ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МІТОКСАНТРОН “ЕБЕВЕ" (Mitoxantron “Ebewe")

Загальнахарактеристика:

міжнароднаназва: mitoxantrone;

основніфізико-хімічні властивості: прозорийблакитний розчин;

склад: 1 мл розчину містить 2,33 мг мітоксантронугідрохлориду (що еквівалентно 2 мг мітоксантрону);

допоміжніречовини: натрію хлорид, натрію ацетат, кислота оцтова, натрію сульфат, водадля ін’єкцій.

Форма випуску.Концентрат для приготуваннярозчину для інфузій.

Фармакотерапевтичнагрупа. Антинеопластичнізасоби. Антрацикліни і споріднені субстанції. Код АТС L01D B07.

Фармакологічнівластивості.

Фармакодинаміка.Мітоксантрон є похідним антрацендіону, який зв’язується з ядерною ДНК. Механізмдії мітоксантрону ще не вивчений повністю. Цитотоксична дія мітоксантрону як напроліферуючі, так і непроліферуючі культури людських клітин свідчить провідсутність фазоспецифічності ефекту.

Мітоксантрон можезастосовуватись у поєднанні з іншими цитостатиками і глюкокортикостероїдами.При цьому посилюється пригнічення функції кісткового мозку і негативна дія наслизову оболонку шлунково-кишкового тракту, однак ці ефекти мають оборотнийхарактер. Щоб запобігти таким небажаним побічним ефектам, необхідна адекватнакорекція доз. При паралельному застосуванні мітоксантрону та інших лікарськихзасобів неочікувані або серйозні побічні реакції не спостерігалися.

Фармакокінетика.Кліренс мітоксантрону з плазми після внутрішньовенного введення маєтрифазний характер.

Мітоксантроншвидко і широко розподіляється в тканинах.

Приблизно 78%мітоксантрону зв’язується з білками.

Мітоксантронекскретується нирковою і гепатобіліарною системами. В перші 5 діб виводитьсялише 20-32% введеної дози (6-11% із сечею і 13-25% з фекаліями). У сечі 65%мітоксантрону знаходиться у вигляді вихідної незміненої субстанції, а 35% –переважно у вигляді двох неактивних метаболітів і їх глюкуронідних кон’югатів.Приблизно дві третини їх кількості екскретується в першу добу.

Процес елімінаціїмітоксантрону повільний, середній період напіввиведення становить 12 діб(діапазон 5-18 діб). Концентрації мітоксантрону в тканинах утримуються настабільному рівні тривалий час. Періоди напіввиведення мітоксантрону приблизнооднакові при одноразовому введенні препарату кожні 3 тижні і при введенні 5днів поспіль кожні 3 тижні.

Показання длязастосування. Застосовуютьсамостійно або в комбінації з іншими протипухлинними препаратами для лікуванняметастатичного раку молочної залози, неходжкінської лімфоми і гострогонелімфобластного лейкозу в дорослих.

У поєднанні знизькими дозами кортикостероїдів застосовують при поширеномугормонрезистентному раку передміхурової залози з больовим синдромом у разінедостатньої ефективності або неможливості застосування анальгетичних засобів.

Для лікуванняхворих з вторинним прогресуючим розсіяним (множинним) склерозом (ВПРС) аборецидивно-ремітуючим розсіяним склерозом (РРРС).

Як паліативнийзасіб при первинному неоперабельному печінковоклітинному раку.

Спосібзастосування та дози.

Дорослі іпацієнти похилого віку

Метастатичний ракмолочної залози, неходжкінська лімфома, печінковоклітинний рак

Монотерапія.Рекомендована початкова доза мітоксантрону – 14 мг/м² поверхні тілашляхом разового внутрішньовенного введення. Повторні введення початкової дозиможливі з інтервалом 21 день у разі відновлення кількості лейкоцитів ітромбоцитів до прийнятних рівнів. При лікуванні пацієнтів зі зниженимирезервами кісткового мозку (наприклад унаслідок попередньої хіміотерапії абопоганого загального стану) рекомендується знижувати початкову дозу до 12 мг/м²поверхні тіла або нижче.

Наступні дози ічас їх введення повинні визначатися залежно від ступеня і тривалостімієлосупресії. Мітоксантрон не можна вводити пацієнтам, у яких кількістьнейтрофілів і/або тромбоцитів менша відповідно за 1500/мм³ і 25000/мм³.В таблиці 1 наведені рекомендації щодо корекції доз при лікуванні поширеногораку молочної залози і неходжкінської лімфоми, виходячи з найнижчої кількостілейкоцитів і тромбоцитів (яка звичайно спостерігається приблизно через 10 дібпісля введення препарату).

Таблиця 1.

Комбінованатерапія. Мітоксантрон може застосовуватись як складова комбінованої терапії.При метастатичному раку молочної залози ефективними є комбінації мітоксантронуз циклофосфамідом і 5‑фторурацилом або метотрексатом і мітоміцином С.Детальну інформацію щодо доз і схем лікування можна знайти в медичнійлітературі.

При застосуваннімітоксантрону в поєднанні з іншими мієлосупресивними препаратами початкова дозаповинна бути знижена на 2-4 мг/м² поверхні тіла порівняно з дозоюпри монотерапії. Наступні дози визначаються залежно від інтенсивності ітривалості пригнічення функції кісткового мозку (див. таблицю 1).

Гормонрезистентнийрак передміхурової залози з больовим синдромом

Мітоксантронпризначають у дозі 12 мг/м² поверхні тіла шляхом короткихвнутрішньовенних інфузій з інтервалами у 21 добу в поєднанні з преднізолоном(10 мг перорально).

В таблицях 2 і 3наведені рекомендації щодо корекції доз мітоксантрону при лікуваннігормонрезистентного раку передміхурової залози з больовим синдромом.

Таблиця 2.

Таблиця 3.

Гострийнелімфобластний лейкоз

Монотерапія прирецидиві. Для індукції ремісії мітоксантрон рекомендується застосовувати у дозі12 мг/м² поверхні тіла шляхом внутрішньовенного введення 1 раз надобу протягом 5 днів поспіль (усього 60 мг/м²). Аналіз данихклінічних випробувань показав, що у пацієнтів з повними ремісіями результат бувдосягнутий вже після першого курсу такої терапії.

Комбінованатерапія. При лікуванні гострого нелімфобластного лейкозу мітоксантроннайчастіше застосовують у поєднанні з цитарабіном. Така комбінована схема є ефективноюяк при первинному ГНЛЛ, так і при рецидиві захворювання.

Пацієнтам, якіраніше не лікувалися, мітоксантрон призначають у дозі 10-12 мг/м²поверхні тіла внутрішньовенно 3 дні поспіль у комбінації з цитарабіном (100мг/м² внутрішньовенно шляхом безперервної інфузії 7 днів поспіль).Звичайно після першого курсу індукційної терапії призначають ще один курсіндукційної терапії і курс консолідуючої терапії. Під час клінічних дослідженьтривалість курсів індукційної і консолідуючої терапії мітоксантроном зменшувалидо 2 діб, а тривалість курсів лікування цитарабіном – до 5 діб. У кожномувипадку рішення про модифікацію стандартної схеми терапії повинен прийматилікар виходячи зі стану хворого.

У разі рецидивівзахворювання або неефективності первинної традиційної хіміотерапії може бутиефективною комбінація “мітоксантрон + етопозид". Однак слід мати на увазі,що комбінована терапія мітоксантроном у поєднанні з етопозидом або іншимицитотоксичними препаратами може спричинювати більш виражене пригнічення функціїкісткового мозку.

Дозимітоксантрону коригують залежно від токсичних ефектів, відповіді на терапію таіндивідуальних особливостей пацієнтів.

У разі аномальнихрезультатів печінкових тестів може виявитися необхідною корекція доз. Слід бутиособливо обережним при лікуванні пацієнтів із захворюваннями печінки.

Обережність такожнеобхідна при лікуванні пацієнтів із захворюваннями нирок.

Детальнаінформація щодо доз і схем лікування наводиться у спеціальній медичнійлітературі.

Розсіяний(множинний) склероз

Мітоксантронпризначають у дозі 12 мг/м² поверхні тіла кожні 3 місяці. У разіпояви негативних побічних ефектів дози коригують згідно рекомендацій в таблиці4.

Таблиця 4.

Тривалістьлікування пацієнтів, що отримують рекомендовані дози 12 мг/м² поверхнітіла, звичайно становить 24 місяці. Вона може бути скорочена, наприклад, черезтоксичні ефекти. Успіх лікування залежить не лише від тривалості терапії.

Деякі пацієнтиотримували мітоксантрон довший час, при цьому кумулятивні дози перевищували 100мг/м². Однак звичайно кумулятивну дозу 100 мг/м² поверхнітіла перевищувати не слід. Рішення про доцільність терапії впродовж більше 2років має прийматися індивідуально в кожному випадку.

Діти іпідлітки

Оскільки досвідтерапії мітоксантроном дитячого лейкозу обмежений, загальні рекомендації щододоз і схем лікування дітей ще не розроблені.

Спосібзастосування

Препаратпризначений лише для внутрішньовенного застосування.

Передзастосуванням Мітоксантрон “Ебеве” повинен бути розведений щонайменше 50 мл0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Розведений розчинмітоксантрону вводять протягом не менше 3 хвилин у струмінь вільноївнутрішньовенної інфузії одного із зазначених вище розчинів.

Мітоксантрон“Ебеве” не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одному розчині дляінфузій.

У разіекстравазації введення слід негайно припинити і продовжити його в іншу вену.

Враховуючивідсутність шкірно-наривної дії мітоксантрону, ризик тяжких місцевих реакційпри випадковому паравенозному введенні незначний.

Інструкціїмедичному персоналу

При маніпуляціяхз Мітоксантроном “Ебеве” слід додержуватися правил роботи з цитостатиками.

При відборіпрепарату флакон слід тримати вертикально пробкою догори, щоб запобігтизбиранню крапель мітоксантрону в пробці (це потенційно може спричинитирозпилення розчину). Дозволяється лише одноразовий відбір препарату з флакону.

При роботі зМітоксантроном “Ебеве", як і з іншими цитотоксичними речовинами, слід бутиобережним і користуватися захисними рукавичками, масками та комбінезонами.

Необхідно уникатипотрапляння розчинів мітоксантрону на шкіру, слизові оболонки або в очі. Якщоце все ж сталося, уражене місце промивають великою кількістю води.

Вагітні неповинні працювати з Мітоксантроном “Ебеве".

Рекомендуєтьсянижченаведена процедура очищення поверхонь у разі потрапляння на них розчинівмітоксантрону.

Готують 50%водний розчин свіжого концентрованого хлорного вапна (з вмістом активного хлоруприблизно 10-13%). Можна використовувати патентовані засоби будь-яких відомихвиробників, що містять гіпохлорит натрію або кальцію. Розчином хлорного вапназмочують шматок тканини, що абсорбує вологу, і накладають його на забрудненуділянку. Розлитий розчин мітоксантрону можна вважати дезактивованим післяповного зникнення блакитного забарвлення. Тканину, змочену хлорним вапном,прибирають і завертають у суху тканину. Ділянку промивають водою і протираютьсухою тканиною. Ці маніпуляції слід виконувати у захисних рукавичках, масках ікомбінезонах.

Всі речі, щоперебували у контакті з розчином мітоксантрону (шприци, голки, тканина тощо),слід вважати токсичними відходами. Рекомендується знищувати такі відходи шляхомспалення.

Побічна дія.

Побічні ефекти збоку системи кровотворення і лімфатичної системи

Дуже поширені(>10%). Транзиторна лейкопенія зі зниженням кількості лейкоцитів донайнижчого рівня через 10-13 діб після введення мітоксантрону (тяжка лейкопеніяу 6% пацієнтів), тромбоцитопенія (тяжка тромбоцитопенія в 1% пацієнтів).

Поширені (>1%– <10%). Анемія.

Поодинокі(>0,01% – <0,1%). Вторинні злоякісні захворювання (гострий лейкоз).

Дозолімітуючимфактором при терапії мітоксантроном є пригнічення функції кісткового мозку.Найбільш виражена і тривала мієлосупресія спостерігається у пацієнтів, якіраніше отримували хіміо- або променеву терапію.

Терапіяінгібіторами топоізомерази II, зокрема мітоксантроном, у поєднанні з іншимипротипухлинними препаратами і/або променевою терапією асоціюється зі зростаннямризику розвитку гострого мієлоїдного лейкозу або мієлодиспластичного синдрому.

Побічні ефекти збоку нервової системи

Поширені (>1%– <10%). Неспецифічні небажані побічні ефекти неврологічного характеру,зокрема сонливість, неврит, сплутаність свідомості, конвульсії, збудження,незначна парестезія.

Побічні ефекти збоку системи зору

Окремі випадки(<0,01%). Оборотне блакитне забарвлення склери, кон’юнктивіт.

Побічні ефекти збоку серцевої системи

Поширені (>1%– <10%). Асимптоматичне зменшення фракції викиду лівого шлуночка ітранзиторні зміни ЕКГ при тривалому лікуванні. Аритмія.

Непоширені(>0,1% – <1%). Серцева недостатність після тривалого лікування (у 2,6%пацієнтів, які отримали кумулятивну дозу мітоксантрону 140 мг/м²поверхні тіла).

Необхідноконтролювати функцію серця хворих, які отримали кумулятивні дози мітоксантронупонад 160 мг/м² поверхні тіла.

Ризик ураженнясерця вищий у пацієнтів, які раніше лікувалися антрациклінами або іншимикардіотоксичними онколітичними препаратами, отримували променеву терапію намедіастинальну ділянку або мали кардіологічні захворювання в анамнезі.Зафіксовані випадки кардіоміопатії і анафілактичних/анафілактоїдних реакцій(зокрема, анафілактичного шоку).

Побічні ефекти збоку респіраторної системи і органів середостіння

Поширені (>1%– <10%). Риніт.

Непоширені(>0,1% – <1%). Задишка.

Побічні ефекти збоку шлунково-кишкового тракту

Дуже поширені(>10%). Слабка нудота і блювання приблизно у половини пацієнтів (тяжкінудота і блювання в 1% хворих), стоматит, діарея, біль у ділянці шлунка,анорексія, запор, запалення слизових оболонок, зміни смакових відчуттів.

Непоширені(>0,1% – <1%). Шлунково-кишкові кровотечі.

Побічні ефекти збоку гепатобіліарної системи

Непоширені(>0,1% – <1%). Підвищення рівнів печінкових ферментів.

Побічні ефекти збоку шкіри та підшкірних тканин

Дуже поширені(>10%). Алопеція I-II ступеня приблизно у половини пацієнтів (тяжка алопеціявідмічається рідко).

Непоширені(>0,1% – <1%). Транзиторні зміни забарвлення шкіри.

Поодинокі(>0,01% – <0,1%). Некроз у разі екстравазації. Флебіт.

Висипання,оніхолізис, блакитне забарвлення шкіри та нігтів, дистрофія нігтів.

Побічні ефекти збоку ниркової і сечовидільної систем

Поширені (>1%– <10%). Зміни забарвлення сечі протягом 24 годин після введення препарату.

Непоширені(>0,1% – <1%). Підвищення рівня креатиніну в сироватці крові і вмістуазоту у плазмі.

Побічні ефекти збоку репродуктивної системи і молочних залоз

Поширені (>1%– <10%). Аменорея.

Побічні ефектизагального характеру і місцеві реакції

Непоширені(>0,1% – <1%). Алергічні реакції (наприклад екзантема, задишка,гіпотензія), слабкість, пропасниця.

Окремі випадки(<0,01%). Анафілактичний шок.

Як примонотерапії мітоксантроном, так і при комбінованій терапії відмічались окремівипадки синдрому лізису пухлини (який характеризується гіперурикемією,гіперкаліємією, гіперфосфатемією і гіпокальціємією).

У разіекстравазації в місці введення можуть спостерігатися еритема, набряк, біль, жарі/або блакитне забарвлення шкіри. Екстравазація може спричинити некроз тканин,який потребує хірургічного оброблення ураженої ділянки і трансплантації шкіри.В місцях інфузій також часом розвивається флебіт.

У хворих налейкоз профіль побічних ефектів у цілому схожий на вищезазначений, хоча частотаі тяжкість побічних ефектів (зокрема стоматиту і запалень слизових оболонок)вищі.

Протипоказання.

Вираженепригнічення функції кісткового мозку.

Гіперчутливістьдо мітоксантрону або інших компонентів препарату.

Лактація.

Вагітність (див.“Вагітність і лактація").

Забороняєтьсявводити мітоксантрон інтратекально.

Забороняєтьсявводити мітоксантрон внутрішньоартеріально.

Передозування.

Залежно від дозиі фізичного стану пацієнта можуть відмічатися токсичні ураження системикровотворення, шлунково-кишкового тракту, печінки і нирок.

Були зафіксованіпоодинокі летальні випадки внаслідок тяжкої лейкопенії із супутніми інфекціямипри ненавмисному разовому введенні мітоксантрону в дозах, що перевищувалирекомендовані більш ніж у 10 разів.

Специфічногоантидоту мітоксантрону не існує.

У разіпередозування пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. Лікування–симптоматичне і підтримуюче.

Мітоксантронекстенсивно зв’язується з тканинами, тому малоймовірно, що перитонеальнийдіаліз або гемодіаліз можуть допомогти у разі передозування.

Особливостізастосування.

Мітоксантрон“Ебеве” є цитотоксичним препаратом і лікування ним має здійснюватися піднаглядом лікаря-онколога за наявності засобів для клінічного і лабораторногомоніторингу стану пацієнта під час і після лікування.

При маніпуляціяхз мітоксантроном слід бути обережним і додержуватися правил роботи зцитостатиками.

У процесілікування необхідний регулярний моніторинг головних клінічних, гематологічних ібіохімічних показників. Кількість формених елементів крові необхідно визначатидекілька разів протягом курсу лікування. Залежно від цих показників відповіднимчином коригують дози препарату.

Мітоксантрон слідз обережністю призначати пацієнтам з пригніченням функції кісткового мозку абоз поганим загальним станом. У таких випадках рекомендується частіше визначатикількість формених елементів крові і звертати особливу увагу на кількістьнейтрофілів. Мієлосупресія може бути більш тяжкою і тривалою у пацієнтів, якіраніше отримували хіміо- або променеву терапію, а також у виснажених хворих.

Були відміченівипадки функціональних змін з боку серця, зокрема розвиток хронічної серцевоїнедостатності і зменшення фракції викиду лівого шлуночка. Більшість побічнихефектів кардіологічного характеру відмічається у хворих, які раніше лікувалисяантрациклінами, отримували медіастинальну/торакальну променеву терапію або вяких були кардіологічні захворювання в анамнезі. Пацієнтам цих категорійрекомендується призначати мітоксантрон у повній дозі згідно з типовою схемою,однак у таких випадках лікар повинен бути особливо уважним і проводити ретельнірегулярні кардіологічні обстеження від самого початку лікування. Особливаобережність необхідна при лікуванні хворих, які раніше отримали максимальнікумулятивні дози антрациклінів (наприклад доксорубіцину або даунорубіцину).

Оскільки досвідтривалого лікування мітоксантроном обмежений, кардіологічні обстеженнярекомендується також проводити і при лікуванні пацієнтів без певних факторівризику, якщо кумулятивна доза мітоксантрону перевищує 160 мг/м²поверхні тіла.

Ретельниймоніторинг рекомендується при лікуванні пацієнтів з тяжкою печінковоюнедостатністю, набряками, асцитами або плевральним випотом.

Обережністьнеобхідна при лікуванні пацієнтів із захворюваннями печінки.

1 флаконМітоксантрону “Ебеве” 10 мг/5 мл містить 0,739 ммоль натрію.

1 флаконМітоксантрону “Ебеве” 20 мг/10 мл містить 1,478 ммоль натрію.

Це слідвраховувати при лікуванні пацієнтів, які перебувають на контрольованійгіпонатрієвій дієті.

Мітоксантрон можезабарвлювати сечу у блакитно-зелений колір майже 24 години після введення.Пацієнтів слід заздалегідь попереджати про це явище.

У поодинокихвипадках шкіра та нігті можуть набувати блакитнуватого забарвлення. Дуже рідкоспостерігається оборотне блакитне забарвлення склери.

При лікуваннімітоксантроном лейкозу може мати місце гіперурикемія внаслідок швидкого лізисуклітин пухлин. Для запобігання цьому явищу слід регулярно контролювати рівеньсечової кислоти у сироватці крові і призначати препарати для зниженняконцентрації сечової кислоти ще до початку протилейкозної терапії.

Системні інфекціїповинні бути проліковані безпосередньо перед або в процесі терапіїмітоксантроном.

Відомості провведення мітоксантрону іншими шляхами, окрім внутрішньовенного, відсутні.Невідомо, чи безпечно вводити мітоксантрон інтратекально.

Імунізація вперіод лікування мітоксантроном може бути неефективною. Слід уникати імунізаціїживими вірусними вакцинами.

Особливості застосуванняпри лікуванні хворих з розсіяним склерозом

Терапіямітоксантроном має здійснюватися лише під наглядом фахівця з лікуваннярозсіяного склерозу.

Оскількимітоксантрон може негативно впливати на функцію серця, перед початком терапії іпри появі симптомів серцевої недостатності в процесі терапії проводять вимірифракції викиду лівого шлуночка (за допомогою ехокардіографії або ізотопногосканування). Пацієнтам зі зменшеною фракцією викиду (< 50% від нормальногопоказника) мітоксантрон, як правило, не призначається.

Пацієнти, якіотримали загальну кумулятивну дозу мітоксантрону 100 мг/м², повинніпроходити повне кардіологічне обстеження (з виміром фракції викиду лівогошлуночка) до початку терапії. Пацієнтам, які отримали загальну кумулятивну дозу140 мг/м², мітоксантрон призначати не слід.

Перед початкомлікування і в процесі терапії, особливо при появі ознак розвитку інфекцій,необхідно робити повні аналізи крові (з визначенням кількості тромбоцитів).Перед кожним введенням мітоксантрону також необхідно визначати рівні печінковихферментів у сироватці крові.

При наявності упацієнта з розсіяним склерозом порушень функції печінки призначати мітоксантронне рекомендується. Кліренс мітоксантрону у таких хворих знижений, однак схемакорекції доз для таких випадків ще не розроблена.

Лікуваннямітоксантроном може спричинити зниження кількості сперматозоїдів і якостісперми у пацієнтів чоловіків.

Вагітність ілактація

Відповідні добреконтрольовані дослідження на вагітних жінках не проводилися. Доклінічнідослідження виявили ознаки репродуктивної токсичності, мутагенності іканцерогенності мітоксантрону, тобто він може становити потенційну загрозу длялюдини. Дослідження на тваринах були недостатніми, тому ризик тератогеннихефектів оцінити неможливо. Мітоксантрон не слід призначати вагітним, особливо вперший триместр вагітності. Якщо терапія мітоксантроном проводиться в періодвагітності або якщо пацієнтка вагітніє під час терапії мітоксантроном, її слідпопереджати щодо можливої шкоди для плоду.

Для запобіганнявагітності жінки репродуктивного віку і їх партнери повинні користуватисянадійними контрацептивними засобами впродовж терапії мітоксантроном іщонайменше протягом 6 місяців після її закінчення.

Мітоксантронекскретується з материнським молоком. Він був виявлений у молоці в значнійконцентрації (18 нг/мл) через 28 діб після останнього введення препарату.Оскільки мітоксантрон потенційно може спричинювати серйозні небажані реакції унемовлят, годування груддю треба припинити до початку терапії.

Вплив наздатність керувати транспортними засобами та механізмами

Через певнінебажані побічні ефекти мітоксантрон може негативно впливати на здатністькерувати транспортними засобами та механізмами.

Взаємодія зіншими лікарськими засобами.

При застосуваннімітоксантрону у поєднанні з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функціюкісткового мозку, мієлотоксичність мітоксантрону і/або інших препаратів можепосилюватися.

При комбінованомузастосуванні мітоксантрону та інших потенційно кардіотоксичних лікарськихзасобів (наприклад інших антрациклінів) ризик кардіотоксичних ефектів зростає.

Терапіяінгібіторами топоізомерази II, зокрема мітоксантроном, у поєднанні з іншимипротипухлинними препаратами і/або променевою терапією асоціюється зі зростаннямризику розвитку гострого мієлоїдного лейкозу або мієлодиспластичного синдрому.

Імунізація вперіод лікування мітоксантроном може бути неефективною.

Несумісність

Мітоксантрон недозволяється змішувати з гепарином в одному розчині для інфузій, оскільки прицьому може утворюватися осад. Мітоксантрон не слід змішувати з іншимилікарськими препаратами в одному розчині для інфузій.

Умови татермін зберігання.

Зберігати вупаковці виробника у захищеному від світла, недоступному для дітей місці притемпературі не вище 25°C. Не охолоджувати і не заморожувати.

Термінпридатності препарату – 2 роки.

Термінпридатності розведеного розчину для інфузій – 48 годин у разі зберігання прикімнатній температурі.

Після розведеннярозчин для інфузій є хімічно й фізично стабільним протягом 48 годин у разізберігання при кімнатній температурі. З мікробіологічної точки зору, розведенийрозчин слід використовувати негайно. Якщо розчин для інфузій невикористовується відразу ж, за терміном і умовами його зберігання повиннастежити відповідальна особа. З мікробіологічної точки зору, період зберіганнярозчину для інфузій при кімнатній температурі звичайно не повинен перевищувати48 годин, якщо тільки він не готувався у контрольованих і валідованих асептичнихумовах.