ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

РЕКОРМОН

(RECORMON®)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: безбарвний, від прозорого до злегкаопалесцентного кольору розчин;

склад: 1 шприц-тюбик 0,3 мл містить 1000 МО (8,3 мкг), 2000 МО (16,6 мкг) або5000 МО (41,5 мкг) розчину епоетину бета;

1 шприц-тюбик 0,6 мл містить 30 000 МО (250 мкг) розчину епоетину бета;

допоміжні речовини: сечовина, натрію хлорид, полісорбат 20, натріюдигідрофосфат, натрію моногідрофосфат, кальцію хлорид, гліцин, лейцин,ізолейцин, треонін, кислота глутамінова, фенілаланін, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антианемічні засоби. Код АТС B03XA 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Епоетин бета – це глікопротеїд, який є факторомстимуляції мітозу і гормоном диференціювання, сприяє утворенню еритроцитів ізклітин-попередників (класу стовбурних клітин). Рекомбінантний епоетин бета,отриманий методом генної інженерії, за своїм амінокислотним і вуглеводнимскладом ідентичний еритропоетину, виділеному із сечі хворих, що страждають наанемію. Епоетин бета має високий ступінь очищення, що відповідає сучаснимтехнологічним можливостям. Зокрема в активній речовині, що вводиться людині, невиявляється залишків клітинних ліній, що використовуються для одержанняпрепарату. Епоетин бета після внутрішньовенного і підшкірного введення збільшуєчисло еритроцитів, ретикулоцитів і рівень гемоглобіну, а також швидкістьвключення ⁵⁹Fe у клітини, не впливає на лейкопоез. Цитотоксичної діїеритропоетину на кістковий мозок або на клітини шкіри людини не виявлено. Ні вдоклінічних, ні в клінічних дослідженнях ознак прогресування пухлинного процесупри застосуванні еритропоетину не спостерігалося. В дуже рідких випадках можутьутворюватись нейтралізуючі антитіла до епоетину бета з розвиткомчервоноклітинної аплазії кісткового мозку чи без нього.

Фармакокінетика. У здорових осібі у хворих з уремією період напіввиведення введеного внутрішньовенно епоетинубета складає 4 – 12 годин. Обсяг розподілу дорівнює обсягу циркулючої плазмиабо в два рази перевищує його.

При підшкірному введенні препарату хворим з уремією тривалевсмоктування забезпечує плато концентрацій препарату в сироватці, а максимальнаконцентрація досягається у середньому через 12 – 28 годин. Періоднапіввиведення термінальної фази більший, ніж після внутрішньовенного введення,і дорівнює в середньому 12 – 28 годинам. Біодоступність епоетину бета припідшкірному введенні складає 23 – 42 %.

Показання для застосування.

Лікування анемії ниркового генезу у хворих із хронічною нирковоюнедостатністю, що знаходяться на діалізі, і у хворих, що не отримували діаліз.

Лікування симптоматичної анемії у хворих із солідними пухлинами, котріодержують хіміотерапію.

Профілактика та лікування анемії у дорослих хворих з соліднимипухлинами, що отримують хіміотерапію платини та схильні до анемії (при прийоміциплатину 75 мг/м² на цикл; карбоплатину – 350 мг/м² нацикл).

Анемія у дорослих хворих мієломною хворобою, неходжкінськими лімфомамиз низьким ступенем злоякісності і хронічним лімфоцитарним лейкозом, щоодержують протипухлинну терапію, при відносній недостатності ендогенногоеритропоетину.

Збільшення обсягу аутологічної крові, призначеної для наступноїаутотрансфузії пацієнтам з метою уникнення гемотрансфузій.

Профілактика анемії у недоношених новонароджених, що народилися з масоютіла 750 – 1500 г до 34-го тижня вагітності.

Спосіб застосування та дози.

Лікування анемії у хворих із хронічною нирковоюнедостатністю.

Препарат вводиться підшкірно або внутрішньовенно.

При внутрішньовенному введенні препарат слід вводити протягом 2 хв.Хворим, що перебувають на гемодіалізі – через артеріовенозний шунт в кінцісеансу діалізу. Хворим, яким не проводять гемодіаліз, краще вводити препаратпідшкірно, щоб не пунктувати периферичні вени. Мета лікування – досягти рівеньгематокриту 30 – 35 % або усунення необхідності переливання крові. Щотижневийприріст гематокриту не повинен перевищувати 0,5 %. Показник гематокриту неповинен перевищувати більше 35 %. У хворих з артеріальною гіпертензією,серцево-судинними і цереброваскулярними захворюваннями щотижневий прирістгематокриту та його показники слід визначати індивідуально, залежно відклінічної картини. Для деяких хворих оптимальний рівень гематокриту є нижчим 30%.

Лікування проводиться в два етапи.

Початкова терапія (стадія корекції). При підшкірному введенні початковадоза – 20 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. Сумарну тижневу дозу препаратуможна розділити також на щоденні введення в менших дозах. При недостатньому підвищеннігематокриту (менше 0,5 % на тиждень) дозу можна збільшувати щомісяця на 20МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень.

При внутрішньовенному введенні препарату початкова доза складає 40МО/кг 3 рази на тиждень. При недостатньому підвищенні гематокриту через місяцьдозу можна збільшити до 80 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. За необхідностіподальшого підвищення дози, слід збільшувати на 20 МО/кг маси тіла 3 рази натиждень з місячним інтервалом.

Незалежно від методу введення, максимальна доза не повинна перевищувати720 МО/кг маси тіла на тиждень.

Підтримуюча терапія. Для підтримки гематокриту на рівні 30–35%, дозуспочатку варто зменшити вдвічі від попередньої. Згодом підтримуючу дозукорегують індивідуально, з інтервалом в один або два тижні.

Лікування Рекормоном звичайно є довготривалим. При необхідності йогоможна перервати у будь-який час.

У дітей доза препарату залежить від віку, як правило, чим меньший вікдитини, тим більші дози препарату потрібні. Але так як індивідуальну відповідьна препарат передбачити неможливо, доцільно починати лікування ізрекомендованого режиму дозування.

Профілактика анемії у недоношених новонароджених. Препарат вводять підшкірно у дозі 250 МО/кгмаси тіла 3 рази на тиждень. Лікування еритропоетином повинно починатисяякомога раніше, переважно з 3-го дня життя, і продовжуватися 6 тижнів.

Профілактика і лікування анемії у хворих з соліднимипухлинами. Препарат вводятьпідшкірно, ділячи тижневу дозу на 3 або 7 введень.

Хворим із солідними пухлинами, що одержують хіміотерапію, лікуванняРекормоном показане при рівні гемоглобіну до початку хіміотерапії не вище 13г/дл. Рекомендована початкова доза складає 450 МО/кг маси тіла на тиждень. Якщочерез 4 тижні гемоглобін підвищується недостатньо, дозу варто збільшити вдвічі.Лікування продовжують до 3 тижнів після закінчення хіміотерапії. Якщо під часпершого циклу хіміотерапії рівень гемоглобіну, незважаючи на лікуваннябета-епоетином, знижується більш ніж на 1 г/дл, подальше застосування препаратуможе бути неефективним.

Слід уникати підвищення рівня гемоглобіну більш ніж на 2 г/дл на місяцьабо більше 14 г/дл. При зростанні гематокриту більш ніж на 2 г/дл на місяцьдозу бета-епоетину необхідно знизити на 50 %. Якщо рівень гематокриту перевищує14 г/дл, препарат відміняють поки гемоглобін не знизиться до рівня нижче 12г/дл, а потім відновлюють лікування в дозі, що складає половину від тієї, щовводилась на попередньому тижні.

Лікування анемії у хворих з мієломною хворобою,неходжкінською лімфомой низького ступеню злоякісності або хронічнимлімфоцитарним лейкозом.

У цих хворих звичайно спостерігається недостатність ендогенногоеритропоетину. Її діагностують за співвідношенням між ступенем анемії інедостатньою концентрацією еритропоетину в сироватці. Відносна недостатність еритропоетинумає місце, якщо:

Вищевказані параметри варто визначати не менш ніж через 7 днів післяостанньої гемотрансфузії й останнього циклу цитотоксичної хіміотерапії.

Препарат вводять підшкірно; рекомендована початкова доза складає 450MЕ/кг маси тіла на тиждень. Тижневу дозу можна поділяти на 3 або 7 введень.Якщо через 4 тижні рівень гемоглобіну підвищується не менш ніж на 10 г/л,лікування продовжують у тій же дозі. Якщо через 4 тижні гемоглобін підвищуєтьсяменш ніж на 10 г/л, можна збільшити дозу до 900 МЕ/кг маси тіла на тиждень.Якщо через 8 тижнів лікування гемоглобін не підвищився хоча б на 10 г/л,позитивний ефект малоймовірний, і препарат варто відмінити.

При хронічному лімфоцитарному лейкозі лікування варто продовжувати до 4тижнів після закінчення хіміотерапії. Максимальна доза – 900 MЕ/кг на тиждень.Якщо за 4 тижні лікування гемоглобін зростає більш ніж на 20 г/л, дозуРекормона варто зменшити вдвічі. Якщо показник гемоглобіну перевищує 140 г/л,лікування Рекормоном потрібно перервати, поки гемоглобін не досягне ≤ 130г/л, після чого терапію відновлюють у дозі, рівній 50 % від попередньоїтижневої дози.

Лікування варто відновляти тільки в тому випадку, якщо найбільшймовірною причиною анемії є недостатність еритропоетину.

Підготовка хворих до взяття аутологічної крові длянаступної аутогемотрансфузії.Препарат вводиться два рази на тиждень протягом 4 тижнів. У тих випадках, колипоказник гематокриту у хворого (> 33 %) дозволяє здійснити забір крові,бета-епоетин вводять наприкінці процедури. Протягом всього курсу лікуваннягематокрит не повинен перевищувати 48 %.

Дозу препарату визначають лікар-трансфузіолог і хірург індивідуально,залежно від того, який об’єм крові буде взятий у хворого і від йогоеритроцитарного резерву. Об’єм крові, що буде взятий у хворого, залежить відпередбачуваної крововтрати, від наявності методик консервації крові ізагального стану пацієнта; він повинний бути достатнім для того, щоб уникнутипереливання крові від іншого донора. Об’єм крові, що буде взятий у хворого,виражається в одиницях (одна одиниця еквівалентна 180 мл еритроцитів).

Можливість донорства залежить, головним чином, від об’єму крові уданого пацієнта і вихідного гематокриту. Обидва показники визначають ендогеннийеритроцитарний резерв, який можна розрахувати за наступною формулою:

Ендогенний еритроцитарний резерв = об’єм крові [мл] х (гематокрит - 33): 100

Жінки: об’єм крові [мл] = 41 [мл/кг] х маса тіла [кг] + 1200 [мл]

Чоловіки: об’єм крові [мл] = 44 [мл/кг] х маса тіла [кг] + 1600 [мл](при масі тіла ≥ 45 кг).

Показання до застосування Рекормону і його разова доза визначаються заномограмами, виходячи з необхідного об’єму донорської крові й ендогенногоеритроцитарного резерву.

Вища доза не повинна перевищувати 1600 МЕ/кг на тиждень привнутрішньовенному введенні і 1200 МЕ/кг на тиждень при підшкірному введенні.

ІНСТРУКЦІЯ по застосуванню шприць-тюбика

1. Вийняти один шприц-тюбик з упаковки і переконатися в тому, що розчинпрозорий, безбарвний і не містить видимих домішок. Зняти ковпачок зі шприца.

2. Вийняти з упаковки одну голку, надіти її на шприц і зняти з голкизахисний ковпачок.

3. Видалити повітря зі шприца і голки, тримаючи шприц вертикально йобережно просуваючи

 поршень до верху. Натискати на поршень доти, поки в шприці незалишиться необхідна доза

 Рекормону.

4. Протерти шкіру в місці ін’єкції змоченою спиртом ватою. Великим івказівним пальцем узяти шкіру в складку. Тримаючи корпус шприца ближче доголки, ввести голку під шкіру. Ввести розчин Рекормону. Швидко вийняти голку іпритиснути місце уколу стерильною сухою ватою.

Побічна дія.

Серцево-судинна система. Часті: виникнення або посилення вже наявноїартеріальної гіпертензії (>1 %,<10 %), особливо у випадку швидкогопідвищення гематокриту; гіпертонічний криз з явищами енцефалопатії (головнийбіль і сплутаність свідомості, чутливі і рухові порушення – порушення мовлення,ходи, аж до тоніко-клонічних судом), головний біль (>1 %,<10 %), (у т.ч.раптово виникаючий мігреноподібний головний біль), тромбоемболітичніускладнення в онкологічних хворих (чіткого причинного зв’язку з препаратом невстановлено).

Система кровотворення. Дозозалежне збільшення числа тромбоцитів (що невиходить за межі норми і зникає при продовженні терапії), особливо післявнутрішньовенного введення препарату. Рідкі (<0,01 %): тромбоз шунтів(>0,01 %,<0,1 %), (можливо при неадекватній гепаринізації), особливо вхворих з тенденцією до зниження артеріального тиску або з ускладненнямиартеріовенозної фістули (наприклад, стеноз, аневризма й ін.).

Лабораторні показники. Зниження концентрації феритину в сироватці одночасноз підвищенням гематокриту, зниження сироваткових показників обміну заліза. Ухворих з уремією – гіперкаліємія, гіперфосфатемія.

У недоношених новонароджених. Зниження концентрації феритину в сироватці,невелике збільшення числа тромбоцитів, особливо з 12 по 14-й день життя.

Інші. Рідко – шкірні алергійні реакції, висип, свербіж, кропивниця,анафілактоїдні реакції, реакції в місці ін’єкції. Рідко, особливо на початкутерапії, – грипоподібні симптоми, звичайно виражені слабко або помірно ізникають через кілька годин або кілька днів: гарячка, озноб, головний біль,болі в кінцівках або кістах, нездужання. При застосуванні еритропоетинів припідшкірному введені, можливе утворення антиеритропоетинових антитіл з розвиткомчервоноклітинної аплазії кісткового мозку (РRСА). Якщо РRСА діагностована,терапія еритропоетинами повинна бути припинена.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до епоетину бета або одного з компонентівпрепарату; важка артеріальна гіпертензія.

Інфаркт міокарда або інсульт протягом попереднього місяця, нестабільнастенокардія або підвищений ризик тромбозу глибоких вен і тромбоемболій – припризначенні для збільшення об’єму аутологічної крові для аутогемотрансфузії.

Передозування.

Терапевтичний індекс Рекормону дуже широкий. Навіть при дуже високихконцентраціях препарату у сироватці симптомів інтоксикації не спостерігалося.Проте реакція на бета-епоетин є індивідуальною і залежить від дози. Зтерапевтичної точки зору, при передозуванні може розвитися гіпертензія таеритроцитоз. У випадку гіпертензії необхідно виключити гіпергідратацію. Принаявності еритроцитозу і гіпергідратації перед заходами щодо виведення надлишкурідини необхідно зробити венесекцію, інакше може відбутися подальше збільшеннягематокриту і підвищення в’язкості крові. При стійкій артеріальній гіпертензіїпоказана антигіпертензивна терапія.

Особливості застосування.

Необхідно дотримуватись обережності при призначенні Рекормону хворим ізрефрактерною анемією при наявності бласттрансформованих клітин, хворим ізтромбоцитозом, епілепсією і хронічною печінковою недостатністю.

До початку лікування епоетином бета необхідно виключити дефіцитвітаміну В₁₂ і фолієвої кислоти, тому що вони знижують ефективністьРекормону.

В окремих випадках відмічались анафілактоїдні реакції, тому першу дозупрепарату слід вводити під контролем лікаря.

Слід періодично контролювати величину гематокриту до досягненнязначення 30–35 % (гемоглобін 100–120 г/л). У подальшому ці показники потрібновизначати щотижня. Через підвищений гематокрит часто стає потрібним підвищитидозу гепарину під час гемодіалізу. У хворих з тенденцією до зниженняартеріального тиску або з ускладненнями артеріовенозної фістули (наприкладстеноз, аневризма та ін.) рекомендується рання ревізія шунта та своєчаснапрофілактика тромбозів ( наприклад, прийом ацетилсаліцилової кислоти).

Різке збільшення змісту алюмінію, обумовлене лікуванням нирковоїнедостатності, може послабити ефективність епоетину бета.

Рішення про застосування Рекормону у хворих з нефросклерозом, що неодержують діаліз, необхідно приймати індивідуально, тому що не можна цілкомвиключити можливість більш швидкого погіршення функції нирок.

Пацієнтам, які раніше лікувались іншими еритропоетичними препаратами тау яких виявлені антиеритропоетинові антитіла та парціальна червоноклітиннааплазія, не можна проводити лікування Рекормоном до визначення перехресноїчутливості до всіх еритропоетичних субстанцій.

 У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю може спостерігатисьдозозалежне підвищення тромбоцитів в межах норми з наступним самостійнимповерненням до норми під час лікування Рекормоном, особливо привнутрішньовенному введені препарату.

Потрібно проводити регулярний моніторинг тромбоцитів протягом перших 8тижнів лікування.

При збільшенні тромбоцитів більше ніж на 150 х 10⁹/лпорівняно з вихідним значенням, лікування Рекормоном слід припинити.

При лікуванні Рекормоном слід періодично контролювати рівень калію тафосфатів у сироватці крові. При виникненні гіперкаліємії необхідно тимчасововідмінити Рекормон до нормалізації концентрації калію.

Рекомендується контролювати артеріальний тиск, в тому чисті міжсеансами діалізу, при швидкому підвищенні рівня гематокриту, а в онкологічниххворих – особливо на початку лікування. Підвищення артеріального тикукорегується медикаментозно, а при відсутності ефекту необхідно зробититимчасову перерву в лікуванні.

Якщо епоетин бета призначають перед забором аутологічної донорськоїкрові, варто дотримуватись рекомендацій із процедури донорства: кров можнабрати тільки у пацієнтів з величиною гематокриту ≥ 33 % (або гемоглобіномне менше 110 г/л). Особливої обережності варто дотримуватись у хворих з масоютіла менше 50 кг. Об’єм крові, що забирається одномоментно, не повиннийперевищувати 12 % від розрахункового об’єму крові пацієнта.

У більшості випадків одночасно з підвищенням гематокриту знижуєтьсяконцентрація феритину в сироватці. Тому усім хворим з анемією ниркового генезуі з концентрацією феритину сироватки менше 100 мкг/л або насиченням трансферинуменше 20 % рекомендується пероральний прийом препаратів заліза (Fe²⁺)у дозі 200–300 мг/добу. Недоношеним дітям пероральна терапія препаратами залізав дозі 2 мг Fe²⁺ на добу повинна призначатися якомога раніше(найпізніше – на 14-й день життя ). Дозу заліза коригують у залежності відрівня сироваткового феритину. Якщо він зберігається на рівні, нижче 100 мкг/мл,або є інші ознаки дефіциту заліза, дозу препаратів заліза варто збільшити до5–10 мг/добу і проводити терапію до усунення ознак недостатності заліза. Хворимз мієломною хворобою, неходжкінськими лімфомами або хронічним лімфоцитарнимлейкозом з концентрацією феритину сироватки менш 100 мкг/л або насиченнямтрансферину менше 20% рекомендується пероральний прийом препаратів заліза (Fe²⁺)у дозі 200–300 мг/добу .

При застосуванні Рекормону для збільшення обсягу аутологічної крові,призначеної для наступної аутотрансфузії пацієнтам з метою уникненнягемотрансфузій, потрібно співвіднести переваги застосування еритропоетину зпідвищенням ризику тромбоемболій при його застосуванні. Препарат вартопризначати тільки хворим із помірною анемією (рівень гемоглобіну 10 – 13 г/длбез дефіциту заліза), у тому випадку, якщо неможливо одержати достатнюкількість консервованої крові, а для запланованого значного оперативноговтручання потрібна велика кількість крові.

У хворих, що готуються до здачі крові для наступної аутотрансфузії, зтимчасовим дефіцитом заліза, пероральну терапію препаратами заліза (Fe²⁺)у дозі 300 мг на добу варто починати одночасно з терапією Рекормоном іпродовжувати до нормалізації показників феритину. Якщо незважаючи на пероральнузамісну терапію залізом, розвиваються ознаки недостатності заліза (рівеньферитину ≤ 20 мкг/л або насичення трансферину менше 20 %), необхіднорозглянути питання про додаткове внутрішньовенне введення препаратів заліза.

В кожному шприц-тюбику міститься фенілаланін – до 0,3 мг (у дозуваннях1 000 МО – 5 000 МО) або до 0,6 мг (30 000 МО). Це варто брати до уваги дляхворих з важкими формами фенілкетонурії.

Вагітність і лактація

Дослідження на тваринах показаливідсутність тератогенної дії еритропоетину. Достатнього досвіду застосуванняпрепарату у період вагітності і лактації у людини немає.

Під час вагітності і лактації бета-епоетин варто призначати тільки втому випадку, якщо можливі переваги його застосування для матері перевищуютьпотенційний ризик для дитини.

Вплив на спроможність керуватитранспортними засобами і роботу з машинами і механізмами.

Препаратне впливає на здатність керувати транспортними засобами та роботу з машинами імеханізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Отримані дотепер дані не виявили яких-небудь взаємодій епоетину бета зіншими препаратами. Щоб уникнути несумісності або зниження активності препаратуне можна змішувати препарат з іншими лікарськими засобами або ін’єкційнимирозчинами.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному длядітей місці при температурі 2 – 8 °С (у холодильнику).При необхідності транспортування припускається зміна температурного режиму (до25 ºС), але не більш ніж на 3 дні. Термін придатності – 2 роки.