ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

Мірапекс

(Mirapex)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: праміпексол;(S)-2-аміно-4,5,6,7-тетрагідро-6-пропіламіно-бензотіазолу;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 0,25 мг – білі, овальні, плоскіз обох боків таблетки зі скошеними краями та маркуванням: Р7/ глибокарозподілювальна риска / Р7 з одного боку, на іншому боці – логотип компаніїБерінгер Інгельхайм/ глибока розподілювальна риска / логотип компанії БерінгерІнгельхайм;

таблетки по 1 мг – білі, круглі, плоскі з обох боків таблетки зіскошеними краями та маркуванням: Р9 / глибока розподілювальна риска/ Р9,логотип компанії Берінгер Інгельхайм;

склад: 1 таблетка містить праміпексолу дигідрохлориду моногідрату

 0,25 мг, що відповідає 0,18 мг праміпексолу,

або 1 мг, що відповідає 0,7 мг праміпексолу;

допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний висушений, крохмалькукурудзяний, кремній колоїдний безводний, полівідон К 25, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Допамінергічні засоби. Агоністи допаміну.

Код АТС N04B C05.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Праміпексол,активний компонент МІРАПЕКСУ, є допаміновим агоністом з високою селективністюта специфічністю до допамінових рецепторів підтипу D₂ та маєпереважну спорідненість з D₃^– рецепторами і повнувнутрішню активність.

МІРАПЕКС полегшує паркінсонічний руховий дефіцит шляхом стимуляціїдопамінових рецепторів стріатуму (смугастого тіла). Дослідження на тваринахпродемонстрували, що праміпексол пригнічує синтез допаміну, його вивільнення тазворотне захоплення. Праміпексол захищає допамінові нейрони від дегенерації увідповідь на ішемію чи метамфетамінову нейротоксичність.

Дослідження іn vitro показали, що праміпексол захищає нейрони віднейротоксичного впливу леводопи.

На добровольцях спостерігали дозозалежне зниження рівня пролактину.

Ефективність МІРАПЕКСУ уконтрольованих клінічних дослідженнях зберігалася протягом їх тривалості,приблизно 6 місяців. У відкритих продовжених дослідженнях, що тривали більше 3років, ознак зменшення ефективності не спостерігали.

Фармакокінетика. Праміпексол швидко та повністю всмоктуєтьсяпісля перорального застосування. Абсолютна біодоступність становить більше 90 %,максимальні концентрації у плазмі реєструють між 1-ю та 3-ю годиною. Швидкістьвсмоктування зменшується на фоні прийому їжі, але не загальний рівеньвсмоктування. Праміпексолу притаманна лінійна кінетика і відносно незначніколивання плазмового рівня у різних пацієнтів.

У людей зв’язування праміпексолу з білками є дуже низьким (< 20 %),а об’єм розподілу – великим (400 л). Серед щурів спостерігали високіконцентрації препарату у мозковій тканині (приблизно у 8 разів вищі порівняно зплазмовими).

Праміпексолметаболізується у людей тільки у незначній кількості.

Виведення нирками незміненого праміпексолу – найважливіший шляхелімінації і відповідає близько 80% дози. Приблизно 90% дози, міченої 14C, виводитьсянирками, тоді як менше 2% визначається у калі. Загальний кліренс праміпексолустановить приблизно 500 мл/хв, а нирковий – приблизно 400 мл/хв. Періоднапіввиведення (t ½) – від 8 годин у молодих осіб до 12 годин в осібпохилого віку.

Показання для застосування. Хвороба Паркінсона (може бути використаним якмонотерапія або у комбінації з леводопою).

Спосіб застосування та дози.

(вся інформація щодо дозування стосується форми праміпексолу у виглядісолі)

Таблетки необхідно приймати перорально, запиваючи водою, під часприйому їжі чи без неї.

Добова доза призначається у три прийоми однаковими частками.

Початкове лікування

Як наведенонижче, дозу препарату необхідно збільшувати поступово, з початкової 0,375 мг надобу кожні 5–7 днів. У хворих не відмічали побічних ефектів, яких би вони немогли переносити, отже дозу необхідно титрувати до досягнення максимальноготерапевтичного ефекту .

У разі необхідності подальшого збільшення дози добову дозу потрібно збільшуватина 0,75 мг щотижня до максимальної, яка становить 4,5 мг на добу.

Підтримуюча терапія

Індивідуальна доза коливається від 0,375 мг до максимальної 4,5 мг надобу. Під час збільшення дози у трьох основних дослідженнях ефект як упочатковій, так і у розгорнутій стадії хвороби спостерігали починаючи з денноїдози 1,5 мг. Це не перешкоджає тому, що в окремих хворих дози вище 1,5 мг надобу можуть мати додатковий терапевтичний ефект.

Це стосується, насамперед, пацієнтів із захворюванням у розгорнутійстадії, яким планується зменшення використання леводопи.

Переривання лікування

Зменшення дози праміпексолу відбувається протягом декількох діб.

Дозування для хворих із супутнім прийомом леводопи:

Пацієнтам, що застосовують як супутню терапію леводопу, рекомендуєтьсязменшення дози леводопи під час як збільшення дози, так і проведенняпідтримуючої терапії мірапексом. Це може бути необхідним для запобіганнянадлишковій допамінергічній стимуляції.

Дозування для хворих з порушенням функції нирок

Виділення праміпексолузалежить від функції нирок. Нижченаведена схема дозування пропонується дляпочаткової терапії.

Пацієнти з кліренсом креатиніну більше 50 мл/хв не потребують зменшеннядобової дози.

Хворим з кліренсом креатиніну 20–50 мл/хв початкова добова дозаМІРАПЕКСУ повинна призначатись у два прийоми, починаючи з 0,125 мг двічі надобу (0,25 мг/добу). Хворим з кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв добова дозаМІРАПЕКСУ призначається в один прийом, починаючи з 0,125 мг/добу.

При погіршенні ниркової функції на фоні підтримуючої терапії добовудозу МІРАПЕКСУ зменшують на стільки відсотків, на скільки відбулося зменшеннярівня кліренсу креатиніну, наприклад за умови зниження кліренсу креатиніну на30% добову дозу МІРАПЕКСУ зменшують на 30%. Добову дозу можна призначати у дваприйоми, якщо кліренс креатиніну знаходиться в межах 20–50 мл/хв, і в один,якщо кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв.

Дозування для хворих з порушенням функції печінки

Для хворих зпорушенням функції печінки зменшення дози не є необхідним.

Побічна дія. Під час використання МІРАПЕКСУ порівняно з плацебочастіше були зафіксовані такі побічні ефекти, як нудота, запор, сонливість,галюцинації, сплутаність свідомості та запаморочення.

Найчастішими побічними реакціями на початковій стадії хвороби булисонливість і запор, а у розгорнутій стадії при застосуванні комбінованоїтерапії з леводопою – дискінезії та галюцинації. Вираженість цих побічнихефектів зменшувалася при продовженні лікування, запори, нудота та дискінезіямали тенденцію до зникнення.

В окремих хворихна початку лікування може виникати гіпотензія, особливо, якщо МІРАПЕКСтитрується дуже швидко.

Були відмічені також безсоння та периферичні набряки.

Серед пацієнтів,які лікуються праміпексолом у таблетках, були зафіксовані випадки засинання підчас денної діяльності, в тому числі керування автомобілем, що інколи призводилодо дорожньо-транспортних пригод. Сонливість є звичною для хворих, які приймаютьпраміпексол у таблетках у дозі, яка перевищує 1,5 мг праміпексолудигідрохлориду моногідрату на добу та, відповідно до фізіології сну, завждипередує засинанню.

Чіткого зв’язку зтривалістю лікування не встановлено. Деякі хворі приймали інші препарати зпотенційними седативними властивостями. У більшості випадків, коли інформаціябула доступною, подальші епізоди зменшувалися чи зникали після зниження дозиабо припинення лікування.

Незважаючи на відсутність даних, отриманих урандомізованих контрольованих дослідженнях, МІРАПЕКС може спричинювати розладилібідо (збільшення чи зменшення).

Патологічні зміни(дегенерація і втрата фоторецепторних клітин) були помічені на сітківціщурів-альбіносів у дворічному дослідженні канцерогенності. Обстеження сітківкимишей-альбіносів, пігментованих щурів, мавп і міні-свиней не виявило подібнихзмін. Вірогідне значення цього впливу у людей не було встановлено, але ним неможна нехтувати, оскільки може бути залученим руйнування механізму, який єуніверсальним для хребетних (наприклад випадіння диска).

Прийом МІРАПЕКСу,особливо у великих дозах, може призвести до появи паталогічного потягу доазартних ігор, який зникає після відміни препарату.

Протипоказання. Гіперчутливість до праміпексолу або будь-якогоіншого компонента препарату; вагітність і період лактації; дитячий вік.

Передозування.

Симптоми.

Клінічний досвідзначного передозування відсутній. Очікувані побічні ефекти пов’язані зфармакодинамічним профілем допамінового агоніста, включають нудоту, блювання,гіперкінези, галюцинації, збудження та гіпотензію.

Лікування.

Антидот при передозуванні допаміновим агоністом не встановлений. Увипадку появи ознак збудження центральної нервової системи може бутипризначеним нейролептичний засіб. Лікування пацієнтів з передозуванням можепотребувати загальних підтримуючих заходів разом із промиванням шлунка(лаважем), внутрішньовенним введенням рідини та контролем електрокардіограми.

Користьгемодіалізу не доведена.

Особливості застосування.

Вагітність і лактація. Вплив на вагітність і лактацію у людей недосліджувався.  Праміпексол не мав тератогенного впливу на щурів і кролів,але був ембріотоксичним у щурів у дозах, що виявилися токсичними для матері.

МІРАПЕКС може бути використаним під час вагітності тільки у випадку,коли потенційна користь більше за потенційний ризик для плоду.

Екскреція МІРАПЕКСУ з материнським молоком не вивчалась у жінок. Ущурів концентрація препарату у грудному молоці була вищою за таку у плазмі.

Оскільки лікування МІРАПЕКСОМ пригнічує секрецію пролактину, може матимісце зменшення лактації. Внаслідок цього МІРАПЕКС не рекомендують длявикористання протягом годування грудним молоком.

Призначення МІРАПЕКСУ у таблетках хворим з порушенням функції нирок у зниженихдозах пропонується відповідно до розділу “Спосіб застосування та дози”.

Галюцинації і сплутаність свідомості – відомі побічні ефекти лікуваннядопаміновими агоністами і леводопою. Галюцинації були більш частими за умовивикористання МІРАПЕКСУ у комбінації з леводопою у хворих з розгорнутою стадієюхвороби порівняно з монотерапією у пацієнтів з початковими її проявами. Хворихнеобхідно проінформувати, що можуть виникнути галюцинації (в більшості випадківзорові).

У випадку тяжкої серцево-судинноїпатології необхідно особливо обережне призначення препарату. Рекомендуєтьсямоніторинг артеріального тиску, особливо на початку лікування, з урахуваннямзагального ризику постуральної гіпотензії, пов’язаної з допамінергічноютерапією.

Пацієнти неповинні керувати ні автомобілем, ні іншим складним обладнанням до часу набуттядостатнього досвіду використання МІРАПЕКСУ для оцінки наявності чи відсутностінегативного впливу препарату на їх розумову та/або рухову функцію.

Симптоми, що нагадують нейролептичний злоякіснийсиндром, спостерігали після різкої відміни допамінергічного лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Праміпексол у людей зв’язується з білкамиплазми дуже незначною мірою (< 20%) і має низьку біотрансформацію. Томувзаємодія з іншим препаратом, який впливає на зв’язування білків плазми абоелімінацію шляхом біотрансформації, є малоймовірною. Препарати, що інгібуютьактивну ренальну канальцеву секрецію основних (катіонних) лікарських засобів,такі як циметидин, або самі елімінуються шляхом активної ренальної канальцевоїсекреції, можуть взаємодіяти з МІРАПЕКСОМ, результатом чого є зменшеннякліренсу одного або обох препаратів. У разі застосування супутнього лікуваннятакими групами лікарських засобів (з амантадином включно) необхідно звертатиувагу на ознаки допамінової надстимуляції, а саме дискінези, збудження чигалюцинації. У таких випадках необхідно зменшити дозу препарату.

Селегелін і леводопа не впливають на фармакокінетику праміпексолу.Загальний ступінь всмоктування чи виведення леводопи не змінюється на фонізастосування праміпексолу. Взаємодію з антихолінергічними засобами таамантадином не досліджували. Оскільки антихолінергічні засоби елімінуютьсяпереважно шляхом метаболізму, потенційна роль взаємодії є обмеженою. Стосовно амантадину,взаємодія є можливою через ту саму систему екскреції у нирках.

Під час збільшення дози МІРАПЕКСУ рекомендується зменшення дозилеводопи, а дози інших протипаркінсонічних засобів залишають незмінними.

Внаслідок існування можливих адитивних впливів необхідно звернути увагуна пацієнтів, які приймають інші седативні препарати чи вживають алкоголь укомбінації з МІРАПЕКСОМ, та супутнє лікування, яке призводить до збільшеннярівнів праміпексолу у плазмі (наприклад циметидин).

Умови та термін зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці, щобзахистити від світла, при температурі не вище 30 °С у місці, недоступному длядітей.

Термін придатності – 3 роки.