IНСТРУКЦIЯ
для медичного застосуванняпрепарату
міЄлосан
(myelosanum)
Загальна характеристика:
мiжнародна та хімічна назви: busulfan; біс-метилсульфоновий ефірбутандіолу-1,4;
основнi фiзико-хiмiчні властивостi: таблетки білого кольору, з двоопуклоюповерхнею. На поверхні таблеток допускається мармуровість;
склад: 1 таблетка містить мієлосану 0,002 г;
допоміжні речовини: цукор-рафінад, крохмаль картопляний, кальціюстеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби.Алкілуючі сполуки. Код АТС L01A B01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Діє в першійполовині фази G1, на початку і в кінці фаз S і G2 (синхронізуєфази популяції ракових клітин). Високореактивні групи молекули утворюють знуклеофільними центрами ДНК і РНК міцні ковалентні зв’язки. При цьому виникаютьзшивки витків і спіралей ДНК, мутації, розриви ланцюгів, мітотичні блоки івтрачається можливість реплікації ДНК.
Фармакокінетика. Швидковсмоктується при застосуванні внутрішньо. Період напіввиведення у плазмі кровістановить 2 - 3 год. Метаболізується і виводиться із сечею у виглядіметансульфонової кислоти.
Показання для застосування. Хронічний мієлобластний лейкоз, еритремія,справжня поліцитемія (особливо за неефективності радіоізотопної терапії),есенціальна тромбоцитемія, мієлофіброз.
Спосіб застосування та дози. Внутрішньо по 2 мг 1 - 3рази на добу. При загостренні хронічного мієлолейкозу з помірною спленомегалієюз кількістю лейкоцитів до 200 000 у 1 мкл крові – 4 - 6 мг на добу в 1 - 3прийоми. При різко вираженій спленомегалії і великій кількості лейкоцитів – до8 - 10 мг у 2 - 3 прийоми. При зменшенні кількості лейкоцитів до 40 000 - 50000 добова доза не повинна перевищувати 4 мг. Курс лікування – 3 - 5 тижнів.Вищі дози: разова – 6 мг, добова – 10 мг.
При проведенні підтримуючої терапіїзвичайно призначають 0,5 - 2 мг на добу; в окремих випадках ефективними можутьбути більш низькі дози. Метою такої терапії є підтримка лейкоцитозу на рівні 10000 - 15 000 в 1 мм3. Дослідження складу периферичної кровінеобхідно проводити не менше 1 разу на 4 тижні.
При справжній поліцитемії іесенціальній тромбоцитемії для індукції ремісії призначають 4 - 6 мг на добу.Загальна доза, необхідна для індукції ремісії, варіабельна, тому важливоздійснювати ретельний контроль гемограми.
При мієлофіброзі на початкулікування звичайно призначають 2 - 4 мг на добу; при проведенні підтримуючоїтерапії дозу знижують. Необхідний ретельний контроль складу периферичної крові.
Мієлосан дуже рідко застосовують упедіатричній практиці.
Побічна дія. Мієлосупресія, нудота,блювання, діарея, гіперпігментація шкіри, синдром адреналової недостатності(розвивається при тривалому лікуванні Мієлосаном і характеризується слабкістю,підвищеною стомлюваністю, анорексією, зменшенням маси тіла, нудотою, блюваннямі гіперпігментацією шкіри), дифузний легеневий фіброз із прогресуючою задишкоюі постійним сухим кашлем (на фоні пневмофіброзу частіше розвиваютьсяінфекційно-запальні захворювання легенів), катаракта (іноді двостороння),кропив’янка, поліморфна еритема, вузлувата еритема, алопеція, пізня порфірія шкіри,надмірна сухість шкіри з повним ангідрозом, сухість слизової оболонки порожнинирота і хейліт, гінекомастія, холістатична жовтяниця, ендокардіальний фіброз,міастенія.
Протипоказання. Гострі і підгострілейкози, загострення хронічного мієлолейкозу, алейкемічні і сублейкемічні формихронічного лейкозу, тромбоцитопенія.
Передозування. При хронічному передозуванні мієлотоксичністьМієлосану більш виражена, ніж при гострому. Специфічного антидоту немає. Приперевищенні рекомендованої дози необхідно регулярно досліджувати складпериферичної крові; у разі потреби проводити підтримуючу терапію ігемотрансфузії.
Особливості застосування. Під час лікування необхідно регулярно контролюватисклад периферичної крові з метою раннього виявлення мієлосупресії і необоротноїаплазії кісткового мозку. Особливу обережність слід виявляти при вихідномунизькому вмісті тромбоцитів. На будь-якій стадії лікування Мієлосан необхіднонегайно відмінити у випадку різкого зниження вмісту тромбоцитів і розвиткутромбоцитопенічної пурпури.
У хворих на хронічний мієлоцитарний лейкоз, які не проводили ранішелікування, часто спостерігаються гіперурикемія і гіперурикозурія, які слідусунути до початку терапії Мієлосаном. Під час лікування необхідно вживатизаходів, спрямованих на запобігання розвитку гіперурикемії і сечокислоїнефропатії.
У пацієнтів, які приймають Мієлосан, виявляються різні хромосомніаберації. Відомі випадки розвитку вираженої епітеліальної дисплазії івиникнення карцином на фоні терапії Мієлосаном.
У жінок, які приймають Мієлосан упередменопаузальний період, часто спостерігаються пригнічення функції яєчниківі аменорея. У чоловіків Мієлосан порушує сперматогенез і може спричинюватиазооспермію і тестикулярну атрофію.
Вагітність і період лактації.
Мієлосан – потенційно тератогенний і ембріотоксичнийагент. Незважаючи на те, що існує ряд повідомлень про народження здорових дітейвід матерів, які проводили лікування Мієлосаном у період вагітності, його неслід призначати вагітним, особливо в першому триместрі.
За необхідності проведення терапії в періодвагітності в кожному конкретному випадку слід оцінити потенційну небезпекупрепарату для плоду в порівнянні з його позитивним ефектом для здоров’я жінки.Під час лікування Мієлосаном необхідно припинити годування груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При спільному прийомі з клозапіном виникаєтоксична дія на кістковий мозок, з ловастатином - підвищується ризик ураженнясерця і нирок, з тіогуаніном - збільшується ймовірність розвитку вузловоїрегенеративної гіперплазії печінки, портальної гіпертензії, варикозногорозширення вен стравоходу. При одночасному прийомі з хлорамфеніколом зростаєймовірність токсичної дії обох препаратів. При застосуванні іншихпротипухлинних препаратів взаємно підвищується їх ефективність.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому,захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Термін придатності -3 роки.