ІН С Т Р У К Ц І Я

длямедичного застосування препарату

Маніт

(Mannitum)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічнівластивості: маніт – шестиатомний спирт, який належить до групи цукрів. 15% розчинманіту - прозора безбарвна рідина;

склад: 100 мл розчину містятьманітолу 15 г;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода дляін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Розчини осмотичнихдіуретиків. Код АТС В05В С01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Маніт маєсильну діуретичну дію, обумовлену підвищенням осмотичного тиску плазми ізниженням реабсорбції води. Він сприяє швидкому виведенню рідини із судинногорусла, підвищує нирковий кровотік, завдяки чому зменшується гіпоксія нирковоїтканини. Препарат не впливає на клубочкову фільтрацію. Діурез супроводжуєтьсявиведенням значної кількості натрію без помітного впливу на виведення калію.

Діуретичнийефект визначається кількістю препарату, який профільтрований через нирки. Ефекттим більше виражений, чим вище концентрація Маніту і швидкість його введення.При порушенні фільтраційної функції діуретичний ефект може бути відсутній.Після внутрішньовенного введення Маніт сприяє переміщенню екстравазатів усудинне русло, знижує реабсорбцію води, збільшує об’єм циркулюючої крові, маєсечогінну дію, знижую внутрішньочерепний тиск. Препарат не впливає наклубочкову фільтрацію, стимулює натрійурез без помітного впливу на виведеннякалію.

Фармакокінетика.Фільтруєтьсянирками без наступної канальцевої реабсорбції. Не метаболізується в організмі,виводиться з сечею в незміненому вигляді. Швидко виводиться із судинноїсистеми.

Показання для застосування.Манітзастосовують для зниження внутрішньочерепного тиску і зменшення набряку мозку,при гострій печінковій та нирковій недостатності зі збереженою фільтраційноюздатністю нирок та інших станах, які потребують посилення діурезу. Внаслідокдегідратуючого ефекту і зниження препаратом внутрішньочерепного тиску йогопризначають при інтенсивній терапії судомного статусу; використання Маніту длядегідратації можливе при лікуванні гострої застійної глаукоми.

Препарат рекомендований приопераціях із штучним кровообігом (запобігання ішемії нирок та гострої нирковоїнедостатності). Маніт забезпечує підвищення виведення рідини після перфузії,зменшує опір судин нирок, посилюючи в них кровотік. Сприяє виведеннюнефротоксинів.

Ефективний при інтоксикаціїбарбітуратамита інших отруєннях. Призначають також при посттрансфузійнихускладненнях, які виникають внаслідок переливання несумісної крові. Маніт неефективний при азотемії у хворих цирозом печінки та асцитом.

Спосіб застосування тадози. Манітвводять внутрішньовенно – струминно повільно або крапельно.

Дорослим з профілактичною метою вводятьу разовій дозі 0,5 г/кг маси тіла, із терапевтичною – 1 – 1,5 г/кг. Добова дозане може бути вище 140 – 180 г.

Повторно Маніт вводять тільки підконтролем водно-сольового балансу; щоб запобігти дегідратації, необхідновводити в організм рідину.

При операціях із екстракорпоральнимкровообігом в апарат безпосередньо перед початком перфузії вводять 20 – 40 гманіту.

Дітям як діуретик вводятьвнутрішньовенно із розрахунку 0,25 – 2 г на кг маси тіла або 60 г/м² 15%розчину протягом 2 – 6 год.

При церебральному набряку абопідвищенні внутрішньо очного тиску вводять внутрішньовенно із розрахунку 1 – 2г/кг маси або 30 г/м² поверхні тіла 15% розчину протягом 30 – 60 хв.

Застосовувати тільки в умовахстаціонару!

Побічна дія. При надмірному виведеннірідини можуть з’явитися ознаки зневоднення (галюцинації, диспепсичні явища таін.).

Введення Маніту при анурії,спричиненій ураженням нирок, може призвести до розвитку набряку легенів.

Протипоказання. Застосування Манітупротипоказане при порушенні видільної функції нирок (органічні ураження ізпорушенням процесу фільтрації), вираженій недостатності кровообігу і серцевійнедостатності.

Передозування. При надмірному виведеннірідини можуть з’явитися ознаки зневоднення (галюцинації, диспепсичні явища таін.).

Особливостізастосування. Повторно Маніт вводять тільки під контролем водно-сольового балансу.Щоб запобігти дегідратації необхідно вводити в організм рідину. Застосовують вумовах стаціонару під контролем лікаря.

Взаємодія зіншими лікарськими засобами. Неприпустимо призначення діуретиків.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурівід 15 до 25 °С. У випадку випаданнякристалів препарат нагрівають на водяній бані до температури +50 до +70°С. Якщо кристали зникнуть, розчинстане прозорим і при охолодженні до +36°С кристали не випадуть знову, препарат придатний довикористання. Термін придатності – 3 роки.