основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки круглої форми, білого, майже

білого або білого із жовтуватим відтінком кольору, з двоопуклою поверхнею. Допускаються ледве помітні вкраплення;

склад:

• 1 таблетка містить еритроміцину у перерахуванні на 100 % безводну

речовину або на 1000 ОД/мг та безводну речовину - 100 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, кальцію стеарат, аеросил.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Макроліди. Еритроміцин. Код АТС J01FA01.

Фармакологічні властивості.

• Фармакодинаміка. Еритроміцин – макролідний

антибіотик бактеріостатичної дії. У великих концентраціях і відносно високочутливих мікроорганізмів може мати бактерицидний ефект. Проникає крізь клітинну мембрану бактерій і оборотно зв’язується з субодиницею 50S бактеріальних рибосом; гальмує транслокацію пептидів з акцепторної ділянки рибосоми до донорської, перешкоджаючи подальшому синтезу білка.

Активний відносно грампозитивних бактерій: Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium minutissimum, Listeria monocytogenes; грамнегативних бактерій: Bordetella pertussis, Legionella pneumophila, деяких штамів Haemophilus influenzae, Mycoplasma pneumoniae, а також відносно Entaemoeba hystolitica, Chlamydia trachomatis, Treponema pallidum.

До дії еритроміцину стійкі грамнегативні палички: кишкова, синьогнійна, а також шигели, сальмонели.

Фармакокінетика. Всмоктується у травному тракті, при цьому швидкість всмоктування залежить від індивідуальних особливостей організму. Біодоступність становить 30 – 65%. Максимальна концентрація у крові відмічається через 2 години після прийому. Розподіляється у більшості тканин і рідин організму, проникає крізь плацентарний бар’єр і в грудне молоко.

Зв’язування з білками плазми становить 70 – 90%. Метаболізується у печінці, частково з утворенням неактивних метаболітів. Значна частина еритроміцину виводиться з організму з жовчю і тільки 2 – 5% у незміненому стані із сечею. Період напіввиведення – 1,4 – 2 години при нормальній функції нирок.

Показання для застосування.

• Інфекційно-запальні захворювання, спричинені

чутливими до препарату мікроорганізмами, у тому числі пневмонія, пневмоплеврити, бронхоектатична хвороба в стадії загострення, септичні стани, бешиха, мастит, остеомієліт, перитоніт, гнійний отит та інші гнійно-запальні процеси; дифтерія, коклюш, трахома, бруцельоз, скарлатина; гонорея, сифіліс у хворих з підвищеною чутливістю до препаратів пеніцилінового ряду; інші інфекції, спричинені мікроорганізмами, стійкими до пеніциліну, тетрациклінів, хлорамфеніколу, стрептоміцину.

Спосіб застосування та дози.

• Встановлюють індивідуально, залежно від

локалізації та тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника.

Призначають внутрішньо за 1 – 1,5 години до або через 2 – 3 години після їди. Дорослим по 200 – 500 мг 4 рази на добу; вища разова доза – 500 мг, добова – 2 г. Дітям від 3 до 6 років – 500 – 700 мг на добу; від 6 до 8 років – 700 мг на добу; від 8 до 14 років – до 1 г на добу, розділивши добову дозу на 4 прийоми; у віці понад 14 років – у дозі для дорослих. Курс лікування – 5 – 14 днів, після зникнення симптомів захворювання застосовують ще протягом 2 днів.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до еритроміцину та макролідів,

виражені порушення функції печінки, діти до 3 років.

Особливості застосування.

• З обережністю призначають при порушеннях функції

печінки та нирок. При проведенні тривалої терапії Еритроміцином або при прийомі великих доз препарату слід контролювати показники функції печінки.

Симптоми холестатичної жовтухи можуть розвинутись після 7 – 14 днів безперервної терапії Еритроміцином. У хворих з частковою втратою слуху в анамнезі може бути підвищений ризик його подальшої втрати, особливо якщо ці хворі – люди літнього віку і мають порушення функції нирок або печінки і отримують великі дози Еритроміцину.

При довготривалому застосуванні Еритроміцину можливий розвиток стійкості мікроорганізмів до препарату та до інших антибіотиків-макролідів.

Немає посилань на те, що Еритроміцин може негативно впливати на психомоторні реакції у водіїв і людей, які працюють з технікою.

Препарати, що підвищують кислотність шлункового соку, і кислі напої інактивують еритроміцин.

Еритроміцин не можна запивати молоком і молочними продуктами.

При призначенні Еритроміцину в період вагітності потрібно оцінити можливу користь для матері і потенційний ризик для плоду. За необхідності призначення у період лактації треба вирішити питання про припинення годування груддю.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у сухому, захищеному від світла та

недоступному для дітей місці при температурі не вище 250 С.

Термін придатності – 3 роки.