ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
ДЕПО-МЕДРОЛ
(DEPO-MEDROL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: methylprednisolone;прегна-1,4-дієн-3,20,-діон,21-(ацетилокси)-11,17-дигідрокси-6-метил-,(6α,11β)-11β,17,21-тригідрокси-6α-метилпрегна-1,4-дієн-3,20-діон21 ацетат;
основні фізико-хімічні властивості: водна суспензія, кольорувід білого до майже білого;
склад: 1 мл суспензії містить метилпреднізолону ацетату 40мг;
допоміжні речовини: поліетиленгліколь (макроголь) 3350,натрію хлорид, міристил-гама-піколініуму хлорид, натрію гідроксид, вода дляін’єкцій.
Форма випуску. Суспензія для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Препарати гормонів для системногозастосування. Кортикостероїди для системного застосування. Код АТС Н02А В04.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. ПрепаратДепо-Медрол є стерильною водною суспензією синтетичного глюкокортикоїдуметилпреднізолону ацетату. Він має виражену і тривалу протизапальну,протиалергічну та імуносупресивну активність. Депо-Медрол застосовуєтьсявнутрішньом’язово для досягнення пролонгованого системного ефекту, а також insitu як засіб для місцевої (локальної) терапії. Пролонгована дія препаратупояснюється повільним вивільненням активної речовини.
Метилпреднізолону ацетат має ті ж властивості, що й такийглюкокортикоїд як метилпреднізолон, але гірше розчиняється і менш активнометаболізується, що й пояснює більшу тривалість його впливу. Глюкокортикоїдипроникають крізь клітинні мембрани і утворюють комплекси зі специфічнимицитоплазматичними рецепторами. Потім ці комплекси проникають у клітинне ядро,зв’язуються з ДНК (хроматином) і стимулюють транскрипцію мРНК і подальшийсинтез різних ферментів, чим і пояснюється ефект при системному застосуванніглюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди не тільки виявляють істотний вплив назапальний процес та імунну відповідь, але також впливають на вуглеводний,білковий і жировий обмін. Вони також виявляють вплив на серцево-судиннусистему, скелетні м’язи і центральну нервову систему.
Вплив на запальний процес та імунну відповідь. Більшістьпоказань для застосування глюкокортикоїдів зумовлені їх протизапальними,імуносупресивними і протиалергічними властивостями. Завдяки цим властивостямдосягаються такі терапевтичні ефекти:
зменшення кількості імуноактивних клітин поблизу осередкузапалення;
зменшення вазодилатації;
стабілізація лізосомальних мембран;
інгібування фагоцитозу;
зменшення продукції простагландинів і споріднених сполук.
Доза 4,4 мг метилпреднізолону ацетату (4 мгметилпреднізолону) виявляє таку ж глюкокортикостероїдну (протизапальну) дію, щой 20 мг гідрокортизону. Метилпреднізолон виявляє лише мінімальнумінералокортикоїдну дію (200 мг метилпреднізолону еквівалентні 1 мг дезоксикортикостерону).
Вплив на вуглеводний і білковий обмін. Глюкокортикоїдивиявляють катаболічну дію відносно білків. Амінокислоти, що вивільняються,перетворюються в процесі глюконеогенезу в печінці у глюкозу і глікоген.Споживання глюкози в периферичних тканинах знижується, що може призвести догіперглікемії і глюкозурії, особливо у хворих, які схильні до цукровогодіабету.
Вплив на жировий обмін. Глюкокортикоїди мають ліполітичнудію, яка в першу чергу виявляється на кінцівках. Глюкокортикоїди такожвиявляють ліпогенетичну дію, яка найбільш виражена у ділянці грудної клітки,шиї та голови. Все це призводить до перерозподілу жирових відкладень.Максимальна фармакологічна активність глюкокортикоїдів виявляється тоді, колипікові концентрації у плазмі вже проминули, тому дія препаратів зумовлена впершу чергу їх впливом на активність ферментів.
Фармакокінетика. Метилпреднізолону ацетатгідролізується під дією холінестераз сироватки крові з утворенням активногометаболіту. В організмі людини метилпреднізолон утворює слабкий, дисоціюючийзв’язок з альбуміном і транскортином. Приблизно 40 - 90% препарату знаходитьсяу зв’язаному стані. За рахунок внутрішньоклітинної активності глюкокортикоїдіввиявляється виражена різниця між плазматичним періодом напівжиття і фармакологічнимперіодом напівжиття. Фармакологічна активність зберігається навіть тоді, коливже не визначається рівень препарату в крові.
Тривалість протизапальної активності глюкокортикоїдівприблизно дорівнює тривалості пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової(ГГН) осі.
Після в/м введення препарату у дозі 40 мг/мл максимальнаконцентрація (Сmax) у сироватці крові досягалася у середньому через 7,3 ± 1годину (Тmax) і становила в середньому 1,48 ± 0,86 мкг/100 мл (періоднапівжиття = 69,3 години).
Після однократної в/м ін’єкції 40 - 80 мг метилпреднізолонуацетату тривалість пригнічення ГГН осі становила від 4 до 8 днів.
Після внутрішньосуглобового введення 40 мг у кожнийколінний суглоб (загальна доза = 80 мг) максимальна концентрація у сироватцікрові досягалася через 4 - 8 годин і становила приблизно 21,5 мкг/100 мл.Надходження препарату до системного кровотоку із порожнини суглоба зберігалосяпротягом приблизно 7 днів, що підтверджується тривалістю пригнічення ГГН осі ірезультатами визначення концентрацій метилпреднізолону у сироватці.
Метаболізм метилпреднізолону здійснюється у печінці, і цейпроцес якісно схожий з таким для кортизолу. Основними метаболітами є20-b-гідроксиметилпреднізолон і 20-b-гідрокси-6-a-метилпреднізон. Метаболітивиділяються у сечу у формі глюкуронідів, сульфатів і некон’югованих сполук. Ціреакції кон’югації відбуваються переважно у печінці і частково в нирках.
Показання до застосування.
Глюкокортикоїди слід застосовувати тільки як симптоматичнелікування, за винятком деяких ендокринних порушень, при яких вонивикористовуються як замісна терапія.
А. ВНУТРІШНЬОМ’ЯЗОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ
Якщо перороральне застосування препарату є неможливим абонеефективним, то показано внутрішньом’язове застосування препарату принижченаведених захворюваннях.
Ендокринні захворювання.
первинна або вторинна недостатність надниркових залоз(гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; за необхідності їх синтетичніаналоги можуть бути використані разом з мінералокортикоїдами; для лікування дітейсумісне застосування мінералокортикоїдів особливо важливо);
гостра недостатність надниркових залоз (гідрокортизон абокортизон є препаратами вибору; може виявитися необхідним одночасне застосуваннямінералокортикоїдів, особливо у разі застосування синтетичних аналогів);
уроджена гіперплазія надниркових залоз;
гіперкальціємія, що спричинена раковим ураженням;
негнійний тиреоїдіт.
Захворювання суглобів.
Як додатковий засіб для короткочасного застосування (длявиведення хворого із гострого стану або при загостренні процесу) при такихзахворюваннях:
псоріатичний артрит;
анкілозуючий спондилоартрит.
посттравматичний остеоартроз;
синовіт при остеоартрозі;
ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїднийартрит (в окремих випадках може знадобитися підтримуюча терапія низькимидозами);
гострий і підгострий бурсит;
епікондиліт;
гострий неспецифічний тендосиновіт;
гострий подагричний артрит.
Колагенози.
В період загострення або в окремих випадках як підтримуючатерапія при нижчезазначених захворюваннях:
системний червоний вовчак;
системний дерматоміозит (поліміозит);
гострий ревматичний кардит.
Шкірні захворювання:
пухирчатка;
тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса–Джонсона);
ексфоліативний дерматит;
грибоподібний мікоз;
бульозний герпетиформний дерматит;
тяжкий себорейний дерматит;
тяжкий псоріаз.
Алергічні стани.
Для контролю нижчезазначених тяжких та інвалідизуючихалергічних станів, що не піддаються звичайним методам лікування:
бронхіальна астма;
контактний дерматит;
атопічний дерматит;
сироваткова хвороба;
сезонний або постійний алергічний риніт;
медикаментозна алергія;
трансфузійні реакції за типом кропив’янки;
гострий неінфекційний набряк гортані (препарат першоїдопомоги - адреналін).
Офтальмологічні захворювання.
Тяжкі гострі і хронічні алергічні й запальні процеси зураженням очей, такі як:
ураження очей, спричинене Herpes zoster;
ірит та іридоцикліт;
хоріоретиніт;
дифузний задній увеїт;
неврит зорового нерва;
алергічні реакції на медикаменти;
запалення переднього сегмента;
алергічний кон’юнктивіт;
алергічні крайові виразки рогівки;
кератит.
Захворювання шлунково-кишкового тракту.
Для виведення хворого із критичного стану при такихзахворюваннях:
виразковий коліт (системна терапія);
хвороба Крона (системна терапія).
Захворювання органів дихання:
фульмінантний або дисемінований легеневий туберкульоз(застосовується у комбінації з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією);
симптоматичний саркоїдоз;
бериліоз;
синдром Лефлера, який не піддається терапії іншимиметодами;
аспіраційний пневмоніт.
Гематологічні захворювання:
набута (аутоімунна) гемолітична анемія;
вторинна тромбоцитопенія у дорослих;
еритробластопенія (велика таласемія);
уроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія.
Онкологічні захворювання.
Як паліативна терапія при таких захворюваннях:
лейкози і лімфоми;
гострий лейкоз у дітей.
Набряковий синдром.
Для індукції діурезу або лікування протеїнурії принефротичному синдромі, без уремії, ідіопатичного типу або зумовленому системнимчервоним вовчаком.
Нервова система:
розсіяний склероз у фазі загострення.
Захворювання інших органів і систем:
туберкульозний менінгіт із субарахноїдальним блоком або призагрозі блока, у комбінації з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією;
трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда.
Б. ВНУТРІШНЬОСУГЛОБОВЕ, ПЕРІАРТИКУЛЯРНЕ, ІНТРАБУРСАЛЬНЕ ІВВЕДЕННЯ У М’ЯКІ ТКАНИНИ
Депо-Медрол показаний як допоміжна терапія длякороткочасного застосування (для виведення хворого із гострого стану або призагостренні процесу) при таких захворюваннях:
синовіїт при остеоартрозі;
ревматоїдний артрит;
гострий і підгострий бурсит;
гострий подагричний артрит;
епікондиліт;
гострий неспецифічний тендосиновіїт;
посттравматичний остеоартроз.
В. ВВЕДЕННЯ У ПАТОЛОГІЧНИЙ ОСЕРЕДОК
Депо-Медрол показаний для введення в патологічний осередокпри таких захворюваннях:
келоїдні рубці;
локалізовані осередки запалення при червоному плескатомулишаю (Вільсона), псоріатичних бляшках, кільцеподібних гранульомах і простомухронічному лишаю (нейродерміті);
дискоїдний червоний вовчак;
діабетичний ліпоїдний некробіоз;
гніздова плішивість.
Депо-Медрол може бути також ефективний при лікуваннікістозних утворень апоневрозу або сухожилля (кісти піхви сухожилля).
Г. ІНСТИЛЯЦІЇ У ПРЯМУ КИШКУ
Виразковий коліт.
Спосіб застосування та дози.
Внутрішньом’язове введення для досягнення системного ефекту
Доза препарату для внутрішньом’язового введення залежитьвід захворювання, що підлягає терапії. Якщо бажано досягти тривалої дії, томожна обчислити тижневу дозу шляхом множення добової дози для прийомувнутрішньо на 7 і ввести її одномоментно у формі внутрішньом’язової ін’єкції.
Дозу слід добирати індивідуально, з урахуванням тяжкостізахворювання і реакції хворого на терапію. Слід намагатися, щоб курс лікуваннябув якмога коротшим. Лікування здійснюється під постійним медичнимспостереженням.
Немовлятам і дітям доза може бути зменшена, однак привиборі дози в першу чергу враховується тяжкість захворювання, а невикористовуються постійні схеми, розраховані на основі віку або маси тіла.
Гормональна терапія є доповненням до звичайної терапії, алене замінює її. Дозу препарату слід знижувати поступово, відміну препарату такожпроводять поступово, якщо він вводився довше, ніж декілька днів. Відмінутривалої терапії слід здійснювати під суворим медичним контролем. Основнимифакторами, які визначають вибір дози, є тяжкість захворювання, прогноз,тривалість захворювання, яка передбачається, а також реакція хворого натерапію. Якщо при хронічному захворюванні виник період спонтанної ремісії,лікування слід перервати. При тривалій терапії рутинні лабораторні дослідження,такі як аналіз сечі, рівень цукру у крові через дві години після їжі,визначення артеріального тиску, маси тіла, рентгенологічне дослідження грудноїклітки, повинні проводитися регулярно, через певні проміжки часу. Хворим звиразковою хворобою в анамнезі або з вираженою диспепсією бажано призначитирентгенологічне дослідження верхніх відділів ШКТ.
Хворим з андрогенітальним синдромом достатньо вводитивнутрішньом’язово по 40 мг один раз у два тижні. Для підтримуючої терапіїхворим на ревматоїдний артрит препарат вводять один раз на тижденьвнутрішньом’язово, по 40 - 120 мг. Звичайна доза при системній кортикостероїднійтерапії для пацієнтів із захворюваннями шкіри, яка дозволяє отримати хорошийклінічний ефект, складає 40 - 120 мг метилпреднізолону ацетату, який вводитьсявнутрішньом’язово 1 раз на тиждень протягом 1 - 4 тижнів. При гострому тяжкомудерматиті, спричиненому отрутою, яка міститься у плющі, можна усунути проявипротягом 8 - 12 годин після внутрішньом’язового введення одноразової дози, щодорівнює 80 - 120 мг. При хронічному контактному дерматиті можуть бутиефективними повторні ін’єкції з інтервалом 5 - 10 днів. При себорейномудерматиті для контролю стану достатньо вводити 1 раз на тиждень дозу, щодорівнює 80 мг.
Після внутрішньом’язового введення 80 - 120 мг препаратухворим на бронхіальну астму зникнення симптомів відбувається протягом 6 - 48 годин,і ефект зберігається протягом декількох днів або навіть двох тижнів. У хворихна алергічний риніт (сінна пропасниця) внутрішньом’язова ін’єкція по 80 - 120мг також може привести до усунення симптомів гострого риніту протягом 6 годин,а ефект при цьому зберігається від декількох днів до до трьох тижнів.
Якщо при захворюванні, на яке спрямована терапія,розвиваються також симптоми стресу, дозу суспензії слід збільшити. Якщонеобхідно отримати швидкий і максимальний ефект гормонотерапії, то показано внутрішньовенневведення лікарської форми з високим ступенем розчинності - метилпреднізолонунатрію сукцинату.
Введення у патологічний осередок для досягнення місцевогоефекту.
Застосування препарату Депо-Медрол не може замінити іншінеобхідні лікувальні заходи. Хоча глюкокортикостероїди полегшують перебігдеяких захворювань, слід пам’ятати, що ці препарати не впливають набезпосередню причину процесу запалення.
Ревматоїдний артрит і остеоартроз.
Доза для внутрішньосуглобового введення залежить відрозміру суглоба, а також від тяжкості стану даного хворого. У хронічнихвипадках кількість ін’єкцій може варіювати від однієї до п’яти на тиждень,залежно від ступеня поліпшення, досягнутого після першої ін’єкції. Як загальнірекомендації наводяться такі дози (див. таблицю):
| Розмір суглоба
| Діапазон доз
|
| Великий
| колінний суглоб
гомілковостопний суглоб
плечовий суглоб
| 20 - 80 мг
|
| Середній
| ліктьовий суглоб
променевозап’ястковий суглоб
| 10 - 40 мг
|
| Дрібний
| п’ястково-фаланговий суглоб
міжфаланговий суглоб
груднино-ключичний
акроміально-ключичний суглоб
| 4 - 10 мг
|
Техніка виконання маніпуляції. Перед проведеннямвнутрішньосуглобової ін’єкції рекомендується зробити оцінку анатомії ураженогосуглоба. Щоб отримати повноцінну протизапальну дію, важливо, щоб ін’єкція булаздійснена в синовіальну порожнину.
Процедура проводиться з дотриманням умов стерильності такимже чином, що й люмбальна пункція. Стерильна голка 20 - 24 G (надіта на сухийшприц) швидко вводиться в синовіальну порожнину. Методом вибору єінфільтраційна анестезія прокаїном. Для контролю входження голки у суглобовупорожнину проводиться аспірація декількох крапель внутрішньосуглобової рідини.При виборі місця проведення ін’єкції, яке є індивідуальним для кожного суглоба,враховується близькість синовіальної порожнини до поверхні (якомога ближче), атакож шляхи проходження великих судин і нервів (якомога далі). Отже, голказалишається на місці, аспіраційний шприц знімається і замінюєься на іншийшприц, що містить необхідну кількість препарату Депо-Медрол. Потім слідповільно потягти поршень на себе і аспірувати синовіальну рідину, щобвпевнитися, що голка знаходиться в синовіальній порожнині. Після ін’єкції слідзробити декілька легких рухів у суглобі, що сприяє змішуванню суспензії зсиновіальною рідиною. Місце проведення ін’єкції закривають невеликою стерильноюпов’язкою.
Внутрішньосуглобові ін’єкції можуть здійснюватись уколінний, гомілковостопний, ліктьовий, плечовий, фалангові і тазостегновийсуглоби. Інколи виникають складності з введенням препарату в тазостегновийсуглоб, тому слід дотримуватись заходів безпеки, щоб уникнути потрапляння увеликі кровоносні судини. Серед суглобів, в які не здійснюються ін’єкції, слідвідмітити ті, які анатомічно недосяжні, наприклад міжхребцеве зчленування, атакож крижово-клубове зчленування, в якому відсутня синовіальна порожнина.Неефективність терапії найчастіше є результатом невдалого проникнення всуглобову порожнину. При введенні препарату в навколишні тканини ефект буваєнезначний або відсутній зовсім. Якщо терапія не дала позитивних результатів увипадку, коли потрапляння в синовіальну порожнину не викликало сумніву, щопідтверджувалося аспірацією внутрішньосуглобової рідини, повторні ін’єкціїзвичайно бувають недоцільними.
Місцева терапія не усуває процесу, що полягає в основізахворювання, тому слід проводити комплексну терапію, яка включає фізіотерапіюі ортопедичну корекцію.
При внутрішньосуглобовому введенні кортикостероїдів сліддотримуватись обережності, щоб не перевантажувати суглоби, в яких досягнутосимптоматичного поліпшення. Недотримання цих вимог може призвести до збільшенняушкодження суглоба у порівнянні з тим, що було до початку терапії стероїдами.Не можна вводити препарат у нестабільні суглоби. У ряді випадків повторнівнутрішньосуглобові ін’єкції можуть призвести до нестабільності суглоба. Впевних випадках рекомендується проводити рентгенологічний контроль длявиявлення ушкоджень. Якщо до введення препарату Депо-Медрол застосовувавсямісцевий анестетик, то слід уважно прочитати аркуш-вкладку із упаковки даногоанестетика, щоб було вжито всіх необхідних застережних заходів.
2. Бурсит.
Ділянка навколо місця проведення ін’єкції обробляєтьсявідповідним чином для забезпечення стерильності, і здійснюється місцеваінфільтраційна анестезія за допомогою 1% розчину прокаїну гідрохлориду. Насухий шприц надівається голка 20 - 24 G, яка вводиться у суглобову сумку, апотім здійснюється аспірація рідини. Потім голка залишається на місці, а шприцз аспірованою рідиною знімається, а на його місце встановлюється маленькийшприц, що містить вибрану дозу препарату. Після проведення ін’єкції голкавиймається і накладається маленька пов’язка.
3. Інші локалізації запального процесу: кіста сухожильноїпіхви, тендиніт, епікондиліт.
При лікуванні таких станів, як тендиніт або тендосиновіт,необхідно слідкувати за дотриманням правил асептики, а також щоб суспензія булавведена у піхву сухожилля, а не в тканину сухожилля. Сухожилля легко пропальпувати,якщо провести рукою вздовж нього. При лікуванні таких станів, як епікондиліт,слід виявити ділянку найбільшого напруження і ввести суспензію в цю ділянкуметодом створення інфільтрату. При кістах сухожильних піхв суспензія вводитьсябезпосередньо у кісту. В багатьох випадках удається досягти значного зменшеннярозмірів кістозної пухлини і навіть її зникнення після одноразової ін’єкціїпрепарату. Кожну ін’єкцію слід здійснювати з дотриманням вимог стерильності(оброблення шкіри спеціальним антисептиком).
Доза при лікуванні різних уражень сухожиль і суглобовихсумок, зазначених вище, може бути різною, залежно від характеру процесу, істановить 4 - 30 мг. При рецидивах або хронічному перебігу процесу можуть бутипотрібними повторні ін’єкції.
Ін’єкції для досягнення місцевого ефекту при шкірнихзахворюваннях.
Після очистки шкіри спеціальним антисептиком, наприклад 70%спиртом, 20 - 60 мг суспензії вводиться в осередок ураження. При великійповерхні ураження дозу, що дорівнює 20 - 40 мг, ділять на декілька частин івводять у різні ділянки ураженої поверхні. Необхідно слідкувати за тим, щоб недопустити ін’єкції такої кількості речовини, яка може спричинити побілінняшкіри з подальшим лущенням. Звичайно проводять від однієї до чотирьох ін’єкцій,інтервал між ін’єкціями залежить від типу патологічного процесу і відтривалості періоду клінічного поліпшення, досягнутого після проведення першоїін’єкції.
Введення у пряму кишку.
Було встановлено, що Депо-Медрол у дозах від 40 до 120 мг,який вводився у вигляді утримуючої або постійної краплинної клізми, від трьохдо семи разів на тиждень протягом двох тижнів і більше, є ефективнимдоповненням до терапії у деяких хворих з виразковим колітом. У багатьох хворихудається досягти ефекту при введенні 40 мг препарату Депо-Медрол з 30 - 300 млводи, залежно від вираженості проявів запалення слизової оболонки. Крім того,необхідно вживати загальноприйнятих для даного захворювання терапевтичнихзаходів.
ІНСТРУКЦІЯ для застосування.
Препарати для парентерального введення перед використаннямслід піддавати візуальному контролю для виявлення сторонніх часток і зміникольору препарату. Необхідно суворо дотримуватись вимог стерильності, щоб недопустити виникнення ятрогенних інфекцій. Цей препарат не рекомендується длявнутрішньовенно та інтратекального введення.
Один флакон не можна використовувати для введення декількохдоз; після введення необхідної дози суспензію, що залишилась у флаконі, слідвикинути.
Несумісність. У зв’язку з можливістю фізичної несумісностіпрепарат Депо-Медрол не слід розводити або змішувати з іншими розчинами.
Побічна дія. можуть спостерігатися системнінебажані реакції. Хоча при коротких курсах терапії вони зустрічаються рідко,завжди треба виявляти настороженість з цього приводу при проведеннікортикостероїдної терапії незалежно від того, який препарат використовується.
При терапії глюкокортикоїдами, включаючи метилпреднізолон,можливі нижчезазначені небажані реакції.
Порушення водно-електролітного балансу:
затримка натрію;
застійна серцева недостатність у хворих з наявністюфакторів ризику;
артеріальна гіпертензія;
затримка рідини;
втрата калію;
гіпокаліємічний алкалоз.
Опорно-рухова система:
стероїдна міопатія;
м’язова слабкість;
остеопороз;
патологічні переломи;
компресійні переломи хребців;
асептичний некроз;
розриви сухожилків, особливо Ахіллового сухожилля.
Травний тракт:
пептична виразка (можливі перфорація і кровотеча);
шлункова кровотеча;
панкреатит;
езофагіт;
перфорація кишки;
може спостерігатися тимчасове і помірне підвищенняактивності трансаміназ (АлАТ і АсАТ) і лужної фосфатази у сироватці. Ці проявинезначні, не мають будь-якого клінічного прояву і зникають після припиненнязастосування препарату.
Шкірні покриви:
погіршання загоювання ран;
петехії і екхімози;
потоншення і крихкість шкіри.
Метаболічні: від’ємний азотистий баланс унаслідоккатаболізму білків.
Неврологічні:
підвищення внутрішньочерепного тиску;
псевдопухлина мозку;
розлади психіки;
епілептичні напади.
Ендокринні:
розлади менструального циклу;
виникнення кушінгоїдного стану;
пригнічення гіпофізарно-наднирниковозалозної осі;
зниження толерантності до вуглеводів;
маніфестація латентного цукрового діабету;
підвищена потреба в інсуліні або в цукрознижувальнихпрепаратах для прийому внутрішньо у хворих на цукровий діабет;
пригнічення росту у дітей.
Офтальмологічні:
задня субкапсулярна катаракта;
підвищення внутрішньоочного тиску;
екзофтальм.
Імунна система:
замаскована клінічна картина при інфекційних захворюваннях;
активізація латентних інфекцій;
активізація інфекції, спричиненої умовнопатогеннимизбудниками;
реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію;
можливе пригнічення реакцій при проведенні шкірних тестів.
При парентеральному застосуванні кортикостероїдів можутьвиникати такі побічні прояви:
рідко - випадки сліпоти, пов’язані з місцевим введеннямпрепарату в патологічні осередки, розташовані в ділянці обличчя та голови;
анафілактичні або алергічні реакції;
гіперпігментація або гіпопігментація;
атрофія шкіри і підшкірної клітковини;
постін’єкційне загострення після інтрасиновіальноговведення;
артропатія за типом Шарко;
інфікування місця проведення ін’єкції при недотриманністерильності;
стерильний абсцес.
У хворих, які отримують кортикостероїди, може виникатисаркома Капоші. Для клінічної ремісії цього захворювання рекомендованоприпинення застосування препарату.
Протипоказання.
Системні грибкові інфекції;
гіперчутливість до речовин, що входять до складу препарату.
Препарат Депо-Медрол протипоказаний для інтратекального (вспинномозковий канал) і внутрішньовенного застосування.
Передозування. Клінічного синдрому гострого передозуванняДепо-Медролу (метилпреднізолону ацетату) не існує. Застосування високих дозпрепарату може спричинювати пригнічення функції кори надниркових залоз.
Повторне часте застосування препарату (щоденно або декількаразів на тиждень) протягом тривалого часу може призвести до розвиткукушінгоїдного стану.
Особливості застосування.
Оскільки кристали кортикостероїдів пригнічують запальніреакції, їх присутність може спричинювати деградацію клітинних елементів ібіохімічні зміни в основній речовині сполучної тканини, що рідко виявляється увигляді деформації шкіри і/або підшкірної клітковини у місці ін’єкції. Ступіньвираженості цих змін залежить від кількості введеного кортикостероїду. Післяповного всмоктування препарату (звичайно через декілька місяців) відбуваєтьсяповна регенерація шкірних покривів у місці ін’єкції.
Щоб звести до мінімуму ймовірність розвитку атрофії шкіриабо підшкірної клітковини, необхідно слідкувати за тим, щоб не перевищуваласярекомендована доза для введення у формі ін’єкцій. По можливості ділянкуураження слід умовно розділити на декілька ділянок і в кожну з них вводитичастину від загальної дози препарату. При проведенні внутрішньосуглобових івнутрішньом’язових ін’єкцій необхідно слідкувати за тим, щоб не ввести препарату шкіру або щоб не було потрапляння препарату на шкіру, а також щоб випадковоне ввести препарат у дельтоподібний м’яз, оскільки це може призвести дорозвитку атрофії підшкірної клітковини.
Для введення Депо-Медролу не можна використовувати іншішляхи, ніж передбачені цією інструкцією. Крім того, під час застосуванняпрепарату слід дотримуватися відповідної техніки введення та правил асептики.
Введення препарату Депо-Медрол іншим способом, ніж цепередбачено інструкцією, може призвести до розвитку серйозних ускладнень, такихяк арахноїдит, менінгіт, парапарез/параплегія, сенсорні розлади, дисфункціятравного тракту і сечового міхура, порушення зору у вигляді сліпоти, запаленнятканин ока і навколоочної клітковини, інфільтрат і абсцес в місці введення.
Якщо хворі, які отримують кортикостероїдну терапію, можутьзазнати чи вже зазнали впливу сильного стресу, слід вводити підвищені дозишвидкодіючих кортикостероїдів до, під час і після цього впливу.
Глюкокортикоїди можуть стирати клінічну картинуінфекційного захворювання, при їх застосуванні можуть розвинутися новіінфекції. На фоні терапії глюкортикоїдами може знижуватися опірність організмуінфекції, а також здатність локалізувати інфекцію. Інфекції будь-якоїлокалізації в організмі, спричинені такими патогенами, як віруси, бактерії,грибки, найпростіші мікроорганізми та гельмінти, можуть загострюватися на фонізастосування кортикостероїдів, особливо в поєднані з іншими речовинами, щопригнічують клітинну і гуморальну ланку імунітету і функцію нейтрофілів. Такізахворювання можуть бути легкими, але інколи можуть мати тяжкий і навітьфатальний перебіг. Зі збільшенням дози кортикостероїдів збільшується і частотаінфекційних ускладнень. При гострій інфекції не слід вводити препаратінтрасиновіально, у суглобову сумку і в сухожильні піхви; внутрішньом’язовевведення можливо тільки після вибору відповідної протимікробної терапії.
У дітей, які отримують глюкокортикоїдну терапію протягом тривалогочасу щоденно, може відмічатись уповільнення росту. Такий режим введення слідзастосовувати тільки при тяжких станах за наявності дуже серйозних показань.
Застосування живих і послаблених вакцин протипоказанохворим, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів. Убиті абоінактивовані вакцини можуть бути призначені хворим, які отримуютьімуносупресивні дози кортикостероїдів, але слід мати на увазі, що ефектвакцинації може бути недостатнім. Процедура імунізації за необхідності можебути проведена у хворих, які отримують неімуносупресивні дози кортикостероїдів.
Застосування препарату Депо-Медрол при активномутуберкульозі показане лише в тих випадках фульмінантного або дисемінованоготуберкульозу, коли кортикостероїди застосовуються у комбінації з відповідноюпротитуберкульозною хіміотерапією. Якщо глюкокортикоїди призначаються хворим златентним туберкульозом або в період віражу туберкулінових проб, то дози сліддобирати особливо пильно, оскільки може трапитися реактивація захворювання. Підчас тривалої кортикостероїдної терапії такі хворі повинні отримуватихіміопрофілактику. Оскільки у хворих, які отримують кортикостероїдну терапію,рідко можливий розвиток анафілактичної реакції, перед введенням слід вжитивідповідних застережних заходів, особливо якщо у хворого в анамнезі булиалергічні реакції на будь-який лікарський засіб.
Шкірні алергічні реакції, що спостерігалися, були,очевидно, зумовлені неактивними компонентами. Рідко при проведенні шкірнихтестів виявлялися реакції власне на метилпреднізолону ацетат.
Глюкокортикоїди слід застосовувати з обережністю прилікуванні хворих з herpes simplex очей у зв’язку з небезпекою перфораціїрогівки.
При застосуванні глюкокортикоїдів можуть розвитися психічнірозлади – від ейфорії, безсоння, змін настрою, змін особистості і тяжкоїдепресії до виражених психотичних проявів. Існуюча емоційна лабільність абопсихотичні розлади можуть посилюватися під час застосування кортикостероїдів.
Глюкокортикоїди слід застосовувати з обережністю принеспецифічному виразковому коліті, якщо існує небезпека перфорації, розвиткуабсцесу або іншої гнійної інфекції. Також слід дотримуватись обережності придивертикуліті, при свіжих кишкових анастомозах, при активній або латентнійпептичній виразці, нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії,остеопорозі і міастенії, коли стероїди застосовуються як основна або додатковатерапія.
При інтрасиновіальному введенні кортикостероїдів можутьвиникати як системні, так і місцеві побічні ефекти.
Необхідно проводити відповідне дослідження аспірованоїсуглобової рідини, щоб виключити септичний процес.
Значне посилення болю, що супроводжується місцевоюприпухлістю, подальше обмеження рухів у суглобі, пропасниця і болісність єознаками септичного артриту. Якщо розвивається подібне ускладнення і діагнозсепсису підтвердився, місцеве введення глюкокортикоїдів слід припинити іпризначити відповідну антибактеріальну терапію.
Не можна вводити кортикостероїди у суглоб, в якому ранішебув інфекційний процес.
Глюкокортикоїди не можна вводити в нестабільні суглоби.
Необхідно дотримуватися стерильності для профілактикиінфекцій і зараження.
При виборі внутрішньом’язового шляху введення Депо-Медролуслід пам’ятати про повільну абсорбцію препарату з місця введення.
Хоча контрольовані клінічні випробування показали, щоглюкокортикоїди ефективно прискорюють процес видужування при загостреннірозсіяного склерозу, не встановлено, що глюкокортикоїди впливають безпосередньона патологічні механізми даного захворювання. Дослідження також показали, щодля досягнення значущого ефекту необхідно вводити відносно високі дозиглюкокортикоїдів.
Оскільки вираженість ускладнень при лікуванніглюкокортикоїдами залежить від величини дози і тривалості терапії, у кожномуконкретному випадку слід співставляти потенційний ризик і позитивний вплив привиборі дози і тривалості лікування, а також при виборі між щоденним введенням івведенням переривчастим курсом.
Немає даних про те, що глюкокортикоїди мають канцерогеннучи мутагенну дію або впливають на репродуктивну функцію.
Вагітність і лактація. Ряд досліджень на тваринах показали,що введення кортикостероїдів у високих дозах може призводити до спотворенняплода. Адекватних досліджень впливу кортикостероїдів на репродуктивну функцію улюдини не проводилося. Тому при прийнятті рішення про призначеннякортикостероїдів вагітним і матерям-годувальницям або жінкам, які можутьзавагітніти, слід проводити пильну оцінку співвідношення користі відзастосування препарату і потенційного ризику для матері і плода. Оскількидослідження безпеки застосування препарату у вагітних відсутні, для лікуваннявагітних Депо-Медрол слід застосовувати лише за наявності суворих показань.
Кортикостероїди легко проникають крізь плаценту. Немовлята,які народилися від матерів, що отримували високі дози глюкокортикоїдів під часвагітності, повинні знаходитися під пильним контролем, щоб можна було своєчасновиявити ознаки недостатності надниркових залоз. Вплив кортикостероїдів наперебіг пологів не відомий. Кортикостероїди виділяються з грудним молоком.
Здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.Хоча при прийомі препарату порушення зору зустрічаються рідко, хворим, щоприймають Депо-Медрол, слід бути обережними при керуванні автомобілем абороботі з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Фармакокінетична взаємодіяпрепарату Депо-Медрол із зазначеними нижче препаратами має суттєве клінічнезначення. При одночасному застосуванні циклоспорину і Депо-Медролуспостерігається взаємне пригнічення метаболізму. Тому при сумісному застосуванніцих препаратів збільшується імовірність побічних реакцій, які можуть виникатипри застосуванні кожного із цих препаратів як монотерапії. При одночасномузастосуванні метилпреднізолону і циклоспорину відмічалися випадки виникненнясудом. Препарати, що індукують печінкові ферменти, такі як барбітурати,фенітоїн і рифампін, можуть посилювати метаболізм кортикостероїдів іпослаблювати ефективність кортикостероїдної терапії, що може потребуватизбільшення дози Депо-Медролу для отримання бажаного ефекту.
Такі препарати, як олеандоміцин і кетоконазол, можутьінгібувати метаболізм кортикостероїдів, тому необхідно здійснювати добір дозикортикостероїду, щоб не допустити передозування.
Глюкокортикоїди можуть підвищувати нирковий кліренссаліцилатів. Це може призвести до зниження рівня саліцилатів у сироватці і дотоксичної дії саліцилатів, коли введення кортикостероїдів буде припинено. Пригіпопротромбінемії ацетилсаліцилову кислоту у комбінації з глюкокортикоїдамислід застосовувати з обережністю.
Вплив метилпреднізолону на пероральні антикоагулянти можебути різноманітним. Кортикостероїди можуть як послаблювати, так і посилюватидію антикоагулянтів. У зв’язку з цим терапію антикоагулянтами на фонізастосування кортикостероїдів слід проводити під постійним контролем показниківзгортання крові.
Глюкокортикоїди можуть збільшувати потребу в інсуліні іцукрознижувальних препаратах для прийому внутрішньо у хворих на цукровийдіабет. Комбінація глюкокортикоїдів з тіазидними діуретиками підвищує ризикзниження толерантності до глюкози.
Одночасне застосування препаратів, що мають ульцерогеннудію (наприклад саліцилатів, нестероїдних протизапальних препаратів), можезбільшити ризик утворення виразок у шлунково-кишковому тракті.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому,захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 15 - 25°С.
Термін придатності - 5 років.