ІНСТРУКЦІЯ

длямедичного застосування препарату

ФОЗИКАРД Н

(FOSICARDН)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: світло-помаранчеві,круглі, плоскі, без оболонки з маркуванням “FH” з одного боку, допускаєтьсянаявність мармуровості.

склад: 1 таблетка містить

допоміжні речовини: лактози моногідрат, лактозимоногідрат

( таблетоза 80) кроскармелоза натрію, крохмаль 1500,гліцерилу дибегенат, суміш пігментів РВ-23601 Orange( титану діоксид, лактозимоногідрат, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний).

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати Інгібіторівангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ).

Код АТС С09В A09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Фозиноприл є пролікарським засобом, складним ефіромфозиноприлату – інгібітора ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ)пролонгованої дії. Після прийому всередину фозиноприл швидко і повністюперетворюється шляхом гідролізу в фозиноприлат, що є активним інгібітором АПФ.Препарат виказує гіпотензивну, вазодилатуючу, діуретичну та калійзберігаючудію. Знижує загальний периферичний опір судин і системний артеріальний тиск.Препарат пригничує синтез альдостерону та інгібує тканиннийангіотензін-перетворюючий фермент (АПФ).

Гідрохлортіазид діє на механізм реабсорбціїелектролітів в ниркових канальцях, підвищуючи виділення іонів калію ігідрокарбонату. Підвищує активність реніну плазми крові, секрецію альдостеронуі знижує концентрацію іонів калію в сироватці крові.

Фозиноприл і гідрохлортіазид мають адитивну дію.Фозиноприл зменшує втрату іонів калію, що спричинена гідрохлортіазидом.

Після прийому внутрішньо зниження артеріальноготиску(АТ) починається через 1 годину, досягає максимальних значень через 2 - 6годин. Зниження показників АТ через 24 години становить 60 - 90% відмаксимального зниження АТ, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика фозиноприлу і гідрохлортіазиду приодночасному прийомі не відрізняється від такої при роздільному прийомі. Післяприйому всередину всмоктування фозиноприлу становить приблизно 30 - 40 %, з нихтільки 50 - 100 % гідролізується в печінці до фозиноприлату. Ступеньвсмоктування фозиноприлу не залежить від прийому їжі, але швидкістьвсмоктування може бути уповільненою, при цьому ступінь гідролізу помітно незмінюється.

Максимальна концентрація фозиноприлату в плазмікрові досягається приблизно через 3 години і не залежить від прийнятої дозифозиноприлу. Фозиноприл має лінійну фармакокінетику. Фозиноприлат у високомуступені зв’язується з білками плазми крові (90 – 95 %) і в незначному ступенізв’язується з клітинними компонентами крові. Має відносно невеликий об’ємрозподілення. У хворих з артеріальною гіпертензією при збереженій функції нирокі печінки період напіввиведення фозиноприлату становить приблизно 11,5 години.На відміну від інших АПФ які виділяються головним чином через нирки, фозиноприлмає подвійний компленаторний механізм виділення : через печінку та нирки воднаковій мірі.

Після прийому всередину всмоктуваннягідрохлортіазиду становить 64 %. Гідрохлортіазид не метаболізується і швидковиводиться через нирки, період напіввиведення становить 5 - 15 годин.

Ниркова недостатність. При нирковій недостатностівсмоктування, біодоступність і зв’язування препарату з білками плазми кровісуттєво не змінюється. Загальний кліренс фозиноприлату у хворих з нирковоюнедостатністю майже на 50 % нижче, ніж у хворих з нормальною функцією нирок.Оскільки виведення через печінку жовчі частково компенсує зниження виведеннячерез нирки, кліренс фозиноприлату суттєво не відрізняється у хворих з середнімступенем ниркової недостатності від такого у хворих із тяжким ступенем нирковоїнедостатності.

Печінкова недостатність. Ступінь гідролізуфозиноприлату у хворих з алкогольним або біліарним цирозом знижується внезначному ступені, не дивлячись на те, що швидкість гідролізу може бутизнижена. Максимальна концентрація і показник AUC фозиноприлату вище у хворих зпечінковою недостатністю після прийому першої дози, однак при введенніповторних доз ця різниця не має клінічного значення.

Показання для застосування.

Артеріальна гіпертензія

Спосіб застосування та дози. Препарат призначаєтьсялікарем. Застосовується внутрішньо, незалежно від прийому їди, запиваючидостатньою кількістю води. Дозу визначають індивідуально.

Дорослі. Звичайна доза становить 1 таблетку 1раз на добу. При тяжких порушеннях функції нирок, кліренсі креатиніну менше 30мл/хв препарат застосовувати не рекомендується. Хворим з тяжкими порушеннямифункції нирок призначають петльові діуретики.

При легкому або помірному ступені порушення функціїнирок (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв креатинін сироватки крові приблизно 3мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується звичайна доза Фозикарду-Н

При порушенні функції печінки доза не потребуєкорекції. Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливі до дії препарату,внаслідок уповільненого метаболізму.

Максимальна добова доза становить 2 таблетки.

Діти: Ефективність і безпека застосуванняпрепарату дітьми та підлітками не встановлена. За цієї причини йогозастосування дітьми та підлітками не рекомендується.

Побічна дія. Під час лікуванняфозиноприлом та іншими інгібіторами АПФ спостерігали наступні побічні реакції знаступною частотою: дуже часто (>1/10), часто (≥1/100, <1/10),нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10 000, 1<1000), дуже рідко(<1/10 000), в тому числі й поодинокі повідомлення.

Можливі такі небажані медикаментозні реакції:

 з боку серцево-судинної системи:

часто: ортостатичні ефекти (в тому числі гіпотонія);

нечасті: через дуже низький тиск у пацієнтів звисоким ступенем ризику, серцебиття, тахікардія, інфаркт міокарда та інсультмозку, хвороба Рейно;

з боку дихальної системи:

часто: кашель;

нечасто: риніт;

дуже рідко: бронхоспазм, синусит, алергічнийальвеоліт/еозинофільна пневмонія.

з боку шлунково-кишкового тракту:

часто: пронос, блювання;

нечасто: нудота, болі в животі, порушення травлення;

рідко: сухість в роті;

дуже рідко: панкреатит, ангіоневротичний набряккишечнику, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця та печінкованедостатність;

з боку нервової системи та психіатричні розлади:

часто: запаморочення, головний біль;

нечасто: зміни настрою, парестезії, порушення смаку,порушення сну

з боку системи крові та лімфатичної системи:

рідко: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту;

дуже рідко: пригнічення кісткового мозку, анемія,тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія,лімфаденопатія, автоімунні захворювання;

метаболічні та харчові порушення;

дуже рідко: гіпокаліємія;

з боку шкіри:

нечасто: висип, свербіж;

рідко: гіперчутливість/ангіоневротичний набрякобличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, кропив’янка,алопеція, псоріаз;

дуже рідкі: потіння, пухирчатка, токсичнийепідермальний некроліз, багатоформна еритема.

з боку сечовививідної системи:

рідко: ушкодження ниркової функції, уремія,

дуже рідко: гостра ниркова недостатність,олігурія/анурія;

з боку репродуктивної системи і молочних залоз:

нечасто: імпотенція;

рідко: гінекомастія;

загальні реакції та стани:

нечасто: швидка втомлюваність, астенія;

з боку лабораторних показників:

нечасто: підвищення сечовини крові, підвищеннясироваткового креатиніну, підвищення печінкових ферментів, гіперкаліємія;

рідко: підвищення сироваткового білірубіну,гіпонатріемія.

При лікуванні гідрохлортіазидом можливі наступнінебажані реакції:

з боку системи крові: тромбоз, тромбоемболіянейтропенія, тромбоцитопенія;

метаболічні порушення: гіпокаліємія, гіпомагніємія,гіпонатріємія, гіперурікемія, гіперкальціемія, гіперглікемія, загостренняподагри;

з боку нервової системи: запаморочення, головнийбіль;

з боку серцево-судинної системи: відчуттясерцебиття, васкуліт;

з боку шлунково-кишкової системи: геморагічнийпанкреатит, гострий холецистит;

з боку зору: прогресування короткозорість;

з боку опорно-рухового апарату: судоми ікроножнихм’язів.

Протипоказання. Підвищена чутливість доактивної або будь-якої з допоміжних речовин препарату або до інших інгібіторівАПФ. Ангіоневротичний набряк, пов’язаний з попереднім лікуванням інгібіторамиАПФ. Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Тяжкий ступінь нирковоїнедостатності (кліренс креатиніну нижче 30мл/хв/1,73 м²), анурія,подагра, виражене порушення електролітного балансу. Вагітність, лактація.

Передозування. При передозуванні внаслідокзастосування доз лікарського засобу, що значно перевищують рекомендовану,можливі важка гіпотензія, циркуляторний шок, ступор, брадикардія, електролітнірозлади та ниркова недостатність. Лікування проводять шляхом промивання шлунка(протягом 30 хвилин після прийому препарату) та прискорення виділення. Слідрозглянути можливість лікування введенням ангіотензіну ІІ. Брадикардію тавиражені вагусні реакції можливо зняти шляхом введення атропіну. Занеобхідності слід розглянути можливість використання тимчасового пейсмейкера.

Особливості застосування.

Симптоматична гіпотензія.

Симптоматична гіпотензія спостерігається рідко упацієнтів з неускладненою гіпертензією. У хворих на артеріальну гіпертензію, якіприймають фозиноприл, прояви симптоматичної гіпотензії вірогідніші внаслідокзменшення об’єму рідини, наприклад, внаслідок прийому діуретиків, дієти зобмеженням кількості солі, діалізу, проносів або блювання, або за наявностіренінзалежної гіпертензії. Симптоматичну гіпотензію спостерігали у хворих зсерцевою недостатністю з наявністю або без ниркової недостатності. Появагіпотензії ймовірніша у хворих з більш тяжким ступенем серцевої недостатності,що пов’язано з прийманням великих доз сольових діуретиків, гіпонатріємією абофункціональною нирковою недостатністю. У хворих з підвищеним ризикомсимптоматичної гіпотензії необхідний контроль на початку терапії і при корекціїдози фозиноприлу та/або діуретиків. Подібний контроль необхідний і у хворих наішемічну хворобу серця, або із захворюваннями судин мозку, у яких сильнепадіння тиску може призвести до інфаркту міокарда або мозкового інсульту.

Перехідна гіпотензія не є протипоказанням дляприймання наступних доз, що зазвичай можуть прийматися без ускладнень післяпідвищення кров’яного тиску в наслідок збільшення об’єму.

У деяких хворих з серцевою недостатністю та знормальним або низьким артеріальним тиском при застосуванні фозиноприлу можливедодаткове зниження системного кров’яного тиску. Це очікуваний ефект і зазвичайне є причиною для припинення лікування. Якщо гіпотензія перейде всимптоматичну, може виникнути потреба в зменшенні дози або припиненні прийманнядіуретика та/або фозиноприлу.

Гіпотензія при гострому інфаркті міокарда.

Лікування фозиноприлом не слід починати у хворих нагострий інфаркт міокарда, які мають ризик подальшого серйозного погіршеннягемодинаміки після лікування судинорозширювальними засобами. Це хворі зсистолічним тиском 100 мм рт. ст. або нижче і хворі з кардіогенним шоком.Протягом перших трьох діб після інфаркту дозу фозиноприлу необхідно зменшити,якщо систолічний тиск нижче 120 мм рт. ст.; підтримуючу дозу слід зменшити до2,5 мг. При персистуючій гіпотензії (систолічний тиск нижче 90 мм рт. ст., щотриває довше години) приймання фозиноприлу слід відмінити.

Стеноз аортального та мітральногоклапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія.

Як і інші інгібітори АПФ фозиноприл слід призначатиз особливою обережністю хворим зі стенозом мітрального клапана або зобструкцією вивідного відділу лівого шлуночка, як, наприклад, при стенозі устяаорти або гіпертрофічній кардіоміопатії.

Ниркова недостатність.

Під час лікування фозиноприлом в комбінації здіуретиками у пацієнтів без ознак захворювання судин нирок можливе незначнепідвищення значень сироваткової сечовини і сироваткового креатиніну. Цей ефект,однак, частіше зустрічається у хворих з уже існуючою нирковою недостатністю.Може знадобитися зниження дози фозиноприлу, регулярний контроль калію ікреатиніну є часткою стандартного медичного спостереження у цих пацієнтів.

Серцева недостатність.

У хворих з серцевою недостатністю гіпотензія напочатку лікування інгібіторами АПФ може призвести до додаткового ушкодженняфункції нирок. У таких випадках можливий розвиток гострої ниркової недостатності,звичайно зворотного характеру.

Двобічний стеноз ниркової артерії або стеноз артеріїєдиної нирки.

У деяких пацієнтів з двобічним стенозом нирковихартерій або стенозом артерії єдиної нирки, що приймають інгібітори АПФ,виявляється підвищення значень сечовини крові і сироваткового креатиніну,зазвичай це має оборотний характер після припинення лікування. Найпоширенішесеред хворих з нирковою недостатністю. За наявності вазоренальної гіпертензіїпідвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ушкодження нирок. У таких хворихлікування слід починати під контролем лікаря з низьких доз, з обережноюкорекцією дозувань. Оскільки діуретики можуть являти собою фактор, що сприяєвищезазначеному, їх застосування слід відмінити і контролювати функцію нирок протягомперших тижнів лікування фозиноприлом.

У деяких хворих на артеріальну гіпертензію зневиявленим раніше захворюванням нирок відмічають підвищення значень сечовиникрові й сироваткового креатиніну, зазвичай незначне і оборотне, особливо якщофозиноприл застосовували разом з діуретиком. Це наймовірніше у хворих знирковою недостатністю. Може виникнути необхідність зменшення дози та/абовідміни діуретика та/або фозиноприлу.

Гострий інфаркт міокарда.

При гострому інфаркті міокарда лікуванняфозиноприлом не можна починати у хворих з даними про дисфункцію нирок, приконцентрації сироваткового креатиніну, вище 177 мкмоль/л та/або протеїнурією,що перевищує 500 мг на добу. При розвитку ниркової дисфункції під час лікуванняфозиноприлом (концентрація сироваткового креатиніну понад 265 мкмоль/л або колизначення у два рази перевищують значення до лікування) лікар повинен розглянутиможливість відміни лікування фозиноприлом.

Трансплантація нирки.

Немає досвіду про застосування фозиноприлу у хворихз нещодавно трансплантованою ниркою.

З цієї причини лікування фозиноприлом нерекомендується.

Пацієнти на гемодіалізі.

Є повідомлення про анафілактичні реакції у хворих,що лікуються інгібіторами АПФ при проведенні гемодіалізу з використанняммембран високої проникності. В таких випадках слід обміркувати можливістьвикористання діалізних мембран іншого виду або застосування антигіпертензивнихзасобів іншої групи.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.

Існують поодинокі повідомлення про ангіоневротичнийнабряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані у хворих,які лікувались інгібіторами АПФ, у тому числі фозиноприлом. Він може виникнутив будь-який момент лікування. В такому випадку приймання фозиноприлу сліднегайно припинити, призначити необхідне лікування і спостерігати за станомхворого до повного зникнення симптомів, перед тим як він має бути виписаний.Навіть у випадках, якщо набряк поширюватися тільки на язик, без наявногореспіраторного дистресу, можливе довготривале спостереження за хворим, оскількилікування антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатнім.

У дуже поодиноких випадках повідомляється провипадки смерті внаслідок ангіоневротичного набряку гортані чи язика. У хворих зушкодженням язика, голосової щілини або гортані можлива вірогідність появапроблем з диханням, особливо якщо в анамнезі є операція на дихальних шляхах.Такі випадки потребують невідкладного лікування. Воно може включати введенняадреналіну та/або підтримку прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинензнаходитись під постійним наглядом лікаря до повного, стійкого зняттясимптоматики.

Частота випадків розвитку ангіоневротичного набряку,пов’язаного із застосовуванням інгібіторів АПФ, вища у представників негроїдноїраси, ніж у інших.

Пацієнти, у котрих в анамнезі є дані проангіоневротичний набряк, що не пов’язаний з лікуванням інгібіторами АПФ, маютьбільший ризик розвитку такого набряку при лікуванні інгібіторами АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час аферезу LDL.

У деяких випадках у пацієнтів, які приймаютьінгібітори АПФ розвивались небезпечні для життя анафілактоїдні реакції під часаферезу ліпопротеїнів низької щільності (LDL) за допомогою сульфату декстрану.Цим реакціям можна запобігти, тимчасово припинивши приймання інгібітора АПФперед кожним аферезом.

Десенсибілізація.

У пацієнтів, котрі приймають інгібітори АПФ,розвивались стійкі анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації(наприклад, отрута перетинчастокрилих). Таких реакцій можна уникнути шляхомтимчасової відміни приймання інгібіторів АПФ, однак вони виникали знову принеобачному поновленні приймання препарату.

Печінкова недостатність.

Рідко прийом інгібіторів АПФ зв’язували з синдромом,що починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантногонекрозу печінки, інколи з летальним кінцем. Механізм виникнення цього синдромуне з’ясований. При появі жовтяниці або вираженому підвищенні активностіпечінкових ферментів у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, прийманняпрепарату слід припинити і призначити необхідне лікування.

Нейтропенія/агранулоцитоз.

У пацієнтів, котрі приймають інгібітори АПФ,спостерігали розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. Ухворих з нормальною функцією нирок і за відсутності інших факторів ускладненьнейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз мають оборотнийхарактер після припинення приймання інгібітора АПФ. Фозиноприл слідзастосовувати особливо обережно у пацієнтів з ураженням колагену судин(системний червоний вовчак, склеродермія тощо), при проведенні лікуванняімуносупресорами, або алопуринолом, або прокаїнамідом чи за наявностікомбінації цих факторів можливі ускладнення, особливо за наявності вжеіснуючого порушення функції нирок. У деяких з пацієнтів розвиваються тяжкіінфекції, окремі з них не піддаються інтенсивному лікуванню антибіотиками. Призастосуванні фозиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично перевірятибілі клітини крові і пацієнтів слід проінструктувати, щоб вони повідомляли пробудь-яку ознаку інфекції.

Етнічні відмінності.

Як і в інших інгібіторів АПФ, антигіпертензивна діяфозиноприлу менше виражена у чорношкірих пацієнтів, ніж у представників іншихрас, ймовірно через більш часте розповсюдження низькоренінової формигіпертензії серед чорношкірого населення.

Кашель.

Є дані про появу кашлю після застосуванняінгібіторів АПФ. Зазвичай кашель носить непродуктивний характер і припиняєтьсяпісля відміни препарату. Кашель, що виник внаслідок застосування інгібіторівАПФ, слід розглядати як частину діфереціального діагнозу кашлю.

Хірургічні втручання/анестезія.

Під час значних хірургічних втручань, або під часпроведення анестезії із застосуванням засобів, що спричиняють гіпотензію,фозиноприл може блокувати утворення ангіотензину ІІ внаслідок компенсаторноговивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається гіпотензія, що, можливо,спричинена цим механізмом, то її слід коригувати шляхом збільшення об’ємуциркулюючої крові. Інгібітори АПФ можуть підсилювати гіпотензивну діюпрепаратів, що застосовуються для анестезії та аналгетиків. При розвиткугіпотензії у хворих, які піддаються хірургічним операціям або одержуютьанестезію, така гіпотензія може бути скоригована шляхом внутрішньовенноговведення плазмозамінників.

Гіперкаліємія.

У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, втому числі фозиноприл, спостерігали підвищення рівня калію в сироватці. Ризикрозвитку гіперкаліємії зазвичай вище у пацієнтів з нирковою недостатністю,цукровим діабетом, у хворих, які приймають одночасно калійзберігаючі діуретики,препарати калію або замінники солі, що містять калій, а також у хворих, щоприймають препарати, які підвищують кількість калію в сироватці (наприклад,гепарин). Якщо одночасний прийом вищезазначених засобів є необхідним, рекомендуєтьсяперіодичний контроль калію в сироватці.

Діабет.

Протягом першого місяця лікування інгібітором АПФнеобхідний суворий контроль рівня цукру у пацієнтів, які застосовуютьпероральні протидіабетичні засоби або інсулін.

Літій.

Комбінування літію і фозиноприлу, як правило, нерекомендується.

Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слідприймати пацієнтам з недостатністю лактози, галактоземією абоглюкозним/галактозним синдромом мальабсорбції.

Пацієнти літнього віку.

Коригування дози для хворих від 65 років і старшенепотрібне, вона може бути такою ж, як і для молодих хворих. Однак лікуваннядоцільно починати з менших доз з урахуванням більш високої захворюваності тазниження печінкової, ниркової та серцево-судинної функцій, супутніх захворюваньта застосування інших лікарських засобів.

Вагітність та період лактації.

Фозиноприл не можна приймати в першому триместрівагітності. Якщо ви вагітні або плануєте завагітніти, треба якомога швидшеперейти на альтернативне лікування. Контрольовані дослідження у людей непроводились, однак обмежена кількість випадків підтвердження токсичної діїінгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності не показали наявностімальформацій.

Препарат протипоказаний в другому та третьомутриместрах вагітності. Є дані, що тривалий прийом інгібіторів АПФ у другому ітретьому триместрах вагітності призводить до фетотоксичності (зниження функціїнирок, олігогідрамніон, затримка осифікації черепа) і постнатальнимускладненням (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо фозиноприл застосовувався після першоготриместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового дослідженняфункції нирок та черепа.

Грудних немовлят, матері котрих приймали фозиноприл слідспостерігати на випадок розвитку гіпотензії, олігурії і гіперкалійємії.

Фозиноприл, що проникає через плаценту з відомимклінічним ефектом, був усунений з кровообігу немовляти за допомогоюперитонеального діалізу, теоретично препарат можна усунути шляхом обмінногопереливання крові.

Період лактації.

Невідомо чи проникає фозиноприл в грудне молоко.Застосування фозиноприлу в період годування груддю не рекомендується.

Керування транспортом і робота зі складнимимеханізмами.

Фозиноприл або зовсім не має впливу, або маєнезначний вплив на здатність керувати транспортом або працювати з технікою.Водії автотранспортних засобів повинні мати на увазі, що іноді можливізапаморочення чи швидка стомлюваність.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.

Калійзберігаючі діуретики, добавки або замінникисолі, що містять калій.

Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричиненудіуретиками. Застосування добавок, що містять калій, калійзберігаючихдіуретиків (антагоністів альдостерону) або замінників солі, що містять калій,може збільшити ризик розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів з встановленоюгіперкалійємією добавки, що містять калій, слід застосовувати разом зфозиноприлом дуже обережно і постійно контролювати рівень калію в сироватці.

Діуретики.

Застосування діуретика у пацієнта, який приймаєфозиноприл зазвичай призводить до адитивності антигіпертензивної дії. Придодаванні фозиноприлу до терапії пацієнтів, котрі приймають діуретики, іособливо, якщо їх приймання розпочато нещодавно, можливе різке зниження тиску крові.Ризик розвитку симптоматичної гіпотензії, пов’язаної з прийманням фозиноприлу,можна знизити, відмінивши приймання діуретика до початку лікуванняфозиноприлом.

Інші антигіпертензивні лікарські засоби.

Одночасний прийом таких лікарських засобів може посилитиантигіпертензивну дію фозиноприлу. Комбінований прийом з нітрогліцерином таіншими нітратами або іншими судинорозширюючими засобами може додатково знизитикров’яний тиск.

Літій.

Існують повідомлення про зворотне підвищеннясироваткових концентрацій літію і його токсичності при одночасному прийомілітію з інгібіторами АПФ. Комбінування з тіазидними діуретиками може збільшитиризик виявлення токсичності літію або ускладнити вже існуючу інтоксикаціюлітієм, пов’язану з прийманням інгібіторів АПФ. Не рекомендується одночаснезастосування фозиноприлу і літію, однак, якщо така комбінація необхідна, слідсуворо контролювати рівень літію в сироватці.

Антацидні засоби.

Одночасний прийом антацидних засобів може зменшитивсмоктування фозиноприлу. З цієї причини Фозикард слід приймати за 2 години доабо через 2 години після прийому антацидного препарату.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) у тому числіацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г на добу.

Довготривале застосування НПЗЗ може зменшитиантигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивнийефект на підвищення рівня сироваткового калію і можуть призвести до порушенняфункції нирок. Цей ефект зазвичай має оборотний характер. Рідко можливийрозвиток гострої ниркової недостатності, зокрема у хворих з вже порушеноюфункцією нирок – зневоднених пацієнтів та осіб літнього віку.

Тетрациклічні антидепресанти/антипсихотичнізасоби/анестетики.

Одночасне застосування деяких лікарських засобів дляанестезії, тетрациклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів зінгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження тиску крові.

Симпатоміметичні засоби.

Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивнудію інгібіторів АПФ.

Протидіабетичні засоби.

Епідеміологічні дослідження показали, що при одночасномуприйманні інгібіторів АПФ і протидіабетичних лікарських засобів (інсулін,пероральні гіпоглікемічні засоби) можливе посилення глюкозознижуючого ефектуостанніх з ризиком розвитку гіпоглікемії. Поява такого ефекту ймовірнішапротягом перших тижнів комбінованого лікування або у хворих з нирковоюнедостатністю.

У дослідженнях фармакокінетики ніфедипін,пропранолол, циметидин, дигоксин, метоклопрамід, пропантелін або варфарин непризвели до зміни біодоступності фозиноприлату.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищенному відсвітла місці, недоступному для дітей,при температурі не вище 25 ºС.

Не застосовувати після закінчення термінупридатності, зазначеного на упаковці!

Термін придатності – 2 роки.