ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

ЗИПРЕКСА®

(Zyprexa®)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: olanzapine;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору знаписом "LILLY" на одному боці та цифровим ідентифікаційнимпозначенням «4115» для таблетки 5 мг та «4117» для таблетки 10 мг - на іншому;

склад: кожна таблетка містить 5 мг або 10мг оланзапіну;

допоміжні речовини: лактози моногідрат,гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. КодАТС N05A H03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.Оланзапін є антипсихотичним лікарським засобом з широким спектромфармакологічної дії, зумовленим впливом на різні рецептори.

У процесі доклінічних досліджень оланзапіну виявленозв''язування з рецепторами: з серотоніновими рецепторами 5НТ2А/2С, 5НТ3, 5НТ6,допаміновими D1, D2, D3, D4, D5, з холінергічними мускариновими рецепторамиМ1-М5, адренергічним рецептором a1 і гістаміновим Н1-рецептором. Дослідження поведінки тварин, якимвводили оланзапін, виявили антагонізм оланзапіну як до серотонінових рецепторів5НТ, так і до допамінових і холінергічних. Оланзапін показав більший рівеньзв''язування з рецепторами серотоніну 5НТ2, ніж з рецепторами допаміну D2 умоделях як in vitro, так і in vivo. Електрофізіологічнідослідження показали, що оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних(А10) допамінергічних нейронів, чинячи при цьому незначний вплив на стріарні(А9) шляхи, пов''язані з моторною функцією. Оланзапін гальмує умовний рефлексуникнення, що свідчить про його антипсихотичну активність, при прийомі в дозах,менших ніж дози, що спричиняють каталепсію, яка є ознакою побічних моторнихефектів. На відміну від інших антипсихотичних засобів, оланзапін посилюєвідповідь при проведенні “анксіолітичного” тесту .

Клінічне дослідження щодо дії одноразового прийому10 мг оланзапіну з використанням томографії з випромінюванням позитронів (РЕТ),в якому брали добровільну участь здорові люди, показало, що оланзапінзабезпечує вищий рівень захоплення рецепторів серотоніну 5НТ2А порівняно зрецепторами допаміну D2. Результати клінічного дослідження SPECT imaging, вякому брали участь хворі на шизофренію, показали, що пацієнти, які відповідалина терапію оланзапіном, мали нижчий рівень стріарної захоплення рецепторівдопаміну D2 порівняно з пацієнтами, які відповідали на терапію деякими іншимиантипсихотичними засобами та рисперидоном, але водночас мали відповідний рівеньстріарної зайнятості у пацієнтів, що реагують на клозапін.

Як у плацебо-контрольованих, так і впорівняльно-контрольованих дослідженнях із застосуванням оланзапіну якзаспокійливого засобу у хворих на шизофренію з позитивними і негативнимисимптомами, оланзапін забезпечував статистично достовірно кращі показникиполіпшення як негативних, так і позитивних симптомів.

У пацієнтів з маніакальним або змішаним нападом біполярногорозладу оланзапін виявив надзвичайно високу ефективність порівняно з плацебо тавальпроатом семінатрієм (дивалпроексом) у зниженні маніакальних симптомівпротягом 3 тижнів. Оланзапін також виявив порівнювану з галоперидоломефективність щодо співвідношення пацієнтів з ремісією симптомів манії тадепресії за 6 і 12 тижнів. У дослідженні терапії пацієнтів, яким паралельновводили літій або вальпроат щонайменше протягом 2 тижнів, додавання 10 мголанзапіну через 6 тижнів забезпечувало більше зниження симптомів манії, ніжпри монотерапії із застосуванням літію або вальпроату.

У 12-місячному клінічному дослідженні запобіганнярецидивам маніакальних нападів у пацієнтів, які досягли ремісії задопомогою оланзапіну і були в подальшому рандомізовані у групи, що приймалиоланзапін або плацебо, оланзапін, що досліджувався, виявив статистично вагомуперевагу над плацебо щодо первинного гострого біполярного рецидиву. Оланзапінвиявив статистично значущу перевагу порівняно з плацебо з точки зорузапобігання як маніакальним, так і депресивним рецидивам.

В іншому 12-місячному дослідженні запобіганнярецидивам маніакальних нападів у пацієнтів, які досягли ремісії задопомогою комбінації оланзапіну та літію, а в подальшому були рандомізовані угрупи, що приймали або оланзапін окремо, або літій окремо, оланзапін виявивсястатистично не гіршим за літій щодо первинного гострого біполярного рецидиву(оланзапін 30,0%, літій 38,3%; р = 0,055).

У 18-місячному спільному дослідженні лікуванняманіакальних або змішаних нападів у пацієнтів, які досягли стабільного стану задопомогою оланзапіну плюс стабілізатор настрою (літій або вальпроат),довготермінове сумісне лікування оланзапіном з літієм або вальпроатом не далостатистично значущих переваг порівняно з лікуванням літієм або вальпроатомокремо при уповільненому біполярному рецидиві, визначеному за синдромальним(діагностичним) критерієм.

Фармакокінетика. Оланзапін добревсмоктується після перорального прийому, максимальна концентрація його в плазмікрові досягається через 5-8 годин. На всмоктування оланзапіну не впливаєвживання їжі. Абсолютну біологічну активність при пероральному застосуванні упорівнянні з біологічною активністю при внутрішньовенному введенні не визначено.

          Оланзапін метаболізується в печінці шляхом кон''югації і окислення. Основнимметаболітом, що циркулює, є 10-N-глюкуронід, який не проходить крізьгематоенцефалічний бар''єр. Цитохроми P450-CYP1A2 і P450-CYP2D6 сприяютьформуванню метаболітів, N-дезметилу і 2-гідроксиметилу, які обидва виявляютьзначно меншу фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін.Переважаюча фармакологічна активність зумовлена первинним оланзапіном. Післяперорального вживання середній період напіввиведення оланзапіну у здоровихпацієнтів може бути різний, залежно від статі і віку.

У здорових пацієнтів похилого віку (65 років істарше) порівняно з пацієнтами молодшого віку середній період напіввиведеннябув підвищений (51,8 години порівняно з 33,8 години), а плазматичний кліренс -знижений (17,5 л за годину порівняно з 18,2 л за годину). Фармакокінетичнамінливість, яка спостерігалась у пацієнтів похилого віку, була в межах,характерних для пацієнтів молодшого віку. У 44 пацієнтів (віком 65 років),хворих на шизофренію, дози від 5 мг до 20 мг на добу не були пов''язані збудь-якими явно вираженими несприятливими ефектами.

          У пацієнток-жінок порівняно з пацієнтами-чоловіками середній періоднапіввиведення був дещо більший (36,7 години порівняно з 32,3 години), а плазматичнийкліренс був менший (18,9 л за годину порівняно з 27,3 л за годину). Однаколанзапін (дози в межах 5 - 20 мг) виявив, що порівняльні показники безпеки ужінок (n=467) кращі, ніж у чоловіків (n=869).

          У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл захвилину) порівняно із здоровими особами була відсутня суттєва різницясереднього періоду напіввиведення (37,7 години порівняно з 32,4 години) абокліренсу препарату (21,2 л за годину порівняно з 25,0 л за годину). Аналізмасового балансу показав, що приблизно 57% оланзапіну з радіоактивною міткоюприсутні в сечі, головним чином у вигляді метаболітів.

          У пацієнтів, що палять, із слабким порушенням функції печінки середній періоднапіввиведення (39,3 години) збільшений, а плазматичний кліренс (18,0 л загодину) зменшений у порівнянні з пацієнтами, що не палять (відповідні значеннястановлять 48,8 години і 14,1 л за годину).

          У пацієнтів, що не палять, порівняно з пацієнтами, що палять (чоловіки іжінки), середній період напіввиведення був більший (38,6 години порівняно з30,4 години), а плазматичний кліренс - менший (18,6 л за годину порівняно з27,7 л за годину).

Плазматичний кліренс менший в осіб похилого вікупорівняно з таким в осіб молодшого віку, у жінок - порівняно з таким учоловіків, в осіб, що не палять, - порівняно з таким в осіб, що палять. Однакзміна показників, що характеризують вплив віку, статі або паління наплазматичний кліренс і період напіввиведення оланзапіну, є незначною порівняноіз загальною зміною цих показників залежно від індивідуальних особливостейпацієнтів.

          Рівень зв''язування оланзапіну протеїнами плазми крові становив приблизно 93%для концентрації в межах від 7 нг/мл до 1 000 нг/мл. Оланзапін зв''язуєтьсяпереважно з альбуміном і a1-кислотним глікопротеїном.

Показання для застосування. Оланзапін показаний для лікуванняшизофренії.

Оланзапін ефективний при довготривалому лікуваннідля підтримки поліпшеного клінічного стану пацієнтів, які виявили позитивнуреакцію на початкове лікування.

Оланзапін показаний для лікування маніакальнихнападів від помірних до тяжких.

У пацієнтів, у яких маніакальні напади піддавалисялікуванню оланзапіном, оланзапін виявив властивості запобігання рецидивамбіполярних розладів.

Спосіб застосування та дози. Шизофренія: рекомендованапочаткова доза оланзапіну становить 10 мг на добу.

Маніакальний напад: початкова доза становить 15 мгяк єдина денна доза при монотерапії або 10 мг щоденно - при комбінованійтерапії.

Запобігання рецидивам біполярних розладів: рекомендованапочаткова доза для оланзапіну становить 10 мг/день. Пацієнтам, які отримувалиоланзапін для лікування маніакальних нападів, рекомендується продовжуватилікування тими ж дозами для запобігання рецидивам. Якщо настає новийманіакальний, змішаний або депресивний напад, потрібно продовжувати лікуванняоланзапіном (якщо потрібно, то з оптимізацією дози) з додатковою, клінічнопоказаною терапією для лікування депресивних симптомів. Під час лікування шизофренії,маніакальних нападів і для запобігання рецидивам біполярних розладів деннадоза згодом може змінюватися на основі індивідуального клінічного стану у межах5-20 мг/день. Підвищення дози до рівня, що перевищує початкову дозу,рекомендується тільки після відповідної оцінки клінічних результатів і, якправило, має відбуватися з інтервалами не менше 24 годин. Оланзапін можевводитись незалежно від прийому їжі, оскільки харчування не впливає наабсорбцію. Припинення введення оланзапіну слід здійснювати шляхом поступовогозменшення дози.

          Діти та підлітки. Дія оланзапіну на осіб віком до 18 років недосліджувалася.

          Пацієнти похилого віку. Менша початкова доза (5 мг на добу) звичайно непризначається як денна доза, але її необхідно розглядати як доцільну дляпацієнтів 65 років і старше, якщо необхідність такої дози обгрунтованаклінічними факторами.

          Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю. Для таких пацієнтівдоцільна менша початкова доза (5 мг на добу). У разі помірної печінковоїнедостатності (цироз Чайлда-Пафа [Child-Pugh],клас А або В) початкова доза повинна становити 5 мг на добу і збільшувати такудозу необхідно з обережністю.

           Стать. За нормальних умов лікування не потрібно змінювати початковудозу і діапазон доз для пацієнток-жінок порівняно з пацієнтами-чоловіками.

Пацієнти-курці. За нормальних умов лікування не потрібно змінюватипочаткову дозу і діапазон доз для пацієнтів, що палять, порівняно з пацієнтамибез цієї звички.

          За наявності декількох факторів, результатом впливу яких може бути повільнішийметаболізм (жіноча стать, похилий вік, відсутність паління), необхіднорозглянути можливість зменшення початкової дози. При необхідністі збільшеннядози таким пацієнтам здійснюють поступово.

Побічна дія. Серед найчастіших (>10%) небажанихефектів, пов''язаних із застосуванням оланзапіну в клінічних випробуваннях,спостерігали лише сонливість та збільшення маси тіла. У пацієнтів з діагнозом“хвороба Альцгеймера” при клінічних випробуваннях дуже часто спостерігалосяпорушення ходи. У хворих на психоз, спричинений прийомом ліків (допаміновийагоніст), пов''язаний з хворобою Паркінсона, при клінічних випробуванняхпогіршання симптоматології паркінсонізму та галюцинації були дуже поширеними іспостерігалися частіше, ніж при застосуванні плацебо.

В одному клінічному випробуванні у пацієнтів з біполярною манієюкомбінована терапія із застосуванням вальпроату разом з оланзапіном призводиладо нейтропенії у 4,1%; можливим чинником, який цьому сприяє, може бути високийрівень вальпроату у плазмі. Оланзапін, який вводили з літієм або вальпроатом,призводив до підвищення рівня (>10%) тремору, сухості в роті, збільшенняапетиту та збільшення маси тіла. Також часто спостерігалися розлади мови (від1% до 10%). Під час лікування із застосуванням оланзапіну у поєднанні з літіємабо дивалпроексом збільшення маси тіла >7% порівняно з базовою лінієютраплялось у 17,4% пацієнтів під час інтенсивного лікування (до 6 тижнів).Довготривале лікування оланзапіном (до 12 місяців) для запобігання рецидивам упацієнтів з біполярним розладом пов’язано зі збільшенням маси тіла на 7%порівняно з базовою лінією, яке траплялось у 39,9% пацієнтів.

Наведена нижче таблиця небажаних ефектів ґрунтується на повідомленняхпро негативні випадки та лабораторних дослідженнях на основі клінічнихвипробувань.

¹У клінічних випробуваннях золанзапіном, які охоплювали понад 5 000 пацієнтів з вихідним рівнем глюкози Ј7,8 ммоль/л, випадки рівня глюкози у плазмі і 11 ммоль/л (ознака діабету)становили 1,0% порівняно з 0,9% при застосуванні плацебо. Випадки рівня глюкозиу плазмі

і 8,9 ммоль/л, але < 11 ммоль/л(ознака гіперглікемії), становили 2,0%, порівняно з 1,6% при застосуванніплацебо. Гіперглікемія відзначалася як дуже рідкісне (<0,01%) спонтанне явище.

²У клінічних випробуваннях кількість випадківпаркінсонізму та дистонії у пацієнтів, яких лікували оланзапіном, значною міроювідрізнялася від плацебо. У пацієнтів, яких лікували оланзапіном, паркінсонізм,акатизія та дистонія траплялися рідше порівняно з кількістю таких випадків призастосуванні титрованих доз галоперидолу. За відсутності докладної інформаціїпро попередні випадки окремих гострих і сповільнених екстрапірамідальнихрозладів руху на сьогодні неможливо зробити висновки про те, що оланзапінменшою мірою спричинює пізню дискінезію або інші сповільнені екстрапірамідальнісиндроми.

Наведена нижче таблиця небажаних ефектів ґрунтується наокремих повідомленнях споживачів.

Протипоказання. Зипрекса® протипоказаний тимпацієнтам, у яких відмічається підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Препарат протипоказаний пацієнтам, для яких існує відомий ризик закритокутовоїглаукоми.

Передозування. Ознаки та симптоми

Дуже поширеними симптомами при передозуванні (>10%випадків) є тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідальнісимптоми та знижений рівень свідомості - від заспокоєння до коми.

Іншими значними ускладненнями передозування є делірій,конвульсії, кома, можливість нейролептичного злоякісного синдрому, пригніченнядихання, аспірація, гіпертонія або гіпотонія, серцева аритмія (< 2% випадківпередозування) та кардіопульмональний шок. Летальні наслідки відмічалися пригострому передозуванні на рівні 450 мг, але були й випадки виживання післягострого передозування у 1 500 мг.

Лікування передозування

Специфічний антидот оланзапіну відсутній. Нерекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартніпроцедури при передозуванні (наприклад промивання шлунка, приймом активованоговугілля). Було показано, що супутній прийом активованого вугілля зменшуєбіодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60%.

Відповідно до клінічних проявів повинно бути налагодженосимптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючилікування гіпотонії та циркуляторної недостатності, а також підтримку дихання.Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією,характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може погіршити проявигіпотонії. Необхідним є моніторинг серцево-судинної системи для виявленняможливої аритмії. Ретельний медичний нагляд і моніторинг мають тривати доодужання пацієнта.

Особливості застосування. Гіперглікемія абозагострення раніше існуючого діабету, які часом супроводжувалися кетоацидозомабо комою, спостерігалися дуже рідко, включаючи кілька летальних випадків. Удеяких випадках спостерігалося попереднє збільшення маси тіла що може бутисприятливим для цього чинником. Рекомендується належне клінічне спостереженняза хворими на діабет і пацієнтами з фактором ризику розвитку цукрового діабету.

Гострі симптоми, такі як підвищене потовиділення,безсоння, тремор, страх, нудота або блювання, при різкому припиненні лікуванняоланзапіном спостерігалися дуже рідко (<0,01%). Припинення введенняоланзапіну слід здійснювати шляхом поступового зменшення дози.

Супутні захворюванн. Незважаючи на те, щооланзапін виявив антихолінергічну дію за умов in vitro, досвід, набутийпід час клінічних досліджень, свідчить про невелику кількість випадків,пов''язаних з таким впливом оланзапіну. Однак, оскільки клінічний досвідзастосування оланзапіну для лікування пацієнтів із супутніми захворюваннями єобмеженим, рекомендується бути обережним, призначаючи препарат хворим нагіпертрофію простати або паралітичну непрохідність кишечнику та пацієнтам знаслідками цих захворювань.

Застосування оланзапіну для лікування психозу, пов''язаного здопаміновим агоністом, пацієнтам з діагнозом “хвороба Паркінсона” нерекомендується. При клінічних випробуваннях погіршення симптоматологіїпаркінсонізму та галюцинації були дуже поширеними і спостерігалися частіше, ніжпри застосуванні плацебо, і оланзапін був не ефективнішим за плацебо прилікуванні психотичних симптомів. У цих дослідженнях від пацієнтів спочаткувимагали стабільно приймати найнижчу ефективну дозу ліків проти паркінсонізму(допамінового агоніста) і не змінювати ліки проти паркінсонізму та їх дозупротягом усього дослідження. Лікування оланзапіном розпочинали з 2,5 мг/день ізбільшували до максимального показника 15 мг/день на розсуд дослідника.

Під час антипсихотичного лікування для поліпшення клінічногостану пацієнта може знадобитися від кількох днів до кількох тижнів. Пацієнти вцей період вимагають уважного нагляду.

Лактоза. Таблетки Зипрекса містять лактозу.

Іноді виявляли тимчасові, безсимптомні підвищення рівнятрансаміназ печінки АЛТ і АСТ, особливо на ранньому етапі лікування. Необхіднобути обережним щодо пацієнтів з підвищеним рівнем АЛТ та/або АСТ, з ознаками ісимптомами порушень функцій печінки, пацієнтів з передумовами для обмеженнярезерву функцій печінки, а також щодо пацієнтів, для лікування якихзастосовували потенційно гепатотоксичні лікарські засоби. У разі підвищеногорівня АЛТ та/або АСТ протягом періоду лікування необхідно організувати контрольстану пацієнта і розглянути доцільність зменшення дози. У випадкахдіагностованого гепатиту лікування оланзапіном слід припинити.

Як і при застосуванні інших нейролептичних засобів, необхіднобути обережним щодо пацієнтів з низьким рівнем лейкоцитів або нейтрофільних гранулоцитів,можливим з будь-якої причини, щодо пацієнтів, які приймають лікарські засоби,про які відомо, що вони спричиняють нейтропенію, щодо пацієнтів, в історіїхвороби яких зареєстровано пригнічення кісткового мозку внаслідок прийомулікарських засобів, щодо пацієнтів з пригніченням кісткового мозку, спричиненимсупутнім захворюванням, променевою терапією або хіміотерапією, а також щодопацієнтів з передумовами для гіпереозинофільного лейкоцитозу або змієлопроліферативним захворюванням. Нейтропенія звичайно трапляється припаралельному застосуванні оланзапіну та вальпроату.

Дані щодо паралельного лікування із застосуванням літію тавальпроату обмежені. Немає клінічних даних щодо паралельної терапії ззастосуванням оланзапіну та карбамазепіну, хоча й проводилися фармакокінетичнідослідження.

Нейролептичний злоякісний синдром (NMS). NMS єпотенційно небезпечним для життя станом, пов''язаним з антипсихотичнимлікуванням. Рідкісні випадки NMS, які спостерігалися, також були пов''язані золанзапіном. Клінічними проявами NMS є гіперпірексія, м''язова ригідність, змінапсихічного стану і ознаки автономної нестабільності (нерегулярний пульс абокров''яний тиск, тахікардія, потовиділення і серцева аритмія). Можуть бутидодаткові ознаки, до яких належать підвищений рівень креатинінфосфокінази,міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. Якщо в пацієнтапомітні ознаки і симптоми NMS або висока температура, причину якої не можнапояснити за відсутності додаткових клінічних ознак NMS, то застосування всіхантипсихотичних лікарських засобів, включаючи й оланзапін, необхідно припинити.

Оланзапін необхідно з обережністю причначати пацієнтам, вісторіях хвороби яких зареєстровані випадки нападів або які чутливі до впливуфакторів, що знижують пороговий рівень для виникнення нападів. Згідно зповідомленнями, напади у пацієнтів, для лікування яких застосовують оланзапін,виникають рідко. У більшості таких випадків повідомляли про те, що в пацієнтараніше були напади або на пацієнта впливали фактори, що спричиняють ризиквиникнення нападів.

Пізня дискінезія. Порівняльні дослідження тривалістюодин рік показали, що лікування із застосуванням оланзапіну пов''язано ізстатистично меншою кількістю випадків дискінезії, спричиненою лікуванням. Алеризик пізньої дискінезії збільшується при довготривалій дії оланзапіну наорганізм, тому у випадках, коли у пацієнтів, що приймають оланзапін, виникаютьознаки або симптоми пізньої дискинезії, необхідно зменшити дозу або відмінитицей лікарський засіб. Згадані симптоми можуть тимчасово виявлятися, меншою абонавіть більшою мірою, після припинення лікування.

Враховуючи первинну дію оланзапіну на центральну нервовусистему, пацієнт має бути обережним при вживанні оланзапіну разом з іншимилікарськими засобами, що діють на центральну нервову систему, із алкоголем.Оскільки в умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо допаміну,він може протидіяти впливу прямих або непрямих агоністів допаміну.

При клінічних дослідженнях оланзапіну інодіспостерігалися випадки ортостатичної артеріальної гіпотензії серед пацієнтівпохилого віку. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, у пацієнтівстарше 65 років необхідно періодично вимірювати кров''яний тиск.

При клінічних дослідженнях виявлено відсутністьзв''язку між оланзапіном і поступовим збільшенням абсолютних значень інтервалівQT. Тільки 8 із 1 685 осіб мали збільшений інтервал QT у багатьох випадках.Однак, як і щодо інших антипсихотичних засобів, необхідно бути обережним,призначаючи оланзапін разом з іншими лікарськими засобами, відомими як такі, щозбільшують інтервал QT, особливо при лікуванні пацієнтів похилого віку, упацієнтів з уродженим синдромом довгого інтервалу QT, застійною серцевоюнедостатністю, у хворих на серцеву гіпертрофію, гіпокаліємію або гіпомагніємію

Застосування під час вагітності і годуваннягруддю. Відсутні адекватніі добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Пацієнти повинніповідомляти лікарів про стан вагітності або ймовірність вагітності протягомперіоду лікування із застосуванням оланзапіну. Однак, оскільки існуючий досвідлікування людей оланзапіном обмежений, оланзапін під час вагітності необхіднозастосовувати тільки тоді, коли можливі переваги виправдовують можливий ризикдля плода.

Дуже рідко надходили повідомлення про тремор, гіпертонію,летаргію та безсоння у немовлят, народжених жінками, які приймали оланзапін востанні три місяці вагітності.

При дослідженні здорових жінок, що годували груддю,оланзапін буловиявлено у грудному молоці. Середня доза для немовляти (мг/кг) без ризику длянього оцінювалася як 1.8% від материнської дози (мг/кг). Пацієнткамрекомендується не годувати немовлят груддю, якщо вони приймають оланзапін.

          Вплив на здатність керувати автомобілем і користуватися технічними засобами. Оскількиоланзапін може спричинити сонливість та запаморочення, пацієнти мають бутипопереджені про небезпеку, пов''язану з експлуатацією машин, включаючиавтотранспортні засоби.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.

Препарат необхідно обережно застосовувати длялікування пацієнтів, які приймають лікарські засоби, що можуть спричинитипригнічення центральної нервової системи.

Оскільки оланзапін метаболізується CYP1A2, речовини,які можуть специфічно стимулювати або інгібувати цей ізофермент, можутьвпливати на фармакокінетику оланзапіну.

Стимулювання CYP1A. Метаболізм оланзапіну може спричинюватисяпалінням і карбамазепіном, що може призводити до зниження концентраціїоланзапіну. Спостерігалося підвищення кліренсу оланзапіну лише від слабкого допомірного. Клінічні наслідки можуть бути обмеженими, але рекомендуютьсяклінічні спостереження, і у разі необхідності може бути доцільним збільшеннядози оланзапіну.

Інгібування CYP1A2. Флювоксамін, специфічний інгібітор CYP1A2,виявляє здатність значною мірою інгібувати метаболізм оланзапіну. Середнєзбільшення Cmax оланзапіну після прийому флювоксаміну становило 54 % у жінок,які не палили, і 77 % у чоловіків-курців. Середнє збільшення AUC оланзапінустановило 52 % та 108 % відповідно. Доцільним може бути зниженняпочаткової дози оланзапіну для пацієнтів, які використовують флювоксамін абобудь-який інший інгібітор CYP1A2, наприклад ципрофлоксацин. Зниження дозиоланзапіну є доцільним, коли розпочато лікування із застосуванням інгібітораCYP1A2.

Зниження біодоступності. Активоване вугілля знижує біодоступність оланзапінупри пероральному введенні на 50 - 60%, і його слід приймати щонайменше за 2години до оланзапіну або за 2 години після нього.

Було виявлено, що флуоксетин (інгібітор CYP2D6),одноразові дози антациду (алюміній, магній) або циметидину значно впливають нафармакокінетику оланзапіну.

Можливий вплив оланзапіну на інші лікарськізасоби. Оланзапін може виявляти антагонізм стосовноефектів прямих і непрямих допамінових агоністів.

Оланзапін не інгібує основні ізоферменти CYP450 invitro (наприклад 1A2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4). Таким чином, особливоївзаємодії не передбачається, що підтверджується дослідами in vivo, прияких не було виявлено інгібування метаболізму таких активних речовин:трициклічний антидепресант (який представляє головним чином шлях CYP2D6),варфарин (CYP2C9), теофілін (CYP1A2) або діазепам (CYP3A4 та 2C19).

Оланзапін не виявив взаємодії при паралельному введенні злітієм або біпериденом.

Терапевтичні спостереження за рівнем вальпроату уплазмі не вказували на необхідність регулювання дози вальпроату післясупутнього введення оланзапіну.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі15 - 30⁰С у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітеймісці. Таблетки слід зберігати в оригінальній упаковці.

Термін придатності – 3 роки.