ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
АНГІЗАР ПЛЮС
(ANGIZAAR PLUS)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: світло-помаранчового кольору, круглі,двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки, з розподільчою рискою на одному боці;
склад: 1 таблетка містить 50 мг лозартану калію та 12,5 мг гідрохлоротіазиду;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, метилпарабен,пропілпарабен, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, тальк очищений, магніюстеарат;
оболонка: табкоут ТС-2052 помаранчовий.
Форма випуску. Таблетки, вкритіоболонкою.
Фармакотерапевтична група.Антагоністи ангіотензину ІІ і діуретики. Код АТС CO9DA01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Комбінація компонентів препаратучинить адитивну дію, знижуючи кров’яний тиск більшою мірою, ніж кожнийкомпонент самостійно. Припускається, що ця дія є результатом дій обохкомпонентів, які взаємно доповнюють один одного.
Лозартан являє собою антагоніст рецептора (типу AT1) ангіотензину II.Ангіотензин II зв’язується з AT1 рецептором, який міститься в багатьох тканинах(наприклад, гладенькі м’язи судин, надниркові залози, нирки і серце), і викликаєдеякі важливі біологічні реакції, у тому числі звуження судин і вивільненняальдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію клітин гладенькихм’язів. Лозартан і його активний метаболіт карбоксильної кислоти (E-3174)блокують фізіологічно релевантні дії ангіотензину II.
Лозартан блокує всі фізіологічно важливі ефекти ангіотензину II ішляхом пригнічення альдостерону може знижувати втрати калію, спричиненіприйомом діуретиків.
Гідрохлоротіазид є діуретиком та антигіпертензивним засобом. Він впливаєна механізм реабсорбції електролітів у дистальних ниркових канальцях.Гідрохлоротіазид підвищує екскрецію натрію і хлориду в приблизно еквівалентнихкількостях. Натрійурез може супроводжуватись деякою втратою калію ібікарбонату. Після перорального прийому сечогінна дія починається через 2години, досягає піку майже через 4 години і утримується протягом 6-12 годин.
Завдяки діуретичній дії гідрохлоротіазид підвищує плазматичнуактивність реніну, збільшує секрецію альдостерону, знижує сироватковий рівенькалію і підвищує рівень ангіотензину II.
Було доведено, щогідрохлоротіазид викликає середнє підвищення рівня сечової кислоти, а лозартанзнижує гіперурикемію, викликану діуретичними засобами. Терапевтичний ефектпрепарату утримується протягом 24 годин.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо лозартан добре всмоктується іпри метаболізмі першого проходження створює активний метаболіт карбоксильноїкислоти та інші недіючі метаболіти. Системна біологічна доступність препаратустановить майже 33%. Середня максимальна концентрація лозартану досягаєтьсяпротягом 1 години, а його активного метаболіту – протягом 3-4 год. Не буловідмічено ніякої клінічно значущої дії на профіль концентрації лозартану вплазмі, якщо лікарський засіб приймався зі звичайною їжею. Час досягненнямаксимальної концентрації в плазмі – 2-5 годин. Період напіввиведення лозартану– 2 год, а його активного метаболіту – 6-9 год.
Абсорбція гідрохлоротіазиду становить 80%. З білками зв”язується майже60-80% гідрохлоротіазиду. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі –2-5 годин.
У терапевтичному діапазоні доз середня величина AUC зростає прямопропорційно збільшенню дози, при призначенні 1 раз на добу кумуляція незначна.
Гідрохлоротіазид проникає через гематоплацентарний бар’єр і в груднемолоко.
Період напіввиведення гідрохлоротіазиду з плазми становить 6 - 15годин.
Гідрохлоротіазид не метаболізується печінкою.
Виводиться нирками 95% у незміненому стані і близько 4% шляхомклубочкової фільтрації і активної канальцевої секреції у проксимальному відділінефрона.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія.
Спосіб застосування та дози. Ангізар Плюс призначений лише для лікуваннядорослих.
Препарат приймають незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтатицілою, запиваючи невеликою кількістю нейтральної рідини.
Початковоюі підтримуючою дозою Ангізару Плюс є 1 таблетка на день. За необхідності дозаможе бути збільшена до 2 таблеток на день. Максимальна доза становить 2 таблетки,які приймаються один раз на добу. Найвища гіпотензивна дії досягається протягом3-х тижнів після початку курсу лікування. Термін лікування визначаєтьсятяжкістю та перебігом захворювання.
Побічна дія. Ангізар Плюс звичайно переноситься добре, але вокремих випадках можуть виникати такі побічні реакції: діарея, диспепсія,міалгія, набряки, запаморочення, безсоння, головний біль, гепатит. Рідкоповідомлялося про випадки анафілактичної реакції, ангіоневротичного набряку, втому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до закупоркидихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або язика.
До інших побічнихреакцій належать гіпотензія після прийому першої дози, шкірний висип,транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів, гіперкаліємія, порушеннясмаку, дозозалежні ортостатичні ефекти, біль у животі, астенія, загрудиннийбіль, тахікардія, нудота, біль у спині, м’язові судоми, кашель, застій у носі,фарингіт, синусові розлади, інфекції верхніх дихальних шляхів, мігрень, порушенняфункції печінки, анемія, міалгія, пруритус.
Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-яких компонентівпрепарату, анурія, тяжкі порушення функції печінки та нирок (кліренс креатиніну<= 30 мл/хв), гіпокаліємія, гіперурикемія з клінічними проявами, вагітністьі період лактації, дитячий вік.
Передозування. Уразі передозування (інтоксикації) препарату можлива поява таких симптомів:нудота, блювання, печінкова кома, артеріальна гіпотензія.
Лікування проводять залежно від тяжкості проявів інтоксикації.Необхідно зробити промивання шлунка, призначити активоване вугілля. Подальшелікування – симптоматичне і допоміжне, спрямоване на підтримку діяльностісерцево-судинної системи, корекцію водно-електролітного балансу.
Особливості застосування.
Як наслідок пригнічення ренін-ангіотензинової системи, у чутливих осібспостерігаються зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність; ці змінифункції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії.
Інші препарати, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, можутьзбільшити рівень сечовини в крові і креатиніну в сироватці у хворих з двобічнимстенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
Так само, як і при застосуванні всіх антигіпертензивних засобів, удеяких пацієнтів виникає симптоматична гіпотензія. Пацієнтів слід спостерігатина предмет клінічних ознак водного або електролітного дисбалансу, наприклад,зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагнеземії абогіпокаліємії, які можуть з’являтися під час супутньої діареї або блювання. Уцих випадках необхідно періодично, через відповідні інтервали часу, визначатирівень електролітів сироватки.
При застосуванні препарату можливе порушення толерантності до глюкози,що може вимагати зміни дозування протидіабетичних засобів, включаючи інсулін.
Ангізар Плюс може зменшувати екскрецію кальцію з сечею і викликатипереміжне та незначне підвищення рівня кальцію в сироватці. Відчутнагіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Лікуваннятіазидовими препаратами потрібно припиняти до виконання тестів з метою оцінкифункції паращитовидної залози.
Підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів може бути пов’язано зтерапією тіазидним діуретиком, що входить до складу препарату.
Оскільки лозартан знижує вміст сечової кислоти, його поєднання згідрохлоротіазидом зменшує ступінь викликаної діуретиками гіперурикемії.
Вагітість ілактація.
При застосуванні під час другого і третього триместрів вагітності препарати,які безпосередньо впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть спричинитипошкодження або навіть смерть плода. При виявленні вагітності Ангізар Плюс слідвідмінити якнайшвидше.
Невідомо, чи виводиться лозартан з грудним молоком. Тіазидні діуретикивиявляються в молоці. Рішення щодо припинення прийому ліків слід приймати зурахуванням важливості препарату для матері. При необхідності прийому препаратудля матері годування грудним молоком слід припинити, зважаючи на потенційноможливі побічні ефекти у дитини.
Застосування упедіатрії
Безпека та ефективність препарату у дітей не встановлені.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Ангізару Плюс здигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміциномне були відмічені ніякі клінічно важливі взаємодії. Рифампіцин та флуконазолзнижують рівні активних метаболітів. Як і в інших препаратів, що блокуютьангіотензин чи його дії, одночасне застосування калійзберігаючих діуретичнихзасобів (наприклад, спіронолактону, триамтерену, амілориду), домішок калію чизамінників солі з вмістом калію, може призвести до підвищення сироватковихконцентрацій калію.
Гіпотензивнудію лозартану знижують нестероїдні протизапальні засоби (індометацин).
Приодночасному застосуванні гідрохлоротіазид посилює дію інших гіпотензивнихзасобів, а також недеполяризуючих міорелаксантів, знижує ефективністьпероральних гіпоглікемізуючих препаратів. Одночасне застосуваннягідрохлоротіазиду з глюкокортикостероїдами приводить до підвищеного виділенняіз організму іонів калію. При одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду ібарбітуратів, діазепаму, етанолу підвищується ризик розвитку ортостатичноїгіпотензії. У пацієнтів, які отримують лікування препаратами літію, діуретичнізасоби можуть викликати підвищення рівня літію в крові. При поліурії,викликаній препаратами літію, діуретичні засоби можуть спричинити парадоксальнуантидіуретичну дію.
Умови та термін зберігання. Препарат необхідно зберігати при температурі до25ºС в сухому, недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.