ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
АВАНДІЯ™
(AVANDIA™)
Загальнахарактеристика:
міжнародна та хімічна назви: rosiglitazone;(±)-5-[[4-[2-(метил-2-піридиніламіно)стокси]-2,4-тіазолідиндіон(Z)-2-бутендіоат (1:1);
основні фізико-хімічні властивості: п’ятикутні, вкриті оболонкою оранжевітаблетки з відбитком GSK на одному боці і 4 – на іншому;
склад: 1 таблетка містить розиглітазону 4 мг уформі розиглітазону малеату;
допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят,гідроксипропілметилцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат,магнію стеарат, плівка Opadry (оранжева OY-L-23028).
Формавипуску. Таблетки, вкритіоболонкою.
Фармакотерапевтична група. Пероральні цукрознижувальні засоби.
Код АТС А10В G02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Діюча речовина препаратурозиглітазон є селективним і потужним агоністом ядерних рецепторів PPARg(активатор пероксисомальної проліферації гамма) і представником класутіазолідиндіонів серед протидіабетичних засобів. Препарат поліпшує глікемічнийконтроль (регуляцію рівня глюкози) шляхом підвищення чутливості до інсулінуключових ділянок інсулінової резистентності у жировій тканині, скелетніймускулатурі та печінці. Відомо, що розвиток резистентності до інсуліну відіграєпровідну роль у патогенезі діабету ІІ типу. Таким чином, розиглітазон поліпшуєметаболічний контроль шляхом зниження рівня глюкози в крові, а також зниженняконцентрації циркулюючого інсуліну та вільних жирних кислот.
Внаслідок різних, але взаємодоповнюючихмеханізмів дії, комбінована терапія розиглітазоном із сульфанілсечовиною абометформіном призводить до синергічного ефекту поліпшення глікемічного контролюу хворих на діабет ІІ типу.
Експериментально встановлено: розиглітазонзберігає функцію b-клітин, про що свідчить збільшення маси панкреатичнихострівців і вмісту в них інсуліну, а також запобігає розвитку гіперглікемії.Розиглітазон також суттєво затримує розвиток ниркових порушень і систолічноїгіпертензії.
Відповідно до механізму дії розиглітазону,поліпшення глікемічного контролю поєднується із клінічно значущим зменшеннямрівня інсуліну в плазмі. При цьому також знижуються рівні прекурсорів інсуліну,які розглядаються як фактори ризику розвитку серцево-судинних захворювань.Ключовим наслідком лікування Авандією є також значне зниження рівня вільнихжирних кислот.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Абсолютна біодоступністьрозиглітазону при пероральному прийомі 4 мг і 8 мг становить приблизно 99%. Пікконцентрації розиглітазону в плазмі досягається через годину після прийомудози. В діапазоні терапевтичних доз плазмові концентрації є приблизнопропорційними дозам. Прийом препарату разом із їжею не спричинює зміни значеньAUC (площа під кривою “концентрация-час”), хоча спостерігається незначнезниження Cmax (приблизно на 20-28%) і збільшення часу його досягнення Тmax до1,7 год порівняно з прийомом натжесерце. Ці невеликі зміни не є клінічнозначущими і не потребують узгодження прийому розиглітазону з часом прийманняїжі. Абсорбція розиглітазону не порушується при підвищенні рН шлункового соку.
Розподіл. Об’єм розподілу у здоровихдобровольців становить приблизно 14 літрів і загальний плазмовий кліренс – 3л/год. Зв’язування з білками крові – високе (близько 99,8%) і не залежить відконцентрації розиглітазону у плазмі крові. При прийомі препарату 1-2 рази надобу розиглітазон не акумулює.
Метаболізм. Розиглітазон піддаєтьсяінтенсивному метаболізму переважно шляхом N-деметилювання і гідроксилювання зподальшою кон’югацією із сульфатом і глюкуроновою кислотою. Метаболітирозиглітазону не мають клінічно значущої активності.
У дослідженнях in vitro показано, щорозиглітазон головним чином метаболізується за участі ізоферменту CYP2C8системи цитохрому P450 і, незначною мірою – за участі CYP2C9.
Оскільки при застосуванні розиглітазону невиникає суттєвого інгібування in vitro ізоферментів CYP1А2, 2А6, 2С19, 2D6,2E1, 3A або 4A, малоймовірна взаємодія з препаратами, метаболізм якихздійснюється за участі зазначених ізоферментів.
In vitro розиглітазон помірно інгібуєізофермент CYP2C8 і малою мірою – CYP2C9. У дослідженні in vivo з варфариномбуло показано, що розиглітазон не взаємодіє із субстратами CYP2C9.
Виведення. Кінцевий період напіввиведеннястановить приблизно 3–4 год, загальний кліренс – близько 3 л/год. Виводиться увигляді метаболітів, головним чином нирками – приблизно 2/3 прийнятої дози, зкалом – близько 25%.
Спеціальні групи пацієнтів. Неспостерігалось відмінностей фармакокінетики препарату залежно від статі, а такожу дорослих пацієнтів і хворих літнього віку.
Діти. За даними популяційногофармакокінетичного аналізу, істотних відмінностей у фармакокінетиці дітей ідорослих виявлено не було.
Печінкова недостатність. У хворих зпомірними і тяжкими порушеннями функції печінки максимальна концентраціяпрепарату в плазмі та AUC підвищувались у 2-3 рази, що відповідно булозумовлено зменшенням ступеня зв’язування з білками крові і зменшенням кліренсурозиглітазону.
Ниркова недостатність. Клінічно значущівідмінності фармакокінетики препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок абопри нирковій недостатності у термінальній стадії, що знаходились нагемодіалізі, відсутні.
Показання для застосування.
Лікування цукрового діабету ІІ типу(інсуліннезалежний цукровий діабет):
як монотерапія у хворих, де неможливодосягти адекватного контролю шляхом відповідної дієти або фізичних навантажень;
у комбінації із сульфонілсечовиною,метформіном або інсуліном для поліпшення глікемічного контролю;
у комбінації з метформіном разом із сульфонілсечовиною(потрійна терапія) для поліпшення глікемічного контролю.
Спосібзастосування та дози.
Терапія препаратом повинна бутиіндивідуалізована для кожного пацієнта.
Авандія може призначатись разом з їжею абобез неї.
Дорослі
Рекомендована стартова доза Авандіїстановить 4 мг (1 таблетка) на добу. Якщо пацієнт потребує посиленняглікемічного контролю після 6 – 8 тижнів лікування, ця добова доза може бутипідвищена до 8 мг на день. Коригування дози розиглітазону може знадобитись,коли препарат приймається з деякими іншими препаратами (Див. розділи“Особливості застосування” і “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).Препарат може прийматись один або два рази на день.
Прийом препарату для лікування хворих злегкою чи помірною серцевою недостатністю або при застосуванні разом зсульфанілсечовиною чи інсуліном
У пацієнтів з легкою чи помірною серцевоюнедостатністю (клас І або ІІ NYHA) або при застосуванні у комбінації із сульфонілсечовиноюабо інсуліном початковою дозою розиглітазону повинно бути 4 мг на добу.Збільшення дози до 8 мг на добу слід проводити з обережністю після відповідногоклінічного обстеження для оцінки ризику виникнення у хворого побічної дії,пов’язаної із затримкою рідини в організмі.
Діти
Відносно лікування дітей 10 – 17 роківрозиглітазоном у комбінації з іншими протидіабетичними препаратами наявнихданих немає, однак існують обмежені дані про застосування розиглітазону якмонотерапії у хворих дітей, які ще не лікувались протидіабетичними препаратами.Коригування дози для лікування цих дітей не потрібно.
Хворі літнього віку
Корекція дози не потрібна.
Ниркова недостатність
Для лікування хворих з легкою або помірноюнирковою недостатністю коректувати дозу не треба. Оскільки для лікування хворихз тяжкою нирковою недостатністю існують обмежені дані, у цієї групи хворихрозиглітазон слід застосовувати з обережністю.
Печінкова недостатність
Для хворих з легкою печінковою недостатністю(за шкалою Чайлд-П’юдж клас А, 6 балів і менше) коректувати дозу не потрібно.Для лікування хворих з помірною або тяжкою печінковою недостатністю (за шкалоюЧайлд-П’юдж клас В/С, 6 балів і більше) розиглітазон застосовувати нерекомендується.
Побічна дія.
Наведена нижче побічна дія класифікована за органами і системами та зачастотою виникнення як дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та <1/10), не часто (≥ 1/1 000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10 000та < 1/1 000) та дуже рідко (< 1/10 000), включаючи поодинокі випадки.
Дані клінічних досліджень.
Загальні розлади
Часто: набряк.
Набряк мав загалом дозозалежнийхарактер, був легким або помірним за своєю природою та частіше спостерігавсяпри застосуванні розиглітазону в комбінації з сульфанілсечовиною або інсуліном.
Кров і лімфатична система
Часто: анемія.
Анемія мала загалом дозозалежнийхарактер і була легкою та помірною за своїм характером.
Метаболізм та розлади травлення
Часто: гіперхолістеринемія.
Збільшення загального рівняхолестерину спостерігається за рахунок як ліпопротеїнів високої щільності, такі ліпопротеїнів низької щільності, співвідношення рівня загального холестеринуі ліпопротеїнів високої щільності залишалось незмінним протягом шести тижнівдослідження.
Часто: збільшення маси тіла.
Збільшення маси тіла мало загаломдозозалежний характер. Механізм збільшення маси тіла не з’ясований, але можливовін пов’язаний із затримкою рідини в організмі та акумуляцією жиру.
Часто: гіпоглікемія.
Гіпоглікемія була загалом легкою або помірною за природою та маладозозалежний характер, якщо розиглітазон застосовувався у комбінації ізсульфонілсечовиною або інсуліном. У пацієнтів, які отримують розиглітазон укомбінації з інсуліном або пероральними гіпоглікемічними засобами, існує ризикрозвитку гіпоглікемії, тому може виникнути потреба зменшити дозу супутньогопрепарату.
Не часто: підвищення апетиту.
Серцево-судинна система
Часто: застійна серцева недостатність/набряк легенів.
При застосуванні розиглітазону (у дозі як 4 мг, так і8 мг на добу) у комбінації із сульфонілсечовиною або інсуліном збільшуєтьсячастота випадків серцевої недостатності. Хоча існують лише окремі випадки напідтвердження дозозалежності цього явища, частота виникнення серцевоїнедостатності вища у хворих, які лікуються розиглітазоном у дозі 8 мг,порівняно з такою у хворих, які лікуються розиглітазоном у дозі 4 мг (загальнадобова доза).
Часто: реакції, що типово пов’язані із серцевою ішемією.
Незначна кількість реакцій, типово пов’язаних із серцевою ішемією,спостерігалася при застосуванні розиглітазону разом з інсуліном, і ці реакціївідбувалися з більш високою частотою при застосуванні комбінації (2,77 %)порівняно з реакціями при застосуванні тільки одного інсуліну (1,36 %).
За даними ретроспективного аналізу сукупності клінічних дослідженьзагальна частота реакцій, що типово пов’язані з серцевою ішемією була вищою призастосуванні режиму лікування, що містить розиглітазон (1,99 %) порівняно спрепаратами порівняння ( 1,51 %). Ризик співвідношення 1,31 (95 % довірчийинтервал 1.01 – 1.70).
За даними великого дослідження по спостереженню за хворими, які малирівноцінні вихідні дані, частота складного кінцевого показника “інфарктміокарда та коронарна реваскуляризація” була 1,75 випадків на 100 осіб на рік призастосуванні режимів лікування, що містять розиглітазон и 1,76 випадків на 100осіб на рік при застосуванні режимів лікування, що містять інші антидіабетичніпрепарати. Ризик співвідношення 0,93 (95 % довірчий интервал 1.01 – 1.70).
Причинний взаємозв’язок між випадками серцево-судинної ішемії ізастосуванням розиглітазону не був установлений.
Гастроентерологічна система
Не часто: запори.
Постліцензійні дані
Категорія частоти виникнення побічної дії визначалась, базуючись начастоті повідомлень про побічну дію під час постліцензійного застосуванняпрепарату незалежно від дози або супутньої антидіабетичної терапії.
Імунна система
Дуже рідко: анафілактична реакція
Серцево-судинна система
Рідко: застійна серцева недостатність/набряк легенів.
При застосуванні розиглітазону у вигляді монотерапії та в комбінації зіншими антидіабетичними засобами постліцензійні повідомлення були поодинокими.Є загальновідомим фактом, що ризик розвитку серцевої недостатності збільшуєтьсяголовним чином у хворих на діабет порівняно з хворими, які не хворіють надіабет.
Гепатобіліарна система
Рідко: печінкова дисфункція, первинною ознакою якої є збільшення рівняпечінкових ферментів. Причинний взаємозв’язок з розиглітазоном не встановлений.Порушення рівня печінкових ферментів є звичайним явищем у хворих на діабет. Заданими великої клінічної програми (4 327 хворих, які лікувалисьрозиглітазоном), частота підвищення рівня АЛТ більше ніж у три рази порівняно зверхньою межею норми, була такою ж, як у групі плацебо (0,2%), та меншою, ніж угрупі активного порівняння (0,5% метформін/сульфонілсечовина). Частотавиникнення всіх побічних дій з боку печінки та біліарної системи також буланизькою та такою ж, як у групі плацебо (0,7%).
Шкіра та підшкірні розлади
Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, кропив’янка, висип, свербіж.
Розлади зору
Дуже рідко: макулярний набряк сітківки.
Протипоказання.
Препарат Авандія протипоказаний хворим знаявністю в анамнезі підвищеної чутливості до розиглітазону або допоміжнихречовин у складі препарату.
Передозування.
Стосовно передозування Авандії у людиниіснує обмежена кількість даних. У клінічних дослідженнях на добровольцях прийомАвандії одноразово перорально в дозі до 20 мг не спричинював будь-якихпорушень.
У випадках передозування починати відповіднутерапію слід, виходячи з клінічного стану певного хворого. Діюча речовинапрепарату Авандії (розиглітазон) інтенсивно зв’язується з білками і невиводиться шляхом гемодіалізу.
Особливостізастосування.
Цукровий діабет І типу
Розиглітазон діє лише у присутності інсуліну і тому не повинензастосовуватись для лікування цукрового діабету І типу.
Діти
При призначенні розиглітазону для лікування дітей особливу увагу слідприділити правильності установки діагнозу цукрового діабету ІІ типу.
Відносно лікування дітей до 10 років данихпро застосування розиглітазону немає, тому призначати розиглітазон хворим цієївікової групи не рекомендується.
Жінки з передменопаузальним ановуляторним синдромом
Внаслідок підвищення чутливості тканин доінсуліну при лікуванні Авандією жінок, резистентних до інсуліну, зпередменопаузальним ановуляторним синдромом (наприклад у хворих із синдромомполікістозу яєчників) може відновитися процес овуляції і в результатіпідвищитися ризик настання вагітності.
Хворі зпорушенням функції нирок
Хворі зі слабкими та помірно вираженимипроявами ниркової недостатності не потребують будь-якої корекції режимудозування. Дані щодо хворих з тяжким ступенем ниркової недостатності єобмеженими, і тому слід з обережністю призначати Авандію цій категорії хворих.
Хворі з порушенням функції печінки
Для хворих із слабкими проявами порушеньфункції печінки (за шкалою Чайлд-П’юдж клас А, 6 балів і менше) не потрібнакорекція режиму дозування. Виходячи з особливостей фармакокінетичного профілю(див. “Фармакокінетика”) та обмеженої кількості даних, прийом Авандії нерекомендований хворим з помірними та тяжкими порушеннями функції печінки (зашкалою Чайлд-П’юдж клас В/С, більше 6 балів).
Серцево-судинні захворювання
Розиглітазон, як і інші тіазолідиндіони,може спричиняти затримку рідини, що може загострювати або призводити до появиознак і симптомів застійної серцевої недостатності. У поодиноких випадкахзатримка рідини виявляється збільшенням маси тіла. Всі пацієнти, особливо ті,що отримують супутнє лікування сульфонілсечовиною або інсуліном, пацієнти злегким або помірним ступенем серцевої недостатності (клас І та ІІ NYHA) абопацієнти з факторами ризику розвитку серцевої недостатності повинні знаходитисьпід наглядом для виявлення симптомів і ознак побічної дії, пов’язаної іззатримкою рідини (включаючи серцеву недостатність).
Пацієнти із серцевою недостатністю тяжкогоступеня (клас ІІІ та ІV NYHA) не досліджувались під час клінічних іспитів.Розиглітазон не рекомендується для лікування цієї групи хворих, за виняткомвипадків, коли потенційна користь від застосування препарату буде більшою запотенційний ризик.
Розлади зору
За даними післяліцензійного спостереження,при застосуванні розиглітазону існує ймовірність розвитку або погіршеннядіабетичного макулярного набряку сітківки, що супроводжується погіршенням зору.Багато з цих хворих мають також периферичні набряки. У деяких випадках розладизору минали або зір поліпшувався після припинення лікування препаратом. Лікарповинен мати на увазі можливість розвитку макулярного набряку сітківки, якщо ухворого виникли скарги на розлади зору.
Гіпоглікемія
У пацієнтів, які отримують розиглітазон у комбінації з інсуліном абосульфонілсечовиною, існує ризик розвитку гіпоглікемії, тому може виникнутипотреба зменшити дозу супутнього препарату.
Застосування разом з іншими лікарськими засобами
При сумісномузастосуванні розиглітазону разом з інгібіторами або індукторами CYP2C8 слідпроводити глікемічний контроль і може знадобитись корекція дози розиглітазону.
Вагітність
Є повідомлення, що розиглітазон проникає крізь плаценту і може бутивиявлений у тканинах плода. Немає достатніх даних застосування розиглітазону в періодвагітності. В період вагітності звичайно рекомендується застосування інсулінудля лікування хворих на діабет. Розиглітазон у цей період може застосовуватисьлише у випадку, коли потенційна користь буде більшою за потенційний ризик дляплода.
Лактація
Немає достатніх даних застосування розиглітазону вперіод лактації. Невідомо, чи екскретується розиглітазон у грудне молоко. Вперіод лактації звичайно рекомендується застосування інсуліну для лікуванняхворих на діабет. Розиглітазон у цей період може застосовуватись лише увипадку, коли потенційна користь буде більшою за потенційний ризик для дитини.
Впливна здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами
Авандія не спричинює сонливості або седативногоефекту. Препарат не порушує здатність керувати транспортними засобами тапрацювати з механізмами.
Взаємодія зіншими лікарськими засобами.
У дослідженнях in vitro показано, щорозиглітазон головним чином метаболізується за участі ізоферменту CYP2C8системи цитохрому P450 і невеликою мірою – за участі CYP2C9. Суміснезастосування розиглітазону та інгібіторів CYP2C8 (наприклад гемфіброзилу)збільшує концентрацію розиглітазону у плазмі крові. Оскільки існує потенційнийризик збільшення дозозалежних побічних реакцій, при сумісному застосуванні розиглітазонута інгібіторів CYP2C8 може знадобитись зменшення дози розиглітазону.
Сумісне застосування розиглітазону таінукторів CYP2C8 (наприклад рифампіцину) зменшує концентрацію розиглітазону уплазмі крові. Тому слід ретельно проводити глікемічний контроль і розглядатиможливість зміни у протидіабетичному лікуванні при сумісному застосуваннірозиглітазону і індукторів CYP2C8.
За клінічними даними, розиглітазон не маєвідповідного клінічного впливу на фармакокінетику S-варфарину (субстратуCYP2C9).
Авандія не впливає на фармакокінетичніпараметри дигоксину та варфарину, а також на антикоагуляційну активністьварфарину.
Авандія в терапевтичних дозах не виявляєклінічно значущих ефектів щодо зміни фармакокінетичних параметрів абофармакодинаміки інших пероральних антидіабетичних засобів, включаючи метформін,глібенкламід та акарбозу при одночасному застосуванні.
Авандія не впливає на дію ніфедипіну абопероральних контрацептивів (компонентів етинілестрадіолу та норетиндрону) приспільному прийомі, що підтверджує малу ймовірність взаємодії Авандія з ліками,що метаболізуються за участі CYP3A4.
Вживання алкоголю в помірних дозах разом з прийомомАвандія не впливає на ступінь та якість глікемічного контролю.
Умови та термінзберігання.
Зберігатиу сухому, недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25°С.
Термін придатності – 24 місяці.