ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

Пеніцилін Gнатрієва сіль Сандоз

 (Penicillin G sodium Sandoz)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: benzylpenicillinum; бензилпеніциліну натрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий порошок;

склад: 1флакон містить бензилпеніциліну натрієвої солі 1 000 000 МО (приблизно 0,6 г),що еквівалентно 1,68 ммоль або 38,6 мг натрію.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Бета-лактамні антибіотики. Пеніциліни, чутливі додії бета-лактамаз. Код АТС J01C E01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Пеніцилін G натрієва сіль Сандоз є водорозчиннимбензилпеніциліном, який виявляє бактерицидний вплив відносно чутливихмікроорганізмів шляхом пригнічення біосинтезу клітинної стінки. Спектр діїбензилпеніциліну поширюється на стрептококи груп А, В, С, G, Н, L та М, Streptococcuspneumoniae, Streptococcus viridans, ентерококи,пеніциліназо-непродукуючи штами стафілококів, а також Neisseriae,коринебактерії, Bacillus anthracis, актиноміцети, стрептобацили, Pasteurellamultocida, Spirillum minus та різновиди спірохет, наприклад, Leptospira,Тrероnеmа, Borrelia та інші спірохети, а також численнімікроорганізми (наприклад, пептококи, пептострептококи, фузобактерії,клостридії та ін.). У високих концентраціях препарат також активний відносноінших грамнегативних мікроорганізмів, наприклад, Escherichia coli, Proteusmirabilis, сальмонел, шигел, Enterobacter aerogenes та Alcaligenesfaecalis.

При інфекціях, спричинених стафілококами, ентерококами, Е. coliабо Enterobacter aerogenes, рекомендується проводити бактеріологічнідослідження, включаючи тести на чутливість.

Продукція пеніцилінази (наприклад,стафілококами) спричиняє резистентність.

Фармакокінетика. Після застосування високих доз пеніцилінутерапевтичні концентрації досягаються також у тяжкодоступних тканинах, таких якклапани серця, кістки та ліквор. Максимальні рівні в плазмі 150 - 200 МО/млдосягаються в межах 15 - 30 хв після внутрішньом’язового введення 10 млн. МОпрепарату. Після короткочасних інфузій (30 хв) рівні можуть досягати максимумудо 500 МО/мл. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 55% відзагальної дози. Більша частина введеної дози (50 - 80%) виводиться нирками внезміненому вигляді (85 - 95%). Виведення активної речовини з жовчю обмежуєтьсянезначною частиною дози (приблизно 5%).

Оскільки функції нирок та печінки внедоношених дітей та немовлят ще нерозвинуті, період напіввиведення ізсироватки становить приблизно 3 год (та більше). Тому інтервал між дозами маєбути не менше 8 - 12 год (залежно від ступеня зрілості органа). Виведення можетакож бути сповільнено у пацієнтів літнього віку.

Для збільшення інтервалу між дозами препаратможна комбінувати с препаратами пеніцилінів, що утворюють депо.

Показання для застосування. Лікування інфекційних захворювань,спричинених пеніцилін-чутливими мікроорганізмами: сепсис, ранові інфекції таінфекції шкіри, дифтерія (як додаток до антитоксину), пневмонія, емпіема,еризипелоїд, перикардит, бактеріальний ендокардит, медіастеніт, перитоніт,менінгіт, абсцеси мозку, артрит, остеомієліт, інфекції статевих шляхів,спричинені фузобактеріями, а також при специфічних інфекціях: сибірка,інфекції, спричинені клостридіями, включаючи правець, лістеріоз, пастерельоз,пропасницю, спричинену укусами щурів, фузоспірохетоз, актиномікоз; лікуванняускладнень, спричинених гонореєю та сифілісом, бореліоз Лайма після першоїстадії захворювання.

Спосіб застосування та дози. Як правило, призначають 30 000 МО на кг маситіла на добу. Кількість введень становить 2 - 6 разів на добу, залежно відпризначеної дози.

Загальні рекомендації з дозування відносносередньої добової дози пеніциліну

За необхідності добову дозу можназбільшувати.

Лікування слід продовжувати ще протягом 3 днівпісля зникнення основних симптомів захворювання. З метою запобіганняускладненням пацієнти зі стрептококовими інфекціями мають приймати препаратщонайменше 10 днів.

Спеціальні рекомендації з дозування:

– лікування стрептококових інфекцій слідпродовжувати протягом щонайменше 10 днів;

– бактеріальний ендокардит:дорослим призначають 10 - 80млн. МО на добу внутрішньовенно (в комбінації з аміноглікозидами);

– менінгіт: добові дози не повинніперевищувати 20 - 30 млн. МО для дорослих та 12 млн. МО для дітей, щобзапобігти судомам та реакції Яриш-Герксгеймера.

При тяжких клінічних станах першу дозу слідрозтягнути у часі, починаючи з ¼ від індивідуально призначеної разовоїдози, та вводити повільно, ретельно спостерігаючи за пацієнтом:

отруєння блідою поганкою: звичайна доза 500000 - 10 000 000 МО/кг на добу;

бореліоз Лайма: 20 - 30 млн. МО на добувнутрішньовенно дорослим та 500 000 МО/кг на добу внутрішньовенно дітям,розділена на 2 - 3 дози, протягом 14 днів.

Препарат можна також застосовувати:

внутрішньоплеврально в дозах до 200 000 МО(5 000 МО на 1мл розчинника);

внутрішньосуглобово в дозах до 100 000 МО (25 000 МО на 1 млрозчинника);

інтралюмбально в дозах, які не повинні перевищувати 10 000 -20 000 МО для дорослих та 8 000 МО для дітей від 6 до 12 років, 5 000 МО длядітей від 1 до 6 років та 2 500 МО новонародженим. Стерильний розчин(концентрація не вище 1000 МО на 1 мл розчинника) підігрівають до температуритіла і вводять повільно (1 мл/хв) після видалення відповідної кількостіспинно-мозкової рідини. При інтралюмбальному введенні доза препарату виступаєдоповненням до системного лікування, тому загальна добова доза бензилпеніцилінудля системного введення (внутрішньовенно або внутрішньом’язово) повинна бутивідповідно знижена.

Дозування при порушенні функції нирок

У пацієнтів з тяжкими порушеннями функціїнирок разові дози препарату та інтервали між ними мають бути встановлені згідноз показниками кліренсу креатиніну.

Для дітей з нирковою недостатністю доза повиннавстановлюватися виходячи з маси тіла хворого.

Спосіб застосування: препарат вводять внутрішньовенно у виглядіін’єкцій або короткочасних інфузій, та внутрішньом’язово.

Для приготування розчину длявнутрішньовенних ін’єкцій небільш як 10 000 000 МО бензилпеніциліну розчиняють в 10 мл води для ін’єкцій.При внутрішньом’язовому введенні загальний об’єм рідини, що вводиться неповинен перевищувати 5 мл на одне місце ін’єкції. При повторних ін’єкціях місцявведення препарату слід міняти. Вищі дози вводять внутрішньовенно, крапельно.

Для приготування інфузійного розчину 10 000 000 - 20 000 000 МО бензилпеніцилінурозчиняють відповідно в 100 мл або 200 мл води для ін’єкцій; при дотриманнівказаних співвідношень отримують приблизно ізотонічний розчин.

Не рекомендується використовувати розчинРингера лактат або інші розчини, які містять натрій, щоб запобігти розвиткуелектролітного дисбалансу. Інфузію проводять протягом 15 - 30 хв.

Побічна дія.

Реакції гіперчутливості зустрічаються рідко. Можливі алергічніреакції включаючи кропив’янку, ангіоневротичний набряк, мультиформну еритему,ексфоліативний дерматит, лихоманку, біль у суглобах, анафілактичний шок зколапсом та анафілактоїдними реакціями (астма, пурпура, шлунково-кишковісимптоми). У пацієнтів з грибковими захворюваннями алергічні реакції можутьбути спричинені можливою со-алергенністю продуктів метаболізму грибів шкіри тапеніциліну.

Шлунково-кишкові розлади: іноді можуть спостерігатись стоматити таглосити. Діарея, яка зустрічається під час лікування, може спричинити підозрущодо псевдомембранозного коліту.

Відхилення гематологічних показників: дуже рідко спостерігається еозинофілія,позитивні результати тесту Кумбса, гемолітична анемія, лейкопенія,тромбоцитопенія та агранулоцитоз.

У пацієнтів, які проходять курс лікування зприводу сифілісу, може також виникати реакція Яриш-Герксгеймера вторинно добактеріолізу.

Інші побічні ефекти.

Після внутрішньом’язового введення препаратунемовлятам можливий розвиток серйозних місцевих реакцій – тому перевагу сліднадати внутрішньовенному введенню.

Щоб попередити можливе порушенняелектролітного балансу, препарат у дозі більше 10 млн. МО внутрішньовенно слідвводити повільно. У пацієнтів, які отримують високі дози препарату шляхом інфузії(більше 20 млн. МО для дорослих), можуть виникати судоми, особливо привираженій нирковій недостатності, епілепсії, менінгіті або набряку мозку, атакож при проведенні екстракорпорального кровообігу. В окремих випадках, післявведення препарату в дозі вище 10 млн. МО, може розвинутись нефропатія; упацієнтів з раніше існуючими захворюваннями нирок може розвинутисьальбумінурія, циліндрурія та гематурія – олігурія та анурія спостерігаютьсярідко та, як правило, минають через 48 год після закінчення лікування. Діурезможе бути відновлений застосуванням 10% розчину манітолу.

Протипоказання. Гіперчутливість до пеніциліну в анамнезі.

Передозування. Симптоми передозування значною мірою відповідаютьхарактеру побічних ефектів. Можливі шлунково-кишкові розлади та порушенняводно-електролітного балансу.

Лікування: специфічний антидот відсутній. Лікування включаєгемодіаліз, промивання шлунка та симптоматичну терапію; особливу увагу слідприділяти водно-електролітному балансу.

Особливості застосування. Перед початком лікування пацієнтимають бути перевірені на гіперчутливість. Після обстеження та введенняпрепарату протягом 30 хв треба бути готовим до введення адреналіну. Пацієнтиповинні бути попереджені щодо можливості виникнення алергічних реакцій та, занеобхідності, повідомляти про них лікареві. Тим, у кого розвинулись алергічніреакції на препарат, слід припинити лікування та призначити симптоматичнелікування адреналіном, антигістамінними препаратами та кортикостероїдами.

Слід мати на увазі, що у хворих на діабетможе бути знижено всмоктування із внутрішньом’язових депо.

У пацієнтів, яким призначені високі дозипрепарату протягом більше 5 днів, слід контролювати електролітний баланс,формулу крові та ниркову функцію.

При довготривалому лікуванніпрепаратом слід брати до уваги можливість розвитку резистентних мікроорганізмівта грибів.

У пацієнтів, які отримують дуже високі дозипрепарату внутрішньовенно (понад 10 млн. МО на добу), місця введення слідміняти кожні 2 дня, щоб запобігати суперінфекції та тромбофлебітам.

Місцеве застосування препарату на шкіру таслизові оболонки або у вигляді аерозолів – протипоказано.

Довготривала тяжка діарея може спричинитипідозру щодо розвитку псевдомебранозного коліту (кров’янистий, слизоподібнийабо водянистий стул; ниючий, поширений або схваткоподібний біль у брюшині;пропасниця та іноді також тенезми). Оскільки цей стан може бути небезпечним дляжиття, препарат слід терміново відмінити та розпочати лікування, керуючисьбактеріологічними дослідженнями (наприклад, 250 мг ванкоміцину 4 рази на день,перорально). Антиперистальтичні препарати протипоказані.

У пацієнтів з підозрою на сифіліс передлікуванням препаратом мають бути проведені серологічні тести.

Для пригнічення абопом’якшення реакції Яриш-Герксгеймера під час введення першої дози антибіотикаможливо призначити преднізолон у дозі 50 мг або еквівалентний стероїд. У хворихна сифіліс у стадії, яка проявляється ураженням серцево-судинної системи,кровоносних судин та мозкових оболонок, реакції Яриш-Герксгеймера можназапобігти шляхом застосування преднізолону по 50 мг на добу або еквівалентногостероїду, протягом 1 - 2 тижнів. У хворих із відомою гіперчутливістю доцефалоспоринів слід брати до уваги можливість перехресної алергії. З особливоюобережністю слід застосовувати у пацієнтів з алергічним діатезом абобронхіальною астмою.

Слід такождотримуватись обережності унемовлят, пацієнтів з тяжкою кардіопатією, гіповолемією, епілепсією,порушеннями функції нирок та печінки.

Застосування в періоди вагітності талактації. На даний моментнемає даних, які свідчать про те, що застосування препарату під час вагітностівиявляє ембріотоксичну, тератогенну або мутагенну дію. Проте, слід пам’ятати,що пеніциліни можуть з’являтися в грудному молоці.

Вплив на здатність керуватиавтотранспортом або використовувати складні механізми. Дані відсутні.

Свіжоприготовлені розчини для ін’єкцій або інфузій мають бутивикористані негайно. Навіть при зберіганні в холодильнику водні розчиниПеніциліну G натрієвої солі Сандоз розпадаються до утворення продуктів розпадута метаболітів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Оскільки пеніциліни активні тількищодо проліферуючих мікроорганізмів, Пеніцилін G натрієву сіль Сандоз не слідзастосовувати в комбінації з бактеріостатичними антибіотиками. Комбінації зіншими антибіотиками можливі лише у випадку передбачуваного синергічного або, вкрайньому випадку, адитивного ефекту. Призначати ці препарати слід у повнійдозі (виключення: у комбінаціях з відомою синергічною дією доза токсичнішогопрепарату може бути зменшена).

До бактерицидних антибіотиків, якізастосовуються в комбінації з препаратом, належать ізоксазолілові пеніциліни,як, наприклад флуклоксацилін, та інші бета-лактамні антибіотики вузькогоспектра дії, амінопеніциліни, аміноглікозиди. Вони мають вводитись шляхомповільної внутрішньовенної ін’єкції до вливання препарату. Якщо можливо,внутрішньом’язові ін’єкції аміноглікозидів мають вводитись окремо.

При одночасному застосуванні протизапальних,антиревматичних та жарознижувальних препаратів (наприклад, індометацину,фенілбутазону та саліцилатів у високих дозах) або пробенециду можеспостерігатись пригнічення виведення препарату за конкурентним механізмом.

Подібно до інших антибіотиків, Пеніцилін Gнатрієва сіль Сандоз може зменшувати ефективність пероральних контрацептивів.

Для запобігання небажаним хімічним реакціям не слід змішувати в однійємкості два препарати для ін’єкції або інфузії, а також розчинів, які містятьглюкозу.

Пеніцилін G натрієва сіль Сандоз несумісна зіонами металів, особливо з іонами міді, цинку, ртуті та цинкових сполук таких,які можуть входити до складу резинових пробок інфузійних флаконів. Окислюючіречовини, спирт, гліцерин, макроголи та інші гідроксильні сполуки можуть такожінактивувати його. В слабо лужних розчинах препарат швидко інактивуєтьсяцистеїном та іншими амінотіоловими сполуками. Симпатоміметичні аміни такожнесумісні з ним.

Пеніциліну G натрієву сіль Сандоз не слідзастосовувати в розчині декстрози. Несумісність може відмічатись і присумісному застосуванні тетрацикліну гідрохлориду та деяких інших антибіотиків.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С;свіжоприготовлені розчини для ін’єкцій або інфузій мають бути використанінегайно.

Термін придатності – 5 років.