ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

ЗИПРЕКСА®

(Zyprexa®)

Загальнахарактеристика:

міжнародна назва: olanzapine;

основні фізико-хімічні властивості: жовтий ліофілізований порошок;

склад: 1 флакон містить 10 мг оланзапіну;

допоміжні речовини: лактози моногідрат,кислота винна, кислота соляна та натрію гідроксид для коригування рН.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину длявнутрішньом’язових ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. КодАТС N05A H03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Оланзапінє антипсихотичним лікарським засобом з широким спектром фармакологічної дії,зумовленим впливом на різні рецептори.

У процесі доклінічних досліджень оланзапін виявлявспорідненість з серотоніновими рецепторами (5-НТ2А/2С, 5-НТ3, 5-НТ6),допаміновими (D1, D2, D3, D4, D5), м-холінорецепторами (М1-М5), a1-адрено- ігістаміновими Н1-рецепторами. Оланзапін виявляє антагонізм до серотонінових,допамінових і холінорецепторів. Оланзапін продемонстрував більший рівеньзв’язування з рецепторами серотоніну 5-НТ2, ніж з рецепторами допаміну D2 умоделях як in vitro, так і in vivo. Електрофізіологічні дослідження показали,що оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічнихнейронів, чинячи при цьому незначний вплив на стріарні (А9) шляхи, пов’язані змоторною функцією.

Фармакокінетика. Фармакокінетичне дослідження, вякому добровільно брали участь здорові люди, продемонструвало, що привнутрішньом’язовому введенні 5 мг оланзапіну максимальна концентрація у плазмі(Сmax) приблизно у п’ять разів більша за ту, що спостерігалася при пероральномуприйомі цієї ж дози оланзапіну. Сmax швидше досягається при внутрішньом’язовомузастосуванні, ніж при пероральному (15 - 45 хвилин порівняно з 5 - 8 годинами).Сmax і площа під кривою прямо пропорційні введеній дозі при йоговнутрішньом’язовому застосуванні. Для однакової дози оланзапіну, введеноївнутрішньом’язово і перорально, однаковими є площа під кривою часуконцентрації, час напіввиведення, кліренс та об’єм розподілу. Метаболічніпрофілі після внутрішньом’язового

і перорального застосування подібні.

Показання для застосування. Купірування психомоторного збудження(ажитації) у хворих на шизофренію, біполярний афективний розлад і деменцію.

Спосіб застосування та дози. Для внутрішньом’язового застосування.Не вводити внутрішньовенно або підшкірно.

Стан ажитації при шизофренії і біполярномуафективному розладі. Рекомендована початкова доза дорослим длявнутрішньом’язового введення оланзапіну становить10 мг, яку призначають увигляді однієї внутрішньом’язової ін’єкції. Залежно від індивідуальногоклінічного стану друга ін’єкція, 5 -10 мг, може бути введена через дві годинипісля першої ін’єкції, а третя ін’єкція, 5 -10 мг, може бути введена не ранішеніж через чотири години після другої. Безпека добової дози понад 30 мг невивчалася у клінічних дослідженнях.

За наявності клінічних показань для продовженнятерапії оланзапіном внутрішньом’язові ін’єкції треба припинити та розпочатилікування пероральними формами оланзапіну у дозі

5 - 20 мг на добу відповідно до перебігу хвороби.

Стан ажитації при деменції. Рекомендованадоза оланзапіну для внутрішньом’язового введення дорівнює 2,5 мг, якупризначають у вигляді однієї внутрішньом’язової ін’єкції. Другу ін’єкцію, до 5мг, застосовують, якщо хворий продовжує перебувати у стані ажитації, і нераніше, ніж через 2 години після першої ін’єкції. Оцінка безпеки сумарнихдобових доз, які перевищують 12,5 мг, у пацієнтів у стані ажитації непроводилася. Використання оланзапіну для ін’єкцій в умовах інших ніж гостраажитація та більше ніж період лікування 24 години не вивчалося і нерекомендується у хворих з деменцією. Пероральний оланзапін не показаний длялікування деменції.

 Діти та підлітки. Дія оланзапіну на осіб до 18років не досліджувалася.

Пацієнтипохилого віку. Доза 2.5-5 мг на ін’єкцію повинна бути узгодженою для пацієнтівпохилого пацієнтів або за наявності інших клінічних факторів. Для геріатричнихпацієнтів з ажитацією при деменції рекомендована доза 2,5 мг на ін’єкцію,оскільки дана доза була виявлена як ефективна.

Особливості приготування розчину длявнутрішньом’язових ін’єкцій

● Використовуйте розчини негайно, протягом 1години після приготування.

● Викидайте будь-яку невикористану порцію.

● Після приготування отриманий розчин має бутипрозорим і жовтого кольору.

● Лікарські засоби для парентеральноговведення кожного разу перед використанням необхідно перевіряти візуально нанаявність часток.

Розчинення порошку оланзапіну для ін’єкцій ізстерильною водою для ін’єкцій

● Оланзапін для ін’єкцій необхідно розводитилише стерильною водою для ін’єкцій. Розчиніть порошок у 2,1 мл стерильної водидля ін’єкцій.

● У таблиці наведені об’єми для ін’єкцій, щозабезпечують різні дози оланзапіну.

Побічна дія. Дуже поширеними побічними явищами (≥10%),пов’язаними з вживанням оланзапіну, були сонливість та збільшення маси тіла.Концентрація пролактину плазми була збільшена у 34% пацієнтів, які приймалиоланзапін, але ці підйоми були помірні та швидкоплинні (кінцеве значення неперевищувало вищих меж норми та статистично незначно відрізнялось від плацебо),а пов’язані клінічні прояви (наприклад, гінекомастія, галакторея, збільшеннягрудей) були рідкими. У більшості пацієнтів рівні пролактину повернулися донормальних показників без припинення лікування.

Поширені (<10% та ≥1%) побічніефекти, пов’язані з прийомом оланзапіну, в клінічних дослідженнях включализапаморочення, астенію, акатизію, підвищення апетиту, периферичний набряк,ортостатичну гіпотензію, сухість у роті та закреп. Зрідка спостерігалисятранзиторні, асимптоматичні підйоми печінкових трансаміназ, ALT та AST. Вклінічних дослідженнях іноді зустрічалися довільні рівні глюкози плазми ≥200мг/дл (характерні для потенційного діабету), а також довільні рівні ≥160мг/дл, але <200 мг/дл (характерні для потенційної гіперглікемії) середпацієнтів із базовими довільними рівнями глюкози ≤140 мг/дл.

В клінічних дослідженнях серед пацієнтів,які отримували лікування оланзапіном та мали вибіркові вихідні рівнітригліцеридів <150 мг/дл (N=659), 0.5 % пацієнтів мали рівні тригліцеридів ≥500мг/дл в будь-який час впродовж досліджень. В цих самих дослідженнях упацієнтів, які отримували терапію оланзапіном (N=1185), спостерігалося середнєзростання тригліцеридів на 20 мг/дл від середнього початкового значення 175мг/дл. В плацебо - контрольованих дослідженнях пацієнти, які отримували терапіюоланзапіном, з приблизними вихідними рівнями холестерину <200 мг/дл(N=1034), мали рівні холестерину ≥240 мг/дл в будь-який час впродовждосліджень частіше, ніж пацієнти, які отримували плацебо(N=602) (3.6 % проти2.2%, відповідно). В цих же самих дослідженнях у пацієнтів, які отримувалитерапію оланзапіном (N=2528), спостерігалося середнє зростання холестерину на0.4 мг/дл від середнього початкового значення 203 мг/дл, що значно відрізнялосявід такого значення у пацієнтів, які отримували терапію плацебо (N=1415) зсереднім зниженням у 4.6 мг/дл від середнього вихідного значення в 203 мг/дл.

Іноді зустрічаласяасимптоматична еозинофілія.

Побічна дія для окремих популяцій: дужепоширеним (≥10%) небажаним ефектом, пов’язаним з використанням оланзапінув клінічних дослідженнях пацієнтів похилого віку з психозами, пов’язаними здеменцією, було порушення ходи та падіння. Поширеними (<10% і =>1%)небажаними явищами, що пов’язані з прийомом оланзапіну у хворих похилого віку зпсихозом, асоційованим з деменцією, були нетримання сечі та пневмонія. Вклінічних дослідженнях серед пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоністдопаміну) психозом, пов’язаним із хворобою Паркінсона, погіршенняпаркінсонівської симптоматики відзначалося дуже часто, частіше, ніж з плацебо.Про галюцинації повідомлялося частіше, ніж із плацебо. В цих дослідахвимагалося, щоб пацієнти були стабільні на найнижчих ефективних дозахпротипаркінсонічних препаратів (аганістів допаміну) перед початком дослідженнята залишалися на тих самих протипаркінсонічних препаратах та дозуванняхпротягом дослідження. Дози оланзапіну починалися з 2.5 мг/день та титрувалисядо максимуму в 15 мг/день на розсуд дослідника.

У наведеній нижче таблиці підсумованоосновні елементи побічних реакцій та їхня частота, визначені у клінічнихдослідженнях та/або на постмаркетинговому досвіді:

Основні побічні реакції, які спостерігаютьсяпри застосуванні оланзапіну

¹ Випадковий рівень холестерину ≥ 240 мг/дл тавипадковий рівень тригліцеридів ≥ 1 000 мг/дл дуже рідко зустрічалися.

Розповсюджені (<10% та ≥1%) побічніефекти, безпосередньо пов’язані з застосуванням оланзапіну длявнутрішньом’язових ін’єкцій в клінічних дослідженнях, включали гіпотензію,тахікардію та брадикардію.

В наступній таблиці узагальнено додатковіосновні елементи побічних медикаментозних реакцій та їхня частота, визначенілише при клінічних дослідженнях із внутрішньом’язовим введенням:

Додаткові побічні медикаментозні реакції тачастота, характерні для внутрішньом’язового застосування

В наступній таблиці узагальнено додатковіосновні побічні медикаментозні реакції та їх частота, визначені в клінічнихдослідах лише серед пацієнтів з деменцією типу Альцгеймера:

 Додаткові побічні медикаментозніреакції та їх частота, специфічні для пацієнтів похилого віку з психозами,пов’язаними з деменцією

У наступній таблиці узагальнено додатковіосновні побічні медикаментозні реакції та їх частота, визначені в клінічнихдослідах лише серед пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоністом допаміну)психозом, пов’язаним з хворобою Паркінсона.

Додаткові побічні медикаментозні реакції таїх частота, специфічні для пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоністом допаміну)психозом, пов’язаним з хворобою Паркінсона

У наступній таблиці узагальнено додатковіосновні побічні медикаментозні реакції та їх частота, визначені в клінічнихдослідах лише серед пацієнтів з біполярною манією, які отримують оланзапін вкомбінації з літієм або вальпроатом:

Додаткові побічні медикаментозні реакції таїх частота, специфічні для пацієнтів з біполярною манією, які отримуютьоланзапін в комбінації з літієм або вальпроатом

Протипоказання. Препарат Зипрекса® протипоказаний тим пацієнтам, уяких відмічається підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Передозування. Ознаки та симптоми

Дужепоширеними симптомами при передозуванні (>10% випадків) є тахікардія,ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та зниженийрівень свідомості - від седації до коми.

Іншимизначними ускладненнями передозування є делірій, конвульсії, кома, можливістьнейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, гіпертензіяабо гіпотензія, серцева аритмія (< 2% випадків передозування) такардіопульмональний шок. Летальні наслідки відмічалися при гостромупередозуванні на рівні 450 мг, але були й випадки виживання після гострогопередозування в 1 500 мг.

Лікування передозування

Специфічний антидот оланзапіну відсутній. Нерекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартніпроцедури при передозуванні (наприклад промивання шлунка, прийом активованоговугілля). Було показано, що супутній прийом активованого вугілля зменшуєбіодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60%.

Відповіднодо клінічних проявів повинно бути налагоджено симптоматичне лікування тамоніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування гіпотонії тациркуляторної недостатності, а також підтримку дихання. Не слід застосовуватиепінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною длябета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може погіршити прояви гіпотонії.

Особливості застосування. ПОПЕРЕДЖЕННЯ:

Нейролептичний злоякісний синдром (НЗС):НЗС, потенційно фатальний синдромокомплекс, було описано у зв’язку зантипсихотичними препаратами, включаючи оланзапін. Клінічними проявами НЗС є:гіперпірексія, м’язова ригідність, втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності(нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, потовиділення та серцевааритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень креатинінфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність.Клінічний прояв НЗС або наявність високої лихоманки без клінічного прояву НЗСпотребує негайної відміни всіх антипсихотичних засобів, включаючи оланзапін.

Пізня дискінезія: у порівняльнихдослідженнях з галоперидолом протягом більше ніж 6 тижнів, оланзапін мавстатистично значно нижчу частоту випадків дискінезії, що раптово виникає.Однак, через зростаючий ризик пізньої дискінезії при тривалому прийоміантипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відмінапрепарату при появі у пацієнта ознак чи симптомів пізньої дискінезії. З часомці симптоми можуть погіршувати стан або навіть з’являтися після припиненнялікування.

Досвід щодо безпеки у хворих похилого віку зпсихозом, що пов’язаний з деменцією: у хворих похилого віку з психозом, що пов’язанийз деменцією, ефективність оланзапіну не була встановлена. Уплацебо-контрольованому клінічному дослідженні, в якому приймали участь хворіпохилого віку з психозом, пов’язаним з деменцією, частота смертельних випадківу хворих, що лікувалися оланзапіном, була значно вищою, ніж у хворих, щоприймали плацебо (3,5% до 1,5%, відповідно). Факторами ризику, що можутьпривести до збільшення рівня смертності в популяції хворих, які лікуютьсяоланзапіном, є вік ≥ 80 років, седація, супутній прийом бензодіазепінівабо наявність патології легенів (наприклад, пневмонія за наявності аспіраціїабо без неї).

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ:

Показники печінкової функції: іноді малимісце транзиторні, асимптоматичні підйоми печінкових трансаміназ АЛТ та АСТ,особливо на початку лікування. Рідко повідомлялось про гепатит. Необхіднопам’ятати застереження для пацієнтів з підвищеними АЛТ і/або АСТ, для пацієнтівз ознаками або симптомами пошкодження печінки, для пацієнтів з попереднімистанами, пов’язаними з обмеженням функціонального печінкового резерву, а такождля пацієнтів, які проходили лікування потенційно гепатотоксичними препаратами.У випадку підвищення АЛТ і/або АСТ протягом лікування необхідний подальшийнагляд та узгодження зниження дози.

Гіперглікемія і цукровий діабет: відзначаєтьсябільша розповсюдженість цукрового діабету у хворих на шизофренію. Як і приприйомі інших антипсихотичних лікарських засобів, гіперглікемія, діабет,погіршення перебігу вже існуючого цукрового діабету, кетоацидоз, діабетичнакома виникають дуже рідко. Причинного зв’язку між антипсихотичними лікарськимизасобами і цими явищами на встановлено. Рекомендовано проводити відповіднийклінічний моніторинг у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторамиризику розвитку діабету.

Цереброваскулярні побічніефекти, включаючи інсульт, у хворих похилого віку з деменцією: у процесіклінічних досліджень, в яких брали участь хворі похилого віку з психозом,пов’язаним з деменцією, були повідомлення щодо цереброваскулярних побічних явищ(наприклад, інсульт, транзиторний ішемічний інсульт), включаючи фатальнівипадки. У плацебо-контрольованих дослідженнях частота виникненняцереброваскулярних побічних явищ у хворих, що лікувалися оланзапіном, булавищою порівняно з групою хворих, що приймали плацебо (1.3% проти 0.4%,відповідно). Усі хворі, які перенесли цереброваскулярні побічні явища, мали ванамнезі відомі фактори ризику розвитку цереброваскулярних побічних явищ(наприклад, наявність в анамнезі цереброваскулярних захворювань аботранзиторного ішемічного інсульту, гіпертензію, паління), а також супутнімедичні проблеми і/або супутній прийом ліків, можуть викликатицереброваскулярні побічні явища. Оланзапін не показаний для лікування хворих зпсихозом, пов’язаним з деменцією.

Епілептичні напади: Оланзапін необхіднообережно застосовувати у пацієнтів з нападами в анамнезі або чутливих дофакторів, що знижують пороги нападів. Існують відомості про рідкі випадкинападів у таких пацієнтів при лікуванні оланзапіном.

Антихолінергічна активність: досвідклінічних досліджень виявив низьку частоту антихолінергічних явищ. Однак, черезобмеження клінічного досвіду по застосуванню оланзапіну серед пацієнтів ізсупутніми захворюваннями, рекомендована обережність при призначенні пацієнтаміз клінічно значущою гіпертрофією простати, паралітичною кишковоюнепрохідністю, закрито-кутовою глаукомою або суміжними станами.

Допамінергічний антагонізм: Оланзапін invitro виявляє антагонізм до допаміну, та теоретично може протидіяти ефектамлеводопи та агоністів допаміну, так само як інші антипсихотичні засоби.

Загальна дія на ЦНС: Враховуючи переважнийвплив оланзапіну на ЦНС, необхідно використовувати додаткові застережні заходипри прийомі оланзапіну в поєднанні з іншими препаратами центральної дії,включаючи алкоголь.

При призначенні оланзапіну длявнутрішньом’язових ін’єкцій спостерігалися гіпотензія (гіпотонія) та/абобрадикардія. Пацієнти повинні залишатися в горизонтальному стані при відчуттіслабкості чи запамороченні після ін’єкції до обстеження та встановленнявідсутності в них гіпотензії, постуральної гіпотензії брадикардії та/абогіповентиляції.

Враховуючи можливість брадикардії та/абогіпотензії при застосуванні оланзапіну для внутрішньом’язевих ін’єкцій,необхідно враховувати застереження для пацієнтів з серйозною серцево-судинноюхворобою, при якій випадок синкопе або гіпотензія та/або брадикардія можутьспричинити підвищений медичний ризик для пацієнта.

Уважного ставлення потребують пацієнти, якіотримують лікування іншими препаратами, що мають ефекти, які можуть спричинятигіпотонію, брадикардію, пригнічення дихання або центральної нервової системи.Дослідження одночасного призначення оланзапіну для внутрішньом’язового введеннята парентерального бензодіазепіну не проводилося, і тому не рекомендовано. Привирішенні питання про призначення оланзапіну для внутрішньом’язевого введення вкомбінації з парентеральними бензодіазепінами рекомендована ретельна оцінкаклінічного статусу для запобігання надмірній седації та пригніченню серцевоїдіяльності та дихання.

Застосування під час вагітності та годуваняі груддю.Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапіну навагітних. Пацієнтки повинні повідомити лікаря, якщо вони вагітні абозавагітніли під час лікування оланзапіном. Оскільки існуючий досвід обмежений,оланзапін у період вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли можливіпереваги виправдовують можливий ризик для плода.

Придослідженні здорових жінок, що годували груддю, оланзапін було виявлено угрудному молоці. Середня доза для немовляти (мг/кг) без ризику для ньогооцінювалася як 1.8% від материнської дози (мг/кг). Пацієнткам рекомендується негодувати немовлят груддю, якщо вони приймають оланзапін.

Впливна здатність керувати автомобілем і користуватися технічними засобами. Оскількиоланзапін може спричинити сонливість і запаморочення, пацієнтів требапопереджати про небезпеку, пов’язану з експлуатацією машин, включаючиавтотранспортні засоби.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.

На метаболізм оланзапіну можуть впливатиінгібітори чи індуктори ізоформ цитохрому Р450, особливо активність CYP1A2.Паління або призначення карбамазепіну підвищували кліренс оланзапіну. Відомо,що паління та лікування карбамазепіном стимулюють активність CYP1A2. Відоміінгібітори активності CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапіну. Оланзапін єслабким інгібітором активності CYP1A2. Оланзапін не змінює фармакокінетикитеофіліну - препарату, який переважно метаболізується за допомогою CYP1A2.

Наступні препарати давали разом з окремимидозами оланзапіну в клінічних дослідженнях та не виявляли інгібуванняметаболізму: іміпрамін або його метаболіт дезіпрамін (CYP2D6, CYP3A, CYP1A2),варфарин (CYP2C19), теофілін (CYP1A2), або діазепам (CYP3A4, CYP2C19). Не буловідзначено взаємодії оланзапіну при призначенні з літієм або біперіденом.

Стійкі концентрації оланзапіну не впливалина фармакокінетику етанолу. Однак при вживанні етанолу разом з оланзапіномможуть траплятися додаткові фармакологічні впливи, такі як підвищена седація.

Разова доза антацидів, що містять алюмінійта магній, або циметидину не впливали на пероральну біодоступність оланзапіну.Додаткове призначення активованого вугілля знижувало пероральну біодоступністьоланзапіну на 50 - 60%.

Флуоксетин (60 мг на один прийом або 60 мгщоденно протягом 8 днів) спричиняє середнє зростання максимальної концентраціїоланзапіну на 16% та середнє зниження кліренсу оланзапіну на 16%. Значеннявпливу цих факторів мале порівняно із загальною мінливістю між індивідуумами,тому зміни дозування зазвичай не рекомендовані.

Флуоксамін, інгібітор CYP1A2, знижує кліренсоланзапіну. Це призводить до середнього зростання Cmax після флуоксаміну: на54% серед жінок, які не палять, та 77% серед чоловіків, які палять. Середнєзростання AUC оланзапіну складає 52% та 108% відповідно. Для пацієнтів, якіотримують лікування флуоксаміном, необхідно узгоджувати знижені дозиоланзапіну.

Досліди in vitro із застосуванням мікросомлюдської печінки показали, що оланзапін має невелику здатність гальмуватиглюкуронізацію вальпроату, що є основним метаболічним шляхом. Більше того, буловиявлено незначний влив вальпроату на метаболізм оланзапіну in vitro. Щоденнедодаткове призначення in vivo 10 мг оланзапіну протягом 2 тижнів не впливало насталу концентрацію вальпроату в плазмі. Тому додаткове призначення оланзапінуне потребує регулювання дози вальпроату.

Призначення внутрішньм’язового лоразепаму (2мг) через одну годину після внутрішньм’язового оланзапіну (5 мг) значно невпливало на фармакокінетику оланзапіну, некон’югованого лоразепаму чизагального лоразепаму. Однак одночасне внутрішньом’язове призначення лоразепамута оланзапіну посилює сонливість, при порівнянні з застосуванням кожного засобуокремо.

Оланзапін має активність антагоністу альфа-1адренорецепторів, тому його обережно слід призначати пацієнтам, які отримуютьлікування медикаментами, що можуть знижувати кров’яний тиск за допомогоюмеханізмів, відмінних від антагоністів альфа-1 адренорецепторів.

Вживання їжі не впливає на абсорбціюоланзапіну.

У дослідах in vitro із застосуванняммікросом печінки людини було виявлено невелику здатність оланзапіну гальмуватиізоформи CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A цитохрому Р450.

Сумісністьвикористання оланзапіну для внутрішньом’язових ін’єкцій з іншими лікарськимизасобами:

- Оланзапін для ін’єкцій не слідзмішувати в одному шприці з діазепамом через можливу преципітацію призмішуванні цих препаратів.

- Не слід використовуватиін’єкційний лоразепам для розчинення оланзапіну для ін’єкцій, оскільки цякомбінація призводить до подовження терміну розчинення.

- Не слід поєднувати оланзапіндля ін’єкцій в шприці з ін’єкційним галоперідолом, оскільки результуючийнизький рН, як виявилося, з часом псує оланзапін.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі15 - 25⁰С у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітеймісці.

Термін придатності флакона з порошком дляприготування розчину для ін’єкцій – 3 роки,

розчину після розведення - 1 година.