ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

 Дексалгін®ін’єкт

(Dexalgin® inject)

Загальна характеристика:

хімічна назва: S-(+)-2-(3-бензоїлфеніл) пропіонат1,1,1-трис(гідроксиметил) метил амонію;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин без кольору;

склад: 2 мл розчину для ін''єкцій містятьдекскетопрофену трометамолу 73,8 мг, що відповідає 50 мг декскетопрофену;

допоміжні речовини: спирт етиловий 96 %, натрію хлорид, натріюгідроксид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протизапальні засоби. Код АТС МО1АЕ17.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Дексалгін^®ін''єкт– це трометамолова сіль S-(+)-2-(3-бензоїлфеніл)пропіонової кислоти.Препарат має аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію, механізм якоїпов’язаний зі зменшенням синтезу простагландинів унаслідок пригніченняциклооксигеназної системи. Декскетопрофену трометамол продемонструвавінгібувальну дію на активність ЦОГ₁ і ЦОГ₂. Клінічнідослідження, які виконувались на декількох моделях болю, показали йогоефективну аналгетичну дію. Була вивчена аналгетична ефективністьвнутрішньом’язової і внутрішньовенної форми декскетопрофену трометамолу дляконтролю помірного і сильного болю при проведенні хірургічних втручань вабдомінальній ділянці, а також в ортопедичній і гінекологічній практиці, пригострому болю в опорноруховому апараті і при ниркових коліках. У проведенихдослідженнях спостерігався швидкий початок аналгетичної дії з досягненням пікуаналгетичного ефекту протягом 45 хвилин. Тривалість аналгетичної дії післявведення 50 мг декскетопрофену становила, як правило, 8 годин. Препарат, якийзастосовувався в комбінації з опіоїдними препаратами, значно знижувавзастосування опіоїдів. При вивченні контролю післяопераційного болю, в якихпацієнти отримували морфін за допомогою пристрою, що забезпечує самоконтрольаналгезії пацієнтами, введення декскетопрофену приводило до значного зменшенняпотреби морфіну (на 30 – 45 %) у порівнянні з групою плацебо.

Фармакокінетика. Привнутрішньом’язовому введенні декскетопрофену трометамолу у людини пікконцентрації досягається через 20 хвилин. (у межах 10 – 45 хв). Площа підкривою (AUC) одноразових доз 25 – 50 мг залишається пропорційною дозі як привнутрішньом''язовому, так і при внутрішньовенному введенні. Фармакокінетичнідослідження багаторазових доз показали: AUC і С_max після останньоїін''єкції не відрізнялись від значень, отриманих при введенні однократних доз,що вказує на відсутність кумуляції препарату. Подібно до інших препаратів звисоким рівнем зв''язування з білками плазми (99 %), середнє значення об''ємурозподілу становить менше 0,25 л/кг. Період напіврозподілу – приблизно 0,35години і період напіввиведення – 1 - 2,7 годин. Головним шляхом виведеннядекскетопрофену є кон’югація його з глюкуроновою кислотою з подальшимвиведенням нирками. Після виведення декскетопрофену трометамолу в сечівиявляється тільки S(+) енантомер, що вказує на відсутність перетворення в R(-)енантомер в організмі людини. Середній період напіввиведення в осіб похилоговіку був довший після одноразових і повторних ін’єкцій (до 48 %), загальнийкліренс препарату був понижений.

Показання для застосування. Сильний або середньої інтенсивності біль,такий як післяопераційний біль, ниркова коліка або біль у спині.

Спосіб застосування та дози. Препарат може вводитись глибоковнутрішньом’язово, внутрішньовенно струминно, повільно (тривалістю не менше 15сек) або внутрішньовенно краплинно тривалістю 10 – 30 хвилин. Для приготуваннярозчину препарату Дексалгін^® ін’єкт для внутрішньовенної інфузіївикористовують 30 – 100 мл фізіологічного розчину, розчину глюкози або розчинуРінгера. Приготований розчин має бути прозорим, безбарвним і його обов’язковослід захищати від денного світла.

Дорослі. Рекомендоване дозування: 50 мг кожні 8 – 12 годин.За необхідності повторна доза може бути введена з 6 - годинним інтервалом.Добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Дексалгін^® ін’єктпризначений для короткотривалого застосування, і лікування ним має обмежуватисьперіодом гострих симптомів (не більше 2 діб). По можливості пацієнти повинніпереводитись на пероральну форму препарату. Пацієнти похилого віку.Звичайно коректувати дозу для цієї категорії пацієнтів не потрібно. Однак узв’язку з фізіологічним пониженням функції нирок рекомендується призначеннябільш низьких доз у випадку легкої ниркової недостатності: загальна добова доза– 50 мг. Порушення функції печінки. У пацієнтів з легким та помірнотяжким пониженням функції печінки (5 – 9 балів за шкалою Чайлд-П’ю) загальнудобову дозу треба понизити до 50 мг і проводити частий контроль функціїпечінки. Дексалгін^® ін’єкт не повинен призначатись хворим з тяжкимпорушенням печінки. Порушення функції нирок. Для пацієнтів з легкимпорушенням нирок (кліренс креатиніну 50 – 80 мл/хв) загальну добову дозу требапонизити до 50 мг. Дексалгін^® ін’єкт не повинен призначатись хворимз помірною або тяжкою функціональною недостатністю нирок (кліренс креатиніну< 50 мл/хв).

Розведений розчин препарату Дексалгін^® ін’єктє стабільним, з хімічної точки зору, протягом 24 годин, якщо його зберігати притемпературі 25°С і за умови постійного захисту від денного світла. Змікробіологічної точки зору, розчин препарату має бути використаним негайно.Але, якщо він використаний не одразу, то відповідальність за час і умови йогозберігання до використання несе користувач. Звичайно такий розчин зберігають небільше 24 годин при температурі 2 – 8°С в захищеному від дії світла місці, заумови, що розведення проводилось у контрольованих і валідованих асептичнихумовах. При зберіганні розбавлених розчинів препарату Дексалгін^®ін’єкт у пластиковій тарі або при використанні інфузійних систем зетилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності абополівінілхлориду абсорбції активних компонентів переліченими матеріалами немає.

Побічна дія. Можливі побічні ефекти від застосування препарату,класифіковані за системами і показані залежно від частоти проявів (часті 1 – 10%, нечасті 0,1 – 1 %, рідкі 0,01 – 0,1 %, дуже рідкі < 0,01 %), наведені втаблиці:

Такі небажані явища можливі, оскільки вони описанідля інших нестероїдних протизапальних засобів і, може, пов’язані з інгібуваннямсинтезу простагландинів: асептичний менінгіт, який виникає переважно у хворихна системний червоний вовчак або у пацієнтів зі змішаними захворюваннямисполучної тканини; гематологічні порушення (пурпура, апластична анемія і рідко– агранулоцитоз і гіпоплазія кісткового мозку).

Протипоказання. Дексалгін^® ін’єкт не можна призначатипацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до декскетопрофену трометамолу, доінших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) або до одного з іншихкомпонентів лікарського засобу; пацієнтам, у яких речовини, що мають подібнудію (наприклад ацетилсаліцилова кислота або інші НПЗЗ), спричиняють астматичнінапади, бронхоспазм, гострий риніт або призводять до розвитку носових поліпів,кропив’янки або ангіоневротичного набряку; пацієнтам з активною абопідозрюваною (або в анамнезі) виразкою шлунка чи дванадцятипалої кишки;пацієнтам з шлунково-кишковими кровотечами, іншими кровотечами абогеморагічними порушеннями; пацієнтам з наявністю хвороби Крона абонеспецифічного виразкового коліту; хворим з бронхіальною астмою в анамнезі;пацієнтам з тяжкою неконтрольованою серцевою недостатністю; пацієнтам зпорушенням функції нирок від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну< 50 мл/хв); пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (10 – 15 балівза шкалою Чайлд-П’ю); хворим на геморагічний діатез або з іншими порушеннямикоагуляції, а також пацієнтам, які отримують антикоагулянти; під час вагітностіі лактації.

Передозування. Симптоматика передозування невідома. Передозуваннямедикаментів подібної дії спричиняє шлунково-кишкові (нудота, анорексія,абдомінальний біль) і неврологічні (безсоння, запаморочення, дезорієнтація,головний біль) порушення. У випадку помилкового чи навмисного передозуванняпотрібно негайно розпочати симптоматичну терапію та, якщо потрібно, зробитипромивання шлунку. Декскетопрофен піддається діалізу.

Особливості застосування. Дексалгін^® ін’єкт не можна вводитиневраксіально, епідурально або у внутрішньооболонковий простір через вміст уньому етанолу. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з алергією ванамнезі. У хворих із симптомами шлунково-кишкових порушень або ізшлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі треба проводити їх моніторинг,особливо у випадку шлунково-кишкових кровотеч. У тих поодиноких випадках, колиу пацієнтів, які отримують декскетопрофен, розвивається шлунково-кишковакровотеча, препарат негайно треба відмінити. Всі нестероїдні протизапальнізасоби (НПЗЗ) можуть пригнічувати агрегацію тромбоцитів і збільшувати часкровотечі. Спільне застосування декскетопрофену і профілактичних доз препаратівнизькомолекулярного гепарину в післяопераційний період було вивчено під часклінічних випробувань. Ніякого впливу на параметри коагуляції неспостерігалось. Незважаючи на це, необхідний ретельний нагляд за пацієнтами,які одночасно приймають Дексалгін^® ін’єкт і інші препарати, яківпливають на згортання крові. Як і інші НПЗЗ, Дексалгін^® ін’єкт можепризводити до підвищення рівня креатиніну і азоту в плазмі, чинити небажану діюна ниркову систему, що може призвести до розвитку гломерулонефриту,інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому і гостроїниркової недостатності. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, може спостерігатисянезначне, минаюче підвищення деяких печінкових показників, а також значнепідвищення глютамінощавлевооцтової і глютамінопіровиноградної трансаміназсироватки крові. Дексалгін^® ін’єкт треба з обережністю призначатипацієнтам з порушенням кровотворення, хворим на системний червоний вовчак абозі змішаними захворюваннями сполучної тканини. Як і інші НПЗЗ, Дексалгін^®ін’єкт може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Повідомлялось проокремі випадки загострення інфекційних процесів, локалізованих у м’якихтканинах при застосуванні НПЗЗ. Тому пацієнт повинен негайно звернутися долікаря, якщо в нього є ознаки бактеріальної інфекції або погіршення стану підчас лікування декскетопрофеном. Треба бути обережним при призначенні препаратупацієнтам з порушенням печінкових, ниркових, серцевих функцій або із станами,які можуть зумовити затримку рідини в організмі. У таких хворих застосуванняНПЗЗ може призвести до погіршення їх стану і затримці рідини в організмі.Обережність потрібна також при призначенні декскетопрофену пацієнтам, якізастосовують діуретики, або пацієнтам, схильним до гіповолемії, оскільки в нихпідвищується ризик нефротоксичності. Обережність необхідна при призначенніпрепарату людям похилого віку, оскільки в них частіше можуть виникати небажаніреакції, наприклад шлунково-кишкові кровотечі або перфорації. Можливістьвиникнення таких реакцій залежить від призначеної дози, і вони можуть виникатина будь-якому етапі лікування, часто в більш тяжкій формі і безпопереджувальних симптомів або подібних порушень в анамнезі. Пацієнти похилоговіку частіше мають порушення ниркової, печінкової або серцево-судинної функції,тому необхідно ретельно контролювати їх стан.

У зв’язку з можливим запамороченням і сонливістюдекскетопрофен може призводити до легкого або помірного зниження здатностікерувати транспортом та обслуговувати техніку. Вивчення ефективності і безпекизастосування декскетопрофену при лікуванні дітей не вивчалось, тому він неповинен призначатися дітям.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Нижченаведені взаємодії характерні для класунестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Небажані комбінації:

з іншими НПЗЗ, включаючи високі дози саліцилатів(більше 3 г на добу): одночасне застосування декількох НПЗЗ підвищує ризиквиникнення шлунково-кишкових кровотеч і виразки;

з пероральними антикоагулянтами, парентеральнимгепарином у дозах, які перевищують профілактичні дози; з тиклопідином:підвищується ризик кровотеч у зв’язку з інгібуванням агрегації тромбоцитів іураження слизової оболонки травного тракту;

з препаратами літію: НПЗЗ підвищують концентраціюлітію в крові (зниження ниркового виведення літію), який може досягнутитоксичної межі. Тому рівень літію в крові слід контролювати при призначенні,зміні або відміні декскетопрофену;

з високими дозами метотрексату (15 мг на тиждень ібільше): підвищується токсичність метотрексату у зв’язку із зниженням нирковогойого кліренсу при застосуванні НПЗЗ;

з гідантоїнами і сульфонамідами: можуть збільшитисьїх токсичні прояви.

Комбінації, які вимагають обережності:

з діуретиками і інгібіторами АПФ: лікування НПЗЗпов’язано з ризиком гострої ниркової недостатності у зневоднених пацієнтів(зниження гломерулярної фільтрації, зумовленої зниженим синтезомпростагландинів). НПЗЗ можуть зменшувати антигіпертензивну дію деякихпрепаратів. При комбінованому призначенні декскетопрофену і діуретиків требапереконатися, що водний баланс пацієнта є адекватним, і проконтролювати нирковіфункції перед призначенням;

з малими дозами метотрексату (менше 15 мг натиждень): збільшується гематологічна токсичність метотрексату у зв’язку зізменшенням його ниркового кліренсу при застосуванні НПЗЗ. Потрібно проводитищотижневий контроль картини крові у перші тижні комбінованого лікування. Занаявності навіть легких порушень ниркової функції, а також людям похилого вікупотрібний ретельний нагляд;

з пентоксифіліном: підвищується ризик кровотеч.Потрібен інтенсивний клінічний моніторинг і часта перевірка часу кровотечі абочасу згортання крові;

с зидовудином: через тиждень після комбінованоїтерапії можливо виникнення токсичної дії зидовудину на ретикулоцити, що можепризвести до тяжкої анемії. Потрібно провести підрахунок клітин крові іретикулоцитів через 1 – 2 тижні від початку комбінованого лікування;

із сульфанілсечовиною: через можливе підвищення їїцукрознижувальної дії у зв’язку з тим, що НПЗЗ можуть витісняти її з місцязв’язування з білками плазми;

з препаратами низькомолекулярного гепарину: приодночасному застосуванні в післяопераційний період декскетопрофену і препаратівнизькомолекулярного гемоглобіну в дозах, які рекомендовані для профілактикивенозних тромбоемболій, значних змін коагуляційних параметрів неспостерігалось. Але через з підвищений ризик кровотеч треба бути обережним.

Комбінації, які треба враховувати:

з блокаторами b-адренорецепторів: можливо зменшенняїх антигіпертензивної дії у зв’язку з пригніченням НПЗЗ синтезупростагландинів;

з циклоспорином і такролімусом: НПЗЗ можутьпідвищити їх нефротоксичність, що опосередковано дією ниркових простагландинів.Під час комбінованої терапії треба контролювати функцію нирок;

з тромболітичними препаратами: підвищений ризиккровотеч;

з пробенецидом: може підвищуватись концентраціядекскетопрофену у крові, що може бути зумовлено інгібувальним ефектом наниркову тубулярну секрецію і/або кон’югацію з глюкуроновою кислотою, що вимагаєкорекції дози декскетопрофену;

із серцевими глікозидами: НПЗЗ можуть призводити допідвищення їх концентрації в крові;

з міфепристоном: у зв’язку з теоретичним ризикомзміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинівНПЗЗ не повинні застосовуватись раніше, як за 8 – 12 днів після прийомуміфепристону;

з квінолоном: дані, отримані в дослідженнях натваринах, вказують на високий ризик розвитку конвульсій при застосуванні НПЗЗ укомбінації з високими дозами квінолонів.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С!Запобігати заморожуванню! Ампули зберігати у складній картонній коробочці!Лікарський засіб зберігати у недоступному для дітей місці! Термін придатності –5 років.