ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
МЕТИПРЕД
(METYPRED)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: метилпреднізолон, 6-L-метил-кортизон;
основні фізико- хімічні властивості: ліофілізований порошок білого кольору;
склад:
1 флакон містить метилпреднізолону натрію сукцинат -еквівалент 250 мг метилпреднізолону;
допоміжні речовини: натрію гідроксид;
розчинник: вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Ліофілізований порошок для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування.Код АТС Н02А В04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ефектметилпреднізолону, як і інших глюкокортикоїдів, реалізується через взаємодію ізстероїдними рецепторами в цитоплазмі. Cтероїдрецепторний комплекстранспортується в ядро клітини, з’єднується з ДНК і змінює транскрипцію генівдля більшості білків. Глюкокортикоїди пригнічують синтез багатьох білків,різних ферментів, що спричиняють деструкцію суглобів (при ревматоїдномуартриті), а також цитокінів, які виконують важливу роль в імунних і запальнихреакціях. Індукують синтез ліпокортину - ключового білка нейроендокринноївзаємодії глюкокортикоїдів, що приводить до зменшення запальної та імунноївідповіді.
Глюкокортикоїди, включаючиметилпреднізолон, пригнічують або перешкоджають розвитку тканинної відповіді дорізноманітних теплових, механічних, хімічних, інфекційних і імунологічнихагентів. Таким чином, глюкокортикоїди діють симптоматично, зменшуючи симптомизахворювання без впливу на причину. Протизапальний ефект метилпреднізолону якмінімум у п’ять разів перевищує ефективність гідрокортизону.
Ендокринні ефекти метилпреднізолонуполягають у пригніченні секреції АКТГ, інгібуванні продукції ендогенногокортизолу, при тривалому застосуванні спричинюють часткову атрофію кіркової речовининадниркових залоз. Впливають на метаболізм кальцію, вітаміну D, вуглеводний,білковий і ліпідний обмін, можуть збільшувати рівень глюкози в крові,зменшувати щільність кісткової тканини, зумовлювати м’язову атрофію ідисліпідемію. Глюкокортикоїди також підвищують кров’яний тиск, модулюютьповедінку і настрій. Метилпреднізолон практично не має мінералокортикоїдноїактивності.
Фармакокінетика. При внутрішньом’язовомувведенні метилпреднізолону пік концентрації в сироватці крові спостерігаєтьсячерез 2 години, середній період напіввиведення становить 2-3 години.
На 77% метилпреднізолон зв’язується зпротеїнами плазми, зв’язок з транскортином незначний. Об’єм розподілу – 1-1,5л/кг. Метилпреднізолон метаболізується до неактивних метаболітів. Специфічні CYP-ферменти,що відповідають за метаболізм глюкокортикоїдів, не відомі. Середній кліренсстановить 6,5 мл/кг/хв. Тривалість протизапального ефекту становить 18-36годин. Близько 5% препарату виводиться з організму із сечею.
Показання для застосування.
Стани, що вимагають системної або місцевоїтерапії глюкокортикоїдами: ревматичні захворювання, автоімунні захворювання,алергійні стани, анафілактичний шок, астма і інші захворювання легенів, а такождля зниження внутрішньочерепного тиску (наприклад набряк мозку, спричиненийновоутвореннями), реакції відторгнення трансплантату; деякі дерматологічні,гематологічні, печінкові, неврологічні (наприклад розсіяний склероз, Myastheniagravis), ниркові і шлунково-кишкові захворювання (наприклад неспецифічнийвиразковий коліт, хвороба Крона).
Метилпреднізолон також використовується якпротиблювотний засіб у поєднанні з хіміотерапією і як компонент у схемахлікування лейкозів, лімфом, мієломної хвороби.
Спосіб застосування та дози.
Повільні внутрішньовенні/внутрішньом’язовіін’єкції або внутрішньовенні інфузії.
Дозування є індивідуальним і залежить відзахворювання і ступеня його тяжкості. При шоці і після трансплантації органіввнутрішньовенні дози доходять до 30 мг\кг маси тіла. Високі дози (вище 1 мг/кг)внутрішньовенно слід вводити повільно, протягом 30-60 хвилин. Як протиблювотнийзасіб хворим, які приймають цитостатики, що спричинюють нудоту і блювання, -250 мг за 20 хвилин до прийому цитостатика, потім, за необхідності,внутрішньовенно повільно по 250 мг через кожні 6 годин.
Для дітей: в середньому – 1-3 мг/кг маситіла протягом 24 годин; до 5 років – 10-20 мг протягом 24 годин; від 5 до 10років – 20-40 мг протягом 24 годин; старше 10 років – 40 мг протягом 24 годин.
Для приготуванния Метипреду 250 мг розчинудля ін’єкцій/інфузій слід додати 4,0 мл стерильної води шприцом у флакон зліофілізованим порошком. Одержаний розчин повинен бути прозорим, без видимихдомішок.
Побічна дія.
Шлунково-кишковий тракт: диспепсія, пептичні виразкиз перфорацією і кровотечею, виразка стравоходу, кандидоз стравоходу,панкреатит, перфорація жовчного міхура.
Кістково-м’язова система: проксимальна міопатія,остеопороз, розрив сухожилків, м’язова слабкість.
Баланс електролітів і рідини: затримка натрію іводи, артеріальна гіпертензія, гіпокаліємічний алкалоз, гіпокаліємія, хронічнасерцева недостатність.
Шкіра: може виникати печіння і біль на місціін’єкції, уповільнення регенерації, атрофія шкіри, вугровий висип.
Ендокринна система і метаболізм: пригніченнягіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи, уповільнення росту,порушення менструального циклу, аменорея. Кушингоїдне обличчя, гірсутизм,збільшення маси тіла, зниження толерантності до вуглеводів, підвищення потребив інсуліні і пероральних цукрознижувальних препаратах.
Нейропсихічна сфера: еуфобія, депресія, безсоння,агравація загострення шизофренії.
Органи зору: збільшення внутрішньоочного тиску,глаукома, набряк диска зорового нерва, катаракта, витончення рогівки і склери,загострення очних вірусних і грибкових інфекцій, екзофтальм.
Імунна система: імуносупресія, маскування інфекцій,зміна реакцій на шкірні проби, гіперчутливість.
Загальні: опортуністичні інфекції, рецидивтуберкульозу, лейкоцитоз, схильність до тромбоемболій, підвищення апетиту,нудота, нездужання, синдром Кушинга; є відомості про розвиток алергійнихреакцій.
Симптоми відміни препарату: пропасниця, міалгія,артралгія, недостатність надниркових залоз.
Протипоказання.
Туберкульоз, інші гострі/хронічнібактеріальні або вірусні інфекції при недостатній антібіотико- і хіміотерапії.
Передозування.
Передозування метилпреднізолоном несупроводжується гострою інтоксикацією. Високі єдиноразові дози не викликаютьсерйозних побічних реакцій. Антидоту к метилпреднізолону не існує.
Особливості застосування.
Для уникнення тяжких серцево-судиннихускладнень (гіпотонія, аритмія, брадикардія або асистолія) високівнутрішньовенні дози необхідно вводити повільно.
На перших етапах внутрішньовенної пульс-терапіїMyasthenia gravis стан може погіршуватися, в окремих випадках аж до пригніченнядихання, що вимагає штучної допоміжної вентиляції легенів. Корекція симптоміврозпочинається через 2-3 дні від початку терапії.
Кортикостероїди повинні застосовуватися з обережністюі під лікарським контролем хворими на артеріальну гіпертензію, із застійноюсерцевою недостатністю, психічними розладами, хворими на цукровий діабет (абодіабет у сімейному анамнезі), панкреатит, із захворюваннями шлунково-кишковоготракту (пептична виразка, місцевий ілеїт, виразковий коліт або дивертикуліт іззбільшеним ризиком кровотечі і перфорації), хворими на остеопороз, глаукому тазі схильністю до тромбофлебіту. Пацієнти з порушеннями згортання крові повинніперебувати під ретельним наглядом.
При застосуванні глюкокортикоїдівдіагностика латентного періоду гіперпаратироїдизму, а також ускладнення з бокушлунково-кишкового тракту складні, оскільки зменшується больовий синдром.
Метипред може потенціювати ульцерогенну діюсаліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів.
При одночасному застосуванніметилпреднізолону і антикоагулянтів підвищується ризик шлунковоговиразкоутворення і кровотечі. Глюкокортикоїди також можуть зменшувати діюантикоагулянтів. Таким чином, режим дозування антикоагулянтів повиненобов’язково супроводжуватися контролем протромбінового часу, а самеміжнародного нормалізованого індексу (МНІ).
Тривалий прийом глюкокортикоїдів пригнічуєгіпофізарно-надниркозалозну систему з розвитком вторинної недостатності кортикоадреналовоївідповіді, яка може призводити до загострення захворювань і розвиткуускладнень, що в деяких випадках вимагає хірургічного втручання. Високі дозиметилпреднізолону значно знижують ризик розвитку зазначених ускладнень.
Хворим на гіпотиреоз або з тяжкимизахворюваннями печінки через посилення ефекту метилпреднізолону слід знижуватидозу.
При тривалому прийомі у дітей можливоуповільнення росту. У цьому разі необхідно обмежуватися прийомом мінімальнихдоз протягом найкоротшого часу.
Метілпреднізолон проникає крізь плаценту івиділяється з молоком у період лактації.
Необхідно зважувати користь і ризик відприйому метилпреднізолону під час вагітності. Глюкокортикоїди також можутьпідвищувати ризик мертвонародженості. Новонароджені від матерів, що приймалиглюкокортикоїди під час вагітності, повинні піддаватися ретельному обстеженнюна наявність ознак гіпоадреналізму, а також за показаннями повинна розглядатисянеобхідність в призначенні замісної терапії.
Необхідно уникати годування груддю притривалій системній терапії метилпреднізолоном.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Антихолінестеразні засоби: у хворих наміастенію застосування глюкокортикоїдів і антихолінестеразних засобів можеспричинювати м’язову слабкість.
Антикоагулянти: при одночасному застосуванніз глюкокортикоїдами може посилюватися або зменшуватися дія антикоагулянтів.Парентеральне введення метилпреднізолону потенціює тромболітичну діюантагоністів вітаміну К (флуїндіон, аценокумарол).
Саліцилати та інші нестероїдні протизапальніпрепарати: паралельне використання саліцилатів, індометацину та іншихнестероїдних протизапальних препаратів може підвищувати ймовірність утвореннявиразок слизової оболонки шлунка. Метилпреднізолон зменшує рівень саліцилатів усироватці крові, збільшуючи їх нирковий кліренс.
Гіпоглікемічні препарати: метилпреднізолончастково пригнічує гіпоглікемічний ефект пероральних цукрознижувальних засобівта інсуліну.
Індуктори ферментів, наприклад барбітурати,фенітоїн, примідон, карбамазепін і рифампіцин, збільшують системний кліренсметилпреднізолону, таким чином зменшуючи ефект метилпреднізолону практично в 2рази.
Інгібітори CYP3A4, наприклад еритроміцин,кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол і олеандоміцин, збільшують елімінацію ірівень метилпреднізолону в плазмі крові, що посилює терапевтичний і побічнийефект метилпреднізолону.
Естроген може потенціювати ефектметилпреднізолону, уповільнюючи його метаболізм. Не рекомендується регулюватидози метилпреднізолону жінкам, які використовують пероральні контрацептиви, щосприяють не тільки збільшенню періоду напіввиведення, але і розвитку атиповогоімуносупресивного ефекту метилпреднізолону.
Амфотерицин, діуретики і легкі проноснізасоби: метилпреднізолон може збільшувати виведення калію з організму у пацієнтів,які отримують одночасно ці препарати.
Імунодепресанти: метилпреднізолон маєадитивні імуносупресивні властивості, що може чинити збільшення терапевтичнихефектів або ризик розвитку різних побічних реакцій при одночасному прийомі зіншими імунодепресантами. Тільки деякі з них можна пояснити фармакокінетичнимивзаємодіями. Глюкокортикоїди поліпшують протиблювотну ефективність іншихпротиблювотних препаратів, які використовуються паралельно при терапіїпротираковими препаратами, що спричинюють блювання. Повідомлялося про поодинокінапади конвульсій при паралельному прийомі метилпреднізолону і циклоспорину.
Імунізація: глюкокортикоїди можутьзменшувати ефективність імунізації і збільшувати ризик неврологічнихускладнень. Застосування терапевтичних (імуносупресивних) доз глюкокортикоїдівз живими вірусними вакцинами може збільшити ризик розвитку віруснихзахворювань.
Інші: повідомлялося про два серйозні випадкигострої міопатії в пацієнтів похилого віку, що отримували доксакаріуму хлорид іметилпреднізолон у високих дозах. При тривалій терапії глюкокортикоїди можутьзменшувати ефект соматотропіну.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при кімнатній температурі (15-25°C) в недоступному для дітей, захищеному від світла місці.
Якщо готовий розчин не використовуютьбезпосередньо, його зберігають у холодильнику при температурі (+2 - +8°С)протягом 24 годин.
Термін придатності - 5 років.