ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

оксатера

(oxatera)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: oxaliplatin,цис-[оксалато(транс-1-1-1,2-діаміноциклогексано)-платина];

основні фізико-хімічні властивості: білий ліофілізований порошок, вільний відсторонніх включень;

склад: у 1 флаконі міститься 50мг або 100мг оксаліплатину;

допоміжні речовини: лактози моногідрат.

Форма випуску. Ліофілізат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Протипухлинні засоби. Сполуки платини. Код АТС L01XA03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Оксаліплатин єпротипухлинним препаратом, що належить до нового класу похідних платини, вякому атом платини утворює комплекс з оксалатом і 1,2-діаміноциклогексаном(DACH). Оксаліплатин є енантіомером цис-[оксало(транс-1-1-1.2-DАСН)платини].

Оксаліплатин має широкий спектр якцитотоксичності in vitro, так і протипухлинної активності in vivo в різнихмоделях пухлин, включаючи колоректальний рак людини. Він також виявляєактивність in vitro та in vivo на різних, стійких до цисплатину моделях.

У комбінації з фторурацилом спостерігалисинергічну цитотоксичну дію in vitro та in vivo.

Вивчення механізму дії оксаліплатину, навітьколи він ще не повністю зрозумілий, підтверджує гіпотезу про те, щобіотрансформовані водні похідні оксаліплатину взаємодіють із ДНК шляхомутворення між- та внутрішньо-тяжових містків і пригнічують таким чином синтезДНК, що приводить до цитотоксичності і протипухлинного ефекту.

Клінічне обстеження хворих, які неотримували раніше лікування з приводу колоректального раку, показує, що терапіяоксаліплатином (85 мг/м² поверхні тіла кожні 2 тижні) у комбінації з5-фторурацилом і фоліновою кислотою (основна група), на відміну від даноїкомбінації, більш, ніж подвоює відсоток частоти відповіді на лікування (49%порівняно з 22%) і подовжує час виживання без прогресії захворювання (8,2порівняно з 6 місяцями). Між двома групами хворих не було виявлено статистичнодостовірних відмінностей відносно будь-якого з параметрів якості життя. Однактакі показники якості життя, обчислені в балах, як загальний стан здоров’я інаявність болю, були кращими у контрольній групі, а нудота і блювання – гіршимив групі, що отримувала оксаліплатин.

У хворих з метастатичним колоректальнимраком, які не отримували раніше лікування, оксаліплатин у дозі 130 мг/м²кожні три тижні та його комбінація з 5-фторурацилом/фоліновою кислотою такожоцінювалась порівняно з комбінацією 5-фторурацилу з фоліновою кислотою.Результати ефективності бути такими самими, як при режимі застосування 85 мг/м²препарату кожні 2 тижні. Оксаліплатин у комбінації з5-фторурацилом/фоліновою кислотою збільшував відсоток відповіді на лікуваннябільш ніж у два рази (34% порівняно з 12%) і продовжував виживання безпрогресії захворювання (8,3 порівняно з 4,2 місяця).

Однак профіль безпеки при двох схемахдозування розрізнявся. Порівняння двох схем приводиться нижче.

Система кровотворення: (% хворих)

Система травлення: (% хворих)

Більш висока частота шлунково-кишковихпобічних ефектів спостерігалася при тритижневому режимі дозування. Частотапояви проносу (діареї) у процесі циклу зменшувалася при їх повторенні.

Підвищення температури середнього ступенятяжкості та приєднання інфекції (I і II ступеня тяжкості) відзначалися меншчасто при тритижневому режимі дозування (відповідно 2 і 6% хворих).

Неврологічна токсичність була аналогічнаризику виникнення функціональних порушень і становила при кумулятивній дозіблизько 800 мг/м² (6 циклів) 15% або менше.

При тритижневому режимі дозуваннязастосовувалися ті самі правила корегування дози, що і при двотижневому(зниження дози від 130 до 100 мг/м²).

Ефективність препарату при лікуванні другоїлінії не оцінювалась у порівняльних дослідженнях. В одному випробуванні ІІ фазиу хворих з документально підтвердженою прогресією захворювання після лікування5-фторурацилом, додавання оксаліплатину до тієї ж схеми дозування 5-фторурацилусприяло появі відповіді на лікування у 20% випадків і, щонайменше у 30% хворихне відзначалося прогресії через 6 місяців.

Фармакокінетика. Фармакокінетика окремихактивних метаболітів не встановлена. Фармакокінетика платини, що проходитьультрафільтрацію, тобто всіх форм некон’югованої активної та неактивної платинив плазмі крові, після двогодинного вливання препарату в дозі 130 мг/м²кожні 3 тижні впродовж 1 - 5 курсів є такою:

Середні значення ППК_0–48 і С_максрозраховані за циклом 5.

Середні значення ППК_0-∞, V_ssі Cl розраховані за циклом 1.

t1/2 розраховані як середнє значення всіхциклів з використанням компартментного аналізу.

Наприкінці двогодинного вливання 15%введенної платини перебуває в системному кровообігу, а інші 85% швидкорозподіляються по тканинам або виводяться із сечею. Необоротне зв’язування зеритроцитами і білками плазми крові призводить до напівперіодів існуванняплатини у цих матриксах, близьких до природного обороту еритроцитів і альбумінусироватки крові. Не спостерігається кумуляції препарату в ультрафільтратіплазми крові як при застосуванні 85 мг/м² кожні 2 тижні, так і призастосуванні 130 мг/м² кожні 3 тижні; рівноважний стан досягається вцьому матриксі при першому циклі. Показники у різних хворих та у кожногоокремого хворого відрізнялися незначним чином.

Вважають, що біотрансформація in vitro єрезультатом неферментативної деградації, не спостерігається опосередкованогоцитохромом Р-450 метаболізму діаміноциклогексанового (DACH) кільця.

Оксаліплатин зазнає значної біотрансформаціїв організмі хворих, і незмінений препарат не виявляється в ультрафільтратіплазми крові до кінця двогодинного вливання. У більш пізній період у системномукровотоці виявлялися окремі цитотоксичні продукти біотрансформації, включаючимонохлоро-, дихлоро- і дигідро-похідні DACH-платини, поряд з деякиминеактивними кон’югатами.

Платина виводиться переважно із сечею протягомперших 48 годин після введення.

До п’ятого дня близько 54% всієї дозивиявляється у сечі і менш ніж 3% у калі. Значне зниження кліренса: з 17,6 ±2,18 л/годину до 9,95 ± 1,91 л/годину спостерігається при нирковійнедостатності поряд зі статистично значущим зменшенням об’єму розподілу від 330± 40,9 до 241 ± 36,1 л. Вплив тяжкої ниркової недостатності на кліренс платинине вивчено.

Показання для застосування. Лікування метастатичного колоректальногораку в режимі монотерапії або у комбінації з 5-фторурацилом і фоліновоюкислотою ( препарат першої лінії ).

Спосіб застосування та дози. Оксатера застосовується виключно у дорослих.

Препарат вводять внутрішньовенно крапельно увигляді 2 - 6 годинних інфузій. Проводити попередню гіпергідратацію пацієнтів призастосуванні Оксатери не потрібно.

Рекомендована доза становить 85 мг/м²поверхні тіла один раз на два тижні в режимі монотерапії або у комбінації з5-фторурацилом. Доза Оксатери може бути скорегована відповідно до чутливості допрепарату (див. “особливості застосування”).

У випадку застосування Оксатери в комбінаціїз 5-фторурацилом, вливання Оксатери завжди повинно передувати введенню5-фторурацилу (та інших фторпіримідинів). При повторному введенні кожні дватижні застосовується режим дозування з болюсного введення 5-фторурацилу татривалої інфузії.

Повторні введення Оксатери здійснюють тількипри кількості нейтрофілів > 1500/мкл і тромбоцитів > 50 000/мкл.

Кількість інфузій призначаєтьсяіндивідуально,залежно від тяжкості та перебігу захворювання.

Оксатера зазвичай застосовується у вигляді 2- 6-годинних внутрішньовенних інфузій у 250 - 500 мл 5% розчину декстрози утакому розведенні, щоб отримати концентрацію препарату вище 0,2 мг/мл.

Препарат вводять у периферичну абоцентральну вену завжди до введення 5-фторурацилу. При екстравазації введенняОксатери необхідно негайно припинити.

Рекомендації з корекції дози і режимувведення

У випадку гематологічних порушень (кількістьнейтрофілів < 1500/мкл і тромбоцитів < 50 000/мкл) призначення наступногокурсу відстрочують до відновлення лабораторних показників.

При розвитку діареї 4 ступеня токсичності(за шкалою ВООЗ), нейтропенії III - IV ступеня (кількість нейтрофілів <1000/мкл), тромбоцитопенії III - IV ступеня (кількість тромбоцитів < 50000/мкл) доза Оксатери при наступних уведеннях повинна бути знижена з 85 мг/м²до 65 мг/м² на додаток до звичайного зниження дози 5-фторурацилу увипадку їх комбінованого застосування.

Хворим, у яких під час інфузії або протягомдекількох годин після двох годинної інфузії розвивається гострагортанно-глоткова парестезія, наступну інфузію Оксатери варто проводитипротягом 6 годин.

Рекомендації з корекції дози Оксатери прирозвитку нейротоксичності:

при симптомах (ознаках) нейротоксичності, щоспричиняють біль тривалістю довше 7 днів або при парестезії без функціональнихпорушень, що триває до наступного циклу, наступна доза Оксатери повинна бутизнижена на 25%;

при парестезії з функціональнимипорушеннями, що триває до наступного циклу, введення Оксатери необхідновідмінити;

при зменшенні виразності ознакнейротоксичності після відміни Оксатери можна розглянути питання про поновленнялікування.

При розвитку стоматиту і/або мукозитів II-гоі вище ступеня токсичності лікування Оксатерою повинно бути припинене до їхусунення або зменшення проявів токсичності до I-го ступеня.

Особливі застережні заходи при застосуванні

НЕ застосовувати ін’єкційні матеріали (голки тощо), що містять алюміній.

НЕ застосовувати препарат у нерозведеному вигляді.

НЕ змішувати з іншими розчинами, що містять хлориди.

НЕ змішувати і НЕ застосовувати одночасно з іншими препаратами водній і тій самій інфузійній системі (особливо з 5-фторурацилом, лужнимирозчинами, трометамолом і засобами, що містять фолінову кислоту і трометамол якдопоміжну речовину).

Оксатеру можна застосовувати одночасно зфоліновою кислотою за допомогою Y-подібної інфузійної системи, з розвилкоюбезпосередньо перед місцем введення.

Препарати не можна змішувати в одномуфлаконі. Фолінову кислоту слід розводити ізотонічними розчинами для інфузій,такими як 5% розчин декстрози. НІКОЛИ НЕ розбавляти фолінову кислотуізотонічним розчином натрію хлориду або лужним розчином.

Після введення Оксатери систему потрібнопромити.

Застосовувати виключно рекомендовані розчинники (див. нижче).

НЕ застосовувати приготований розчин з ознаками випадіння осаду; йогослід знищити відповідно до вимог зі знищення токсичних відходів (див. нижче).

Розчинення препарату

Для розчинення препарату застосовуютьсярозчинники: вода для ін’єкцій або 5% розчин декстрози.

Для флакона 100 мг: 20 мл розчинника додаютьдо вмісту флакона для отримання розчину оксаліплатину з концентрацією 5 мг/мл.

З міркувань мікробіологічної чистоти іхімічної стабільності відразу після розведення ліофілізату необхідно розпочатиготування розчину для інфузій.

Розведення перед інфузією

Для отримання розчину для інфузій розчиненийоксаліплатин розводять у 250 - 500 мл 5% розчину декстрози для отриманняконцентрації понад 0,2 мг/мл. Перед застосуванням розчину проводять йоговізуальний контроль. Можна застосовувати виключно прозорий розчин без частинок.

Препарат призначений для одноразовогозастосування. Невикористаний розчин підлягає знищенню.

Якщо розчин не було введено безпосередньопісля приготування, відповідальність за дотримання умов і терміну зберіганнянесе фахівець, який його застосовує.

Інфузія

Застосування Оксатери не потребуєпопередньої гідратації. Оксатера, розведена у 250 - 500 мл 5% розчину декстрозидля отримання концентрації більше 0,2 мг/мл, повина бути введена у периферичнуабо центральну вену протягом 2 - 6 годин. При виникненні ознак екстравазаціїрозчину введення препарату необхідно негайно припинити. При застосуванніОксатери в комбінації з 5-фторурацилом інфузія Оксатери повинна передувативведенню 5-фторурацилу.

Утилізація

Залишки препарату та всі предмети, щовикористовувалися для розчинення, розведення і введення Оксатери, необхіднознищити відповідності до стандартних лікарняних заходів з видалення відходівцитотоксичних речовин, враховуючи чинні правові нормативні акти з видаленнянебезпечних відходів.

Побічна дія.

Частота побічних реакцій, приведених нижче,викладена відповідно до такої градації: дуже часто (>1/10), часто(>1/100, ≤ 1/10), нечасто (>1/1000, ≤ 1/100), рідко (>1/10000, ≤ 1/1000), дуже рідко (≤1/10 000), включаючи окреміповідомлення.

З боку системи кровотворення: дуже частоанемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лімфопенія; часто – фебрильнанейтропенія (включаючи Ш -ІV ступінь), сепсис на фоні нейтропенії; рідко –гемолітична анемія, імунна тромбоцитопенія.

При комбінації Оксатери з 5-фторурацилом іфоліновою кислотою частота виникнення нейтропенії та тромбоцитопенії вищепорівняно із застосуванням лише 5-фторурацилу і фолінової кислоти.

З боку травного тракту: дуже часто – помірнанудота, блювання, діарея, стоматит, мукозит, болі в ділянці шлунка, запор,анорексія; часто – диспепсія, гастро-езофагеальний рефлюкс, гикавка; нечасто –кишкова непрохідність; рідко – коліт, включаючи випадки псевдомембранозногоколіту.

Рекомендоване профілактичне або лікувальнезастосування антиеметичних засобів. При сумісному застосуванні Оксатери з5-фторурацилом (у поєднанні з фоліновою кислотою або без неї) частота ітяжкість діареї і мукозита значно зростають порівняно із застосуванням5-фторурацилу/фолінової кислоти. Тяжка діарея і/або блювання можуть спричинитидегідратацію, гіпокаліємію, метаболічний ацидоз і ушкодження нирок, особливопри комбінації Оксатери з 5-фторурацилом. При лікуванні Оксатерою частовідзначається підвищення активності печінкових ферментів І - ІІ ступеня.

З боку центральної і периферичної нервовоїсистеми: дуже часто периферична сенсорна нейропатія, порушення чутливості,головний біль, астенія; часто – запаморочення, менінгізм, депресія, безсоння;нечасто – підвищена нервозність; рідко – дизартрія.

Нейротоксичність (виникнення болю і/абофункціональних порушень) є обмежуючим дозу побічним явищем. Часто симптомисенсорної нейропатії провокуються холодом. Тривалість цих симптомів, щозвичайно усуваються у проміжку між курсами, збільшується залежно від сумарноїдози оксаліплатину. Функціональні порушення, що полягають у труднощи виконанняточних рухів, є можливими наслідками сенсорного ушкодження. Ризикфункціональних порушень для сумарної дози близько 850 мг/м² (10циклів) становить близько 10%, досягаючи 20% у випадку сумарної дози 1020 (12циклів). У більшості випадків неврологічні ознаки зменшуються або зовсімзникають після припинення лікування. Однак у 3% хворих через 3 роки післязакінчення лікування спостерігалися або стійкі локалізовані парестезії помірноїінтенсивності (2,3%) або парестезії, що впливають на функціональну активність(0,5%).

На фоні лікування оксаліплатином відзначенігострі нейросенсорні прояви, що звичайно виникали протягом декількох годинпісля введення препарату і найчастіше провокувалися холодом. Вонихарактеризуються минущою парестезією кінцівок (з судомами або без них),дизестезією або гіпостезією, рідко (1 - 2%) гострим синдромомгортанно-глоткової дизестезії. Останній проявлявся суб’єктивним відчуттямдисфагії і задишки без об’єктивних ознак респіраторного дистрес-синдрому(ціанозу або гіпоксії) або ж спазмом гортані або бронхоспазмом (без стридораабо свистячого дихання). Також спостерігалися такі явища, як спазм щелепи,дизестезія язика, дизатрія і відчуття тиску в грудній клітці. Зазвичай ціознаки і симптоми швидко усувались як без застосування медикаментозної терапії,так і при введенні антигістамінних і бронхорозширюючих засобів. Збільшення часуінфузії при наступних циклах терапії оксаліплатином дають змогу зменшитичастоту цього синдрому.

При лікуванні оксаліплатином відзначалисьтакож такі неврологічні ознаки, як дизартрія, втрата глибоких сухожильних рефлексіві симптом Лермітта. В поодиноких випадках розвивався неврит зорового нерва.

З боку кістково-м’язової системи: дуже часто– болі у спині; часто – артралгія, болі в кістках.

З боку дихальної системи: дуже часто –кашель, задишка; часто – риніт, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко –фіброз легень.

З боку серцево-судинної системи: часто –болі за грудниною, тромбофлебіт глибоких вен, тромбоемболія легеневих артерій.

З боку сечовидільної системи: часто –гематурія, дизурія.

З боку шкіри та шкірних придатків: дужечасто – алопеція, шкірні висипання; часто – лущення шкіри долоней і ступнів,еритематозні висипання, підвищена пітливість, порушення з боку нігтів.

З боку органів зору і слуху: часто –кон’юнктивіт, порушення зору; рідко – транзиторне зниження гостроти зору,випадання полів зору, зниження слуху, неврит слухового нерва.

Алергічні реакції: рідко (при монотерапіїоксіплатином) або часто (при застосуванні в комбінації з 5-фторурацилом іфоліновою кислотою або без неї) спостерігались бронхоспазм, ангіоневротичнийнабряк, гіпотензія і анафілактичний шок.

Часто відзначалися випадки таких алергічнихпроявів як висип (особливо кропивниця), кон’юнктивіт та риніт.

Місцеві реакції: при екстравазації препарату– біль і запальні реакції в місці введення.

З боку лабораторних показників: дуже часто –підвищення рівня лужної фосфатази, активності печінкових ферментів, вмістубілірубіну, лактатдегідрогенази, гіпокаліємія, порушення вмісту натрію іглюкози в сироватці крові; часто – підвищення рівня креатиніну.

Інші: дуже часто – підвищення температуритіла, підвищена втомлюваність, підвищення маси тіла, порушення смаку.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до оксаліплатину абоінших компонентів препарату в анамнезі;

мієлосупресія до початку першого курсу(вихідний рівень нейтрофільних гранулоцитів <2•10⁹/л і/аботромбоцитів <100•10⁹/л),

периферична сенсорна нейропатія, щосупроводжується функціональними порушеннями до початку першого курсу;

тяжка ниркова недостатність (кліренскреатиніну менше 30 мл/хв);

період вагітності і годування груддю,дитячий вік.

Передозування. Специфічного антидоту на випадок передозуванняОксатери не існує. У випадку передозування можна очікувати посилення вираженостіпобічних ефектів. Слід здійснювати гематологічний контроль одночасно ізсимптоматичним лікуванням інших проявів інтоксикації.

Особливості застосування.

Оксатеру необхідно застосовувати виключно успеціалізованих онкологічних відділеннях для застосування цитотоксичнихпрепаратів під контролем кваліфікованого клінічного лікаря-онколога, що маєдосвід проведення хіміотерапії.

Постійний контроль за можливими токсичнимиефектами при лікуванні Оксатерою обов’язковий.

Оксатера не має нефротоксичної дії, однак узв’язку з обмеженістю інформації відносно безпеки і чутливості до препарату ухворих з порушеннями функції нирок середньої тяжкості застосовувати препаратслід тільки після ретельного зважування відношення користі/ризику для хворого.У такому випадку функцію нирок необхідно регулярно контролювати, а дозипрепарату за необхідності коригувати.

Регулярно (раз на тиждень), а також передкожним введенням Оксатери варто проводити контроль форменних елементівпериферичної крові і показників функції нирок і печінки.

Перед початком кожного циклу терапіїОксатерою варто проводити неврологічне обстеження на предмет виявлення ознакнейротоксичності.

Хворим, у яких під час 2-годинної інфузіїабо протягом декількох годин після неї розвивається гостра гортанно-глоточнапарестезія (див. розділ “Побічна дія”), наступні введення Оксатери необхіднопроводити протягом 6 годин.

Залежно від тривалості і тяжкостіневрологічних симптомів (парестезія, дизестезія) рекомендації з коригуваннядози Оксатери такі:

якщо симптоми продовжуються більш ніж сімднів і супроводжуються болем, подальша доза Оксатери повинна бути знижена з 85до 65 мг/м²;

якщо парестезія без функціональних порушеньтриває до наступного цикла, доза Оксатери повинна бути знижена з 85 до 65 мг/м²;

якщо парестезія з функціональнимипорушеннями триває до наступного цикла, Оксатеру необхідно відмінити;

якщо ці симптоми зникають після відміниОксатери, можна розглянути питання щодо поновлення лікування.

Хворих варто поінформувати про можливістьпояви стійких симптомів периферичної сенсорної нейропатії після закінченнякурсу лікування. Локалізовані помірні парестезії з функціональними порушеннямиможуть тривати до 3 років після закінчення лікування за схемою ад’ювантногозастосування препарату.

Стан хворих з алергічними реакціями на іншісполуки платини в анамнезі необхідно контролювати для виявлення проявівалергії. У випадку реакції на Оксатеру, подібну до анафілактичної, інфузіюпрепарату необхідно негайно припинити і призначити відповідне симптоматичнелікування. Повторне застосування Оксатери таким хворим протипоказано.

У випадку екстравазації препарату інфузіюслід негайно припинити і призначити місцеве симптоматичне лікування. Дозупрепарату, що залишилася, варто ввести в іншу вену.

Шлунково-кишкова токсичність Оксатери, щопроявляється нудотою і блюванням, потребує застосування антиеметиків зпрофілактичною і/або лікувальною метою (див. розділ “Побічна дія”).

Тяжкий пронос/блювання можуть призвести додегідратації, паралітичної непрохідності кишечнику, обструкції кишечнику,гіпокаліємії, метаболічного ацидозу і порушення функції нирок, особливо прикомбінованому застосуванні Оксатери з 5-фторурацилом.

При розвитку стоматиту і/або мукозитів II-гоі вище ступеня токсичності лікування Оксатерою повинно бути припинене до їхусунення або зниження проявів токсичності до I-го ступеня.

У випадку розвитку гематологічних порушень(кількість нейтрофільних гранулоцитів < 1,5·10⁹/л і/або кількістьтромбоцитів < 50·10⁹/л) затримують призначення наступного курсудо нормалізації лабораторних параметрів.

Хворого необхідно коректно поінформуватищодо можливості розвитку діареї, блювання, а також нейтропенії післязастосування Оксатери і 5-фторурацилу, щоб він звернувся до лікаря занеобхідною допомогою.

Якщо Оксатеру комбінують з 5-фторурацилом (зфоліновою кислотою або без неї), у зв’язку з токсичністю 5-фторурацилу зазвичайрекомендується коригування її дози.

При діареї IV-го ступеня (за класифікацієюВООЗ), нейтропенії III–IV-го ступенів (кількість нейтрофільних гранулоцитів< 1·10⁹/л) або тромбоцитопенії III-IV-го ступенів (кількістьтромбоцитів < 50·10⁹/л) доза Оксатери повинна бути знижена з 85до 65мг/м², на додаток до зниження дози 5-фторурацилу.

При появі таких респіраторних симптомів, якнепродуктивний кашель, диспное, хрипи, легеневі інфільтрати на рентгенограмі,необхідно припинити лікування Оксатерою до виключення інтерстиціальногопневмоніту додатковими обстеженнями (див. розділ “Побічна дія”).

Робота з препаратом і приготування розчинуОксатери медичним персоналом вимагає дотримання необхідних застережних заходів,звичайних при застосуванні потенційно токсичних речовин. Приготуванняін’єкційних розчинів цитотоксичних препаратів повинен проводити тількиспеціально навчений персонал, знайомий з даною сполукою, в умовах, щогарантують його захист і захист навколишнього середовища.

Приготування розчинів слід проводити успеціально відведеному для цієї мети приміщенні. У цьому приміщеннізабороняється палити, пити або їсти. Персонал повинен використовувати захиснийодяг, включаючи халат з довгими рукавами, захисну маску, шапочку, а такожзахисні окуляри, стерильні одноразові рукавички, захисні покриття для робочоїповерхні, контейнери і пакети для збору відходів.

Екскременти та блювотні маси хворих потрібнообробляти з обережністю.

Вагітні жінки не допускаються до роботи зпрепаратом.

При потраплянні порошку Оксатери, йогорозчину або розчину для вливання на шкіру або слизові оболонки його необхіднонегайно і ретельно змити водою. Забруднені відходи збирають у маркованівідповідним чином жосткі контейнери і знищують шляхом спалювання.

Жінкам і чоловікам під час лікуванняОксатерою варто використувати надійні засоби контрацепції.

Пацієнти групи ризику

Хворі з порушеною функцією нирок

Застосування Оксатери при лікуванніпацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю не вивчали (див. розділ“Протипоказання”).

У пацієнтів з помірною нирковоюнедостатністю лікування можна починати зі звичайної рекомендованої дози (див.вище) під ретельним контролем функції нирок. Немає необхідності у коригуваннідози у хворих з незначним порушенням функції нирок.

Хворі з порушенною функцією печінки

Застосування Оксатери при лікуванніпацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчалось. Не спостерігалипідвищення гострої токсичності Оксатери у осіб з порушеними результатамивихідних функціональних печінкових проб. Під час клінічних випробувань непроводили коригування доз для хворих зі зміненими результатами функціональнихпечінкових проб.

Літні пацієнти

Профіль безпеки Оксатери як засобумонотерапії або в комбінації з 5-фторурацилом у хворих старше 65 роківаналогічний тому, що спостерігається у пацієнтів віком до 65 років.Спеціального коригування дозування у осіб літнього віку не потрібно.

Застосування під час вагітності та годуваннюгруддю

На сьогодні немає даних щодо безпекизастосування Оксатери у період вагітності.

На підставі експериментальних данихоксаліплатин у рекомендованій терапевтичній дозі ймовірно може спричинятизагибель або вади розвитку плоду, тому застосування Оксатери у періодвагітності не рекомендується. Призначення препарату можливе виключно післядетального інформування пацієнтки відносно ризику для плоду і за умов отриманняїї письмової згоди. Не вивчали проникнення препарату в грудне молоко. У періодлікування Оксатерою годування груддю протипоказано.

Несумісності:

не комбінувати з лікарськими засобами аборозчинами лужної природи (особливо лужними розчинами, розчином 5-фторурацилу,трометамолом та препаратами, що містять фолінову кислоту з трометамолом, якносієм);

не розчиняти і не розводити в розчинаххлориду натрію;

не змішувати з іншими препаратами в одномуфлаконі або системі для інфузії (див. “Спосіб застосування та дози”);

не застосовувати обладнання длявнутрішньовенної інфузії, що містить алюміній.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

У хворих, які отримували одноразову дозу 85мг/м² поверхні тіла оксаліплатину безпосередньо перед введенням5-фторурацилу, не спостерігали змін у фармакологічній дії 5-фторурацилу.

При зв’язуванні Оксатери з білками in vitroне постерігали істотного витіснення препаратами: еритроміцин, саліцилати,гранісетрон, паклитаксел, вальпроат натрію.

При взаємодії з алюмінієм можливе утворенняосаду і зниження активності оксаліплатину.

Фармацевтично несумісний з 0,9% розчиномнатрію хлориду й іншими сольовими (лужними) розчинами або розчинами, що містятьхлориди.

Умови та термін зберігання. Флакони з ліофілізатом зберігають у недоступномудля дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі 15 - 25°C.

Розчинений препарат в оригінальному флаконі слід зберігати не довше 24годин при температуре 2 - 8°С.

Термін придатності – 3 роки.