ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ОЛАН
(OLAN)
Загальнахарактеристика:
міжнародна та хімічна назви: оlanzapine;2-метил-4-(4-метил-1-піперазиніл)-1 гідрокси-тієно[2,3-b] [1,5] бензодіазепін;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою,коричнево-рожевого (10 мг) або світло-жовтого (5 мг) кольору;
cклад: кожна таблетка містить 5 мг або 10 мг оланзапіну;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, фарматоза, талькочищений, титану діоксид, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний,кросповідон, гідроксипропілцелюлоза, пропіленгліколь, заліза оксид жовтий(таблетки 5 мг), заліза оксид червоний (таблетки 10 мг).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. АТС N05A H03.
Фармакологічні властивості.
фармакодинаміка. Оланзапін - психотропний лікарський засіб, щохарактеризується широким діапазоном фармакологічних характеристик у декількохрецепторних системах.
У процесі доклінічних досліджень оланзапіну виявлений діапазон йогозв''язування з рецепторами (Kі < 100 нМ): з серотоніновими рецепторами 5HT2A/2C,5HT3, 5HT6, допаміновими D1, D2, D3,D4, D5, з холінергічними мускариновими рецепторами М1-М5,-адренергічним рецептором a1 і гістаміновим Н1-рецептором.Оланзапін виявляє антагонізм щодо серотонінових рецепторів 5HT, допаміновий іхолінергічний антагонізм, і ці результати узгоджуються з профілем зв''язуваннярецепторів. In vitro оланзапін показав більший рівень зв''язування з рецепторамисеротоніну 5HT2, ніж з рецепторами допаміну D2, і більшуактивність щодо рецепторів серотоніну 5HT2 порівняно з рецепторамидопаміну D2 in vivo. Електрофізіологічні дослідження показали, щооланзапін вибірково зменшує розпад мезолімбічних (А10) допамінергічнихнейронів, чинячи при цьому незначний вплив на стріарні (А9) шляхи, пов''язані змоторною функцією. Оланзапін гальмує умовний рефлекс уникнення, що свідчить пройого психотропну активність, при прийманні в дозах, менших за дози, щовикликають каталепсію, яка є ознакою побічних моторних ефектів;
фармакокінетика. Оланзапіндобре всмоктується після перорального приймання, максимальна концентрація йогоу плазмі крові досягається через 5 - 8 годин. На всмоктування оланзапіну не впливаєвживання їжі. При дослідженнях з прийманням доз від 1 мг до 20 мг концентраціяоланзапіну у плазмі крові змінювалась лінійно і пропорційно величині дози.
Оланзапін метаболізується в печінці згідно з метаболічними шляхамикон''югації і окислення. Основним метаболітом, що циркулює, є 10-N-глюкуронід,який не проходить крізь гематоенцефалічний бар''єр. Цитохроми P450-CYP1A2 іP450-CYP2D6 сприяють формуванню метаболітів, N-дезметилу і 2-гідроксиметилу,які обидва проявляють значно меншою мірою фармакологічну активність in vivo,ніж оланзапін в експериментах з піддослідними тваринами. Переважаючафармакологічна активність зумовлена незмінним оланзапіном. Після пероральногоприймання середній період напіввиведення оланзапіну у здорових добровольцівможе бути різний, залежно від статі та віку. Після перорального застосуванняздоровими добровольцями середній період напіввиведення оланзапіну становив 33години (в межах 21 - 54 годин), а середнє значення плазматичного кліренсуоланзапіну становило 26 л за годину (в межах 12 - 47 літрів за годину).
У здорових добровольців похилого віку (65 і більше років) порівняно змолодшими пацієнтами середній період напіввиведення був підвищений (51,8 годинипорівняно з 33,8 години), а плазматичний кліренс - понижений (17,5 л за годинупорівняно з 18,2 л за годину). Фармакокінетична мінливість, яка спостерігаласьу пацієнтів похилого віку, була в межах, характерних для молодших пацієнтів. Упацієнток-жінок порівняно з пацієнтами-чоловіками середній періоднапіввиведення був дещо більший (36,7 години порівняно з 32,3 години), аплазматичний кліренс був менший (18,9 л за годину порівняно з 27,3 л загодину). У пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 10мл за хвилину) порівняно із здоровими особами була відсутня суттєва різницясереднього періоду напіввиведення або кліренсу препарату. 57 % оланзапіну зрадіоактивною міткою присутні в сечі, головним чином у вигляді метаболітів.
Рівень зв''язування оланзапіну протеїнами плазми крові становивприблизно 93 % для концентрації в межах від 7 нг/мл до 1000 нг/мл. Оланзапінзв''язується переважно з альбуміном і a1-кислотним глікопротеїном.
Показання для застосування. Олан призначають для невідкладного лікуваннята лікування з метою підтримки стану пацієнта у випадках шизофренії та іншихпсихічних захворювань, коли явно виражені позитивні симптоми (наприклад,марення, галюцинації, розлад мислення, ворожість і підозрілість) або негативнісимптоми (наприклад, депресія, емоційний і соціальний аутизм, загальмованамова). Олан також забезпечує полегшення у випадках вторинних емоційнихсимптомів, які звичайно пов''язують з шизофренією і спорідненими психічнимирозладами. Олан - ефективний засіб для підтримки поліпшеного клінічного станупацієнтів при довготривалому лікуванні хворих, які виявили позитивну реакцію напочаткове лікування.
Спосіб застосування та дози. Рекомендована початкова доза Олану становить 10 мг на добу приприйманні у вигляді одноразової добової дози, незалежно від вживання їжі.Пізніше добова доза може бути уточнена на підставі індивідуального клінічногостану пацієнта і становити 5 - 20 мг на добу. Підвищення дози до рівня, щоперевищує звичайну терапевтичну дозу 10 мг на добу, тобто до рівня 15 мг надобу або більше, рекомендується тільки після відповідної оцінки клінічнихрезультатів.
Діти. Дія Олану на осіб молодших 18 роківнедосліджена.
Пацієнти похилого віку. Менша початкова доза (5 мг на добу) непризначається як повсякденна доза, але її необхідно розглядати як доцільну дляпацієнтів віком 65 років і більше, якщо необхідність такої дози обгрунтованаклінічними факторами.
Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю. Для таких пацієнтів доцільна меншапочаткова доза (5 мг на добу). У разі помірної печінкової недостатності (цирозЧайлда-Пафа [Child-Pugh], клас А або B) початкова доза повинна становити 5 мгна добу і збільшувати таку дозу необхідно з обережністю.
Побічна дія.
Часті небажані ефекти, які мають зв''язок із застосуванням Олану, -сонливість і збільшення маси тіла. До випадкових небажаних ефектів, які маютьзв''язок із застосуванням оланзапіну, належать запаморочення, підвищенняапетиту, периферичний набряк, ортостатична гіпотензія, а також слабкі,короткочасні антихолінергічні ефекти, включаючи запор і ксеростомію.
Іноді спостерігались випадки безсимптомного еозинофільного лейкоцитозу,тимчасові безсимптомні підвищення рівня трансаміназ печінки AЛT і AСT.
Були окремі повідомлення про алергічну реакцію на світло і алергічнийвисип, гепатит.
Іноді спостерігалось підвищення рівня пролактину в плазмі крові, алепов''язані з цим підвищенням клінічні ознаки (наприклад, гінекомастія,галакторея і збільшення об''єму грудей) були рідкими. У більшості пацієнтіввідновлювався нормальний рівень пролактину без припинення лікування.
В окремихвипадках спостерігались високі рівні креатинфосфокінази.
Іноді надходили повідомлення про гематологічні зміни, наприкладлейкоцитопенію і тромбоцитопенію.
Протипоказання. Олан протипоказаний пацієнтам, які відзначаютьсяпідвищеною чутливістю до будь-якого компонента препарату. Препаратпротипоказаний пацієнтам, для яких існує відомий ризик закритокутової глаукоми.
Передозування. Наявний досвід, що стосується перевищення дозОлану, обмежений. У пацієнтів, що приймали найбільшу визначену дозу (300 мг),єдиними симптомами, про які повідомлялось, були сонливість і нечітка мова. Вобмеженої кількості пацієнтів, стан яких оцінювали в лікарнях (включаючипацієнтів, що приймали дози по 300 мг), не спостерігалось ознак несприятливихзмін при аналізі електрокардіограм. Суттєві ознаки були, як правило, унормальних межах, характерних для стану пацієнтів після передозування.
Спеціальний антидот для оланзапіну відсутній, тому необхідно вживативідповідних заходів для запобігання передозуванню.
У разі значного передозування необхідно забезпечити і підтримуватипотік свіжого повітря, надходження кисню і достатню вентиляцію. Необхідновраховувати можливість застосування активованого вугілля у разі передозування,оскільки показано, що супутнє вживання активованого вугілля зменшує біологічнуактивність оланзапіну при пероральному прийманні на 50 - 60 %. Необхідно такожвраховувати можливість очищення шлунка (після інтубації, якщо пацієнтнепритомний). Оланзапін не виводиться з організму достатньою мірою за допомогоюгемодіалізу.
Слід контролювати стан серцево-судинної системи для того, щоб виявитиможливу аритмію. Ретельний медичний нагляд і контроль стану пацієнта необхіднопродовжувати до його одужання.
Особливості застосування.
Рекомендується бути обережним, призначаючи препарат пацієнтам згіпертрофією простати або паралітичною непрохідністю кишечнику і наслідкамицього захворювання.
Олан необхідно обережно застосовувати для лікування пацієнтів, вісторіях хвороби яких зареєстровані випадки судомних нападів, або які чутливідо впливу факторів, що знижують пороговий рівень для виникнення судом. Згідно зповідомленнями, напади в пацієнтів, для лікування яких застосовують оланзапін,виникають рідко. У більшості таких випадків повідомляли про те, що в пацієнтараніше були напади або на пацієнта впливали фактори, що спричиняють ризиквиникнення нападів.
Як і призастосуванні інших нейролептичних засобів, необхідно бути обережним щодопацієнтів з низьким рівнем лейкоцитів або нейтрофільних гранулоцитів, можливимз будь-якої причини, щодо пацієнтів, в історії хвороби яких зареєстрованепригнічення або отруєння кісткового мозку внаслідок приймання лікарськихзасобів, щодо пацієнтів з пригніченням кісткового мозку, спричиненим супутнімзахворюванням, променевою терапією або хіміотерапією, а також щодо пацієнтів зпередумовами для гіпереозинофільного лейкоцитозу або з мієлопроліферативнимзахворюванням. Тридцять два пацієнти з пониженим рівнем нейтрофільнихгранулоцитів (нейтропенією) або агранулоцитозом, пов''язаним з клозапіном,приймали оланзапін без пониження рівня нейтрофільних гранулоцитів,зафіксованого на початку дослідження.
Порівняльні дослідження показали, що лікування із застосуваннямоланзапіну пов''язане із статистично значно меншою кількістю випадківдискінезії, викликаної лікуванням. Але ризик пізньої дискінезії збільшуєтьсяпри довгочасній дії оланзапіну на організм, тому у випадках, коли в пацієнтів,що приймають оланзапін, з''являються ознаки або симптоми пізньої дискінезії,необхідно зменшити дозу або припинити приймання цього лікарського засобу.Згадані симптоми можуть тимчасово проявлятися, меншою або навіть більшою мірою,після припинення лікування.
Враховуючи первинну дію оланзапіну на центральну нервову систему, необхіднобути обережним при прийманні оланзапіну разом з іншими лікарськими засобами, щодіють на центральну нервову систему, і алкоголем. Оскільки в умовах in vitroоланзапін виявляє антагонізм щодо допаміну, то він може протидіяти впливупрямих або непрямих агоністів допаміну.
Застосування під час вагітності і годування груддю.
Вагітність. Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапінуна вагітних жінок. Пацієнткам рекомендується повідомляти лікарів про станвагітності або ймовірність вагітності протягом періоду лікування іззастосуванням оланзапіну. Однак, оскільки існуючий досвід лікування людейоланзапіном обмежений, оланзапін під час вагітності необхідно застосовуватитільки тоді, коли можливі переваги виправдовують можливий ризик для плода.
Годування груддю. Спостерігалось виділення оланзапіну з молокомпіддослідних тварин. Невідомо, чи виділяється оланзапін з молоком людини.Пацієнтам необхідно рекомендувати припинити годувати груддю протягом періодуприймання оланзапіну.
Вплив на здатність керувати і користуватисятехнічними засобами.
Оскільки Олан може викликати сонливість, то пацієнтів необхіднопопереджувати про необхідність бути обережними при експлуатації технічних засобів,для яких характерна підвищена небезпечність, включаючи й автомобілі.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Потенційні можливості впливу інших лікарськихзасобів на оланзапін.Одноразові дози антацидного засобу (алюмінію, магнію) або циметидину невпливають на ефективність Олану при пероральному прийманні. Але супутнєприймання активованого вугілля зменшує біологічну активність оланзапіну на 50 -60%. Фармакокінетичні властивості теофіліну, який метаболізується P450-1A2, незмінюються під впливом оланзапіну.
Відсутні ознаки взаємодії оланзапіну з препаратамилітію або біпериденом. Концентраціїоланзапіну у сталому стані не впливають на фармакокінетичні властивостіетанолу. Але при прийманні етанолу разом з оланзапіном можливі додаткові фармакологічніефекти, зокрема седативний ефект.
Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі, усухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці, в оригінальнійупаковці.
Термін зберігання – 2,5 роки.