ЛОМУСТИН МЕДАК

(LOMUSTINE MEDAC)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: ломустин (lomustine):(1-(2-хлороетил)-3-циклогексил-1-нітрозосечовина);

основні фізико-хімічні властивості: ломустин - порошок від білого дожовтуватого кольору, що розчиняється у 10% етиловому спирті, а також вабсолютному спирті, практично не розчиняється у воді.

склад: одна капсула містить 40 мг ломустину.

допоміжні речовини: магнію стеарат, лактоза, крохмаль, тальк, желатин,діоксид титану, індиго кармін.

Форма випуску. Капсули.

Фармакологічна група. Протипухлинний препарат. АТС L01А D02

Фармакологічні властивості. Ломустин являє собою алкілуючий препарат ізгрупи нітрозосечовини. Ломустин (та/або його метаболіти) порушують функцію ДНК,РНК та пригнічують синтез ДНК.

Фармакокінетика. Препарат добре і швидко всмоктується ізшлунково-кишкового тракту. До 50% препарату зв’язується з білками плазми крові.

 Проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Швидко і повністюметаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів. Періоднапіввиведення становить 16 – 48 годин.

Показання для застосування. Ломустин “медак” показаний для паліативноїтерапії як доповнення до інших форм лікування або ж у стандартних схемахкомбінованої терапії з іншими відомими хіміотерапевтичними препаратами притаких станах:

пухлини мозку: первинні пухлини і метастази у хворих, які вжеотримували відповідне хірургічне і/або променеве лікування;

лімфогранулематоз: для другої лінії лікування;

інші пухлини: Ломустин “медак” застосовується для лікування ракушлунково-кишкового тракту, раку легень (плоскоклітинний рак, недиференційованийвеликоклітинний рак та аденокарцинома), раку нирок і раку молочної залози напізніх стадіях захворювання, якщо лікування загальноприйнятими методами булонеефективним.

Спосіб застосування та дози. Рекомендована доза Ломустину дорослим ідітям становить 130 мг/м² при одноразовому пероральному прийомікожні 6 тижнів.

Хворим із зниженою функцією кісткового мозку дозу можна знизити до 100мг/м² при дотриманні 6-тижневого інтервалу між прийомами.

 Повторний курс Ломустину не варто призначати, поки вмістформенних елементів у циркулюючій крові не відновиться до прийнятних значень(тромбоцити 100x10⁹/л, лейкоцити 4x10⁹/л). Вмістформенних елементів у крові слід перевіряти щотижня, причому повторні курси неможна призначати до закінчення 6-тижневого терміну.

 Наступні дози при лікуванні повинні підбиратися залежно відвідповіді системи кровотворення хворого на попередню дозу. Як орієнтир придоборі доз можна використовувати таку схему:

 У разі використання Ломустину у комбінації з іншимимієлосупресивними препаратами дози повинні коригуватися.

 Лікування ломустином проводять до тих пір, поки він проявляєтерапевтичний ефект. При відсутності ефекту після 1 або 2 курсів лікування ефективністьзастосування препарату малоімовірна. Препарат не слід назначати частіше, ніж 1раз у 6 тижнів.

Побічна дія.

Шлунково-кишковий тракт.

Через 3-6 годин після прийому препарату іноді спостерігаються нудота іблювання, що звичайно продовжуються менше 24 годин. Частота і тривалість цихпобічних ефектів можуть знижуватися завдяки використанню протиблювотнихпрепаратів перед уведенням Ломустину, а також призначенню Ломустину хворимнатщесерце.

Токсичність відносно системи кровотворення.

 Основна і найбільш тяжка токсичність Ломустину пов’язана з пізнімпригніченням кісткового мозку. Звичайно вона розвивається через 4-6 тижнівпісля прийому препарату і носить дозозалежний характер. Тромбоцитопеніярозвивається приблизно через 4 тижні і може тривати 1-2 тижні. Приблизно через6 тижнів після прийому Ломустину розвивається лейкопенія, що триває 1-2 тижні.Приблизно в 65% хворих вміст форменних елементів білої крові може становитименше 5x10⁹/л, а в 36% хворих - менше 3x10⁹/л . Звичайнотромбоцитопенія більш тяжка, ніж лейкопенія. Однак обидва види токсичностізумовлюють обмеження дози препарату.

 Ломустин може спричинювати кумулятивну мієлосупресію, причомупісля прийому повторних доз іноді відзначатися більш виражене пригнічення або жтривалість цього стану збільшується.

 Можуть розвинутися гостра лейкемія і дисплазія кісткового мозку,а також спостерігатись анемія, але розвивається вона не так часто і має менштяжкий характер, ніж тромбоцитопенія та лейкопенія.

Токсична дія на легені.

 Іноді повідомлялося про появу інфільтратів у легенях і/або фіброзулегені при застосуванні Ломустину. Поява токсичного ефекту відмічалася післязакінчення 6 місяців (або через більш тривалий час) від початку лікування присумарних дозах препарату більше 1100 мг/м².

Інші токсичні ефекти.

 Іноді спостерігаються стоматит, алопеція та анемія. У деяких хворих,які вживали Ломустин, спостерігалися неврологічні реакції, наприкладдезорієнтація, летаргія, атаксія і розлад артикуляції. Однак зв’язок міжзазначеними ефектами та застосуванням препарату у таких хворих не встановлений.

Нефротоксичність.

У хворих, які одержали високі кумулятивні дози препарату в умовахтривалого лікування ломустином та іншими близькими препаратами нітрозосечовини,відмічалося порушення функції нирок, що полягало в зменшенні розмірів нирки,прогресуючій азотемії і нирковій недостатності. Епізодично повідомлялося такожпро ушкодження нирок у хворих, які вживали менші загальні дози препарату.

Токсична дія на печінку.

Може підвищуватись рівень трансаміназ, лужної фосфатази і білірубіну.

Канцерогенез, мутагенез, порушення репродуктивної функції. Лікуванняпрепаратами нітрозосечовини пов’язане з ризиком канцерогенної дії.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату; пригнічення функціїкісткового мозку; вітряна віспа; оперізувальний герпес (ризик виникненнятяжкого генералізованого захворювання); вагітність і період лактації; порушенняфункції нирок, легень.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарати, що спричинюють патологічні зміникрові, можуть підсилювати лейкопенічну та тромбоцитопенічну дію Ломустину.

 У зв’язку з тим, що при лікуванні Ломустином можливе пригніченнязахисних функцій організму, послаблюється ефективність противіруснихвакцинацій.

Передозування: При передозуванні можлива: нудота, блювота протягомдекількох годин, яка іноді потребує застосування антиіметиків; появамієлосупресії, що самостійно

відновлюється до кінця 6 – 7 тижня ( лейкопенія і тромбоцитопенія);помірно виражені мукозити.

Особливості застосування. Ломустин “медак” повинен призначатися лікарями, якімають досвід застосування протипухлинних препаратів. Основна і найбільш тяжкатоксичність Ломустину “медак” пов’язана з пізнім пригніченням кісткового мозку,особливо тромбоцитопенією та лейкопенією, на фоні яких у ослаблених хворихіноді виникають кровотечі і важкі інфекції.

 Слід щотижня проводити аналіз форменних елементів крові протягомпринаймні 6 тижнів після прийому призначеної дози (див. “Побічна дія”).Курси Ломустину “медак” у рекомендованих дозах не варто призначати частіше, ніжчерез 6 тижнів.

 Токсичність Ломустину “медак” у відносно кісткового мозку носитькумулятивний характер, тому коригування дози варто проводити на основі значеньмінімального вмісту форменних елементів крові після прийому попередньої дози(див. таблицю коригування доз у розд. “Спосіб застосування та дози”.

 Необхідно дотримуватись обережності у разі призначення Ломустину“медак” хворим із зниженим рівнем тромбоцитів, лейкоцитів і еритроцитів упериферичній крові (див. “Спосіб застосування та дози”).

Періодично слід перевіряти функцію печінки і нирок (див. “Побічнадія”).

Вагітність.

 У зв’язку з пізнім пригніченням кісткового мозку варто щотижняпроводити аналіз форменних елементів крові протягом принаймні 6 тижнів післяприйому призначеної дози.

 Поряд із дослідженням функції легені у хворого перед початкомлікування, необхідно проводити повторні дослідження в процесі лікування. Догрупи підвищеного ризику належать хворі з вихідними показниками належної форсованоїжиттєвої ємності легень (ФЖЄЛ) або дифузійної спроможності легень (ДСЛco) нижче70%.

Умови та строки зберігання. ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ,

 у добре закупореному флаконі, при температурі до 25°С. Уникатизберігання при температурах понад 40 °С.

Термін зберігання - 3 роки