ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ПОЛАПРИЛ
(POLAPRIL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічнаназви:ramipril, 1-етиловийефір-[[1-карбоксі-3-фенілпропіл]аланіл]октагідроциклопента[b]-піроло-2-карбоновоїкислоти;
основні фізико-хімічнівластивості:
для дозування 1,25 мг: тверда желатинова капсула№4 світло-сірого кольору, що має маркування „R” на кришечці капсули та „1.25” -на корпусі капсули.
Капсула містить порошокбілого або майже білого кольору.
для дозування 2,5 мг: тверда желатинова капсула№4, що має корпус світло-сірого кольору з маркуванням „2.5” та кришечкусвітло-зеленого кольору з маркуванням „R”.
Капсула містить порошокбілого або майже білого кольору.
для дозування 5.0 мг: тверда желатинова капсула№4, що має корпус світло-сірого кольору з маркуванням „5” та кришечку зеленогокольору з маркуванням „R”.
Капсула містить порошокбілого або майже білого кольору.
для дозування 10 мг: тверда желатинова капсула№4, що має корпус світло-сірого кольору з маркуванням „10” та кришечкутемно-зеленого кольору з маркуванням „R”.
Капсула містить порошокбілого або майже білого кольору;
склад: 1 капсула містить 1,25 мг, 2,5 мг, 5,0 мг або 10,0мг раміприлу;
допоміжні речовини: крохмальпрежелатинізований, желатин, вода, титану діоксид (Е171), заліза оксид чорний (Е172) (для дозування1,25 мг, 10 мг), індигокармін, заліза оксид жовтий (Е172) (длядозування 2, 5 мг, 5,0 мг, 10,0 мг).
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту(АПФ). Код АТС С09A A05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Раміприл після всмоктування з шлунково-кишкового тракту гідролізуєтьсяу фармакологічно активний раміприлат, який є сильним і тривалодіючимінгібітором АПФ. Раміприл приводить до збільшення активності реніну в плазмі тазменшення концентрацій в плазмі ангіотензину ІІ та альдостерону. Кориснийгемодинамічний ефект, який є результатом пригнічення АПФ унаслідок зменшенняактивності ангіотензину ІІ, полягає у зменшенні резистентності судин. Є дані,які дозволяють зробити припущення, що головним фактором, який визначаєгемодинамічні ефекти, є АПФ-тканини, а не циркулююча фракція АПФ.
Ангіотензинперетворюючий фермент є ідентичним кініназі ІІ - одному зферментів, які відповідають за деградацію брадикініну. Є дані про те, щопригнічення АПФ раміприлатом має деякий вплив на системукалікреїн-кінін-простагландину. Припускається, що завдяки впливу на цю системутакож здійснюється атигіпертензивна та метаболічна активність раміприлу.
При застосуванні раміприлу у хворих на артеріальну гіпертензіюантигіпертензивний ефект спостерігається через 1-2 години після прийомупрепарату.
Максимальний ефект досягається через 3 – 6 годин після прийомуодноразової дози і триває протягом щонайменше 24 годин.
Максимальний антигіпертензивний ефект при безперервному лікуванніраміприлом звичайно досягається протягом 3-4 тижнів.
Після раптового припинення терапії раміприлом ”рикошетна” гіпертензіяне спостерігається.
Під час клінічного дослідження НОРЕ раміприл сприяв значущому зниженнюпроценту інсультів, інфарктів міокарда та/або серцево-судинної смертності упорівнянні з плацебо. Ці ефекти спостерігались частіше у пацієнтів з нормальнимартеріальним тиском і лише частково були наслідком помірного зниженняартеріального тиску, продемонстрованого у дослідженні.
Доза 10 мг раміприлу, що на даний час є найвищою рекомендованою, булавибрана дослідниками НОРЕ згідно з результатами попередніх досліджень (SECURE,HEART). Вона є оптимальною для здійснення повної блокадиренін-ангіотензин-альдостеронної системи.
Фармакокінетика.
Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується зшлунково-кишкового тракту, пікові концентрації в плазмі крові досягались черезгодину. Пікові концентрації в плазмі крові активного метаболіту – раміприлату -досягались через 2 – 4 години.
Концентрації раміприлату в плазмі крові знижуються не лінійно. Періоднапіввиведення раміприлату після прийому 5 – 10 мг раміприлу становить 13 - 17годин, а після прийому менших доз (1,25 – 2,5 мг) є значно тривалішим. Цярізниця пов’язана з тривалою кінцевою фазою виведення раміприлату, щоспостерігається на кривій „концентрація – час” при дуже низьких концентраціях вплазмі крові. Ця кінцева фаза виведення препарату не залежить від дози тавказує на здатність раміприлату зв’язуватися з ферментами сироватки крові.Рівноважні концентрації раміприлату в плазмі крові після прийому звичайноїтерапевтичної дози один раз на день досягались приблизно на четвертий деньлікування.
Полаприл майже повністю метаболізується, метаболіти виводяться,головним чином, нирками. Крім біоактивного метаболіту – раміприлату - буливиявлені інші неактивні метаболіти, включаючи дикетопіперазиновий ефір, дикетопіперазиновукислоту та кон’югати.
Зв’язування раміприлу з білками плазми крові становить 73%, раміприлату- 56%.
Показання для застосування.
Для лікування
- артеріальної гіпертензії, як монотерапія та у комбінації з іншимигіпотензивними засобами;
- застійної серцевої недостатності в складі комбінованої терапії;
- серцевої недостатності у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда;
-з метою зменшення ризику інфаркту міокарда, інсульту, серцево-судинноїсмерті або за потреби процедури реваскуляризації у пацієнтів 55-тирічного вікуабо старше:
у пацієнтів, які мають клінічні ознаки серцево-судинних хвороб(попередній інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія) або перенесли шунтуванняпри багатосудинному ураженні коронарних артерій [CABG] або черезшкірнутранслюмінальну коронарну ангіопластику [PTCA], інсульт, або мають хворобупериферійних судин;
у пацієнтів, які хворіють на діабет і мають хоча б один з наявнихфакторів ризику, таких як гіпертензія (систолічний артеріальний тиск > 160мм рт.ст. або діастолічний артеріальний тиск > 90 мм рт.ст.); високийзагальний холестерин (>5,2 ммоль/л); низький рівень холестерину високоїщільності (<0,9 ммоль/л); курці, наявна мікро- альбумінурія; клінічні ознакипопередньої хвороби судин.
Спосіб застосування та дози.
Препаратзастосовується перорально.
Капсули слід ковтати, запиваючи великою кількістю рідини (приблизно 1склянка).
Капсули не можна розжовувати.
Їжа не впливає на всмоктування раміприлу, тому капсули Полаприл можнаприймати незалежно від приймання їжі.
Артеріальна гіпертензія
Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг раміприлу один раз надень.
Дозу необхідно збільшувати поступово, через інтервали від 1 до 2тижнів, залежно від реакції пацієнта, до максимальної дози 10 мг один раз надень.
Звичайно підтримуюча доза для лікування гіпертензії становить 2,5 - 5мг один раз на добу. Якщо реакція пацієнта при максимальній дозі 10 мгнезадовільна, рекомендується комбінована терапія.
Прийом діуретиків необхідно припинити за 2 – 3 дні до початку терапії раміприломдля того, щоб зменшити ймовірність симптоматичної гіпотензії. У разінеобхідності прийом діуретиків можна розпочати знову після початку терапіїраміприлом.
У хворих на гіпертензію, які також мають застійну серцеву недостатністьз асоційованою нирковою недостатністю або без неї, може спостерігатисясимптоматична гіпотензія під час лікування інгібіторами АПФ. Таким пацієнтамслід розпочати терапію з дози 1,25 мг під пильним медичним наглядом у лікарні.
Застійна серцева недостатність
Для пацієнтів, стан яких стабілізувався під час терапії діуретиками,рекомендована початкова добова доза становить 1,25 мг раміприлу.
Залежно від реакції пацієнта доза може бути збільшена через інтерваливід 1 до 2 тижнів. Добову дозу 2,5 мг раміприлу або більше можна приймати якодноразово, так і розділити на два прийоми.
Максимальна добова доза раміприлу становить 10 мг.
Щоб мінімізувати можливість виникнення гіпотензії, пацієнтам, якіраніше приймали високі дози діуретиків, необхідно зменшити дозу діуретиків допочатку застосування раміприлу.
Пацієнтам, які перенесли інфаркт міокарда
Початок терапії: лікування необхідно розпочати у лікарні між 3-м і 10-мднем після інфаркту міокарда. Рекомендована початкова добова доза становить 5мг раміприлу, розділена на дві дози по 2,5 мг, приймати вранці та ввечері.
Через 2 дні дозу збільшують до 5 мг, приймати два рази на день.
Якщо пацієнт не переносить вищезазначену початкову добову дозу,необхідно давати по 1,25 мг два рази на день протягом двох днів, перед тим, якзбільшити її до 2,5 мг і 5 мг для прийому два рази на день.
Якщо дозу не можна збільшити до 2,5 мг два рази на день, терапіюраміприлом слід припинити.
Підтримуюча доза: від 2,5 до 5 мг два рази на день.
Запобігання інфаркту міокарда, інсульту, серцево-судиннійсмерті та необхідність проведення процедури реваскуляризації
Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг раміприлу один раз надень.
Залежно від переносимості дозу поступово збільшують.
Рекомендується збільшити дозу у 2 рази приблизно через тижденьлікування і ще через три тижні збільшити її до 10 мг.
Підтримуюча доза становить 10 мг раміприлу один раз на день.
Пацієнтам, які раніше приймали менші дози раміприлу за іншимипоказаннями, дозу можна поступово збільшити до „ цільової” дози 10 мг один разна день.
Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю
Пацієнтам з кліренсом креатиніну > 30 мл/хв (креатинін сироватки< 165 мкмоль/л) рекомендована звичайна доза раміприлу. Для пацієнтів зкліренсом креатиніну < 30 мл/хв (креатинін сироватки > 165 мкмоль/л)початкова доза становить 1,25 мг раміприлу один раз на добу, а максимальна доза- 5 мг один раз на добу.
Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10мл/хв і креатинін сироватки 400 - 650 мкмоль/л) рекомендована початкова дозатакож становить 1,25 мг раміприлу один раз на день, підтримуюча доза не повиннаперевищувати 2,5 мг один раз на добу.
Доза для пацієнтів з печінковою недостатністю
У пацієнтів з порушеннями функції печінки метаболізм раміприлу і, такимчином, утворення його біоактивного метаболіту-раміприлату, зменшується узв’язку з послабленою активністю естераз печінки, в результаті чогозбільшуються рівні раміприлу в плазмі. Для цих пацієнтів рекомендованапочаткова доза раміприлу становить 1,25 мг, і прийом слід починати під пильниммедичним спостереженням.
Побічна дія.
Найбільш частими небажаними ефектами є запаморочення (приблизно 4%),нудота (приблизно 3%) і головний біль (приблизно 2%).
Порушення кровоносної та лімфатичної системи
Дуже рідко(<1/10 000), включаючи окремі повідомлення: гемолітичнаанемія, агранулоцитоз, панцитопенія, пригнічення діяльності кісткового мозку.
Розлади імунної системи
В окремих випадках повідомлялося про комплекс симптомів, якийскладається з одного або більше з таких симптомів: пропасниця, серозит,васкуліт, міалгія, міозит, артралгія/ артрит, позитивний тест на антинуклеарніантитіла (ANA- тест), підвищення ШОЕ, еозинофілія, лейкоцитоз, екзантема,світлочутливість або інші дерматологічні реакції різної тяжкості.
Психічні розлади.
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): депресія, сплутаність свідомості,знервованість.
Розлади нервової системи
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): парестезія, тремор.
Дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення: нейропатія.
Порушення зору.
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): візуальні розлади, кон’юнктивіт.
Розлади слуху та лабіринтні порушення
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): дзвін у вухах, порушення рівновагита слуху.
Серцеві розлади і судинні порушення
Часто (>1/100, <1/10): непритомність, ортостатичні ефекти,включаючи гіпотензію.
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): тахікардія, відчуття серцебиття,інфаркт міокарда, серцева аритмія, синдром Рейно, ішемічний геморагічнийінсульт.
Дихальні респіраторні розлади та розлади у груднійпорожнині та середостінні.
Часто (>1/100, <1/10): кашель.
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): бронхіт, бронхоспазм, задишка,загострення астми, риніт, синусит.
Шлунково-кишкові розлад
Часто (>1/100, <1/10): нудота, діарея, біль у животі.
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): зміни смакових відчутів, сухість уротовій порожнині, стоматит, блювання, запор, панкреатит, втрата апетиту.
Гепатобіліарні розлади
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): підвищення білірубіну сироваткита/або печінкових ферментів, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит,печінкова недостатність.
Розлади шкіри та м’яких тканин
Часто (>1/100, <1/10): екзантема, свербіж, кропив’янка (іноді зпропасницею).
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): ангіоневротичний набряк з опуханнямобличчя, кінцівок, язика, голосової щілини та/або гортані. Випадання волосся,оніхолізис, мультиформна еритема, світлочутливість.
Дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення:макулопапульозна екзантема, пемфігус, псоріаз і псоріазоподібний дерматит,пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема та енантема.
М’язово-кісткові розлади, порушення сполучноїтканини та кісток
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): спазми м’язів, міалгія, артралгія.
Розлади нирок і сечовиділення
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): порушення ниркової функції,включаючи ниркову недостатність. Підвищення креатиніну сироватки.
Може виникнути протеїнурія, особливо у пацієнтів з існуючою нирковоюнедостатністю або у тих, хто приймає відносно високі дози інгібіторів АПФ.
Порушення репродуктивної системи та молочних залоз
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): імпотенція.
Дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення: гінекомастія.
Загальні розлади
Часто (>1/100, <1/10): запаморочення, головний біль,втомлюваність.
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): біль у грудях, пітливість, розладисну.
Лабораторні показники
Рідко (>1/10 000, <1/1 000): може знизитися концентрація натріюсироватки.
Може виникнути підвищення сечовини сироватки та калію сироватки,особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Повідомлялося про зниження гемоглобіну, кількості червоних клітин,білих клітин і тромбоцитів.
Інгібітори АПФ можуть спричинити погіршення існуючої протеїнурії, хочазвичайно вони сприяють її зменшенню.
Існує ризик розвитку нейтропенії залежно від дози та клінічного станупацієнта.
Анафілактичні реакції.
У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, може виникнутиангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки, язика,голосової щілини та/або гортані, особливо під час перших тижнів лікування.Однак після довготривалого лікування інгібітором АПФ у поодиноких випадках можерозвитися тяжкий ангіоневротичний набряк. Лікування необхідно швидко припинитиі замінити на засіб, який належить до іншого класу препаратів. Ангіоневротичнийнабряк, який поширюється на язик, голосову щілину або гортань, може бутифатальним.
Невідкладне лікування ангіоневротичного набряку
Якщо є загроза для життя при ангіоневротичному набряку язика, голосовоїщілини або гортані, рекомендуються нижчезазначене невідкладне лікування.
Негайне підшкірне введення 0,3 – 0,5 мг епінефрину або повільневнутрішньовенне введення 0,1 мг епінефрину (згідно з
ІНСТРУКЦІЯми з розведення), у той же час стежити за ЕКГ(електрокардіограмою) та артеріальним тиском; потім введення системного глюкокортикоїду.
Крім того рекомендується внутрішньовенне введення антигістаміннихпрепаратів та антагоністів Н2-рецепторів. При визначеному дефіцитіінактиваторів С1 додатково до введення епінефрину можливо введенняінактиваторів С1.
Пацієнтів слід госпіталізувати і наглядати за ними протягом 12 - 24годин. Виписувати їх можна лише після того, як симптоми повністю зникнуть.
Протипоказання.
Препарат не можна приймати у таких випадках:
підвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або якоїсь з допоміжнихречовин препарату;
відомі випадки ангіоневротичного набряку (спадкового/ідіопатичного абовнаслідок попередньої терапії інгібіторами АПФ) в анамнезі;
стеноз ниркової артерії (двобічний або однобічний за наявності тількиоднієї нирки);
після трансплантації нирки;
гемодинамічно значущий стеноз клапана аорти або мітрального клапана,гіпертрофічна кардіоміопатія;
вагітність;
лактація;
діаліз або гемофільтрація з використанням негативно заряджених мембранз високою інтенсивністю потоку [полі(акрилонітрил, натрій-2-метилалілсульфонат) мембран, з високою інтенсивністю потоку наприклад, AN69].
LDL (ліпопротеїннизької щільності)-аферез з декстрансульфатом;
десенсибілізаційна терапія.
Оскільки відсутній терапевтичний досвід, раміприл не можназастосовувати за наявності
діалізу;
первинної хвороби печінки або печінкової недостатності;
нелікованої декомпенсованої серцевої недостатності;
Полаприл не можна застосовувати для лікування дітей.
Передозування.
Симптомами передозування є гіпотензія, шок, ступор, брадикардія,порушення електролітного балансу та ниркова недостатність.
Після прийому занадто великої дози препарату пацієнт повинен перебуватипід пильним наглядом, бажано у відділенні інтенсивної терапії. Необхідно частоперевіряти електроліти та креатинін сироватки. Терапевтичні заходи залежать відприроди та тяжкості симптомів. Протягом 30 хвилин після прийому препаратунеобхідно вжити заходів для запобігання його всмоктуванню, таких як промиванняшлунка, застосування адсорбентів і сульфату натрію. Якщо доза препарату булаприйнята нещодавно, необхідно вжити заходів для прискорення його виведення. Увипадку гіпотензії пацієнту необхідно швидко поповнити електроліти та об’ємкрові. Слід також розглянути можливість лікування ангіотензином ІІ. Брадикардіюта інші реакції, зумовлені блукаючим нервом, необхідно лікувати, вводячиатропін. Слід також розглянути можливість використанняелектрокардіостимулятора. Інгібітори АПФ можна вивести з кровообігу за допомогоюгемодіалізу. Необхідно уникати використання поліакрилонітрилових мембран звисокою інтенсивністю потоку.
Особливостізастосування.
Запобіжні заходи
На початку лікування раміприлом може виникнути надмірне зниженняартеріального тиску, особливо у пацієнтів з дефіцитом електролітів та/абодефіцитом рідини в організмі (наприклад, блювання/діарея, терапія діуретиками)із серцевою недостатністю (особливо після гострого інфаркту міокарда) абогіпертензією тяжкого ступеня.
Якщо можливо, перед початком терапії раміприлом необхідно компенсуватидефіцит електролітів та/або рідини в організмі або скоротити терапіюдіуретиками, або, у разі необхідності, попередньо припинити її щонайменше за 2– 3 дні до початку лікування раміприлом.
Після прийому першої дози, а також після збільшення дози раміприлута/або діуретиків пацієнтів необхідно тримати під пильним медичним наглядомщонайменше вісім годин для того, щоб запобігти неконтрольованим гіпотензивнимреакціям.
Для хворих на злоякісну гіпертензію або із серцевою недостатністю(особливо після гострого інфаркту міокарда) добір підтримуючої дози раміприлунеобхідно зробити в період госпіталізації.
У пацієнтів з підвищеною активністю ренін-ангіотензивної системи існуєризик раптового зниження артеріального тиску внаслідок пригнічення АПФ і можевиникнути погіршення ниркової функції. Якщо раміприл приймають вперше абоприймають вперше у більших дозах, необхідно пильно стежити за артеріальнимтиском доти, доки не буде впевненості, що загрози раптового зниженняартеріального тиску немає.
Підвищену активність ренін-ангіотензинної системи слід очікувати
у пацієнтів, які раніше приймали діуретики;
у пацієнтів з дефіцитом електролітів або дефіцитом рідини в організмі;
у хворих на артеріальну гіпертензію тяжкого ступеня;
у пацієнтів із серцевою недостатністю – особливо після гострогоінфаркту міокарда;
у пацієнтів з порушеним припливом і відтоком лівого шлуночка (наприкладіз стенозом клапана аорти або мітрального клапана, гіпертрофічною кардіоміопатією);
у хворих гемодинамічно значущим стенозом ниркової артерії ( уразі необхідності припинити терапію діуретиками).
На початку лікування також необхідно пильно стежити за станом пацієнтівтаких груп:
пацієнти літнього віку (старше 65 років);
пацієнти, для яких надмірне зниження артеріального тиску є особливонебезпечним (наприклад, хворі на стеноз коронарних судин або судин мозку);
пацієнти, які планують хірургічні втручання, або під час анестезії, томущо інгібітори АПФ можуть спричинити гіпотензію внаслідок посилення іншихпотенційних причин, що спричинюють гіпотензію. Якщо не можна відмінитиінгібітор АПФ, необхідно ретельно стежити за об’ємом циркулюючої крові.
Перед прийомом раміприлу необхідно перевірити ниркову функцію.Рекомендується особливо пильно стежити за нирковою функцією протягом першихкількох тижнів прийому препарату. Особливо цього потребують
пацієнти із серцевою недостатністю;
хворі на однобічний стеноз ниркової артерії (у цьому випадку навітьневелике підвищення креатиніну сироватки може вказувати на розвиток нирковоїнедостатності ураженої нирки);
пацієнти з ураженою функцією нирок.
У пацієнтів з ураженою функцією нирок необхідно частішеперевіряти концентрацію калію сироватки крові та визначити для них відповіднедозування.
Під час лікування інгібітором АПФ може розвинутись гіперкаліємія,особливо за наявності ниркової та/або серцевої недостатності. Звичайно нерекомендується додавати терапію препаратами калію або калійзберігаючідіуретики, оскільки їх прийом може призвести до значних підвищень калію вплазмі крові. Якщо вважається доцільним супутній прийом вищезазначенихлікарських засобів, їх прийом повинен супроводжуватися постійним контролемпоказника калію сироватки.
Ризик виникнення нейтропенії пов’язаний з дозою раміприлу і залежитьвід клінічного стану пацієнта. У пацієнтів, які не мають супутньої патології,вона спостерігається рідко, але може виникнути у пацієнтів з нирковоюнедостатністю, особливо коли остання пов’язана з колагенозами, наприклад ізсистемним червоним вовчаком, склеродермією та терапією імуносупресантами. Вонає оборотною після припинення прийому інгібітору АПФ.
У разі виникнення ангіоневротичного набряку під час лікування прийомпрепарату Полаприл необхідно негайно припинити. Ангіоневротичний набряк,спричинений прийомом інгібіторів АПФ, може уразити гортань, горло та/або язик.
Пацієнти літнього віку
Пацієнтам літнього віку, а також пацієнтам із застійною серцевою,хронічною нирковою або печінковою недостатністю або при супутньому застосуваннідіуретиків препарат слід застосовувати з обережністю. Доза препарату має бутивизначена лікарем індивідуально.
Діти
Не вивчалось застосування препарату для лікування дітей, тому, нерекомендується його прийом пацієнтам цієї групи.
Вагітність і лактація
Раміприл протипоказаний в період вагітності.
Необхідно виключити можливість вагітності до початку лікуванняраміприлом. Коли необхідно приймати інгібітори АПФ, вагітності слід запобігати.Якщо пацієнтка планує вагітність, лікування інгібіторами АПФ необхідноприпинити і замінити на альтернативну терапію. Якщо пацієнтка завагітніла підчас лікування, терапію раміприлом необхідно якнайшвидше замінити наальтернативну, без інгібіторів АПФ. В іншому випадку існує ризик ураженняплоду.
Раміприл виділяється у грудне молоко. Якщо під час лактації необхіднолікування раміприлом, годування груддю необхідно припинити.
Вплив на здатність керувати автомобілем імеханізмами
Раміприл має слабкий або помірний вплив на здатність керуватиавтомобілем і механізмами, але, через ймовірне виникнення різних типівнебажаних ефектів може бути порушена здатність реагувати. Може бути порушеназдатність керувати автомобілем та механізмами.
Особливо це стосується початку лікування, часу після підвищення дози тазміни препаратів, а також вживання алкоголю.
Взаємодія з іншимилікарськими засобами.
Протипоказано використання діалізних мембран з високою інтенсивністю потоку,внаслідок ризику виникнення загрожуючих для життя псевдоанафілактичних реакцій,можливого шоку.
Комбінації, що не рекомендуються для застосування
Препарати калію, калійзберігаючі діуретики (наприклад амілорид,триамтерен, спіронолактон): їх прийом може призвести до збільшення концентраційкалію в сироватці. (Якщо призначено супутнє лікування цими препаратами,необхідно контролювати рівень концентрації калію сироватки.)
Використовувати з обережністю
Антигіпертензивні засоби (особливо діуретики) та інші речовини, якізнижують артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти), щопідсилюють антигіпертензивний ефект раміприлу. (При супутньому лікуваннідіуретиками рекомендовані регулярні перевірки рівня концентрації натріюсироватки.)
Снодійні, наркотичні засоби, знеболювальні засоби: збільшуютьгіпотензію (якщо необхідна така комбінація, про лікування раміприлом необхіднопопередити анестезіолога).
Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імуносупресанти, системнікортикоїди та інші речовини, які можуть змінювати аналіз крові: збільшуєтьсяймовірність виникнення гематологічних реакцій, особливо зменшення кількостілейкоцитів крові, лейкопенії.
Літій: може призвести до збільшення концентрацій літію сироватки і,таким чином, до збільшення кардіотоксичного та нейротоксичного ефекту літію(потребується регулярний контроль концентрацій літію сироватки).
Пероральні протидіабетичні засоби (наприклад, похіднісульфанілсечовини, бігуанід), інсулін: внаслідок можливого зменшеннярезистентності до інсуліну, посилення ефекту зниження цукру в крові з ризикомвиникнення гіпоглікемії (особливо на початку лікування рекомендується контрольрівня цукру в крові).
Гепарин: можливо збільшення концентрацій калію сироватки.
Натрію хлорид: послаблення антигіпертензивного ефекту раміприлу.
Комбінації, що вимагають виваженого відношення
Нестероїдні протизапальні засоби, знеболювальні засоби (наприкладіндометацин, ацетилсаліцилова кислота): можливо послаблення антигіпертензивногоефекту раміприлу, погіршення ниркової функції і підвищення рівня каліюсироватки.
Вазоконстрикторні симпатоміметичні засоби (наприклад епінефрин):можливо послаблення антигіпертензивного ефекту раміприлу (рекомендованийпильний контроль артеріального тиску).
Антациди: зменшення біодоступності інгібіторів АПФ.
Алкоголь: підсилення антигіпертензивного ефекту і ефекту алкоголю.
Умови та термін зберігання.
Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі нижче25°С.
Термін придатності: 2 роки.