ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

вепокс 2000

(wepoxтм 2000)

вепокс 4000

(wepoxтм 4000)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: erythropoietin;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, вільний відсторонніх включень;

склад: 1 мл розчину містить 4000 МО рекомбінантноголюдського еритропоетину-альфа;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію гідрогенфосфату дигідрат,натрію дигідрофосфату дигідрат, альбумін сироватковий людини, вода дляін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.Антианемічні препарати.Еритропоетин.

Код АТС В03Х А01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.

Епоетин-альфа є очищеним глікопротеїном, що стимулює еритропоез.

За амінокислотним складом епоетин-альфа, який виробляється загенно-інженерною технологією, ідентичний еритропоетину людини, що виділяєтьсяіз сечі хворих на анемію. Білкова частина становить приблизно 60 % відмолекулярної маси та містить 165 амінокислот. Чотири вуглеводні ланцюгиприєднані до білка трьома N-глікозидними зв’язками та одним О-глікозиднимзв’язком. Молекулярна маса епоетину-альфа – приблизно 30 000 дальтонів.

За біологічними властивостями епоетин-альфа не відрізняється відлюдського еритропоетину. Після введення епоетину-альфа кількість еритроцитів,ретикулоцитів, рівень гемоглобіну та швидкість поглинання ⁵⁹Feзбільшується. Епоетин-альфа вибірково стимулює еритропоез і не впливає налейкопоез. Цитотоксична дія епоетину-альфа на клітини кісткового мозкуне виявлена.

Фармакокінетика.

Внутрішньовенне введення:

період напіввиведення при внутрішньовенномувведенні становить 5-6 год, незалежно від патології. Обсяг розподілу приблизнодорівнює обсягу плазми.

Підшкірне введення:

концентрації в плазмі при підшкірному введенні значно нижчі, ніж привнутрішньовенному введенні. Рівень у плазмі підвищується повільно і сягаємаксимуму протягом 12-18 год після введення.

Період напіввиведення при підшкірному введенні становить майже 24 год.

Біодоступність препарату при підшкірному введенні становить приблизно25 %.

Показання длязастосування.

Спосіб застосування та дози. Препарат вводять внутрішньовенно і завідсутності внутрішньовенного доступу та за наявності життєвих показаньдопускається підшкірне введення ліків.

Загальні схеми терапії.

Пацієнти із хронічною нирковою недостатністю.

Для лікування пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю препаратзастосовують шляхом внутрішньовенного введення, якщо це можливо.

Оптимальна концентрація гемоглобіну становить 100-120 г/л у дорослихпацієнтів і 95-110 г/л у дітей.

У пацієнтів з хронічною нирковоюнедостатністю та з клінічною ішемічною хворобою серця або застійною серцевоюнедостатністю підтримуюча концентрація гемоглобіну не повинна перевищувативерхню межу оптимальної концентрації гемоглобіну.

Рівень феритину (або концентрація сироваткового заліза) слід визначатиу всіх пацієнтів до початку лікування ВЕПОКСОМ.

ВЕПОКС може вводитися внутрішньовенним або підшкірним шляхом . На етапікоригування доза ВЕПОКСУ повинна бути збільшена, якщо концентрація гемоглобінуне підвищується хоча б на 1 г/дл на місяць.

Клінічне значуще підвищення концентрації гемоглобіну, як правило,спостерігається не раніше, як за 2 тижні лікування (у деяких пацієнтів через6-10 тижнів). Після досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну дозу слідзменшити на 25 МО/кг для уникнення перевищення оптимальної концентрації. Якщоконцентрація гемоглобіну перевищує 12 г/дл, терапію ВЕПОКСОМ слід тимчасовоприпинити.

Дорослі пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі.

Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, препарат вводятьвнутрішньовенно.

Лікування розподіляється на два етапи.

Фаза корекції:

по 50 МО/кг три рази на тиждень внутрішньовенним шляхом.

За необхідності збільшення дози можна провести поетапне збільшення (нечастіше одного разу протягом 4 тижнів) на 25 МО/кг три рази на тиждень додосягнення оптимальної концентрації гемоглобіну.

Підтримуюча фаза:

рекомендована загальнотижнева доза – від 75 до 300 МО/кг;

здебільшого разова доза, що вживається для підтримання оптимальноїконцентрації гемоглобіну, становить від 30 до 100 МО/кг три рази на тиждень.Наявні дані дозволяють припустити, що для пацієнтів з тяжкою формою анемії(гемоглобін Ð 6 г/дл) необхідна більша підтримуюча доза, ніж для пацієнтівз більш легкою анемією.

Дорослі пацієнти на перитонеальному діалізі.

Для лікування пацієнтів, які знаходяться на перитонеальному діалізі,препарат застосовують внутрішньовенним шляхом, якщо це можливо.

Якщо внутрішньовенний доступ неможливий у пацієнта який підлягаєперитонеальному діалізу, то необхідно застосувати аналіз ризиків/користі припідшкірному застосуванні для кожного такого пацієнта окремо.

Лікування розподіляється на два етапи:

Фаза корекції:

по 50 МО/кг два рази на тиждень.

 Підтримуюча фаза:

корекція дози для підтримання бажаного рівня гемоглобіну: Hb від 10 до 12г/дл (6,2 – 7,5 ммоль/л) (доза препарату від 25 до 50 МО/кг, двічі на тижденьшляхом введення двох рівнозначних ін’єкцій).

Дорослі пацієнти з нирковою недостатністю, удодіалізному періоді

Пацієнтам у додіалізному періоді, препарат вводятьвнутрішньовенно, якщо це можливо.

Якщо внутрішньовенний доступ у пацієнта в додіалізному періодінеможливий, то необхідно застосувати аналіз ризиків/користі при підшкірномузастосуванні для кожного такого пацієнта окремо.

Лікування розподіляється на два етапи.

Фаза корекції:

по 50 МО/ кг три рази на тиждень, надалі, за необхідності, збільшуютьдозу

поступово на 25 МО/кг три рази на тиждень до досягнення бажаногорезультату

(корекція проводиться поступово і протягом, принаймні, чотирьох тижнів).

Підтримуюча фаза:

урегулювання дози задля підтримання бажаного рівнягемоглобіну: Нb від 10

до 12г/дл (6.2 – 7.5 ммоль/л) (доза препарату від 17до 33 МО/кг,

тричі на тиждень).

Максимальна разова доза не повинна перевищувати 200 МО/кг, три рази на тиждень.

Діти, які знаходяться на гемодіалізі.

Фаза корекції:

50 МО/кг маси тіла три рази на тиждень внутрішньовенно.

За необхідності збільшення дози можна провести поетапне збільшення (нечастіше одного разу протягом 4 тижнів) на 25 МО/кг три рази на тиждень додосягнення оптимальної концентрації гемоглобіну.

Підтримуюча фаза:

в основному, дітям з масою тіла до 30 кг необхідна більша підтримуючадоза, ніж дорослим і дітям з масою тіла більше 30 кг. Під час клінічнихдосліджень після 6-місячного лікування були встановлені такі підтримуючі дозиеритропоетину-альфа:

 Доза (МО/ кг - 3 рази на тиждень)

Наявні дані дозволяють припустити, що пацієнти, в яких початковийрівень гемоглобіну дуже низький (< 60 г/л або< 4.25 ммоль/л), можутьпотребувати більших доз для підтримання концентрації гемоглобіну, ніж пацієнтиз більшим початковим рівнем гемоглобіну (>68 г/л або >4.25 ммоль/л).

Онкологічні хворі: оптимальнаконцентрація гемоглобіну повинна становити приблизно 120 г/л.

ВЕПОКС може призначатися хворим з симптоматичною анемією.

ВЕПОКС також може призначатися для профілактики анемії у пацієнтів, якіпроходили курс хіміотерапії та мали низький вихідний рівень гемоглобіну (<11 г/дл), а також пацієнтам, які мали значне зниження рівня гемоглобіну під часпершого циклу хіміотерапії (наприклад, зменшення концентрації гемоглобіну на

10-20 г/л при вихідному рівні 110-130 г/л або зниження більше як на 20г/л при вихідному рівні гемоглобіну вище 130 г/л).

Початкова доза, що застосовується для профілактики або лікуванняанемії, повинна становити 150 МО/кг 3 рази на тиждень підшкірно. Якщо після 4тижнів лікування підвищення рівня гемоглобіну менше 10 г/л, то протягомнаступних 4 тижнів слід збільшити дозу до 300 МО/ кг. Якщо після 4 тижнівлікування в дозі 300 МО/кг рівень гемоглобіну підвищується менше, як на 1 г/дл,вважається, що результат не досягнутий, і лікування слід припинити.

Якщо гемоглобін підвищився більше, як на 2 г/дл протягом місяця, дозуслід зменшити приблизно на 25 %. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 14 г/дл,слід припинити лікування до зниження концентрації гемоглобіну до 12 г/дл тапотім продовжувати введення ВЕПОКСУ в зменшеній на 25 % від початкової дози.

Слід періодично оцінювати необхідність продовження терапії ВЕПОКСОМ,наприклад, після завершення курсу хіміотерапії.

Перед призначенням препарату та під час курсу лікування рекомендуєтьсяконтролювати рівень заліза і, за необхідності, забезпечувати додатковенадходження заліза в організм. До призначення лікування ВЕПОКСОМ слід виключитиінші можливі причини анемії.

ВІЛ-інфіковані пацієнти, які лікувалися зидовудином:

до початку лікування ВЕПОКСОМ рекомендується встановити вихідний рівеньендогенного сироваткового еритропоетину перед трансфузією. Отримані результатидосліджень свідчать, що при рівні ендогенного сироваткового еритропоетинубільше 500 МО/мл ефект від терапії ВЕПОКСОМ малоймовірний.

Фаза корекції:

100 МО/кг три рази на тиждень, підшкірно або внутрішньовенно протягом 8тижнів.

Якщо після 8 тижнів терапії відповідь на лікування незадовільна(наприклад, не вдалося знизити потребу в гемотрансфузіях або досягти підвищеннярівня гемоглобіну), доза ВЕПОКСУ може бути збільшена на 50-100 МО/кг, 3 рази натиждень протягом 4 тижнів. Якщо при застосуванні препарату в дозі 300 МО/кгрезультат лікування незадовільний, то відповідь на подальшу терапію вищимидозами малоймовірна.

Підтримуюча фаза:

після досягнення задовільного ефекту у фазі корекції підтримуюча дозаповинна забезпечити рівень гематокриту в межах 30-35 %, залежно від такихчинників, як зміна дози зидовудину, наявність супутніх інфекційних захворюваньабо процесу запалення. Якщо рівень гематокриту перевищує 40 %, слід припинитивведення препарату до зниження рівня гематокриту до 36 %. При поновленнітерапії доза препарату повинна бути зменшена на 25 % з подальшим коригуваннямдля підтримки рівня гематокриту.

Рівень феритину (або концентрація сироваткового заліза) слід визначатиу всіх пацієнтів до початку та в процесі лікування. За необхідностіпризначається додатковий прийом заліза. Інші можливі причини анемії слід такожвиключити до початку лікування ВЕПОКСОМ (див. розділ «Особливості застосування»).

Дорослі пацієнти, які беруть участь у програмізбирання аутологічної крові, перед хірургічними операціями:

перед призначенням ВЕПОКСУ слід врахувати всі протипоказання щодозбирання аутологічної крові. Перед хірургічною операцією ВЕПОКС слід призначатидвічі на день протягом трьох тижнів. При кожному відвідуванні лікаря у хворогозабирають порцію крові (якщо рівень гематокриту ³ 33-39 % та/абоконцентрація гемоглобіну ³ 11 г/дл) та зберігають для аутологічноїтрансфузії. Рекомендована доза ВЕПОКСУ становить 600 МО/кг внутрішньовенно дварази на тиждень, протягом 3 тижнів перед хірургічним втручанням. Терапіяепоетином-альфа знижує ризик застосування гомологічної крові на 50%, упорівнянні із пацієнтами, що не отримують епоетин-альфа.

Пацієнтамв, які потребують стимуляції еритропоезу меншою мірою,рекомендується вводити ВЕПОКС у дозі 150-300 МО/кг двічі на тиждень, щодозволить збільшити збирання аутологічної крові та попередити подальше зниженнягематокриту.

Рівень концентрації сироваткового заліза слід визначати у всіхпацієнтів до початку лікування. При виявленні дефіциту заліза слід вжитизаходів щодо відновлення його рівня до початку програми збирання аутологічноїкрові. За наявності анемії її причина повинна бути встановлена до початкулікування ВЕПОКСОМ. Необхідно, по можливості, якнайшвидше забезпечити адекватненадходження заліза (перорально дорослим - 200 мг заліза на добу) тапідтримувати надходження заліза на такому ж рівні протягом усього курсутерапії.

Дорослі пацієнти в перед- та післяопераційномуперіоді (які не беруть участі у програмі збирання аутологічної крові):

слід застосовувати підшкірний спосіб введення.

Рекомендований режим дозування препарату становить 600 МО/кг на тижденьпротягом трьох тижнів, які передують операції (21, 14 та 7-й день передоперацією) та в день операції. У випадках, коли за медичними показанняминеобхідно скоротити передопераційний період, ВЕПОКС слід призначати щоденно, вдозі 300 МО/кг, протягом 10 днів до операції, в день операції та протягом 4днів після операції. Всі пацієнти, які отримують терапію ВЕПОКСОМ, повинніотримати адекватну кількість заліза (перорально - 200 мг заліза на добу)протягом усього курсу лікування. За можливості слід забезпечити додатковепероральне надходження заліза до початку терапії ВЕПОКСОМ для забезпеченняадекватного накопичення заліза.

ІНСТРУКЦІЯ для використання.

Як і інші препарати для парентеральногозастосування, ін’єкційний розчин ВЕПОКСУ перед застосуванням слід ретельнооглянути щодо наявності часток, які можна побачити, або зміни кольору. Препаратне слід струшувати, оскільки струшування може призвести до денатураціїглікопротеїну та втрати активності препарату. Оскільки ВЕПОКС не міститьконсервантів, індивідуальна упаковка призначена для одноразового використання.

Побічна дія.

Найчастішим побічним ефектом, що зустрічається при лікуванніепоетином-альфа, є дозозалежне підвищення артеріального тиску або погіршенняперебігу вже існуючої гіпертензії. Найчастіше цей ефект спостерігається у пацієнтівз хронічною нирковою недостатністю.

Рідко при застосуванні ВЕПОКСУ можуть розвинутися тромботичні судинніускладнення, такі як ішемія міокарда, інфаркт міокарда, цереброваскулярніускладнення (церебральні крововиливи, інсульт тощо), транзиторні ішемічнінапади, глибокий венозний тромбоз, артеріальний тромбоз, емболії легеневихартерій, аневризми, тромбози сітківки, а також тромбування діалізатора.

У деяких пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, особливо у тих, щомають схильність до гіпотензії, або за наявності ускладнень з бокуартеріовенозної фістули (стенози, аневризми тощо) може виникнути тромбоз шунта.

При застосуванні епоетину-альфа також спостерігалися випадки шкірнихвисипань, екземи, кропив’янки, свербежу та/або ангіоневротичного набряку.

У хворих з хронічною нирковою недостатністю можуть спостерігатисягіперкаліємія, гіперфосфатемія, підвищений вміст азоту сечовини крові,підвищення рівня креатиніну та сечової кислоти.

Протипоказання.

Гіпертензія, що не контролюється.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Застосування епоетину-альфа протипоказано при тяжких коронарних,периферійно-артеріальних, каротидних, церебрально-судинних захворюваннях, утому числі для лікування пацієнтів, які недавно перенесли інфаркт міокарда.

Передозування.

ВЕПОКС має значну терапевтичну широту. При передозуванні епоетину-альфавиникають ефекти, що відображають найвищий ступінь прояву фармакологічної діїгормону. При виключно високих рівнях гемоглобіну можливо застосовуванняфлеботомії. Далі проводять симптоматичне лікування.

Особливості застосування.

Дефіцит заліза та інші причини анемії мають бути виявлені таскориговані до початку лікування ВЕПОКСОМ.

Швидкість підвищення рівня гемоглобіну повинна бути приблизно 10-20 г/лна місяць або підвищення гематокріту на 2% через кожні 2-4 тижні. При більшшвидкому зростанні рівнів виникає ризик підвищення артеріального тиску, щопотребує корекції антигіпертензивної терапії або відміни лікування ВЕПОКСОМ.

У всіх пацієнтів, які отримували ВЕПОКС, необхідно перевіряти рівеньгемоглобіну не менше одного разу на тиждень до досягнення стабільного рівня і вподальшому періодично контролювати цей рівень.

У всіх пацієнтів, які отримували ВЕПОКС, необхідно постійноконтролювати тиск. Особливу увагу слід звертати на розвиток незвичногоголовного болю, що може бути тривожним сигналом.

ВЕПОКС слід з обережністю призначати пацієнтам, які мали судомні нападив анамнезі. Особливо ретельно слід спостерігати за хворими, в яких можливийрозвиток тромбозу або інших судинних ускладнень.

Кількість тромбоцитів слід регулярно контролювати протягом перших 8тижнів лікування.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідно контролюватирівень електролітів у сироватці крові.

Внаслідок підвищення гематокриту пацієнти, які перебувають нагемодіалізі та отримують ВЕПОКС, часто потребують збільшення дози гепарину підчас діалізу. У разі неоптимальної гепаринізації рекомендується оклюзіядіалізної системи.

У деяких пацієнток з хронічною нирковою недостатністю на фоні лікуванняВЕПОКСОМ можливо відновлення менструацій. Можливість вагітності та необхідністьконтрацептивних заходів повинні бути обговорені з пацієнтками до початкулікування.

У пацієнтів з хронічною нирковоюнедостатністю та з ішемічною хворобою серця або застійною серцевоюнедостатністю підтримуюча концентрація гемоглобіну не повинна перевищувативерхньої межі оптимальної концентрації гемоглобіну.

Застосування під час вагітності та лактації:

ВЕПОКС слід використовувати під час вагітності та лактації тільки в тихвипадках, коли потенційна користь від лікування перевищує можливий ризик дляплода. Невідомо, чи проникає епоетин-альфа в грудне молоко, тому в періодлактації ВЕПОКС слід використовувати з обережністю.

Вплив на здатність керувати автомобілем та працюватизі складною технікою.

Не виявлений.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Забороняється вводити ВЕПОКС у виглядівнутрішньовенної інфузії або змішувати його з іншими медикаментами.

Нема жодних даних, які б вказували на те, щолікування епоетином-альфа чинить вплив на метаболізм інших ліків. Приодночасному застосуванні ВЕПОКСУ та циклоспорину слід контролювати рівеньостаннього в крові та, за необхідності, коригувати дозу циклоспорину.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, темномумісці при температурі від 2 до 8 °С. Не струшувати. Не заморожувати.

Термін придатності – 24 місяці.