ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
АМПРИЛ
(AMPRIL(R))
Загальна характеристика:
міжнародна назва: ramipril;
основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 1,25 мг –овальні, плоскі, без оболонки, білого або майжебілого кольору;
таблетки 2,5 мг – овальні, плоскі, без оболонки, жовтого кольору;
таблетки 5 мг - овальні, плоскі, без оболонки, рожевогокольору;
таблетки 10 мг - овальні, плоскі, без оболонки, білого або майжебілого кольору;
склад: 1 таблетка містить раміприлу 1,25 мг, 2,5 мг, 5 мг або 10 мг;
допоміжні речовини: таблетки по 1,25 мг і 10 мг: натрію гідрокарбонат,лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, натріюстеарилфумарат;
таблетки по 2,5 мг: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натріюкроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, заліза оксиджовтий (Е172);
таблетки по 5 мг : натрію гідрокарбонат, лактозимоногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, натріюстеарилфумарат, заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид червоний (Е172).
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на ренін–ангіотензивну систему.Інгібітори АПФ. Код АТС С09А А 05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Раміприл є препаратом, який післявсмоктування розпадається у печінці з утворенням раміприлату. Раміприлат – цепотужний інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту з тривалою дією.Гальмування активності ангіотензин-перетворюючого ферменту призводить дозменшення концентрації ангіотензину II, збільшення концентрації реніну уплазмі, посилення ефекту брадикініну і до зниження секреції альдостерону.Останнє може викликати збільшення рівня калію у сироватці крові. У пацієнтів зартеріальною гіпертензією гіпотензивний ефект раміприлу та його вплив нагемодинаміку обумовлені зниженням периферичного опору судин, що поступовозменшує артеріальний тиск. Частота серцевих скорочень здебільшого незмінюється. Протягом тривалого лікування відбувається зменшення гіпертрофіїлівого шлуночка без впливу на функцію серця. Гіпотензивний ефект після прийомуодноразової дози проявляється через 1 - 2 години після введення, досягаємаксимуму в межах 3–6 годин і триває протягом 24 годин.
Раміприл є також ефективним препаратом для лікуваннязастійної серцевої недостатності. У пацієнтів з клінічними ознаками хронічноїсерцевої недостатності після інфаркту міокарда він зменшує ризик раптовоїсмерті, прогресування серцевої недостатності, резистентної до лікування, ізменшує частоту госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.
Препарат також знижує загальну смертність і потребуу проведенні реваскуляризації, а також затримує початок і прогресуваннязастійної серцевої недостатності. Раміприл значно зменшує мікроальбумінурію іризик розвинення нефропатії.
Фармакокінетика. Раміприл швидко всмоктуєтьсяу шлунково-кишковому тракті. Абсорбція становить 50 - 60% і не залежить відїжі. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається протягом 1 години.Період напіввиведення раміприлу становить 1 годину.
Раміприлрозпадається у печінці. Основним метаболітом є раміприлат, потужність якого якінгібітора ангіотензин-перетворюючого ферменту у 6 разів більша порівняно зраміприлом. Максимальна концентрація раміприлату в сироватці крові досягаєтьсячерез 2–4 години після введення, постійна концентрація у сироватці досягаєтьсячерез 4 дні.
Приблизно 73% раміприлу і 56% раміприлату зв’язується з білкамисироватки крові.
Раміприл і раміприлат в основному виводяться із сечею (приблизно 60%),переважно у вигляді метаболітів, і менш ніж 2% від введеної дози виводиться увигляді незміненого раміприлу.
Раміприлат виводиться у декілька стадій. Після введення раміприлу утерапевтичній дозі кінцевий період напіввиведення становить від 13 до 17 годин.
У пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнюється виділенняраміприлу, раміприлату та їх метаболітів, тому дозу необхідно корегуватизалежно від функції нирок. У пацієнтів з печінковою недостатністю метаболічнеперетворення раміприлу в раміприлат може уповільнюватись, що призводитиме допідвищення концентрації раміприлу в сироватці крові.
Показання для застосування.
Лікування:
артеріальної гіпертензії;
застійної серцевої недостатності;
хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда;
діабетичної або недіабетичної нефропатії.
Спосіб застосування та дози.
Дозування і тривалість лікуваннявизначають індивідуально.
Лікування артеріальної гіпертензії: Рекомендованапочаткова доза раміприлу для пацієнтів, які не приймають діуретики і в якихнемає серцевої недостатності, становить 2,5 мг один раз на день. Залежно відвідповідної реакції на лікування дозу можна збільшувати вдвічі через кожні 1–2тижні. Звичайна підтримуюча доза становить від 2,5 до 5 мг щодня, а максимальнадобова доза – 10 мг.
Якщо пацієнт приймає діуретик, тойого потрібно при можливості відмінити або принаймні зменшити дозу мінімум затри дні до початку лікування раміприлом.
Початкова доза раміприлу для пацієнтів зартеріальною гіпертензією, які не припинили приймати сечогінний засіб допочатку лікування, а також для пацієнтів з артеріальною гіпертензією і серцевоюнедостатністю з порушенням функції нирок або без нього становить 1,25 мг одинраз на день. Лікування починають у лікарні під ретельним медичним наглядом.
Лікування застійної серцевої недостатності: рекомендованапочаткова доза раміприлу для пацієнтів зі стабільним станом, які приймаютьдіуретики, становить 1,25 мг один раз на день. Залежно від відповідної реакціїна лікування дозу можна збільшувати вдвічі через кожні 1 – 2 тижні. Максимальнадобова доза становить 10 мг.
Якщо пацієнт приймає діуретик у великій дозі, то цюдозу необхідно зменшити перед початком лікування раміприлом.
Лікування після інфаркту міокарда: лікуванняраміприлом можна розпочинати тільки у лікарні у період між третім і десятимднем після інфаркту. Рекомендована початкова доза раміприлу становить 2,5 мгдвічі на день (вранці і ввечері), а через 2 дні дозу збільшують до 5 мг двічіна день (вранці і ввечері). Звичайна підтримуюча доза раміприлу становить від2,5 до 5 мг двічі на день.
Якщо пацієнт не переносить цю початкову дозу(наприклад, виникає гіпотензія), то її необхідно зменшити до 1,25 мг двічі надень. Через 2 дні цю дозу можна знову збільшити до 2,5 мг двічі на день, апротягом наступних двох днів можна збільшити дозу до 5 мг двічі на день.
Якщо пацієнт не переноситьзбільшення дози до 2,5 мг двічі на день, то лікування раміприлом необхідноприпинити.
Лікування нефропатії: рекомендована початкова дозастановить 1,25 мг один раз на день. Цю дозу потрібно збільшувати через кожні2–3 тижні залежно від переносимості препарату. Максимальна добова дозастановить 5 мг один раз на день.
При порушенні функції нирок: для пацієнтів зкліренсом креатиніну > 0,5 мл/с (30 мл/хв.) не потрібно зменшувати дозу. Дляпацієнтів з кліренсом креатиніну < 0,5 мл/с (30 мл/хв.) початкова дозаповинна становити 1,25 мг, а максимальна добова доза – 5 мг.
При порушенні функції печінки: початкова дозараміприлу становить 1,25 мг один раз на день, а максимальна добова доза – 2,5мг.
Застосування раміприлу у дітей не вивчалось, томуцей препарат не рекомендується застосовувати при їх лікуванні.
Пацієнти повинні ковтати таблетку цілою, запиваючи достатньою кількістюрідини. Таблетки можна приймати до, під час або після їжі.
Побічна дія. Можлива поява таких побічних ефектів:
Серцево-судинна і нервова системи: артеріальна гіпотензія.
У поодинокихвипадках можуть з’явитися головний біль, порушення рівноваги, тахікардія,слабкість, сонливість, запаморочення або уповільнення реакцій.
Іноді можуть виникати периферичні набряки, припливи крові до обличчя,дзвін у вухах, втомлюваність, нервозність, депресія, тремор, неспокій,порушення зору, розлади сну, сплутаність свідомості, тривожність, пальпітація,порушення слуху, сонливість, порушення ортостатичної регуляції, можливістенокардія, порушення ритму серця і непритомність.
У поодиноких випадках можуть виникати такі ефекти: мозкова ішемія,транзиторний ішемічний напад, ішемічний інсульт, феномен Рейно або парестезія.
Сечовидільна система: у дуже рідких випадках (особливо у пацієнтів зпорушенням функції нирок або які приймають діуретики) – тимчасове порушенняфункції нирок, яке супроводжується підвищенням концентрації сечовини ікреатиніну в сироватці крові. Рідко відбувається збільшення концентрації каліюу сироватці крові. У поодиноких випадках може зменшуватись рівень натрію усироватці крові, може посилитись існуюча протеїнурія.
Система дихання: часто виникає сухий (непродуктивний) і подразнювальнийкашель. Іноді може виникати нежить, синусит, бронхіт, бронхоспазм і задишка.
Дуже рідко розвивається ангіоневротичний набряк.
Шкіра: висип, свербіж або кропив’янка.
У поодиноких випадках можуть розвиватись наступні реакції:макулопапульозні висипи, пухирчатка, загострення псоріазу, псоріазиформна,пемфігоїдна або ліхеноїдна енантема, мультиформна еритема, синдромСтівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, алопеція, оніхолізис абофотосенсибілізація.
Під час лікування інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферментузбільшується вірогідність і вираженість анафілактичних / анафілактоїднихреакцій на отруту комах. Мабуть, цей ефект може проявлятись і по відношенню доінших алергенів.
Шлунково-кишковий тракт: іноді виникає нудота, збільшується активністьпечінкових ферментів та/або білірубіну у сироватці крові і розвиваєтьсяжовтяниця (холестатична жовтяниця). Рідко виникає сухість у роті, запаленняязика, запальні реакції у порожнині рота і шлунково-кишковому тракті, біль ушлунку, диспепсія, запор, пронос і блювання, а також збільшення рівнівпанкреатичних ферментів.
Під час лікування інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферментувідзначались поодинокі випадки появи синдрому, який починається з холестатичноїжовтяниці і прогресує до некрозу печінки.
Спостерігались поодинокі випадки дисфункції печінки (включаючи гострупечінкову недостатність), гепатит, панкреатит і кишкова непрохідність.
Клітини крові: гіпогемоглобінемія або нейтропенія, еритроцитопенія ітромбоцитопенія.
В окремих випадках може розвиватись агранулоцитоз, панцитопенія іпригнічення функції кісткового мозку.
У поодиноких випадках може виникати гемолітична анемія.
Інші небажані ефекти: іноді виникали кон’юнктивіт або (рідко) м’язовісудоми, зниження лібідо, втрата апетиту, порушення відчуттів запаху і смаку(наприклад, металевий присмак), а також часткова та іноді навіть повна втратасмаку.
В окремих випадках можуть виникати васкуліт, біль у м’язах абосуглобах, підвищення температури тіла, еозинофілія або збільшення титруантиядерних антитіл (ANA).
Протипоказання.
Амприл протипоказаний у таких випадках:
підвищена чутливість до раміприлу або будь-якої іншої речовини, щовходить до складу цього препарату, а також до інших інгібіторівангіотензин-перетворюючого ферменту;
наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі;
гемодинамічно значущий стеноз ниркової артерії;
гіпотензія або нестабільна гемодинаміка;
вагітність та лактація.
Передозування.
Симптомами передозування є артеріальна гіпотензія,шок, брадикардія, порушення електролітного балансу і ниркова недостатність.
При появі гіпотензії пацієнта необхідно перевести у горизонтальнеположення, голову покласти на низьку подушку, а ноги підняти. При необхідностірекомендується збільшити об’єм плазми вливанням 0,9 % розчину NaCl. Післяприйому великої кількості таблеток рекомендується провести промивання шлунка іввести адсорбенти і сульфат натрію (в перші 30 хв., якщо це можливо). Необхідноретельно контролювати артеріальний тиск, функцію нирок і рівень калію усироватці крові. При гіпотензії, крім компенсації об’єму і солей, можна ввестиагоніст a1-адренергічних рецепторів (наприклад, норадреналін, допамін) іангіотензин II (ангіотензину амід). Ефективність діалізу при лікуванніінтоксикації не була доведена.
Особливості застосування.
На початку лікування необхідно перевіряти функціюнирок. Спостереження за функцією нирок необхідно здійснювати під час лікування,особливо у пацієнтів з порушенням функціональної активності нирок, з серцевоюнедостатністю, стенозом ниркових артерій або артерії єдиної нирки, а також упацієнтів, яким провели трансплантацію нирки. Ризик появи реакцій підвищеноїчутливості, алергічних (анафілактичних) реакцій збільшується у пацієнтів, якимразом з лікуванням інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту проводитьсягемодіаліз при застосуванні поліакрилонітрилових мембран.
Якщо потрібен гемодіаліз, пацієнта спочаткунеобхідно перевести на препарат з іншої групи, який підходить для даногопоказання, або необхідно застосовувати інший тип мембран у діалізаторі.
Подібні реакції спостерігались протягом лікування задопомогою аферезу ліпопротеїнів низької щільності з сульфатом декстрану, томуцей метод лікування не рекомендується застосовувати для пацієнтів, якіприймають інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту.
Протягом лікування раміприлом збільшенняконцентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові може також відбуватись і упацієнтів з нормальною функцією нирок, особливо, якщо вони приймають сечогіннізасоби. У такому разі лікування можна продовжувати при введенні меншої дозираміприлу або припинити застосування цього препарату. У пацієнтів з порушеноюфункцією нирок збільшується ризик розвитку гіперкаліємії.
У пацієнтів з порушеною функцією печінки метаболізмраміприлу і утворення активного метаболіту може уповільнюватись через зменшенняактивності печінкових естераз.
Після початку застосування раміприлу пацієнтами знеускладненою гіпертензією іноді може розвиватись симптоматична гіпотензія.
Пацієнти з високим ризиком гіпотензії:
пацієнти із серцевою недостатністю; лікування слідпочинати із застосування найменшої дози раміприлу (1,25 мг);
пацієнти, які приймають діуретичні засоби; якщо неможна припинити лікування діуретиками чи зменшити їх дозу, то застосуванняраміприлу слід розпочинати з найменшої дози (1,25 мг);
пацієнти з гіповолемією або втратою солей, а такожпацієнти, у яких може виникнути такий дефіцит через недостатнє споживаннярідини, недостатнє споживання солей, через діарею, блювання або сильне потінняв умовах недостатньої компенсації солей і рідини. Тому перед початком лікуваннянеобхідно усунути дегідратацію, гіповолемію та/або втрату солей, але якщо цістани стають клінічно значущими, лікування раміприлом можна починати та/абопродовжувати при застосуванні найменшої дози (1,25 мг) та під ретельниммедичним наглядом.
При появі гіпотензії пацієнта слід перевести угоризонтальне положення на низьку подушку і провести корекцію об’єму плазми.Після нормалізації артеріального тиску і об’єму плазми пацієнти здебільшогодобре переносять подальші дози раміприлу.
У пацієнтів після великої операції та пацієнтів, яким вводилигіпотензивний препарат під час наркозу, раміприл може блокувати утворенняангіотензину II через компенсаторне вивільнення реніну. Гіпотензію, яка, надумку лікаря, виникла через цей механізм, можна усунути збільшенням об’ємурідини.
На початку і протягом лікування необхідно перевіряти кількістьлейкоцитів для виявлення можливої нейтропенії / агранулоцитозу. Частий контрольнеобхідно здійснювати для пацієнтів з нирковою недостатністю, супутнімзахворюванням сполучної тканини (наприклад, червоний вовчак або склеродермія),а також для пацієнтів, які одночасно приймають інші ліки, що здатні змінюватикількість клітин крові. Аналіз крові необхідно також робити при появі клінічнихсимптомів і ознак нейтропенії / агранулоцитозу, а також ознак збільшеннятенденції до кровотечі.
У пацієнтів з гіпертензією іноді під час лікування раміприломвідбувалось збільшення рівня калію у сироватці крові.
Раміприл може посилювати дію алкоголю. Збільшення вживання солі з їжеюможе зменшувати гіпотензивний ефект раміприлу.
При застосуванні інгібіторівангіотензин-перетворюючого ферменту під час проведення десенсибілізуючоголікування за допомогою осиної або бджолиної отрути може розвинутисьанафілактична реакція (наприклад, гіпотензія, диспное, блювання, шкірнийвисип). Реакції підвищеної чутливості можуть також з’явитись від укусів бджіл,ос. Якщо потрібно провести десенсибілізуюче лікування за допомогою осиної абобджолиної отрути, то застосування інгібітора ангіотензин-перетворюючогоферменту необхідно припинити і продовжити лікування відповідними препаратамиіншої групи.
Клінічні дані щодо застосування препарату у дітейвідсутні.
Вагітність і лактація.
Раміприлпротипоказаний у період вагітності і лактації.
Вплив на психофізичні здібності.
Деякі побічні ефекти (певні симптоми зниження артеріального тиску,наприклад, запаморочення) можуть впливати на здатність керувати автомобілем таіншими механічними засобами. Пацієнтам необхідно порадити, щоб вони не сідализа кермо і не працювали з небезпечними механічними засобами, доки непереконаються у тому, що вони нормально реагують на лікування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
При одночасному введенні раміприлу та інших гіпотензивних засобів(наприклад, діуретиків) або інших препаратів, які знижують артеріальний тиск(наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики), може посилюватисьгіпотензивний ефект раміприлу.
Одночасне введення раміприлу і препаратів калію або калій-зберігаючихдіуретиків може виникати гіперкаліємія. Тому при паралельному застосуванні цихпрепаратів необхідно ретельно контролювати рівень калію у сироватці крові.
Вазопресорні симпатоміметики (наприклад, адреналін, норадреналін)можуть зменшувати гіпотензивний ефект раміприлу, тому при одночасномузастосуванні цих препаратів необхідно з особливою ретельністю контролюватиартеріальний тиск.
Одночасне введення раміприлу і алопуринолу, імунодепресантів,кортикостероїдів, прокаїнаміду, цитостатиків або інших препаратів, здатнихзмінювати кількість клітин крові, збільшує вірогідність зміни кількості клітинкрові.
Інші інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту можуть зменшувативиділення літію і тим самим призводити до підвищення його рівня у сироватцікрові з ризиком появи ефектів токсичності. Тому при супутньому застосуванніпрепарату літію та раміприлу необхідно контролювати рівень літію.
Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту можуть посилювати ефектантидіабетичних засобів (наприклад, інсуліну або похідних сульфонілсечовини),що може в окремих випадках викликати гіпоглікемію. Тому на початку такогосупутнього лікування необхідно з особливою ретельністю контролювати рівеньцукру в крові.
Одночасне введення раміприлу і деяких нестероїдних протизапальнихпрепаратів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти або індометацину) можезменшувати гіпотензивний ефект раміприлу. Крім того, паралельне введення цихпрепаратів може викликати гіперкаліємію та збільшити ризик порушення функціїнирок.
Одночасне введення раміприлу і гепарину може викликати гіперкаліємію.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С взахищеному від вологи місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Термін придатності – 2 роки.