ІНСТРУКЦІЯ

длямедичного застосування препарату

ФОЗИД 20

(FOZIDE(R)20)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклітаблетки жовтувато-оранжевого кольору з гравіруванням “1493” на одному боці тарискою поділу - з другого;

склад: 1 таблетка містить 20 мгфозиноприлу натрію і 12,5 мг гідрохлоротіазиду;

допоміжні речовини: лактоза водна, лактозабезводна, натрію кроскармелоза, повідон, натрію стеарилфумарат, заліза оксиджовтий, заліза оксид червоний.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. Код АТС С09В.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Фозиноприл - складний ефір, який в організмі піддією естераз перетворюється в активну речовину фозиноприлат. Фозиноприл черезспецифічний зв''язок фосфінатної групи з ангіотензинперетворюючим ферментом(АПФ) перешкоджає перетворенню ангіотензину I в ангіотензин II, у результатічого знижуються вазопресорна активність та секреція альдостерону. Це можепризводити до незначного збільшення вмісту іонів калію в сироватці (усередньому 0,1 мекв/л) з одночасною втратою організмом іонів натрію і рідини.Крім того, антигіпертензивна дія фозиноприлу може реалізовуватись за рахунокпригнічування метаболічної деградації брадикініну, який має значну вазопресорнуактивність.

При серцевій недостатності позитивні ефектипрепарату досягаються головним чином за рахунок пригнічуванняренін-альдостеронової системи. Інгібування ангіотензин-перетворюючого ферментузменшує як перед- так і післянавантаження на міокард.

Гідрохлоротіазид являє собою бензотіадіазиновий(тіазидний) діуретик, якому характерні діуретичні, натрійуретичні таантигіпертензивні ефекти.

Гідрохлоротіазид впливає на механізм реабсорбціїелектролітів у ниркових канальцях, підвищуючи виділення іонів натрію і хлоруприблизно однаковою мірою. Натрійурез викликає вторинну втрату іонів калію ігідрокарбонату. Гідрохлоротіазид підвищує активність реніну плазми, підвищуєсекрецію альдостерону і знижує рівень іонів калію в сироватці. Фозиноприл зменшуєвтрату іонів калію, викликану прийомом гідрохлортіазиду.

Поєднання фозиноприлу і гідрохлортіазиду маєвзаємпосилюючий характер. Після перорального прийому максимальнаантигіпертензивна дія настає через 2-6 годин і триває протягом 24 годин. Прираптовій відміні препарату синдром відміни не спостерігається.

Фармакокінетика  Фармакокінетика фозиноприлу натрію ігідрохлоротіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від фармакокінетикикожного з препаратів окремо.

Після перорального прийому всмоктування фозиноприлунатрію становить приблизно 30-40% і гідрохлоротіазиду 50-80%. Ступіньвсмоктування фозиноприлу натрію не залежить від часу прийому їжі, але швидкістьможе бути уповільнена. Всмоктування гідрохлоротіазиду підвищується при одночасномуприйомі препаратів, що знижують моторику шлунково-кишкового тракту.

Перетворення фозиноприлу під дією естераз уфозиноприлат відбувається переважно в печінці. При порушеній функції печінкишвидкість гідролізу може бути уповільнена, а ступінь перетворення помітно неміняється. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через3 години і не залежить від прийнятої дози. Після однократного пероральногоприйому однієї або декількох доз фармакокінетичні параметри С_max іAUC (ППК – площа під кривою) прямо пропорційні загальній прийнятій дозіфозиноприлу.

Фозиноприлат зв''язаний з білками крові на ³95%, має відносно малий обсяг розподілу й незначною мірою зв''язаний ізклітинними компонентами крові.

Після перорального прийому максимальні концентраціїгідрохлоротіазиду в плазмі крові досягаються через 1-2,5 години.Гідрохлоротіазид не зазнає метаболізму і швидко виділяється з організму черезнирки. Він зв''язаний з білками крові на 68%, вірогідний об’єм розподілустановить 3,6-7,8 л/кг. Гідрохлоротіазид накопичується в еритроцитах(концентрація в еритроцитах дорівнює 1,6-1,8 стосовно концентрації в плазмі).Період напіввиведення гідрохлоротіазиду - від 5 до 15 годин.

Фозиноприл натрію виводиться з організму в однаковіймірі з жовчу та сечею, печінкою і нирками. У хворих на артеріальну гіпертензіюпри нормальній функції нирок і печінки період напіввиведення фозиноприлатустановить приблизно 11,5 години.

У хворих з порушеною функцією нирок (кліренскреатиніну < 80 мл/хв./1,73 м²) загальний кліренс фозиноприлату зорганізму приблизно вдвічі нижчий, ніж у хворих з нормальною функцією нирок,тоді як всмоктування, біодоступність і зв''язування з білками помітно незмінені. Знижене виведення нирками компенсується підвищеним виведеннямпечінкою. Помірне збільшення значень AUC у плазмі крові (менш ніж удвічі впорівнянні з нормою) спостерігалося у хворих з нирковою недостатністю різногоступеня, включаючи ниркову недостатність у термінальній стадії (кліренскреатиніну < 10 мл/хв./1,73 м²).

При тяжких порушеннях функції нирок (кліренскреатиніну < 20 мл/хв./1,73 м²) час напіввиведеннягідрохлоротіазиду може зростати до 21 години.

У хворих з порушеною функцією печінки (приалкогольному або біліарному цирозі) швидкість гідролізу фозиноприлу може бутизнижена, але ступінь гідролізу помітно не змінюється. Загальний кліренсфозиноприлату з організму у таких хворих зменшується приблизно удвічі впорівнянні з хворими з нормальною функцією печінки.

У чоловіків у віці від 65 до 74 років із клінічнонормальною функцією нирок і печінки помітних розходжень у фармакокінетичнихпараметрах фозиноприлату в порівнянні з молодими хворими (20-35 років) неспостерігається.

Показання для застосування.

“Фозид 20” показаний для лікування артеріальноїгіпертензії.

Спосіб застосування та дози.

Дозування препарату повинно підбиратисяіндивідуально. Звичайна доза для дорослих і літніх хворих - 1 таблетка “Фозид20” один раз на день.

При порушеній функції нирок легкого/помірного ступеня(кліренс креатиніну >30 мл/хв., креатинін сироватки приблизно 3 мг/дл або265 мкмоль/л) рекомендується звичайна доза препарату. При кліренсі креатиніну<30 мл/хв. препарат застосовувати не рекомендується. При порушенійфункції печінки коректування дози непотрібно.

Літні хворі

Розходжень в ефективності і безпеці лікуванняпрепаратом хворих у віці 65 років і більше і молодих хворих не спостерігається.Однак літні хворі можуть бути чутливий до дії препарату.

Застосування в педіатрії

Безпека й ефективність препарату в дітей невстановлена.

Побічна дія.

Побічні ефекти в молодих і літніх хворих при прийоміпрепарату “Фозид 20” схожі з побічними ефектами, що відзначалися призастосуванні кожного препарату окремо.

Найчастіше часто (у 2 % хворих) спостерігаютьсязапаморочення, головний біль, кашель, м''язовий біль/парестезії, почуття втоми,інфекції верхніх дихальних шляхів.

Інші побічні ефекти ймовірно або можливо пов''язані злікуванням препаратом “Фозид 20”, що відзначалися в 0,5-2 % хворих: загрудиннийбіль, порушення серцевого ритму, ортостатична гіпотензія, припливи,непритомність, ангіоневротичні набряки, висипання / свербіж, порушення смаковоїчутливості, зору, нудота, блювання, диспепсія, печія, біль у животі, гастрит /езофагіт, сонливість, депресія, парестезії, застійні явища в синусах, фарингіти,нежить, зниження слуху, часте сечовипускання, нейтропенія й агранулоцитоз,порушення водно-електролітного балансу (гіпо-або гіперкаліємія), гіперглікемія,гіперурікемія, підвищення рівня тригліцеридів і холестерину в сироватці крові.

Кашель, викликаний інгібіторами АПФ,включаючи фозиноприл натрію, звичайно носить непродуктивний і персистуючийхарактер і проходить після припинення прийому препаратів. При диференціальнійдіагностиці кашлю як один з можливих варіантів повинен розглядатися кашель,викликаний інгібіторами АПФ, якщо хворий застосовує препарати такого типу.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до кожного з компонентів, щовходять до складу препарату, до інших інгібіторів ангіотензин-перетворюючогоферменту, до похідних сульфонаміду, включаючи тіазиди.

Ангіоневротичний набряк в анамнезі при застосуванніінгібіторів АПФ.

Анурія.

Вагітність та лактація, оскільки застосуванняінгібіторів АПФ протягом другого і третього триместрів вагітності викликаєушкодження або навіть загибель плоду, що розвивається; оскільки препаратвиявляється в грудному молоці, препарат не слід застосовувати в періодгодування груддю.

Передозування.

Симптомами передозування для фозиноприлу натрію єартеріальна гіпотензія, для гідрохлоротіазиду – водно-електролітні порушення(зневоднювання, гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія). Специфічнихантидотів до фозиноприлу натрію та гідрохлоротіазиду не існує. Припередозуванні препарату лікування повинно носити симптоматичний і підтримуючийхарактер, слід припинити прийом препарату, перевести хворого в горизонтальнеположення, штучно викликати блювання і/або промити шлунок, а також провестикорекцію водного балансу, балансу електролітів та усунути симптоми гіпотензії,введення плазмозамінників та ізотонічного розчину натрію хлориду. Фозиноприлнатрію погано виводиться з організму шляхом діалізу і перитонеального діалізу.

Особливості застосування.

Ангіоневротичний набряк. Повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набрякув хворих у результаті застосування інгібіторів АПФ, включаючи фозиноприлнатрію. При набряку язика, глотки або гортані може розвинутися обструкціядихальних шляхів з можливим летальним результатом. У таких випадках необхідношвидко ввести підшкірно розчин адреналіну (1:1000) і вжити інших заходівневідкладної терапії. Хворі повинні припинити прийом препарату і негайноповідомити лікаря про появу набряків на обличчі, очах, губах і язиці, про спазмм''язів гортані або утруднене дихання.

Анафілактичні реакції під часдесенсибілізації. Необхідно бути обережними при лікуванні хворих інгібіторами АПФ під часпроведення активної десенсибілізуючої терапії.

Анафілактичні реакції під часдіалізу через високопроникні мембрани. Повідомлялося про анафілактичніреакції у хворих, що застосовували інгібітори АПФ, під час гемодіалізу черезвисокопроникні мембрани, а також під час аферезу ліпопротеїдів низькоїщільності з адсорбцією на декстрану сульфаті. У цих випадках слід розглянутиможливість використання діализних мембран іншого типу або іншогомедикаментозного лікування.

Нейтропенія та агранулоцитоз під час лікування інгібіторами АПФспостерігалися в рідких випадках і частіше у хворих з порушеною функцією нирок,особливо при наявності системних захворювань сполучної тканини (системнийчервоний вовчак або склеродермія). Необхідно перевіряти концентрацію лейкоцитіву крові. Повідомлялося, що в поодиноких випадках тіазидні діуретики викликаютьагранулоцитоз і пригничення кісткового мозку.

Артеріальна гіпотензія. У рідких випадках у хворих знеускладненою формою артеріальної гіпертензії розвиток артеріальної гіпотензіїзв''язували з застосуванням препарату “Фозид 20”. Симптоматична гіпотензія призастосуванні інгібіторів АПФ найбільш ймовірна у хворих після інтенсивноголікування діуретиками і/або обмеженого надходження солі при низькосольовоїдієті, або при проведенні ниркового діалізу. Тимчасова гіпотензивна реакція неє протипоказанням для застосування препарату після проведення заходів длягідратації організму.

У хворих на хронічну серцеву недостатність принаявності або відсутності ниркової недостатності лікування інгібіторами АПФможе викликати надлишковий антигіпертензивний ефект, що може призвести доолігурії або азотемії, а в поодиноких випадках - до гострої нирковоїнедостатності і летального результату. Тому при застосуванні препарату “Фозид20” при хронічній серцевій недостатності необхідно уважно спостерігати захворими, особливо перші два тижні, а також при будь-якому збільшенні дозипрепарату.

Артеріальна гіпотензія не є протипоказанням дляподальшого застосування препарату “Фозид 20”. Артеріальний тиск максимальнознижується на ранніх етапах лікування і стабілізується в межах одного або двохтижнів лікування. Антигіпертензивна дія гідрохлортіазиду може підсилюватисяпісля симпатектомії.

Порушення функції печінки. Препарат слід застосовуватиз обережністю при порушеній функції печінки або при прогресуючому захворюванніпечінки. Невеликі зміни балансу рідини або електролітів можуть привести допечінкової коми. При порушеній функції печінки концентрації фозиноприлу вплазмі крові можуть підвищуватися.

Порушення функції нирок. Препарат повинен застосовуватися зобережністю у хворих з важким порушенням нирок (кліренс креатиніну < 30мл/хв/1,73 м²). У хворих з артеріальною гіпертензією зі стенозомниркової артерії однієї або обох нирок, а також без ознак захворювання нирковихсудин під час лікування препаратом може підвищуватися рівень азоту сечовиникрові і креатинину сироватки. Ці ефекти звичайно оборотні і проходять післяприпинення лікування. Може бути необхідним зниження дози препарату.

Стеноз однієї або обох нирковихартерій неє протипоказанням для застосування препарату “Фозид 20” однак протягом першогомісяця потрібен щотижневій контроль функції нирок, якщо ниркова недостатністьзростатиме, лікування препаратом слід припинити. Подальше можна знову початитерапію препаратом, але в понижених дозах, або призначити кожний з компонентівпрепарату окремо.

Порушення електролітного балансу. Ознаками порушенняелектролітного балансу є сухість у роті, спрага, слабість, сонливість,млявість, занепокоєння, м''язовий біль або судоми, м''язова слабість, гіпотензія,олігурія, тахікардія, нудота і блювання. Гідрохлортіазид може викликатигіпокаліємію, гіпонатріємію і гіпохлоремічний алкалоз. У присутностіфозиноприлу натрію ризик гіпокаліємії зменшується. Сумарний ефект препарату“Фозид 20” може проявлятися в збільшенні або зменшенні концентрації іонів каліюв сироватці.

Дефіцит іонів хлору звичайно носить легкий характері, як правило, не вимагає лікування. У присутності гідрохлортіазиду знижуєтьсявиведення іонів кальцію з організму, підвищується виведення іонів магнію ізсечею, що може призвести до гіпомагніємії. Необхідно періодично визначатиконцентрацію електролітів у сироватці крові.

Метаболічні порушення. Концентрація сечової кислоти вкрові може підвищуватися, а в деяких хворих, що приймають тіазидні диуретики,може розвинутися гострий напад подагри. У хворих на діабет може мінятисяпотреба в інсуліні, латентні форми цукрового діабету можуть переходити уманіфестну форму на фоні застосування тіазидів. Підвищення концентраціїхолестерину і тригліцеридів було зв''язано з лікуванням тіазидними діуретиками.

Колагенози. Відомо, що в поодиноких випадкахтіазидні діуретики можуть активізувати перебіг системного червоного вовчака.

Застосування у педіатрії. Безпечність таефективність препарату у дітей не вивчалась.

Літні хворі. Розбіжності вефективності та безпеці при лікуванні препаратом хворих у віці 65 років істаріше, а також у молодих хворих не спостерігається. Однак особи похилого вікуможуть буті більш чутливі до дії препарату.

Необхідна обережність при керуванні транспортнимизасобами або при виконанні робот, що потребують особливої уваги.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.

При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловоюкислотою, хлорталідоном, циметидином, дигоксином, метоклопрамідом, ніфедипіном,пропранолоном, пропантеліном або варфарином, біодоступність фозиноприлатуне змінюється.

Алкоголь, барбітурати і наркотичніречовини. Ортостатичнагіпотензія на фоні прийому гідрохлоротіазиду може підсилюватися.

Антациди (наприклад, алюмінію або магніюгідроксид, семитекон) можуть знижувати всмоктуваність препарату “Фозид 20”.Застосовувати зазначені препарати необхідно з інтервалом не менше 2 годин.

Пероральні антидіабетичні препаратита інсулін. Гідрохлоротіазидможе підвищувати концентрацію глюкози в крові. Може бути потрібне коректуваннядоз пероральних антидіабетичних препаратів.

Препарати для лікування подагри. Може бути необхіднимпідвищення доз пробенециду або сульфінпіразону, застосовуваних для лікуванняподагри, оскільки гідрохлортіазид може збільшувати концентрацію сечової кислотив крові.

Солі кальцію. Гідрохлоротіазид можепідвищувати концентрацію іонів кальцію в сироватці за рахунок зменшеннявиведення його з організму. При одночасному застосуванні з препаратом “Фозид20” може бути необхідним зменшення дози препаратів кальцію.

Холестирамінова смола і колестипол можуть затримувати або знижувативсмоктування гідрохлоротіазиду. “Фозид 20” слід приймати за 1 годину до абочерез 4-6 годин після застосування зазначених препаратів.

Літій. При одночасному застосуванніінгібіторів АПФ із солями літію концентрація літію у сироватці підвищується, щоможе спричинити літієву інтоксикацію.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати діюгідрохлоротіазиду. Індометацин, ацетилсаліцилова кислота можуть знижувати антигіпертензивнудію інгібіторів АПФ, особливо у хворих з низькореніновою гіпертензією.

Калійзберігаючі діуретики ідомишки, що містять калій. Застосовувати “Фозид 20” одночасно з такими препаратами, якспіронолактон, амілорид, триамтерен та інші, а також з калієвими добавками,слід з обережністю, це дозволить уникнути ризику розвитку гіперкаліємії.Необхідно перевіряти концентрацію калію в сироватці крові через короткіпроміжки часу.

Інші діуретики та антигіпертензивніпрепарати. Гідрохлоротіазидможе підсилювати дію адреноблокаторів або гангліоблокаторів. Можлива взаємодіягідрохлоротіазиду з діазоксидом.

Слід перевіряти концентрацію сечової кислоти в кровіі стежити за артеріальним тиском.

Препарати для премедикації і засобидля наркозуповинні застосовуватися з обережністю у хворих, що приймають “Фозид 20”.Гідрохлоротіазид може підсилювати специфічну дію недеполяризуючихміорелаксантів, аналгетиків і засобів для наркозу, або застосовуючих у хірургії(наприклад, тубокурарину хлориду). Може бути потрібним коректування дози іводно-електролітного балансу. Фозиноприл натрію може підсилюватиантигіпертензивну дію препаратів, що застосовуються для проведення загальноїанестезії та аналгетиків.

 Препарати, які знижують моторику травневогоканалу, можуть посилити всмоктування гідрохлотротіазиду

Специфічну дію фозиноприлу посилюють іншіатигіпертензивні препарати, в тому числі b-адреноблокатори в офтальмологічнихлікарських формах при значному системному всмоктуванні, послаблюють діюнестероїдних протизапальних засобів, що активують ренін-ангіотензинову систему,препарат є синергістом периферийних вазодилятаторів.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці притемпературі 15-25 °С. Термін придатності 3 роки.