ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ВАРФАРИН НІКОМЕД
(WARFARIN NYCOMED)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: warfarin; (RS) – 2- оксо-3-(3-оксо-1-фенілбутил)-2Н-хромен-4-олат;
основні фізико-хімічні властивості: від блакитного до ясно-блакитного кольорукруглі таблетки з чарункою для поділу на чверті з одного боку;
склад: 1 таблетка містить: 2,5 мг варфарину натрію;
допоміжні речовини: індигодин (Е-132), лактоза 50 мг, крохмалькукурудзяний, повідон,
кальцію гідрофосфат, магнію стеарат (Е-572).
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Код АТС BO1A A03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Варфаринблокує синтез вітамін К-залежних факторів зсідання крові у печінці, наприклад,фактора II, VII, IX та X . Концентрація цих компонентів у крові понижується іпроцес зсідання утруднюється. Оптимальний ефект спостерігається на 3 - 5 деньвід початку застосування препарату. Дія варфарину припиняється через 3 - 5 днівпісля закінчення лікування.
Фармакокінетика. Всмоктуваність. Препарат майже повністю всмоктується зшлунково- кишкового тракту.
Розподіл. Зв’язування з білками 97 - 99%. Терапевтична концентрація у плазмі: 1- 5 мкг/мл (0,003 - 0,015 ммоль/л).
Біотрансформація: у організмі людини варфарин міститься у виглядірацемічної сполуки, при цьому лівообертаюча форма має більшу активність ніжправообертаюча. Метаболіти, що утворюються у печінці, є неактивними абослабоактивними сполуками. Вони реабсорбуються із жовчі , при цьомулівообертаюча форма метаболізується скоріше.
Виведення: час виведеня рацемічного варфарину становить близько 40 год,виводиться через нирки.
Показання для застосування. Профілактика і лікування тромбозу глибоких іпроксимальних вен , мозкових судин, тромбоемболії легеневої артерії, уродженоїтромбофілії
(особливо при дефіциті протеїнів С і S), профілактика тромбоемболічнихускладнень при імплантації штучних клапанів або трансплантації кровоноснихсудин, мерехтіння передсердь, ураження клапанів серця, вторинна профілактикаінфаркту міокарда.
Спосіб застосування та дози. Хворим, яким необхідне хірургічне втручання(при високому ризику тромботичних та емболічних ускладнень), лікування бажанопочати за 2 - 3 дні до операції.
У випадку гострого тромбозу лікування варфарином слід доповнитипризначенням гепарину до того часу, поки повністю не проявиться ефект відпероральної антикоагулянтної терапії (не раніше, ніж на 3 - 5 добу лікування).
Початкова доза Варфарину Нікомед становить 2,5 - 5 мг на добу.
Подальший режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від результатіввизначення протромбінового часу або Міжнародного нормалізованого відношення(МНВ).
Протромбіновий час має бути подовженим у 2 - 3 рази від похідного, аМНВ повинно досягати 2,2 - 4,4 залежно від захворювання, небезпеки тромбозу,ризику розвитку кровотеч та індивідуальних особливостей хворого.
При визначені МНВ слід враховувати індекс чутливості тромбопластину тавикористовувати цей показник як поправочний коефіцієнт (1,22 – при використаннітромбопластину „Неопласт” та 1,2 – при використанні тромбопластину фірми „РошДіагностика”).
Людям похилого віку та ослабленим хворим призначають більш низькі дозипрепарату.
Повна добова доза призначається у один прийом, у один і той же часдоби.
При протезуванні клапанів серця, гострому венозному тромбозі вен абоемболії (на початкових етапах), тромбозі лівого шлуночка та для профілактикисерцевого нападу треба досягати максимально ефективного протизсідного ефекту,МНВ повинно досягати 2,8 - 4,5.
У випадку мерехтіння передсердь та при проведенні підтримуючої терапіїпри тромбозі вен та емболії добиваються помірного протизсідного ефекту (МНВ 2,8- 3).
При сумісному застосуванні варфарину з препаратами ацетилсаліциловоїкислоти показник МНВ повинен перебувати у межах 2 - 2,5.
Контроль під час лікування:
Перед початком терапії визначають показник МНВ (відповідно допротромбінового часу з урахуванням коефіцієнту чутливості тромбопластину). Уподальшому проводять регулярний, кожні 4 - 8 тижнів, лабораторний контроль.Тривалість лікування залежить від клінічного стану хворого. Лікування можнавідмінити одразу.
Побічна дія. Найбільш частим проявом побічної дії варфарину єкрововиливи.
Рідше проявом побічної дії є:
діарея, підвищення рівня активності ферментів печінки;
екзема, некроз шкіри, васкуліти;
випадіння волосся.
Протипоказання. Вагітність, тяжкі захворювання нирок тапечінки, тяжка артеріальна гіпертензія, геморагічний інсульт, тромбоцитопенія,підвищена чутливість до варфарину, загроза кровотеч, травми.
Передозування. Оптимальний рівень лікування міститься на гранірозвитку кровотеч , тому можливі мікрогематурія, кровоточивість ясен та ін.Якщо у хворого немає причин, які можуть викликати кровотечу, наприклад,сечокам’яної хвороби, серйозної небезпеки від такої кровотечі немає до тих пір,доки протромбіновий час становить понад 5%. У випадку слабких кровотеч єдостатнім зменшити дозу препарату або відмінити лікування на деякий час.
Антидот. У випадку серйозних кровотеч призначають 5-10 мг вітаміну Квнутрішньовенно.
При життєпогрожуючих кровотечах необхідне негайне переливанняконцентрату факторів протромбінового комплексу або свіжозамороженої плазми абосуцільної крові.
Особливості застосування. Обов’язковою умовою терапії варфарином єсуворе дотримання прийому призначеної дози препарату. Не слід призначативарфарин пацієнтам з кровотечею будь-якої локалізації. Необхідно проявлятиособливу обережність при порушенні згортання крові, тромбоцитопенії, виразковійхворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, крововиливу уголовний мозок, алкоголізмі та порушенні функції нирок.
Ризик кровотечі збільшується при одночасному використанні препаратівацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобіввнаслідок пригнічення ними функціональної активності тромбоцитів.
Препарат не слід призначати вагітним жінкам у зв’язку з тератогенноюдією, розвитком кровотечі у плода.
Варфарин проникає у материнське молоко у незначній кількості і невпливає на згортання крові у немовлят. Тобто, під час годування груддю препаратможна застосовувати.
Для перестороги немовлята не повинні отримувати материнське молокопротягом перших трьох днів на початку лікування матері.
У випадку споживання великої кількості алкоголю збільшується небезпека гіпопротромбінеміїта розвитку кровотеч.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується починати або припинятиприйом інших лікарських засобів, а також змінювати дози препаратів, якізастосовуються без консультації з лікарем.
Значна кількість лікарських засобів вступає в дію з пероральнимиантикоагулянтами.
Найважливіші з них: антибіотики широкого спектру дії, саліцилати,нестероїдні протизапальні засоби, клофібрат, барбітурати, фенітоїн,пероральніпротидіабетичні препарати.
Варфарин у поєднанні з нестероїдними протизапальними препаратамив значній мірі підвищує небезпеку кровотечі. Це також стосується іншихінгібіторів агрегації тромбоцитів, таких як дипіридамол та вальпроєва кислота.Подібних комбінацій, звичайно, треба уникати.
Це також може стосуватися до сполучень з вираженою інгібуючою дією насистему цитохрому Р450 , наприклад, циметидіну та хлорамфеніколу, призастосуванні яких протягом декількох днів збільшується небезпека кровотечі. Уподібних випадках циметидин можна замінити, наприклад, ранітидином абофамотидином. При необхідності лікування хлорамфеніколом антикоагулянтну терапіютреба тимчасово зупинити. Застосування диуретиків у випадку вираженноїгіповолемічної дії може привезти до збільшення концентрації факторів згортання,що зменшує дію антикоагулянтів.
У випадку лікування в поєднанні з іншими препаратами, які вказані впереліку нижче, необхідно проводити контроль лікування (МНВ) на початку та вкінці лікування, через 2 -3 тижні від початку терапії. Це стосується лікарськихпрепаратів, які спричиняють індукцію ферментів печінки (барбітурати, фенітоін,карбамазепін) і тим самим знижують антикоагулянтну дію варфарину. У випадкупризначення препаратів, які можуть збільшувати кровотечу як за рахунокпониження нормального процесу коагуляції, так і за рахунок інгібування факторівзгортання або за рахунок неповного інгібування ферментів печінки, наприклад,проносні засоби, стратегія антикоагулянтної терапії буде залежити відможливості проведення лабораторного контролю. По можливості необхідно проводитичасто лабораторний контроль терапії, що дає змогу на початку додатковоголікування корегувати дозу варфарину, наприклад, понизити або збільшити її на 5- 10%. При обмежених можливостях проведення лабораторного контролю терапії,необхідно уникати призначення вказаних препаратів. Необхідно підкреслити, щонаведений нижче перелік препаратів, взаємодію з якими необхідно враховувати, єдалеко не повним.
Послаблення дії варфарину буває при сумісному застосуванні його збарбітуратами, вітаміном К, глютетимідом, гризеофульвіном, диклоксациліном,карбамазепіном, коензимом Q10, міансерином, парацетамолом, ретиноідами,рифампіцином, сукралфатом, феназоном, холестриаміном.
Посилення дії варфарину буває при його сумісному застосуванні залопурінолом, аміодароном, анаболічними стероїдами (алкілірованими у положенніС-17), ацетилсаліциловою кислотою тощо, нестероїдними протизапальними засобами,гепарином, глібенкламідом, глюкагоном, даназолом, діазоксидом, дизапірамідом,дисульфірамом, ізоніазідом,кетоконазолом, кларитроміцином, клофібратом,левамізолом, метронідазолом, міконазолом, налідиксовою кислотою, нілютамідом,омепразолом, пароксетином,прогуанілом, протидіабетичними засобами – похіднимисульфаніламідів, симвастатином, сульфаніламідом, тамоксифеном, тироксином,хініном/хінідином, флювоксаміном, флюконазолом, фторурацилом, хінолінами,хлоралгідратом, хлорамфеніколом, цефалоспоринами, циметидином, еритроміцином,етакриновою кислотою. Етанол може посилювати дію варфарину.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці,при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 5 років.