ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

ЛЮДІОМІЛ®

(Ludiomil®)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: maprotiline;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 25 мг мапротиліну гідрохлориду(активна речовина);

допоміжні речовини: аерогель кремнію, кальцію фосфат, лактоза, магніюстеарат, кислота стеаринова, гідроксипропілметилцелюлоза, заліза оксид жовтий,полісорбат 80, титану діоксид, тальк, крохмаль пшеничний, заліза оксидчервоний;

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти-неселективні інгібітори зворотногонейронального захоплювання моноамінів. Код АТС N06A A21.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Людіоміл є тетрациклічнимантидепресантом, проте має багато властивостей, характерних для трициклічнихантидепресантів. Він має добре збалансований спектр дії, підвищує настрій,знімає неспокій, збудливість та психомоторну загальмованість. При прихованійдепресії препарат позитивно впливає на симптоми соматичного характеру.

Мапротилін відрізняється від трициклічних антидепресантів за хімічноюструктурою та фармакологічними властивостями. Він чинить виражену та селективнуінгібуючу дію на зворотне захоплення норадреналіну пресинаптичними нейронамикори головного мозку, але майже не чинить інгібуючого впливу на повторнезахоплення серотоніну. Мапротилін має слабко або помірно виражену спорідненістьіз центральними α-адренорецепторами, але чинить виражену антихолінергічнута інгібуючу дію на гістамінові Н₁-рецептори.

Вважається, що в механізмі дії препарату при його триваломузастосуванні також мають значення зміни функціонального статусунейроендокринної системи (гормон росту, мелатонін, ендорфінергічна система)і/або система нейромедіаторів (норадреналін, серотонін, γ-аміномаслянакислота).

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після одноразового прийому таблетки, вкритої оболонкою,мапротиліну гідрохлорид повільно, але повністю всмоктується. Середнє значенняабсолютної біодоступності становить 66 - 70%. Після одноразового застосуваннявнутрішньо 50 мг препарату максимальна концентрація в крові складає 48 - 150нмоль/л (13 - 47 нг/мл) і досягається в межах 8 годин.

При повторному застосуванні Людіомілу внутрішньо в дозі 150 мг на добурівноважна концентрація мапротиліну в крові досягається на наступний тижденьлікування і становить 320 – 1270 нмоль/л (100 - 400 нг/мл), незалежно від того,чи застосовується вся добова доза одноразово чи у три прийоми. Величинирівноважної концентрації перебувають у лінійній залежності від дози препарату,але в окремих пацієнтів вони значною мірою варіюють.

Розподіл. Коефіцієнт розподілу мапротиліну між цілісною кров’ю іплазмою становить 1,7. Середнє значення об’єму розподілу становить 23 - 27л/кг. Зв’язування мапротиліну з білками плазми становить 88 - 90 %, незалежновід віку пацієнта та характеру хвороби. Концентрація мапротиліну успинномозковій рідині становить 2 - 13% від концентрації в сироватці крові.

Метаболізм. Мапротиліну гідрохлорид значною мірою метаболізується, лише2 - 4% від прийнятої дози препарату виводиться з сечею у незмінному вигляді.

Основним метаболітом є фармакологічно активна речовина – диметиловепохідне. Декілька гідроксильованих і/або метоксильованих метаболітів маютьнеістотне значення: вони виводяться з сечею у вигляді кон’югатів.

Виведення. Період напіввиведення мапротиліну становить у середньому 43- 45 годин. Величина загального кліренса варіює від 510 до 570 мл/хв. Післязастосування одноразової дози препарату її виведення триває в межах 21 дня: 2/3дози виводиться з сечею (у незмінному вигляді або у вигляді кон’югатів) іблизько 1/3 - з калом.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів. При застосуваннітієї ж самої дози препарату у пацієнтів похилого віку (старше 60 років)рівноважні концентрації активної речовини в крові більші, ніж у пацієнтівмолодого віку. Період напіввиведення препарату більший, тому добову дозу потрібнозменшувати у два рази. При порушенні функції нирок (значення функції креатиніну24 - 37 мл/хв) період напіввиведення мапротиліну незначною мірою змінюється заумови, що функція печінки нормальна. Виведення метаболітів нирками зменшується,але це компенсується збільшенням виведення з жовчю.

Показання для застосування.

Депресії:

ендогенні та інволюційні.

психогенні, реактивні і невротичні, депресії виснаження;

соматогенні;

приховані депресії;

менопаузна (клімактерична) депресія.

Інші депресивніпорушення настрою, що супроводжуються тривогою, дисфорією, дратівливістю, станапатії (особливо в осіб похилого віку), скарги психосоматичного або соматичногохарактеру в пацієнтів з депресією і/або при наявності тривожності.

Спосіб застосування та дози. Під час лікування хворий повинен перебуватипід медичним контролем. Режим дозування слід підбирати індивідуально, змінюватиу зв’язку зі змінами стану хворого та його реакції на препарат. Наприклад,можна збільшити дозу ввечері, одночасно знизивши денну дозу, або призначитицілу добову дозу посеред дня в один прийом.

Після того, як буде відзначено істотне зменшення вираженості симптомів,можна зменшити дозу препарату. Однак, якщо при цьому знов буде відзначатисяпогіршення стану хворого, дозу препарату потрібно збільшити до первинногорівня.

Мета лікування – досягнення терапевтичного ефекту при застосуваннінайменшої ефективної дози препарату. Це особливо важливо для підлітків тапацієнтів похилого віку, для яких порівняно з пацієнтами інших вікових груп характернанестабільність вегетативної нервової системи і більш виражена реакція напрепарат.

Таблетки Людіомілу слід ковтати цілими і запивати достатньою кількістюрідини.

Не можна перевищувати добову дозу, що становить 150 мг.

Депресіїпомірного та середнього ступеня вираженості (особливо в амбулаторнихпацієнтів). Людіоміл застосовується в дозі 25 мг 1 - 3 рази на добу або 25 - 75мг один раз на добу залежно від вираженості симптомів та реакції пацієнта налікування.

Вираженідепресії (особливо у стаціонарних хворих). Людіоміл застосовується у дозі 25 мг3 рази на добу або 75 мг один раз на добу. При необхідності добова дозаЛюдіомілу може бути підвищена до максимальної величини – 150 мг; ця доза можезастосовуватися в один чи декілька прийомів залежно від чутливості та реакціїпацієнта.

У разі неадекватної реакції хворого на пероральний прийом або депресії,рефрактерної до лікування, Людіоміл можна вводити внутрішньовенно.

Інші депресивні порушення настрою; діти та підлітки.Рекомендована початкова доза становить 10 мг 3 рази на добу або 25 мг 1 раз надобу. При необхідності добову дозу Людіомілу можна поступово збільшувати до 25мг три рази на добу або 75 мг один раз на добу, залежно від сприйнятливості тареакції пацієнта на лікування.

Пацієнти похилоговіку. У цілому рекомендується застосування невеликих доз Людіомілу. Початковадоза становить 10 мг 3 рази на добу або 25 мг один раз на добу. Принеобхідності, залежно від сприйнятливості хворого та досягнутого ефекту, добовудозу препарату можна поступово збільшувати до 75 мг (по 25 мг 3 рази на добуабо 75 мг один раз на добу).

Побічна дія. Побічні дії, звичайно, слабко виражені іскороминущі, зникають після припинення застосування препарату або зниження йогодози. Вони не обов’язково пов’язані з рівнем препарату в крові або його дозою.Часто буває важко відрізнити побічні дії препарату від реакцій, щоспостерігаються при депресії, такі як загальна слабкість, порушення сну,відчуття тривоги, запор, сухість у роті. Людіоміл необхідно припинити прийматиу випадку розвитку серйозних побічних явищ, наприклад, з боку нервової системиабо психічної сфери.

Особи похилого віку особливо чутливі до антихолінергічних ефектівЛюдіомілу, а також до його впливів на нервову, серцево-судинну системи та психічнусферу. У хворих похилого віку здатність метаболізувати та виводити лікарськізасоби може бути знижена, внаслідок чого підвищується ризик збільшення рівнівпрепарату в крові при застосуванні майже терапевтичних доз.

З боку ЦНС

Вплив на психічну сферу: часто - сонливість, загальна слабкість; іноді- підвищення апетиту, збудливість, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан,агресивність, порушення пам’яті, порушення сну, безсоння, нічна тривога,посилення депресії, порушення концентрації уваги; рідко - делірій,дезорієнтація, галюцинації (у пацієнтів похилого віку), нервозність; у деякихвипадках - активація симптомів психозу, деперсоналізація.

Вплив на неврологічну сферу: часто - легке запаморочення, головнийбіль, тремор, міоклонус; іноді - запаморочення, дизартрія, парестезії, м’язоваслабкість; рідко - судоми, атаксія, акатизія; у деяких випадках - зміниелектроенцефалограми, дискінезії, розлад координації рухів, падіння.

Побічні явища, що пов’язані з антихолінергічною дією: часто - сухість уроті; іноді - запор, пітливість, припливи, нечіткість зорового сприйняття,порушення акомодації, порушення сечовипускання; у деяких випадках - стоматит,карієс зубів.

Серцево-судинна система: іноді - синусова тахікардія, відчуттясерцебиття, ортостатична гіпотензія, клінічно незначущі зміни ЕКГ (наприклад,зміни інтервалу ST або зубця T) у пацієнтів, які не мають відхилень з бокусерця; рідко – аритмії, підвищення артеріального тиску; у деяких випадках –порушення внутрішньосерцевої провідності (наприклад, розширення комплексу QRS,блокада ніжок пучка Гіса, зміни інтервалу PQ), запаморочення, непритомність.

Шлунково-кишковий тракт: іноді – нудота, блювання, дискомфорт у животі;рідко - діарея, підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, лужноїфосфатази); у деяких випадках - гепатит з жовтяницею або без неї.

Дерматологічні реакції: іноді – алергічні шкірні реакції (висип,кропив"янка), що супроводжуються пропасницею, фотосенсибілізацією; удеяких випадках – свербіж, пурпура, набряк (місцеві та загальні), шкірнийваскуліт, випадання волосся, алопеція, мультиформна еритема.

Ендокринна система: іноді – підвищення ваги тіла, порушення лібідо,потенції; у деяких випадках - збільшення молочних залоз, галакторея, синдромнеадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Органи дихання: у деяких випадках алергічний альвеоліт з еозинофілієюабо без неї, бронхоспазм.

Органи кровотворення: у деяких випадках – лейкопенія, агранулоцитоз,еозинофілія, тромбоцитопенія.

Органи відчуття: у деяких випадках – шум у вухах, порушення смаковихвідчуттів, закладеність носа.

Нижчезазначені симптоми іноді виникають після термінової відміни абошвидкого зниження дози препарату: нудота, блювання, біль у животі, діарея,безсоння, головний біль, збудження, відчуття тривоги, посилення депресії абодепресивних порушень настрою, які вимагали лікування. Поява цих симптомів невказує на наявність лікарської залежності.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до мапротиліну або будь-яких інших компонентівпрепарату, перехресна гіперчутливість до трициклічних антидепресантів.

Захворювання, що супроводжуються судомним синдромом або зниженимпорогом судомної готовності (ушкодження головного мозку будь-якої етіології,алкоголізм).

Гостра стадія інфаркту міокарда та порушення внутрішньосерцевої провідності.

Виражені порушення функції печінки та нирок.

Закритокутова глаукома.

Затримка відтоку сечі (наприклад, при захворюваннях передміхуровоїзалози).

Одночасне лікування інгібіторами МАО.

Гостре отруєння алкоголем, снодійними або психотропними засобами.

Передозування. При передозуванні Людіомілу розвиваються такі жсимптоми та скарги, що й при передозуванні трициклічних антидепресантів.Основними ускладненнями є порушення з боку діяльності серця та неврологічнірозлади. У дітей випадковий прийом препарату внутрішньо може призвести долетального кінця незалежно від дози.

Симптоми, звичайно, проявляються в межах 4 годин після застосування ідосягають максимальної величини через 24 години. Внаслідок повільноговсмоктування (антихолінергічна дія препарату), тривалого періоду напіввиведеннягепатоентеральної рециркуляції мапротиліну ризик для життя пацієнтазберігається протягом 4 - 6 днів.

Можливі такі симптоми:

З боку ЦНС: сонливість, ступор, кома, атаксія, неспокій, збудливість,посилення рефлексів, ригідність м’язів, хореоатетозні рухи, судоми.

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, тахікардія, аритмії,порушення внутрішньосерцевої провідності, шок, серцева недостатність, дужерідко - зупинка серця.

Крім того, можливі пригнічення дихання, ціаноз, блювання, пропасниця,мідріаз, пітливість, олігурія, анурія.

Лікування. Специфічного антидоту немає, лікування є, в основному,симптоматичним та підтримуючим. Пацієнти, у яких відзначаються ознакипередозування Людіомілу, особливо діти, повинні бути госпіталізовані іперебувати під пильним медичним спостереженням не менше 72 годин.

Необхідно якнайшвидше провести промивання шлунка або, якщо пацієнт усвідомості, викликати блювання. Якщо пацієнт непритомний, перед початкомпромивання шлунка слід провести інтубацію трахеї; блювання у цьому випадкувикликати заборонено. Вказані заходи рекомендовано проводити, якщо від початкупередозування пройшло не більше 12 годин, оскільки антихолінергічна діяпрепарату може сповільнити його всмоктування. Для сповільнення всмоктуваннямапротиліну можна застосовувати активоване вугілля.

Лікування полягає в сучасних методах інтенсивної терапії з постійниммоніторуванням функцій серця, газового складу та електролітів крові. Принеобхідності застосовують протисудомну терапію, штучну вентиляцію легенів таінші методи реанімації. З моменту появи інформації про те, що фізостигмін можевикликати виражену брадикардію, асистолію та судомні напади, його застосуванняу випадках передозування Людіомілу не рекомендовано. Гемодіаліз та перітонеальнийдіаліз неефективні, оскільки концентрації мапротиліну в плазмі крові незначні.

Особливостізастосування. Є окреміповідомлення про розвиток судом при застосуванні терапевтичних доз Людіомілу ухворих, які не мали вказівок в анамнезі на судоми. Іноді в цих випадках малимісце фактори (наприклад, одночасне застосування лікарських засобів, якізнижують поріг судомної готовності), дія яких може призводити до розвиткусудом. Ризик розвитку судом може підвищуватися при одночасному застосуванніфенотіазинових похідних, при раптовій відміні одночасного застосуваннябензодіазепінів або у випадку швидкого підвищення дози Людіомілу більше, ніжзвичайна рекомендована доза. Хоча чіткого причинного зв’язку виявлено не було,однак очевидно, що ризик появи судом може зменшуватися при дотриманні такихрекомендацій: розпочинати лікування Людіомілом необхідно з невеликої дози;зберігати початкову дозу незмінною протягом 2-х тижнів із наступним повільнимпідвищенням дози, невеликими “кроками”; для тривалого підтримуючого лікуваннязастосовувати мінімальну ефективну дозу; уникати одночасного застосуваннялікарських засобів, які знижують поріг судомної готовності (наприклад,фенотіазинів) або, якщо такі засоби все ж таки застосовуються, з великоюобережністю змінювати їх дози; уникати швидкої відміни одночасного застосуваннябензодіазепінів.

Є повідомленняпро те, що трициклічні та тетрациклічні антидепресанти можуть викликатиаритмії, синусову тахікардію та сповільнення внутрішньосерцевої провідності. Узв’язку з цим необхідна обережність при призначенні вказаних препаратів хворимпохилого віку та пацієнтам з серцево-судинними захворюваннями, у тому числі зінфарктом міокарда в анамнезі, аритміями та/або ішемічною хворобою серця. Цимпацієнтам, особливо при тривалому лікуванні антидепресантами, показанийпостійний контроль функції серця, у тому числі ЕКГ. Пацієнтам, які схильні доортостатичної гіпотензії, слід постійно вимірювати артеріальний тиск.

У хворих нашизофренію, які приймали трициклічні антидепресанти, іноді спостерігалисьзагострення психотичної симптоматики. Ризик розвитку такого ускладнення слідвраховувати при призначенні Людіомілу. У хворих з циклічними афективнимирозладами, які приймали трициклічні антидепресанти в період депресивної фазизахворювання, мали місце гіпоманіакальні або маніакальні явища. У цих випадкахможе виникнути необхідність у зниженні дози Людіомілу, майже його відміни, іпризначенні антипсихотичного засобу.

При тяжкихдепресіях завжди підвищений ризик суїцидальних дій, який може зберігатися аж допояви ремісії. Є повідомлення про те, що в окремих випадках застосуванняантидепресантів може призводити до посилення суїцидальних тенденцій. В одному здосліджень у групі хворих, які отримували профілактичне лікування Людіомілом(монополярна депресія), було виявлено посилення суїцидального типу поведінки.Як встановлено, Людіоміл може співставлятися з іншими антидепресантами за такимпоказником, як частота летального кінця, що трапляється внаслідокпередозування. Тому на всіх стадіях лікування необхідне пильне спостереження захворими.

Трициклічніантидепресанти у пацієнтів зі схильністю до них та в пацієнтів похилого вікуможуть провокувати розвиток лікарських (деліріозних) психозів, особливо внічний час. Ці явища, звичайно, зникають самостійно через декілька днів післявідміни препарату.

Слід уникатираптової відміни або раптового зниження дози Людіомілу, оскільки це можепризвести до побічних дій.

Електросудомнатерапія в період застосування Людіомілу можлива тільки при уважномуспостереженні за пацієнтом.

Існує незначнакількість повідомлень про зміни числа лейкоцитів у периферичній крові під часлікування Людіомілом, тому слід періодично контролювати цей показник танаявність пропасниці і болю в горлі. Дотримання цих рекомендацій особливоактуальне в перші місяці лікування та при тривалій терапії Людіомілом.

Під час тривалоїтерапії Людіомілом рекомендується регулярно контролювати показники функціїпечінки та нирок.

Людіоміл слідзастосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки напідвищення внутрішньоочного тиску або затримку сечі, особливо при гіпертрофіїпередміхурової залози.

Трициклічніантидепресанти можуть викликати паралітичну кишкову непрохідність, особливо впацієнтів похилого віку, які перебувають у стаціонарі. Тому у випадку появизапору в пацієнта необхідно вжити відповідних заходів.

Людіоміл слідзастосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з гіпертиреозом, а також утих, хто приймає препарати гормонів щитовидної залози (можливе підвищеннячастоти побічних дій з боку серця).

При триваломулікуванні антидепресантами можливе підвищення ризику появи карієсу зубів. Узв’язку з цим при тривалій терапії рекомендується постійне обстеження пацієнтастоматологом.

Внаслідокантихолінергічної дії трициклічних антидепресантів можливе зниженнясльозовиділення та відносне збільшення кількості слизу в складі слізної рідини,що може призвести до порушення епітелію рогівки у пацієнтів, які носятьконтактні лінзи.

Перед проведеннямзагальної або місцевої анестезії слід попереджувати анестезіолога про те, щопацієнт приймає Людіоміл. Продовження лікування Людіомілом буде більш безпечнимпорівнянно з тими порушеннями, які можуть виникнути внаслідок раптової відмінипрепарату перед операцією.

Застосування в періодвагітності та лактації. У дослідженнях на тваринах було виявлено, що Людіомілне має тератогенної або мутагенної дії, не призводить до фертильності абоуражень плоду. Однак безпека застосування препарату для лікування жінок вперіод вагітності поки що не встановлена. Відомі окремі повідомлення проможливий взаємозв’язок між побічними діями на плід людини і застосуваннямЛюдіомілу. Людіоміл не слід призначати в період вагітності, за винятком тихвипадків, коли очікувальний лікувальний ефект відносно матері перевищує ризикдля плода.

З метоюзапобігання розвитку у новонародженого таких симптомів як задишка, летаргія,збудження, тахікардія, гіпотензія, судоми, гіпотермія Людіоміл слід відмінитихоча б за 7 тижнів до очікуваного дня пологів (за умови, що це дозволяє станпацієнтки).

Мапротилінпроникає в грудне молоко. Після прийому Людіомілу в добовій дозі 150 мгпротягом 5 днів концентрація мапротиліну в грудному молоці перевищуєконцентрацію в плазмі в 1,3 - 1,5 раза. Хоча в опублікованих повідомленнях вказується,що Людіоміл не призводить до розвитку побічних явищ у новонароджених, у періодлактації слід відмінити або прийом препарату, або грудне годування.

Вплив наздатність керувати автомашиною та працювати з механізмами. Пацієнтів, щоприймають Людіоміл, слід попереджувати про те, що в них можуть виникнутинечіткість зору, сонливість та інші порушення з боку ЦНС і, що в таких випадкахїм слід відмовитися від керування автомобілем, механізмами, а також від занятьіншими потенційно небезпечними видами діяльності. Пацієнтів слід такожпопереджувати про те, що вживання алкоголю або інших засобів можесупроводжуватись посиленням вказаних побічних дій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не слід призначати Людіоміл протягом 14 днівпісля відміни інгібіторів МАО (ризик виражених лікарських взаємодій, щопризводить до розвитку гіперпірексії, тремору, генералізованих клонічних судом,делірію, можливий летальний кінець). Цього правила дотримуються і тоді, колиінгібітори МАО призначаються після попередньої терапії Людіомілом.

Людіоміл може знижувати (або майже блокувати) антигіпертензивну діюпрепаратів, які впливають на передачу адренергічного збудження, таких якгуанетелін, бетанідин, резерпін, клонідин та альфаметилдопа. Тому у випадках,коли одночасно із застосуванням Людіомілу необхідне лікування артеріальноїгіпертензії, слід застосовувати лікарські засоби іншого типу (наприклад,діуретики, вазодилятатори, β-адреноблокатори, які не зазнають вираженоїбіотрансформації). Крім того, слід мати на увазі, що швидка відміна Людіомілуможе призвести до вираженої гіпотензії.

Людіоміл може потенціювати серцево-судинні ефекти симпатоміметичнихзасобів, таких як адреналін, норадреналін, ізопреналін, ефедрин, фенілефрин, утому числі і в тих випадках, коли вони входять до складу крапель для носа абомісцевих анестетиків (наприклад, тих, що застосовуються у стоматології). У цихситуаціях слід уважно спостерігати за хворими (контроль артеріального тиску,серцевого ритму) та старанно підбирати дози препаратів.

Людіоміл може потенціювати дію лікарських засобів, що маютьантихолінергічний вплив (наприклад, фенотіазинів, антипаркінсонічнихпрепаратів, атропіну, біперидену, антигістамінних препаратів) на зіницю ока,ЦНС, кишечник та сечовий міхур.

Не слід призначати Людіоміл у комбінації з антиаритмічними засобамитипу хінідину. Антихолінергічна дія хінідіну може бути синергічною до діїЛюдіомілу, а його вираженість залежна від доз цих препаратів.

Одночасне застосування Людіомілу з основними транквілізаторами можепризвести до підвищення концентрації мапротиліну у плазмі, зниження порогусудомної готовності та розвитку судом. Комбінація препарату з тіоридазином можепризводити до розвитку тяжких аритмій.

Лікарські засоби, які активують мікросомальні ферменти печінки(барбітурати, карбамазепін та пероральні контрацептиви), можуть посилюватиметаболізм мапротиліну і, відповідно, знижувати ефективність Людіомілу. Принеобхідності слід переглядати дози вказаних лікарських засобів. Крім того, можевідзначатися збільшення концентрацій фенітоїну або карбамазепіну в сироватцікрові і, відповідно, прискорення характерних для них побічних дій. У разі такихкомбінацій лікарських засобів можливо буде необхідним перегляд доз препаратів.

Метилфенідат може призводити до підвищення концентрації трициклічнихантидепресантів у плазмі крові та посилення їх дії.

У випадку, коли Людіоміл застосовується разом зβ-адреноблокаторами, які характеризуються високою біотрансформацією(наприклад, з пропранололом), може відзначатися підвищення концентрації мапротилінув плазмі крові. При застосуванні такої комбінації лікарських засобів слідрегулярно вимірювати рівень мапротиліну в плазмі і, при необхідності,відповідним способом змінювати дозу Людіомілу.

Людіоміл може посилювати антикоагулянтну дію кумаринових похіднихшляхом інгібування їх метаболізму в печінці. У цих випадках слід пильномоніторувати величину протромбінового часу, а при необхідності знижувати дозуантикоагулянту.

Одночасне застосування Людіомілу з похідними сульфонілсечовини абоінсуліну може призводити до потенціювання гіпоглікемічної дії. У хворих нацукровий діабет необхідно регулярно контролювати рівень глюкози в крові як напочатку терапії Людіомілом, так і наприкінці.

Одночасне застосування Людіомілу з флуокситином або флувоксаміном можепризвести до значного підвищення рівня мапротиліну в крові і розвиткувідповідних побічних дій. Внаслідок великого періоду напіввиведення флуокситинута флувоксаміну ці побічні явища можуть зберігатися тривалий час.

Пацієнтів, які приймають Людіоміл, слід попереджувати про те, що їхреакція на алкоголь, барбітурати та інші засоби, що пригнічують ЦНС, може бутибільш вираженою.

Одночасне застосування Людіомілу з бензодіазепіном може призводити допосилення седативної дії.

Показано, що циметидин інгібує метаболізм деяких трициклічнихантидепресантів, що призводить до підвищення їх концентрації в крові ізбільшення частоти побічних реакцій (сухість у роті, порушення зору). Хоча провзаємодію циметидину з Людіомілом не повідомлялося, можливо у випадку одночасногозастосування цих препаратів потрібно буде знизити дозу Людіомілу.

Умови та термін зберігання. Особливі рекомендації відносно умовзберігання відсутні. Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці.Термін придатності - 5 років.