ІНСТРУКЦІЯ

длямедичного застосування препарату

ЛОМАТ

(LOMАT)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: lomustine; 1-(2-хлороетил)-3-циклогексил-1-нітрозосечовина;

основні фізико-хімічні властивості: тверді червоні капсули, що містять порошокжовтуватого кольору;

склад: 1 капсула містить 40 мг ломустину;

допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Похідні нітрозосечовини.Код АТС L01А D02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ломустин являє собою алкілуючий препарат групинітрозосечовини. Ломустин (та/або його метаболіти) порушують функцію ДНК, РНК іпригнічують синтез ДНК.

Фармакокінетика. Препарат добре і швидко всмоктується ізшлунково-кишкового тракту. До 50 % препарату зв’язується з білками плазмикрові. Проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Швидко і повністю метаболізуєтьсяв печінці з утворенням активних метаболітів. Період напіввиведення становить 16– 48 годин.

Показання для застосування. Ломат показаний для паліативної терапії якдоповнення до інших форм лікування або ж у стандартних схемах комбінованоїтерапії з іншими відомими хіміотерапевтичними препаратами при таких станах:

пухлини мозку: первинні пухлини і метастази у хворих, які вжеотримували відповідне хірургічне і/або променеве лікування;

лімфогранулематоз: для другої лінії лікування;

інші пухлини: Ломат застосовується для лікування ракушлунково-кишкового тракту, раку легенів (плоскоклітинний рак,недиференційований великоклітинний рак та аденокарцинома), раку нирок і ракумолочної залози на пізніх стадіях захворювання, якщо лікуваннязагальноприйнятими методами було неефективним.

Спосіб застосування та дози. Рекомендована доза Ломату дорослим і дітямстановить 130 мг/м² при одноразовому пероральному прийомі кожні 6тижнів.

Хворим із зниженою функцією кісткового мозку дозу можна знизити до 100мг/м² при дотриманні 6-тижневого інтервалу між прийомами.

Повторний курс Ломату не слід призначати, поки вміст формених елементіву циркулюючій крові не відновиться до прийнятних значень (тромбоцити 100x10⁹/л,лейкоцити 4x10⁹/л). Вміст формених елементів у крові слід перевірятищотижня, причому повторні курси не можна призначати до закінчення 6-тижневоготерміну.

Наступні дози при лікуванні повинні підбиратися залежно від відповідісистеми кровотворення хворого на попередню дозу. Як орієнтир при доборі дозможна використовувати таку схему:

У разі використання Ломату в комбінації з іншими мієлосупресивнимипрепаратами дози повинні коригуватися.

Лікування Ломатом проводять доти, доки він справляє терапевтичний ефект.За відсутності ефекту після 1 або 2 курсів лікування ефективність застосуванняпрепарату малоймовірна. Препарат не слід призначати частіше, ніж 1 раз у 6тижнів.

Побічна дія.

Шлунково-кишковий тракт.

Через 3 - 6 годин після прийому препарату іноді спостерігаються нудотаі блювання, що звичайно продовжуються менше 24 годин. Частота і тривалість цихпобічних ефектів можуть знижуватися завдяки використанню протиблювотнихпрепаратів перед введенням Ломату, а також прийому Ломату натщесерце.

Токсичність відносно системи кровотворення.

Основна і найбільш тяжка токсичність Ломату пов’язана з пізнімпригніченням кісткового мозку. Звичайно вона розвивається через 4 - 6 тижнівпісля прийому препарату і носить дозозалежний характер. Тромбоцитопеніярозвивається приблизно через 4 тижні і може тривати 1-2 тижні. Приблизно через6 тижнів після прийому Ломату розвивається лейкопенія, що триває 1-2 тижні.Приблизно у 65 % хворих вміст формених елементів білої крові може становитименше 5x10⁹/л, а у 36 % хворих - менше 3x10⁹/л. Звичайнотромбоцитопенія більш тяжка, ніж лейкопенія. Однак обидва види токсичностізумовлюють обмеження дози препарату.

Ломат може спричинювати кумулятивну мієлосупресію, причому післяприйому повторних доз іноді відмічається більш виражене пригнічення або жтривалість цього стану збільшується.

Можуть розвинутися гостра лейкемія і дисплазія кісткового мозку, атакож спостерігатись анемія, але розвивається вона не так часто і має менштяжкий характер, ніж тромбоцитопенія та лейкопенія.

Токсична дія на легені.

Іноді повідомлялося про появу інфільтратів у легенях і/або фіброзулегені при застосуванні Ломату. Поява токсичного ефекту відмічалася післязакінчення 6 місяців (або через більш тривалий час) від початку лікування присумарних дозах препарату більше 1 100 мг/м².

Інші токсичні ефекти.

Іноді спостерігаються стоматит, алопеція. У деяких хворих, які вживалиЛомат, спостерігалися неврологічні реакції, наприклад дезорієнтація, летаргія,атаксія і розлад артикуляції. Однак зв’язкок між зазначеними ефектами тазастосуванням препарату у таких хворих не встановлений.

Нефротоксичність.

У хворих, які одержали високі кумулятивні дози препарату в умовахтривалого лікування Ломатом та іншими близькими препаратами нітрозосечовини, відмічалосяпорушення функції нирок, що полягало в зменшенні розмірів нирки, прогресуючійазотемії і нирковій недостатності. Повідомлялося також про ушкодження нирок ухворих, які вживали менші загальні дози препарату.

Токсична дія на печінку.

Може підвищуватися рівень трансаміназ, лужної фосфатази і білірубіну.

Канцерогенез, мутагенез, порушення репродуктивної функції. Лікуванняпрепаратами нітрозосечовини пов’язано з ризиком канцерогенної дії.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату; пригніченняфункції кісткового мозку; вітряна віспа; оперізувальний герпес (ризиквиникнення тяжкого генералізованого захворювання); вагітність і періодлактації; порушення функції нирок, легень.

Передозування. При передозуванні можливі нудота, блювання протягомдекількох годин, яка іноді потребує застосування антиеметиків; появамієлосупресії, що самостійно відновлюється до кінця 6 – 7-го тижня (лейкопеніяі тромбоцитопенія); помірно виражені мукозити.

Особливості застосування. Ломат повинен призначатися лікарями, які маютьдосвід застосування протипухлинних препаратів. Основна і найбільш тяжкатоксичність Ломату пов’язана з пізнім пригніченням кісткового мозку, особливотромбоцитопенією та лейкопенією, на фоні яких в ослаблених хворих іноді виникаютькровотечі і тяжкі інфекції.

Слід щотижня проводити аналіз формених елементів крові протягомпринаймні 6 тижнів після прийому призначеної дози (див. “Побічна дія”).Курси Ломату у рекомендованих дозах не слід призначати частіше, ніж через 6тижнів.

Токсичність Ломату відносно кісткового мозку носить кумулятивнийхарактер, тому коригування дози слід проводити на основі значень мінімальноговмісту форменних елементів крові після прийому попередньої дози (див. таблицюкоригування доз у розд. “Спосіб застосування та дози”).

Необхідно дотримуватись обережності у разі призначення Ломату хворим іззниженим рівнем тромбоцитів, лейкоцитів і еритроцитів у периферичній крові(див. “Спосіб застосування та дози”).

Періодично слід перевіряти функцію печінки і нирок (див. “Побічнадія”).

У зв’язку з пізнім пригніченням кісткового мозку слід щотижня проводитианаліз формених елементів крові протягом принаймні 6 тижнів після прийомупризначеної дози.

Поряд із дослідженням функції легені у хворого перед початком лікуваннянеобхідно проводити повторні дослідження в процесі лікування. До групипідвищеного ризику належать хворі з вихідними показниками належної форсованоїжиттєвої ємності легень (ФЖЄЛ) або дифузійної спроможності легенів (ДСЛco)нижче 70 %.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарати, що спричинюють патологічні зміникрові, можуть підсилювати лейкопенічну та тромбоцитопенічну дію Ломату.

У зв’язку з тим, що при лікуванні Ломатом можливо пригнічення захиснихфункцій організму, послаблюється ефективність противірусних вакцинацій.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла танедоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності – 18 місяців.