирозом печінки слід призначити препарат у нижчихдозах або у таких самих дозах, але із подовженими інтервалами.

Ниркованедостатність. При помірній або тяжкій нирковійнедостатності кліренс буспірону може знижуватися на 50 %. Препаратпротипоказаний хворим з тяжкою нирковою недостатністю при ШКФ менше 10 мл/хв.При легкій (ШКФ більше 30 мл/хв) та помірній (ШКФ 10 – 30 мл/хв) нирковійнедостатності буспірон призначати можна, однак при цьому слід дотримуватисяобережності та призначати знижені дози.

Пацієнтилітнього віку. Немає потреби уточнення дози, однакрекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні препарату (наприклад,у зв’язку із можливим зниженням функції нирок та/або печінки та підвищеноюймовірністю виникнення побічних ефектів). Пацієнтам слід призначати нижчіможливі ефективні дози, а у випадку підвищення дози слід встановлювати ретельнеспостереження за пацієнтом.

Застосуванняпрепарату потребує особливої обережності у хворих з закритокутовою глаукомою таміастенією.

Уразі непереносимості лактози при складанні дієти слід враховувати вміст лактозиу таблетках (55,7 мг в таблетках по 5 мг та 111,4 мг у таблетках по 10 мг).

Пацієнтамслід рекомендувати під час лікування не їсти грейпфрути та, не питигрейпфрутовий сік у значних кількостях під час лікування, оскільки ці продуктиможуть підвищити рівень буспірону в плазмі крові та призвести до збільшеннячастоти або тяжкості побічних ефектів.

Переведенняпацієнтів з бензодіазепінів на буспірон. Буспірон не може усунути симптомивідміни бензодіазепінів. Якщо пацієнта переводять на буспірон після тривалоїбензодіазепінової терапії, буспірон слід призначати тільки після завершенняперіоду поступового зниження дози бензодіазепінів.

Буспіронне викликає звикання до препарату, однак його введення пацієнтам ізвстановленою або підозрюваною схильністю до лікарської залежності потребуєретельного медичного контролю.

 -Незважаючи на те, що буспірон не впливає на психомоторні та когнітивні функції

 слідвраховувати, що він знижує концентрацію уваги та швидкість рекції. Про це слід

 попередитипацієнта перед початком лікування. При виникненні таких ефектів ступінь і

 тривалістьобмежень на керування транспортом або механізмами має встановити лікар.

Оскількианксіолітичний ефект проявляється після 7 – 14 днів застосування препарату, аповний терапевтичний ефект розвивається приблизно за 4 тижні, пацієнти зсильною тривожністю потребують ретельного медичного спостереження напочатковому етапі терапії.

Протягомусього курсу лікування буспіроном потрібно уникати вживання алкогольних напоїв.

Взаємодія зіншими лікарськими засобами.

Інгібіторимоноаміноксидази (МАО). Можливе підвищення артеріального тиску та виникненнягіпертонічних кризів після одночасного введення буспірону та препаратів, щодіють на моноаміноксидазу (моклобемід, селегілін); у зв’язку із цим буспірон неможна сполучати з інгібіторами МАО. Після відміни необоротного інгібітора МАО(наприклад, селегіліну) до початку введення препарату Спітомін^® (та навпаки) повинно минутине менше 14 діб. Також повинно минути не менше 14 днів після відміни препаратуСпітомін^®до початку введення моклобеміду (оборотний інгібітор МАО). Однак Спітомін^® можна давати через 1день після відміни моклобеміду.

Інгібіторита індуктори CYR3A4. Дослідження in vitro показали, що буспірон в основномуметаболізується ізоферментами CYR3A4 цитохрома-450. Одночасне введеннябуспірону та інгібіторів CYR3A4 (еритроміцину, ітраконазолу, нефазодону,дилтіазему, верапамілу та грейпфруктового соку) може призвести до лікарськихвзаємодій, а при введенні сильного інгібітору також підвищити рівень буспіронув плазмі крові; тому необхідне зниження дози буспірону (наприклад, до 2,5 мг 2рази на день). Потужні індуктори CYR3A4 (наприклад, рифампіцин) можуть значно знизитирівні буспірону в плазмі крові та послабити його фармакодинамічні ефекти.

Препарати, щосильно зв''язані з білком крові. Оскільки буспіронзв’язується із білком крові (95 %), постійно існує ймовірність взаємодії зіншими активними речовинами, що зв’язані білком. Дослідження in vitro показали,що буспірон не може витисняти з білків зв’язані з ними препарати, наприклад,дигоксин.

Приодночасному введенні циметидину та буспірону С_max буспірону зростаєна 40 %, а його AUC не змінюється. Одночасне введення цих препаратів потребуєретельного медичного спостереження.

Приодночасному введенні діазепаму та буспірону рівень першого в плазмі крові дещопідвищується, а також можуть виникнути побічні ефекти: запаморочення, головнийбіль, нудота.

Речовини, якіпригнічують ЦНС, та алкоголь. Одночасне введеннябуспірону з тріазоламом або флуразепамом не збільшує тривалість або силу ефектуцих бензодіазепінів. Буспірон в одноразовій дозі 20 мг не посилює ефектуалкоголю на ЦНС. Досвід одночасного застосування буспірону та іншиханксіолітиків або інших засобів, що діють на ЦНС (наприклад, нейролептиків таантидепресантів), не достатній. Тому у таких випадках необхідне ретельнемедичне спостереження.

Інші лікарськізасоби. Через недостатність відповіднихклінічних даних спільне застосування буспірону з антигіпертензійнимипрепаратами, серцевими глікозидами, пероральними контрацептивами тапротидіабетичними засобами можливе тільки в умовах ретельного медичногоспостереження.

Умови та термінзберігання. Препарат слід зберігати при температурідо 30 °С у місцях, захищених від дії світла та недоступних для дітей.

Термінпридатності – 5 років.