ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
РаміГЕКСАЛ®
(RamiHEXAL®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: ramipril; (2S, 3аS,6аS)-1[(S)-N-[(S)]-карбокси-3-фенілпропіл]аланіл]октагідро-циклопента-[b]-пірол-2-карбоновоїкислоти;
основні фізико-хімічні властивості: білі довгасті плоскі таблетки з фаскою тарискою з обох боків та написом “R5” для таблеток по 5 мг та “R2,5” для таблетокпо 2,5 мг на одному боці;
склад: 1 таблетка містить раміприлу 5 мг або 2,5 мг;
допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат,гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, натріюстеарил фумарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючогоферменту (АПФ).
Код АТС С09А А05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Раміприл пригнічує активністьангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ, кініназа ІІ), спричиняючи розширеннясудин та зниження артеріального тиску.
В осіб, що страждають на артеріальну гіпертензію,раміприл знижує артеріальний тиск як у положенні лежачи, так і у положенністоячи, не збільшуючи серцевий ритм. У більшості пацієнтів антигіпертензивнийефект розпочинається через 1 - 2 год після застосування препарату й досягаємаксимуму через 3 - 6 год та триває протягом 24 год. Максимальний терапевтичнийефект зазвичай досягається після постійного застосування через 3 - 4 тижні.Раптове припинення лікування із застосуванням раміприлу не спричиняє швидкого йрізкого підвищення артеріального тиску.
Пригнічення активності АПФ підвищує активністьреніну в плазмі крові, знижує рівень ангіотензину ІІ та альдостерону. При недіабетичнійабо діабетичній нефропатії раміприл дещо уповільнює прогресування порушенняфункції нирок, знижує рівень альбумінурії.
Загалом, препарат істотно не змінює нирковийкровотік і швидкість клубочкової фільтрації.
Фармакокінетика. Раміприл швидко абсорбується післяперорального застосування. Приймання їжі істотно не впливає на абсорбціюраміприлу. Раміприл майже повністю метаболізується (головним чином у печінці) зутворенням активних та неактивних продуктів. Його активний метаболіт раміприлатприблизно у 6 разів активніший за раміприл. Максимальна концентраціяраміприлату в плазмі досягається через 2 - 4 год після пероральногозастосування дози раміприлу.
Об’єм розподілу становить приблизно 500 л.Зв’язування з білками плазми для раміприлату –приблизно 56%.
Період напіввиведення 13 - 17 год на фонірегулярного приймання; приблизно 40% препарату виводиться з фекаліями і 60% - зсечею.
При нирковій недостатності і в осіб похилого віку іззниженою функцією нирок раміприл може кумулювати в організмі. При ураженніпечінки прушується перетворення раміприлу на раміприлат. У пацієнтів похилоговіку фармакокінетика суттєво не змінюється.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія; хронічна серцеванедостатність; дисфункція лівого шлуночка, у тому числі після перенесеногоінфаркту міокарда (3 – 10-й день); діабетична нефропатія.
Спосіб застосування та дози. РаміГЕКСАЛ® таблетки призначаютьперорально і їх можна приймати незалежно від приймання їжі. Таблетки можнаділити; їх слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Артеріальна гіпертензія. Рекомендована початковадобова доза раміприлу становить 2,5 мг 1 раз на добу. Як правило, дана доза єпідтримуючою. Залежно від реакції пацієнта на препарат, добова доза може бутизбільшена протягом 2 - 3 тижнів до 5 мг, а потім до максимальної одноразовоїдобової дози 10 мг. З терапевтичною метою можуть застосовуватись діуретики абоблокатори кальцієвих каналів у комбінації з раміприлом без збільшення його дозивище 5 мг на добу.
Хронічна серцева недостатність. Рекомендованапочаткова доза – 1,25 мг раміприлу на добу. Залежно від реакції пацієнта дозаможе бути збільшена протягом 1 - 2-тижневого інтервалу. Якщо добова дозастановить 2,5 мг або вище, то препарат можна приймати за 1 або 2 прийоми.
Дисфункція лівого шлуночка після перенесеногоінфаркту міокарда (3 – 10-й день). Лікування пацієнта повинно починатися встаціонарі не раніше, як через 3 дні після виникнення гострого інфарктуміокарда. Гемодинамічний стан повинен бути стабільним без ознак триваючоїішемії. Звичайна початкова доза препарату становить 2,5 мг 2 рази на добу.Нижча доза (1,25 мг 2 рази на добу) може бути призначена тільки у разі, якщопацієнт погано переносить дозу 2.5 мг 2 рази на добу. Протягом 2 днів дозураміприлу збільшують до підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу. Пізніше, добовапочатково розділена доза препарату може прийматися як одноразова добова доза.Максимальна доза препарату становить 10 мг на добу.
Регулювання дози у пацієнтів з нирковоюнедостатністю. Застосування звичайної дози раміприлу рекомендовано дляпацієнтів із кліренсом креатиніну > 50 мл/хв. Для пацієнтів із кліренсомкреатиніну < 50 мл/хв, у хворих на цукровий діабет, а також пацієнтів старше65 років початкова доза раміприлу становить 1,25 мг 1 раз на добу, амаксимальна – 5 мг 1 раз на добу.
Побічна дія.
З боку серцево-судинної системи: гіпотензія (у томучислі постуральна), стенокардія, синкопе, серцева недостатність, вертиго, більу грудній клітині, зрідка – аритмія, відчуття серцебиття.
З боку кровотворення: гемолітична анемія,мієлодепресія, панцитопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, агранулоцитоз;васкуліт. Частота гематологічних порушень зростає за наявності нирковоїнедостатності, аутоімунних захворювань.
З боку органів шлунково-кишкового тракту: нудота,блювання, діарея, зрідка – сухість у роті або підвищене слиновиділення,анорексія, диспепсія, дисфагія, запор, біль у животі, гастроентерит,панкреатит, порушення функції печінки (гепатит, холестатична жовтуха, змінарівня трансаміназ).
З боку респіраторної системи: непродуктивний кашель,інфекції верхніх дихальних шляхів, зрідка – диспное, фарингіт, синусит, риніт,трахеобронхіт, ларингіт, бронхоспазм.
З боку нервової системи і органів чуття:запаморочення, головний біль, астенія, зрідка – цереброваскулярні порушення,амнезія, сонливість, судоми, депресія, розлади сну, невралгія, нейропатія,парестезія, тремор, зниження слуху, порушення зору.
З боку сечостатевої системи: порушення функціїнирок, зрідка – протеїнурія, олігурія, набряки.
З боку шкірних покривів: кропив’янка, висипання,мультиморфна еритема, фотосенсибілізація.
Інші: у поодиноких випадках – зменшення маси тіла,анафілактоїдні реакції, підвищення рівня азоту сечовини і креатиніну,ангіоневротичний набряк, артралгія/артрит, міалгія, пропасниця, підвищеннятитру антинуклеарних антитіл, гіперкаліємія, зміна активності ферментівконцентрації білірубіну, сечової кислоти, глюкози.
Протипоказання. Підвищена чутливість до раміприлу або будь-якогоіншого інгібітора АПФ або до однієї з допоміжних речовин. Ангіоневротичнийнабряк в анамнезі; двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиноїнирки, трансплантація нирки; стеноз аорти або мітрального клапана серця,гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм(інгібітори АПФ при цьому захворюванні неефективні, тому їх застосуваннянедоцільно); печінкова недостатність; діаліз із застосуваннямполіакрилонітрильних мембран; аферез ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ);десенсибілізація. Вагітність і лактація. Дитячий вік.
Передозування.
Симптоми: виражена гіпотензія, шок, порушенняперфузії життєво важливих органів, електролітний дисбаланс і ниркованедостатність.
Лікування: загальні заходи (промивання шлунка,застосування адсорбентів, сульфату натрію), якщо це можливо, протягом перших 30хв; внутрішньовенне введення ізотонічного розчину натрію хлориду,катехоламінів, ангіотензину ІІ, застосування штучного водія ритму (при стійкійбрадикардії). Гемодіаліз неефективний.
При виникненні ангіоневротичного набряку – негайнепідшкірне введення 0,3 - 0,5 мл адреналіну або повільне внутрішньовенневведення адреналіну; в подальшому – введення глюкокортикоїдів внутрішньовенно.Також рекомендовано внутрішньовенне введення антигістамінних препаратів таантагоністів Н2-рецепторів.
Особливості застосування. Для пацієнтів із серцевою недостатністю відлегкої до помірної форми після перенесеного інфаркту міокарда наступніпротипоказання повинні бути взяті до уваги: стійка артеріальна гіпотензія (систолічнийтиск < 90 мм рт.ст); ортостатична дизрегуляція, тяжка серцева недостатність(NYHA IV), нестабільна стенокардія, шлуночкова аритмія, що загрожує життюпацієнта, легеневе серце.
Необхідно попередити пацієнтів про необхідністьнегайно звернутися до лікаря у випадку проявів пропасниці, збільшеннялімфатичних вузлів та/або розвитку ангіни (ці симптоми можуть бути пов’язані зрозвитком агранулоцитозу).
На початку лікування та регулярно в процесі терапіїпрепаратом контролюють кількість лейкоцитів, рівень гемоглобіну в периферичнійкрові, рівень калію, креатиніну та печінкових ферментів крові, особливо ухворих з порушеннями функції нирок, хворих, які застосовують алопуринол абопрокаїнамід, імунодепресанти, в тому числі цитостатичні засоби.
Необхідно дотримуватись обережності при призначенніпрепарату пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті(підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих із зниженимоб’ємом циркулюючої крові (внаслідок терапії діуретиками), при обмеженнівживання солі, при проведенні діалізу, при проносі та блюванні можливийрозвиток симптоматичної гіпотензії. Перед початком лікування у таких хворихкоригують об’єм циркулюючої крові та вміст натрію.
Якщо препарат призначають пацієнтам, які вжеотримують діуретичну терапію, слід розглянути можливість тимчасової відміни абозниження дози діуретиків не менше, як за 2 - 3 доби (або більше, залежно відтривалості дії діуретиків) до початку застосування раміприлу. У подальшому, занеобхідності, застосування діуретичних засобів можна поновити. Якщо попереднявідміна діуретичних засобів неможлива, раміприл призначають у мінімальнійпочатковій дозі 1,25 мг на добу.
У хворих з серцевою недостатністю препарат може спричинитирозвиток значно вираженої артеріальної гіпотензії, яка у деяких випадкахсупроводжується олігурією або азотемією і (рідко) гострою нирковоюнедостатністю.
Пацієнти з підвищеним ризиком виникнення значновираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, а такожпісля підвищення дози препарату або сечогінного засобу повинні перебувати підсуворим наглядом лікаря, особливо в перші 2 тижні лікування. Хворим з серцевоюнедостатністю або злоякісною артеріальною гіпертензією лікування препаратомрозпочинають у стаціонарі.
Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням дляпродовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторноговиникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат.
Перед хірургічним втручанням (включаючистоматологію) необхідно попередити хірурга/анастезіолога про застосуванняпрепарату.
Слід мати на увазі, що при застосуванні раміприлу ухворих з аутоімунними захворюваннями і синдромами зростає ризик розвиткунейтропенії.
У разі проведення термінового гемодіалізу хворогопопередньо переводять на інший антигіпертензивний засіб (але не інгібітор АПФ).
Пацієнти похилого віку можуть виявити підвищенучутливість до дії препарату (ортостаз) навіть до умови звичайного дозування.Для інгібіторів АПФ можлива перехресна гіперчутливість.
Вплив на керування автотранспортними засобами абоіншими складними механізмами.
На початку терапії, при зміні дозування, за умоввживання алкоголю, інших лікарських засобів, можливий розвиток артеріальної гіпотензіїта інших симптомів, що може впливати на здатність керувати автомобілем тапрацювати з технікою.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Спільне застосування антигіпертензивних,сечогінних препаратів, опіоїдних аналгетиків, засобів для анестезії,трициклічних антидепресантів й антипсихотичних засобів може призводити допосилення антигіпертензивної дії препарату.
При одночасному застосування нестероїднихпротизапальних засобів (наприклад ацетилсаліцилової кислоти, індометацину),естрогенів, симпатоміметиків або солі можливо зниження антигіпертензивної діїпрепарату.
Одночасне застосування з препаратами калію,калійзберігаючими діуретиками (наприклад з амілоридом, спіронолактоном,триамтереном) може підвищувати вміст калію в крові.
Застосування раміприлу з препаратами літію нерекомендовано, оскільки їх одночасне застосування може призвести до підвищенняризику токсичності препаратів літію.
Спільне застосування з протидіабетичними лікарськимизасобами (пероральними гіпоглікемічними засобами, інсуліном) може призводити допідвищення цукрознижуючого ефекту з ризиком виникнення гіпоглікемії. Дане явищеспостерігалося найчастіше протягом перших тижнів комбінованого лікування упацієнтів з нирковою недостатністю.
При одночасному застосуванні з алопуринолом,цитостатичними препаратами, імунодепресантами, кортикостероїдами, прокаїнамідомзростає ризик виникнення лейкопенії.
Раміприл може потенціювати ефект алкоголю.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці притемпературі не вище 30°С. Термін придатності – 2 роки.