ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

ДОБУТАМІН адмеда

(DOBUTAMIN admeda)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: dobutamine; 1,2-бензодіол,4-[2-[[3-(4-гідроксифеніл)-1-метилпропіл]аміно]етил]-гідрохлорид (±)-(±)–1,2-бензодіол,4-[2-[[3-(р-гідроксифеніл)-1-метилпропіл]аміно]етил]-пірокатехол;

основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або злегка жовтуватий прозорийрозчин;

склад: 50 мл розчину містять 280 мг добутаміну гідрохлориду (що відповідає250 мг добутаміну);

допоміжні речовини: натрію хлорид, L-цистеїну гідрохлориду моногідрат,кислоти лимонної моногідрат, вода для ін’єкцій, натрію гідроксид.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Неглікозидні кардіотонічні засоби. Код АТС С01С А07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Добутамін є інотропним агентомпрямої дії, первинна активність якого зумовлена стимуляцією β₁-адренорецепторів,а також α₁-адренорецепторів серця. Він також викликає непрямийпозитивний хронотропний ефект через розширення периферичних судин.

Препарат викликає такі фармакологічні ефекти:

посилює скорочення міокарда зпідвищенням ударного об’єму крові і серцевого викиду;

стимулює периферичні β₂-адренорецепториі меншою мірою α₂-адренорецептори і таким чином може викликатипозитивний хронотропний ефект, але цей ефект менш виражений, ніж укатехоламінів;

викликає дозозалежні змінигемодинаміки: збільшує серцевий викид, головним чином внаслідок підвищенняударного об’єму крові; збільшує частоту серцевих скорочень, особливо призастосуванні високих доз; зменшує тиск наповнення лівого шлуночка, системнийсудинний опір і при застосуванні високих доз також зменшує опір легеневихсудин;

підвищує атріовентрикулярнупровідність і автоматизм синусового вузла;

тимчасово знижує агрегаціютромбоцитів;

підвищує потребу міокарда в кисні,але збільшення хвилинного об’єму серця і в результаті цього підвищеннякоронарного кровотоку, як правило, компенсують ці ефекти і зумовлюють тенденціюдо більш сприятливого кисневого балансу порівняно з іншими позитивнимиінотропними речовинами;

не впливає на дофамінергічнірецептори і (на відміну від, наприклад, дофаміну) на вивільнення ендогенногоадреналіну;

не має прямої дофамінергічної діїна перфузію нирок;

може викликати появу аритмій.

При серцевій недостатності зсупутньою гострою або хронічною ішемією міокарда добутамін рекомендованопризначати в дозах, які не викликають істотного збільшення частоти серцевихскорочень і/або кров’яного тиску, оскільки в іншому випадку (особливо привідносно непоганій функції шлуночків) не можна виключити прогресування ішемії.

Фармакологічна толерантність можевиникати після безперервного введення протягом 72 годин, можливо, череззниження активності аденілатциклазної системи.

Фармакокінетика.

Дія препарату починається через 1 – 2 хвилини після початкувливання, але постійний рівень добутаміну в плазмі при безперервному введенніреєструється тільки через 10 – 12 хвилин. Зростання рівня добутаміну в плазмі єлінійним відносно дози та швидкості введення. Період напівжиття становить 2 – 3хвилини.

Добутамін метаболізується переважно в тканинах та печінці зутворенням кон’югованих глюкуронідів та фармакологічно неактивного3-О-метилдобутаміну і виводиться головним чином із сечею.

Показання для застосування.

Добутамін Адмеда застосовують для інотропної підтримки міокарда прилікуванні серцевої недостатності з низьким серцевим викидом, пов’язаної зінфарктом міокарда, кардіоміопатіями, інфекційно-алергічним шоком, кардіогеннимшоком та операціями на серці.

Спосіб застосування та дози. Дозу добутаміну необхіднопідбирати індивідуально. Швидкість і тривалість введення препарату залежать відреакції хворого на лікування і появи побічних ефектів. У випадках безперервноговведення протягом більше 72 годин може виникнути толерантність до препарату і узв’язку з цим з’явитися необхідність збільшення дози.

Перед припиненням введення препарату зменшувати дозурекомендується поступово.

Дорослі. Більшість хворих реагує на дози від 2,5 до 10мкг/кг на хвилину.

В окремих випадках доза добутаміну може досягати 40 мкг/кгна хвилину.

Діти. При лікуванні дітей добутамін можна застосовувати вбудь-якому віці. Починати введення рекомендовано з дози 2,5 – 5 мкг/кг на хвилину,поступово підвищуючи її максимально до 20 мкг/кг на хвилину, залежно відефекту.

Є свідчення про те, що мінімальна ефективна доза у дітейвища, а максимальна переносима доза – нижча, ніж у дорослих, тож слід бутиобережними при призначенні дітям високих доз. Більшість побічних ефектів,особливо тахікардія, спостерігається при застосуванні добутаміну для лікуваннядітей в дозах більших за 7,5 мкг/кг на хвилину. Беручи до уваги вузькийтерапевтичний діапазон доз, підбирати необхідну дозу препарату для дітей сліддуже обережно.

Спосіб застосування. Добутамін Адмеда у 50 мл розчину дляінфузій (1 ампула) можна використовувати нерозведеним при застосуванніпостійних інфузійних насосів. Якщо необхідно, препарат перед призначенням можнадодатково розвести у 5% розчині глюкози, фізіологічному розчині або розчиніРінгера з лактатом.

Добутамін Адмеда можна призначати тільки у виглядівнутрішньовенних інфузій. Оскільки добутамін має короткий періоднапіввиведення, внутрішньовенне введення препарату повинно бути безперервним.Після розведення препарат вводять через внутрішньовенну голку або катетер,застосовуючи інфузійну систему для крапельного вливання або інший пристрій длявимірювання дози. Щоб забезпечити точність дозування, високі концентраціїдобутаміну слід призначати тільки через інфузійний насос.

У таблицях вказана швидкість введення добутаміну для різнихконцентрацій розчину.

* Якщо концентрація подвоюється (наприклад, 500 мгдобутаміну на 500 мл розчину або 250 мг добутаміну на 250 мл розчину),швидкість введення необхідно зменшити у два рази.

Побічна дія. Поява багатьох побічних ефектівзалежить від дози, але при застосуванні доз нижче 7,5 мкг/кг на хвилину вонивиникають рідко. Добутамін може викликати помітне підвищення частоти серцевихскорочень або кров’яного тиску, особливо систолічного артеріального тиску. Привведенні препарату в терапевтичних дозах у більшості хворих частота серцевихскорочень зростає на 5 – 15 ударів на хвилину, у 10% хворих вона може зростатина 30 ударів на хвилину і більше. Аналогічно цьому систолічний артеріальнийтиск у більшості хворих підвищується на 10 – 20 мм рт. ст. і у 7,5% хворих можезростати на 50 мм рт. ст. і більше. У хворих на артеріальну гіпертензію можнаочікувати ще більшого підвищення кров’яного тиску.

Добутамін може спричинити появу шлуночкової аритмії абопосилити вже існуючу. Дозозалежне збільшення кількості шлуночкових екстрасистолпід час вливання добутаміну спостерігалося у 5% хворих. Шлуночкові тахікардіїабо фібриляція шлуночків виникають рідко.

Рідко спостерігається поява брадикардії.

Через те, що добутамін прискорює атріовентрикулярнупровідність, у хворих з мерехтінням або тріпотінням передсердь може спостерігатисяприскорення скорочень шлуночків.

Різке зниження артеріального тиску виникає дуже рідко.Артеріальний тиск швидко повертається до вихідного рівня після зниження дозипрепарату або припинення інфузії, і додаткове лікування необхідне лише в окремихвипадках.

Рідко спостерігалися випадки незначного звуження судин,здебільшого у хворих, які раніше приймали β-адреноблокатори.

Симптоми стенокардії виникали в 1–3% хворих, частіше серед осібнемолодого віку і хворих з тяжкою формою ішемічної хвороби серця, особливо якщовідсутня виражена серцева недостатність. У поодиноких випадках можуть виникатитакі серйозні побічні реакції, як ішемія міокарда, інфаркт міокарда і зупинкасерця.

У 1–3% хворих може виникнути головний біль, нудота,блювання, біль у грудях, прискорене серцебиття, задишка, посилення діурезу, удеяких випадках з імперативними позивами.

Часом можуть виникати шкірні висипання, підвищеннятемператури тіла, еозинофілія і бронхоспазм як прояви гіперчутливості допрепарату.

Іноді в місці введення препарату спостерігалися флебіти.При випадковому введенні добутаміну в прилеглі тканини можливий розвитокмісцевого запалення і рідко – некрозу шкіри.

Як і інші катехоламіни, добутамін може призводити дозниження рівня калію в сироватці крові, але значна гіпокаліємія спостерігаєтьсядуже рідко.

Добутамін може пригнічувати функцію тромбоцитів як in vivo,так і in vitro. Пригнічення агрегації тромбоцитів у переважній більшостівипадків має транзиторний характер і може мати клінічні прояви лише при триваломубезперервному вливанні добутаміну протягом кількох днів. У поодиноких випадкахспостерігалися петехіальні крововиливи.

У дітей збільшення частоти серцевих скорочень і/абопідвищення артеріального тиску можуть бути більш вираженими, а зниження тиску влегеневих капілярах – меншим, ніж у дорослих. Підвищення тиску в легеневихкапілярах також спостерігалося у дітей, здебільшого віком до 1 року.

Протипоказання.

Гіперчутливість до добутаміну та інших компонентівпрепарату;

механічний опір наповненню і/або звільненню шлуночка,наприклад внаслідок тампонади серця, констриктивного перикардиту,гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії, ідіопатичного гіпертрофічногосубаортального стенозу і тяжкої форми аортального стенозу;

тяжкі гіповолемічні стани;

одночасне застосування інгібіторів моноамінооксидази (МАО).

Передозування.

Симптоми передозування

Симптоми, як правило, зумовлені надмірною стимуляцієюβ-адренорецепторів, включають нудоту, блювання, зниження апетиту, тремор,відчуття неспокою, прискорене серцебиття, головний біль, стенокардію танеспецифічний біль у грудях. Позитивні інотропні і хронотропні кардіальніефекти препарату можуть викликати появу гіпертензії, ішемії міокарда,надшлуночкових і шлуночкових тахіаритмій і фібриляції шлуночків. Може такожвиникати гіпотензія в результаті розширення периферичних судин.

Лікування передозування

Тимчасово припинити введення добутаміну, оскількитривалість дії препарату невелика (період напівжиття становить 2 – 3 хвилини).Якщо необхідно, негайно розпочати реанімаційні заходи для підтримки функціїжиттєво важливих органів. Треба ретельно контролювати і підтримувати баланселектролітів сироватки і газів крові. Для лікування тяжких шлуночкових аритмійможна застосовувати лідокаїн або β-адреноблокатори (наприклад,пропранолол).

При появі гіпертензії, звичайно, достатнім є зменшення дозиабо припинення інфузії.

Ступінь абсорбції добутаміну через ротову порожнину чишлунково-кишковий тракт після прийому внутрішньо важко прогнозувати. Якщопрепарат випадково був прийнятий перорально, призначення активованого вугілляможе зменшити всмоктування і часто є більш ефективним, ніж застосуванняблювотних засобів або промивання шлунка.

Ефективність форсованого діурезу, перитонеального діалізу,гемодіалізу або гемоперфузії через активоване вугілля при передозуваннідобутаміну не встановлена.

Особливості застосування.

Перед початком лікування добутаміном необхідно відкоригуватигіповолемію.

Під час введення препарату треба ретельно стежити за частотою серцевихскорочень, кров’яним тиском, діурезом, швидкістю інфузії і, якщо можливо,контролювати серцевий викид, центральний венозний тиск і тиск у легеневихкапілярах.

У випадку небажаного збільшення частоти серцевих скорочень і кров’яноготиску, а також у разі прогресування аритмії дозу добутаміну слід зменшити аботимчасово припинити інфузію.

Хворим з фібриляцією передсердь і з прискореним проведеннямімпульсу до шлуночків перед початком введення добутаміну слід призначатипрепарати наперстянки.

Лікування добутаміном хворих з тяжкою ішемічною хворобою серця можесупроводжуватися наростанням клінічної симптоматики, особливо на фонітахікардії і/або підвищеного артеріального тиску. Можливість призначеннядобутаміну хворим з ішемією міокарда вирішується індивідуально.

При проведенні ехокардіографії з навантаженням добутаміномспостерігалися стенокардія, тахі- і брадикардія, гіпер- і гіпотензія. Упоодиноких випадках можуть виникати такі серйозні побічні ефекти, яктрансмуральна ішемія, інфаркт міокарда і зупинка серця.

Через відсутність достатнього досвіду введення добутаміну в періодвагітності він може призначатися вагітним жінкам тільки за життєвимипоказаннями, коли немає іншого, менш ризикованого лікування. Якщо введенняпрепарату необхідне у період лактації, годування груддю слід припинити на весьчас лікування.

Добутамін не протипоказаний хворим з недостатністю ниркової функції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне або попереднєпризначення β-адреноблокаторів може послабити позитивний інотропний ефектдобутаміну. У цих випадках домінуючий вплив на α-адренорецептори можепризвести до звуження периферичних судин і в результаті цього – до підвищенняартеріального тиску. Вираженість такої взаємодії залежить від типу і тривалостіблокади β-адренорецепторів.

У випадках одночасного застосування блокаторівα-адренорецепторів домінуючий вплив на β-адренорецептори можепризвести до додаткового посилення тахікардії і периферичної вазодилатації.

Одночасне застосування добутаміну із судинорозширювальнимизасобами, які діють переважно на вени (наприклад, нітрати, нітропрусид натрію),супроводжується збільшенням серцевого викиду, більш вираженим зменшеннямпериферичного опору судин і тиску наповнення шлуночків, ніж при окремомузастосуванні цих препаратів.

Одночасне застосування інгібіторівангіотензинперетворюючого ферменту (наприклад, каптоприлу) і високих доздобутаміну може призвести до збільшення серцевого викиду, яке супроводжуєтьсяпідвищенням споживання кисню міокардом. У таких випадках спостерігалися біль угрудях і поява аритмій.

На відміну від монотерапії комбіноване введення добутамінуз допаміном призводить (пропорційно дозі допаміну) до більш значного підвищенняартеріального тиску і зниження (або відсутності змін) тиску наповненняшлуночків.

Призначення добутаміну при цукровому діабеті може збільшитипотребу хворого в інсуліні. Отже, у хворих на діабет необхідно контролюватирівень глюкози в крові на початку лікування добутаміном, при зміні швидкостівведення або припиненні інфузії препарату і відповідним чином коригувати дозуінсуліну.

Спільне призначення з інгібіторами МАО протипоказано,оскільки в результаті цього можлива поява таких загрозливих для життя побічнихефектів, як гіпертонічний криз, серцево-судинна недостатність, аритмії ікрововилив у мозок.

Добутамін Адмеда не можна додавати до 5% розчинубікарбонату натрію чи до інших лужних розчинів. Через можливу фізико-хімічнунесумісність Добутамін Адмеда не рекомендується змішувати в одному розчині зіншими ліками.

Відомо, що Добутамін Адмеда фізико-хімічно несумісний з:

– амінофіліном,

– альтеплазом,

– ацикловіром,

– бретиліумом,

– верапамілом,

– гепарином,

– гідрокортизону натрію сукцинатом,

– дакарбазином,

– діазепамом,

– дигоксином,

– етакриловою кислотою (натрієвою сіллю),

– інсуліном,

– калію хлоридом,

– кальцію хлоридом,

– кальцію глюконатом,

– магнію сульфатом,

– пеніциліном,

– стрептокіназою,

– фуросемідом,

– фенітоїном,

– цефалотином натрію,

– цефамандолом форміатом.

Умови та термін зберігання. Термін придатності ампул з Добутаміном Адмеда – 3роки.

Зберігати при кімнатній температурі не вище 25°С у сухому, захищеномувід світла місці. Не заморожувати.

Оскільки Добутамін Адмеда не призначений для багаторазового введення зоднієї ампули, він не містить ніяких консервантів. Наведена нижче інформаціяпро стабільність Добутаміну Адмеда у розчинах залежно від температуристосується тільки його фізико-хімічних властивостей і не враховуємікробіологічний аспект. Добутамін Адмеда необхідно завжди готувати длявведення в оптимальних гігієнічних (асептичних) умовах.

Фізична і хімічна стабільність при зберіганні:

*Співвідношеннякомпонентів суміші: вміст 1 ампули на 500 мл інфузійного розчину