ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

АЛЕКСАН®

(Alexan®)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: cytarabine;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить 20 мг цитарабіну;

допоміжні речовини: натрію лактат, кислота молочна, натрію хлорид,вода для ін''єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін''єкцій та інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти.Аналоги піримідину. Код АТС L01B C01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цитарабінє цитотоксичною речовиною з групи антиметаболітів. Антинеопластична діяцитарабіну пов''язана із селективним інгібуванням синтезу ДНК, особливо під часS-фази клітинного циклу. Антагоніст піримідину цитарабін метаболізується навнутрішньоклітинному рівні до арабіносилцитозинтрифосфату (Ара-ЦТФ). Ара-ЦТФконкурентно інгібує ДНК-полімерази. Синтез ДНК пригнічується ще сильніше врезультаті інкорпорації цитарабіну в ДНК. Таким чином, цитотоксична діяцитарабіну є дозозалежною і виявляється як безпосередньо під час S-фазиклітинного циклу, так і через уповільнене інгібування синтезу ДНК.

Відомі декілька механізмів розвитку резистентностідо цитарабіну: внаслідок інгібування мембранного транспорту, дефіцитуфосфорилюючих ферментів, підвищення активності інактивуючих ферментів,зменшення спорідненості до ДНК-полімераз або збільшення пулудезоксицитозинтрифосфату (дЦТФ). Постійні високі внутрішньоклітинніконцентрації арабіносилцитозинтрифосфату є ключовим фактором для цитотоксичноїдії препарату.

Фармакокінетика. Післявнутрішньовенного застосування цитарабін швидко і майже повністютрансформується в неактивний урацил-метаболіт (Ара-У) з допомогоюцитидиндезамінази в печінці та інших тканинах. Період початковогонапіввиведення цитарабіну становить 1,4-7,5 хвилини.

Період напіввиведення в термінальній фазі становить10-200 хвилин (у середньому 120 хвилин). Унаслідок мінімальної активностідезамінази в ЦНС з цереброспінальної рідини цитарабін виводиться повільно(період напіввиведення – 2-11 годин). При тривалому внутрішньовенному вливанніпрепарату в звичайних дозах (100-200 мг/м² поверхні тіла) в кровідосягається концентрація цитарабіну 0,04-0,6 мкмоль/л. Після підшкірноїін''єкції максимальна концентрація цитарабіну в плазмі спостерігається через20-60 хвилин, а процес зниження концентрації цитарабіну в плазмі має двофазнийхарактер. Кінетика цього процесу нагадує кінетику виведення цитарабіну післявнутрішньовенної ін''єкції. Біодоступність цитарабіну при внутрішньовенному іпідшкірному введенні однакова. Для подолання резистентності до цитарабінузастосовується терапія високими дозами (понад 1 г/м² поверхні тіла),переважно у вигляді шестиденного курсу лікування з введенням цитарабіну в дозах1-3 г/м² поверхні тіла кожні 12 годин шляхом інфузій тривалістю 1-2години. При цьому концентрація цитарабіну в плазмі досягає 10-140 мкмоль/л.Невелика частина цитарабіну фосфорилюється з допомогою кіназ навнутрішньоклітинному рівні з утворенням активного метаболіту Ара-ЦТФ.

Зв''язування цитарабіну з білками плазми становить2-20%.

Цитарабін проходить крізь гематоенцефалічний бар''єр.У разі тривалих інфузій концентрація цитарабіну в цереброспінальній рідиністановить 10-40% від концентрації цитарабіну в плазмі.

Після введення Алексану^® в звичайних івисоких дозах лише 4-10% дози виводиться нирками у вигляді незміненогоцитарабіну. 71-96% дози виводиться із сечею у вигляді метаболіту Ара-У протягомперших 24 годин.

Показання для застосування.

Алексан^® у звичайних дозах застосовуєтьсядля індукційної та підтримуючої терапії гострого нелімфобластного лейкозу;гострого лімфобластного лейкозу; гострого мієлоїдного лейкозу; дифузноїВ-великоклітинної лімфоми (дифузної гістіоцитарної лімфоми); а також дляінтратекальної профілактики і лікування лейкозних інфільтрацій в ЦНС.

Алексан^® у високих дозах застосовуєтьсядля лікування рефрактерного гострого нелімфобластного лейкозу; рефрактерногогострого лімфобластного лейкозу; бластного кризу при хронічному мієлоїдномулейкозі; рецидивуючого гострого лейкозу; лейкозу з факторами особливого ризику,вторинних лейкозів після попередньої хіміо- або променевої терапії,маніфестацій лейкозу після трансформації передлейкозів; рефрактерноїнеходжкінської лімфоми; а також з метою консолідації ремісії гострогонелімфобластного лейкозу у пацієнтів не старше 60 років.

Спосіб застосування та дози. Вважається, що ефективна концентраціяцитарабіну в плазмі має бути в межах від 0,01 до 0,15 г/мл. Дози слід визначатиіндивідуально, бажано із розрахунку на 1 м² поверхні тіла.

За відсутності особливих рекомендацій у зв''язку зкомбінованою хіміотерапією Алексан^® призначається в таких дозах:

А. Індукційна терапія при гострих лейкозах

100-200 мг/м² поверхні тіла на добупротягом 5-10 днів, переважно шляхом тривалих внутрішньовенних вливань абошвидких інфузій. Тривалість лікування визначається клінічними і морфологічними показниками(функцією кісткового мозку). Пацієнти можуть отримувати Алексан^®протягом 7 днів з подальшою семи-дев''ятиденною перервою для відновлення функціїкісткового мозку. Потім цикли лікування можуть повторюватися (при цьому частодоводиться зменшувати дози і збільшувати інтервали між курсами) до розвиткуремісії, появи ознак серйозних токсичних уражень або розвитку гіпоплазіїкісткового мозку, що можна розцінювати як межу переносимості.

Перерви між наступними курсами лікування мають бутине менше 14 діб, а ще краще, коли інтервали визначаються залежно відвідновлення функції кісткового мозку.

Б. Підтримуюча терапія

70-200 мг/м² поверхні тіла на добу шляхомшвидких внутрішньовенних або підшкірних ін''єкцій. Алексан^® вводиться5 днів поспіль з інтервалами між курсами 4 тижні або один раз на тиждень.

В. Терапія неходжкінської лімфоми

Лікування дорослих

При цьому захворюванні застосовуються різнікомбіновані хіміотерапевтичні схеми, зокрема схема PROMACE-CYTABOM. Згідно з цієюсхемою цитарабін вводиться у дозі 300 мг/м² поверхні тіла у восьмийдень курсу.

Лікування дітей

Доцільність застосування цитарабіну для лікуваннянеходжкінських лімфом у дітей визначається стадією захворювання і гістологічнимтипом пухлини. Нижче наведені деякі комбіновані хіміотерапевтичні схеми, яківважаються ефективними згідно із сучасним рівнем наукових знань. Більш детальнуінформацію з цього приводу можна знайти у відповідній медичній літературі.

BFM протокол лікування В-клітинних лімфомстадій II, III і IV

Цитарабін у дозі 150 мг/м² поверхні тілавводиться шляхом одногодинних внутрішньовенних інфузій кожні 12 годин учетвертий і п''ятий дні курсу лікування (частина А або частина АА протоколу,всього чотири внутрішньовенних інфузії). Застосовується в комбінації з іншимицитотоксичними препаратами.

BFM протокол лікування не В-клітинних лімфомстадій I і II

Цитарабін у дозі 75 мг/м² поверхні тілавводиться в 31-34, 38-41, 45-48 і 52-55-й дні курсу індукційної терапії.Застосовується в комбінації з іншими цитотоксичними препаратами.

Г. Терапія високими дозами

Цитарабін вводиться у дозах 1-3 г/м²поверхні тіла шляхом внутрішньовенних інфузій тривалістю 1-3 години зінтервалами 12 годин протягом 4-6 днів.

Д. Інтратекальна терапія

Цитарабін застосовується інтратекально у дозах 5-30мг/м² поверхні тіла один раз на 2-7 днів. Як правило, інтервали міжвведеннями препарату не повинні бути меншими за 3-5 днів через ризиккумулятивної нейротоксичної дії. В той же час дози і інтервали між ними повиннівизначатися залежно від клінічної ситуації. Звичайно цитарабін вводятьінтратекально у дозі 30 мг/м² поверхні тіла кожні 4 дні.

Спосіб застосування і тривалість лікування

Алексан^® звичайно застосовується у комбінаціїз іншими цитотоксичними препаратами. Його можна вводити внутрішньовенно (шляхомшвидкої, звичайної і тривалої інфузії), внутрішньом''язово, підшкірно таінтратекально.

Внутрішньом''язово і підшкірно цитарабінзастосовується звичайно лише в періоди ремісій як підтримуюча терапія. Слідуникати внутрішньошкірного введення препарату, оскільки це може спричинитинабряк.

За наявності у пацієнта порушень функції печінки танирок зменшувати звичайні дози цитарабіну немає необхідності.

У разі терапії високими дозами цитарабіну привизначенні схеми і доз слід враховувати підвищений ризик ускладнень з боку ЦНС.

Цитарабін виводиться шляхом гемодіалізу. ТомуАлексан^® не можна вводити діаліз-залежним пацієнтам безпосередньоперед або під час процедури гемодіалізу.

Алексан^® випускається у вигляді розчину,готового для використання.

Інфузійні розчини готуються шляхом розведенняпрепарату 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози.

Алексан^® також можна вводити нерозведенимза допомогою інфузійних насосів.

Нерозведений препарат Алексан^® можнавводити інтратекально, інтралюмбарно і інтравентрикулярно. Рекомендуєтьсявідібрати 5-8 мл цереброспінальної рідини, змішати її з препаратом у шприці івводити шляхом повільної ін''єкції. При цьому способі застосування системніпобічні ефекти не очікуються.

Тривалість лікування визначає лікар залежно віддіагнозу.

Інструкції медичному персоналу

Дозволяється лише одноразовий відбір препарату зфлаконів.

При маніпуляціях з Алексаном^® сліддодержуватися правил роботи з цитостатиками і вживати відповідних запобіжнихзаходів (користуватися рукавичками, захисними окулярами, масками, якщо можливо– виконувати роботи під витяжкою).

Невикористані розчини цитарабіну та матеріали, щовикористовувалися при роботі з препаратом, мають знищуватися згідно зпроцедурою, визначеною місцевими відповідними органами.

Побічна дія. Частота небажаних побічних реакцій і їх видизалежать від доз цитарабіну (активного інгредієнта Алексану^®),способу введення і тривалості терапії.

Гематологічні ефекти. Найсерйознішим побічним ефектом при терапіїцитарабіном є пригнічення функції кісткового мозку (що виявляється у вигляділейкопенії, тромбоцитопенії, анемії, мегалобластозу, а також змін особистості).Зміни кількості формених елементів крові залежать від доз. При застосуваннізвичайних доз кількість лейкоцитів знижується до мінімуму через 12-24 добипісля введення препарату.

Також можливі зниження кількості ретикулоцитів іморфологічні зміни кісткового мозку.

Терапія високими дозами Алексану^®асоціюється зі значною мієлотоксичністю.

Ендокринні ефекти. Після введення цитарабіну у високих дозах буливідмічені поодинокі випадки розвитку синдрому неадекватної секреціїантидіуретичного гормону.

Метаболічні ефекти. Лікування цитарабіном, як і іншими цитостатиками,може спричинити гіпокаліємію, а також вторинну гіперурикемію внаслідокдезінтеграції клітин пухлин. В обох випадках необхідно вживати адекватнихтерапевтичних заходів.

Неконтрольовані кровотечі або септицемії внаслідоктривалого пригнічення функції кісткового мозку можуть спричинити полісерозит іранній летальний кінець. Максимальна переносима доза цитарабіну для людинистановить 4,5 г/м² поверхні тіла.

Неврологічні ефекти. Розлади ЦНС відмічаються переважно під частерапії високими дозами цитарабіну. Вони виявляються головним чином у виглядіпорушень мозкової і мозочкової функції (ністагм, дизартрія, атаксія,сплутаність свідомості), головного болю, запаморочень, порушень розумових ірухових функцій, сонливості, апатичності, коми, спазмів і анорексії. Призагальній кумулятивній дозі цитарабіну < 36 г/м² поверхні тілапобічні реакції з боку ЦНС відмічаються рідко. Ймовірність таких ефектівзростає у разі похилого віку пацієнта, наявності печінкової або нирковоїнедостатності, ураження ЦНС в анамнезі (внаслідок променевої терапії,інтратекального застосування цитостатиків), зловживання алкоголем. Розлади ЦНСу більшості випадків є оборотними.

У поодиноких випадках після інтратекальногозастосування цитарабіну відмічаються нудота, блювання, головний біль іпропасниця. Ці побічні ефекти також можуть бути спричинені люмбарною пункцією.Звичайно вони незначної інтенсивності та оборотні. При інтратекальному введенніцитарабіну у дозах понад 30 мг/м² поверхні тіла частоспостерігаються нейротоксичні реакції. Можуть мати місце кумулятивнінейротоксичні ефекти, особливо у разі коротких інтервалів між введеннямицитарабіну.

Після інтратекального застосування цитарабінузафіксовані окремі випадки некротизуючої лейкоенцефалопатії, а також параплегіїі сліпоти. Категорично не дозволяється вводити інтратекально бензиловий спиртабо інші додаткові розчинники.

При терапії високими дозами цитарабіну відміченіпоодинокі випадки уражень периферичної нервової системи, відстроченоговисхідного прогресивного паралічу, менінгіту та енцефаліту. При дозахцитарабіну понад 3 г/м² поверхні тіла церебральні побічні ефектибільш виражені.

Офтальмологічні ефекти. Такі побічні ефекти, як кон''юнктивіти, кератити,світлобоязнь, відчуття печіння в очах, сильна сльозоточивість і порушення зору,є дозозалежними і відмічаються у 25-80% пацієнтів при терапії високими дозамицитарабіну. В тяжких випадках можуть розвинутися геморагічний кон''юнктивіт івиразковий кератит. Для запобігання офтальмологічним порушенням або дляпослаблення їх симптомів рекомендується часто промивати очі або застосовувати зпрофілактичною метою очні краплі з глюкокортикостероїдами.

Кардіологічні ефекти. Є дані, що терапія цитарабіном можеспричинити ушкодження міокарда. Зафіксовані окремі випадки розвитку гострогоперикардиту і транзиторних аритмій.

Респіраторні ефекти. Зрідка при терапії звичайними дозами і у10-30% випадків при терапії високими дозами цитарабіну розвивається набряк легенівунаслідок збільшення проникності альвеолярних капілярів. Такі ускладнення вбільшості випадків є оборотними. Можливе утруднення дихання.

У 10 з 52 пацієнтів, які одержували цитарабін усередніх дозах (1 г/м² поверхні тіла) в комбінації з іншими цитостатиками,розвинулася дифузна інтерстиціальна пневмонія.

Шлунково-кишкові ефекти. Такі побічні ефекти, як нудота, блювання ідіарея, відмічаються дуже часто. Можливі значні зміни в мембранах слизовоїоболонки шлунково-кишкового тракту, що асоціюються з виразкуванням, пневматозомкишечнику, жовтухою та інфекціями. Це може спричинити некроз кишечнику інекротизуючий коліт.

Під час терапії цитарабіном (особливо у високихдозах) слід очікувати запалення слизових оболонок у ротовій порожнині і уділянці ануса, інколи з утворенням виразок, що може спричинити тяжку діарею звідповідною втратою рідини, калію і білка. Часом відмічається некроз кишечникуз розвитком непрохідності і перитонітом (особливо при терапії високими дозамицитарабіну).

Зафіксовані поодинокі випадки панкреатиту притерапії високими дозами цитарабіну.

Гепатобіліарні ефекти. Печінкова недостатність з підвищеннямрівнів ферментів-маркерів холестазу і гіпербілірубінемією відмічається у 25-50%пацієнтів, які лікуються високими дозами цитарабіну. Зафіксовані поодиноківипадки абсцесів печінки, гепатомегалії і тромбозів печінки (синдромБуда-Шіарі).

Дерматологічні ефекти. При лікуванні звичайними дозами цитарабінучасом відмічаються макулопапульозна екзантема, утворення виразок, еритродерміїабо еритеми, свербіж. При лікуванні високими дозами можливий ексфоліативнийдерматит. Також можлива алопеція.

Зафіксовані поодинокі випадки нейтрофільногоекзокринного гідраденіту.

При терапії високими дозами цитарабіну майже у 75%пацієнтів розвивається генералізована еритема, часом з утворенням пухирців і здесквамацією. Можливий біль і печіння в кистях і ступнях.

Побічні ефекти з боку м''язово-скелетноїсистеми, сполучної тканини і кісток. Після введення цитарабіну у високих дозах зрідка відмічаються міалгії іартралгії у ділянці голови та шиї і в ногах. Дуже рідко відмічається гострийнекроз скелетних м''язів.

Нефрологічні ефекти. Під час терапії високими дозами цитарабіну у5-20% пацієнтів спостерігається підвищення рівня креатиніну в плазмі, хочапричинний зв''язок цього явища з введенням цитарабіну не доведений.

У разі масового розпаду клітин пухлин слід вживатизаходів для запобігання уратній нефропатії.

При лікуванні цитарабіном можливі анурія і порушенняфункції нирок.

Ефекти загального характеру і місцевіреакції. Можутьспостерігатися біль у горлі, алергічні набряки, порушення функції статевихзалоз, біль при диханні, асцити, імуносупресія, сепсис, тромбофлебіт,кровотечі.

Пропасниця відмічається у 20-50% пацієнтів, якіотримують високі дози цитарабіну.

Алергічні реакції негайного типу (кропив''янка,анафілаксія) відмічаються дуже рідко.

Зрідка спостерігається запалення в місцях введенняцитарабіну.

Цитарабіновий синдром. Для цитарабінового синдрому характерніпропасниця, біль у м''язах, біль у кістках, періодичний біль у грудях,макулопапульозні висипання, кон''юнктивіт, втома. Ці симптоми звичайноспостерігаються протягом 6-12 годин після введення Алексану^®.Кортикостероїди є ефективним засобом для запобігання цьому синдрому.

У разі тривалих вливань цитарабіну у високих дозах(понад 200 мг/м² поверхні тіла на добу протягом 5-7 діб) побічніефекти більш виражені, ніж у разі застосування цитарабіну за стандартноюсхемою.

Протипоказання.

Гіперчутливість до цитарабіну або інших компонентівпрепарату.

Лейкопенія, тромбоцитопенія і еритроцитопеніянезлоякісної етіології.

Тяжкі порушення функції печінки та нирок, тяжкіінфекції, виразки шлунка і кишечнику, недавні хірургічні втручання.

Лікувати цитарабіном у високих дозах пацієнтівстарше 60 років можна лише після дуже ретельного зважування потенційної користіта факторів ризику.

Цитарабін не слід застосовувати в період вагітності.Якщо терапія є необхідною в період лактації, годування дитини материнськиммолоком треба припинити.

Передозування. Хронічне передозування може призвести до тяжкогопригнічення функції кісткового мозку, наслідком чого можуть бути масивнікровотечі, інфекції, що становлять загрозу для життя, і нейротоксичні ураження.

У разі інтоксикації слід негайно припинити введенняцитарабіну у високих дозах і уважно стежити за станом пацієнта.

Мієлотоксичність є дозолімітуючим фактором притерапії цитарабіном. При лікуванні високими дозами (загальній кумулятивній дозі18-36 г/цикл терапії) слід очікувати тяжкого токсичного ураження кістковогомозку (аж до мієлофтизу), яке повністю виявляється клінічно лише через 1-2тижні. Тяжкість ураження залежить від доз цитарабіну, віку пацієнта, йогоклінічного стану, резервів кісткового мозку, а також інших мієлотоксичних видівтерапії.

У разі підозри на передозування слід уважно стежитиза гематологічними показниками пацієнта протягом тривалого часу. Оскількиефективні антидоти цитарабіну невідомі, при кожному застосуванні препарату слідвиявляти велику обережність. При передозуванні слід вживати відповіднихпідтримуючих заходів (переливання крові, терапія антибіотиками).

При випадковому тяжкому інтратекальномупередозуванні слід якнайшвидше починати заміну спінальної рідини нафізіологічний розчин.

Цитарабін виводиться шляхом гемодіалізу. Однак відомостейщодо ефективності цього методу при передозуванні немає.

Особливості застосування. Індукційну і консолідуючу терапію Алексаном^®при гострих лейкозах можна проводити лише в умовах стаціонару під наглядомкваліфікованих лікарів-онкологів і за наявності відповідних засобів контролю.

Під час терапії Алексаном^® слід регулярноконтролювати кількість формених елементів крові і перевіряти функцію печінки танирок. При інтратекальному застосуванні Алексану^® слід такожвизначати рівень сечової кислоти у сироватці крові.

При зниженні кількості гранулоцитів нижче 1000/мкл,а тромбоцитів – нижче 50000/мкл дози Алексану^® слід зменшувати абопризупиняти лікування.

При лікуванні пацієнтів з великою кількістю бластівабо пухлинами великої маси (неходжкінські лімфоми) рекомендується вживатипрофілактичних заходів з метою запобігання гіперурикемії. Також необхідно бутиготовим у будь-який момент вжити підтримуючих терапевтичних заходів.

За наявності у пацієнтів порушень функції печінки ванамнезі застосовувати Алексан^®, особливо у високих дозах, слід зобережністю і лише після ретельного зважування потенційної користі і факторівризику.

У разі тяжких реакцій з боку шлунково-кишковоготракту рекомендується призначати антиеметики і вживати підтримуючихтерапевтичних заходів.

Під час терапії високими дозами Алексану^®слід регулярно контролювати функцію ЦНС і легенів. Це мають робити досвідченілікарі відповідного профілю. Для запобігання офтальмологічним ускладненням підчас терапії високими дозами Алексану^® слід регулярно промивати очі.

Оскільки цитарабін дуже сильно пригнічує функціюкісткового мозку, під час індукційної та консолідуючої терапії пацієнти маютьперебувати в ізольованих асептичних лікарняних боксах.

Під час терапії Алексаном^® пацієнти повиннівживати велику кількість рідини.

Лікувати цитарабіном у високих дозах пацієнтівстарше 60 років можна лише після ретельного зважування потенційної користі тафакторів ризику.

Під час терапії Алексаном^® не можнапроводити вакцинацію живими вакцинами.

Терапія Алексаном^®, як і іншимицитотоксичними препаратами, може спричинити кровотечі, крововиливи танебезпечні інфекційні ураження через пригнічення функції кісткового мозку.

Печінкова і ниркова недостатність вважаютьсяфакторами, що підвищують ймовірність токсичного ураження ЦНС.

При появі симптомів токсичної дії на ЦНСрекомендується ще раз уважно оцінити фактори ризику. Так само слід діяти припояві симптомів алергічної дії цитарабіну.

Слід уникати потрапляння препарату на шкіру таслизові оболонки, особливо в очі.

Вагітність і лактація

Цитарабін є мутагенною і тератогенною речовиною іможе ушкоджувати генотип. Тому Алексан^® не слід застосовувати вперіод вагітності. Якщо лікування цитарабіном вагітної є нагально необхідним,її слід попередити, що терапія може завдати шкоди дитині. Жінки та їх партнериповинні застосовувати контрацептивні засоби, щоб запобігти вагітності в періодлікування Алексаном^®. Якщо це все ж сталося, слід звернутися законсультацією до фахівця з клінічної генетики.

Чоловікам не рекомендується зачинати дітей в періоді протягом 6 місяців після закінчення терапії Алексаном^®. Черезможливість необоротної безплідності після лікування Алексаном^® слідрекомендувати чоловікам розглянути доцільність консервації сперми до початкутерапії.

Годування груддю в період лікування Алексаном^®протипоказане і має бути припинене до початку терапії.

Вплив на здатність керувати транспортнимизасобами та механізмами

Залежно від індивідуальної чутливості Алексан^®може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами тамеханізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При комбінуванні з іншими видами терапії,які пригнічують функцію кісткового мозку (такими, як лікування іншимицитостатиками, променева терапія), відмічається посилення мієлосупресивної діїцитарабіну.

У разі попереднього лікування L-аспарагіназоютерапія цитарабіном може спричинити гострий панкреатит.

Зафіксовані окремі випадки послабленняпротигрибкової дії флуцитозину під час терапії цитарабіном.

Несумісність

Розчини цитарабіну несумісні з 5‑фторурацилом,гепарином, гентаміцином, інсуліном, метотрексатом, метилпреднізолоном,нафциліном, оксациліном і пеніциліном G. Можлива несумісність і з іншимипрепаратами, тому Алексан^® не рекомендується змішувати з будь-якимилікарськими засобами.

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі не вище25°C, в упаковці виробника (для захисту від світла), у недоступному для дітеймісці.

Термін придатності – 3 роки.

Не використовувати після закінчення термінупридатності, зазначеного на упаковці.

Розведений розчин для інфузій є фізично й хімічностабільним протягом 5 діб у разі зберігання при 2-8°C. З мікробіологічної точкизору, розведений розчин слід використовувати негайно. Якщо розчин для інфузійне використовується відразу ж, за терміном і умовами його зберігання маєстежити відповідальна особа. З мікробіологічної точки зору, період зберіганнярозчину звичайно не повинен перевищувати 24 години при температурі 2-8°C, якщо тількивін не розводився в контрольованих асептичних умовах.