ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

АРИСЕПT

(ARICEPT)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: donepezil;

фізико-хімічні властивості: таблетки 5 мг: білі, круглі, двоопуклі, таблетки,вкриті оболонкою з тисненням “Aricept” з одного боку та “5” з іншого; таблетки10 мг: жовті, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з тисненням“Aricept” з одного боку та “10” з другого;

склад: 1 таблетка містить донепезилу гідрохлориду 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, целюлозамікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат; оболонка таблетки 5мг: Opadry білий YS 1-18134A (тальк, поліетиленгліколь,гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид Е 171); таблетка 10 мг: Opadry жовтий YS 1-12700A(тальк, поліетиленгліколь, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид Е 171, жовтийоксид заліза Е172).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, які застосовують при деменції. Інгібіторихолінестерази. Код АТС N06D A02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Донепезилу гідрохлорид -специфічний і оборотний інгібітор ацетилхолінестерази. Препарат виявляє свійтерапевтичний ефект шляхом покращання холінергічної нейротрансмісії. Цей ефектдосягається за рахунок підвищення концентрації ацетилхоліну внаслідокоборотного пригнічення гідролізу ацетилхолінестеразою. Таким чином, не можнавважати, що Арисепт справляє будь-який вплив на прогресування хвороби.

Фармакокінетика. Всмоктування. Максимальна концентрація в плазмідосягає піка приблизно через 3 - 4 години після прийому препарату. Концентраціїв плазмі і площа під фармакокінетичною кривою підвищуються пропорційно дозі.Період напівжиття становить близько 70 годин, тому повторне застосуванняпрепарату один раз на день поступово приводить до рівноважного стану, щодосягається протягом 3 тижнів від початку терапії. У рівноважному станіконцентрація донепезилу гідрохлориду в плазмі івідповідна фармакодинамічна активність незначноюмірою змінюються протягом дня. Їжа не впливає на всмоктування донепезилугідрохлориду.

Розподіл. Донепезилу гідрохлорид приблизно на 95% зв’язується збілками плазми людини. Зв’язування з білками плазми активного метаболіту6-О-десметилдонепезилу не відомо. Розподіл донепезилу гідрохлориду в тканинахорганізму не вивчався. Проте при дослідженні з поправкою на вагу тіла,проведеному у здорових чоловіків-добровольців, через 240 годин післяодноразового прийому 5 мг донепезилу гідрохлориду, міченого ¹⁴С,приблизно 28% радіоактивної дози залишалося в організмі. Це дає змогуприпустити, що донепезилу гідрохлорид і/або його метаболіти можуть зберігатисяв організмі більше 10 днів.

Метаболізм/виведення. Донепезилугідрохлорид виводиться із сечею в незміненому вигляді і зазнає біотраснформації системою цитохромР450 з утворенням численних метаболітів; деякі з них не встановлені.

Після одноразового введення 5 мг донепезилу гідрохлориду, міченого ¹⁴С,частка незміненого донепезилу гідрохлориду в плазмі становить 30% введеноїдози, 6-О-десметилдонепезилу - 11% (єдиний метаболіт, що має схожу активність здонепезилу гідрохлоридом), донепезил-цис-N-оксиду - 9%, 5-O-десметилдонепезилу- 7% і глюкуронового кон’югату 5-О-десметилдонепезилу - 3%. Приблизно 57%введеної радіоактивної дози виявлено в сечі (17% у вигляді незміненогодонепезилу) і 14,5% було виявлено в калі; це свідчило про те, що первиннимишляхами виведення препарату є біотрансформація і екскреція із сечею. Відомостейпро можливість ентерониркової рециркуляції донепезилу гідрохлориду і/або будь-якогойого метаболіту немає. Зниження концентрації донепезилу гідрохлориду в плазмівідбувається з періодом напівелімінації близько 70 годин.

Стать, раса і паління не справляють істотного впливу на концентраціюдонепезилу гідрохлориду в плазмі. Фармакокінетикадонепезилу в офіційних дослідженнях у здорових добровольців старечого віку абохворих на деменцію Альцгеймеране вивчалася. Проте середні рівні препарату в плазмі у хворих старечого вікувідповідають таким у молодих здорових добровольців.

Показання для застосування. Деменція у пацієнтів з легким або середнімступенем тяжкості хвороби Альцгеймера.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі/люди похилого віку. Лікування розпочинають з 5 мг/добу (один раз на добу).Арисепт слід приймати внутрішньо, у вечірній час, безпосередньо перед сном.Лікування препаратом у дозі 5 мг/добу слід продовжувати протягом принаймніодного місяця, щоб оцінити ранні прояви клінічного ефекту й досягти рівноважнихконцентрацій донепезилу гідрохлориду. Після клінічної оцінки ефективностіпрепарату в дозі 5 мг/добу протягом місяця дозу Арисепту можна збільшити до 10мг/добу (один раз на добу). Максимальна рекомендована добова доза - 10 мг. Дозибільше 10 мг/добу у клінічних дослідженнях не вивчалися.

У контрольованих плацебо клінічних випробуваннях тривалість лікуваннядовше 6 місяців не вивчалася. Після припиненнялікування відбувається поступове зменшення сприятливихефектів Арисепту. Відомостей про феномен “відміни”у випадку різкого припинення прийому препарату немає.

Порушення функції нирок і печінки. Схемазастосування препарату для лікування хворих з порушеною функцією нирок або з легким/середньої тяжкості порушенням функції печінки аналогічна, оскільки кліренс донепезилугідрохлориду не змінюється при цих станах.

Діти. Арисепт не рекомендується призначати дітям.

Побічна дія. Основними небажаними ефектами (частота =>5% і у два рази вище такоїпри прийомі плацебо) були діарея, судоми м’язів,стомленість, нудота, блювання і безсоння.

Іншими поширеними небажаними явищами (частота =>5% і => плацебо) були головний біль, інсульт, нежить, розладишлунково-кишкового тракту і запаморочення.

Рідко спостерігалися випадки непритомності, брадикардії, синоатріальноїта атріовентрикулярної блокади, судоми.

Порушення функції печінки, включаючи гепатит, спостерігалися рідко.АРИСЕПТ необхідно відмінити у випадку, коли неможливо встановити причинупорушень функції печінки.

Спостерігались випадки психічних розладів, таких як галюцинації,ажитація та агресивна поведінка, які зникали після зменшення дози абоприпинення лікування.

Було декілька повідомлень про анорексію, виразки шлунка тадванадцятопалої кишки, а також шлунково-кишкові кровотечі. Відмічалось незначнепідвищення сироваткової концентрації м’язової креатинкінази.

Протипоказання. Арисепт протипоказаний хворим з відомою гіперчутливістю до донепезилугідрохлориду, похідних піперидину або будь-якихнеактивних компонентів препарату.Арисепт протипоказаний при вагітності.

Передозування. Передозування інгібіторів холінестерази можепризвести до холінергічного кризу, що характеризується вираженою нудотою,блюванням, салівацією, пітливістю, брадикардією, гіпотензією, пригніченнямдихання, колапсом і судомами. Можлива наростаюча м’язова слабкість, що можепризвести до смерті у випадку ураження дихальних м’язів.

Як і при будь-якому передозуванні, показано загальне симптоматичнелікування. Як антидот Арисепту при його передозуванні можуть бути використаніантихолінергічні засоби групи третинних амінів (атропін). Рекомендуєтьсявнутрішньовенне введення атропіну сульфату, дозу якого титрують до досягненняефекту: початкова доза становить 1,0 - 2,0 мг внутрішньовенно, потім дозудобирають залежно від клінічного ефекту. При одночасному застосуванні інших холіноміметиків у поєднанні з антихолінергічнимизасобами групи четвертинних амонієвих сполук (глікопіролат)відмічені атипові зміни артеріального тиску ічастоти серцевих скорочень. Невідомо, чи видаляються донепезилу гідрохлориді/або його метаболіти при діалізі (гемодіалізі,перитонеальному діалізі або гемофільтрації).

Особливості застосування. Лікування слід розпочинати йпродовжувати під контролем лікаря, який має досвід діагностики хвороби Альцгеймераі лікування таких пацієнтів. Захворювання необхіднодіагностувати відповідно до загальноприйнятих рекомендацій (наприклад, DSM, IV, ICD 10 - Міжнародна класифікація хвороб,10-й випуск). Терапію донепезилом можна розпочинатитільки в тому випадку, якщо є людина, яка доглядає за хворим і буде постійноконтролювати прийом таблеток пацієнтом. Підтримуючу терапію можна продовжуватидоти, доки зберігається терапевтичний ефект препарату. У зв’язку з цим слідрегулярно оцінювати ефект донепезилу. Доцільність припиненнялікування слід обговорювати при зникненні його ефекту.Індивідуальну відповідь на донепезилпередбачити неможливо. ЕфективністьАрисепту у хворих на тяжку деменціюАльцгеймера, з іншими типами деменції й іншими типами порушення пам’яті(наприклад вікове погіршання когнітивної функції) не вивчалася.

Наркоз. Як інгібітор холінестеразиАрисепт здатний посилити міорелаксаціюсукцинілхолінового типу під час наркозу.

Серцево-судинні захворювання. Завдякифармакологічній дії інгібітори холінестерази можутьдавати ваготонічні ефекти на частоту серцевих скорочень (наприклад брадикардію).Можливість подібних порушень має особливе значенняу хворих із синдромом слабкості синусового вузлаабо іншими порушеннями надшлуночкової провідностітипу синоатріальна або атріовентрикулярнаблокада.

Шлунково-кишкові захворювання. Необхідно пильно спостерігати хворих, в яких є ризик розвитку виразки,наприклад пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі або хворих, які одержують нестероїдніпротизапальні засоби (НПЗЗ). У той же час, вклінічних дослідженнях Арисепту не було відмічено збільшення частоти виразкової хвороби або шлунково-кишковоїкровотечі в порівнянні з плацебо.

Захворювання органів сечостатевої системи. Холіноміметики можуть спричинюватиобструкцію току сечі із сечового міхура, хоча цей ефект не зустрічався в клінічних дослідженняхАрисепту.

Неврологічні захворювання. Вважають, що холіноміметики деякою мірою можуть спричинюватигенералізовані судоми. Проте судомна активність може бутитакож проявом хвороби Альцгеймера.

Захворювання легенів. Враховуючи холіноміметичнуактивність, інгібітори холінестерази слідпризначати з обережністю хворим на астму або з обструктивними захворюваннямилегенів в анамнезі.

Слід уникати застосування Арисепту у поєднанні з іншими інгібіторами ацетилхолінестерази, агоністами або антагоністами холінергічноїсистеми.

Вагітність і лактація. Арисепт не слідзастосовувати при вагітності. Невідомо, чи виводиться донепезилу гідрохлорид згрудним молоком у людини; дослідження у жінок, які годують груддю, непроводилися. Отже, жінкам, які одержують донепезил, не слід годувати груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами. Хвороба Альцгеймера може погіршити здатність керуватиавтомобілем і механізмами. Крім того, донепезил може спричинювати стомленість,запаморочення і судоми м’язів, в основному на початку лікування або призбільшенні дози. Здатність пацієнтів, які мають хворобу Альцгеймера, керуватиавтомобілем або складними механізмами повинна оцінюватися лікарем увстановленому порядку.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Клінічний досвід застосування донепезилуобмежений. З цієї причини, мабуть, зареєстровані не всі відомі взаємодії його зіншими препаратами. Лікар повинен усвідомлювати можливість нових, ще не відомихвзаємодій донепезилу.

Донепезилу гідрохлорид і/або будь-які його метаболіти не інгібують метаболізмтеофіліну, варфарину, циметидину або дигоксину в людини. Одночасне застосуваннядигоксину і циметидину не відбивається на метаболізмі донепезилу гідрохлориду.Дослідження in vitro показали, що в метаболізмі донепезилу беруть участьізоферменти 3А4 і меншою мірою - 2D6 цитохрому Р450. Результати вивченнявзаємодії препарату in vitro свідчать про те, що кетоконазол і хінідин, які єінгібіторами СYР3А4 і 2D6 відповідно, інгібують метаболізм донепезилу. Отже, цій інші інгібітори СYР3А4, такі як ітраконазол і еритроміцин, і інгібіториСYР2D6, такі як флюоксетин, здатні пригнічувати метаболізм донепезилу. Удослідженні в здорових добровольців кетоконазол підвищував середню концентраціюдонепезилу приблизно на 30%. Індуктори ферментів, такі як рифампіцин, фенітоїн,карбамазепін і алкоголь, можуть знизити рівні донепезилу. Ступінь інгібуючогоабо індукуючого ефекту невідомий, тому донепезил слід застосовувати зобережністю у комбінації з такими препаратами. Донепезилу гідрохлоридпотенційно здатний впливати на дію препаратів, що мають антихолінергічнуактивність. Ймовірний також синергізм з такими препаратами, як сукцинілхолін,інші нейром’язові міорелаксанти і холіноміметики або бета-блокатори, щовпливають на провідність серця.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла танедоступному для дітей місці при температурі 15 – 25 °С.

Термін придатності - 3 роки.