ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
ГІПОТІАЗИД
(HYPOTHIAZID(R))
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: hydrochlorothiazide -6-хлор-3,4-дигідро-2H-1,2,4-бензотіадіазин-7-сульфонамід-1,1-діоксид;
основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі плоскі таблетки згравіруванням “Н” на одному боці та з розподільчою лінією на другому;
склад: одна таблетка містить гідрохлоротіазиду 25 мг або 100мг;
допоміжні речовини: магнію стеарат, тальк, желатин, крохмалькукурудзяний, лактози моногідрат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Тіазидні діуретики. Код АТС С03А А03.
Фармакологічнівластивості.
Фармакодинаміка. Первинним механізмом дії тіазидних діуретиків єпідвищення діурезу шляхом блокування реабсорбції іонів натрію та хлору напочатку ниркових канальців. Цим вони підвищують екскрецію натрію та хлориду і,отже, води. Екскреція інших електролітів, а саме: калію та магнію, такожзростає. У максимальних терапевтичних дозах діуретичний/натрійуретичний ефектусіх тіазидів приблизно однаковий. Вони також зменшують активністькарбоангідрази шляхом посилення виведення бікарбонат іону, але ця дія звичайнослабко проявляється і не впливає на рН сечі. Гідрохлоротіазид має такожгіпотензивні властивості. На нормальний артеріальний тиск тіазидні діуретики невпливають.
Фармакокінетика.Гідрохлоротіазид неповно, однак досить швидко всмоктується зішлунково-кишкового тракту. Збільшення виведення натрію та сечі спостерігаєтьсявже через 2 години та досягає свого максимуму приблизно через 4 години. Ця діязберігається протягом 6 – 12 годин. Після прийому внутрішньо дози 100 мг піковаконцентрація в плазмі досягається через 1,5 - 2,5 години. На максимумідіуретичної активності (приблизно через 4 години після прийому) концентраціягідрохлоротіазиду в плазмі становить 2 мкг/мл. Зв’язування з білками плазмистановить 40 %. Первинний шлях виведення через нирки (фільтрація та секреція) унезміненій формі. Період напіввиведення у пацієнтів з нормальною функцією нирокстановить 6,4 години, у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю – 11,5годин, а у пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв – 20,7 годин.Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар’єр і екскретується в груднемолоко.
Показання для застосування. Гіпотіазид застосовується:
для ліквідації набряків при застійній серцевій недостатності, цирозіпечінки з асцитом, передменструальному синдромі, кортикостероїдній абоестрогенній терапії; при набряках, пов’язаних з різними формами дисфункціїнирок, такими як нефротичний синдром, гострий гломерулонефрит і хронічнаниркова недостатність;
для лікування гіпертензії у вигляді монотерапії або в комбінації зіншими антигіпертензивними препаратами - при більш тяжких формах гіпертензії;
для зменшення поліурії (парадоксальним чином), головним чином принефрогенному нецукровому діабеті;
для зниження гіперкальціурії.
Спосібзастосування та дози. Дозуванняпрепарату підбирається індивідуально. Під постійним лікарським контролемвстановлюється мінімально ефективна доза.
Таблетки слід приймати після їжі.
Дорослі. Звичайна початкова доза для ліквідаціїнабряків становить 25 - 100 мг препарату один раз на добу або один раз у двадні. Залежно від клінічної реакції доза повинна бути знижена до 25 – 50 мг одинраз на добу або один раз у два дні. У тяжких випадках можуть застосовуватисяпочаткові дози до 200 мг на добу.
При передменструальному набряку звичайна дозастановить 25 мг на добу та застосовується від початку прояву симптомів допочатку менструації.
У якості антигіпертензивного засобу звичайнапочаткова добова доза становить 25 - 50 мг в один прийом, у вигляді монотерапіїабо в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами. Для деяких хворихдостатньо застосування початкової дози в 12,5 мг як у вигляді монотерапії, такі в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами. Необхідно застосовуватимінімальну ефективну дозу, яка не перевищує 100 мг на добу. Якщо Гіпотіазидкомбінується з іншими гіпотензивними препаратами, може виникнути необхідністьзниження дози іншого препарату для того, щоб попередити надмірне падінняартеріального тиску.
Гіпотензивна дія Гіпотіазиду проявляється протягом 3– 4 днів, однак для досягнення оптимального ефекту може знадобитися до 3 – 4тижнів. Після закінчення лікування гіпотензивний ефект зберігається до тижня.
При нефрогенному нецукровому діабеті звичайнарекомендована добова доза становить 50-150 мг (у декілька прийомів).
Діти. Доза препарату повинна встановлюватися залежновід маси тіла дитини. Звичайна добова доза становить 1 – 2 мг/кг маси тіла або30 – 60 мг на квадратний метр поверхні тіла, призначається один раз на добу.Загальна добова доза дітям до
2 років становить 12,5 - 37,5 мг; від 2 до 12 років– 37,5 - 100 мг на добу.
Побічнадія.
Порушення електролітного балансу. Гіпокаліємія,гіпомагніємія, гіперкальціємія та гіпохлоремічний алкалоз, які проявляються увигляді сухості у роті, спраги, аритмії, зміною у настрої або психіці, судомахі болях у м’язах, нудоті, блюванні, незвичайній втомі або слабкості.Гіпохлоремічний алкалоз може спричинити печінкову енцефалопатію або печінковукому.
Гіпонатріємія, яка проявляється у виглядісплутаності свідомості, конвульсіях, летаргії, уповільненні процесу мислення,втомі, підвищенні збудливості, м’язових судомах.
Метаболічні явища: гіперглікемія, глюкозурія. Ухворих з безсимптомним перебігом захворювання Гіпотіазид можеспричинятигіперурикемію та напад подагри.
Застосування Гіпотіазиду може порушити переносимістьглюкози, внаслідок чого може спостерігатися маніфестація цукрового діабету, щомає латентний перебіг. При застосуванні високих доз може підвищуватися рівеньліпідів у сироватці крові.
Шлунково-кишкові явища: холецистит або панкреатит,холестатична жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запори, анорексія.
Серцево-судинні явища: аритмії, ортостатичнагіпотензія, васкуліт.
Неврологічні явища: запаморочення, тимчасоворозпливчастий зір, головний біль, парестезія.
Гематологічні явища (дуже рідко): лейкопенія,агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія.
Реакції підвищеної чутливості: кропив’янка, пурпура,некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, синдром респіраторногодистресу (включаючи пневмоніт і некардіогенний набряк легенів), підвищенасвітлочутливість, анафілактичні реакції аж до шоку.
Інші явища: зниження потенції, порушення функціїнирок, інтерстиціальний нефрит.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату або доінших сульфонамідів. Анурія. Тяжка ниркова (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв)або печінкова недостатність. Лактація.
Передозування.Помітнішим проявомпередозування Гіпотіазиду є гостра втрата рідини та електролітів, якапроявляється у таких симптомах:
серцево-судинні: тахікардія, гіпотензія, шок;
нейром’язові: слабкість, запаморочення та спазми ікроножних м’язів,парестезія, порушення свідомості, втома;
шлунково-кишкові: нудота, блювання, спрага;
ниркові: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію);
лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія,алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (особливо в хворих з нирковоюнедостатністю).
Лікування передозування. Специфічного антидота при інтоксикаціїГіпотіазидом немає. Рекомендується провести випорожнення та промивання шлункадля виведення препарату. Абсорбцію препарату можна зменшити, застосовуючиактивоване вугілля. У випадку гіпотензії або шоку слід поповнити втраченурідину та електроліти (калій, натрій).
Слід контролювати водно-електролітний баланс(особливо рівень калію в сироватці) і функцію нирок до встановлення нормальнихпоказників.
Особливостізастосування. При триваломукурсі лікування необхідний ретельний контроль за появою клінічних симптомівпорушення водно-електролітного балансу, у першу чергу, у пацієнтів групипідвищеного ризику - хворих з порушеною функцією серця і печінки. Клінічнимисимптомами порушення водно-електролітного балансу є: сильне блювання, сухість уроті, спрага, слабкість, летаргія, сонливість, занепокоєння, м’язовий біль абосудоми, м’язова слабкість, гіпотензія, олігурія, тахікардія, скарги з бокушлунково-кишкового тракту.
Через посилену втрату калію і магнію під часлікування (рівень калію в сироватці може опускатися нижче 3,0 ммоль/л) виникаєнеобхідність у заміщенні калію та магнію. Особливої обережності сліддотримуватися у хворих із серцевою недостатністю, порушеною функцією печінкиабо в хворих, які лікуються глікозидами наперстянки.
Гіпокаліємії можна уникнути, застосовуючи препарати,які містять калій або їжу, багату на калій (фрукти, овочі), особливо у разіпідвищеної втрати калію (посилений діурез, тривале лікування) або за рахунокодночасного лікування глікозидами наперстянки або кортикостероїднимипрепаратами.
Гіпотіазид збільшує виведення магнію з сечею, щоможе призвести до гіпомагніємії.
При зниженій функції нирок необхідний контролькліренсу креатиніну. У хворих із захворюваннями нирок препарат може спричинятиазотемію, можуть розвиватися кумулятивні ефекти. Якщо порушення функції нирокочевидні, при розвитку олігурії, слід знайти можливість відміни препарату.Хворим з порушеною функцією печінки або з прогресуючими захворюваннями печінкиГіпотіазид слід призначати з обережністю, оскільки невелика змінаводно-електролітного балансу, а також рівня амонію в сироватці може викликатипечінкову кому.
У разі тяжкого церебрального та коронарного склерозупризначення препарату потребує особливої обережності.
Лікування Гіпотіазидом може порушувати переносимістьглюкози. Під час тривалого курсу лікування при маніфестному та латентномуцукровому діабеті необхідний систематичний контроль метаболізму вуглеводів;може з’явитися необхідність у зміні дози гіпоглікемічних препаратів. Необхідноретельно контролювати стан хворих з порушеним метаболізмом сечової кислоти.Алкоголь, барбітурати, наркотики підсилюють ортостатичний гіпотензивний ефектГіпотіазиду.
При тривалій терапії у поодиноких випадкахспостерігалася патологічна зміна функції паращитоподібної залози, якасупроводжується гіперкальціємією та гіпофосфатемією. Гіпотіазид може знижуватикількість йоду, який зв’язується з протеїнами сироватки, без прояву ознакрозладу функції щитоподібної залози.
Попередження. Застосування Гіпотіазиду може спричинити скарги нашлунково-кишкові розлади у хворих, які страждають непереносимістю лактози черезнаявність лактози в складі препарату.
Вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, щопотребують підвищеної уваги. У перші дні прийому препарату – тривалість цьогоперіоду визначається індивідуально – забороняється керувати автомобілем івиконувати роботи, що потребують підвищеної уваги.
Вагітність.При вагітності препарат може призначатися тільки в разі крайньої необхідності,при ретельному зважуванні очікуваної користі та ризику, оскільки препаратзнижує об’єм плазми та кровопостачання плаценти, а також проникає черезплаценту. Таким чином, існує небезпека виникнення жовтяниці плода абонемовляти, тромбоцитопенії та інших небезпечних наслідків.
Лактація.Препарат проникає в материнське молоко, тому у разі, якщо застосуванняпрепарату є абсолютно необхідним, то годування груддю слід припинити.
Взаємодіяз іншими лікарськими засобами.
Слід уникати одночасного застосування препарату ізсолями літію (нирковий кліренс літію знижується, тому збільшується йоготоксичність).
З обережністю застосовувати Гіпотіазид з такимипрепаратами:
антигіпертензивними препаратами (потенціюється їхнядія, може з’явитися необхідність у корекції дози);
серцевими глікозидами (гіпокаліємія тагіпомагніємія, у поєднанні з дією тіазидних діуретиків, можуть підсилюватитоксичність наперстянки);
аміодароном (його одночасне застосування зтіазидними діуретиками може призвести до підвищення ризику аритмій, пов’язанихз гіпокаліємією);
оральними антидіабетичними препаратами (знижуєтьсяїх ефективність, може розвинутися гіперглікемія);
кортикостероїдними препаратами, кальцитоніном (якізбільшують ступінь виведення калію);
нестероїдними протизапальними засобами (можутьпослабляти діуретичну та гіпотензивну дію Гіпотіазиду);
недеполяризуючими м’язовими релаксантами (їх ефектможе підсилюватися);
амантадином (кліренс амантадину може знижуватисяГіпотіазидом, що призводить до збільшення концентрації амантадину в плазмі тапідвищенню можливої токсичності);
холестираміном, який може пригнічуватишлунково-кишкове всмоктування Гіпотіазиду;
алкоголем, барбітуратами та наркотичними засобами,які підсилюють ефект ортостатичної гіпотензії.
ВпливГіпотіазиду на результати лабораторних аналізів:
можезнижувати рівень йоду, зв’язаного з білками, у плазмі;
концентраціябілірубіну в сироватці може підвищуватися.
Передпроведенням аналізів на функцію паращитоподібної залози Гіпотіазид слідвідмінити.
Умови та термін придатності. Зберігати в недоступномудля дітей місці, при кімнатній температурі(від +15°С до +25°С), у захищеному від світла місці. Термін придатності - 5 років.