ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ТОПРИЛ
(TOPRIL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: ramipril; (2S, 3aS,6aS)-1[(S)-N-[(S)]-карбокси-3-фенілпропіл]аланіл]октагідро-циклопента-[b]-пірол-2-карбоновоїкислоти;
основні фізико-хімічні властивості:
капсули по 2,5 мг: тверді желатинові капсули з корпусом зеленогокольору та кришечкою білого, що містять білий або майже білий порошок;
капсули по 5 мг: тверді желатинові капсули з корпусом синього кольорута кришечкою білого, що містять білий або майже білий порошок;
таблетки по 10 мг: тверді желатинові капсули з корпусом білого кольору,з нанесеним логотипом фірми виробника та кришечкою синього кольору, що містятьбілий або майже білий порошок;
склад: 1 капсула містить раміприлу 2,5 мг, 5 мг або 10 мг;
допоміжні речовини: магнію стеарат, крохмаль прежелатинізований.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.
Код АТС С09А А05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Раміприл пригнічує активністьангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ, киніназа ІІ); спричиняючи розширеннясудин та зниження артеріального тиску. Пригнічення активності АПФ підвищуєактивність реніну у плазмі крові, знижує рівень ангіотензину ІІ таальдостерону. Антигіпертензивний ефект настає через 1 - 2 год післязастосування препарату, максимальний розвивається протягом 3 - 6 год та триває неменше 24 год. При вираженій недіабетичній або діабетичній нефропатії раміприлуповільнює прогресування порушення функції нирок. У хворих з ризикомнедіабетичної або діабетичної нефропатії раміприл знижує рівень альбумінурії.
Фармакокінетика. Топрил швидко абсорбується із шлунково-кишковоготракту (не менше 50 - 60% введеної дози) і максимальна його концентрація вплазмі крові досягається протягом 1 год. Біодоступність становить 60% і незалежить від прийому їжі. Топрил майже повністю метаболізується (головним чиному печінці) з утворенням активних та неактивних продуктів. Його активнийметаболіт раміприлат приблизно в 6 разів активніший, ніж раміприл. Максимальнаконцентрація його в плазмі крові досягається через 2 - 4 год. Серед відомихнеактивних метаболітів – дикетопіперазиновий ефір, дикетопіперазинова кислота,а також глюкуроніди раміприлу та раміприлату. Зв’язування раміприлу тараміприлату з білками крові становить приблизно 73% та 56% відповідно. В умовахзастосування звичайних доз (1 раз на добу) рівноважна концентрація препарату вплазмі крові досягається на 4-й день застосування препарату. Після застосування60% дози виводиться з сечею (в основному у формі метаболітів), майже 40% – зкалом. Приблизно 2% введеної дози виділяється з сечею в незміненому вигляді.При нирковій недостатності і в осіб похилого віку із зниженою функцією нирокраміприл може кумулювати в організмі. При ураженні печінки порушуєтьсяперетворення раміприлу на раміприлат.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія; зниження ризикурозвитку інфаркту міокарда та інсульту при серцево-судинних захворюваннях іцукровому діабеті; хронічна серцева недостатність після інфаркту міокарда (приклінічно стабільному стані). З метою зниження протеїнурії у хворих здіабетичною нефропатією та підвищеним артеріальним тиском.
Спосіб застосування та дози.
Гіпертензія.
Внутрішньо.Початкова рекомендована доза раміприлу становить 2,5 мг 1 раз на добу. Зурахуванням клінічного ефекту можливо збільшення дози раміприлу з 2 - 3тижневими інтервалами 1 раз на добу. В окремих хворих рівномірнаантигіпертензивна дія протягом доби досягається при застосуванні препарату 2рази на добу. Максимальна добова доза Топрилу – 10 мг, підтримуюча 2,5 - 5 мг.При відсутності оптимального зниження артеріального тиску додатково призначаютьдіуретичні засоби.
Хронічна серцеванедостатність
Рекомендованапочаткова доза – 2, 5 мг раміприлу на добу. Залежно від реакції пацієнта дозаможе бути збільшена протягом 1 – 2-тижневого інтервалу. Максимальна добова дозастановить 10 мг, підтримуюча – 2,5 - 5 мг. Приймати препарат можна 1 або 2 разина день.
При лікування хворих, які перенесли інфаpкт міокарда.
Рекомендована початкова доза Топрилу становить 2,5 мг надобу, у разі неефективності – по 5 мг 1 -2 рази на добу. Підтримуюча доза – 2,5- 5 мг 1 - 2 рази на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10мг.
Для пацієнтів зпорушенням функції нирок (клубочкова фільтрація менше 40 мл/хв. і рівенькреатиніну більше 0,22 ммоль/л), хворих на цукровий діабет, а також пацієнтівстарше 65 років початкова добова доза не повинна перевищувати 2,5 мг Топрилу,максимальна добова доза – 5 мг. Під час лікування таким хворим необхідноконтролювати функцію нирок.
Капсули слідковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини (приблизно1 склянка). Капсули можна приймати незалежно від часу приймання їжі.
Побічна дія.
З боку серцево-судинної системи: гіпотензія (в тому числі постуральна),стенокардія, синкопе, серцева недостатність, вертиго, біль у грудній клітині,зрідка – аритмія, серцебиття.
З боку кровотворення: гемолітична анемія, мієлодепресія, панцитопенія,тромбоцитопенія, еозинофілія, агранулоцитоз; васкуліт.
З боку органів шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея,зрідка – сухість у роті або підвищене слиновиділення, анорексія, диспепсія,дисфагія, запор, біль у животі, гастроентерит, панкреатит, порушення функціїпечінки (гепатит, холестатична жовтяниця, зміна рівня трансаміназ).
З боку нервової системи і органів чуття: запаморочення, головний біль,астенія, зрідка – цереброваскулярні порушення, амнезія, сонливість, судоми,депресія, розлади сну, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, зниженняслуху, порушення зору.
З боку респіраторної системи: непродуктивний кашель, інфекції верхніхдихальних шляхів, зрідка – диспное, фарингіт, синусит, риніт, трахеобронхіт,ларингіт, бронхоспазм.
З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, зрідка –протеїнурія, олігурія, набряки.
З боку шкірних покривів: кропив’янка, висипання, мультимофрна еритема,фотосенсибілізація.
Інші: у поодиноких випадках – зменшення маси тіла, анафілактоїдніреакції, підвищення рівня азоту сечовини і креатиніну, ангіоневротичний набряк,артралгія/артирит, міалгія, пропасниця, підвищення титру антинуклеарнихантитіл, гіперкаліємія, зміна активності ферментів, концентрації білірубіну,сечової кислоти, глюкози.
Протипоказання. Гіперчутливість до препарату (набряк Квінке ванамнезі, пов’язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ, спадковий абоідіопатичний набряк Квінке); системний червоний вовчак; пригніченнякістковомозкового кровотворення, підвищений ризик розвитку нейтропенії абоагранулоцитозу; гіперкаліємія; двобічний стеноз ниркових артерій, стенозниркової артерії єдиної нирки, трансплантація нирки; виражена ниркованедостатність; гіпонатріємія (ризик дегідратаціії, артеріальної гіпотензії,ниркової недостатності), печінкова недостатність; вагітність і лактація;дитячий вік.
Передозування.
Симптоми: виражена артеріальна гіпотензія. Брадикардія, шок, порушеннябалансу електролітів, гостра ниркова недостатність, ангіоневротичний набряк.
Лікування: у легких випадках – промивання шлунка, введення адсорбентіві натрію сульфату протягом 30 хв. після прийому препарату.
При артеріальній гіпотензії – внутрішньовенне введення ізотонічногорозчину натрію хлориду, симпатоміметиків.
При брадикардії – атропін, при неефективності – застосуванняпейсмекера. Гемодіаліз – неефективний.
При ангіоневротичному набряку – десенсибілізуюча і симптоматичнатерапія.
Особливості застосування. Після прийому першої дози, а також при збільшеннідозування сечогінного засобу та/або раміприлу хворі повинні знаходитися під наглядомлікаря протягом не менше 2 год та після стабілізації тиску, додатково -протягом 1 год.
У хворих із серцевою недостатністю прийом препарату може призвести дорозвитку вираженої артеріальної гіпотензії, що супроводжується олігурією абоазотемією і зрідка – розвитком гострої ниркової недостатності.
Нижньою межею систолічного артеріального тиску для терапії у раннітерміни інфаркту міокарда вважається 100 мм рт.ст.
Хворі на злоякісну артеріальну гіпертензію або з тяжкою серцевоюнедостатністю повинні починати лікування в умовах стаціонару.
Перед початком і під час терапії інгібіторами АПФ необхідний підрахунокзагальної кількості лейкоцитів і визначення лейкоцитарної формули (до 1 разу намісяць у перші 3 - 6 місяців лікування у хворих з підвищеним ризикомнейтропенії – при порушенні функції нирок, колагенозах або у тих, хто отримуєвисокі дози, а також при перших ознаках розвитку інфекції). При підтвердженійнейтропенії (кількість нейтрофілів менше 2 000/мкл) терапію інгібіторами АПФслід припиняти, існує ризик щодо перехресної гіперчутливості.
До і під час лікування необхідний моніторинг артеріального тиску,функції нирок, вмісту К+ у плазмі, контроль вмісту гемоглобіну упериферичній крові, вмісту К+, креатиніну, сечовини, контрольконцентрації електролітів і печінкових ферментів у крові.
Необхідно дотримуватись обережності при призначенні препаратупацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовівй дієті (підвищенийризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих із зниженим об’ємом циркулюючоїкрові (внаслідок терапії діуретиками), при обмеженні вживання солі, припроведенні діалізу, при проносі і блюванні можливий розвиток симптоматичноїгіпотензії.
Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікуванняпісля стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженоїгіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат.
Не рекомендується застосування діалізних мембран AN69 разом зінгібіторами АПФ (через можливість розвитку у пацієнтів анафілактоїднихреакцій). Якщо в анамнезі є вказівки щодо розвитку ангіоневротичного набряку,не пов’язаного з прийомом інгібіторів АПФ, тоді у цих хворих існує підвищенийризик його розвитку при прийманні препарату.
Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередитихірурга/анестезіолога про застосування препарату.
У хворих, які отримують діуретичну терапію, слід розглянути можливістьтимчасової відміни або хоча б зниження дози діуретиків не менше, ніж за 2 - 3доби (або більше, залежно від тривалості дії діуретиків) до початкузастосування Топрилу.
Якщо у пацієнта не були достатньою мірою усунуті порушенняводно-електролітного балансу, а також при тяжкій гіпертензії та у випадках,коли значне зниження артеріального тиску може завдати шкоди (наприклад при стенозікоронарних або мозкових артерій), слід надати перевагу нижчим початковим дозам,наприклад 2,5 мг на добу.
Топрил підвищує чутливість до інсуліну, може призвести не тільки дополіпшення показників толерантності до вуглеводів, але і підвищити частоту розвиткугіпоглікемії, тому при призначенні хворим на цукровий діабет необхідна оцінкаспіввідношення користь/ризик.
При розвитку холестатичної жовтяниці лікування припиняють.
Ризик розвитку гіперкаліємії підвищений у хворих з нирковоюнедостатністю та у хворих на цукровий діабет.
Слід мати на увазі, що при застосуванні Топрилу у хворих з аутоімуннимизахворюваннями і синдромами збільшується ризик розвитку нейтропенії.
Безпека та ефективність застосування у педіатричній практиці невідомі.
Під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом ізайматися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги ішвидкості психомоторних реакцій, оскільки можливо запаморочення, особливо післяпочаткової дози інгібітора АПФ у хворих, які приймають діуретики. Сліддотримуватися обережності при виконанні фізичних вправ або під час спеки черезризик дегідратації і артеріальної гіпотензії внаслідок зменшення об’єму рідинив організмі.
Не рекомендується вживати алкогольні напої під час лікування препаратом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Обережно треба призначати препарат разом з:
- алопуринолом,імунодепресантами, кортикостероїдами, прокаїнамідом, цитостатиками (ризикпорушення кровотворення);
- протидіабетичнимипрепаратами (інсулін або похідні сульфосечовини) – надмірне зниження рівняцукру в крові;
-антигіпертезивними препаратами (наприклад діуретики) або інші речовини, щомають антигіпертензивний ефект (наприклад нітрати, бета-адреноблокатори,трициклічні антидепресанти, опіоїдні аналгетики, засоби для наркозу) –посилення антигіпертензивного ефекту;
- препаратами /харчовими добавками, які містять калій, естрогенами,симпатоміметиками – ослаблення ефекту Топрилу;
- солями каліюта калійзберігаючими діуретиками, гепарином, циклоспорином – може підвищитисярівень калію в сироватці крові;
- солями літію – підвищення рівня літію, токсичність;
- нестероїдними протизапальними засобами – зниження ефективностіестрогенами і симпатоміметиками Топрилу;
- алкоголем – посилення дії алкоголю;
- солями натрію – зниження антигіпертензивного ефекту Топрилу;
- дигоксином – підвищує рівень глікозиду;
- засобами, що мають мієлодепресивну дію – підвищення ризику розвиткунейтропенії та/або агранулоцитозу з летальним кінцем.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухомумісці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.