ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
КЛОПІКСОЛ ДЕПО
(CLOPIXOL DEPOT)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: zuclopenthixol;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий жовтуватого кольору маслянистийрозчин, практично вільний від механічних включень;
склад: 1 мл розчину містить зуклопентиксолу деканоату 200мг або 500 мг;
допоміжні речовини: тригліцеридисереднєланцюгові, аргон RM1137.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій (олійний).
Фармакотерапевтична група. Психолептичні засоби. Код АТС N05A F05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Клопіксол Депо є нейролептиком, похідним тіоксантену.Антипсихотичний ефект нейролептиків звичайно пов’язують із блокадою дофаміновихрецепторів, що може викликати ланцюгову реакцію, до якої залучаються й іншімедіаторні системи.
Він має виражену антипсихотичну та специфічну гальмуючу дію. Специфічнагальмуюча дія Клопіксолу Депо зумовлює його застосування при лікуванніпсихотичних пацієнтів із симптомами збудженням, неспокою, ворожості таагресивності. Терапевтична дія Клопіксолу Депо є більш пролонгованою упорівнянні з дією таблеток Клопіксол. Це дає змогу з певністю проводитибезперервне антипсихотичне лікування, що особливо важливо для пацієнтів, які невиконують призначення лікаря. Клопіксол Депо запобігає розвитку частихрецидивів, які пов’язують з перериванням пацієнтами прийому пероральнихлікарських засобів.
Фармакокінетика. Ін’єкції Клопіксолу Депонайбільш доцільно проводити з інтервалами 2 - 4 тижні. Після введеннязуклопентиксолу деканоат підлягає ферментативному розщепленню на активнийкомпонент зуклопентиксол і деканову кислоту. Максимальна концентрація зуклопентиксолув сироватці крові досягається на кінець першого тижня після ін’єкції.Зуклопентиксол у незначних кількостях проходить плацентарний бар’єр і уневеликих кількостях виділяється з грудним молоком. Метаболіти не маютьнейролептичної активності та виводяться головним чином з калом і частково - ізсечею. Фармакокінетично доза Клопіксолу Депо 200 мг один раз на 2 тижніеквівалентна щоденній пероральній дозі 25 мг Клопіксолу протягом 2 тижнів.
Показання для застосування. Гостра і хронічна шизофренія та іншіпсихотичні розлади, особливо з галюцинаціями, параноїдальними мареннями тапорушенням мислення, а також стани збудження, підвищеного неспокою, ворожостіабо агресивності.
Спосіб застосування та дози. Дози препарату та інтервал між ін’єкціямивизначаються індивідуально, відповідно до перебігу хвороби. Клопіксол Деповводиться внутрішньом’язово у верхній квадрант сідниці. Ін’єкції в оліїViscoleo добре переносяться у місці введення, незначно ушкоджуючи м’язовутканину.
Клопіксол Депо 200 мг/мл. При підтримуючомулікуванні діапазон дозувань звичайно становить 200 - 400 мг (1 - 2 мл) кожні 2- 4 тижні. Деяким пацієнтам можуть бути необхідними більш високі дози абокоротші інтервали між ін’єкціями. Якщо об’єм розчину, який вводитьсявнутрішньом’язово, перевищує 2 - 3 мл, то бажано використовувати розчин більшоїконцентрації (Клопіксол Депо 500 мг/мл).
Клопіксол Депо 500 мг/мл. Звичайно вводять250 - 750 мг (0,5 – 1,5 мл) кожні 2 - 4 тижні.
При переході з лікування пероральнимКлопіксолом або Клопіксолом Акуфаз на підтримуюче лікування Клопіксолом Депослід керуватись нижченаведеною схемою.
Перехід з перорального Клопіксолу наКлопіксол Депо внутрішньом ’язово.
Пероральна добова доза Клопіксолу (мг) x 8 = Клопіксол Депо (мг)внутрішньом ’язово через 2 тижні.
Пероральна добова доза Клопіксолу (мг) x 16 = Клопіксол Депо (мг)внутрішньом ’язово через 4 тижні.
Пацієнтам слід продовжувати прийматиКлопіксол перорально протягом першого тижня після першої ін’єкції, але узменшеній дозі.
Перехід з Клопіксолу Акуфаз внутрішньом’язово на Клопіксол Депо внутрішньом ’язово.
Одночасно із останньою ін’єкцією КлопіксолуАкуфаз слід призначати Клопіксол Депо внутрішньом’язово 200 - 400 мг (1 - 2мл). Повторні ін’єкції Клопіксолу Депо проводять 1 раз на 2 тижні. Занеобхідності можуть бути використані більш високі дози або коротші інтервалиміж ін’єкціями.
Зниження функції нирок. Пацієнтам іззниженою функцією нирок преппрат призначається у звичайних дозах.
Зниження функції печінки. Пацієнтам зпорушенням функції иечінки необхідно призначати вдвічі меншу дозу порівняно іззвичайною, а також, за можливості, проводити визначення рівня препарату усироватці крові.
Побічна дія.
З боку нервової системи: можливий розвиток екстрапірамідних симптомів,особливо на початковому етапі лікування. У більшості випадків вони коригуютьсязниженням дози та/або протипаркінсоничними препаратами. Але регулярнепрофілактичне застосування останніх не рекомендується. Зрідка при тривалійтерапії у пацієнтів може розвинутись пізня дискінезія. Протипаркінсонічніпрепарати не знімають цих симптомів. Рекомендується зменшення дозувань або,якщо можливо, припинення терапії.
З боку психічної діяльності: сонливість напочатковій стадії лікування.
З боку вегетативної нервової системи тасерцево-судинної системи: сухість у роті, порушення акомодації, затримка сечі,запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та запаморочення.
З боку печінки: зрідка відмічаються незначнізміни печінкових проб, які з часом минають.
Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого компонентапрепарату. Циркуляторний колапс, депресія центральної нервової системибудь-якого походження (наприклад алкогольна, барбітуратна чи опіоїднаінтоксикація), коматозний стан, дискразія (патологічні зміни) крові,феохромоцитома.
Передозування.
Симптоми: сонливість, гіпо- або гіпертермія,екстрапірамідні симптоми, судоми, гіпотензія, шок, кома.
Лікування - симптоматичне та підтримуюче.Слід вжити заходів щодо підтримання діяльності дихальної та серцево-судинноїсистем. Не слід використовувати адреналін, оскільки це може призвести доподальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна купірувати діазепамом, аекстрапірамідні симптоми - біпериденом.
Особливості застосування. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) єнечастим, але можливим ускладненням з летальним кінцем при застосуваннінейролептиків. Головними характеристиками ЗНС є гіпертермія, м’язова ригідністьі порушення свідомості у сполученні з дисфункцією вегетативної нервової системи(лабільний артеріальний тиск, тахікардія, підвищене потовиділення). Крімнегайного припинення застосування нейролептиків важливо вжиття загальнихпідтримуючих заходів і симптоматичне лікування.
Вагітність і лактація.
Клопіксол Депо не повинен призначатися у період вагітності, якщо тількиочікувана користь для пацієнтки не перевищує теоретичного ризику для плода.Препарат виявляється у грудному молоці в низьких концентраціях, його вплив нанемовля при вживанні терапевтичних доз є малоймовірним. Доза, яку тримуєнемовля з молоком, становить приблизно 1% від материнської щоденної дози,зв’язаної з масою тіла. Грудне вигодовування може тривати в період лікуванняКлопіксолом Депо, якщо це є клінічно важливим, але рекомендується вестиспостереження за немовлям, особливо в перші чотири тижні після народження.
Діти.
Не рекомендується застосування черезвідсутність клінічних даних.
Можливий вплив Клопіксолу Депо на здатністьуправляти автомобілем або механізмами. Тому на початковій стадії терапії слідвиявляти обережність, доки не буде встановлена реакція особи на лікування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Клопіксол Депо може посилювати седативнудію алкоголю, барбітуратів та інгібіторів центральної нервової системи.Клопіксол Депо не слід призначати разом з гуанетидином та аналогічно діючимизасобами, оскільки нейролептики можуть блокувати їх гіпотензивний ефект.Клопіксол Депо може знижувати ефективність леводопи та інших адренергічнихзасобів, а комбінація з метоклопрамідом і піперазином підвищує ризик розвиткуекстрапірамідних симптомів.
Клопіксол Депо може змішуватись зКлопіксолом Акуфаз, який містить таку ж олію Viscoleo.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному відсвітла місці при температурі, не вище 25°С . Термін придатності ампули 200мг/мл - 3 роки, ампули 500 мг/мл - 4 роки.