ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
МЕТИПРЕД
(METYPRED)
Загальна характеристика:
основні фізико- хімічні властивості: гомогенна суспензія білого кольору;
склад: 1 флакон містить метилпреднізолону ацетату 40 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, колідон PF 12,полісорбат 80, макрогол 3000, спирт бензиловий, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Депо суспензія для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування.
Код АТС Н02А В04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ефект метилпреднізолону,як і інших глюкокортикоїдів, реалізується через взаємодію із стероїднимирецепторами в цитоплазмі. Cтероїдрецепторний комплекс транспортується в ядроклітини, з’єднується з ДНК і змінює транскрипцію генів для більшості білків.Глюкокортикоїди пригнічують синтез багатьох білків, різних ферментів, щоспричиняють деструкцію суглобів (при ревматоїдному артриті), а також цитокінів,які виконують важливу роль в імунних і запальних реакціях. Індукують синтезліпокортину – ключового білка нейроендокринної взаємодії глюкокортикоїдів, щоприводить до зменшення запальної та імунної відповіді.
Глюкокортикоїди, включаючиметилпреднізолон, пригнічують або перешкоджають розвитку тканинної відповіді дорізноманітних теплових, механічних, хімічних, інфекційних і імунологічнихагентів. Таким чином, глюкокортикоїди діють симптоматично, зменшуючи симптомизахворювання без впливу на причину. Протизапальний ефект метилпреднізолону якмінімум у п’ять разів перевищує ефективність гідрокортизону.
Ендокринні ефекти метилпреднізолонуполягають у пригніченні секреції АКТГ, інгібуванні продукції ендогенногокортизолу, при тривалому застосуванні спричинюють часткову атрофію кірковоїречовини надниркових залоз. Впливають на метаболізм кальцію, вітаміну D,вуглеводний, білковий і ліпідний обмін, можуть збільшувати рівень глюкози вкрові, зменшувати щільність кісткової тканини, зумовлювати м’язову атрофію ідисліпідемію. Глюкокортикоїди також підвищують кров’яний тиск, модулюютьповедінку і настрій. Метилпреднізолон практично не має мінералокортикоїдноїактивності.
Фармакокінетика. При внутрішньом’язовомувведенні метилпреднізолону пік концентрації в сироватці крові спостерігаєтьсячерез 2 години, середній період напіввиведення становить 2–3 години.
На 77% метилпреднізолон зв’язується зпротеїнами плазми, зв’язок з транскортином незначний. Об’єм розподілу – 1–1,5л/кг. Метилпреднізолон метаболізується до неактивних метаболітів. СпецифічніCYP-ферменти, що відповідають за метаболізм глюкокортикоїдів, невідомі.Середній кліренс становить 6,5 мл/кг/хв. Тривалість протизапального ефектустановить 18–36 годин. Приблизно 5% препарату виводиться з організму із сечею.
Показання для застосування.
Стани, що вимагають системної або місцевоїтерапії глюкокортикоїдами: ревматичні захворювання, аутоімунні захворювання,алергічні стани, анафілактичний шок, астма та інші захворювання легенів, атакож для зниження внутрішньочерепного тиску (наприклад, набряк мозку,спричинений новоутвореннями), реакції відторгнення трансплантату, деякі дерматологічні,гематологічні, печінкові, неврологічні (наприклад, розсіяний склероз,Myasthenia gravis), ниркові і шлунково-кишкові захворювання (наприклад,неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона).
Метилпреднізолон також використовується якпротиблювотний засіб у поєднанні з хіміотерапією і як компонент у схемахлікування лейкозів, лімфом, мієломної хвороби.
Спосіб застосування та дози.
УВАГА: препарат призначений длявнутрішньом’язового і внутрішньосуглобового введення, не можна вводитивнутрішньовенно. Внутрішньом’язові ін’єкції необхідно здійснювати виключно всідничний м’яз, не можна вводити поверхнево під шкіру.
Внутрішньом’язово: 40–120 мг (1–3 мл) принеобхідності кожні 1–4 тижні.
Внутрішньосуглобово: залежно від розміру суглоба, 4–80 мг (0,1–2 мл)при необхідності кожні 1–5 тижнів.
У синовіальні сумки і в сухожильні піхви: 4–30 мг (0,1–0,75 мл).
Всередину шкірних уражень: 20–60 мг (0,5–1,5 мл).
У виді утримуючої клізми: 40–120 мг (1–3 мл) 3–7 разів на тиждень.
Перед застосуванням препарат необхідноретельно збовтати.
Побічна дія.
Шлунково-кишковий тракт: диспепсія, пептичні виразкиз перфорацією і кровотечею, виразка стравоходу, кандидоз стравоходу, панкреатит,перфорація жовчного міхура.
Кістково-м’язова система: проксимальна міопатія,остеопороз, розрив сухожилків, м’язова слабкість.
Баланс електролітів і рідини: затримка натрію іводи, артеріальна гіпертензія, гіпокаліємічний алкалоз, гіпокаліємія, хронічнасерцева недостатність.
Шкіра: може виникати печіння і біль у місціін’єкції, уповільнення регенерації, атрофія шкіри, вугровий висип.
Ендокринна система і метаболізм: пригніченнягіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи, уповільнення росту,порушення менструального циклу, аменорея. Кушингоїдне обличчя, гірсутизм,збільшення маси тіла, зниження толерантності до вуглеводів, підвищення потребив інсуліні і пероральних цукрознижувальних препаратах.
Нейропсихічна сфера: еуфобія, депресія, безсоння,агравація загострення шизофренії.
Органи зору: збільшення внутрішньоочного тиску,глаукома, набряк диска зорового нерва, катаракта, витончення рогівки і склери,загострення очних вірусних і грибкових інфекцій, екзофтальм.
Імунна система: імуносупресія, маскування інфекцій,зміна реакцій на шкірні проби, гіперчутливість.
Загальні: опортуністичні інфекції, рецидивтуберкульозу, лейкоцитоз, схильність до тромбоемболій, підвищення апетиту,нудота, нездужання, синдром Кушинга; є відомості про розвиток алергічнихреакцій.
Симптоми відміни препарату: пропасниця, міалгія,артралгія, недостатність надниркових залоз.
Протипоказання.
Гіперчутливість до метилпреднізолону абоінших компонентів, що входять до складу препарату.
Препарат не можна застосовувати у дітей внеонатальному періоді через наявність у складі спирту бензилового, оскількиспирт бензиловий може спричинити фатальний синдром ядухи.
Туберкульоз, інші гострі/хронічнібактеріальні або вірусні інфекції при недостатній антибіотико- і хіміотерапії.
Передозування.
Передозування метилпреднізолону несупроводжується гострою інтоксикацією. Високі єдиноразові дози не викликаютьсерйозних побічних реакцій. Антидоту до метилпреднізолону не існує.
Особливості застосування.
Кортикостероїди повинні застосовуватися зобережністю і під лікарським контролем хворими на артеріальну гіпертензію, іззастійною серцевою недостатністю, психічними розладами, хворими на цукровийдіабет (або діабет у сімейному анамнезі), панкреатит, із захворюваннямишлунково-кишкового тракту (пептична виразка, місцевий ілеїт, виразковий колітабо дивертикуліт із збільшеним ризиком кровотечі і перфорації), хворими наостеопороз, глаукому та зі схильністю до тромбофлебіту. Пацієнти з порушеннямизгортання крові повинні перебувати під ретельним наглядом.
При застосуванні глюкокортикоїдівдіагностика латентного періоду гіперпаратироїдизму, а також ускладнення з бокушлунково-кишкового тракту складні, оскільки зменшується больовий синдром.
Метипред може потенціювати ульцерогенну діюсаліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів.
При одночасному застосуванніметилпреднізолону і антикоагулянтів підвищується ризик шлунковоговиразкоутворення і кровотечі. Глюкокортикоїди також можуть зменшувати діюантикоагулянтів. Таким чином, режим дозування антикоагулянтів повиненобов’язково супроводжуватися контролем протромбінового часу, а саме:міжнародного нормалізаційного індексу (МНІ).
Тривалий прийом глюкокортикоїдів пригнічуєгіпофізарно-надниркозалозну систему з розвитком вторинної недостатностікортикоадреналової відповіді, яка може призводити до загострення захворювань ірозвитку ускладнень, що в деяких випадках вимагає хірургічного втручання.Високі дози метилпреднізолону значно знижують ризик розвитку зазначенихускладнень.
Хворим на гіпотиреоз або з тяжкимизахворюваннями печінки через посилення ефекту метилпреднізолону слід знижуватидозу.
Досвід застосування у дітей даної лікарськоїформи обмежений.
При тривалому прийомі у дітей можливо уповільненняросту. У цьому разі необхідно обмежуватися прийомом мінімальних доз протягомнайкоротшого часу.
Препарат не можна застосовувати у дітей внеонатальному періоді через наявність у складі спирту бензилового.
Метилпреднізолон проникає крізь плаценту івиділяється з молоком у період лактації.
Необхідно зважувати користь і ризик відприйому метилпреднізолону під час вагітності. Глюкокортикоїди також можутьпідвищувати ризик мертвонародженості. Новонароджених від матерів, що приймалиглюкокортикоїди під час вагітності, необхідно ретельно обстежувати на наявністьознак гіпоадреналізму, а також за показаннями повинна розглядатися необхідністьв призначенні замісної терапії.
Слід уникати годувати груддю при тривалійсистемній терапії метилпреднізолоном.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Антихолінестеразні засоби: у хворих наміастенію застосування глюкокортикоїдів і антихолінестеразних засобів можеспричинювати м’язову слабкість.
Антикоагулянти: при одночасному застосуванніз глюкокортикоїдами може посилюватися або зменшуватися дія антикоагулянтів.Парентеральне введення метилпреднізолону потенціює тромболітичну діюантагоністів вітаміну К (флуїндіон, аценокумарол).
Саліцилати та інші нестероїдні протизапальніпрепарати: паралельне використання саліцилатів, індометацину та іншихнестероїдних протизапальних препаратів може підвищувати ймовірність утвореннявиразок слизової оболонки шлунка. Метилпреднізолон зменшує рівень саліцилатів усироватці крові, збільшуючи їх нирковий кліренс.
Гіпоглікемічні препарати: метилпреднізолончастково пригнічує гіпоглікемічний ефект пероральних цукрознижувальних засобівта інсуліну.
Індуктори ферментів, наприклад, барбітурати,фенітоїн, примідон, карбамазепін і рифампіцин, збільшують системний кліренсметилпреднізолону, таким чином зменшуючи ефект метилпреднізолону практично в 2рази.
Інгібітори CYP3A4, наприклад, еритроміцин,кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол і олеандоміцин, збільшують елімінацію ірівень метилпреднізолону в плазмі крові, що посилює терапевтичний і побічнийефект метилпреднізолону.
Естроген може потенціювати ефектметилпреднізолону, уповільнюючи його метаболізм. Не рекомендується регулюватидози метилпреднізолону жінкам, які використовують пероральні контрацептиви, щосприяють не тільки збільшенню періоду напіввиведення, й розвитку атиповогоімуносупресивного ефекту метилпреднізолону.
Амфотерицин, діуретики і легкі проноснізасоби: метилпреднізолон може збільшувати виведення калію з організму упацієнтів, які отримують одночасно ці препарати.
Імунодепресанти: метилпреднізолон маєадитивні імуносупресивні властивості, що може чинити збільшення терапевтичнихефектів або ризик розвитку різних побічних реакцій при одночасному прийомі зіншими імунодепресантами. Тільки деякі з них можна пояснити фармакокінетичнимивзаємодіями. Глюкокортикоїди поліпшують протиблювотну ефективність іншихпротиблювотних препаратів, які використовуються паралельно при терапіїпротираковими препаратами, що спричиняють блювання. Повідомлялося про поодинокінапади конвульсій при паралельному прийомі метилпреднізолону і циклоспорину.
Імунізація: глюкокортикоїди можутьзменшувати ефективність імунізації і збільшувати ризик неврологічнихускладнень. Застосування терапевтичних (імуносупресивних) доз глюкокортикоїдівз живими вірусними вакцинами може збільшити ризик розвитку віруснихзахворювань.
Інші: повідомлялося про два серйозні випадкигострої міопатії в пацієнтів літнього віку, що отримували доксакаріуму хлорид іметилпреднізолон у високих дозах. При тривалій терапії глюкокортикоїди можутьзменшувати ефект соматотропіну.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при кімнатній температурі (15–25°C), в захищеному від світла місці, в оригінальній упаковці. Не заморожувати.Зберігати в недоступному для дітей місці.
Термін придатності – 5 років.