ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ЛЮДІОМІЛ®
(Ludiomil®)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: maprotiline;
основні фізико-хімічні властивості: безбарвний розчин;
склад: 1 ампула (5 мл) містить 25 мг мапротиліну метансульфонату;
допоміжні речовини: манітол, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антидепресанти-неселективні інгібітори зворотногонейронального захоплювання моноамінів. Код АТС N06A А21.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Людіоміл є тетрациклічнимантидепресантом, проте має значну кількість властивостей, характерних длятрициклічних антидепресантів. Він має добре збалансований спектр дії, підвищуєнастрій, знімає неспокій, збудливість та психомоторну загальмованість. При прихованійдепресії препарат сприятливо впливає на симптоми соматичного характеру.
Мапротилін відрізняється від трициклічних антидепресантів за хімічноюструктурою та фармакологічними властивостями. Він виявляє виражену таселективну інгібуючу дію на зворотне захоплення норадреналіну пресинаптичниминейронами кори головного мозку, але майже не чинить інгібуючого впливу наповторне захоплення серотоніну. Мапротилін має слабко або помірно вираженуспорідненість із центральними α-адренорецепторами, але чинить вираженуантихолінергічну та інгібуючу дію на гістамінові Н1-рецептори.
Вважається, що в механізмі дії препарату при його триваломузастосуванні також мають значення зміни функціонального статусунейроендокринної системи (гормон росту, мелатонін, ендорфінергічна система)і/або системи нейромедіаторів (норадреналін, серотонін, γ-аміномаслянакислота).
Фармакокінетика.
Всмоктування. Через 1 годину після внутрішньовенного болюсного введенняЛюдіомілу у дозі 50 мг концентрація активної речовини в крові досягає 54 - 182нмоль/л (17 - 57 нг/мл).
При повторному застосуванні Людіомілу внутрішньовенно у дозі 150 мг надобу рівноважна концентрація мапротиліну в крові досягається на наступнийтиждень лікування і становить 320 - 1270 нмоль/л (100 - 400 нг/мл), незалежновід того, чи застосовується вся добова доза одноразово чи у три прийоми.Величини рівноважної концентрації перебувають у лінійній залежності від дозипрепарату, але в окремих пацієнтів вони значною мірою варіюють.
Розподіл. Коефіцієнт розподілу мапротиліну між цілісною кров’ю іплазмою становить 1,7. Середнє значення об’єму розподілу становить 23 л/кг.Зв’язування мапротиліну з білками плазми становить 88 - 90%, незалежно від вікупацієнта та перебігу захворювання. Концентрація мапротиліну в спинномозковійрідині становить 2 - 13% від концентрації в сироватці крові.
Метаболізм. Мапротиліну гідрохлорид значною мірою метаболізується, лише2 - 4% прийнятої дози препарату виводиться з сечею у незмінному стані.
Основним метаболітом є фармакологічно активна речовина – диметиловепохідне. Декілька гідроксильованих і/або метоксильованих метаболітів маютьнеістотне значення: вони виводяться з сечею у вигляді кон’югатів.
Виведення. Період напіввиведення мапротиліну становить у середньому 43- 45 годин. Величина загального кліренса варіює від 510 до 570 мл/хв. Післязастосування одноразової дози препарату її виведення триває в межах 21 дня: 2/3дози виводиться з сечею (у незмінному стані або у вигляді кон’югатів) і близько1/3 - з калом.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів. При застосуванні тієї жсамої дози препарату у пацієнтів похилого віку (старше 60 років) рівноважніконцентрації активної речовини в крові більші, ніж у пацієнтів молодого віку.Період напіввиведення препарату довший, тому добову дозу потрібно зменшуватиудвічі. При порушенні функції нирок (значення кліренса креатиніну 24 - 37мл/хв) період напіввиведення мапротиліну незначною мірою змінюється за умови,що функція печінки нормальна. Виведення метаболітів нирками зменшується, але цекомпенсується збільшенням виведення з жовчю.
Показання для застосування.
Депресії:
ендогенні та інволюційні:
психогенні, реактивні, невротичні, депресії виснаження;
соматогенні;
приховані депресії;
менопаузальна (клімактерична) депресія;
Інші депресивніпорушення настрою, що супроводжуються тривогою, дисфорією, дратівливістю, станапатії (особливо в осіб похилого віку), скарги психосоматичного або соматичногохарактеру у пацієнтів з депресією і/або за наявності тривожності.
Спосіб застосування та дози. Під час лікування хворий повинен перебуватипід медичним контролем. Режим дозування слід підбирати індивідуально, змінюватиу зв’язку зі змінами стану хворого та його реакції на препарат.
Після того, як буде відзначено істотне зменшення вираженості симптомів,можна зменшити дозу препарату. Однак, якщо при цьому знову погіршуватиметьсястан хворого, дозу препарату потрібно збільшити до первинного рівня.
Мета лікування – досягнення терапевтичного ефекту при застосуванні найменшоїефективної дози препарату. Це особливо важливо для підлітків та пацієнтівпохилого віку, для яких, порівняно з пацієнтами інших вікових груп, характернанестабільність вегетативної нервової системи і більш виражена реакція напрепарат.
Добова рекомендована доза для проведення інфузії становить 25 - 100 мг.Для приготування інфузійного розчину 1 - 2 ампули (25 - 50 мг) препаратурозводять у 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або глюкози. Тривалістьінфузії - 1,5 - 2 години. У випадках, коли треба вводити більш високу дозу – 75- 150 мг (3 - 6 ампул), об’єм розчинника становить 500 мл, а тривалість інфузії– 2 - 3 години. Щойно буде відзначена чітка динаміка симптомів (звичайно, умежах 1 - 2 тижнів), слід перейти на призначення препарату внутрішньо.
Немає достатніх клінічних данних щодо внутрішньовенного застосуванняпрепарату для лікування дітей.
Побічна дія. Побічна дія звичайно слабко виражена і скороминуща,зникає після припинення застосування препарату або зниження його дози. Вона необов’язково пов’язана з рівнем препарату в крові або його дозою. Часто буваєважко відрізнити побічні дії препарату від реакцій, що спостерігаються придепресії, таких як загальна слабкість, порушення сну, відчуття тривоги, запор,сухість у роті. Людіоміл необхідно відмінити у разі розвитку серйозних побічнихявищ, наприклад, з боку нервової системи або психічної сфери.
Особи похилого віку особливо чутливі до антихолінергічних ефектівЛюдіомілу, а також до його впливів на нервову, серцево-судинну системи та психічнусферу. У хворих похилого віку здатність метаболізувати та виводити лікарськізасоби може бути знижена, внаслідок чого підвищується ризик збільшення рівнівпрепарату в крові при застосуванні майже терапевтичних доз.
З боку ЦНС
Вплив на психічну сферу: часто - сонливість, загальна слабкість; іноді- підвищення апетиту, збудливість, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан,агресивність, порушення пам’яті, порушення сну (безсоння), нічна тривога,посилення депресії, порушення концентрації уваги; рідко - делірій,дезорієнтація, галюцинації (у пацієнтів похилого віку), нервозність; у деякихвипадках - активація симптомів психозу, деперсоналізація.
Вплив на неврологічну сферу: часто - легке запаморочення, головнийбіль, тремор, міоклонус; іноді - запаморочення, дизартрія, парестезії, м’язоваслабкість; рідко - судоми, атаксія, акатизія; у деяких випадках - зміниелектроенцефалограми, дискінезії, розлад координації рухів, що приводить допадіння.
Побічні явища, що пов’язані з антихолінергічною дією
Часто - сухість уроті; іноді - запор, пітливість, припливи, нечіткість зорового сприйняття,порушення акомодації, порушення сечовипускання; у деяких випадках - стоматит,карієс зубів.
Серцево-судинна система
Іноді - синусова тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатичнагіпотензія, клінічно незначущі зміни ЕКГ (наприклад, зміни інтервалу ST абозубця T) у пацієнтів, які не мають відхилень з боку серця; рідко – аритмії,підвищення артеріального тиску; у деяких випадках – порушеннявнутрішньосерцевої провідності (наприклад, розширення комплексу QRS, блокаданіжок пучка Гіса, зміни інтервалу PQ), запаморочення, непритомність.
Шлунково-кишковий тракт
Іноді – нудота,блювання, дискомфорт у шлунку; рідко - діарея, підвищення рівня печінковихферментів (трансаміназ, лужної фосфатази); у деяких випадках - гепатит зжовтяницею або без неї.
Дерматологічні реакції
Іноді – алергічнішкірні реакції (висип, кропив’янка), що супроводжуються пропасницею,фотосенсибілізацією; у деяких випадках – свербіж, пурпура, набряки (місцеві тазагальні), шкірний васкуліт, випадання волосся, алопеція, мультиформна еритема.
Ендокринна система
Іноді –підвищення ваги тіла, порушення лібідо, потенції; у деяких випадках -збільшення молочних залоз, галакторея, синдром неадекватної секреції антидіуретичногогормону.
Органи дихання
У деяких випадках- алергічний альвеоліт з еозинофілією або без неї, бронхоспазм.
Органикровотворення
У деяких випадках– лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія.
Органи відчуття
У деяких випадках– шум у вухах, порушення смакових відчуттів, закладеність носа.
Нижчезазначенісимптоми іноді виникають після термінової відміни або швидкого зниження дозипрепарату: нудота, блювання, біль у животі, діарея, безсоння, головний біль,збудження, відчуття тривоги, посилення депресії або депресивних порушеньнастрою, які потребували лікування. Поява цих симптомів не вказує на наявністьлікарської залежності.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до мапротиліну або будь-яких інших компонентівпрепарату, перехресна гіперчутливість до трициклічних антидепресантів.
Захворювання, що супроводжуються судомним синдромом або зниженимпорогом судомної готовності (ушкодження головного мозку будь-якої етіології,алкоголізм).
Гостра стадія інфаркту міокарда та порушення внутрішньосерцевоїпровідності.
Виражені порушення функції печінки та нирок.
Закритокутова глаукома або затримка відтоку сечі (наприклад, призахворюваннях передміхурової залози).
Одночасне лікування інгібіторами МАО.
Гостре отруєння алкоголем, снодійними або психотропними засобами.
Передозування. При передозуванні Людіомілу розвиваються такі жсимптоми та скарги, що й при передозуванні трициклічних антидепресантів.Основними ускладненнями є порушення з боку діяльності серця та неврологічнірозлади. У дітей випадковий прийом препарату внутрішньо може призвести долетального кінця незалежно від дози.
Симптоми, звичайно, проявляються протягом 4 годин після застосування ідосягають максимальної величини через 24 години. Внаслідок повільноговсмоктування (антихолінергічна дія препарату), тривалого періоду напіввиведеннягепатоентеральної рециркуляції мапротиліну ризик для життя пацієнтазберігається протягом 4 - 6 днів.
Можливі такі симптоми:
З боку ЦНС: сонливість, ступор, кома, атаксія, неспокій, збудливість,посилення рефлексів, ригідність м’язів, хореоатетозні рухи, судоми.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія,аритмії, порушення внутрішньосерцевої провідності, шок, серцева недостатність,дуже рідко - зупинка серця.
Крім того, можливі пригнічення дихання, ціаноз, блювання, пропасниця,мідріаз, пітливість, олігурія, анурія.
Лікування. Специфічного антидоту немає, лікування в основномусимптоматичне та підтримуюче. Пацієнти, у яких спостерігаються симптомипередозування Людіомілу, особливо діти, повинні бути госпіталізовані іперебувати під пильним медичним спостереженням не менше 72 годин.
Необхідно якнайшвидше провести промивання шлунка або, якщо пацієнт присвідомості, викликати блювання. Якщо пацієнт непритомний, перед початкомпромивання шлунка слід провести інтубацію трахеї; блювання у цьому випадкувикликати заборонено. Вказані заходи рекомендовано проводити, якщо від початкупередозування пройшло не більше 12 годин, оскільки антихолінергічна діяпрепарату може сповільнити його всмоктування. Для сповільнення всмоктуваннямапротиліну можна застосовувати активоване вугілля.
Лікування полягає в сучасних методах інтенсивної терапії з постійниммоніторуванням функцій серця, газового складу та електролітів крові. У разінеобхідності застосовують протисудомну терапію, штучну вентиляцію легенів таінші методи реанімації. З моменту появи інформації про те, що фізостигмін можевикликати виражену брадикардію, асистолію та судомні напади, його застосуванняу випадках передозування Людіомілу не рекомендоване. Гемодіаліз таперитонеальний діаліз неефективні, оскільки концентрації мапротиліну в плазмікрові незначні.
Особливостізастосування. Є окреміповідомлення про розвиток судом при застосуванні терапевтичних доз Людіомілу ухворих, які не мали вказівок в анамнезі на судоми. Іноді в цих випадках малимісце фактори (наприклад, одночасне застосування лікарських засобів, якізнижують поріг судомної готовності), дія яких може призводити до розвиткусудом. Ризик розвитку судом може підвищуватися при одночасному застосуванніфенотіазинових похідних, при раптовій відміні одночасного застосуваннябензодіазепінів або у випадку швидкого підвищення дози Людіомілу (більше, ніжзвичайна рекомендована доза). Хоча чіткого причинного зв’язку виявлено не було,однак очевидно, що ризик появи судом може зменшуватися при дотриманні такихрекомендацій: розпочинати лікування Людіомілом необхідно з невеликої дози;зберігати початкову дозу незмінною протягом двох тижнів з наступним повільнимпідвищенням дози, невеликими “кроками”; для тривалого підтримуючого лікуваннязастосовувати мінімальну ефективну дозу; уникати одночасного застосуваннялікарських засобів, які знижують поріг судомної готовності (наприклад, фенотіазинів),або якщо такі засоби все ж таки застосовуються, з великою обережністю змінюватиїх дози; уникати швидкої відміни одночасного застосування бензодіазепінів.
Є повідомлення йпро те, що трициклічні та тетрациклічні антидепресанти можуть викликати аритмії,синусову тахікардію та сповільнення внутрішньосерцевої провідності. У зв’язку зцим слід з обережністю призначати вказані препарати хворим похилого віку тапацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, у тому числі з інфарктомміокарда в анамнезі, аритміями та/або ішемічною хворобою серця. Цим пацієнтам,особливо при тривалому лікуванні антидепресантами, показаний постійний контрольфункції серця, у тому числі ЕКГ. Пацієнтам, які схильні до ортостатичноїгіпотензії, слід регулярно вимірювати артеріальний тиск.
У хворих нашизофренію, які приймали трициклічні антидепресанти, іноді спостерігалисязагострення психотичної симптоматики. Ризик розвитку такого ускладнення слідвраховувати при призначенні Людіомілу. У хворих з циклічними афективнимирозладами, які приймали трициклічні антидепресанти в період депресивної фазизахворювання, мали місце гіпоманіакальні або маніакальні явища. У цих випадкахможе виникнути необхідність у зниженні дози Людіомілу, майже його відміни, іпризначенні антипсихотичного засобу.
При тяжкихдепресіях завжди підвищений ризик суїцидальних дій, який може зберігатисянавіть до ремісії. Є повідомлення про те, що в окремих випадках застосуванняантидепресантів може призводити до посилення суїцидальних тенденцій. В одному здосліджень у групі хворих, які отримували профілактичне лікування Людіомілом(монополярна депресія), було виявлено посилення суїцидального типу поведінки.Як встановлено, Людіоміл може співставлятися з іншими антидепресантами за такимпоказником, як частота летального кінця, що трапляється внаслідокпередозування. Тому на всіх стадіях лікування потрібне пильне спостереження захворими.
Трициклічніантидепресанти можуть провокувати розвиток лікарських (деліріозних) психозів,особливо у нічний час у пацієнтів зі схильністю до них та у пацієнтів похилоговіку. Ці явища звичайно зникають самостійно через декілька днів після відмінипрепарату.
Слід уникатираптової відміни або різкого зниження дози Людіомілу, оскільки це можепризвести до побічних реакцій.
Електросудомна терапіяв період застосування Людіомілу можлива тільки при уважному спостереженні запацієнтом.
Існує незначнакількість повідомлень про зміни числа лейкоцитів у периферичній крові під часлікування Людіомілом, тому слід періодично контролювати цей показник танаявність пропасниці і болю в горлі. Дотримання цих рекомендацій особливоактуальне в перші місяці лікування та при тривалій терапії Людіомілом.
Під час тривалоїтерапії Людіомілом рекомендується регулярно контролювати показники функціїпечінки та нирок.
Людіоміл слідзастосовувати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки напідвищення внутрішньоочного тиску або затримку сечі, особливо при гіпертрофіїпередміхурової залози.
Трициклічніантидепресанти можуть викликати паралітичну кишкову непрохідність, особливо упацієнтів похилого віку, які лікуються в стаціонарі. Тому у випадку появизапору у пацієнта необхідно вжити відповідних заходів.
Людіоміл слідзастосовувати з обережністю хворим на гіпертиреоз, а також тим, які приймаютьпрепарати гормонів щитовидної залози (можливе підвищення частоти побічнихреакцій з боку серця).
При триваломулікуванні антидепресантами можливе підвищення ризику появи карієсу зубів. Узв’язку з цим при тривалій терапії рекомендується регулярне обстеження пацієнтастоматологом.
Внаслідокантихолінергічної дії трициклічних антидепресантів можливе зниженнясльозовиділення та відносне збільшення кількості слизу у складі слізної рідини,що може призвести до порушення епітелію рогівки у пацієнтів, які носятьконтактні лінзи.
Перед проведеннямзагальної або місцевої анестезії слід попереджувати анестезіолога про те, щопацієнт приймає Людіоміл. Продовження лікування Людіомілом буде більш безпечнимпорівняно з тими порушеннями, які можуть виникнути внаслідок раптової відмінипрепарату перед операцією.
Застосування підчас вагітності та лактації. У дослідженнях на тваринах було виявлено, щоЛюдіоміл не має тератогенної або мутагенної дії, не призводить до порушеньфертильності або уражень плоду. Однак безпечність застосування препарату длялікування жінок у період вагітності поки що не встановлена. Є окреміповідомлення про можливий зв’язок між побічною дією на плід людини ізастосуванням Людіомілу. Людіоміл не слід призначати в період вагітності, завинятком тих випадків, коли очікуваний лікувальний ефект відносно матеріперевищує ризик для плода.
З метоюзапобігання розвитку у новонародженого таких симптомів як задишка, летаргія,збудливість, тахікардія, гіпотензія, судоми, гіпотермія, Людіоміл слідвідмінити хоча б за 7 тижнів до очікуваного дня пологів (за умови, що цедозволяє стан пацієнтки).
Мапротилінпроникає в грудне молоко. Після прийому Людіомілу в добовій дозі 150 мгпротягом 5 днів концентрація мапротиліну в грудному молоці перевищуєконцентрацію в плазмі в 1,3 - 1,5 раза. Хоча в опублікованих повідомленняхвказується, що Людіоміл не призводить до розвитку побічних явищ уновонароджених, у період лактації слід припинити або прийом препарату, абогрудне годування.
Вплив наздатність керувати автомобілем та працювати з механізмами. Пацієнтів, щоприймають Людіоміл, слід попереджати про те, що в них можуть виникнутизатуманення зору, сонливість та інші порушення з боку ЦНС і що в таких випадкахїм слід відмовитися від керування автомобілем, механізмами, а також від занятьіншими потенційно небезпечними видами діяльності. Пацієнтів слід такожпопереджати про те, що вживання алкоголю або інших засобів можесупроводжуватись посиленням зазначених побічних реакцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не слід призначати Людіоміл протягом 14 днівпісля відміни інгібіторів МАО (ризик виражених лікарських взаємодій, щопризводить до розвитку гіперпірексії, тремору, генералізованих клонічних судом,делірію; можливий летальний кінець). Цього правила дотримуються і тоді, колиінгібітори МАО призначаються після попередньої терапії Людіомілом.
Людіоміл може знижувати (або майже блокувати) антигіпертензивну діюпрепаратів, які впливають на передачу адренергічного збудження, таких якгуанетидин, бетанідин, резерпін, клонідин та альфаметилдопа. Тому у випадках,коли одночасно із застосуванням Людіомілу необхідне лікування артеріальноїгіпертензії, слід застосовувати лікарські засоби іншого типу (наприклад,діуретики, вазодилататори, β-адреноблокатори, які не зазнають вираженоїбіотрансформації). У випадку, коли Людіоміл застосовується разом зβ-адреноблокаторами, які характеризуються високою біотрансформацією(наприклад, з пропранололом), може відзначатися підвищення концентраціїмапротиліну в плазмі крові. При застосуванні такої комбінації лікарськихзасобів слід регулярно вимірювати рівень мапротиліну в плазмі і, в разінеобхідності, відповідним способом змінювати дозу Людіомілу. Крім того, слідмати на увазі, що швидка відміна Людіомілу може призвести до вираженоїгіпотензії.
Людіоміл може потенціювати серцево-судинні ефекти симпатоміметичнихзасобів, таких як адреналін, норадреналін, ізопреналін, ефедрин, фенілефрин, утому числі і в тих випадках, коли вони входять до складу крапель для носа абомісцевих анестетиків (наприклад тих, що застосовуються у стоматології). У цихситуаціях слід уважно спостерігати за хворими (контроль артеріального тиску,серцевого ритму) та ретельно підбирати дози препаратів.
Людіоміл може потенціювати дію лікарських засобів, що маютьантихолінергічний вплив (наприклад, фенотіазинів, антипаркінсонічнихпрепаратів, атропіну, біперидену, антигістамінних препаратів) на зіницю ока,ЦНС, кишечник та сечовий міхур.
Не слід призначати Людіоміл у комбінації з антиаритмічними засобамитипу хінідину. Антихолінергічна дія хінідину може бути синергічною до діїЛюдіомілу, а його вираженість залежна від доз цих препаратів.
Одночасне застосування Людіомілу з основними транквілізаторами можепризвести до підвищення концентрації мапротиліну в плазмі, зниження порогасудомної готовності та розвитку судом. Комбінація препарату з тіоридазином можепризводити до розвитку тяжких аритмій.
Лікарські засоби, які активують мікросомальні ферменти печінки(барбітурати, карбамазепін та пероральні контрацептиви), можуть посилюватиметаболізм мапротиліну і, відповідно, знижувати ефективність Людіомілу. Занеобхідності слід переглядати дози вказаних лікарських засобів. Крім того, можевідзначатися збільшення концентрацій фенітоїну або карбамазепіну в сироватцікрові і, відповідно, прискорення характерних для них побічних реакцій. У разітаких комбінацій лікарських засобів може виникнути потреба у перегляді дозпрепаратів.
Метилфенідат може призводити до підвищення концентрації трициклічнихантидепресантів у плазмі крові та посилення їх дії.
Людіоміл може посилювати антикоагулянтну дію кумаринових похіднихшляхом інгібування їх метаболізму в печінці. У цих випадках слід пильноконтролювати величину протромбінового часу, а в разі необхідності знижуватидозу антикоагулянта.
Одночасне застосування Людіомілу з похідними сульфонілсечовини абоінсуліну може призводити до потенціювання гіпоглікемічної дії. У хворих нацукровий діабет необхідно регулярно контролювати рівень глюкози в крові як напочатку терапії Людіомілом, так і після її закінчення.
Одночасне застосування Людіомілу з флуоксетином або флувоксаміном можепризвести до значного підвищення рівня мапротиліну в крові і розвиткувідповідних побічних реакцій. Внаслідок великого періоду напіввиведенняфлуоксетину та флувоксаміну ці побічні ефекти можуть зберігатися тривалий час.
Пацієнтів, які приймають Людіоміл, слід попереджувати про те, що їхреакція на алкоголь, барбітурати та інші засоби, що пригнічують ЦНС, може бутибільш вираженою.
Одночасне застосування Людіомілу з бензодіазепіном може призводити допосилення седативної дії.
Показано, що циметидин інгібує метаболізм деяких трициклічнихантидепресантів, що призводить до підвищення їх концентрації в крові ізбільшення частоти побічних реакцій (сухість у роті, порушення зору). Хоча провзаємодію циметидину з Людіомілом не повідомлялося в разі одночасногозастосування цих препаратів, можливо, потрібно буде знизити дозу Людіомілу.
Умови та термін зберігання. Особливі рекомендації відносно умовзберігання відсутні. Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці.Термін придатності - 5 років.