ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ЛОПРИЛ Н 10
(LOPRIL H 10)
ЛОПРИЛ Н 20
(LOPRIL H 20)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості:
Лоприл Н 10: шестикутні таблетки жовтого кольору, з смугою розподілупосередині;
Лоприл Н 20: шестикутні таблетки світло-рожевого кольору, з смугою розподілупосередині;
склад:
1 таблетка Лоприлу Н10 містить лізиноприлу 10 мг у формі дигідрату,гідрохлортіазиду 12,5 мг;
1 таблетка Лоприлу Н20 містить лізиноприлу 20 мг у формі дигідрату,гідрохлортіазиду 12,5 мг;
допоміжні речовини: кальцію гідрофосфатдигідрат, манітол, магніюстеарат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, кремнію оксидколоїдний безводний, тальк, заліза оксид жовтий C.I.77492; E 172, для Лоприл Н20- заліза оксид червоний C.I.77491; E 172.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати, що містять інгібітори АПФ ідіуретики.
Код АТС С09В А03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Лоприл Н є комбінацією інгібітораангіотензинперетворюючого ферменту лізиноприлу і діуретика гідрохлортіазиду.
Лізиноприл блокуєангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) і перетворення ангіотензину I вангіотензин II, що має судинозвужуючу дію. Зменшує загальний периферичнийсудинний опір і системний артеріальний тиск.
Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком і антигіпертензивним засобом.Він знижує реабсорбцію електролітів у дистальних канальцях нирок, що збільшуєдіурез, внаслідок чого зменшується об’єм крові в кровоносних судинах ізнижується підвищений кров’яний тиск. Значне зниження систолічного і діастолічноготиску настає через 3 - 4 дні від початку прийому гідрохлортіазиду, аоптимальний антигіпертензивний ефект спостерігається після 3 - 4 тижнів прийомупрепарату.
Комбінація лізиноприлу і гідрохлортіазиду сприяє більш вираженомугіпотензивному ефекту, ніж кожен компонент окремо.
Фармакокінетика. Лізиноприл всмоктується з травного каналу, йогобіодоступність становить близько 30%. Дуже незначною мірою зв’язується збілками плазми (6 - 10%). Початковий ефект після прийому лізиноприлу реєструєтьсячерез годину, максимальна концентрація в плазмі реєструється через 6 - 7 годпісля застосування. Період напіввиведення із сироватки становить 12 год.Наявність їжі не має значного впливу на абсорбцію лізиноприлу. Лізиноприлчастково проникає крізь плацентарний бар’єр. Практично не біотрансформується,тільки близько 7% лізиноприлу метаболізується в печінці. Основна кількістьпрепарату виводиться з організму в незміненому вигляді із сечею. Повневиведення препарату відбувається повільніше у літніх пацієнтів.
Діуретична дія гідрохлортіазиду починається через 2 год після прийомута досягає максимального ефекту через 3 - 4 год, триває 6 - 12 год.Біодоступність гідрохлортіазиду становить 65 - 70%. 40% зв’язується зпротеїнами плазми. Гідрохлортіазид не метаболізується і цілком виводитьсянирками. Він проникає крізь плаценту і екскретується в грудне молоко.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, у тому числіреноваскулярна гіпертензія, що потребує комбінованої терапії.
Спосіб застосування та дози. Дози призначаються індивідуально для кожногопацієнта залежно від його стану.
Рекомендована початкова доза для дорослих - від 5 до 10 мг на день.Подальша корекція дози залежить від досягнення клінічного ефекту, звичайностабільний терапевтичний ефект спостерігається через 2-4 тижні прийомупрепарату. Рекомендована підтримуюча доза – 20 мг (1 таблетка Лоприлу Н 20) 1раз на день. Максимальна доза – 80 мг на день.
При нирковій недостатності чи реноваскулярній гіпертензії дозуванняпочинається з 2,5 мг Лоприлу Н на день. Лоприл Н не слід призначати, якщокліренс креатиніну нижче 30 мл/хв.
Побічна дія.
Серцево-судинна система: гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію,прискорене серцебиття, відчуття стиснення в грудях.
Нервова система: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність,парестезії, загальна слабкість.
Дихальна система: сухий кашель.
Шлунково-кишковий тракт: нудота, блювання, діарея, сухість у роті,панкреатит, ураження печінки.
Шкіра: фотосенсибілізація, висип, що іноді може супроводжуватисяпропасницею, міалгіями, артралгіями, васкулітом.
Нирки: іноді можуть виникати чи підсилюватися порушення функції нирок.У ряді випадків у пацієнтів з нормальною функцією нирок виникає незначнетимчасове підвищення рівня сечовини і креатиніну в сироватці крові. Данісимптоми зникають після припинення лікування Лоприлом Н.
Інші: ангіоневротичний набряк (набряклість обличчя, кінцівок, очей,рота, труднощі при ковтанні та подиху).
Лабораторні показники: клінічно значущі зміни лабораторних показниківспостерігаються дуже рідко. В окремих випадках можуть виникати эозинофілія,лейкоцитоз, збільшення швидкості осідання еритроцитів, гіперглікемія,гіперуремія, гіперкаліємія чи гіпокаліємія.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату і доінших похідних сульфонаміду; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спричиненийприйомом інгібіторів АПФ, спадковий чи ідіопатичний ангіонабряк); тяжка ниркованедостатність, анурія, аортальний стеноз, вагітність і годування груддю,дитячий вік.
Передозування.
Симптоми: гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія і зневодненнявнаслідок посиленого діурезу.
Лікування – симптоматичне. Промивання шлунка доцільно у випадку, якщопісля прийому препарату пройшло менше чотирьох годин. Потім слід провестиадекватну корекцію водно – електролітного балансу.
Передозування лізиноприлу може спричинити гіпотензію. Лікування полягаєу внутрішньовенному введенні фізіологічного розчину при нахилі голови пацієнтаі піднятті ніг догори. Лізиноприл можна вивести з крові шляхом гемодіалізу.
У випадку розвитку ангіоневротичного набряку треба ввестидесенсибілізуючі засоби (підшкірно 0,3 - 0,5 мл епінефрину).
Особливості застосування. У пацієнтів, які втратили багато рідини іелектролітів внаслідок попереднього лікування діуретиками, після прийомуЛоприлу Н можуть виникнути симптоми гіпотензії. Щоб уникнути цього, прийомдіуретиків необхідно припинити за 2 - 3 дні до початку лікування Лоприлом Н.
Пацієнти перед застосуванням Лоприлу Н повинні бути поінформовані проможливі ознаки ангіоневротичного набряку, щоб вчасно припинити прийом препаратуі звернутися до лікаря (труднощі при ковтанні та подиху, набряклість обличчя,кінцівок, очей, рота, язика).
Тіазидні діуретики повинні призначатися з обережністю пацієнтам зослабленою функцією чи прогресуючими захворюваннями печінки, тому що невеликізміни в балансі рідини й електролітів в організмі можуть спричинити гострупечінкову недостатність.
Обережність при прийомі Лоприлу Н необхідна пацієнтам, які підлягаютьоперації під анестезією, що спричинює зниження тиску. Гіпотензію, яка розвиласяв даній ситуації, можна усунути компенсацією рідини.
Слід бути обережними пацієнтам з ослабленою ренальною функцією,гіповолемією (небезпека гіпотензії), колагеновими захворюваннями, тим, хтодотримуються безнатрієвої дієти, пацієнтам які перебувають на гемодіалізі.Лікування цих пацієнтів повинно починатися з менших доз препарату.
Ефективність і перенесення препарату однакові у пацієнтів похилого тамолодого віку, але при застосуванні препарату хворими похилого віку слідвраховувати те, що у цієї групи пацієнтів виведення лізиноприлу ігідрохлортіазиду з організму відбувається повільніше.
Особливу увагу слід приділити хворим на ішемічну хворобу серця і зцереброваскулярними розладами, тому що гіпотензивний криз у даних пацієнтівможе призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярного інсульту.
Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з мітральнім і аортальнимстенозом, обструктивною формою гіпертрофічної кардіоміопатії. У пацієнтів зтяжкою серцевою недостатністю інгібітори АПФ можуть спричинити гіпотензію,іноді - олігурію, азотемію.
У пацієнтів зі стенозом ниркових артерій при прийомі інгібіторів АПФможе знизитися рівень клубочкової фільтрації, що призводить до подальшогопогіршання функції нирок, тому пацієнтам з таким станом прийом препарату нерекомендується. Прийом Лоприлу Н не рекомендується також пацієнтам з нирковоюнедостатністю при кліренсі креатиніну нижче 30 мл/хв.
Постійний прийом гідрохлортіазиду знижує екскрецію сечової кислоти іможе підсилити розвиток подагри. Лізиноприл знижує гіперуремію, спричиненуприйомом гідрохлортіазиду, і тому при одночасному прийомі цих препаратів нападуподагри не виникають.
Тіазидні діуретики можуть знизити толерантність до глюкози, тому дляхворих на цукровий діабет необхідно підібрати дозу антидіабетичних засобів,включаючи інсулін.
Хворим на гіпертензією в сполученні з гіповолемією, гіпонатріємією,гіпохлоремичнім алкалозом, гіпомагніємією чи гіпокаліємією необхідно відновитибаланс електролітів до початку лікування і регулярно контролювати змістелектролітів у сироватці крові.
Тіазидні діуретики можуть знизити екскрецію кальцію із сечею іспричинити невелике збільшення концентрації кальцію в сироватці крові. Значнагіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу, томурекомендується припинити застосування тіазидних діуретиків до дослідженняфункцій паращитовидних залоз.
У хворих, які приймають інгібітори АПФ, певні типи мембранних фільтрівдля гемодіалізу, гемофільтрації чи ЛПН-аферезу (поліакрилонітрильні,метилосульфонатні) можуть спричинити анафілактичні реакції.
Під час лікування Лоприлом Н слід обмежити перебування на сонці черезризик розвитку фотосенсибілізації.
Безпека і ефективність препарату не досліджені у дітей.
Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.
Не впливає. Однак у зв’язку з небезпекою виникнення несподіванихперепадів тиску керування автомобілем або робота з механізмами нерекомендується протягом декількох годин після прийому препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасний прийом лізиноприлу ігідрохлортіазиду може призвести до раптового зниження тиску, особливо у пацієнтівз гіпонатріємією і гіповолемією. Для уникнення цього необхідно спостерігати зарівнем кров’яного тиску протягом 4 годин після прийому даної комбінаціїпрепаратів.
Лізиноприл може знизити стійкість до інсуліну у хворих на цукровийдіабет, тоді як гідрохлортіазид може знизити ефективність пероральнихпротидіабетичних засобів і інсуліну та спричинити гіперглікемію.
Лізиноприл.
Лізиноприл можна комбінувати з β-блокаторами, антагоністамикальцію. Естрогени при прийомі з Лоприлом Н можуть підвищити артеріальний тиск.Активоване вугілля, тетрацикліни, антациди знижують всмоктування препарату.Взаємодія лізиноприлу з петлювими диуретиками (етакриновою кислотою,фуросемідом) може призвести до гіпотензії різної інтенсивності. При сумісномуприйомі лізиноприлу з нестероїдними протизапальними засобами (кислотоюацетилсаліциловою, ібупрофеном та іншими), а також з натрію хлоридомспостерігається зниження гіпотензивного ефекту. Індометацин при застосуванні злізиноприлом підвищує небезпеку розвитку гіперкаліємії.
Гідрохлортіазид.
Гідрохлортіазид підсилює токсичність дигоксину. Взаємодіягідрохлортіазиду і метилдопи може призвести до внутрішньосудинного гемолізу.Існує описаний небезпечної взаємодії гідрохлортіазиду з хінидином, коли черезспричинену гідрохлортіазидом гіпокаліємію збільшується ризик шлуночковоїфібриляції. Гідрохлортіазид може знизити ниркове виведення амантадину.
При одночасному застосуванні Лоприлу Н с діуретиками, що зберігаютькалій, препаратами калію і харчовими домішками, які містять калій, а також зциклоспорином зростає ризик підвищення концентрації калію в крові і зниженняантигіпертензивного ефекту.
Інгібітори АПФ знижують швидкість виведення літію, що підвищує ризикінтоксикації літієм. Одночасний прийом даних препаратів е протипоказаним.
Алкоголь, барбітурати та наркотики можуть спричинити ортостатичнугіпотензію при одночасному прийомі з Лоприлом Н, а також підсилити виведенняелектролітів, зокрема калію, й у такий спосіб підсилити гіпокаліємію,спричинену гідрохлортіазидом.
Недеполяризуючі міорелаксанти: тіазиди можуть підсилити терапевтичнийефект тубокурарину. Алопуринол, цитостатики і імуносупресивні препарати,системні кортикостероїди, прокаїнамід підвищують ризик виникнення лейкопенії.
Симпатоміметики можуть знизити гіпотензивний ефект Лоприлу Н.
При одночасному прийомі Лоприлу Н і серцевих глікозидів можливовиникнення гіпокаліємії.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці притемпературі не вище 30˚С. Термін придатності - 3 роки.