ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

МІНІДІАБ

(MINIDIAB(R))

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: glipizide;1-циклогексил-3-{4-[2-(5-метилпіразин-2-карбоксамідо)-етил]бензолсульфоніл}сечовина;

основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, двоопуклі таблетки ізнанесеною з обох боків лінією розлому;

склад: 1 таблетка містить гліпізиду 5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлозамікрокристалічна, кислота стеаринова.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемічні препарати. Похіднісульфонілсечовини. Код ATC A10B B07.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Препарат є пероральнимпротидіабетичним засобом з високою гіпоглікемічною активністю, що належить докласу похідних сульфонілсечовини. Гліпізид знижує цукор крові шляхом стимуляціїβ-клітин підшлункової залози до продукції інсуліну як відповідь на їжу.При недостатньому надходженні їжі рівень інсуліну не підвищується навіть придовготривалому прийомі гліпізиду. Як правило, ефект препарату збільшуєтьсяпісля 6 місяців прийому. Інсулінотропна відповідь на їжу у хворих на діабетвідбувається протягом 30 хвилин після перорального прийому гліпізиду, алепідвищене продукування інсуліну не зберігається поза часом прийому їжі. Існуютьтакож докази, що екстрапанкреатична активність гліпізиду потенціює дію інсулінуі цей ефект складає значний компонент активності препарату.

Контроль рівня глюкози у крові після прийому гліпізиду зберігається до24 годин, навіть при тому, що рівень препарату в плазмі крові на цей час значнознижений.

Після прийому разової дози гліпізиду вплив на рівень цукру в кровітриває до 24 годин, навіть якщо в цей час рівень препарату в плазмі значнозменшується в порівнянні з піковими концентраціями.

У деяких пацієнтів препарати сульфонілсечовини, в тому числі ігліпізид, можуть бути не ефективними або ефективність їх поступово втрачається.Навпаки, гліпізид може бути ефективним у деяких пацієнтів, у яких відсутній абовтрачений ефект від застосування інших препаратів сульфонілсечовини.

Застосування гліпізиду ефективно зменшує вміст цукру в крові безнесприятливого впливу на концентрацію ліпопротеїдів у хворих на цукровий діабет2-го типу. Такі прояви добре корелювали зі зниженням рівня цукру в крові натще.

Фармакокінетика. Препарат повністю і швидко всмоктується у кишечнику.Пікова концентрація в плазмі крові досягається протягом 1 – 3 годин післяприйому разової дози. Період напіввиведення коливається в межах 2 – 4 годин уздорових пацієнтів при внутрішньовенному або пероральному введенні.

Метаболічні іекскреторні характеристики є подібними при цих двох шляхах введення, що вказуєна невелике значення метаболізму першого шляху. Гліпізид не акумулюється вплазмі при тривалому пероральному застосуванні. Загальна абсорбція і розподілпісля перорального застосування у здорових добровольців не залежали від прийомуїжі, але абсорбція сповільнювалася до 40 хвилин. Таким чином, у хворих надіабет гліпізид виявляв більшу активність тоді, коли застосовувався за 30хвилин до їди, ніж при застосуванні під час їди. Зв’язування з білками плазми вдослідженнях у здорових добровольців, які отримували гліпізид перорально абовнутрішньовенно, становило 98 – 99% через годину після прийому. Об’єм розподілугліпізиду після внутрішньовенного застосування становив 11 літрів, що свідчитьпро розподіл у позаклітинній рідині. В авторадіографічних дослідженнях у мишейгліпізид та його метаболіти не визначалися ні в головному та спинному мозкусамців і самок, ні в плодах вагітних самок. Однак в іншому дослідженні невеликарадіоактивність визначалась у зародках щурів, які отримували мічений препарат.

Метаболізм гліпізиду є екстенсивним і відбувається в основному впечінці. Первинними метаболітами є неактивні гідроксильовані продукти і полярнікон’югати, які виділяються в основному із сечею. В сечі визначається менше 10%незміненого гліпізиду.

Показання для застосування. Інсулінонезалежний діабет, що не піддаєтьсялікуванню лише дієтою.

Спосіб застосування та дози. Як і для інших гіпоглікемічних лікарськихзасобів, доза повинна добиратися індивідуально, залежно від клінічної картинизахворювання.

Короткотривалий курс терапії Мінідіабом може бути достатнім протягомперіодів загострення захворювання у пацієнтів, які звичайно знаходяться надієті.

Як правило, Мінідіаб слід приймати приблизно за 30 хвилин до їди длядосягнення найбільшого впливу на постпрандіальну (що виникає після їжі)гіперглікемію.

Початкова доза. Рекомендована початкова доза становить 5 мг на добу;препарат рекомендується приймати перед сніданком або обідом. Для пацієнтівпохилого віку та хворих, для яких існує небезпека гіпоглікемії, початкова дозаможе становити 2,5 мг на добу.

Добір дози. Добір необхідної дози здійснюється з кратністю 2,5 або 5мг, згідно з результатами контролю рівня цукру в крові. Між етапами добору дозиповинно минути, як мінімум, кілька днів.

Для деяких пацієнтів може бути ефективним прийом препарату один раз надобу. Максимальна рекомендована доза для одноразового прийому становить 15 мг.Якщо ця доза недостатня, може бути ефективним застосування препарату у кількаприйомів. Як правило, дози більше 15 мг повинні бути поділені на кількаприйомів. Денна доза 30 мг або більше повинна прийматись у два прийоми,особливо при довготривалому курсі лікування.

Звичайно рівень цукру в крові може контролюватися дозами від 2,5 до 30мг Мінідіабу (від ½ до 6 таблеток на добу). Максимальна добова дозастановить 40 мг.

Застосування для лікування дітей. Безпека й ефективність застосуванняпрепарату для лікування дітей не були підтверджені відповідними дослідженнями.

Застосування для лікування пацієнтів похилого віку та хворих з групризику. Щоб зменшити ймовірність гіпоглікемії та гіпоглікемічних реакцій ухворих із груп ризику, особливо у літніх пацієнтів, виснажених хворих, принедостатньому харчуванні, при порушенні травлення, при послабленні функціїнирок або печінки, початкове дозування і дозування при тривалому прийомі сліддобирати з обережністю.

Застосування для лікування хворих, які отримують інсулін. Як і дляінших препаратів сульфонілсечовини, більшість пацієнтів може бути переведена зінсуліну на Мінідіаб з дотриманням таких рекомендацій:

хворим, які приймають до 20 одиниць інсуліну на добу, інсулін може бутивідмінений, а Мінідіаб призначають у звичайних дозах. Між етапами добору дозиповинно збігти кілька днів;

для хворих, які отримують інсулін у дозі більше 20 одиниць,рекомендується зменшення щоденної дози інсуліну на 50% та призначення Мінідіабуу звичайних дозах; однак подальше зниження дози інсуліну від початку лікуванняповинно здійснюватись на основі даних терапевтичної відповіді та лабораторногоконтролю рівня цукру в крові. Між етапами добору дози повинно збігти кількаднів;

під час заміни одного лікарського засобу на інший хворі повинніздійснювати періодичний контроль рівня цукру в крові. Пацієнтів слідпроінструктувати стосовно дій у випадку відхилення цього показника від норми. Вокремих випадках, особливо коли пацієнт одержував більше 40 одиниць інсуліну надобу, доцільно розглянути питання про госпіталізацію на період переходу зодного лікарського засобу на інший.

Застосуваннядля лікування хворих, які раніше приймали пероральні гіпоглікемічні препарати.Як правило, не потрібно особливого періоду переходу на застосування Мінідіабу.Такі хворі потребують пильного спостереження (1 – 2 тижні), й іноді бажановитримати паузу між закінченням попереднього лікування (особливо привикористанні препаратів пролонгованої дії, наприклад при переході з хлорпропаміду)і початком терапії Мінідіабом.

Комбінованатерапія. При додаванні до Мінідіабу інших пероральних препаратів длякомбінованої терапії препарат повинен використовуватись у мінімальнорекомендованих дозах. Потрібний ретельний нагляд лікаря для виключення гіпоглікемії.При комбінованій терапії слід враховувати рекомендації щодо застосування іншихпероральних засобів.

Придодаванні Мінідіабу до інших пероральних антидіабетичних засобів початкова дозаМінідіабу може становити 5 мг. Пацієнтам, які більш чутливі до гіпоглікемічнихзасобів, може бути призначена більш низька доза. Добір дози повинен бутиклінічно обґрунтованим.

Побічна дія. Більшість випадків небажаних явищ на фоні прийомупрепарату були дозозалежними і мали минущий характер. Однак накопичений насьогодні клінічний досвід свідчить про те, що при прийомі похіднихсульфонілсечовини можуть мати місце тяжкі реакції гіперчутливості, аж долетальних випадків.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз,лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, гемолітична анемія. Повідомляли проапластичну анемію при застосуванні інших похідних сульфонілсечовини.

Порушення з боку обміну речовин: гіпоглікемія, гіпонатріємія.Повідомляли про дисульфрамоподібні реакції для інших похіднихсульфонілсечовини.

Порушення з боку нервової системи та психіки: дезорієнтація в просторіі часі*, запаморочення*, сонливість*, головний біль*, тремор*.

Порушення з боку органів зору: порушення зору такі, як затьмареністьзору*, диплопія*, погіршання гостроти зору*.

Порушення з боку травного тракту: нудота, діарея, запор, гастралгія.Вираженість таких проявів є дозозалежною, і вона може зменшуватись або зникатипри поділі або зменшенні дози. Біль у животі, блювання.

Порушення з боку гепатобіліарної системи: холестатична жовтяниця,послаблення функції печінки, гепатит. Слід припинити застосування Мінідіабу припояві холестатичної жовтяниці. Печінкова порфірія, шкірна порфірія.

Порушення з боку шкіри та придатків: алергічні прояви, такі як еритема,кореподібні або макулопапулярні реакції, кропив’янка, свербіж, екзема. Ціпрояви часто зникають навіть при продовжені застосування препарату. Однак, якщосимптоми не зникають, застосування препарату слід припинити. Як і при прийоміінших похідних сульфонілсечовини, можуть виникати реакції фотосенсибілізації.

Інші: нездужання*, легкі і помірні підвищення рівнів АсАТ, ЛДГ, лужноїфосфатази, азоту сечовини, креатиніну. Зв’язок таких проявів із застосуваннямМінідіабу є недостовірним і рідко супроводжується клінічними проявами.

* - зазначені прояви звичайно є транзиторними і не вимагають припиненнятерапії, однак вони можуть бути симптомами гіпоглікемії.

Протипоказання. Як і інші похідні сульфонілсечовини, Мінідіабпротипоказаний при таких станах:

підвищена індивідуальна чутливість до гліпізиду або до іншихкомпонентів препарату;

інсулінозалежний діабет 1-го типу;

діабетичний кетоацидоз;

діабетична кома.

Передозування. Передозування гліпізиду може спричинитигіпоглікемію. У випадку незначної гіпоглікемії (без порушень нервовоїдіяльності та втрати свідомості) призначаються препарати глюкози, коригуючехарчування при постійному моніторингу стану пацієнта. Моніторинг повиненпродовжуватися, доки лікар не буде впевнений, що пацієнт знаходиться у безпеці.У випадку порівняно рідких тяжких гіпоглікемічних реакцій, при виникненніпорушень нервової діяльності, нападів, а також при виникненні коми необхіднанегайна допомога, яку надають у стаціонарних умовах. Якщо гіпоглікемічна комадіагностована чи підозрюється, пацієнту потрібно швидко ввести внутрішньовенноконцентрований (50%) розчин глюкози. Ця терапія повинна супроводжуватисяінфузією розведеного (10%-го) розчину глюкози в кількості, що забезпечує рівеньглюкози в крові на рівні більше ніж 100 мг/дл (5,55 ммоль/л). Пацієнти повиннібути під наглядом мінімум 24 - 48 годин, і залежно від статусу пацієнта в цейчас лікар повинний вирішити, чи потрібно здійснювати подальший контроль. Кліренсгліпізиду може бути уповільнений у пацієнтів із захворюваннями печінки. Череззначне зв’язування гліпізиду з білками діаліз може бути неефективним.

Особливості застосування. Гіпоглікемія. Всі препарати груписульфонілсечовини, включаючи Мінідіаб, здатні індукувати серйознігіпоглікемічні стани, що може призвести до коми; ці ускладнення можуть вимагатинегайної госпіталізації. Пацієнти з гіпоглікемічним станом повинні одержативідповідну терапію глюкозою та залишатись під наглядом лікаря 24 - 48 годин.

Належний відбір пацієнтів, добір дозування, суворевиконання інструкції важливі для запобігання випадкам гіпоглікемії. Регулярнета своєчасне харчування з використанням їжі, що містить достатню кількістьвуглеводів, має суттєве значення для запобігання випадкам гіпоглікемії, якіможливі при недостатньому, незбалансованому або нерегулярному харчуванні.

Захворювання нирок або печінки може вплинути нарозподіл гліпізиду, можуть також мати місце зміни в глюконеогенній активності;ці фактори призводять до збільшення ризику серйозних гіпоглікемічних реакцій.Літні, виснажені, пацієнти з недостатнім харчуванням, особи з недостатністюнадниркових залоз або гіпофіза є особливо схильними до виникнення гіпоглікеміїпід дією відповідних препаратів. Діагностика гіпоглікемії може бути складною упацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів, яким призначена терапіябета-адреноблокаторами. Ускладнення у вигляді гіпоглікемії більш імовірні, колиспостерігається недостатня калорійність харчування, після серйозного аботривалого фізичного навантаження, після вживання алкоголю, а також колизастосовується більше одного препарату, що знижує рівень глюкози в крові.

Втрата контролю рівня глюкози в крові. При травмах,після хірургічних втручань, при інфекційних або пропасних станах рівень глюкозив крові може дестабілізуватись і виникнути необхідність припинити застосуванняМінідіабу та призначити інсулін.

Ефективність будь-якого пероральногогіпоглікемічного препарату, включаючи Мінідіаб, у багатьох пацієнтівзменшується через деякий час. Це може відбутися через прогресування діабету абозменшення чутливості до препарату. Це явище відоме як вторинна неефективністьлікування, яку слід відрізняти від первинної неефективності, при якій препаратє неефективним для даного пацієнта від початку лікування. Перед встановленнямфакту вторинної неефективності повинні бути перевірені адекватність регулюваннядози і збалансованість дієти.

Лабораторні тести. Слід періодично перевіряти рівеньглюкози в крові. Тести глікозилюрованого гемоглобіну повинні проводитись згідноз діючими стандартами та нормативами.

Захворювання нирок і печінки. Фармакокінетичні і/чифармакодинамічні властивості Мінідіабу можуть відрізнятись у пацієнтів зпослабленими функціями нирок або печінки. Гіпоглікемія у таких пацієнтів маєсхильність до більш тривалого перебігу, що вимагає відповідної корекції влікуванні.

Інформація для пацієнтів. Ризик виникненнягіпоглікемії, її симптоми і лікування, а також умови, що сприяють її розвитку,потрібно пояснити пацієнтам та їх родичам. Слід також пояснити суть можливоїпервинної та вторинної неефективності препарату.

Пацієнти повинні бути інформовані щодо потенційнихризиків і переваг Мінідіабу і альтернативних видів терапії. Слід такожінформувати про важливість правильного харчування, регулярних фізичних вправ ісистематичного контролю рівня глюкози в крові.

Вагітність і лактація.

Експериментальні дослідження довели наявністьнезначних фетотоксичних ефектів гліпізиду (дослідження репродуктивноїтоксичності на щурах). Тератогенні ефекти у дослідженнях на щурах і кролях небули виявлені.

Мінідіаб може використовуватись під час вагітностілише тоді, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик для плода.

Оскільки дані досліджень свідчать, що нефізіологічнірівні глюкози в крові протягом вагітності корелюють з більш високою частотоюуроджених відхилень та аномалій розвитку, більшість експертів рекомендують, щобінсулін використовувався під час вагітності з метою забезпечити рівень глюкозив крові максимально близьким до нормального рівня.

Повідомлялось про тривалу серйозну гіпоглікемію(4-10 днів) у немовлят, народжених від матерів, які одержували препаратисульфонілсечовини під час вагітності. Якщо Мінідіаб використовується під часвагітності, прийом препарату повинен бути припинений принаймні за один місяцьдо очікуваної дати народження дитини. При цьому призначаються інші засоби, якізастосовуються при діабеті, з метою підтримки нормального рівня глюкози укрові.

Хоча остаточно не встановлено, чи виділяєтьсягліпізид у жіночому молоці, деякі препарати сульфонілсечовини можуть виділятисяз жіночим молоком. Оскільки може існувати ризик гіпоглікемії у дитини, якавигодовується груддю, рішення про відміну препарату треба прийняти, враховуючидозування та важливість препарату для матері. Якщо препарат відмінено, а дієтинедостатньо, щоб підтримувати необхідний рівень глюкози в крові, слідрозглянути можливість призначення терапії інсуліном.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працюватиз механізмами.

Вплив гліпізиду на здатність керувати автомобілем таексплуатувати механізми не був вивчений, однак немає ніяких доказів, щобпідтвердити, що гліпізид може впливати на здатність керувати автомобілем таексплуатувати механізми. Однак пацієнти повинні знати про ознаки гіпоглікемії ібути обережними при керуванні автомобілем і використанні механізмів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Нижченаведені препарати, ймовірно, можутьзбільшити гіпоглікемічний ефект.

Міконазол: збільшення гіпоглікемічного ефекту,можливо, до симптомів гіпоглікемії, аж до стану коми.

Флуконазол: опубліковані випадки гіпоглікемії післяпаралельного прийому гліпізиду і флуконазолу; ефект, можливо, є результатомзбільшення періоду напівжиття гліпізиду.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) (наприкладфенілбутазон): збільшення гіпоглікемічного ефекту препаратів сульфонілсечовини(зміни в зв’язуванні похідних сульфонілсечовини з білками плазми і/чиуповільнення елімінації сульфонілсечовини та її похідних).

Саліцилати (ацетилсаліцилова кислота): збільшеннягіпоглікемічного ефекту високими дозами ацетилсаліцилової кислоти(гіпоглікемічна дія ацетилсаліцилової кислоти).

Етиловий спирт: збільшення гіпоглікемічної реакції,аж до гіпоглікемчної коми.

Бета-блокатори: всі бета-блокатори маскують деякісимптоми гіпоглікемії, наприклад відчуття серцебиття і тахікардію. Більшістьнекардіоселективних бета-блокаторів збільшує вираженість гіпоглікемії.

Інгібітори ангіотензинконвертуючого ферменту:застосування цих засобів може призвести до збільшення гіпоглікемічного ефекту ухворих на діабет, які приймають препарати групи сульфонілсечовини, включаючиМінідіаб, тому може бути необхідним зниження доз Мінідіабу.

Антагоністи Н2-рецепторів: використання лікарськихзасобів цієї групи (наприклад, циметидину) може потенціювати гіпоглікемічніефекти препаратів групи сульфонілсечовини, включаючи Мінідіаб.

Гіпоглікемічний ефект препаратів груписульфонілсечовини взагалі може також бути потенційований інгібіторамимоноаміноксидази і лікарськими засобами, що мають високий рівень зв’язування збілками типу сульфонамідів, хлорамфеніколу, пробенециду і кумаринів. Длязапобігання гіпоглікемії (чи втрати контролю рівня глюкози в крові) призастосуванні або припиненні застосування Мінідіабу хворі потребують нагляду.

Дослідження зв’язування з білками плазми людини invitro свідчать, що гліпізид має інший механізм зв’язування, ніж толбутамід, івін не взаємодіє із саліцилатом або дикумаролом. Однак ці дані слідекстраполювати в клінічну практику з певними застереженнями при сумісномувикористанні гліпізиду та зазначених лікарських засобів.

Нижченаведені лікарські засоби можуть спричинитигіперглікемію.

Фенотіазини (наприклад хлорпромазин) у високих дозах(> 100 мг хлорпромазину на добу): підвищення рівня глюкози в крові (зниженняпродукування інсуліну).

Кортикостероїди: підвищення рівня глюкози в крові.

Симпатоміметики (наприклад ритодрин, сальбутамол,тербуталін): підвищення рівня глюкози в крові через порушення стимуляціїбета-2-адренорецепторів.

Інші лікарські засоби, що можуть спричинитигіперглікемію і призвести до втрати контролю за рівнем глюкози у крові,включають тіазиди та інші сечогінні засоби, гормони щитовидної залози,естрогени, прогестогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотиновукислоту, блокатори кальцієвих каналів, а також ізоніазид. Для запобіганнягіпоглікемії (чи втрати контролю рівня глюкози в крові) при застосуванні абоприпиненні застосування Мінідіабу хворі потребують нагляду.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці притемпературі 15 - 25 °С.

Термін придатності – 5 років.