ІНСТРУКЦІЯ для медичногозастосування препарату ТРИАМЗИД

TRIAMZID

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого іззеленуватим відтінком кольору, з рискою та фаскою;

склад: 1 таблетка містить триамтерену (в перерахуванні на 100%речовину) 0,05 г, гідрохлортіазиду (в перерахуванні на 100% речовину) 0,025 г;

допоміжні речовини: цукор молочний, целюлозамікрокристалічна, крохмаль картопляний, полівінілпіролідон низькомолекулярниймедичний, кальцію гідрофосфату дигідрат, кальцію стеарат, натрію кроскармелоза,тальк.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбінації діуретиків, щовключають калійзберігаючі препарати. Гідрохлортіазид і калійзберігаючіпрепарати. Код АТС СО3Е АО1.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Комбінованийпрепарат, до складу якого входять гідрохлортіазид і триамтерен. Чинитьдіуретичну та гіпотензивну дію. Гідрохлортіазид - діуретик середньоїефективності. Збільшує виведення з організму іонів натрію, калію, магнію,бікарбонатів, хлору і еквівалентної кількості води. Триамтерен належить догрупи калій/магнійзберігаючих діуретиків. При поєднанні з гідрохлортіазидомпопереджає розвиток гіпокаліємії і гіпомагніємії.

 Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо гідрохлортіазидвсмоктується на 60-80%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі –1,5-3 год. Гідрохлортіазид накопичується в еритроцитах, 40-70% зв’язується збілками плазми. Об’єм розподілу в термінальній фазі виведення становить 3-6л/кг (що еквівалентно 210-420 л при масі тіла 70 кг). Гідрохлортіазидметаболізується дуже малою мірою. Єдиним виявленим в слідових кількостяхметаболітом є 2-аміно-4-хлоро-М-бензендисульфонамід. Виведення гідрохлортіазидуз плазми двофазне: період напіввиведення початкової фази становить 2 год,кінцевої фази (через 10-12 год після прийому) - близько 10 год. У пацієнтів знормальною функцією нирок виведення здійснюється майже виключно нирками,50-75% прийнятої внутрішньо дози виводиться із сечею в незміненому вигляді. Упацієнтів похилого віку і при порушенні функції нирок кліренс гідрохлортіазидуістотно знижується, що призводить до значного збільшення його концентрації вплазмі крові. У хворих на цироз печінки змін фармакокінетики гідрохлортіазидуне відмічається. Триамтерен легко всмоктується при прийомі внутрішньо.Діуретична дія відмічається через 15-20 хв, максимальний ефект спостерігаєтьсяпротягом 2-6 год після прийому. Метаболізується в печінці з утворенням2,4,7-триаміно-6-оксифенілптеридину і кон’югатів із сірчаною кислотою. До 30%прий- нятої дози виводиться з сечею в незміненому вигляді.

Показання для застосування. Набряки різного генезу (при хронічнійсерцевій недостатності, в т.ч. в складі комбінованої терапії тяжких форм зрезистентними набряками; захворюваннях печінки, нирок); набряки при хронічнійвенозній недостатності (коротким курсом, при одночасній фізіотерапії);артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози. Таблетки приймають внутрішньо, після їди, нерозжовуючи і запиваючи невеликою кількістю води. Дорослим і підліткам з масоютіла більше 50 кг для лікування набряків призначають у початковій дозі по 1таблетці 2 рази на добу, при недостатній вираженості діуретичного ефекту разовудозу можна збільшити до 2 таблеток. Максимальна добова доза - 3 таблетки ( 2 –після сніданку, 1 – після обіду ). При проведенні тривалого підтримуючоголікування, як правило, призначають по 0,5 таблетки вранці щодня або по 1 таблетцічерез день. За необхідності дозу можна підвищити до 1 таблетки 2 рази на добу.У разі набряків при хронічній венозній недостатності курс лікування - не більше14 днів. При артеріальній гіпертензії призначають у початковій дозі по 1таблетці на добу. Лікар може поступово збільшити дозу до 4 таблеток на добу.При проведенні тривалого підтримуючого лікування дозу зменшують до 0,5 таблеткина добу (вранці). У разі одночасного призначення інших антигіпертензивнихпрепаратів добова доза триамтерену також становить 0,5 таблетки. Тривалістькурсу лікування встановлюють індивідуально. Для хворих з порушеннями функціїнирок (концентрація креатиніну в сироватці - 1,5 - 1,8 мг/100 мл або кліренскреатиніну - 50 - 30 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 0,5 таблетки.

Побічна дія. Нудота, блювання, діарея або запор, спастичні болі вживоті, сухість у роті, зрідка - геморагічний панкреатит; при триваломузастосуванні можливі гіпокаліємія або гіперкаліємія, судоми; гіпонатріємія,гіпохлоремія, гіпомагніємія, рідко - гіперкальціємія; тахікардія,запаморочення, слабкість, парестезії, головний біль; підвищення концентрації вкрові сечової кислоти, сечовини, креатиніну, глюкози, підвищенняфоточутливості, алергічні реакції (шкірний висип). У пацієнтів, схильних до ожиріння,можливо підвищення вмісту ліпідів у крові. У пацієнтів із захворюваннями венпідвищений ризик виникнення тромбозів і емболій. З боку кровотворних органівможливі анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, мегалобластна анемія привже існуючому дефіциті фолієвої кислоти.

Протипоказання. Гіперчутливість до сульфаніламідів (через небезпекуперехресних алергічних реакцій), ниркова недостатність, анурія, гострийгломерулонефрит, виражені порушення функції печінки (прекома і печінкова кома);порушення обміну електролітів, які на піддаються корекції: гіпокаліємія,гіперкаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія; лактація (необхідно відмовитисявід грудного вигодовування). Діти до 12 років і підлітки з масою тіла менше 50кг не повинні приймати Триамзид.

Передозування. Посилення проявів описаної побічної дії. Припередозуванні Триамзиду можливий розвиток як гіпо-, так і гіперкаліємії, атакож гіперкальціємії. Симптоми передозування: нудота, блювання, діарея абозапор, спастичні болі в животі, сухість у роті, загальна слабкість,брадикардія, шлуночкова тахікардія, аритмії, парестезії, судоми, пригніченнясерцевої діяльності. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля,корекція гіпо- і/або гіперкаліємії, гіперкальціємії.

Особливості застосування. З обережністю застосовують при подагрі, порушенняхфункції нирок і/або печінки, цукровому діабеті, дефіциті фолієвої кислоти. Упаціентів зі зниженою функцією нирок, у хворих на цироз печінки, а також уперіод вагітності підвищений ризик виникнення тяжких порушень електролітногообміну. У процесі лікування потрібно систематично контролювати вміст у кровікалію, натрію, хлору, сечовини, креатиніну, глюкози і сечової кислоти. Припідозрі на нестачу фолієвої кислоти необхідний регулярний контроль картини периферичноїкрові. Особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, щовимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій, потрібновраховувати, що в початковій стадії застосування препарату і при змінігіпотензивних засобів можливо сповільнення швидкості психомоторних реакцій, щопов’язано із зміною АТ. Вагітним призначають тільки за суворими показаннями,причому потрібно уникати тривалого застосування. Літнім пацієнтам препаратпризначають у зменшених дозах. Діти до 12 років не повинні приймати Триамзид.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Триамзид^ТМ приодночасному застосуванні посилює дію інших гіпотензивних засобів (зокремаінгібіторів АПФ), трициклічних антидепресантів, вазодилататорів, сечогіннихзасобів, барбітуратів, фенотіазинів, а також етанолвмісних препаратів.Послаблює ефект протидіабетичних засобів, урикозуричних препаратів; посилюєкардіотоксичну і нейротоксичну дію літію. Одночасне застосування знестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) підвищує ризик розвиткугемодинамічної ниркової недостатності і зменшує діуретичний і гіпотензивнийефект. Можливо виникнення гіперкаліємії при одночасному застосуванні Триамзидуіз солями калію, калійзберігаючими діуретиками, а також з інгібіторами АПФ.Можливий розвиток гіпокаліємії при одночасному застосуванні з глюкокортикоїдамиі проносними засобами у високих дозах. Одночасний прийом метилдопи можеспричинити гемоліз.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей,сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ⁰С.Термін придатності - 2 роки.